Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії

Рецензія на книгу: Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії (кінець ХVІІІ – початок ХХ століття). – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – 432 с....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Гаухман, М.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Рецензії й огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109547
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії / М.В. Гаухман // Український історичний журнал. — 2015. — № 3. — С. 221-228. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-109547
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1095472016-12-02T03:02:41Z Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії Гаухман, М.В. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії (кінець ХVІІІ – початок ХХ століття). – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – 432 с. 2015 Article Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії / М.В. Гаухман // Український історичний журнал. — 2015. — № 3. — С. 221-228. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109547 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії й огляди Рецензії й огляди
spellingShingle	Рецензії й огляди Рецензії й огляди Гаухман, М.В. Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії (кінець ХVІІІ – початок ХХ століття). – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – 432 с.
format	Article
author	Гаухман, М.В.
author_facet	Гаухман, М.В.
author_sort	Гаухман, М.В.
title	Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії
title_short	Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії
title_full	Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії
title_fullStr	Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії
title_full_unstemmed	Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії
title_sort	поліщук ю.м. національні меншини правобережжя україни у контексті етнічної політики російської імперії
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Рецензії й огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109547
citation_txt	Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії / М.В. Гаухман // Український історичний журнал. — 2015. — № 3. — С. 221-228. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT gauhmanmv políŝukûmnacíonalʹnímenšinipravoberežžâukraíniukontekstíetníčnoípolítikirosíjsʹkoíímperíí
first_indexed	2025-07-07T23:18:20Z
last_indexed	2025-07-07T23:18:20Z
_version_	1837032069210832896
fulltext	Український історичний журнал. – 2015. – №3 Правобережна Україна періоду «довго- го ХІХ століття» (1789–1914 рр.) – надзви- чайно цікавий об’єкт для досліджень через етноконфесійну й етносоціальну строкатість населення реґіону, протиборство на цих тере- нах різних проектів націєтворення. До того ж повільність, порівняно з Півднем імперії або Донбасом, соціально-економічних перетво- рень законсервувала етносоціальну структу- ру населення, переважно сформовану ще за часів Речі Посполитої. Навіть наплив російських чиновників і поява незнач- ної кількості російських дворян та купців принципово не змінили ситуацію. Саме тому сучасні українські історики постійно звертаються до проблематики національного питання й відповідної політики, національних рухів та імпер- ського державотворення на Правобережжі – у межах Київської, Подільської, Волинської ґуберній, об’єднаних під владою ґенерал-ґубернатора1. Насамперед звернімося до тематики рецензованої книги Юрія Поліщука, відображеної в її заголовку: національні меншини в контексті етнічної полі- тики. У сучасній Україні під «національними меншинами» розуміють неукра- їнські етнічні спільноти. Виходячи з цього тлумачення, до національних мен- шин Правобережжя кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. належали росіяни, євреї, поляки, німці та чехи. Саме їх становище автор й охопив своєю увагою. Однак які ж народи реґіону належали до національних меншин в епоху Російської імперії? Адже тоді поняття «національні меншини» не вживалося. Напевно, до тогочасних меншин слід віднести євреїв, поляків, німців, чехів. Натомість з українцями ситуація складніша: з офіційного погляду вони були «малоро- сами» – відгалуженням «великого російського народу»2. Ба більше, російські 1 Див., напр., останні праці дослідників Правобережної України: Бармак М.В. Формування владних інституцій Російської імперії на Правобережній Україні (кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.). – Тернопіль, 2007; Білобровець О.В. Суспільно-політичний рух поляків Правобережної України у 1863–1914 рр.: Дис. … канд. іст. наук. – К., 2005; Буравський О.А. Поляки Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. – Житомир, 2004; Гаухман М.В. Репресивна діяль- ність адміністративно-поліційних органів влади Російської імперії в національній політиці на Правобережній Україні (1905–1914 рр.): Дис. … канд. іст. наук. – Луганськ, 2012; Гудь Б.В. Загибель Аркадії: Етносоціальні аспекти українсько-польських конфліктів ХІХ – першої поло- вини ХХ ст. – Л., 2006; Шандра В.С. Генерал-губернаторства в Україні. – К., 2005; Щербак Н.О. Національне питання в політиці царизму у Правобережній Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – К., 2005. 2 Про сприйняття українців російськими бюрократами та інтелектуалами у проекті «вели- кого російського народу» див.: Миллер А. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина ХІХ в.). – Санкт-Петербург, 2000. – С.31–41. поліщук ю.м. наЦіональні меншини пРавобеРежжя укРаїни у контексті етнічної політики Російської імпеРії (кінеЦь хVііі – початок хх століття). – к.: іпіенД ім. і.ф.куРаса нан укРаїни, 2012. – 432 с. Український історичний журнал. – 2015. – №3 222 Рец, ензії й огляди чиновники були переконаними, що «малороси» перебувають під тиском поля- ків, спрямованим на їх спольщення та покатоличення. Більшість польських громадських діячів, аналогічно росіянам, розглядали місцеве українське насе- лення («русинів») як етнографічну групу вже польського народу, хоча визнали етнічну окремішність українців Лівобережжя3. Тож одним із чинників ситуа- ції на Правобережжі були відносини у трикутнику росіяни – українці – поля- ки. Таким чином, використання сучасного поняття «національні меншини» в історичних студіях вимагає відповідної рефлексії через зміни в ідентифікації тих чи інших спільнот. Але автор, при формулюванні своїх дослідницьких зав- дань, обмежився лише вказівкою на російське ставлення до українців як час- тини спільного з росіянами «православного світу» (с.6). У першому розділі – «Історіографія та джерела дослідження» – доволі ви- черпно розглянуто доробок попередників (с.13–58). Але ми не можемо пого- дитися зі включенням до історіографічного огляду тогочасних праць, в яких висвітлено загальноросійську, українську або реґіональну історію до ХІХ ст.: на- приклад М.Карамзіна, М.Костомарова, П.Куліша, С.Соловйова, В.Антоновича та ін. Праці цих визначних істориків радше утворюють окремий різновид на- ративних джерел, які відображають уявлення сучасників про реґіон, його іс- торію та міжетнічні відносини. Джерельна база дослідження репрезентативна: включає офіційні доку- менти з київських і житомирських архівів, статистичні видання та періодичну пресу (с.59–74). Однак було б доцільно залучити матеріали Російського дер- жавного історичного архіву у Санкт-Петербурзі, в якому зберігаються фонди органів центральної влади, та Державного архіву Російської Федерації, де можна ознайомитися з фондом департаменту поліції МВС, а саме з матеріала- ми про громадсько-політичну активність російських підданих різного етнічно- го походження. Логічним завершенням першого розділу мав би бути підрозділ про теоре- тичні засади дослідження, що дозволило б обґрунтувати напрями наукового пошуку. Адже серед чималої кількості видань з історії Правобережної України не вистачає саме синтетичних праць, в яких пропонувалася б загальна модель ситуації. Вірогідно, таку працю було б спрямовано на опис того, як уявляла собі цей реґіон і його народи імперська бюрократія, як на мислення чиновни- ків впливали дискурси російських і неросійських інтелектуалів, розгортання національних рухів неросійських народів імперії. Сам автор в історіографічно- му огляді (с.50) згадав книжку Л.Вулфа4, хоча вона не має прямого стосунку до теми дослідження. Аналогічна праця про «винайдення» імперськими чинов- никами Південно-Західного краю, як називали Правобережжя росіяни, та їхні вдалі й невдалі спроби «перетворити винайдене», стала б насправді синтетич- ним дослідженням національного питання на цих теренах. Утім поки що така історія Правобережжя залишається справою майбутніх дослідників. 3 Про уявлення України та українців представниками української, російської й польської інтелектуальної еліти 1830–1840-х рр. див.: Bilenky S. Romantic Nationalism in Eastern Europe: Russian, Polish, and Ukrainian Political Imagination. – Stanford, 2011. 4 Вулф Л. Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва / Пер. з англ. С.Біленького за участю Т.Цимбала. – К., 2009. Український історичний журнал. – 2015. – №3 Рец, ензії й огляди 223 Другий розділ – «Політико-правові й інституційні засади етнічної політи- ки російського царату на Правобережжі» – присвячено встановленню чинни- ків та напрямів імперської етнополітики, а також структурі населення реґіону (с.75–139). Автор сформулював низку факторів, визначальних для заходів вла- ди: 1) лояльність етнічної спільноти; 2) «стратегічна лінія етнічної політики» імперського уряду; 3) російський націоналізм, що посилився у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.; 4) страх самодержавства перед західноєвропейськими революціями кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.; 5) запрошення інозем- них переселенців – німців і чехів; 6) погіршення російсько-німецьких відносин наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., що призвело до сприйняття німецьких колоністів як нелояльних підданих; 7) польський націоналізм, виявом яко- го стали повстання 1830–1831 і 1863–1864 рр.; 8) досвід західноєвропейських держав щодо вирішення «єврейського питання»; 9) просвітницька настанова російських бюрократів та інтелектуалів на асиміляцію євреїв як окремої етно- конфесійної групи; 10) поширення антисемітизму у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Окремо Ю.Поліщук указав на зміни, викликані російською революцією 1905–1907 рр. і діяльністю Державної думи, в якій було представлено гро- мадських діячів неросійських народів (с.75–84). Наявність значної кількості непостійних чинників показує відсутність визначеної «етнополітики» імперії, уряду якої доводилося зважати на різноманітні обставини. Але російський на- ціоналізм, на наш погляд, був настільки важливим фактором, що вимагає від дослідника принаймні окремого підрозділу для його характеристики. Правобережна Україна стала прикладом реалізації імперського харак- теру держави Романових. Загалом імперія є політичним утворенням, що має справу з ієрархією культурних відмінностей, хоча ідеалом імперії є культурна одноманітність5. Причому мета імперської влади – не просто стерти ці відмін- ності, а піднести «відсталі» периферійні спільноти до рівня «високої» культури центру. Однак у випадку Російської імперії вектор імперської політики рухав- ся не тільки до периферії, а й до центру, який теж зазнавав колонізації, що- правда, «внутрішньої колонізації»6. Тож російський уряд брав до уваги куль- турні чинники, які набували політичного значення, та намагався здійснювати соціальні експерименти7. У книзі висвітлено формування системи центральних і місцевих органів влади, що вирішували питання, пов’язані з неправославними конфесіями, 5 До характеристики імперії як поля взаємодії культурно відмінних центру й периферії набли зився І.Ґерасимов у своєму відгуку на монографію Т.Мартіна про культурну політику ра- дянської імперії 1920–1930-х рр. (див.: Gerasimov I. Affirmative Writing: Empire (On New Standards in Russian Imperial Studies) [Рец. на]: Terry Martin, The Affirmative Action Empire. Nations and Nationalism in the Soviet Union, 1923–1939 (Ithaca and London: Cornell University Press, 2001). XVII + 496 pp. // Ab Imperio. – 2005. – №3. – P.537–538). 6 Див. авторську концепцію пошуку імперською Росією самої себе від О.Еткінда (Эткинд А. Внутренняя колонизация: Имперский опыт России / Авториз. пер. с англ. В.Макарова. – Москва, 2013). 7 Див. афористичні міркування І.Вушко на кшталт того, що Російська імперія лише плану- вала те, що згодом здійснював СРСР (Вушко І. Даніель Бовуа і його польське питання [Рец. на]: Beauvois Daniel. Pouvoir russe et noblesse polonaise en Ukraine 1793–1830. Paris: CNRS Editions, 2003. – 240 p. // Україна модерна. – 2006. – Ч.10. – С.219). Український історичний журнал. – 2015. – №3 224 Рец, ензії й огляди освітою, цензурою в масштабах імперії та управлінням ґуберніями Південно- Західного краю, а також адміністративні перетворення, викликані російською революцією 1905–1907 рр. (с.85–106). Зауважимо, що поза увагою автора зали- шилася роль земства, запровадженого в реґіоні 1911 р., та низового чиновни- цтва – мирових посередників, які були покликані опікуватися господарством та освітою українських селян Правобережжя8. Далі автор стисло розглянув нормативно-правову базу, що визначала правовий статус єврейського насе- лення Росії, польської шляхти Західного краю та німецьких і чеських коло- ністів (с.107–118). У монографії детально розглянуто процес формування етносоціальної структури Правобережжя (с.119–138). Тут ідеться саме про етносоціальну, а не етноконфесійну структуру населення, позаяк в реґіоні соціальний/становий поділ зазвичай збігався з етнічним або конфесійним: серед чиновників (на по- чатку ХІХ ст.) і дворян домінували поляки-католики, серед чиновництва (від середини ХІХ ст.) – росіяни-православні, серед міщанства та купецтва – євреї, серед селян – українці-православні (до 1839 р. – також і уніати). Наступні розділи дослідження можливо було сформувати за різними кри- теріями. За першим шляхом, доречно було б присвятити кожну главу станови- щу окремої спільноти, як зробила у своїх працях Н.Щербак9. Проте в такому разі неможливо детально висвітлити загальні підстави заходів центральних і місцевих органів влади, котрим Ю.Поліщук присвятив другий розділ моно- графії. А за другим шляхом – можна було б поділити виклад за хронологі- єю. Тоді третій розділ дослідження охопив би період від третього поділу Речі Посполитої 1795 р. до Листопадового повстання 1830–1831 рр., четвертий роз- діл – до Січневого повстання 1863–1864 рр., п’ятий – до російської революції 1905–1907 рр., шостий – до початку Першої світової війни у 1914 р. До переваг хронологічного поділу повернемося нижче. Автор пішов третім шляхом. Він зробив хронологічний огляд чинників ім- перської етнополітики в попередньому розділі. А дальший виклад Ю.Поліщук згрупував за проблематикою: третій розділ присвятив соціально-економічно- му становищу етносоціальних груп; четвертий – проблемам освіти; п’ятий – релігійним справам. Однак варто було б включити в дослідження й шостий розділ – для висвітлення громадсько-політичного життя національних еліт різних народів Правобережжя та реакції центральної й місцевої влади на на- ціональні рухи. На жаль, автор оминув увагою цю сферу, хоча без політичної історії неможливе узагальнене дослідження національної політики імперії. У третьому розділі – «Соціально-економічна складова етнічної політики» – висвітлено широку проблематику: процедуру визнання дворянського стату- су польської шляхти, боротьбу з польським землеволодінням після Січневого 8 Мацузато К. Из комиссаров антиполонизма в просветителей деревни: мировые посредни- ки на Правобережной Украине (1861–1917 гг.) // Український гуманітарний огляд. – Вип.9. – К., 2003. – С.75–112. 9 Щербак Н.О. Національна політика царизму у Правобережній Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. (за матеріалами звітів місцевих державних установ): Дис. … канд. іст. наук. – К., 1995; Її ж. Національне питання в політиці царизму у Правобережній Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). Український історичний журнал. – 2015. – №3 Рец, ензії й огляди 225 повстання, адміністративне сприяння появі в реґіоні російського чиновництва та купецтва, обмеження комерційної діяльності євреїв, спроби створення єв- рейських землеробських колоній, сприяння з боку влади німецькій і чеській колонізації Правобережжя, що наприкінці ХІХ ст. змінилося обмежувальними заходами тощо (с.140–197). Відзначимо, що у заголовку підрозділу про єврей- ське населення застосовано вираз із тогочасних офіційних документів – «па- разитичний спосіб життя», адже євреїв уважали за визискувачів українських селян. Так російська влада конструювала образ протистояння «єврейські ко- мерсанти – українські селяни», а відтак – позиціонувала себе захисником українців від євреїв. Поза увагою автора опинилися великі російські земле- власники (зокрема й українського походження), які, за урядовим задумом, мали стати лояльною противагою польській маґнатерії та новою елітою для українських селян. Загалом у рецензованій праці відсутні оцінки політичної ефективності та економічної доцільності обмежувальних заходів проти представників неросій- ських народів. Так, російсько-єврейський науковець Ю.Ґессен наголошував, що дискримінація євреїв у Російській імперії суперечила «самому життю»10. Чи суперечили «життю» заходи проти інших народів в умовах розгортання промислового перевороту, коли будь-які економічні обмеження неґативно впливали на господарство всього Правобережжя? Чи можливо було реально втілити дискримінаційні заходи? Так, сам автор у першому розділі наголо- сив, що процес скорочення польського землеволодіння, запущений урядом піс- ля Січневого повстання, не стосувався кількох родин найбільших польських земле власників (с.129). Четвертий розділ – «Етнополітичний контекст освітньої політики» – при- свячено освітнім системам Правобережжя (с.198–270). Автор описав дії кура- тора Віленського навчального округу А.Чарторийського й ґенерального візи- татора училищ ґуберній Правобережжя Т.Чацького щодо розбудови системи польської освіти, перлиною якої був знаменитий Кременецький ліцей. Місцеві російські урядники намагалися загальмувати зусилля останнього, але він мав впливових покровителів серед імперських можновладців. Після 1830 р. влада розпочала масштабний наступ на польську систему освіти, коли училища було перетворено на російські, приватні польські школи заборонено, Кременецький ліцей закрито, а 1834 р. відкрито київський Університет св. Володимира – новий центр імперської влади та «російськості» на Правобережжі11 (с.200–209). Наступним «каменем спотикання» польського дворянства та ґубернської адмі- ністрації стали початкові російськомовні школи, створювані шляхтичами та ксьондзами. Напередодні Січневого повстання й одразу після нього місцева влада займалася їх ліквідацією. А від 1905 р. поляки, скориставшись деякою лібералізацією законодавства, заходилися створювати нелеґальні польські школи, з якими боролася поліція (с.211–223). 10 Гессен Ю. Законодательство о жительстве евреев в России // Русская мысль. – 1911. – №5. – С.97–98. 11 Булкина И. Политика Николая І в Юго-Западном крае и учреждение Университета Св. Владимира // Труды по русской и славянской филологии: Литературоведение. – Вып.VII. – Тарту, 2009. – С.366–377. Український історичний журнал. – 2015. – №3 226 Рец, ензії й огляди Стосовно єврейського населення освітня політика полягала, по-перше, у намаганнях уреґулювати діяльність традиційних навчальних закладів – по- чаткових хедерів і середніх єшиботів (або єшив); по-друге, у створенні єврей- ських казенних училищ, які давали своїм вихованцям сучасну російську освіту (с.225–254). Вінцем зусиль імперського чиновництва та єврейських просвітни- ків стало створення 1844 р. Житомирського рабинського училища, перетворе- ного в 1873 р. на Житомирський єврейський учительський інститут. Рабинське училище виховувало казенних рабинів, котрі відігравали роль посередників між місцевою владою та єврейською громадою. А вчительський інститут го- тував учителів для єврейських казенних училищ. Обидва заклади виявили- ся неефективними через неприйняття з боку єврейського населення, що мало наслідком закриття інституту в 1885 р. (с.230–235, 241–246). Невисвітленою в монографії залишилася роль ідей єврейського просвітництва, Гаскали, та діяльності єврейських просвітників – маскілім – у справі модернізації єврей- ської освіти12. Наприкінці ХІХ ст. урядовий курс щодо єврейського населення зазнав повороту від лібералізму, який ставив за мету знищення традиційного способу життя, до консерватизму з його скепсисом щодо можливості зробити євреїв «корисними», тобто вписати їх в імперську ієрархію «культурних» на- родів13. Результатом зміни політики стало запровадження 1887 р. «відсоткової норми» – обмежень на вступ євреїв до державних середніх і вищих навчаль- них закладів (с.250–251). Поза увагою автора залишилися питання, наскіль- ки ефективними були спроби вреґулювати традиційну та впровадити сучасну освіту серед євреїв Правобережжя, а також в який спосіб та якою мірою на міс- цях дотримувалися положень «відсоткової норми», особливо з 1905 р. Певну увагу Ю.Поліщук приділив освіті німецьких і чеських колоністів. Вони створювали власні початкові навчальні заклади. Від початку ХІХ ст. міс- цева адміністрація здійснювала реґулювання освітньої діяльності колоністів. А наприкінці ХІХ ст. розпочався наступ на німецьку систему освіти: до німець- ких шкіл призначалися вчителі-росіяни та створювалися нові російські закла- ди (с.257–270). Автор спеціально не розглянув освітню політику щодо росіян. Напевно, власна освітня специфіка була у громад старообрядців. П’ятий розділ – «Специфіка етнорелігійного життя» (с.271–319) – має не- сподівану для читача структуру. За логікою завдань дослідження, авторові потрібно було окремо розглянути становище «російського» духівництва (пра- вославного та старообрядницького) і росіян-мирян, хоча українці здебільшого теж православні, та окремо – римо-католицького духівництва й пересічних по- ляків-католиків. Однак через наявність трикутника росіяни – українці – по- ляки, виявом якого було протистояння російської православної та римо-ка- толицької церков, автор в одному підрозділі розглянув підтримку владою православної, наступ на позиції католицької та ліквідацію 1839 р. уніатської церков (с.271–284). Останню помилково поіменовано «греко-католицькою»: 12 Загальний огляд місця Гаскали у житті єврейського населення на теренах колишньої Речі Посполитої див.: Барталь И. От общины к нации: евреи Восточной Европы в 1772–1881 гг. / Пер. с англ. А.Сметанникова, Г.Зелениной. – Москва; Иерусалим, 2007. 13 Арґументацію полярних підходів див. докл.: Градовский Н.Д. Замечания на записку князей Голицыных о черте оседлости евреев. – Санкт-Петербург, 1886. Український історичний журнал. – 2015. – №3 Рец, ензії й огляди 227 таку назву вона отримала на Галичині після входження реґіону до скла- ду Австрійської імперії14. Зауважимо, що уніатська була церквою не росіян, а українців, яких автор виніс за межі дослідження. Проблема протистояння церков на Правобережжі свідчить про недоцільність винесення українців «за дужки» національної політики, адже саме українці (малороси/русини) ставали своєрідним «призом» для російських і польських діячів в їхньому непримирен- ному протистоянні. В окремий підрозділ книги винесено зусилля влади з контролю за релігій- ним життям старообрядців, до чого належала невдала спроба запроваджен- ня серед них єдиновірства, що передбачало включення старообрядців до пра- вославної церковної ієрархії (с.285–292). У наступному підрозділі висвітлено намагання влади активізувати православне місіонерство серед євреїв, уреґу- лювати єврейське громадське та релігійне життя, виявом чого стала ліквіда- ція етнічних органів самоврядування – кагалів – у 1844 р., спроби боротися з хасидизмом та контролювати єврейське книговидання. Певна річ, перелічені кроки, як зазначив автор, були малоефективними (с.295–306). Конфесійну строкатість демонструвало німецьке та чеське населення Правобережжя. Серед німців практикувалися лютеранство, менонітство та баптизм. Останній напрям влада вважала небезпечним – через острах місі- онерства серед православних українців. Напевно, джерелом занепокоєння стало поширення штундизму – української рецепції протестантизму німець- ких колоністів. Чеські колоністи сповідували католицизм. Але католики на Правобережжі були обмежені у правах, оскільки антикатолицькі заходи було спрямовано проти поляків. Волинські чехи знайшли цікавий вихід: вони по- чали оголошувати себе не католиками, а гуситами – чеськими протестантами. Останні не визнавали верховенства Риму та проводили літургію чеською мо- вою (с.308–319). Насамкінець зазначимо, що застосований Ю.Поліщуком поділ викладу до- слідження за проблематикою не є оптимальним, позаяк призводить до втрати специфіки урядового курсу щодо кожної етносоціальної групи. Так, коли після 1863 р. влада розпочала послідовний наступ на позиції польської еліти реґіо- ну, то обмежувала права дворянства у царині землеволодіння, а католицького духівництва – у релігійних справах. А, приміром, коли держава взялася за по- силення дискримінації євреїв після «першої хвилі» погромів 1881–1882 рр., то уряд, по-перше, відмовився від перегляду «виняткового законодавства»15, а по- друге, із 1887 р. євреїв обмежили у праві на здобуття сучасної освіти. Справа в тому, що завдання імперського уряду змінювалися від періоду до періоду. На початку ХІХ ст. вони полягали в інкорпорації Південно-Західного краю, вклю- ченні до російського дворянства частини польської шляхти та реформуванні традиційного єврейського життя. Для зміни політики щодо польської шляхти віхами виступали Листопадове та Січневе повстання. Для перегляду політики 14 Пахолків С. Українська інтеліґенція у Габсбурзькій Галичині: освічена верства й еманси- пація нації / Пер. з нім. Х.Ніколин. – Л., 2014. – С.64. 15 Докл. про це див.: Витенберг М.В. Власть и евреи: «Паленская комиссия» и её предшественники: общество и бюрократия на путях решения «еврейского вопроса» в России в 1880-е гг. // Архив еврейской истории. – Т.3. – Москва, 2006. – С.205–230. Український історичний журнал. – 2015. – №3 228 Рец, ензії й огляди у сфері «єврейського питання» визначальними були приходи до влади нових монархів, які розпочинали з перегляду засад попереднього урядового курсу, та хвилі погромів. А революційний 1905 р. кардинально змінив державну по- літику щодо різноманітних питань. Підбиваючи підсумки, зазначимо, що монографія Ю.Поліщука, завдяки широкій проблематиці дослідження, стала цінним внеском в історіографію Правобережної України імперської епохи, а тому без цієї книги неможливе по- дальше дослідження історії реґіону впродовж «довгого ХІХ століття». Однак ця праця не може претендувати на статус узагальнюючої з огляду на три причи- ни. По-перше, відсутній розгляд громадсько-політичної сфери Правобережжя. По-друге, не простежено динаміку змін у трикутнику росіяни – українці – по- ляки, оскільки самі українці опинилися поза авторською увагою. По-третє, Ю.Поліщук не поставив собі за мету визначити уявлення російських бюрокра- тів та інтелектуалів про народи Південно-Західного краю. Адже саме збіги й розбіжності між «словами» та «справами» центральних і місцевих посадовців, на наш погляд, найбільш важливі для дослідження історії Правобережжя. М.В.Гаухман (Уфа, Російська Федерація)

Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії

Репозитарії

Схожі ресурси