Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся )
В історико-філософському есе В.Петрова запропоноване культурницьке осягнення повоєнного часу у світлі теорії «історичних епох». Обстоюється думка про дисконтинуїтет і поліваріантність буття з соціальної, культурної й антропологічної перспектив, зокрема акцентується увага на кардинальних розривах...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109550 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) / В.П. Петров // Український історичний журнал. — 2015. — № 3. — С. 194-211. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-109550 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1095502016-12-02T03:03:28Z Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) Петров, В.П. Історіографічна класика В історико-філософському есе В.Петрова запропоноване культурницьке осягнення повоєнного часу у світлі теорії «історичних епох». Обстоюється думка про дисконтинуїтет і поліваріантність буття з соціальної, культурної й антропологічної перспектив, зокрема акцентується увага на кардинальних розривах між цивілізаційними/технологічними досягненнями та світоглядними засадами, морально-етичними настановами історичної людини в різні епохи минувшини та проектованого майбуття. Author asserting the thought of discontinuity and poly-variance of reality with social, culture and anthropological prospects, particularly accentuating the cardinal spread between civilizational/technological progresses and the world-view principles, mental-ethical directives of historical person in the different periods of past and planned future. 2015 Article Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) / В.П. Петров // Український історичний журнал. — 2015. — № 3. — С. 194-211. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109550 94/93 : 930.1 (477) uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історіографічна класика Історіографічна класика |
| spellingShingle |
Історіографічна класика Історіографічна класика Петров, В.П. Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) Український історичний журнал |
| description |
В історико-філософському есе В.Петрова запропоноване культурницьке осягнення
повоєнного часу у світлі теорії «історичних епох». Обстоюється думка про
дисконтинуїтет і поліваріантність буття з соціальної, культурної й антропологічної
перспектив, зокрема акцентується увага на кардинальних розривах
між цивілізаційними/технологічними досягненнями та світоглядними засадами,
морально-етичними настановами історичної людини в різні епохи минувшини та проектованого майбуття. |
| format |
Article |
| author |
Петров, В.П. |
| author_facet |
Петров, В.П. |
| author_sort |
Петров, В.П. |
| title |
Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) |
| title_short |
Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) |
| title_full |
Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) |
| title_fullStr |
Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) |
| title_full_unstemmed |
Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) |
| title_sort |
наш час, як він є (з приводу статті нормана казнса «несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття о.в.яся ) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Історіографічна класика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109550 |
| citation_txt |
Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини»…) (вступна стаття О.В.Яся ) / В.П. Петров // Український історичний журнал. — 2015. — № 3. — С. 194-211. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT petrovvp naščasâkvínêzprivodustattínormanakaznsanesučasnístʹsučasnoílûdinivstupnastattâovâsâ |
| first_indexed |
2025-07-07T23:18:33Z |
| last_indexed |
2025-07-07T23:18:33Z |
| _version_ |
1837032082298109952 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2015. – №3
ІСТОРІОГРАФІЧНА
КЛАСИКА
УДК 94/93 : 930.1 (477)
Рецепція, чи радше відчуття історичного часу, безперечно, належить до царини
індивідуалізованих вражень, хоч і корелюється з колективними настроями й масовими
світовідчуваннями, котрі породжує та чи інша історична доба. Утім до переживань і
саморефлексій інтелектуала повсякчас долучається не тільки його життєвий, а й фа-
ховий досвід, який послужливо підказує, ба навіть пророкує різні, часто-густо не дуже
оптимістичні сценарії та варіації майбуття. Як тут не згадати відомий біблійний ви-
слів про знання, що лише примножують журбу. Власне, гра уяви, сперта на досвід
історика-мислителя з виразними культурологічними й історико-філософськими інтен-
ціями, вирізняє повоєнні тексти Віктора Платоновича Петрова (1894–1969 рр.), котрий
прагнув по-своєму зазирнути в майбуття та, водночас, по-новому концептуалізувати
минувшину. Тим паче, що відомий гуманітарій був не тільки надзвичайно таланови-
тим дослідником і блискучим есеїстом, а й людиною з незвичайною долею й інтелекту-
альною біографією, котрі можуть скласти сюжетну канву як для карколомного пригод-
ницького детективу, так і витончених філософських і культурологічних розумувань1.
1 Див. докл. про В.Петрова: Новиченко Л. Родом з двадцятих... // Вітчизна. – 1990. – №11. – С.144–
159; Білокінь С. Довкола таємниці // Петров В. Діячі української культури (1920–1940 рр.): Жертви
більшовицького терору. – К., 1992. – С.3–23; Гороховський Є. Віктор Петров – сторінки творчої спад-
щини // Хроніка-2000. – Вип.2. – К., 1992. – С.90–99; Загоруйко Ю. Митець незвичайної долі (Віктор
Петров-Домонтович) // Слово і час. – 1992. – №7. – С.25–33; Ульяновський В.І. «В пустелі мені з’явився
біс», або Про темну мантію Віктора Петрова // Філософська і соціологічна думка. – 1995. – №1/2. – С.178–
190; Його ж. Віктор Петров: осягнення Сковороди // Київська старовина. – 2001. – №4. – С.104–108;
Толочко П.П. Слово про В.П.Петрова – видатного українського археолога // Проблеми походження та
історичного розвитку слов’ян: Зб. наук. пр., присвяч. 100-річчю з дня народження В.П.Петрова. – К.; Л.,
В.П.ПетРОВ
НАШ ЧАС, ЯК ВІН Є
(З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність сучасної людини».
The Saturday Review of Literature. New York. Neue Auslese V. 1946)
***
В історикофілософському есе В.Петрова запропоноване культурницьке осягнен
ня повоєнного часу у світлі теорії «історичних епох». Обстоюється думка про
дисконтинуїтет і поліваріантність буття з соціальної, культурної й антропо
логічної перспектив, зокрема акцентується увага на кардинальних розривах
між цивілізаційними/технологічними досягненнями та світоглядними засада
ми, моральноетичними настановами історичної людини в різні епохи минув
шини та проектованого майбуття.
Ключові слова: Петров, усесвітня історія, історія України, українська історіо
графія, теорія історичних епох, антропологія, техніка, ядерна доба.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
Наш час, як він є... 195
1946 р., коли було написано есе «Наш час, як він є», минав під знаком усвідомлення
недавньої історії, передусім нечуваних масштабів руйнації матеріальної культури, вели-
чезних людських втрат і суцільних лихоліть, які остаточно поховали історичні візії, котрі
тією чи іншою мірою були пов’язані з майже сакральною на початку ХХ ст. ідеєю Поступу.
Мораль, релігійні й духовні цінності та навіть ліберальні свободи людської особистості,
що вважалися міцними й непорушними надбаннями європейської цивілізації до страш-
ного молоху Другої світової війни, було затьмарено та поглинуто сутінками тоталітарних
режимів. Але світова катастрофа 1939–1945 рр. спричинилася й до нових інтелектуаль-
них, культурних і духовних експериментів та новацій, як-от персоналізм, екзистенціа-
лізм, культурологічна антропологія. В епіцентрі дослідницьких практик опинилася сама
Людина, її реакції на розмаїтий спектр явищ, подій, урешті-решт на історичне середови-
ще буття, в яких вона конструювала своє існування, відповідні інститути та структури,
ментальність, свідомість й ієрархію цінностей тощо. Водночас світовідчування тодішніх
інтелектуалів і мислителів було сповнене, ба навіть отруєне хвилею катастрофічних чи
апокаліптичних передчувань, пов’язаних із початком ядерної ери людства.
Ці повоєнні настрої та впливи В.Петров сприймав із доволі своєрідної перспективи –
власної теорії «історичних епох», котра формувалася ще в міжвоєнну добу, але повною
мірою визріла у середині 1940-х рр. Відтак вона неодноразова фіґурувала у його публіка-
ціях 1946–1949 рр., зокрема в полеміці з колеґою та приятелем – Б.Крупницьким.
На думку В.Петрова, перехід від однієї доби до іншої відбувався шляхом «запере-
чення» або «неґації» попередньої епохи, що Б.Крупницький навіть іронічно порівню-
вав із геґелівською «антитезою»2. Причому В.Петров уважав, що такі «заперечення»
простежуються (фактично закладені ще у «старій» добі, хоч і виявляються назовні в
«новій») практично в усіх сферах історичного буття, які пов’язувалися з відповідною
епохою. Скажімо, він обстоював думку про «заперечення» як «нормативну функцію» чи
«структурну норму», котра є засадничою для історичного процесу3. «Логічне заперечен-
ня в своїй історичній чинності – жадна ілюзія. Це конкретний факт історії, що якнай-
виразніше показує нам грані тих часово-відтинкових розмежувань, що їх ми означаємо
як епохи, або як етапи чи стадії епох», – підкреслював В.Петров4.
Натомість Б.Крупницький, опонуючи, підходив до концептуалізації епох із пер-
спективи інтуїтивного розуміння світу історії, зокрема намагався вхопити «струк-
турну суть» за аналогією чи схожістю, точніше запропонувати відносно правдоподіб-
ні комбінації, котрі випробовувалися на фактографічному матеріалі. На відміну від
Б.Крупницького, В.Петров керувався доволі раціоналістичними міркуваннями, себто
тримався думки про більш-менш об’єктивне визрівання відповідних «заперечень» як
на рівні окремих явищ і процесів, так і цілих історичних епох. Б.Крупницький навіть
1997. – С.5–8; Павличко С. Роман як інтелектуальна провокація // Домонтович В. Доктор Серафікус.
Без ґрунту. – К., 1999. – С.3–16; Агеєва В. Поетика парадокса: Інтелектуальна проза Віктора Петрова-
Домонтовича. – К., 2006. – 432 с.; Портнов А. Віктор Петров і його критики // Його ж. Історії істориків:
Обличчя й образи української історіографії ХХ століття. – К., 2011. – С.143–181; Андрєєв В.М. Віктор
Петров: Нариси інтелектуальної біографії вченого. – Дніпропетровськ, 2012. – 476 с.; Брюховецький В.
Знедійснення дійсности, або via Dolorosa навспак // Петров В. Розвідки: У 3 т. / Упор., авт. передм. та
прим. В.Брюховецький. – Т.1. – К., 2013. – С.6–91 та ін.
2 Крупницький Б. Теорії доби і сучасність // Орлик (Берхтесґаден). – 1947. – №8. – С.7.
3 Петров В. Історіософічні етюди // Його ж. Розвідки: У 3 т. / Упор., авт. передм. та прим.
В.Брюховецький. – Т.2. – К., 2013. – С.917.
4 Бер В. [Петров В.П.]. Проблема епохи // Орлик. – 1947. – №10. – С.5.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
196 В.П.Петров
наголошував, що «ця проблематика “епох”, особливо коли брати її ідеологічний бік, є
свого роду об’єктивізацією історичного процесу як такого»5. Недаремно В.Петров кате-
горично не сприймав екзистенціалізм як культурну та духовну пропозицію повоєнної
доби, позаяк обстоював тезу, що ця течія лише прокламує непевність людського буття,
а відтак – спирається на неґативну основу6.
Проте В.Петров відзначав, що його «заперечення» історичної доби є водночас і спосо-
бом її «ствердження», адже «кожна доба, протиставлена іншій, кожен етап доби, проти-
ставлений попередньому, несуть на собі завжди ознаки тотожности з попередньою добою,
з попереднім етапом, бо кожне не-А, в його протиставленні А, є формулою ствердження
А, негативним визначенням А»7. Відтак авторська ідея «ствердження» пропонувала до-
сить широкий спектр варіацій для історичного руху, себто розгортання певної доби, що
помітно нюансувало раціонально-об’єктивістські засади його концептуалізації.
Більше того, В.Петров уважав, що ідея «нашарування» епох Б.Крупницького, себто
співіснування різних часових елементів на кшталт геологічних відкладень, не відобра-
жала всього розмаїття історичного буття. Імовірно, у цьому закиді простежується реак-
ція В.Петрова на відому тезу Б.Крупницького про особливу роль імпульсів, поштовхів,
«скоків» у репрезентації історичного руху, котра нагадує сучасні хвильові концепції
представлення минувшини. За візією В.Петрова, таке означення Б.Крупницького
спричиняло плутанину, позаяк сам термін «нашарування» продукував відмінний
зміст у різних контекстах його вживання8.
Видається, що В.Петров прагнув представити структурні особливості історичної
доби як цілісності, хоч і неоднорідної, точніше багатошарової, принаймні про це свід-
чить його тлумачення феноменології Е.Гуссерля в дискусії з Б.Крупницьким. Такий
підхід нав’язував певні аналогії поміж теорією історичних епох В.Петрова й морфоло-
гією всесвітньої історії за версією О.Шпенґлера. «Не ясно, оскільки В.Бер наближається
до морфологічної структури культур Шпенґлера. Для Шпенґлера культури або куль-
турні епохи – це свого роду організм, в собі заключені будови з своїм відокремленим,
самостійним життям. Ці культури можна продовжувати», – зазначав Б.Крупницький9.
На превеликий жаль, ця напрочуд цікава та яскрава полеміка урвалася після за-
гадкового зникнення В.Петрова з Мюнхена у квітні 1949 р. Б. Крупницький (помер
1956 р.), який присвятив своєму приятелеві теплі спомини з низкою ремінісценцій, був
переконаний, що його замордували радянські аґенти, хоч насправді В.Петров (помер
1969 р.) пережив свого товариша ще на тринадцять років.
Згадане есе В.Петрова суттєво розширює й диференціює його погляди, позаяк уво-
дить до авторської теорії футуристичну перспективу та прогностичні складові, пов’язані
з настанням ядерної/атомної ери людства. Загалом ця публікація дозволяє з іншої пер-
спективи подивитися на ті способи соціального й культурницького опредметнення іс-
торичного часу, котрі вживав В.Петров, послуговуючись теорією епох. Показово, що
приводом до появи його тексту стала знакова праця Н.Казнса, котра спричинила чи-
мало відгуків і рефлексій, у тому числі й українських інтелектуалів10.
5 Крупницький Б. Теорії доби і сучасність. – С.10.
6 Петров В. Екзистенціялізм і ми // Його ж. Розвідки. – Т.2. – С.883.
7 Бер В. [Петров В.П.]. Проблема епохи. – C.8.
8 Там само.
9 Крупницький Б. Теорії доби і сучасність. – С.10 (прим.*).
10 Ковалів П. Основна проблема сучасности // Свобода (Джерсі-Сіті). – 1949. – 13 серпня. – №187. – С.2–3.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
Наш час, як він є... 197
Есе В.Петрова розпочинається з насичених, емоційних, катастрофічних воєнних
відчувань, які персоналізуються в низці морально-етичних запитів, сконцентрова-
них навколо історичних, психологічних і культурологічних витоків людського Страху.
Це дозволяє авторові успішно міґрувати на поле інтелектуальних уявлень, культуро-
логічних інтроспекцій, біологічних та соціальних аналогій, мистецьких прикладів,
психоаналітичних рефлексій і навіть фізичної картини світу, властивій тій чи ін-
шій добі. Саме на цьому підґрунті постає його думка про переривчатість історії, ко-
тру В.Петров прагне осягнути в межах своєрідної тріади – епохальні, міжепохальні та
поза епохаль ні категорії. Відтак постає своєрідне операційне поле «розривів» між над-
звичайними технічними досягненнями сучасної людини та її архаїчними морально-
етичними засадами, що відповідають рівню доби палеоліту, себто постулюється кон-
флікт між «революційною технікою» й «еволюційною антропологією».
Зауважимо, що В.Петров обстоює думку не про періодизацію, а про «ґрадацію
епох». Із такої перспективи релігійна творчість середньовіччя вища, аніж відповідні
потуги Нового часу, а праця середньовічного ремісника – більш витончена порівняно
з роботою індустріального трудівника. Ба більше, В.Петров уважає, що в межах однієї
доби є різні варіації чи сценарії розгортання минувшини. Приміром, автор розглядає
як самобутні альтернативи на ниві творення світової релігії, крім християнства, ідею
пантеону богів у Давньому Римі або культ Великої Матері, поширений на теренах
Давнього Сходу. Отже він наголошує на повсякчасній релятивності масштабування/
маркування минувшини на засадах вищості чи нижчості будь-якої історичної доби.
Доволі цікавими, а у світлі воєнно-політичних подій 2014–2015 рр. і злободен-
ними, видаються спостереження В.Петрова як сучасника й очевидця світових воєн.
Насамперед його думка про те, що обидві катастрофи ХХ ст. породила неспроможність
«реґіональних держав» вирішити світові проблеми, а саме «ірреальність, хибність реґіо-
нальної позиції при досягненні світових цілей».
Урешті у представленні В.Петрова історія постає як багатошарова, динамічна па-
літра образів-хронотопів, котрі мають, щонайменше, кілька можливих сценаріїв пере-
творення буття в нову добу з потенційно відмінними обрисами, що на «шкалі ґрадацій»
посідає чи посяде своє унікальне місце з притаманним лише йому хитким співвідно-
шенням епохальних, міжепохальних та позаепохальних складових.
Насамкінець відзначимо, що Б.Крупницький – приятель і колеґа В.Петрова – був
одним із небагатьох сучасників, які наблизилися до розуміння феномена цієї особис-
тості й інтелектуала. Як згадував Б.Крупницький (курсив наш – О.Я.):
«В.Петров був великий майстер будувати системи. Але мето
да заперечення, безперечно, сиділа в самому нутрі його єства,
мов якийсь чортик. Той чортик хотів гратися, хотів будувати
системи в наукових творах і есеях, творити життя в рома
нах і т. д., але в якийсь суверенний спосіб, без чиїхось заперечень
(нелюбов до критики!). Високий сміливий дух і заразом дитяча
до певної міри вдача!.. В.П. ховав у собі щось, ховав пильно й
нікому не хотів зрадити своєї таємниці. Він навіть соромився
того прихованого “я”, щоби не побачили в ньому чогось сенти
ментального, смішного, людського, людяного. В.П. все робив,
щоби його не брали “всерйоз”! Щось навіть хамелеонівське було
в цьому бажанні недопустити публіку до свого інтимного “я”. Він
умів дуже добре і точно аналізувати людей, але рівночасно сам
хотів залишитися нерозгаданим, самим для себе»11.
11 Крупницький Б. Мої спогади про В.Петрова // Україна (Париж). – 1953. – №9. – C.736–737.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
198 В.П.Петров
***
Есе В.Петрова (Бера) відтворюється за публікацією 1946 р.12 Правопис збережено.
Окремі друкарські огріхи виправлено без застережень. Авторське виділення деяких
слів розбивкою та заголовними літерами подається за першою публікацією. До тексту
В.Петрова долучено примітки історіографічного спрямування. Уточнюючі відомості
наводяться у квадратних дужках.
Доктор історичних наук, старший науковий співробітник
Інституту історії України НАНУ О.В.Ясь
***
Стаття Нормана Казнса13 – талановита, гірка і песимістична стаття.
Гамлетівська стаття, породжена свідомістю тривоги, що охопило людство в
післявоєнний час: «Бути, чи не бути?».
Світ досить змінися з тих пір, як Мелянхолійний Принц, сповнений при-
смеречних вагань, вперше з підмостків лондонського «Глобусу»14 виголосив це
питання. У тиші театральної залі прозгучали хисткі і несталі слова «Бути, чи
не бути?»... І з тих пір отруйний сенс г а м л е т і в с ь к о г о п и т а н н я не-
змінно вабив покоління за поколінням своїм терпким, полинним смаком.
Це питання Гамлета могло ставати виявом індивідуальних почуттів. Воно
могло бути ознакою двоїстости отруєного сумнівами й інколи непевного в собі
духа. Могло прозгучати філософською рефлексією чистого розуму, схильного
теоретизувати. Та лише за наших часів воно втратило суб’єктивний відтінок
і набуло об’єктивного сенсу. Бо нині, в дні зматеріялізованого божевілля, на-
уково обчислених візій, привидів, породжених логікою касарень15, механічно
повторюваного шалу, що став анкетним обов’язком, уже не окрема людина
звертається до себе, а людство – ціле людство в усій своїй сукупності! – питає
само себе: Бути, чи не бути?.. Жити, чи самознищитись?.. Існувати далі, чи,
нарешті, переступити останні межи часу й поринути назавжди, разом з плане-
тою, в чорну безодню, одвічного ніщо?..
12 Бер В. [Петров В.]. Наш час, як він є (З приводу статті Нормана Казнса «Несучасність
сучасної людини». The Saturday Review of Literature. New York. Neue Auslese V. 1946) // Рідне
слово (Мюнхен). – 1946. – №8. – С.28–40; Перевид.: Те саме [Електронний ресурс]: http://www.
historians.in.ua/index.php/en/statti/363-viktor-ber-petrov-nash-chas-yak-vin-ye-z-pryvodu-statti-
normana-kaznsa-nesuchasnist-suchasnoi-liudyny-the-saturday-review-or-literature-new-york-kouo-
auslese-v-1946; Те саме // Петров В. Розвідки. – Т.2. – С.810–828.
13 Норман Казнс (Norman Cousins, 1912–1990 рр.) – американський політичний журналіст,
редактор і громадський діяч ліберального спрямування, активний прибічник ядерного роззбро-
єння, один із фундаторів Дартмутської конференції (жовтень – листопад 1960 р.) як майданчи-
ка для контактів американських і радянських інтелектуалів, автор праці «The Modern Man is
Obsolete» (1945 р.), в якій яскраво та своєрідно представлено культурологічні переживання й
психологічні відчуття людини післявоєнного часу, котра раптово усвідомлює настання початку
атомної ери та її руйнівні, катастрофічні соціокультурні реалії. Окрім того, Н.Казнс – автор низ-
ки науково-популярних книжок, написаних на основі систематичних саморефлексій (страждав
на тяжку серцеву недугу та гостру невиліковну форму артриту) про психологічні й відновлюваль-
ні методики для важкохворих пацієнтів.
14 Театр «Ґлобус» (англ. «Globe Theatre») в лондонському кварталі Бенксайд. Наприкінці XVI –
на початку XVII ст. на його сцені ставилися практично всі п’єси В.Шекспіра, написані після 1599 р.
15 Казарм.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
Наш час, як він є... 199
Ні, питання «Бути, чи не бути?» ні для кого з нас не є сьогодні жадною
філософією. Жадною позою або маскою. Це не є істерія Принца. Не чорний
оксамит театрального плаща. Не бутафорія жалоби. Не одчай і сумнів акто-
ра, вже заздалегідь оплачений ціною квитка, купленого в касі. З абстракції
воно стало щоденною приналежністю нашої катастрофічної дійсности. З розу-
мування воно стало переживанням. Воно стало смертельним вироком, який з
дня в день протягом місяців, років, десятиліть тяжить над кожним з нас.
Змінювався час. Змінювались уряди й закони. Змінювались тексти, формат
і кольор об’яв, розліплюваних на стовпах і стінах. Вирок лишався незмінним.
Гули сирени. Виття зголоднілого звіря будило місто. Звір прагнув жертв.
Пробуджені люди зривались з ліжок. Жінки з малими дітьми тиснулися біля вузь-
ких входів в сутерени16. В німій чорноті ночі стрекотіли поодинокі машини. Десь
на околицях міста вже тяжко й глухо гупали важки зенітки. Шторм бомбових ви-
бухів проносився над містом, зриваючи з будинків дахи, трощачи стирали на порох
каміння, згинаючи крицю, розчавлюючи людей. Згасало світло, гойдалися мури,
вигиналася й тріскалася стеля. Ти тулився до цеглин стіни сутеренових проходів
в марній сподіванці на порятунок. Кожна мить була останньою. Мільйонове місто
оберталось ешафотом для мас. Кожен знав. Вирок смерти був виголошений також
і для нього... І знов гули сирени, і людина виходила на поверхню. Заграва по-
жеж забарвлювала небо. Тинк17 і скло тріщали під ногами на камнях пішоходів18.
Золотом іскор сяяли, палаючи, горішні поверхи будинків. Вриваючись крізь виби-
ті шибки, нічний вітер гойдав папір подертого на шматки затемнення.
Голод більше не був нічиєю вигадкою. Але як наважитися згадати про ту
матір, що їла з горщика юшку, зварену з м’яса власної дитини, або ж як хотіти
від людини, що з непохололого тіла свого друга вирвала печінку, щоб ця лю-
дина розповіла про смак сирого м’яса?
Пригадай. Вас у вашому малому степовому місті взяли як закладників.
З школи, де ви провели ніч, під ранок вас вигнали на двір і вишикували вздовж
дерев’яного паркана. Була рання година присмеречного світанку. Синяві су-
тінки коливались між будівлями, сараєм, заготованим на зиму дровами й не-
величким будинком з кватирою завшколи. Холодний вітерець тягнув зі Сходу.
Ви були виснажені і завшивілі. Ви тремтіли від холоду, позіхали й чухалися.
З-за останніх хаток, розкиданих тут на околиці міста, від невеличкого гайка й
яра попід цим гаєм до вас доносились глухі поодинокі постріли й черги з авто-
матів. Хрипкий голос людини в уніформі, що проходила вздовж вишикуваного
шерега, викликав кожного третього з вас і наказував: «Розстріляли!». Це могло
бути сказане тобі, або твоєму сусідові, що стояв поруч тебе. Людина в уніформі
була Долею, Богом, втіленням Дійсности, якою вона є нині. Ти заздрив не-
стерпно, до болю нестерпно заздрив кожному, що лишився живим, і одночасно
лиха злобна лють прокидалася в тобі. З кожним кроком, який наближав до тебе
людину в уніформі, вона росла в тобі, але в цю мить ти ненавидів не людину в
уніформі, а тих, що стояли в шерезі – врятованих. Невимовлене твоє бажання:
16 Пол. «suterena» – «підвал».
17 Штукатурка.
18 Так у публікації 1946 р.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
200 В.П.Петров
«Хай не мене!» означало, що ти мовчки просив, чи, може, може, ти, саме ти і
ніхто інший, коли всі мовчали, пригнічені одчаєм, ти крикнув: «Розстріляйте
ось того, що стоїть поруч мене!». Май мужність признатись: так було.
Мораль втратила свої мірила. Жити значило вбивати. Знищення стало су-
цільним. Воно обіцяє стати остаточним.
Градація знищень ішла в такій послідовності: кляси, народи, світ. Змі-
нювалась аргументація засад і з нею доктрини: соціологія, етнологія, космо-
логія; знищення лишалось незмінним.
Я пишу ці рядки в сонячний ясний травневий день. Білі хмарки блукають
на синяві повоєнного неба. Літаки бороздять блакить і гул моторів заповнює про-
стір. Тінь од літака, як тінь од хмари, прослизає по сріблясто-зеленавому збіжжі
піль. Гудіння наближається; важка машина зриваючись з височини, проносить-
ся над дахами будинків; громіздкою масою звисає рев гураґана; хаос згуків роз-
чавлює почуття, рве свідомість, розламує череп, зриває з мозку покрови. І коли
знов повстає тиша, організм здригається од її поштовхів, перенапружені нерви
чекають нового вибуху. У людини більше немає довір’я до тиші. Страх отруїв
людство. Страхом жило людство перед війною. Страх зберігся з кінцем війни.
За інерцією? Можливо! З недовіри? Не виключено й це. Із здивованого жаху
перед деструктивними силами людської техніки? Найімовірніше це.
Свою статтю про нашу сучасність Норман Казнс почав із згадки про страх,
що нині всевладно панує над людством. І те, що ближчих асоціяцій він шукає
в посиланні на первісний страх пралюдини, має свій сенс, хоч до повної міри
й довільний. «Почуття страху, – пише Норман Казнс, – захитало радість, яку
принесла світові остаточна перемога в війні: почуття примітивного страху пе-
ред незнаним, страху перед силами, що їх людство не може ні приборкати, ні
збагнути. Цей страх не новий, але він з підсвідомого тепер протиснувся в сві-
домість і сповнив мислення атавістичними уявленнями жаху».
Давній страх був притлумлений століттями, він був переборений людством.
Він втратив той масовий і епідемічний характер, якій він мав ще за середньовіч-
чя, але пробуджений катастрофами повторюваних воєн, політичних потрясень,
економічних криз, соціяльних зрушень, він знов прокинувся всередині людини.
Могутній, всевладний, непереборний – він підкорив собі людство.
Можна було б сперечатися в деталях з Норманом Казнсом. Можна було б
не згодитись з ним, що «страх перед незнаним» є сталою ознакою примітивної
психіки первісних народів. Можна було б не прийняти також і теорії про ата-
вістичні фобії, що протискуються з підсвідомого в свідомість модерної людини.
Усе це можна було б одкинути й заперечити. Істотно не це; істотно важливе
інше: теза про страх, що її висунув Норман Казнс.
Визнаймо: сьогодні людство неспроможне скинути владу страху. Війна
скінчилася, але ніхто не повірив в мир. Тривога не зникла з кінцем війни;
страх лишився. Почуття несталости продовжує жити в нас і досі.
Людство вступило в еру страху.
«З таким сприйняттям, – пише далі Н.Казнс, – вступає людство в епоху ато-
мової енергії, до якої воно так погано підготоване, що нездібне ні скористатись з
благ, які вона може принести йому, ані протидіяти небезпеці, що вже виявилася».
Український історичний журнал. – 2015. – №3
Наш час, як він є... 201
Слово знайдено і провідну проблему нашого часу поставлено. Мова йде про
н о в у е п о х у, з додатковим уточненням: про нову епоху атомової енергії.
Ми стоїмо на порозі епохи атомової енергії.
Ми не сумніваємося, що вираз «ми живемо в епоху атомової енергії» незаба-
ром, і при тому дуже швидко, стане дрібним банкнотом, підклеєним і зм’ятим
папірцем, розмінною монетою для розплати з кондуктором в трамваї, як це
сталося, приміром, з аналогічними виразами: доба парової і доба електричної
енергії. Однак між цими виразами є істотна різниця. Винахід парової маши-
ни й технічне застосування електричної енергії були приналежністю кінцевих
етапів епохи, що прийшла на зміну Середньовіччю й яку ми означаємо, як епо-
ху Нового часу. Тим часом відкриття атомової енергії припадає на початкові
етапи епохи, що лише починають формуватися.
Безперечно, означення цієї новітньої, на наших очах народжуваної доби, як
доби атомової енергії, дуже спокусливе, бо воно конкретне. Воно наявне, але разом
з тим неточне. Насамперед воно неточне тому, що воно часткове; разом з тим воно
неточне також і тому, що відкриття нового джерела енергії не сталося раптом, ні
само собою. Відкриття народилося з засад епохи, в сукупному процесі становлен-
ня цілого, як одна з ланок у взаємозв’язку з добою, а не перед нею, чи поза нею.
Лябораторні досліди Резерфорда19, Отто Гана20, Капиці21 йшли в пляні загально-
го розкриття епохи; вони розгорталися рівнобіжно з поглибленням осібности епо-
хи, як одна з тенденцій віку. Однак в свою чергу практична реалізація відкриття і
саме застосування принципу розкладу атому до винаходу атомової бомби, приско-
рило розв’язання багатьох проблем. Воно заломило військовий спротив такого мі-
літаристичного народу, як японці, прискорило термін закінчення другої світової
війни, призвело до ревізій дотеперішніх засад стратегії й тактики війни, захитало
панівну досі доктрину рівноваги сил, стимулювало практичні заходи до підгото-
ви третьої війни, конкретизувало ідею неподільности світу, надало реальної ваги
спробам створити світовий уряд, ще раз наявно ствердило прямий і безпосередній
зв’язок науки, політики, техніки й економіки. Те, що всі вони – наука, техніка,
економіка – становлять неподільну цілість і політика веде перед.
На етапі перед відкриттям атомової енергії, за «передатомової доби», як вислов-
люється Н.Казнс, ідея світового уряду була лише ідеальною авспіцією22, програмовою
абстрактною схемою, що її в різних варіянтах проклямували ліберали, соціялісти
й комуністи («Ліга націй», «II Інтернаціонал», «III комуністичний Інтернаціонал»).
Відкриття атомової енергії зробило з цієї ідеальної тези емпіричну необхідність.
Зрештою ми маємо змогу визначити деякі з тих провідних рис, що харак-
теризують нашу епоху в її протилежності попередній: успіхи ядрової (атомової)
фізики; технічні відкриття й винаходи планетарного й космічного масштабу
19 Ернест Резерфорд (1871–1937 рр.) – англійський фізик, лауреат Нобелівської премії 1908 р.,
один із фундаторів теорії радіоактивного розпаду.
20 Отто Ган (1879–1968 рр.) – німецький радіохімік, лауреат Нобелівської премії 1944 р.
21 Петро Леонідович Капиця (1894–1984 рр.) – радянський фізик, лауреат Нобелівської пре-
мії 1978 р. У 1921–1934 рр. працював у Кембриджському університеті, зокрема впродовж 1921–
1930 рр. – у лабораторії Е.Резерфорда (Великобританія).
22 Від лат. «auspicium» – у давніх римлян ворожіння на основі спостережень за польотом і
криком птахів, поведінкою тварин, за небесними явищами; тут – ідеальний план майбуття.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
202 В.П.Петров
(авіяція на новішому етапі її розвитку, ракетні знаряддя, атомова бомба, ра-
дар); світові війни, що з імперіялістичних воєн к.[інця] 19, поч.[атку] 20 ст. за
поділ світу перетворилися в війни за неподільність світу; соціяльні революції;
перемога соціялізму над приватнокапіталістичними формами ліберального
суспільства; запровадження планового господарства; прихід робітництва до
влади; ідея централізації уже не окремих національних держав, а цілого світу;
боротьба за світову імперію; перші експериментальні спроби створення єдино-
го світового (планетарного) уряду, світової держави, світової ідеології.
В даному зв’язку нас, однак, не цікавить ні технічний, ні навіть політичний
бік відкриття атомової енергії, а його історіософічний сенс і історіософічна функція.
Норман Казнс має рацію: в добу атомової енергії ми входимо цілком непідготованими.
Свого часу здобутки фізики, раціоналізм, суспільні перевороти, відкриття па-
рової енергії й технічний винахід парової машини спричинилися до істотних зру-
шень в історичній свідомості людства. Кантова критика чистого розуму23, фран-
цузька революція 1789 року, парова енергія й парова машина – Кант, Гольбах24,
Робесп’єр, Райт25 і Стефенсон26 – все це імена й явища тотального порядку.
За Середньовіччя історія була історією гріхопадіння й викупу Богом людини;
на етапі абсолютної монархії історія стала історією королів. Життєпис короля, дата
його народження й смерти визначали окремі відтинки, що на них розчленовувано
хід історії. Виклад історичних подій був підпорядкований династичному принци-
пові. Війни, які вели королі, і їх законовладство становили основний зміст історії.
Революція 1789 р. з її гаслами «свободи, рівности й братерства», скерова-
на проти старого режиму з його становою нерівністю, ідея розумової крити-
ки як філософський й одночасно суспільний принцип, розквіт математики,
механістичний раціоналізм, винахід парової машини змінили зміст історії.
Клясичний образ світу, витворений фізикою, з її трьома основними поняття-
ми б е з п е р е р в н о с т и, п р и ч и н о в о с т и й м а с и (матерії), був
перенесений з природи на історію. Усе, що трапилося в історії, розглядалося
як ряд безперервно й стало між собою пов’язаних, кавзально (причиново) зу-
мовлених, «детермінованих» становищ, що їх чинність здійснюється за зако-
нами сил. Фізикальне уявлення соціяльного, доктрина соціяльної фізики з її
зрівняльницькою рівнозначністю числа і, відповідно до цього, демократизм,
заснований на ідеї рівности, лягли в основу модерних історіософічних студій.
Суверенности королів була протиставлена суверенність народу. Історію
почали викладати не як історію держави й особи державця, в цілковитій їх
ототожненості, а як безособову історію народу й народоправства. Біографія
державця втратила свою вагу, як і ім’я окремої особи, або генеалогічний прин-
цип династичного престолонаслідування. Історію трактовано як історію про-
стору, з одного боку, й історію людности, що його заселює, з другого.
23 Див.: Кант І. Критика чистого розуму / Пер. та прим. І.Бурковського. – К., 2000. – 504 с.
24 Поль Анрі Гольбах (1723–1789 рр.) – французький філософ, один із засновників школи
французького матеріалізму й атеїзму.
25 Брати Вілбер (1867–1912 рр.) та Орвілл (1871–1948 рр.) Райт – американські авіаконструк-
тори, піонери авіації.
26 Джордж Стефенсон (1781–1848 рр.) – англійський винахідник, фундатор парового заліз-
ничного транспорту.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
Наш час, як він є... 203
Історики досліджували клімат, ляндшафт, кількість опадів, боротьбу степу
й ліса, правітчину як вихідну точку, звідкіля почався рух народу, хід розселен-
ня й шляхи колонізаційної міґрації, вірування в відьом, колядки й шептання,
вимову. Досліджували форму черепа й довжину кінцівок, кольор волосся, роз-
пис скринь, федеративний принцип і народоправство, гайдамаччину, копні
суди, торгівлю з Візантією, експорт збіжжя в Голяндію, рудні, козацьке земле-
володіння, історію буряківництва й цукрової промисловості, правосвідомість,
цифри фабричної промисловости вермішелі й маргарину, поширення шкіл і
письменности, аграрні рухи, спалені маєтки й зруйновані ґуральні.
Середньовіччя говорило про «золотий вік» на початках історії; Новий час –
про золотий вік наприкінці історії. Так над усім тріюмфувала оптимістична
віра в happy end (щасливе закінчення), в поступ, рух, час і розвиток.
Наша доба, супроти цього, центр ваги з дослідження зв’язків і часу перенесла
на розриви. Досі історики ігнорували функцію катастрофи. Вони шукали часової
безперервности, замість зважити, що історія є не лише безперервна, але й перервна.
Історія, якщо її розглядати з погляду перервности, виглядає зовсім інак-
ше, ніж коли її вивчати в аспекті безперервности. Еволюції протиставлена ре-
волюція, розвиткові – вибух, поступові – регрес, кавзальності – ідея оберненої
причини, послідовності – катастрофа.
Досі люди вірили в непохитну сталість минулого, в остаточну завершеність
здійсненого, в причинову зумовленість майбутнього минулим. Ми були певні,
що сьогодні є послідовним висновком з учора. Ми ніколи не вагались щодо цьо-
го. Ми розглядали сучасність лише в її детермінованості, як продукт попере-
днього. І ніколи навпаки. Ми шукали діяння виключно спадкових чинників.
З нашого особистого досвіду ми переконалися, що не завжди минуле керує
майбутнім. Не завжди сьогодні визначає завтра. Сьогодні може бути виснов ком
не з того, що сталося вчора, а з того, що здійсниться лише завтра. Замість бути
підсумком подій, які вже сталися, сьогодні виконує завдання, що їх поставить і
розв’яже завтрашній день. Ми знаємо це точно. Чи мушу вказувати на приклади?
Клясичний образ світу, витворений фізикою, з її принципами причиновос-
ти, безперервности й маси (матерії), спирався на визнання часу й простору. Ідея
руху була основною ідеєю цього фізикального уявлення світу, перенесеного од-
ночасно й на історію. Але модерна фізика відмовилася од цих ідей. «Квантова
теорія» Макса Плянка говорить про діяння не в часі й просторі, а поза часом і
простором27. Чи ж не буде послідовним з боку істориків перенести нині на істо-
рію образ світу, витворений не«клясичною»28, а модерною фізикою?29
27 Див. докл.: Бер В. [Петров В.]. Сучасний образ світу. Криза клясичної фізики // Арка
(Мюнхен). – 1947. – №1. – C.2–7.
28 Так у публікації 1946 р.
29 Впливи, точніше спроби «переносу» теорії М.Планка до соціогуманітаристики споглядаємо в
текстах Б.Крупницького. Приміром у його заувазі про теоретичні засади представлення історії:
«Наша теорія була б теорією переривних хвиль, зиґзаґів, скоків або “духових”
квантів Плянка, при чім і основа цих рухів не є ні пряма лінія, ні коло, ні спираль, а
теж щось, що працює чи може працювати в різних сферах, то опускаючись додолу,
то піднімаючись догори. Що є кінцевим результатом цих рухів, цього розвитку,
ми не знаємо. Оптимістичної віри в постійний поступ не маємо. І думаємо, що
такий релятивізм відповідає і правдивій християнській ідеології. Християнство
не знає прогресу, а знає наприкінці розвитку страшний суд»
(див.: Крупницький Б. Історіознавчі проблеми історії України: Зб. ст.: На правах ру ко-
пису. – Мюнхен, 1959. – С.147).
Український історичний журнал. – 2015. – №3
204 В.П.Петров
Досі історики говорили про поступ і розглядали розвиток як єдину висхід-
ну лінію завжди тотожнього собі прогресу. Тепер годилося б не говорити ні про
розвиток, ні про поступ, і розглядати історію не як безперервний потік буван-
ня, а як чергування перервностей, отже, відповідно до того, як зміну епох, що
в своїй осібності заступають одна одну.
Однак визнання вищости кожної наступної епохи супроти попередньої
було б наслідком компромісу. Щоб бути послідовним, треба одкинути ідею «зо-
лотого віку» не лише на початках, але й наприкінці історії. Хронологічна на-
ступність епохи ще не гарантує її вищости супроти попередньої. Ми не віримо
ні в хронологію, ні в час: кожна наступна епоха в історії етносу може бути ви-
щою, але може бути й нижчою.
Чи не значить все це, що поширення ідей модерної фізики також і на історію
повинно було б спричинитися до відповідних змін в нашій історичній свідомості?
Безперечно, що так, і запровадження поняття епохи є першим кроком до того.
Ми робимо перші спроби, щоб усунути ідею часу з історії. Поняття епохи є
однією з перших сходинок, на яку ми ступаємо щоб, припустивши перервність,
знати не лише ідею безперервного прогресу, але й розвитку. Не лише розвит-
ку, але й руху. Руху і тим самим, кінець-кінцем, часу.
Епохи здійснюються в часі. Їх зміна передбачає рух часу. Однак коли ми
намагаємося пізнати епохи і в межах епох – погляди й категорії, властиві саме
даній епосі, взятій в її осібності, то це значить, що ми шукаємо в історії не лише
ознак епохи, але й позаепохального.
Од епохальних категорій ми йдемо до розкриття позаепохальних і між-
епохальних категорій, і від цих останніх – до позачасових. Це відкриває перед
нами сподіванку пізнати в історії не лише рух, але й сталість, не лише часове,
але й надчасове, не лише мінливе й змінне, але й те, що не підлягає в історії
змінам часу й руху: незмінне!..
Наша доба здіймає з порядку денного ідею поступу як ідею універсального
росту. Ми не віримо в творчу самодостатність часу, в те, щоб кількісне, хроноло-
гічне нагромадження часу само собою й з себе породило нову якість. Ні дві тисячі
років, ні десять тисяч років, прожитих людством, не зробили [його] ні кращим, ні
розумнішим. Час сам по собі нічого не поліпшує. Час не є однозначний сам собі.
В часовій історії є моменти творчого піднесення, але є й перебої. Мертві точки.
Посилання на час і на творчу самодостатність часу було висновком доби,
що спиралася на засаду: Laissez faire, Laissez passer30. «Що ера Laissez faire
минула, це твердження стало сьогодні трюїзмом. Еру Laissez faire заступила
ера пляновости», – твердить Гаралд Ласкі31. Там, де історики бачили досі лише
хронологічну послідовність часу, ми бачимо структурну суцільність епохи:
плян, єдність, взаємозаступлювану оберненість категорій, політичних, ідео-
логічних, економічних, соціяльних.
30 «Хай буде, що буде» (фр.). Гасло фізіократів, пізніше фритредерів, які обстоювали принци-
пи невтручання держави в економічні справи. Цей девіз набув значної популярності впродовж
першої половини ХІХ ст., передусім поміж прихильників вільної торгівлі.
31 Гарольд Джозеф Ласкі (1893–1950 рр.) – англійський політолог, професор Лондонської
школи економіки, один із теоретиків «демократичного соціалізму», впливовий повоєнний діяч
Лейбористської партії Великобританії.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
Наш час, як він є... 205
Можливо, що особиста трагедія кожного з нас, трагедія нашої особистої
долі, вся наша національна трагедія, трагічність долі всього теперішнього
людства полягає в тому, що ми, як і наша нація, і все людство в цілому, про-
довжуємо жити уявленнями й поглядами попередньої епохи, тоді як дійсність
не має вже нічого спільного з цими поглядами і уявленнями. Ми плекали й
плекаємо в собі свідомість історії, коли історії немає. Події перестали бути на-
слідком історії. Її доводиться починати спочатку, з себе. Усе: минуле й майбут-
нє, народ, своє покликання.
Ми знаємо технічний сенс відкриття атомової бомби. Про це ми чули з
доповідей і читали в газетах. Ми знаємо про ту ролю, яку відіграла атомова
бомба в війні з Японією. Ми бачили куряву, що важкою хмарою пливла над
Гірошімою. Ми бачили Гувера32 на руїнах Варшави й Черчіля, що проходив в
дні Потсдамської конференції по знищених вулицях Берліна. Ми жили в міс-
тах, що вже не були ними. Емальована табличка з назвою вулиці лежала на
купі каміння, умовно означаючи те, що було на сьогодні нічим.
«Перед несприйнятним охоплює людину страх, – констатує Норман Казнс. –
Коли курява, що залягла над Гірошімою, ще не встигла осісти, перед нами
повстали питання, на які ми не знаходили жадної відповіди. Найважливіше
з цих питань торкається істоти людини. Чи відповідає війна істоті людини?
Якщо це так, то скільки часу знадобиться людству, щоб використати вже ви-
найдені засоби для свого остаточного знищення й повної ліквідації?».
Однак питання, чи відповідає війна істоті людини, є неістотне питання.
Чарлі Чаплін готує фільм, темою якого є страх: людина зі страху, що родина
загине з голоду, стає вбивцею33. Яскравий приклад, що страх став основною
темою для сучасного людства. Однак страх перед голодом або перед війною не
мусить звести нас на манівці. Головне питання: про істоту людини, а не про те
чи буде, чи не буде війна.
Норман Казнс посилається на мурашок. Він наводить довідку з ентомології.
Розв’язання антропологічної проблеми він пробує знайти в довідці про спостере-
ження ентомології над мурашками. «Це є дивовижне явище природи, – зазначає
Казнс, – що лише два роди живих істот практикують мистецтво війни і це саме
мурашки й люди, іронією долі саме ті істоти, що витворили розвинені організації
суспільного життя. Це не значить, що тільки мурашки й люди вбивають собі по-
дібних. Багато тварин вбивають одні одних, але тільки люди й мурашки засто-
совують науку до організованого знищення, вводять великі маси в жорстокі бої
одні проти одних і спираються на стратегію й тактику, щоб поліпшити захитану
ситуацію або скористатися з слабкого боку стратегії й тактики противника».
Питання про границі тваринного в людському є одним з основних, що сто-
ятиме перед наукою нашого часу. І, певне, наша доба розв’яже його інакше,
32 Герберт Кларк Гувер (1874–1964 рр.) – 31-й президент США (1929–1933 рр.). У 1946 р. за
дорученням американського президента Г.Трумена об’їхав 25 країн Європи та Азії для вивчення
продовольчої проблеми в повоєнному світі.
33 Ідеться про фільм Ч.Чапліна «Мсьє Верду» (США, 1947 р.), відомий ще як «комедія вбивств»
із мотивами гострої політичної сатири, де головний герой (серійний убивця Анрі Верду) перед
стратою декламує сумнозвісний вислів: «Убивство кількох людей робить вас злочинцем, убивство
мільйонів – героєм».
Український історичний журнал. – 2015. – №3
206 В.П.Петров
ніж це робив Декарт в 17 ст. і Дарвін в 19 ст. Але в даному контексті не воно
є вирішальним. Не можна тікати в біологію, коли перед нами стоїть, як невід-
кладна, проблема не біологічна, а історіософічна: проблема істоти людської, і
саме з погляду тези, висуненої Норманом Казнсом, про немодерність модерної
людини.
Обминаймо ідеї, здібні нас здезорієнтувати. Справа й найменше не йде про
те, щоб говорити парадокси. І тому, коли Норман Казнс зауважує: «Людина нашої
сучасності застаріла; вона сама зробила себе анахронізмом, який кожної хвилини
стає все виразніший», то цим він нічого не хоче сказати іншого, як лише те, що
«людина спричинилася до зміни в усіх речах, тільки не в самій собі».
Ось думка, висловлена Норманом Казнсом. Чи не є вона однією з провід-
них ідей нашого часу? Адже вона відбиває свідомість кожного з нас, бо кожен
з нас говорив собі багато разів те саме.
«Людина випередила століття, щоб відкрити світ, в якому можна було б
жити, але вона не знає нічого, або ж знає дуже мало про ту ролю, яку вона
має грати в ньому». Мова йде про випереджені століття. Про віки, що через
них переступила людина. Технічний світ, витворений людиною, випередив
раціональне осмислення людиною як цього світу, так і себе. Людина опини-
лася в залежності од машини. З засобу мислення стала самоціллю, з об’єкта –
суб’єктом, із знаряддя – владарем.
Людство поставило перед собою завдання технічної перебудови світу, але
воно й найменше не подумало при цьому про себе. Задля розвитку техніки
воно зігнорувало розвиток себе. Практичний досвід показав, що примітивна
людина дуже легко й швидко опановує техніку. Щоб примітивній людині ста-
ти технічною людиною, для цього не треба багато зусиль. Шоферські курси
прийшли на зміну університетам. І Зепп Дітріх, генерал, що командував ні-
мецьким наступом в Арденах в грудні 1944 р., за своєю основною професією
був розвозником молока. Фахівця заступив працівник, позбавлений фахової
кваліфікації34. Індустріяльний робітник, який виконує лише одну функцію:
закручує ґвинт або насаджує колесо на вісь, означає явну деградацію супроти
ремісника, яким він був за Середньовіччя.
«Людина дозволяла повстати довкола себе безодням, що зводять її на ма-
нівці: безодня між революційною технікою й еволюційною антропологією, між
винаходами космічного масштабу й людською розумвістю, між інтелектом і
сумлінням. В боротьбі між науками про природу та мораллю, яку століття
тому передбачив Генрі Томас Бокль35, змагання майже вже виграли науки
про природу», – твердить Норман Казнс.
Математика, механіка, біологія не знають моралі. Мораль знято з поряд-
ку денного. Розгортаючи технічні винаходи, людина не цікавилася морально-
етичною стороною відкрить і винаходів. Ні парову енергію, ні електричну, ні
атомову не відкрито в ім’я моралі й морального удосконалення людини.
34 Веріґо Б. [Петров В.]. Маси, техніка й лібералізм (З приводу книги Хозе Ортеґи і Ґассет
«Повстання мас») // Орлик. – 1948. – №3. – С.33–35.
35 Генрі Томас Бокль (1821–1862 рр.) – англійський історик-позитивіст, автор двотомної
«Історії цивілізації в Англії», задуманої як теоретичний вступ до великої природничо-наукової
історії людства.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
Наш час, як він є... 207
За Середньовіччя ідеалом людини був чернець. Довершености людського
Середньовіччя шукано в зреченні людського і тим самим в святості. Новий час
релігійно-етичному ідеалові святости протиставив раціональний ідеал пізнан-
ня. Потойбічному світові – цей світ. Божому – людське. Технічно-інтелектуальна
людина Нового часу відтиснула етичну людину Середньовіччя на задній плян.
Між технікою й етикою, технікою й антропологією повстала прірва36.
«Якщо б людина, – пише Н.Казнс, – мала досить часу, можна було б споді-
ватися на те, що вона в нормальний спосіб побудує мости через ці прірви, але
вона власною рукою руйнує час. Телеграф, телефон і радіо, транспорт і війна
не лишають їй жадного часу». Дотепне зауваження. Норман Казнс підкреслив
те, про що йшла мова ще в 20-х роках.
Свого часу про руйнацію часу в «Nouvelle Revue française»37 блискучий ес-
сей написав Поль Моран38. Він оголосив свій ессей під наголовком: «Про швид-
кість». Він порівнював швидкості: рух коня і рух потягу, зростання швидкости
потягу й швидкість літака, цитати з романів, які описували людину 90-х років
і людину 20-х. Він порівнював, як освідчується в коханні герой 90-х років, за
романом Поля Бурже39, і як виявляє свої бажання, дивлячись на годинник,
герой модерного роману. Колись, щоб роздягнути жінку, треба було півгодини,
й жінці треба було скинути з себе 27 приналежностей туалети; тепер лише три
приналежности й три секунди часу.
Ці жарти й ця гра, все це було дуже дотепне, але через два десятиліття в
тому, що техніка знищила час, американський ессеїст побачив трагедію люд-
ства. Час знищено і ми не здібні збагнути наслідків цього. «Людина переживає
кризу волі. Вона стоїть перед іспитом і справа більшою мірою йде про волю,
ніж про здібність змінюватись. Людина стійка в своїй здібності до змін; в сві-
ті немає мінливішої, більш здібної пристосуватись істоти, як людина. Ми ба-
чили, як вона переселюється з одного крайнього клімату до протилежного.
Ми бачили, як вона відрікається од відсталих суспільств і прилучається до
розвинених суспільних груп. Ми бачили, як племена “мисливців за черепами”
протягом однієї генерації навчаються зневажити свій канібальський побут і
звичаї й прилучаються до західної цивілізації. Однак, говорячи це, ми зовсім
не хочемо сказати, що зміна безумовно приносить зі собою поліпшення, але
тільки вказати на її можливість» (Н.Казнс).
Фелікс Шотлендер40, психолог і лікар з Штутґарту в 2 ч. мюнхенського
«Фере» («Порону») надрукував статтю «Архімедова точка» на тему, аналогіч-
ну Казнсовій. Норман Казнс говорив про розрив між «революційною технікою
й еволюційною антропологією». Німецький автор вказує на те, що «людство
36 Див. докл.: Петров В. Християнство й сучасність // Орлик. – 1947. – №2. – С.15–18.
37 «La Nouvelle Revue Française» («Новий французький огляд») – літературний журнал у
Франції, заснований 1908 р. Здобув популярність серед європейських інтелектуалів 1920–
1930-х рр., але пізніше втратив свої позиції внаслідок співпраці з колабораціоністами.
38 Поль Моран (1888–1976 рр.) – французький письменник, журналіст і дипломат-колабораціо-
ніст. У 1942 р. був послом уряду Віші в Румунії.
39 Поль Шарль Жозеф Бурже (1852–1935 рр.) – французький письменник, автор численних
романів із моралістичними й релігійними мотивами.
40 Фелікс Шотлендер (1892–1958 рр.) – німецький психоаналітик, у 1947 р. один із засновни-
ків часопису «Психея» («Psyche»).
Український історичний журнал. – 2015. – №3
208 В.П.Петров
забуло пристосувати темпа свого соціяльного розвитку до свого технічного по-
ступу» (с.69). Зрештою між ними різниця в словесних відмінах формул. І ми
дозволимо собі, в свою чергу, продовжити тезу, зазначену Казнсом. Ми хоті-
ли б уточнити постановку проблеми про взаємини між «технікою» й «антропо-
логією». Де коріння того, що техніка випереджає антропологію?
Тварина переходить з одного клімату в інший, протилежний, і змінює себе:
ведмідь в Арктиці змінює барву свого хутра, форму свого черепа, структуру
всього корпусу, відповідно до кліматичних і життьових умов. Людина лиша-
ється незмінною. Замість змінювати себе, вона робить речі. Змінність зробле-
них людиною речей гарантує біологічну незмінність людини. Людина в арк-
тичному кліматі не виявляє ініціятиви обрости шерстю, як ведмідь. Замість
того вона з шкури ведмедя зробить собі одяг.
В одних і тих самих географічно-кліматичних умовах антилопа й людина по-
різному розв’язують проблему своїх взаємин з природними умовами країни. Лю ди-
на не витягатиме шиї й передніх кінцівок, щоб дістати їжу в оазі з верхівки пальми.
Тварина біологічно розв’язує ту саму проблему переборення життєвих трудно щів,
яку людина розв’язує технічно. Дарвін в 19 ст. говорив про «пристосування» й «при-
родній підбір»; ми воліємо говорити про біологічну ініціятиву живих істот.
Сучасні біологи, в протилежність Дарвінові, вказують на те, що людина є
більшою мірою примат, ніж, скажімо, кінь. Структура п’ятипалої кінцівки лю-
дини, функційно недиференційованої, примітивніша, ніж структура кінцівки
диференційованої, призначеної для виконання лише однієї функції. Важче
припустити, що з копита розвинулася п’ятипала кінцівка, ніж з цієї останньої –
копито. Це й значить: тварина змінила структуру кінцівки, пристосувавши свою
кінцівку до виконання певних функцій; людина ж натомість використала кін-
цівку, щоб, роблячи речі, за допомогою цих речей виконувати ті ж самі функції.
Речі уможливили людині сталість її біологічного габітусу41, непотрібність
біологічно змінювати себе, біологічну незмінність.
З доби палеоліту людина відокремила себе від тварини, або ж, краще
сказати, опосіла окреме місце в тваринному світі. Змінюючи себе технічно,
біологічно (естетично, етично і т. д.) людина або деградувала, або лишилася
палеолітичою людиною. Саме цим і треба пояснити, що «мисливець за чере-
пами» дуже легко й дуже швидко стає розвинено-технічною людиною, шофе-
ром, літуном, боксером, єфрейтором або фельдмаршалом, опановує здобутка-
ми «західної цивілізації». І в свою чергу, навпаки, модерна, технічна людина
уже швидко й легко скидає з себе нашарування тисячоліть і повертається до
морально-етичних засад палеолітичної людини. Авшвіц або Дахав42 – яскраві
приклади повороту модерної людини до канібалізму, з тією відміною, що па-
леолітичний канібал їв людину; модерний, якщо він не поставлений в необхід-
ність їсти свого ближнього, робить з нього мило.
Пройшовши через градацію епох, сучасне людство робить для себе акту-
альною постановку проблеми повороту до палеоліту, знов почати історію від
перших її початків.
41 Лат. «habitus» – зовнішній вигляд людини за сукупністю її морфологічних ознак.
42 Нацистські концентраційні табори, «фабрики смерті» – Аушвіц-Біркенау, Дахау.
Український історичний журнал. – 2015. – №3
Наш час, як він є... 209
«Є, – пише Норман Казнс, – два головні шляхи, що лежать відкритими пе-
ред людством. Вони йдуть в протилежних напрямках і різко протистоять один
одному. Перший – шлях позитивного розв’язання. Він починається з дбайли-
вого перегляду й критичної переоцінки всього того, що застаріло, і того, що
становить надбання нової доби. Це дослідження повинно початись з людини.
Насамперед справа йде про необхідну зміну тих форм вияву її істоти, що сто-
суються її нестримного прагнення до конкуренції». 19-те століття проклямува-
ло конкуренцію і суспільство, засноване на конкуренції, як шлях до суспіль-
ного визволення людства. 20-те століття зрікається категорично конкуренції,
як суспільної й економічної ідеї. «За передатомової доби, – пише Казнс, –
ці імпульси, хоч вони часто вели до війни, мали рацію. Але нині залежить
від людини господарчо емансипуватись. Якщо вона захоче, вона спроможна
сублімувати суперницькі імпульси; вона може зробити крок вперед від конку-
ренційної до кооперативної людини. Вона досить відкрила тайн світу, щоб в
світовому масштабі задовольнити свої потреби».
«Та сама атомова бомба й електрична енергія, – зауважує Казнс, – здіб-
на знищити місто, але ж вона може запровадити добу економічного розцві-
ту». «Так повстає нарікання на людину, що “вона ладна тотально мобілізувати
свою технічну й духовну енергію, щоб вбивати, але не хоче провести подібну
мобілізацію, щоб забезпечити можливість жити”». Норман Казнс вказує на
опір певних кіл, які виступають проти застосування атомової енергії до прак-
тичних потреб, оскільки «атомова енергія може призвести до цілковитої зміни
в нашій господарчій системі, очевидячки, в формі державного постачання або
ж усуспільненого підприємства». «Тут не йдеться про те, щоб запропонувати
зміну теперішньої господарчої системи задля себе самої; далеко більше йдеть-
ся про визнання голого факту в нашому житті, що за атомової доби цю госпо-
дарчу систему, як і всі інші наші заклади, доводиться викинути на смітник».
Справа йде про господарчу, з одного боку, і про політично-урядову, з друго-
го боку, централізацію світу. Не про централізацію окремих країн і народів, як
це було в Европі на попередньому етапі, починаючи з часів французької рево-
люції й Наполеона, а про централізовану консолідацію цілого світу. Про оста-
точне переборення конкуренційного плюралізму в господарчому, політичному
й державному житті всесвіту. «Людина, – пише Н.Казнс, – уже стала світовим
вояком; тепер вона повинна зробити дальший крок – в кожнім разі дуже вели-
кий крок – розвинути світову свідомість. Це жаден ідеалізм, але настирлива
необхідність. Це безпосередньо пов’язане для людини з можливістю дальшого
її існування. Всесвіт є географічна єдність. Де є не тільки провідна передумова
для світового уряду, але й найважливіша основа для його необхідности».
Немає сумніву, ідея централізму за наших днів набула світових масштабів;
нині вона стала основною тенденцією доби, але кожна доба передбачає кілька
варіянтів можливого розв’язання вузлової проблеми часу. Так дві тисячі років
назад, коли на порядку денному стояла проблема створення єдиної світової
релігії, накреслилося кілька можливих варіянтів її розв’язання. Назвімо три.
Перший був офіційний, урядовий, військово-бюрократичний. Урядовці і вій-
ськові в Римі творили єдину імперську релігію. Завойовуючи країну, разом з
Український історичний журнал. – 2015. – №3
210 В.П.Петров
іншою військовою здобиччю, римляни брали богів переможної країни, везли їх
до Риму і ставили їх разом з іншими в Пантеоні. Поруч повставав інший, пря-
мо протилежний цьому плодові казуїстичної мудрости імперських канцелярій:
містичний, з його вірою в містеріяльне перетворення людини, культ великої
Матери, Ізиди. І тоді третій, елліністичний, олександрійсько-юдейський, що
завершився витворенням і перемогою християнства, як світової релігії.
Наша сучасність теж пропонує кілька варіянтів розв’язання проблеми сві-
тової держави й світового уряду, але в даному контексті нас цікавить не це, а
зміна напрямкових ідей за час між двох світових воєн.
Не важко помітити, що після другої війни ми повертаємося до тенденції,
що панували в час після першої світової війни. Тоді так само виявилася тен-
денція перемогти суверенність держав в ім’я ідеї всесвіту. Не держава, а соці-
яльна революція, соціялізм, інтернаціоналізм, або ж компромісовий, узгодже-
ний хід до «реалізації світової справедливости»: Ліга Націй як парляментська
форма інтернаціонального співробітництва національних держав.
30-ті роки ліквідують настанови 20-х років: ідея інтернаціонального співро-
бітництва, соціологічна консолідація всесвіту здіймаються з порядку денного;
натомість підноситься ідея автаркії, ізоляціонізму, регіоналізму. Регіоналізм
воліє ствердити себе, щоб в цьому своєму замкненому самоствердженні знайти
опору для ствердження себе в цілому світі. Регіоналістична інтерпретація сві-
тової ідеї є провідною ознакою 30-х років.
Регіональна держава воліє піднести себе на ступінь світової, але світової
не в системі інших світових держав, а в своїй ізоляційній виключності, з тим,
щоб ізольоване своє ствердження перетворити в виключність свого світового
самоствердження. Перша війна була війною льокальних цілей; друга війна
була розпочата в ім’я регіонального здійснення світових цілей; однак саме
друга війна наочно показала ірреальність, хибність регіональної позиції при
досягненні світових цілей. Разом з тим друга війна конкретизувала ідею гео-
графічної єдности світу.
Людство, твердить Норман Казнс, стоїть перед альтернативою. Або при-
йняти перший шлях і йти до зміни господарчого, ідеологічного й соціяль-
ного ладу, до ґрунтовної перебудови світу, або вибрати другий шлях. «Цей
другий шлях відносно простий. Він вимагає, щоб людина дбайливо й до-
сконало знищила все, що має відношення до науки й культури. Треба, щоб
людина ліквідувала всі машини й все знання, з допомогою якого можна
будувати й керувати ними. Треба стерти з лиця землі всі міста, як після
землетрусу, в руїни обернути лябораторії, знищити фабрики, висадити в
повітря університети й школи, спалити бібліотеки. Треба вбити своїх на-
уковців, своїх лікарів, своїх законодавців, своїх техніків, крамарів і вби-
ти всіх інших, які мали щось спільне з механізмом знання або ж поступу.
Вміння читати каратиметься стратою. Нації мають розпастися і витворити
суверенні племена. Коротко кажучи, треба повернутися до суспільних вза-
ємин, що існували за 10 000 років перед Христом. Якщо зректися знання,
поступу, уряду, розуму й мислення, то ще можна бути відносно певним, що
ще можна буде існувати на цій планеті».
Український історичний журнал. – 2015. – №3
Наш час, як він є... 211
Отже: або-або.
Визнаймо: людство за нашої доби вже робило реальні спроби йти цим
другим шляхом. «Палеолітизація сучасної культури» це жаден не парадокс.
Ми надто добре уявляємо собі руїнницьку функцію машин, деструктивну ролю
техніки, щоб ігнорувати той факт, що поворот до палеоліту стає позитивною
проблемою нашого часу.
Теза про еволюційну антропологію й революційну техніку, це й є теза, що
сучасна людина «антропологічно» перебуває десь на межі палеоліту й неоліту.
Не технічно, не в галузі машинобудівництва і не в галузі математичних знань,
а з погляду етики, естетики, т. зв. формальної логіки. Людина виробила в собі
вміння збирати кокосові горіхи, не витягуючи шиї, й жити в Арктиці не оброс-
таючи шерстю, а поза тим зубр палеолітичної людини й заєць, мальований
Дюрером43, з погляду мистецького розвитку однозначні, а малярство наших
днів формально є не лише активним поворотом до мистецтва палеоліту, але до
певної міри навіть деградацією супроти нього.
Нам дуже важко зректися уявлень поступу. Нам важко згодитись, що в
орнаментальному мистецтві Трипілля мистецтво України досягло найвищо-
го рівня, що релігійна творчість Середньовіччя вища за релігійну творчість
Нового часу, що ні Лютер, ні Кальвін, ні Никон не можуть бути поставлені
в один рівень з духовністю Середньовіччя, що жадна наступна ера не спро-
моглася досягти висот церковної догматики Візантії. Злиденности релігійної
творчости Л.Толстого або В.Джемса44 ніхто не буде заперечувати.
Дві гіпотези протистоять одна одній. Ми не знаємо, як піде дальший роз-
виток людства, однак на сьогодні є дві можливості: або людство завершить
технічну перебудову світу і житиме в умовному технічно-перебудованому й
уніфікованому світі, або ж воно стане на шлях антитехнічної перебудови само-
го себе, почне свій початок з початків палеоліту. Розпочне працювати не над
речами, а над біологічною зміною себе.
43 «Заєць» – один із найвідоміших натурних малюнків німецького художника та графіка
Альбрехта Дюрера (1471–1528 рр.), виконаний у 1502 р.
44 Вільям Джемс (1842–1910 рр.) – американський філософ і психолог, один із засновників
філософії прагматизму та функціоналізму як напряму психології. Вирізнявся інтроспективними
описами психічного життя як своєрідного «потоку свідомості», позаяк уважав, що з останньої не-
можливо виділити окремі асоціації, а тим паче встановити жорсткі зв’язки між ними.
Author asserting the thought of discontinuity and polyvariance of reality with
social, culture and anthropological prospects, particularly accentuating the
cardinal spread between civilizational/technological progresses and the worldview
principles, mentalethical directives of historical person in the different periods of
past and planned future.
Keywords: Petrov, world history, history of Ukraine, Ukrainian historiography,
theory of the historical periods, anthropology, machinery, nuclear age.
|