Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр.

Рецензія на книгу: Карпов В.В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр. – К.: НАКККіМ, 2014. – 232 с.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
Hauptverfasser:	Дмитрієнко, М.Ф., Іщенко, Я.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2015
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Рецензії й огляди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109629
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр. / М.Ф. Дмитрієнко, Я.О. Іщенко // Український історичний журнал. — 2015. — № 4. — С. 216-219. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-109629
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1096292016-12-06T03:02:59Z Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр. Дмитрієнко, М.Ф. Іщенко, Я.О. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Карпов В.В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр. – К.: НАКККіМ, 2014. – 232 с. 2015 Article Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр. / М.Ф. Дмитрієнко, Я.О. Іщенко // Український історичний журнал. — 2015. — № 4. — С. 216-219. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109629 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії й огляди Рецензії й огляди
spellingShingle	Рецензії й огляди Рецензії й огляди Дмитрієнко, М.Ф. Іщенко, Я.О. Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр. Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Карпов В.В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр. – К.: НАКККіМ, 2014. – 232 с.
format	Article
author	Дмитрієнко, М.Ф. Іщенко, Я.О.
author_facet	Дмитрієнко, М.Ф. Іщенко, Я.О.
author_sort	Дмитрієнко, М.Ф.
title	Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр.
title_short	Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр.
title_full	Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр.
title_fullStr	Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр.
title_full_unstemmed	Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр.
title_sort	карпов в. становлення та розвиток військової символіки україни: 1991–2012 рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Рецензії й огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109629
citation_txt	Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр. / М.Ф. Дмитрієнко, Я.О. Іщенко // Український історичний журнал. — 2015. — № 4. — С. 216-219. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT dmitríênkomf karpovvstanovlennâtarozvitokvíjsʹkovoísimvolíkiukraíni19912012rr AT íŝenkoâo karpovvstanovlennâtarozvitokvíjsʹkovoísimvolíkiukraíni19912012rr
first_indexed	2025-07-07T23:25:16Z
last_indexed	2025-07-07T23:25:16Z
_version_	1837032503452368896
fulltext	Український історичний журнал. – 2015. – №4 Військова символіка України по праву стала й цілком закономірно залишається предметом наукового дослідження. Адже, у широкому розумінні, саме символіка ви- ступає умовним відображенням подій, явищ, понять та ідей через властиві їм вияви – кон- кретні символи, створені з урахуванням ви- мог класичних і національних історичних традицій. Нова праця кандидата історичних наук, доцента Національної академії ке- рівних кадрів культури і мистецтв Віктора Карпова стала логічним продовженням роз- роблюваної ним проблематики1. Перед чи- тачем розгорнуто картину надзвичайно цікавої історії побутування на укра- їнських землях збройних сил і системи знаків розрізнення. Автор уважно й відповідально поставився до формування змісту своєї праці, в якій уперше комплексно вміщено відомості щодо давньої, середньовічної, нової та новіт- ньої історії формування символіки українських військ, котра, за свідченнями численних документів, завжди мала виразно національне спрямування. Праця складається з п’яти розділів, що послідовно вводять фахівців і за- цікавлених читачів у світ військових символів. Говорячи про особливості дже- рельної бази дослідження (с.18–21), В.Карпов підкреслює, що вона репрезен- тативна й містить ориґінальні матеріали, у тому числі ескізи різноманітної військової символіки (від прапорів, штандартів, гербів і нарукавних знаків до фалеристичних відзнак). Особливу увагу приділено збереженим у музе- ях нашої країни численним матеріальним зразкам, що наочно допомагають переконатися в послідовному поступі військової символіки. Не оминув ува- гою автор й іконографічні джерела, серед яких мініатюри Радзивіллівського (Кеніґсберзького) літопису ХV ст., Лицьового ізводу ХVI ст. тощо. Доповнило працю В.Карпова знайомство з комплексом світлин і зразків форменого одягу зі збірки 1917–1920 рр., що зберігається в Королівському музеї армії та вій- ськової історії (м. Брюссель). Українська колекція тут налічує 109 предме- тів (с.20), серед іншого можна побачити польову форму молодшого офіцера 1 Див., напр.: Карпов В. Військові відзнаки УНР // Військо України. – 1996. – №7/8; Його ж. Військова символіка України: Нарукавні знаки (1992–1999 рр.) [каталог нарукавних знаків з фондів Центрального музею Збройних сил України]. – К., 1999; Його ж. Однострої Української армії (1917–1920) // Військово-історичний альманах. – 2000. – Ч.1; Його ж. Бойовий прапор сучас- ної Української армії // Там само. – 2001. – Ч.1 (2); Його ж. Військово-морська символіка України в нарукавних знаках // Там само. – 2003. – Ч.1 (6); Карпов В., Табачник Д. Українська військова символіка. – К., 2004; Їх же. Військова символіка держави. – К., 2007; Карпов В. Військові прапо- ри України. – К., 2007; Його ж. Становлення символіки Збройних сил України // Воєнна історія. – 2008. – №2 (38) та ін. карпов в.в. становленнЯ та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр. – к.: накккім, 2014. – 232 с. Український історичний журнал. – 2015. – №4 Рец, ензії й огляди 217 січових стрільців, однострій кавалерійського сотника УГА, парадну уніформу піхотинця Армії Української Народної Республіки. Характеризуючи джерель- ну базу свого дослідження В.Карпов якнайкраще зумів віднайти ті її особли- вості, які дали можливість перейти до безпосереднього аналізу сучасної вій- ськової символіки. Доволі докладно розглянуто колекції символіки музейних установ, у тому числі Національного музею історії України (тут, зокрема, зберігається 6 від- знак, що мають вигляд монограми з двох літер «С», переплетених гілкою з ке- тягом червоної калини – ознака члена стрілецької ради), Національного вій- ськово-історичного музею України, обласних музеїв Чернігівщини, Львівщини, Волині (с.20). У відповідних розділах ретельно розглянуто кожен носій інфор- мації, кожне речове джерело, державні та відомчі нагороди. Основний масив документів та ориґінальних речових пам’яток з історії становлення символіки українських збройних сил зберігається, зрозуміло, у Національному військово-історичному музеї України (відповідна колекція нараховує 3 тис. одиниць). До складу персональних зібрань військових діячів входять предмети уніформістики, фалеристики, вексилології. Цікаво, що ко- лекцію уніформи репрезентовано одностроями воєначальників Збройних сил України періоду становлення незалежності нашої держави. У колекції ґене- рал-полковника К.Морозова представлено зразок кітеля, уперше опрацьова- ного за стандартами НАТО. Характеризуючи особливості речової джерельної бази, авторові варто було б наголосити, що при створенні нових символів для армійських формувань було представлено чимало ориґінальних проектів, авторами яких виступали співробітники Національної академії наук України, відомі художники й ама- тори. Одночасно в Міністерстві оборони працювала комісія з розробки нових одностроїв і символів, зокрема вексилологічних та фалеристичних, для різних родів військ. До її складу входили фахівці оборонного відомства, учені, пред- ставники відділу нагород та геральдики президентської адміністрації, митці. Саме тут доречно було б сказати, що процес створення військової символіки відбувався не спонтанно, а з урахуванням світового та, особливо, вітчизняного досвіду. На жаль, В.Карпов обійшов у своїй праці творців сучасної символіки, залишивши «поза кадром» імена тих, хто подавав ідеї й утілював їх у життя. Авторський задум полягав не тільки в розгляді символіки Збройних сил України, а й у прагненні показати, «звідки пішла» її національна основа. Розділ 2 («Історичні передумови становлення сучасної військової символіки», с.28–90) складається з семи підрозділів, що послідовно вводять фахівців та за- цікавленого читача до особливого світу військової традиції, оповідаючи про символіку давньої доби, Київської Русі, Великого князівства Литовського, ви- користання символіки в козацькому війську XVI–XVIII ст., за періоду визволь- них змагань 1917–1921 рр., в Українській повстанській армії, у радянський час тощо. Починаючи дослідження сучасного етапу розвитку військової симво- ліки, автор не міг обійти увагою її фундаментальні основи – державні сим- воли (с.91–96), як і утвердження символів Президента України, Верховного Український історичний журнал. – 2015. – №4 218 Рец, ензії й огляди головнокомандувача Збройних сил України (с.96–100). Третій підрозділ («Встановлення державних військових відзнак», с.100–109) побудовано за хронологічним принципом. В.Карпов починає виклад від часів Київської Русі. Можливо, тут варто було б акцентувати увагу на такому предметі на- городження, як холодна зброя, що особливо цінувалася військовиками різних часів. На жаль, нагородну зброю в нашій країні досі не досліджено в істо- ричному контексті. Свого часу ми подавали на ім’я Президента України свої пропозиції щодо нагородної холодної зброї, утім до закону про державні на- городи ввійшла лише вогнепальна (пістолет «Форт»). Щоправда, відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних сил України (1999 р.), серед інших відо- мчих відзнак значиться й холодна зброя. Нагороди для військовиків сьогодні дуже актуальні. Героїзм, самовідданість, мужність наших бійців у зоні АТО конче потрібно вшановувати. Розділ 4 («Виникнення та розвиток символіки Збройних сил України», с.110–163) – це приклад досконалого опрацювання В.Карповим великого об- сягу джерел, відповідних державних та відомчих документів, численної літе- ратури, створеної впродовж періоду незалежності нашої країни. Закономірно те, що автор передусім дослідив проблему опрацювання та генезису загально- військової символіки видів і родів військ (с.110–123). Оскільки В.Карпов – аж ніяк не початківець у цій темі, йому добре вдалося викласти логічно великий обсяг матеріалу, фактів, подій, що супроводжували процес створення військо- вої символіки держави. Не обійшов він увагою проблему емблем, нагрудних знаків, акцентуючи на тих елементах, що яскраво відображають їх цілі й за- вдання, передають засобами символіки сфери застосування. На жаль, автор не побачив деякі недоречності окремих емблем. Так, для сухопутних військ геральдична фіґура мечі доречна як історична традиція, а от клинки вістрями вгору разом зі стилізованими соколиними крилами в емблемі військово-повіт- ряних сил, на нашу думку, нонсенс (с.123). Переобтяжено фіґурами емблему військ протиповітряної оборони – золоті стилізовані соколині крила, блискав- ка, ракета. Тут потрібно ще думати, а це і є завдання науковців. Дуже добре, що В.Карпов спеціально дослідив утвердження системи військових прапорів та посадових штандартів (с.123), що стало його внеском до маловивчених проб- лем вексилології в Україні. Запровадження символіки українських одностроїв тісно пов’язане з самою уніформою для різних військових формувань. Свого часу з цього приводу було багато суперечок. Авторові вочевидь невідомий факт, що нам тоді привезли форму солдатів країн НАТО, і ми її пороли, фік- суючи кожен стіжок, особливо кишені, застібки, паски – усе, що мало зробити одяг зручним і багатофункціональним. Але оскільки на початок 1990-х рр. на складах було нагромаджено величезні запаси форменого одягу, а чисельність збройних сил неухильно скорочувалася (до того ж гостро бракувало грошей на нове обмундирування) міністр оборони України ґенерал-полковник К.Морозов так і не затвердив пропозиції, що їх підготували науковці та армійські фахів- ці щодо вдосконалення уніформи. У процес становлення символіки Збройних сил України логічно вписано й розробку та впровадження відомчих відзнак і знаків військової майстерності. Цю тему автор дослідив уперше, акцентуючи Український історичний журнал. – 2015. – №4 Рец, ензії й огляди 219 увагу на їх заохочувальному призначенні. Оцінюючи розділ, слід відзначити вміння В.Карпова вирішувати поставлені питання на належному науковому рівні, доступно навіть для пересічного читача. У розділі 5 («Особливості утвердження символіки інших військових фор- мувань України», с.164–193) В.Карпов послідовно розглядає складові цієї теми: створення Національної ґвардії України та розробка її символіки; відпо- відність символіки внутрішніх військ МВС України їх функціональному при- значенню; утвердження символіки Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуа- цій, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціаль- ного зв’язку та захисту інформації України. Кожен із підрозділів містить ці- каву інформацію про однострої, емблеми, відомчі прапори та відзнаки, даючи уявлення про особливості діяльності, завдання служб тощо. Зауважимо, що такий справді довідково насичений матеріал про символіку збройних форму- вань ми зустрічаємо вперше. Прочитавши та проаналізувавши книгу В.Карпова, ми можемо привітати автора з успішним вирішенням поставленої мети – дослідити процес станов- лення та розвитку військової символіки України впродовж 1991–2012 рр. Про фахову майстерність історика свідчать і висновки, що повністю відповідають тексту. За загальної позитивної оцінки все ж зробимо декілька зауважень. Перше – це додатки. Автор не врахував, що документ будь-якого рівня набуває чинності з моменту його опублікування. У цьому випадку потрібне посилан- ня на публікацію (назва, номер, сторінка). Якщо документ узято з архіву, то вказують його назву, фонд, усі вихідні дані. Претензії й до «Списку викорис- таних джерел». Насправді це здебільшого перелік використаної літератури, а джерела загубилися у загальній масі. І ще одне. Без відповідного ілюстра- тивного ряду текст про символіку виявився «сліпим». Книга багато втратила через відсутність бодай декількох малюнків до кожного підрозділу. Утім наші зауваження аж ніяк не впливають на високу оцінку наукової праці В.Карпова й досконалу розробку заявленої теми. Це радше побажання на майбутнє. М.Ф.Дмитрієнко (Київ), Я.О.Іщенко (Київ)

Карпов В. Становлення та розвиток військової символіки України: 1991–2012 рр.

Institution

Ähnliche Einträge