Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст.

Рецензія на книгу: Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально- Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI– XVIII ст. / За ред. В.Михайловського, Я.Століцького. – К.: Laurus; Краків: Historia Iagellonica, 2015. – 408 с....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Гарасимчук, М.Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Рецензії й огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109714
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст. / М.Є. Гарасимчук // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 209-220. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-109714
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1097142016-12-08T03:02:47Z Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст. Гарасимчук, М.Є. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально- Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI– XVIII ст. / За ред. В.Михайловського, Я.Століцького. – К.: Laurus; Краків: Historia Iagellonica, 2015. – 408 с. 2015 Article Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст. / М.Є. Гарасимчук // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 209-220. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109714 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії й огляди Рецензії й огляди
spellingShingle	Рецензії й огляди Рецензії й огляди Гарасимчук, М.Є. Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст. Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально- Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI– XVIII ст. / За ред. В.Михайловського, Я.Століцького. – К.: Laurus; Краків: Historia Iagellonica, 2015. – 408 с.
format	Article
author	Гарасимчук, М.Є.
author_facet	Гарасимчук, М.Є.
author_sort	Гарасимчук, М.Є.
title	Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст.
title_short	Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст.
title_full	Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст.
title_fullStr	Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст.
title_full_unstemmed	Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст.
title_sort	patrimonium: студії з ранньомодерної історії центрально-східної європи. – т.i: ранньомодерна людина: простір – влада – право xvi–xviii ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Рецензії й огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109714
citation_txt	Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст. / М.Є. Гарасимчук // Український історичний журнал. — 2015. — № 5. — С. 209-220. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT garasimčukmê patrimoniumstudíízrannʹomodernoíístoríícentralʹnoshídnoíêvropitirannʹomodernalûdinaprostírvladapravoxvixviiist
first_indexed	2025-07-07T23:32:55Z
last_indexed	2025-07-07T23:32:55Z
_version_	1837033013134753792
fulltext	Український історичний журнал. – 2015. – №5 Перший том нового видання з ранньомодер- ної історії Центрально-Східної Європи склада- ють ґрунтовні наукові дослідження, об’єднані доволі широкою тематикою. Постали ці праці як підсумок проведення 12–13 вересня 2013 р. в Київському університеті імені Б.Грінченка тематичної міжнародної конференції. Завдя- ки тісній співпраці з Яґеллонським універси- тетом її організаторам удалося залучити до наукової дискусії провідних фахівців із ранньомодерної доби з наукових осередків п’яти українських і трьох поль- ських міст. Об’єднавши праці істориків у постконференційному збірнику, його укладачі належним чином показали читачеві різноманітні аспекти й погляди на цілу низку проблем ранньомодерної історії у просторі Центрально-Східної Європи. Узявши за основу змістову складову, уміщені статті пропонуємо розпо- ділити на декілька тематичних груп: праці з історії парламентаризму, правових норм, міської та козацької тематик, питань двору. Частина матеріалів виходять поза межі цієї умовної схеми, але це дає змогу заглибитися в інші сфери життя й діяльності ранньомодерної людини. У цьому огляді вважаємо за доцільне спи- ратися на запропоновану укладачами структуру. У збірнику представлено п’ять публікацій, що стосуються історії парла- ментаризму. Київський дослідник Віталій Михайловський («Результатив- ність сеймиків для Подільського воєводства у 1493–1526 рр. за матеріалами Коронної метрики», с.11–30) уперше в історіографії зробив спробу показати практичне значення роботи сейму для конкретного воєводства. Чітко подано тлумачення критеріїв відбору аналізованих документів і ключові засади ро- боти з ними; заразом відзначено наявність відносно невеликого масиву доку- ментальної спадщини для обраної тематики. Серед причин такого явища на- водяться арґументи на користь тези про нереґулярну присутність подільських послів на сеймах. Саме тому В.Михайловський зупинився насамперед на роз- гляді представництва від воєводства. На основі джерелознавчих пошуків йому вдалося відтворити перелік сенаторів, земських послів та поборців (збирачів) податків, присутніх на сеймах, а також подати відомості про їх соціальну на- лежність і суспільний статус. Важливою стала спроба автора продемонстру- вати ефективність сеймової діяльності для Подільського воєводства через під- рахунки та аналіз дотичного документального масиву. Загальні результати зведено в таблиці з кількісними показниками документації, а поза тим на Patrimonium: сТудії з ранньомодерної ісТорії ценТрально- східної єВропи. – Т.i: ранньомодерна людина: просТір – Влада – праВо XVi– XViii сТ. / за ред. В.михайлоВського, я.сТоліцького. – к.: Laurus; кракіВ: Historia iageLLonica, 2015. – 408 с. Український історичний журнал. – 2015. – №5 210 Рец, ензії й огляди основі тематичної ознаки подано класифікацію документів, які дозволяють з’ясувати коло найчастіше вирішуваних під час сеймів проблем. У результа- ті В.Михайловський дійшов висновку, що найчисельнішу групу становили документи для шляхетського стану, в яких ключовими були питання майно- вих прав, власності. Змістовий аналіз джерельних матеріалів пролив світло на ключові пріоритети тогочасного соціуму. Безумовно, дослідження цінне не лише для історії Подільського воєводства, але й загалом для отримання більш широкої картини з життя ранньомодерного суспільства. У статті львівського історика Олексія Вінниченка («Депутатські сеймики Белзького і Руського воєводств в останній чверті XVI – першій половині XVII ст.: організація та невиборчі функції», с.169–188) наголошується на докладній реґламентації щодо діяльності цього типу шляхетських зібрань у тогочасних сеймових постановах. Особливу увагу привертає визначення автором ключо- вих засад функціонування депутатських сеймиків. Ідеться про усталений час і реґулярність їх проведення, тенденції формуванні складу учасників та аналіз процедури. При цьому саме сталість проведення сеймикових зібрань, на думку О.Вінниченка, відіграла провідну роль в їх еволюції. Дослідник виокремлює й наголошує на важливості ролі маршалка, на котрого одночасно покладало- ся декілька функцій – реґулятивна, репрезентативна, виконавча. Ключовими критеріями претендента на цю посаду мали бути авторитет серед шляхти та управлінські вміння. Попри те, що провідне завдання депутатських зібрань полягало в обранні судді-депутата до Коронного трибуналу, до їх компетен- ції належало питання доведення шляхетства. Дослідник знайомить читача із загальними засадами перебігу такого роду правочинів. При цьому наголо- шує на відсутності відомостей про доведення шляхетства на деяких сеймиках досліджуваних воєводств, арґументуючи це припущенням про наявність тут незначної частки дрібної шляхти. Підкреслюючи факт реґулярності та при- сутності на сеймиках чималої кількості зем’ян, автор переконливо вказує на тенденції використання цього типу зібрань вищою владою Речі Посполитої для розв’язання різноманітних державних справ (найчастіше йшлося про ухвалення та збирання податків). Зі свого боку шляхта використовувала сей- мики для вирішення питань, пов’язаних із місцевим самоврядуванням. Автор виокремлює причини зривання й безрезультативності депутатських зібрань, куди він відносить жорстку конкуренцію між кандидатами на депутатський уряд, бурхливе обговорення справ або ж втручання приватних інтересів. Окре- мим пунктом дослідник розглядає питання щодо документації як результату діяльності зібрань. Текст доповнено таблицею з ключовими відомостями про перебіг белзьких, вишенських, галицьких і холмських депутатських сеймиків. Стаття представника Національного університету «Острозька академія» Петра Кулаковського («Волинський сеймик і зовнішня політика Речі Поспо- литої (1632–1648 рр.)», с.211–224) містить ґрунтовний аналіз позиції сейми- ка Волинського воєводства стосовно ключових напрямів зовнішньої політики Речі Посполитої впродовж 1632–1648 рр. Найбільш актуальним зовнішньо- політичним вектором для окресленого воєводства було питання відносин Вар- шави з Османської імперією та її васалами. Автор пояснює це сподіваннями Український історичний журнал. – 2015. – №5 Рец, ензії й огляди 211 волинської шляхти на припинення татарських нападів на реґіон. Активізація відносин зі Швецією та державою Габсбурґів цікавили шляхту лише в кон- тексті необхідності підвищення сплати податків. Не було й широкої програ- ми ставлення до Москви, а всі інтереси тут зводилися переважно до бажання стабільності на східному кордоні. Дослідник детально зупиняється на питанні турецької загрози та позиції волинської шляхти щодо її вирішення. Зокрема йдеться про укладання мирних договорів, активізацію питання оборони через козацькі повстання та походи на кордони Порти і її васалів. Порівнюючи сей- мові інструкції, П.Кулаковський доходить висновку, що загроза на південному сході підштовхувала волинську шляхту до доволі обережної позиції стосовно зовнішньої політики. При цьому основний акцент робився на збиранні коштів задля забезпечення обороноздатності. Працю краківського автора Ярослава Століцького присвячено діяльності сей- миків Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств другої половини XVII – початку XVIII ст., які раніше не ставали предметом досліджень у польській історіографії (с.225–240). Вибір саме цього хронологічного періоду історик пояс- нює тим, що з огляду на ситуацію з козацтвом функціонувати цим інституціям доводилося фактично у вигнанні – на Волині, у місті Володимирі. Спираючись на матеріали тамтешніх ґродських книг, автор знайомить читача з припущеннями стосовно процедури скликання сеймиків, періоду роботи та функцій. У цьому кон- тексті на особливу увагу заслуговує спроба реконструкції перебігу таких зібрань, також засади, ключові принципи проваджених на них виборів. Я.Століцький влучно порівнює діяльність згаданих сеймиків із тими, що відбувалися в інших воєводствах, і наголошує на відмінностях, пов’язаних зі специфікою функціону- вання у вигнанні. Автор намагається з’ясувати, наскільки шляхта з одного воє- водства підтримувала контакти з представниками інших земель, як формулю- валися інструкції для послів. Окремо розглянуто питання про вирішення під час сеймиків фінансових справ, що були доволі обмеженими через фактичну втрату шляхтою своїх володінь. Дослідник залишив відкритою для дискусії проблему, чи насправді в окреслений період сеймики діяли гірше, аніж раніше. Об’єктом дослідження у статті краківського історика Адама Перлаков- ського виступає діяльність сеймику Белзького воєводства впродовж першого десятиліття правління короля Авґуста ІІІ (с.359–375). Актуальність обраної тематики дослідник обґрунтував недостатнім вивченням життя української шляхти в окресленому періоді. Найперше автор знайомить читача із загаль- ними віхами політичного розвитку Белзького воєводства, наголошуючи на осо- бливій впливовості тут роду Потоцьких, а також на позиціях Чарторийських. Особливо детально аналізується перебіг вересневого сейму 1735 р., а також тогорічна бурхлива передсеймова кампанія. Вивчаючи діяльність белзького сеймика, дослідник акцентує на вирішуваних ним військових і фінансових справах. До іншої категорії найчастіше розглянутих учасниками зібрання пи- тань він відносить правничу діяльність, пов’язану із засадами судівництва та самою сеймовою процедурою. Історик уважає, що на першому плані стояли питання внутрішньої політики, хоча й зовнішня не опинилася на марґінесі. Так, реґулярно лунали заклики до виведення чужих військ, часто вислов- Український історичний журнал. – 2015. – №5 212 Рец, ензії й огляди лювався спротив щодо спроб утягнути Річ Посполиту у війну з Туреччиною. А.Перлаковський робить висновок, що позиція белзької шляхти відносно зо- внішньополітичної орієнтації Авґуста ІІІ була доволі обережною й помір- кованою. Розглянуті в дослідженнях питання історії права демонструють нам місце і роль юридичних норм у ранньомодерному соціумі. Львівський історик Юрій Зазуляк («Погрози та листи-погрози посполитих з Руського воєводства XVI ст.», с.31–44) головним завданням своєї статті окреслив необхідність визначення впливу листів-погроз, притаманних конфліктам у шляхетському середовищі, на практику насильства серед нижчих соціальних верств. Дослідник зупиня- ється на детальному огляді змістової складової трьох листів-погроз, що похо- дять із Сяноцької землі й відображають різнобічні аспекти як насильства, так і кримінального судочинства на польсько-угорському пограниччі. Публічні погрози він розглядає як невід’ємну складову насильства серед селянства цих гірських районів. Порівнюючи внутрішню структуру документів, укладених шляхтичами та простими людьми, автор доходить висновку, що для останніх усталений формуляр не відігравав надто вагомої ролі. Попри це адресування листів-погроз від простих людей до знаті чи влади опосередковано вказує на типологічну схожість між шляхетськими й посполитими ворожнечами. Саме тому Ю.Зазуляк акцентує на необхідності провадження досліджень культури як динамічного поля культурної комунікації. Факти використання посполи- тими листів-погроз указують на наслідування ними шляхетських конфліктів. Дослідник робить спробу знайти відповідь на питання, чому ж судова влада вважала за потрібне записувати такого роду документи до ґродських книг? Тут він розглядає листи-погрози як указівку на практику оскарження нижчими соціальними верствами права шляхти й духівництва на писане слово, а також і документ як важливі інструменти влади. Київська дослідниця Наталія Старченко («Ув’язнення шляхтича в контек- сті ставлення до правопорушення (Волинь останньої третини XVI – початку XVII ст.)», с.72–93) намагається простежити зміни у правовій культурі шляхти ранньомодерної Речі Посполитої на основі аналізу тенденцій зростання відпо- відальності за скоєні злочини. Джерелознавчим підґрунтям праці стали при- писи ІІ та ІІІ Литовських статутів, сеймових конституцій, матеріали ґродського й земського судів. На особливу увагу заслуговує влучне порівняння правового реґулювання та реалій тогочасних судових практик. Дослідниця наводить ар- ґументи на користь того, що ув’язнення без судового декрету в конфліктному шляхетському повсякденні трактувалося як урівняння шляхтича з простими людьми, акт зганьблення. Через аналіз статутових приписів Н.Старченко знайомить читача з тенденціями збільшення випадків, коли покаранням за здійснені злочини виступало ув’язнення. Статтю доповнено таблицею стосов- но «кари вежі». Публічна кара ув’язнення, на думку дослідниці, свідчила про зміни у ставленні до злочину, який трактувався не лише приватною справою, а розглядалася і його суспільна сторона. Авторка простежує місце ув’язнення серед ухвал приятельського суду, в яких воно трактувалося як акт покори ви- нуватця. Позбавлення волі передбачало не лише матеріальне відшкодування, Український історичний журнал. – 2015. – №5 Рец, ензії й огляди 213 але й заспокоєння образи постраждалого. Дослідниця подає опис визначення засад ув’язнення, саму його процедуру та аналізує тенденції погіршення умов «сидіння у вежі», акцентуючи, що останнє в тогочасній судовій практиці Воли- ні практично відсутнє. Натомість найчастіше в актах фіґурує примирення як символічне відшкодування. Львівська дослідниця Оксана Вінниченко («У правовому просторі “вірмен- ської нації” Львова: Спадкування за заповітами: регламентація та процедура надання їм юридичної сили в XVII – першій половині XVIII ст.», с.339–358) зна- йомить читача з передісторією та традицією творення вірменського тестаменту, уважаючи його певним привілеєм і посилаючись на відповідні підтвердження польських королів. Доволі детально аналізуються правові підстави функціону- вання вірменських заповітів. Увага польських монархів до творення останніх була доволі відчутною, оскільки обумовлювалася відповідними клопотаннями представників самої вірменської громади Львова. Авторка наводить влучні порівняння між окремими засадами творення актів останньої волі вірмен та шляхтичів чи інших міських мешканців. Привертає увагу спроба дослідниці, спираючись на ґрунтовну джерельну базу, продемонструвати тенденції з дотри- мання вірменами норм звичаєвого права у процесах спадкування. О.Вінниченко розглядає мотиви укладення заповітів у контексті тогочасних правових прак- тик. На основі детального аналізу джерельного матеріалу подаються відомості про практичні аспекти дотримання львівськими вірменами положення щодо обов’язкової присутності урядових і духовних осіб, а також родичів при укла- данні актів останньої волі. Особливу увагу сконцентровано на публічності тво- рення тестаментів зі всебічним погодженням останньої волі тестатора. Проана- лізувавши внутрішню, доволі чітку структуру заповітів, дослідниця переконує, що недоцільно стверджувати про однотипність формуляру, оскільки кожному з документів притаманні певні індивідуальні риси. Крім цього, подається деталь- на характеристика процесу надання юридичної сили та завірення вірменських тестаментів, а також окремим пунктом розглядаються акти відкриття останніх. Дослідниця доходить висновку, що найважливішою рисою заповітів вірмен була змістова складова, яка обговорювалася зі спадкоємцями фактично у проце- сі укладення актів. Необхідність досягнення загального консенсусу, після якого документи вносилися до книг духовного суду, на думку авторки, убезпечувала заповідачів від можливого невизнання їхньої останньої волі. Міське життя представлене дослідженнями владних інституцій та соціо- культурних відносин. Київський історик Наталія Білоус («Луцькі лентвійти XVI–XVII ст.: характеристика уряду та персоналії», с.94–113) відзначає певну прогалину як в українській, так і польській історіографіях, де відсутні спе- ціальні ґрунтовні праці на зазначену тематику. Спираючись на матеріали луцьких ґродських книг, дослідниця дає загальний аналіз луцького лентвій- тівства, найраніша згадка про яке припадає на 1538 р. Н.Білоус знайомить читача з основними функціями лентвійтів та здійснює статистичні підрахунки стосовно їх соціального становища й походження. Через обмеженість джерель- ної інформації не до кінця з’ясованим залишилося питання обізнаності лент- війтів в міському праві та загальний рівень їхньої освіченості. Авторка наголо- Український історичний журнал. – 2015. – №5 214 Рец, ензії й огляди шує на тісному взаємозв’язку між війтами й лентвійтами, а також залежності останніх від зміни на посаді перших. Тісні реляції проявлялися й у тому, що певний період самі дідичні війти призначали лентвійтів із близьких людей зі свого оточення. Дослідниця простежує змінні тенденції у XVII ст., пов’язані з призначенням на лентвійтівство райців попередніх каденцій або ж старших лавників. Статтю доповнює перелік луцьких лентвійтів окресленого періоду, а також публікація тестаменту одного з урядників. Львівський дослідник Мирон Капраль («“Входження в історію”, або До по- яви історичної свідомості в українсько-руського міщанства Львова наприкінці XVI – на початку XVII ст.», с.114–126) висвітлює українсько-руське міщанство Львова крізь призму діяльності братств як інструменту збереження історичної пам’яті. Найперше автор удається до стислої характеристики становища руси- нів міста на тлі домінування в ньому католиків. Українці змогли виробити ор- ганізаційні форми для виходу з марґіналізації лише після виникнення цехової організації в XV ст. Засноване Львівське братство дослідник уважає таким, що поєднало західну структурну форму з мирянським братством православного походження. При цьому М.Капраль не погоджується з думкою відомого фа- хівця Ярослава Ісаєвича, котрий уважав датою заснування братства 1586 р., стверджуючи, що це – момент проведення внутрішньої реформи. У цьому кон- тексті автор розглядає відносини керівників братства (зокрема Юрія Рогатин- ця) з відомим тогочасним полемістом Іваном Вишенським, у чиїй полеміці відзначає боротьбу двох тенденцій усередині українського соціуму: консерва- тивної та новаторської. Історик намагається показати Львівське братство як осередок, довкола якого поступово сформувався потужний інтелектуальний і культурний потенціал. Як окрему складову конфліктів у тогочасному Львові виділено конфесійне й національне протистояння. Проте останнє, на думку автора, не могло зламати автономію руської громади навіть за домінування поляків. Сплеск активності та ініціативності львівських міщан на загально- українському тлі завершився в 1630-х рр. Таку тенденцію М.Капраль пояснює переходом інтелектуальної першості до київського митрополита Петра Моги- ли, а також посиленням впливу шляхти у соціальному житті Речі Посполитої. Полтавський історик Юрій Волошин («“Служителі” і “работники” в домо- господарствах мешканців міста Полтави другої половини XVIII ст.», с.391–402) зосередився на різнобічному аналізі окремої мікрогрупи міського соціуму Пол- тави другої половини XVIII ст. Ідеться про слуг, котрі в тогочасній документа- ції фіґурували під термінами «служитель» або «работник». У цьому контексті автор наголошує на складнощах у визначенні чітких меж цієї групи, що обу- мовлюється як її внутрішньою строкатістю, так і термінологічними розбіжнос- тями. Узявши за основу документи фіскального й церковного обліку населення та здійснивши відповідні підрахунки, дослідник подає таблицю зі вказівкою на частку слуг у загальній структурі мешканців Полтави станом на 1775 р. Свої дані автор влучно зіставляє з відповідними дослідженнями, проведеними для інших міст тогочасної Центрально-Східної Європи, зокрема польських. Стаття містить таблиці з іншими детальними підрахунками. Ідеться про статевий роз- поділ слуг Полтави та вікову структуру, походження й число дітей в їхньому Український історичний журнал. – 2015. – №5 Рец, ензії й огляди 215 середовищі. Актор констатує, що «служителі» або «работники» були міжстано- вою групою, об’єднаною за фаховою ознакою. Важлива спроба Ю.Волошина про- стежити засади оплати праці полтавських слуг. Тут він переконливо доводить певний дисбаланс – чоловікам платили більше, аніж жінкам. У висновках до- слідник наголошує, що частка слуг у загальній структурі міського населення досліджуваного періоду коливалася в межах 17–20%, більшість їх були відносно молодими людьми, а найзначнішу частку серед них становили вихідці з самого міста й населених пунктів Полтавського полку. Окрему тематичну частину збірника складають публікації, присвячені козацькій тематиці середини та другої половини XVII ст. У праці маґістра Яґеллонського університету Артура Ґощинського розглянуто еволюцію по- глядів коронного надвірного маршалка Адама Казановського на козацьке по- встання під проводом Богдана Хмельницького (с.256–270). Маючи авторитет і вплив при дворі короля Владислава IV, можновладець підтримував ідею мир- ного залагодження конфлікту, уважаючи при цьому, що більш небезпечними для Речі Посполитої були татари. Дослідник наводить відомості на підтверд- ження виступів А.Казановського за амністію для козаків через те, що до по- встання їх підштовхнуло зухвальство місцевих старост, а також умови ордина- ції Війська Запорозького 1638 р., котра погіршила ситуацію. У цьому контексті автор намагається з’ясувати, наскільки добре маршалок володів інформацією стосовно реального становища на українських землях і причин козацьких ви- ступів. Важлива спроба історика визначити ключові мотиви зміни поглядів можновладця, які зводяться до його прагнення утримати вплив після вибо- рів нового короля з огляду на запеклу конкуренцію та протистояння з Єжи Оссолінським. Підтримуючи кандидатуру королевича Кароля Фердинанда, А.Казановський почав активно відстоювати ідею воєнного вирішення козаць- кої проблеми. Хоча, як переконливо доводить дослідник, від цієї перспекти- ви маршалок відмовився після отримання корони Яном Казимиром. Загалом пропоноване дослідження, оперте на ґрунтовну джерельну базу, дуже влучно демонструє пряму залежність політичних поглядів від зміни вищої державної влади та конкуренції між впливовими урядниками. Краківський дослідник Пьотр Борек проаналізував опис повстання Богда- на Хмельницького у праці Самуеля Твардовського «Війна домова», в якій ре- конструюється 12 років історії, тобто період упродовж 1648–1660 рр. (с.271–283). Зауважимо об’єктивізм та критичне вивчення джерела, написаного зі шляхет- сько-католицької перспективи. П.Борек знайомить читача із загальною внутріш- ньою композицією твору, акцентуючи власне на повстанні Б.Хмельницького. С.Твардовський залучав як усні перекази, так і письмові джерела. Проте при репрезентації події в Україні вдавався до відбору матеріалу, що дослідник пояснює або його відсутністю, або свідомим упусканням відомостей про певні події. На думку автора публікації, С.Твардовський не надто об’єктивно подав причини повстання через власні суб’єктивні емоції й небажання знеславля- ти шляхтичів. Саме тому він акцентував на підпорядкуванні історичного ба- чення власній історіософській концепції. П.Борек зауважує неґативне став- лення до козаків, що проявлялося у частому послуговуванні зневажливими Український історичний журнал. – 2015. – №5 216 Рец, ензії й огляди епітетами, а також в образах самого Б.Хмельницького, поданого як уособлен- ня зла й «Божого гніву». Необхідно відзначити, що, окрім критичного аналізу, статтю влучно доповняють окремі фраґменти твору. Працю варшавського історика Мирослава Наґельського присвячено швед- ському вектору зовнішньополітичного курсу Б.Хмельницького впродовж 1648– 1657 рр. (с.284–306). Найперше дослідник подає стислу характеристику загаль- ного напряму міжнародної політики гетьмана в контексті пошуку союзників для протистояння з Річчю Посполитою. Тут детальніше йдеться про Кримське ханство та Московське царство, а також налагодження дипломатичних зв’язків зі Швецією. У цьому контексті автор намагається з’ясувати мотиви, цілі укра- їнської та шведської сторін. Особливу увагу приділяє й розглядові діяльності козацьких посольств на чолі зі вправним дипломатом отцем Даніелем Афін- ським. Українсько-шведські домовленості розглядаються крізь призму аналізу загальної політичної ситуації у Центрально-Східній Європі, зокрема підписан- ня Б.Хмельницьким угоди з Москвою. Слушно акцентується на особливому по- жвавленні українсько-шведських зв’язків після нападу Карла Х Ґустава на Річ Посполиту в 1655 р., а також послабленні шведських позицій у 1656 р. Текст вда- ло доповнює цитування документів, зокрема дипломатичних інструкцій. Під- сумовуючи роль шведського вектора у зовнішній орієнтації Б.Хмельницького, М.Наґельський подає коротке узагальнення подальшого розвитку зв’язків уже після смерті гетьмана та вступу на посаду Івана Виговського. Стаття Марека Ваґнера з Седлецького університету, також презентуючи козацьку тематику, стосується відносин козацтва з Річчю Посполитою за прав- ління короля Яна ІІІ Собеського (с.328–338). На основі детального вивчення рукопису йдеться про аналіз видатків зі скарбу коронного гетьмана Станіслава Яблоновського на потреби козаків під час їх участі в польсько-турецькій війні 1685–1689 рр. Найперше автор подає коротку характеристику зовнішніх ознак та внутрішньої структури самого документа. Порівнюючи, дослідник доходить уза- гальнення про те, що пріоритетними у фінансуванні були дипломатичні спра- ви та потреби коронної армії. Це твердження доповнено статистичними даними, зведеними в таблиці. Крім цього, М.Ваґнер знайомить читача з іншими статтями фінансових витрат – такими, як робота канцелярії, потреби козаків тощо. Автор наголошує на тому, що у виплатах ішлося не лише про готівку, але занотовано і гроші для напоїв чи закупівель різноманітного сукна. Аналіз такого роду доку- ментів дозволяє вивчати військову історію не лише річпосполитської сторони, але й козацтва наприкінці XVII ст. Зокрема можна простежити взаємовідносини, а також реконструювати персональний склад козацької старшини. Тематику двору представляють праці, які охоплюють період від XVI до XVIII ст. Київський історик Ігор Тесленко («Маршалки двору князів Острозь- ких XVI – першої половини XVII ст.», с.60–71) вибір своєї тематики пояснює значними прогалинами в історіографії. Чітка система двірських урядів, на думку автора, почала формуватися за часів Костянтина Івановича Острозь- кого. І.Тесленко подає коротку характеристику учасників двірської служби. Останню очолював маршалок, посаді якого приділено особливу увагу. Ана- лізуючи документальні свічення, дослідникові вдалося встановити імена Український історичний журнал. – 2015. – №5 Рец, ензії й огляди 217 деяких маршалків, котрі в окреслений період служили в Острозьких. Безумов- но цінним уважаємо доповнення праці укладеними біографічними відомос- тями цих осіб. Навіть попри їх певну фраґментарність, зумовлену неповно- тою джерельної бази, І.Тесленкові вдалося зробити ряд цікавих спостережень. Ідеться про узагальнення стосовно походження маршалків, їхньої конфесійної належності, розвитку кар’єри та взаємозв’язків з іншими залежними від Ост- розьких фаміліями. Крім цього, автор припускає, що найбільше цінувалися слуги, котрі повністю присвятили себе служінню своєму патронові, не мали нащадків або й навіть не були одруженими. Представник Львова Володимир Александрович («“Надвірний маляр”: Замовники-можновладці та виконавці у мистецькій практиці західноукраїн- ських земель XVII ст.», с.241–255) присвятив своє дослідження вивченню відо- мостей про майстрів західноукраїнського малярства XVII ст. Навівши три арґу- ментованих приклади, автор критикує пропоновані в літературі інтерпретації «надвірного маляра», які характеризуються іґноруванням задокументованих фактів, а тому більше схожі на непідкріплені джерельними переказами фан- тазування. Сам В.Александрович зі впевненістю підкреслює наявність лише декількох зафіксованих випадків (найраніше з перших десятиліть XVII ст.) перебування поодиноких малярів у того чи іншого маґната. Автор оперує кон- кретними документальними свідченнями, зокрема відомостями з листування князя Олександра Заславського, розповідаючи про його малярські інтереси. Певні перекази про перебування поодиноких майстрів «на службі» дослідник фіксує лише з 1640-х рр. Саме таке становище, на думку історика, мав гол- ландець Ламберт ван Вестерфельд при коронному гетьманові Станіславові Конецпольському. Автор наголошує, що це єдиний виявлений у документах приклад. Натомість більшість джерел указують на відсутність конкретних ві- домостей про «надвірного маляра». Для характеристики окресленого питання у другій половині XVII ст. дослідник залучає детальний аналіз унікальних матеріалів підльвівських резиденцій короля Яна ІІІ Собеського, насамперед Жовкви, а також вивчає діяльність вихідців із них у підваршавській резиден- ції у Вілянові. В.Александрович доходить висновку про те, що перебування конкретних майстрів «на службі» для мистецької практики епохи насправді було явищем більш рідкісним, аніж його подано у працях істориків. Київський дослідник Олексій Сокирко («“На послугах дому”: Надвірні по- чти козацької старшини середини XVII–XVIII ст.», с.307–327) своїм завданням визначає необхідність різнобічного вивчення мілітарного сеґмента старшин- ського двору, оскільки в літературі він фіґурує лише як господарська структу- ра з домінуванням економічних функцій. Аналізуючи джерельну базу, автор наголошує на її фраґментарності, особливо для XVII ст. Структуру військового сеґмента старшинського двору О.Сокирко реконструював на основі окремих компутів, а статистичні відомості подав у зведених таблицях. Спираючись на джерельну базу, історик наголошує, що розмір і склад почту старшини в похо- ді залежав від ранґу та матеріальних статків. У статті пропонується умовний поділ складу старшинських почтів на дві групи: власне «курінних козаків» та слуг-челядників. На особливу увагу заслуговує спроба автора окреслити коло Український історичний журнал. – 2015. – №5 218 Рец, ензії й огляди обов’язків військових слуг та курінного товариства, де він арґументовано дово- дить хибність зведення функцій лише до служебницького чи економічного ха- рактеру, а натомість наголошує на воєнній складовій. Крім цього, О.Сокирко знайомить читача з окремими аспектами соціального й майнового статусу, а також традиціями служби курінного козацтва. Підсумовуючи, доходить висно- вку про обопільну вигоду у взаєминах між козацькими патронами та слугами. Останні, відбуваючи службу, отримували покровительство, а також звільнен- ня від інших податків і повинностей. Вагоме значення такого роду протекції дослідник підтверджує конкретними прикладами кар’єрних успіхів. В окрему групу доцільно виділити частину різнопланових студій. У публі- кації Даріуша Домбровського з Бидґоща висвітлюються уявлення про галицько- волинських Романовичів у польській історіографії XVI–XVIII ст. (с.45–59). Найперше дослідник подає короткі відомості щодо ключових репрезентантів династії. Автор намагається з’ясувати, які саме джерела становили підґрунтя для тогочасних істориків, котрі писали про цих володарів, підкреслюючи часте використання й залучення відомостей із хроніки Яна Длуґоша та подаючи її стислий аналіз. Значно менше згадок щодо окресленої теми можна знайти у працях Марцина Бельського, Александра Ґваньїні та Станіслава Сарницького. Наголошується на тому, що польські автори не використовували відомостей Галицько-Волинського літопису. Окремою проблемою у статті стало вивчен- ня стану та обсягу знань окремих тогочасних письменників, зокрема більш детально йдеться про уніатського єпископа Якова Сушу, у праці котрого відо- бражено історію Холма. Спеціально йдеться про висвітлення в історіографії проблем генеалогії Романовичів, зокрема подання відомостей про кількість синів Данила Романовича та ідентифікацію чоловіка Констанції – доньки угорського короля Бели IV. Через неточності, часте переписування помилок у працях попередніх авторів Д.Домбровський закидає їм незнання Галицько- Волинського літопису, де можна було відшукати необхідну інформацію. Варшавський історик Адріан Юсупович висвітлює сподівання річпоспо- литської шляхти на посольство Лева Сапеги до Москви в 1600–1601 рр. (с.127– 141). Головним своїм завданням автор визначив спробу показати надії та очі- кування Речі Посполитої стосовно її східного сусіда на рубежі XVI–XVII ст. Спираючись на кореспонденцію Л.Сапеги з царем та опис посольства, зано- тований його секретарем Еліашем Пельґжимовським, дослідник знайомить читача з ідеєю створення конфедерації між Варшавою та Москвою. Найперше він описує обставини вибору нового царя – Бориса Ґодунова, а також ключові засади його політики в басейні Балтійського моря, зокрема налагодження від- носин зі Швецією. Залучаючи цитати з джерела, подаються характеристика складу та обставини прибуття посольства до Москви. На особливу увагу за- слуговує аналіз ключових пунктів пропонованого проекту союзу. Наприклад пропозиція єдиного зверхника, що викликала неґативну реакцію московської сторони, необхідність спільної оборони від татар, торгівлі тощо. Наголошуєть- ся на тому, що ідеї створення союзу користувалися підтримкою дрібної шлях- ти, яка бачила в Москві можливість нових посад та доходів, а також шанс перетворити цю православну країну на католицьку. При цьому А.Юсупович Український історичний журнал. – 2015. – №5 Рец, ензії й огляди 219 доходить висновку, що пропонований проект був ініціативою окремої групи діячів, а король Сиґізмунд ІІІ хотів лише отримати ґарантії нейтралітету мос- ковської сторони у своїй боротьбі зі Швецією. Працю львівського дослідника Миколи Крикуна («Документи Білоцер- ківського замку за 1644, 1645 і 1647 рр.», с.189–210) присвячено публікації джерел, які зберігалися у складі фонду «Archiwum Lubomirskich z Małej Wsi» Головного архіву давніх актів у Варшаві. Замок був адміністративним центром Білоцерківського староства у складі Київського воєводства. Автор найперше обґрунтовує цінність цих 13 документів, оскільки вони – єдиний доказ творен- ня на цих теренах книг у замках як адміністративних центрах староств, у той час як замки із практикуванням ведення книг були центрами приватношля- хетських маєтків. Крім цього з-поміж замкових книг Право- та Лівобережної України збереглася лише одна – заславська. Дослідник знайомить читача з адміністративним складом тогочасних управлінців та коротко характеризує покладені на них функції. Проаналізувавши персональний склад, автор до- ходить висновку про управління Білоцерківським староством представника- ми польської адміністрації. Окрім цього, М.Крикун наводить дані про учас- ників судових процесів (позивачів, відповідачів), зокрема про їх походження. Зауважує, що досліджувані документи слугують джерелом для вивчення ново- селицько-насташківських зем’ян, розглядаючи при цьому специфіку місцевих топонімів. Автор висвітлює питання видової належності документів, а змістову складову розкриває в укладених для них заголовках. Усі 13 документів пода- но відповідно до тогочасного польського правопису. Безумовно публікацію та введення до наукового обігу такої документальної спадщини можна вважати цінним здобутком вітчизняних джерелознавчих студій. У статті авторки з Харкова Людмили Посохової («Розширюючи обрії світу: Реальні та віртуальні подорожі студентів та викладачів православних колегі- умів України XVIII ст.», с.376–390) ідеться про характер географічних знань, які здобували студенти Чернігівського, Харківського та Переяславського ко- леґіумів у XVIII ст. Увагу зосереджено на окремих освітніх практиках, спря- мованих на розширення обрію світу. Уважаючи неможливою реконструкцію географічних знань без аналізу інших закладів, дослідниця звертається до короткої характеристики практик у Києво-Могилянській колеґії. На думку Л.Посохової, найбільше інформації з географії учні отримували у класах пі- їтики та риторики. Авторка знайомить читача з особливостями здобуття від- повідних знань у наступному (філософському) класі крізь призму інструкції Самуїла Миславського з переліком необхідних для вивчення підручників. У цьому контексті привертає увагу спроба з’ясувати, коли саме географія ви- окремилася у самостійний предмет викладання. Крім цього розглянуто пи- тання персонального складу вчителів, хоча через брак джерел відомості про них доволі фраґментарні. На основі аналізу декількох особистих книжкових зібрань окремих викладачів дослідниця наводить арґументи на користь тези про захоплення їх спеціальною літературою, яка давала їм змогу здійснювати «віртуальні мандрівки» світом. Л.Посохова вважає, що студенти доповнюва- ли здобуті під час навчання знання спостереженнями з реальних подорожей. Український історичний журнал. – 2015. – №5 220 Рец, ензії й огляди Відвідували вони не лише інші навчальні заклади Російської імперії, а й за- хідні університети. Робиться висновок, що процес «відкриття світу» через ви- вчення географії та реальні мандрівки мали вплив не тільки на формування географічної свідомості, але й на розвиток реґіональної ідентичності. Своєрідним вступом до дослідження львівського історика Ігоря Скочиля- са («Шляхта і братства мирян у сакральному просторі Slavia Orthodoxa / Slavia Unita: Межі влади, право й практика вибору владик на елекційних соборах Русь- кої церкви XVI – початку XVIII ст.», с.142–168) слугує опис ключових засад існу- вання Київської митрополії – територіальний образ та внутрішній устрій, в якому вдалося створити добре впорядковану організацію. Удаючись до короткого ана- лізу генези, автор знайомить читача з межами юрисдикції елекційних соборів, а також із ключовими засадами канонічного та світського законодавства, якими ре- ґламентувалася їх діяльність. Можливість вибору ієрархії, на думку І.Скочиляса, відображала всю потужність впливу мирян на церковні структури. Дослідник де- тальніше зупиняється на розгляді ролі руської шляхти під час виборчих соборів Луцько-Острозької єпархії, де особливо вирізнялася її роль як провідної верстви. У цьому контексті характеризується перебіг елекції Атанасія Шумлянського в 1686 р., а також засади діяльності Дубенського собору 1695 р. На особливу увагу заслуговує аналіз останнього у ранньомодерній історії Луцько-Острозької єпархії колеґіального обрання руського владики за участю шляхти, церковних братств, ченців і кліру в 1710 р. Автор доходить висновку, що подальше нівелювання інституту елекційних соборів відображало як тенденції внутрішньо церковного життя, так і ширші процеси у середовищі «руської нації». *** Збірник, безумовно, став вагомою віхою у справі провадження та обміну результатами українсько-польських наукових досліджень. Різносторонні студії проливають світло на конкретні реалії життя ранньомодерної людини на тере- нах Центрально-Східної Європи. Попри традиційні для подібних видань тема- тичні рамки, обумовлені форматом конференції, сюжетна варіативність статей до певної міри відображає ті напрями досліджень ранньомодерного періоду, які останнім часом привертають увагу польських та українських істориків. Поряд зі звичними вже віддавна парламентською, козацькою й зовнішньополітичною проблематиками, сюжети студій виразно демонструють зростаючий інтерес ав- торів до соціальної тематики, зокрема з погляду історичної антропології та істо- рії ментальності. Водночас незмінною залишається установка на глибоку дже- рельну обґрунтованість праць та необхідність залучення й опрацювання нових джерел. Тематика статей першого тому збірника дозволила не лише залучи- ти до наукового обігу нові джерела, але й слугуватиме своєрідним простором для провадження цікавих наукових дискусій. Налагодження тісної співпраці українських і польських дослідників розширює горизонт відкриттів для якомога об’єктивнішого підходу до студій над людиною ранньомодерного часу. Видання знайде свого читача, оскільки вносить багато свіжих ідей та має всі шанси стати цінним підґрунтям для творення майбутніх наукових дискурсів. М.Є.Гарасимчук (Львів)

Patrimonium: Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т.I: Ранньомодерна людина: Простір – влада – право XVI–XVIII ст.

Репозитарії

Схожі ресурси