Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.)

Розглядаються передшлюбні домовленості мешканців Самбірської економії, в яких максимально чітко визначалися способи й терміни передавання майна, його розмір, причини та механізми можливого повернення. Виокремлено роль батьків і братів членів подружжя не лише у процесі споряджання та отримання при...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Гарасимчук, М.Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Історичні студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109725
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.) / М.Є. Гарасимчук // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 29-47. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-109725
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1097252020-10-09T17:50:05Z Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.) Гарасимчук, М.Є. Історичні студії Розглядаються передшлюбні домовленості мешканців Самбірської економії, в яких максимально чітко визначалися способи й терміни передавання майна, його розмір, причини та механізми можливого повернення. Виокремлено роль батьків і братів членів подружжя не лише у процесі споряджання та отримання приданого, а й при відстоюванні прав на його повернення. Окреслено також типовий порядок документальної фіксації в актовій книзі: після отримання посагу дружини, чоловік записував їй еквівалентну суму на половині власних маєтностей. Розглядаються різноманітні ситуативні модифікації, що мали місце між мешканцями Самбірської економії: 1) запис чоловіком посагу на батьківському майні через відсутність власної виділеної спадкової частки; 2) ініціатива свекра у записі приданого невістки; 3) зміна ролей, коли жінка, приймаючи до себе чоловіка, записувала його «внесення» на своїй спадковій маєтності. The article is devoted to the analysis of premarital agreements of the habitants of Sambir economy, in which the methods and terms of property assignation, its size, the reasons and mechanisms of possible return were determined maximally clearly. The role of the parents and brothers of the spouses is considered not only in the process of outfitting and reception of the dowry, but also at the assertion of the rights to its return. A typical procedure of the documentary fixation in an act book is also outlined: after the reception of wife’s dowry a husband recorded her equivalent sum on the half of his own possessions. Various situational modifications, which took place between the habitants of Sambir economy, are examined: 1) recording of the dowry by a husband on his father’s possessions for the lack of his own distinguished heritage; 2) the initiative of a father-in-law in the recording of daughter-in-law’s dowry; 3) change of the roles, when a woman taking a man to her house, recorded his "contribution" on her hereditary estate. 2015 Article Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.) / М.Є. Гарасимчук // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 29-47. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109725 94 (477.8-2):[347.626:351.755.3:929.535] «1614/1632» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії Історичні студії
spellingShingle	Історичні студії Історичні студії Гарасимчук, М.Є. Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.) Український історичний журнал
description	Розглядаються передшлюбні домовленості мешканців Самбірської економії, в яких максимально чітко визначалися способи й терміни передавання майна, його розмір, причини та механізми можливого повернення. Виокремлено роль батьків і братів членів подружжя не лише у процесі споряджання та отримання приданого, а й при відстоюванні прав на його повернення. Окреслено також типовий порядок документальної фіксації в актовій книзі: після отримання посагу дружини, чоловік записував їй еквівалентну суму на половині власних маєтностей. Розглядаються різноманітні ситуативні модифікації, що мали місце між мешканцями Самбірської економії: 1) запис чоловіком посагу на батьківському майні через відсутність власної виділеної спадкової частки; 2) ініціатива свекра у записі приданого невістки; 3) зміна ролей, коли жінка, приймаючи до себе чоловіка, записувала його «внесення» на своїй спадковій маєтності.
format	Article
author	Гарасимчук, М.Є.
author_facet	Гарасимчук, М.Є.
author_sort	Гарасимчук, М.Є.
title	Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.)
title_short	Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.)
title_full	Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.)
title_fullStr	Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.)
title_full_unstemmed	Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.)
title_sort	посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців самбірської економії першої третини xvii ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Історичні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109725
citation_txt	Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.) / М.Є. Гарасимчук // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 29-47. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT garasimčukmê posagvínotavnesennâušlûbníjprakticímeškancívsambírsʹkoíekonomííperšoítretinixviistnapídstavízapisívdozamkovoíknigivíd16141632rr
first_indexed	2025-07-07T23:34:22Z
last_indexed	2025-07-07T23:34:22Z
_version_	1837033078371909632
fulltext	Український історичний журнал. – 2015. – №6 Надання певного майна як приданого молодої при створенні нової сім’ї становило усталений елемент шлюбної практики, притаманний людським спільнотам у різні історичні епохи. Спосіб, характер, обсяг посагу та умови його передачі визначалися матеріальними можливостями конкретної родини нареченої та водночас варіювали залежно від специфіки суспільних відносин, традицій, звичаїв, властивих різним соціальним верствам і групам в окремих реґіонах у загальноєвропейському культурному просторі1. Відтак аналіз прак- тик, пов’язаних із передачею приданого при одруженні та його подальшим ви- користанням, унаочнює окремі засади й фактори сімейних відносин, зокрема міжособистісні всередині подружжя, роль рідних чоловіка та дружини, функ- ціонування шлюбного ринку в кореляції з майновим і соціальним статусами. Вивчення умов надання посагу, варіативності його складових, розміру дозво- ляє простежити роль цього майнового чинника як початкового фундаменту матеріального сімейного добробуту. * Гарасимчук Марія Євгенівна – маґістр, аспірант кафедри давньої історії України та ар- хівознавства Львівського національного університету імені І.Франка E-mail: mgarasymchuk@yahoo.com 1 Із-поміж низки праць, автори яких розглядали питання матримоніальних практик у кон- тексті сімейних відносин у різних європейських країнах ранньомодерного часу, див., напр.: Casey J. Family and Community in Early Modern Spain: The Citizens of Granada 1570–1739. – Cambridge, 2007; Kopczyński M. Studia nad rodziną chłopską w Koronie w XVII–XVIII wieku. – Warszawa, 1998; Zucca Micheletto B. Reconsidering the southern Europe model: Dowry, women’s work and marriage patterns in pre-industrial urban Italy (Turin, second half of the 18th century) // The History of the Family. – 2011. – Vol.16. – №4. – P.354–370. УДК 94 (477.8-2):[347.626:351.755.3:929.535] «1614/1632» М.Є.ГараСиМчук * ПОСАГ, ВІНО ТА «ВНЕСЕННЯ» У ШЛЮБНІЙ ПРАКТИЦІ МЕШКАНЦІВ САМБІРСЬКОЇ ЕКОНОМІЇ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XVII ст. (НА ПІДСТАВІ ЗАПИСІВ ДО ЗАМКОВОЇ КНИГИ ВІД 1614–1632 рр.) Розглядаються передшлюбні домовленості мешканців Самбірської економії, в яких максимально чітко визначалися способи й терміни передавання майна, його розмір, причини та механізми можливого повернення. Виокремлено роль батьків і братів членів подружжя не лише у процесі споряджання та отри- мання приданого, а й при відстоюванні прав на його повернення. Окреслено також типовий порядок документальної фіксації в актовій книзі: після отри- мання посагу дружини, чоловік записував їй еквівалентну суму на половині власних маєтностей. Розглядаються різноманітні ситуативні модифікації, що мали місце між мешканцями Самбірської економії: 1) запис чоловіком поса- гу на батьківському майні через відсутність власної виділеної спадкової част- ки; 2) ініціатива свекра у записі приданого невістки; 3) зміна ролей, коли жін- ка, приймаючи до себе чоловіка, записувала його «внесення» на своїй спадковій маєтності. Ключові слова: Самбірська економія, замкова книга, сім’я, шлюб, подружжя, посаг, віно, привінок, «внесення». Український історичний журнал. – 2015. – №6 30 М.Є.Гарасимчук У контексті вивчення реґіонального розмаїття сімейних (як і загалом суспільних) відносин на українських землях у ранньомодерний період осо- бливу увагу привертають терени Самбірської економії, яка становила зна- чний комплекс королівських землеволодінь та вирізнялася специфічними адміністративною, соціально-правовою системами (з поєднанням норм коди- фікованого й реліктів звичаєвого права), господарськими, культурними від- носинами2. Різні аспекти родинних взаємин у тамтешніх сільських громадах знайшли відображення в актовій документації, зосередженій в чималому комплексі актових книг, що становлять архів Самбірської економії3: акуму- льовані тут матеріали надаються до опрацювання крізь призму історії по- всякденного життя та мікроісторії. Дослідження Самбірської замкової книги за 1614–1632 рр.4 демонструє важливу роль сім’ї в повсякденні місцевих меш- канців5. Створенню нових подружніх зв’язків зазвичай передувало укладен- ня двосторонніх домовленостей стосовно майнових питань, і саме посаг та/ чи віно творили ключовий елемент майбутнього матеріального забезпечення молодого подружжя6. Унесення до актової книги вписів про передачу/одер- жання посагу й записування віна здійснювалося задля забезпечення вчасно- го отримання майна, остаточного фінансового розрахунку між сторонами та уникнення можливих претензій у майбутньому. Крім цього, завдяки таким офіційним записам жінки могли розраховувати на матеріальне забезпечен- ня свого майбутнього після смерті чоловіка, адже мали право пожиттєво ко- ристуватися записаною часткою7. Перед тим, як перейти до розгляду шлюбних практик, пов’язаних із при- даним, необхідно згадати про тлумачення ключових термінів та наявних у вписах до Самбірської замкової книги термінологічних розбіжностей. Термін «посаг» традиційно використовувався для означення частини спадкового майна, що переходила у власність доньки від батька після його смерті або 2 Гошко Ю. Звичаєве право населення українських Карпат та Прикарпаття XIV–XIX ст. – Л., 1999; Інкін В. Сільське суспільство Галицького Прикарпаття у XVI–XVIII ст.: історичні нариси. – Л., 2004; Смуток І.І. Королівські столові маєтки в Галичині наприкінці XVI–XVIII ст.: Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Л., 2001; Ćwiek Z. Z dziejów wsi koronnej XVII wieku. – Warszawa, 1966; Kuczera A. Samborszczyzna: Ilustrowana monografja miasta Sambora i ekonomji samborskiej. – T.I. – Sambor, 1935. 3 Інкін В. Архів Самбірської економії // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Т.CCXXXI: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. – Л., 1996. – С.109–146. 4 Наукова бібліотека Львівського національного університету ім. І.Франка, відділ ру- кописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф.Максименка (далі – НБ ЛНУ, ВР). – Спр.518.ІІІ. 5 Harasymczuk M. Nieprawidłowość w życiu małżeńskim mieszkańców ekonomii sambor- skiej w pierwszej połowie XVII wieku (na podstawie wpisów do księgi zamkowej z lat 1614–1632) // Krakowskie Pismo Kresowe. – Rocznik 6: Rodzina na pograniczu kulturowym. – Kraków, 2014. – S.13–26. 6 Книга містить 1994 вписи (підрахунок починаємо зі впису під заголовком «Sambor», розта- шованого на звороті арк. 13, оскільки попередні сторінки суттєво ушкоджені), 72 з яких безпо- середньо стосуються записів посагу та віна. Докл. про зміст книги див.: Harasymczuk M. Księga zamkowa ekonomii samborskiej (1614–1632): Typologia wpisów // Materiały z Międzynarodowej Studencko-Doktoranckiej Konferencji Naukowej «I Lubelska Jesień Historyczna». – Lublin, 2012. – S.362–366. 7 Левицкий О. Черты семейного быта в Юго-Западной Руси в XVI–XVII вв. // Архив Юго- Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов. – Ч.VIII. – Т.ІІІ: Акты о брачном праве и семейном быте в Юго-Западной Руси в XVI–XVII вв. – К., 1909. – С.57. Український історичний журнал. – 2015. – №6 31Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії... при її одруженні8. Еквівалентний взаємний дарунок чоловіка у відповідь на одержане придане дружини записувався на частині його маєтностей та нази- вався «віно»9. Проте подеколи цей термін використовувався і для окреслення самого приданого нареченої10. Так, О.Левицький уважав його давньорусь- кою назвою приданого, яка в XVI ст. продовжувала побутувати паралельно з означенням «посаг»11. Серед розглянутих вписів у самбірській книзі в десяти випадках чоловіки записували жінкам додаткову, рівнозначну віну, грошову суму, яку позначали назвою «привінок» («przywianek»; див. табл.)12. На дум- ку О.Левицького, це був добровільний дарунок, і надавався він дівчатам, котрі попередньо не мали жодних подружніх зв’язків13. Цікаво, що записи привінку найчастіше присутні у вписах, де придане нареченої окреслено як «віно», а у трьох випадках привінок записували чоловіки, котрі одружува- лися вдруге. Самі ж вписи в актовій книзі зустрічаються під заголовками «Внесення» («Wniesienie»)14, «Зізнання внесення» («Zeznanie wniesienia»)15, «Віно» («Wiano»)16. Термін «внесення» використовувався для означення при- несеного до будинку чоловіка/жінки майна. Обов’язок надання дівчині посагу покладався на родичів, котрі на момент одруження володіли майном її сім’ї й у тому числі її спадковою часткою17. Найчастіше йшлося про батька нареченої (див. док. №1): отримавши від нього свою частину, донька не могла претендувати на решту батьківського майна, призначену для інших дітей18. При цьому кожна донька повинна була одер- жати рівноцінний з іншими дітьми посаг. Саме тому, наприклад, 10 лютого 1622 р. «обачний» Тимко Себестикович зі села Лукавиця записав перед сам- бірським урядом доньці Анастасії, одруженій із Місьом, третю частину свого ґрунту. Сталося це вже після укладення шлюбу, оскільки раніше через убо- гість батька дівчина не отримала посагу, натомість обидві старших сестри вже були матеріально забезпеченими19. Практикувалося завчасне (задовго до шлюбу) визначення для доньки тієї частки батьківського майна, що мала стати її приданим. 28 листопада 1626 р. «учтивий» Стець Мшанецький за присутності ліпецького крайника пана Григорія, його брата Ференса, пана Шушицького та пана Яна Ґрабовського, бажаючи уникнути конфліктів між власними дітьми, вирішив записати доньці Ганусі 400 польських злотих посагу. На цю суму він передав для використання 8 Winiarz A. Polskie prawo majątkowe-małżeńskie w wiekach średnich. – Kraków, 1898. – S.209. Докл. про майнові права подружжя див. Holewiński W. O stosunkach majątkowych między małżon- kami, w razie niezawarcia umowy przedślubnej: Podług kodeksu cywilnego polskiego. – Petersburg, 1861. – 140 s. 9 Winiarz A. Polskie prawo majątkowe-małżeńskie… – S.258. 10 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.22, 33, 40, 51, 53 зв., 112, 284 зв., 308–308 зв., 327. 11 Левицкий О. Черты семейного быта… – С.53. 12 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.53 зв., 59, 112, 284 зв., 308–308 зв., 327, 333 зв., 338, 358 зв. 13 Левицкий О. Черты семейного быта… – С.56. 14 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.341. 15 Там само. – Арк.284 зв. 16 Там само. – Арк.313 зв. 17 Докл. про осіб, котрі передавали посаг, і термін його передачі див.: Zucca Micheletto B. Reconsidering the southern Europe model…– P.358–360. 18 Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. – T.I. – Lwów, 1910. – S.388–389. 19 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.322 зв. – 323. Український історичний журнал. – 2015. – №6 32 М.Є.Гарасимчук півмлина, названого «в Горішнім кінці», та дві розташованих навпроти зе- мельних ділянки. Якщо б його син Ференс хотів усунути свою сестру від корис- тування цим майном чи видати її заміж, то мав би сплатити згадану суму й отримати поквитування, а порушення вказаної умови передбачало для нього «вину» розміром у 400 злотих20. Очевидно, виділення посагу дівчини ще до моменту її одруження обумовлювалося бажанням батька здійснити справед- ливий поділ спадкових часток між своїми дітьми. Усіляко дбаючи про забезпечення власних інтересів, сторони шлюбу на- магалися чітко визначати терміни та порядок передачі приданого, що й зробив Петро Лопатстат (Морорович) 17 вересня 1625 р. За присутності сам- бірського підстарости Петра Прушковського, Степана Селецького та Васька Сеймового він отримав право ув’язнити свого тестя Клима Селецького у самбірській тюрмі у випадку, якщо той порушить умови передачі посагу. Останній зобов’язувався дати двох волів на свято Св. Павла, корову через три тижні, земельну ділянку у 30 злотих і ще двох волів на чотири дні для сіяння перед зимою. Окрім цього, порушення обіцянки передбачало для Клима ще й 10 гривень «вини»21. У разі смерті батька турбота про неодружену сестру переходила до її бра- тів22, котрі й споряджали посаг23 (див. док. №2). Свідченням того, що доньки отримували рівноцінну з синами частку батьківського майна, служить ситуа- ція, відображена у вписі за 27 січня 1620 р. Цього дня перед самбірським уря- дом «шляхетний» Васько Дзурдзьович Селецький і його брат Мацько спільно з матір’ю Анною від свого імені та від своїх братів Сенька й Івана зізналися про передачу посагу сестрі Марусі. Видавши дівчину заміж за сина Курильчового, брати надали їй належну «природним правом» п’яту частину батьківського «шляхетського» ґрунту24. Посаг дівчат відзначався варіативністю складових, а його розмір за- лежав від майнової ситуації та станової належності (остання у вписах акто- вої книги ідентифікується за означеннями «robotny»/«pracowity»/«працьов итий», «ucciwy»/«учтивий», «opatrzny»/«обачний», «slachetny»/«шляхетний», «urodzony»/«уроджений», «nabozny»/«набожний»). До приданого могла входити лише певна грошова сума, як у випадках Пазі Яцьковят із села Стрільбичі (28 злотих)25, Ганусі Лінинської з Черхави (100 злотих)26, доньки Міся Андріковича Фридкова Пазі з села Лукавиця (150 злотих)27 та ін. Проте най- частіше посаг дівчат, окрім коштів, включав худобу, коней28, курей, зерно тощо. Так, при одруженні 22 серпня 1618 р. донька ґвоздецького крайника Стеця Анастасія «внесла» у дім свого чоловіка «обачного» поповича Івана із села Головецьке придане, що складалося з 60 злотих, чотирьох волів, чотирьох 20 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.449 зв. 21 Там само. – Арк.401. 22 Там само. – Арк.212–212 зв., 343 зв. 23 Winiarz A. Polskie prawo dziedziczenia kobiet w wiekach średnich. – Lwów, 1897. – S.48. 24 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.258 зв. – 259. 25 Там само. – Арк.313 зв. 26 Там само. – Арк.333 зв. 27 Там само. – Арк.408. 28 Там само. – Арк.383, 458 зв. – 459. Український історичний журнал. – 2015. – №6 33Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії... корів, одного коня та однієї «клячі»29. 2 січня 1621 р. мешканець села Ломна «працьовитий» Павло Калабайдич записав зятеві «працьовитому» Васькові Угринові як посаг своєї доньки (її ім’я не вказувалося) чверть земельної ді- лянки (із забудовами, лазами, луками та всіма пожитками), розташованої між ділянками Гриця Калабайдича й Сенька Михалковича30. Як бачимо, за посаг наречена могла одержувати й нерухомість. Подеколи поряд із посагом дівчата отримували виправу, тобто речі осо- бистого вжитку (постіль, коштовності, посуд тощо), які оцінювалися для запису чоловіком відповідного віна31. Так, 14 травня 1627 р. виправу «шляхетної» пані Марухни Кульчицької було оцінено у 150 злотих. Перед самбірським урядом її чоловік – черхавський війт «шляхетний» Васько – задекларував запис коштів на половині свого війтівства32. З’явившись 21 червня 1623 р. до самбірського уряду, попович із села Грозьова «обачний» Степан засвідчив отримання приданого дружини Олухни, доньки Федини Топольницького із села Смольна, до складу якого входило 60 злотих, три корови, два вола, один кінь, три вівці та «пристойне жіноче вбрання» («ochedostwo bialoglowskie przystoyne»). Усе це чоловік записав на півланку33 власної земельної ділянки, аби у випадку його смерті майно було передане жінці, а в разі бездітної смерті самої Олухни – її найближчим роди- чам34. Отримавши посаг дружини, чоловік не передавав віно безпосередньо їй, а записував усю суму (грошовий еквівалент посагу й віно) на половині всього свого тодішнього та в майбутньому набутого майна35. Так із правового погляду виглядав типовий порядок записування одержаного приданого і його забезпе- чення чоловіком, проте на практиці траплялися різного роду відхилення, про які йтиметься нижче. На момент одруження сини часто не мали окремо виділеної спадкової майнової частки, тому їм доводилося записувати посаг дружини на частині батьківських маєтностей, попередньо отримавши на це дозвіл самого бать- ка. Така ситуація у 1617 р. склалася при одруженні «шляхетного» Васька Коблянського Рашковича, війта Старого Кобла, із донькою ґвоздецького крайника Степана – «учтивою» Марухною. Батько нареченого «шляхетний» 29 Там само. – Арк.181 зв. – 182. 30 Там само. – Арк.298 зв. – 299. 31 Winiarz A. Polskie prawo majątkowe-małżeńskie… – S.257. 32 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.457. 33 Оцінюючи розміри земельних ділянок, необхідно враховувати засади тогочасного землеу- строю, обліку та вимірювання ґрунтів. 1 лан дорівнював 20–25 га (див.: Гроссман Ю.М. Кмети, загродники и коморники западноукраинской деревни во второй половине XVI – первой поло- вине XVII в. // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы 1963 г. – Вильнюс, 1964. – С.167), а земельні наділи вимірювалися в одиницях, що складали менші частини лану: півланок, чверть, прут. Останні співвідносилися як 1 лан = 2 півланки = 4 чверті = 12 прутів (див.: Lustracja województw ruskiego, podolskiego i bełskiego 1564–1565. – Cz.2 . – Warszawa, 2001. – S.XVII). Як одиниці виміру також використовувалися «загони», тобто ділянки, що мали ширину 1/2 прута (див.: Stamm E. Staropolskie miary. – Cz.I: Miary długości i powierzchni. – Warszawa, 1938. – S.72), та «ютрини», які дорівнювали 1/16 лану (див.: Инкин В.Ф. Дворище и лан в королевских имениях Галичины в XV–XVIII вв. // Материалы по истории сельского хозяйства и крестьянства СССР. – Москва, 1974. – С.36). 34 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.346. 35 Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. – T.I. – S.407. Український історичний журнал. – 2015. – №6 34 М.Є.Гарасимчук Федько перед самбірським урядом 23 березня дозволив синові записати дру- жині 100 злотих віна й таку ж суму привінку на своєму війтівстві, зберігаючи при цьому пожиттєво власні майнові права на нерухомість. Для забезпечен- ня право мочності акту до актової книги було внесено й батьківський дозвіл, і власне запис віна з привінком. Васько записав дружині сумарно 200 злотих на всьому тогочасному та в майбутньому набутому як рухомому, так і нерухо- мому майні36. Очевидно, що у цьому випадку син, котрий виступав як війт, на момент одруження вже сповна користувався батьківським майном – війтів- ством, але формальні права «до живота» належали власне Федькові. Забезпечення посагу не обов’язково відбувалося в момент одруження й могло відкладатися навіть на значний час. «Набожний» Яцько, священик із Днестрика- Дубового, 13 грудня 1621 р. записав «внесення» дружини Феці на попівському ґрунті лише після двадцяти років спільного життя. Незрозуміло, чому чоловік не записав внесених 100 гривень одразу ж після укладення шлюбу; відомо лише, що впродовж співжиття подружжя не мало дітей. Вочевидь будучи вже в по- хилому віці, Яцько на випадок власної смерті вирішив забезпечити майнове становище жінки від імовірних посягань своїх братів та інших родичів37. Посаг невістки подеколи приймав сам свекор і забезпечував його разом із віном на своїй нерухомості. Так, 19 травня 1620 р. перед зборовим судом Боберської крайни місцевий крайник «обачний» Симко зізнався, що отримав від молодшого сина Івана посаг його дружини в розмірі 240 злотих. Тож край- ник записав цю суму на власному рухомому та нерухомому майні, зокрема роз- ташованому в Лопушанці війтівстві. Перед поділом останнього на рівні час- тини між дітьми Симка (вже після його смерті) Іван мав отримати від братів зазначену суму під «виною» 100 гривень38. Обсяг, склад та обставини передачі приданого сторони молодих могли визначати у спеціальній передшлюбній угоді. 17 березня 1626 р. до акто- вої книги було вписано інтерцизу, укладену «шляхетним» паном Іваном Комарницьким та «набожним» риковським священиком Іваном, які, одру- жуючи дітей «за Божою волею» та обопільною згодою, вирішили обумови- ти всі майнові аспекти шлюбу. Тому 17 лютого того ж року в будинку пана Івана Риковського – за присутності панів Петра Височанського, Онофра Митянського, Петра Росохацького, Лукаша Завадського та інших гідних лю- дей – сторони уклали шлюбний договір. Згідно з ним, священик пообіцяв за свою доньку, «уроджену» панну Анастасію, дати посаг у розмірі 200 зло- тих, шести волів, шести корів, двох коней (один дволітній жеребець) та двох кляч (одна дволітня) на найближче свято Св. Івана. Натомість наречений Александр Комарницький зобов’язувався вчинити оправу дружині на всіх маєтностях, що мали перейти до його власності, та обіцяв затвердити інтер- цизу, подавши її до книг Самбірського двору. Покарання за порушення вста- новленої домовленості складало 10 гривень39. Вписування текстів шлюбних 36 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.112. 37 Там само. – Арк.314. 38 Там само. – Арк.281 зв. 39 Там само. – Арк.438 зв. – 439. Український історичний журнал. – 2015. – №6 35Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії... угод до актової книги зумовлювалося бажанням сторін надати їм характеру вічистості (довічної дії), а за необхідності апелювати до них в імовірних судо- вих суперечках. Традиційно саме дружина приносила посаг у дім чоловіка, проте тра- плялися ситуації, коли сторони мінялися ролями: володіючи спадковою не- рухомістю, жінка приймала до себе чоловіка й записувала його «внесення» на своїй частині маєтностей40 (див. док. №3). 23 березня 1621 р. до самбір- ського уряду звернулася «працьовита» Гануся Пучейовят із села Сельче, явно й добровільно зізнавшись, що чоловік Мацько Мельников при одру- женні вніс до її дому 30 злотих і різний господарський реманент, оцінений у 5 злотих. Жінка записала чоловікові загальну суму 35 злотих на шос- тій частині від чверті своєї земельної ділянки та всьому рухомому майні. Дбаючи про долю Мацька, вона передбачила обов’язковість виплати згада- ної суми на випадок, коли б в її родичів виникло бажання усунути його з цього ґрунту41. Попри принагідну самостійність жінок щодо забезпечення чоловікового «внесення» частіше подібні записи здійснювали їхні батьки42, дідусі43, брати44 чи опікуни45, тобто особи, котрі безпосередньо володіли майновими права- ми. Приймаючи зятя у свій будинок, обидві сторони намагалися передбачити всі можливі аспекти матеріальних взаємин. Так, 6 квітня 1626 р. до актової книги було дослівно вписано документ, принесений Сеньком Бориновичем і підписаний Базилієм Ломницьким. Його зміст стосувався події, що відбулася в домі лопушанського крайника пана Івана 21 лютого 1621 р. за присутності пана Кузьми Олянського, Гриця Яворницького та всієї ломницької громади з князями. Тоді «обачний» Федір Яцькович перед крайницьким урядом зізна- вся, що прийняв у дім до своєї внучки Сенька Бориновича й навічно надав йому півлану земельної ділянки, чотирьох волів, трьох корів, двох ялівок, двох кляч і все господарство з рухомим майном. За це зять зобов’язувався зі всіляким прислуговуванням утримувати тестя аж до його смерті. «Не від- діляючись хлібом», Федір залишив собі дві ютрини поля «до живота», які міг засівати за власним уподобанням, а пізніше земля також мала відійти Сенькові. З усього надання останній зобов’язувався «відпосажити» свою сво- ячку Олухну, давши їй чотирьох волів, трьох корів та одну клячу. Крім цього, Федір визнав «внесення» зятя розміром у 60 злотих, що мали бути повернуті в разі смерті самого Сенька, його дружини чи у випадку бездітного шлюбу. Якщо б Федір через якісь непорозуміння намагався відібрати у зятя записану землю, то мав віддати чотирьох волів, чотирьох корів, кляч і згаданий вне- сок46. Не виключено, що приводом для вписання документа до актової книги стала смерть самого Федора, що спонукало Сенька Бориновича підтвердити 40 Winiarz A. Polskie prawo majątkowe-małżeńskie… – S.262. 41 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.309 зв. 42 Там само. – Арк.22, 153–153 зв. 43 Там само. – Арк.87. 44 Там само. – Арк.465–465 зв. 45 Там само. – Арк.85–85 зв. 46 Там само. – Арк.442 зв. – 443. Український історичний журнал. – 2015. – №6 36 М.Є.Гарасимчук особисті права на записану тестем маєтність і таким чином уникнути пре- тензій інших родичів. Згідно з двосторонньою домовленістю, засвідченою 19 травня 1620 р. пе- ред зборовим судом Боберської крайни, «працьовитий» Гасько Яхович зі села Міхнович, передаючи зятеві, Луцеві Городиському, 16 прутів ґрунту (із забу- довами, лазами, луками, городами та всіма належними пожитками) і праг- нучи забезпечити власну старість, передбачив певні умови на свою користь. Отримавши за «внесення» (складалося зі 100 злотих, двох волів та трьох колод вівса) земельну ділянку, Луць зобов’язувався шанувати тестя аж до його смерті як власного батька: «Поки той Гасько буде могти господарювати й управляти, повинен його у всьому слухати той зять його, ні у чому йому не противлячись»47. Крім цього, зять пообіцяв до повноліття утримувати Гаськового внука, на яко- го переходили дідові заборгованості, та у відповідний момент передати йому частку земельної ділянки48. Видаючи заміж доньку, ломницький священик «набожний» Матей отри- мав від свого зятя Петра Свильовича (сина Яцька) 115 злотих, а взамін пе- редав четверту частину попівства й обшару, названого «під горою Розлучем». У зізнанні перед самбірським урядом 10 березня 1616 р. Матей вирішив обумо- вити сплату податків із нерухомості. Обіцяючи зятеві ще 115 злотих (правдо- подібно, ішлося про привінок), сумарно 230 злотих тесть записав на вказаній земельній ділянці та звільнив Петра від будь-яких повинностей із неї, окрім обов’язку сплачувати чинш і «королівські побори»49. Священик із села Смольна «набожний» Василь, видавши в 1616 р. доньку Таньку заміж за Василя (сина Осташа з Ластівок), 11 березня передав зятеві частину попівства – 6 прутів землі з помірками та лазами. За собою тесть зали- шив право пожиттєвого користування двома прутами земельної ділянки, які потім також мали відійти зятеві. Останній разом із дружиною 28 листопада навічно поквитував священика зі всього рухомого майна50. Тут, як і в інших описаних випадках, убачаємо прагнення мешканців економії, які здійсню- вали майнові операції у зв’язку із заміжжям доньок, подбати і про добробут своїх нащадків, і про забезпечення власної гідної старості, поваги та пошани до себе51, а поряд із цим – передбачити різноманітні нюанси стосовно сплати податків і передачі обіцяного майна задля уникнення будь-яких можливих претензій чи суперечок. Співіснування в Речі Посполитій норм світського й канонічного права, ко- трі по-різному визначали вік для можливості вступу у шлюб, давало батькам широке поле для маневру під час одруження малолітніх дітей52. Шлюбуючи неповнолітніх, саме батьки брали на себе обов’язок розпоряджатися наданим 47 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.280 («Poki ten Hasko bedzie mogl gospodarowacz y rządzic, powinien go we wszytkim sluchac ten zięc iego, niwczym mu sie nie sprzeciwiaiacz»). 48 Там само. 49 Там само. – Арк.66. 50 Там само. – Арк.87 зв. – 88. 51 Там само. – Арк.467 зв. – 468. 52 Ворончук І. Населення Волині в XVI – першій половині XVIІ ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники. – К., 2012. – С.71. Український історичний журнал. – 2015. – №6 37Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії... приданим «до повноліття» («ad annos discretionis»)53 та записували його на власній нерухомості54. Наприклад, мешканець села Рип’яна Марко Бадиґович видав доньку (її ім’я не вказано) заміж за сина головецького священика по- повича Міся, та отримав від зятя 40 злотих «внесення». Пообіцявши таку ж суму, тесть у липні 1621 р. записав 80 злотих на половині свого півлан- ку. Оскільки подружжя («stadło») було в «молодих літах», Бадиґович обіцяв розпоряджатися ґрунтом і зберегти його у цілісності аж до подорослішання («wzrostu»)55. Особливого значення офіційне декларування розміру віна набуло для по- повича Стеця із села Мокжани, коли він у 1622 р. вирішив одружитися вдруге. Перед самбірським урядом 1 червня того року чоловік чітко окреслив склад при- даного, унесеного у його дім другою дружиною Анастасією, донькою ольшан- ського мельника Абраама. Віно жінки складали два вола, три дійних корови з телятами, п’ять півмірків ячменю з татаркою та одна колода вівса56. Зі свого боку Стець записав Анастасії 100 злотих привінку, які зобов’язувався сплатити на випадок повернення першої дружини з татарського полону. Крім цього, за наявності спільних дітей, обіцяв залишити їх як спадкоємців на своєму ґрунті та забезпечити належне виховання57. Аналогічна ситуація в 1623 р. склалася в поповича Антона з Черхави (його перша дружина також потрапила до «рук по- ганських») та його другої дружини Марухни, доньки Васька Мельника58. Намагаючись убезпечити майнові права другої дружини, чоловіки до процесу запису віна залучали дітей від першого шлюбу. Саме так 21 жовтня 1626 р. вчинив «обачний» Кунаш Ґрозьовський, подавши з сином Андрієм до самбірських актових книг лист, укладений перед урядом у Грозьовій. У до- кументі Кунаш задекларував одержання від своєї другої дружини Марухни «внесення», тобто 200 злотих, чотири вола, стільки ж корів, двоє коней, чо- тирнадцять овець і вісім колод вівса. На випадок передчасної смерті чоловіка й за відсутності в подружжя спільних дітей усе перелічене майно жінка не повинна була втратити, а до неї не мало виникати жодних претензій із боку пасинка чи інших родичів Кунаша. Для більшої достовірності зізнання остан- нього було здійснене за присутності присяжних Данька Гвоздовича, Максима Реґдаловича та Івана Бучковича59. Остерігаючись матеріальних втрат і виникнення конфліктів, сторони в передшлюбних домовленостях визначали можливості повернення майна, переданого свого часу як посаг, віно чи «внесення»60. Так, 5 грудня 1615 р. 53 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.141. 54 Там само. – Арк.37, 168 зв. 55 Там само. – Арк.312 зв. 56 Докл. про міри збіжжя див.: Sochaniewicz K. Terminologja czerwonoruskich miar nasypnych (zbożowych) w XV i XVI wieku // Zapiski Numizmatyczne. – Rok I. – Num.2. – Lwów, 1925. – S.39–42; Num.3. – S.67–71. 57 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.327–327 зв. 58 Там само. – Арк.338. 59 Там само. – Арк.448–448 зв. 60 Для порівняння про повернення приданого див.: Chojnacki S. Getting Back the Dowry: Venice, c. 1360–1530 // Time, Space, and Women’s Lives in Early Modern Europe / Ed. by A.Jacobson Schutte, Th.Kuehn, S.Seidel Menchi. – Kirksville, 2001. – P.77–96. Український історичний журнал. – 2015. – №6 38 М.Є.Гарасимчук детальну схему матеріального розпорядження уклала подружня пара – ри- ковський крайник «шляхетний» Іван Комарницький та Анна, донька покій- ного Левка Майковського. Чоловік офіційно засвідчив отримання 200 злотих віна за свою жінку й, давши таку ж суму привінку, записав гроші на всьо- му своєму рухомому та нерухомому майні. Якщо б першим помер Іван, його сини не мали права вигнати Анну з записаних маєтностей, не сплативши зазначеної суми (йшлося про 400 злотих) та не виділивши частки з рухомо- го майна. У випадку смерті дружини всі згадані кошти й речі переходили до чоловіка або його нащадків, а жоден із родичів Анни не міг на них пре- тендувати61. 3 липня 1627 р. підданий із села Ломна Сенько Михалкович, одружуючи свого сина Сенька з донькою ломницького священика попівною Анною, надав 160 злотих як «внесення» до дому невістки. Відстоюючи власні інтереси, Михалковичі визначили чітку умову, котру прийняла протилежна сторона: у випадку розлучення подружжя без нащадків Сенькові відходила внесена сума62. Далеко не всі подружні пари заздалегідь обумовлювали принципи поділу майна на випадок різноманітних життєвих обставин. Тому сторо- ни шлюбу нерідко зверталися до судових органів влади задля вирішення майнових питань відповідно до тогочасних правових норм. Частина справ, пов’язаних із поділом майна, ставала причиною довготривалих процесів, натомість деякі вирішувалися через укладення двосторонніх приватних угод63. Наприклад, безконф ліктно відбувся майновий поділ після смерті ві- човського князя між його вдовою та братом Осташем Холавичем. Останній 14 березня 1623 р. погодився надати своїй братовій Марухні загороду й об- шар із коморою та «всілякими пожитками» з огляду на внесений нею по- саг 115 злотих. Добровільно приставши на умови, жінка пообіцяла разом із дітьми ніколи більше не турбувати Осташа у цій справі під «виною» 30 гривень64. У полюбовному вирішенні долі приданого чи «внесення» після смерті одного з подружжя часто брали участь родичі, адже, згідно з річпосполит- ським правом, коли чоловік або жінка помирали бездітними, їхнє майно переходило до найближчих кровних65. Так, 24 січня 1619 р. до актової книги було внесено запис угоди між «працьовитим» Іваном Малюком та його зятем Федашем Ломницьким (і братом останнього Іваном), озаглавлений як «зізна- ння боргу» («recognitio debiti»). Одружившись із Федашем у 1617 р., донька Івана – Анна померла, не маючи дітей. Тому її чоловік разом зі своїм братом пообіцяли повернути тестеві 75 злотих на свято Св. Михайла в 1619 р. – без жодних позовів і під заставою такої ж суми. Очевидно, вона не була еквіва- лентною приданому доньки, проте Іван зважив на непросте матеріальне ста- новище зятя та пристав на його пропозицію66. Обидві сторони доволі мирно й 61 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.59. 62 Там само. – Арк.459 зв. – 460. 63 Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. – T.I. – S.425. 64 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.338 зв. 65 Гошко Ю. Звичаєве право… – С.308. 66 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.208. Український історичний журнал. – 2015. – №6 39Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії... із розумінням підійшли до розв’язання ситуації, дотримуючись умови повер- нення чоловіком тестеві отриманого при одруженні посагу, що відповідало тодішнім звичаям67. Найчастіше конфлікти на майновому підґрунті виникали тоді, коли заміж знову виходили вдови68. У таких випадках могли сперечатися як по- дружні пари між собою, так і самі жінки та їхні нові чоловіки з родичами попередніх. У подружі, як правило, непорозуміння виникали на підставі розбіжностей стосовно розміру «внесення» вдови в дім нового чоловіка69. Натомість у конфліктах із ріднею покійного чоловіка вдови у судовому порядку наполегливо відстоювали права на частку з майна небіжчика. Яскравим прикладом слугує суперечка між князями Турочки Ступосянської й Марухною, дружиною їхнього покійного брата Павла (на той час уже вдру- ге заміжньою). Після численних контроверсій 7 грудня 1620 р. зборовий суд Розлуцької крайни ухвалив декрет для залагодження справи. Будучи най- ближчими родичами померлого, князі прагнули осісти на братовому ґрунті, який їхня невістка обробляла спільно з небіжчиком і давала кошти на за- будову, тож мусили надати їй, відповідно до проведеної таксації, 32 злотих (попередньо Марухна вже отримала рухоме майно). Брати Павла добро- вільно прийняли умови судового декрету, однак невдоволена вироком жін- ка за підтримки другого чоловіка вирішила апелювати до «його милості» пана коронного підскарбія70. Оскільки при черговому заміжжі вдови її діти від попереднього шлюбу не мали жодних прав на майно другого чоловіка71, «працьовита» Гася Гайдучка вирішила офіційно подбати про матеріальне забезпечення доньки від першо- го шлюбу (не названої на ім’я). Для цього вона 27 січня 1620 р. перед самбір- ським урядом записала своєму другому чоловікові Тимкові третину півланку із забудовами. Взамін за користування землею чоловік зобов’язувався у відпо- відний час видати Гасину доньку заміж, надавши їй пару волів та двох корів, очевидно як посаг. Якщо б на момент укладення шлюбу Тимко не мав змоги передати худобу, у користування доньки переходила половина записаної зе- мельної ділянки аж до отримання обіцяного майна та здійснення поквиту- вання72. Натомість в офіційному зізнанні перед зборовим судом Розлуцької крайни 8 січня 1621 р. «працьовита» Гануся Васиха з села Мшанець дбала про забезпечення матеріальних прав свого другого чоловіка Міська. Не маю- чи спільних дітей, у відповідь на його «внесення» жінка записала 30 злотих, корову та половину із засіяного хліба. Зять Ганусі, одружений з її донькою від першого шлюбу, маючи власну виділену маєтність, зобов’язувався після 67 Haur J.K. Skład abo Skarbiec Znakomitych Sekretow Oekonomiey Ziemanskiey. – Krakόw, 1693. – S.242. 68 Для порівняння про становище вдів див.: Capp B. When Gossips Meet: Women, Family, and Neighborhood in Early Modern England. – Oxford, 2003. – P.36–38. 69 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.496 зв. – 497. 70 Там само. – Арк.292 зв. Уряд коронного великого підскарбія в 1616–1624 рр. посі- дав М.Данилович (див.: Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV–XVIII wieku: Spisy / Oprac. K.Chłapowski, S.Ciara i in. – Kórnik, 1992. – S.125). 71 Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. – T.I. – S.429. 72 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.258 зв. Український історичний журнал. – 2015. – №6 40 М.Є.Гарасимчук смерті тещі передати Міськові визначене майно «без жодної кривди» під «ви- ною» 30 гривень73. Для вирішення контроверсій між Нестером і Місем Ліпецьким з одного та Кунашем Ґрозьовським з іншого боку самбірський підстароста наказав залучити в ролі арбітрів князів. Тому 5 липня 1624 р. в Лопушанці ґрозьов- ський князь Місьо Ліпецький, іменем ґрозьовського князя Яцько Роговський, Стецько Мшанецький, Гаврило Ґрозьовський, Базилій Ломницький та Міхал Площанський уклали й підписали угоду як вихід із конфліктної ситуації. Ішлося про те, що донька Нестера та син Кунаша, будучи одру- женими, разом із дітьми померли під час пошесті. Пан Ґрозьовський хотів забрати ґрунт покійного, а пан Ліпецький натомість вимагав повернення «внесення» доньки. За отриману нерухомість залучені арбітри зобов’язали Кунаша Ґрозьовського дати сватові 30 злотих, двох волів після завершення ярних робіт та корову з телям на ярмарок у Старому Самборі в наступному році. Підтверджуючи умови угоди, 27 лютого 1625 р. зборовий суд Ліпецької крайни наказав панові крайнику забрати у Ґрозьовського визначене май- но, оскільки той не хотів віддавати його добровільно й передчасно покинув зібрання74. Як бачимо, батьки подружжя мали вагомий вплив не лише при спорядженні та забезпеченні приданого, але й при визначенні його подаль- шої долі. * Вступ у подружні зв’язки, окрім взаємних почуттів, вимагав обумовлен- ня матеріального підґрунтя для подальшого спільного життя молодої пари. Із метою забезпечення особистих інтересів та уникнення конфліктних ситу- ацій сторони для фіксації умов передачі/отримання приданого зверталися до місцевої адміністративно-судової влади, зокрема мешканці Самбірської економії – до замкового уряду та зборових судів. Офіційна декларація про передачу/отримання приданого слугувала засобом забезпечення особистих інтересів і способом уникнення можливих взаємних претензій. Тому заці- кавлені сторони намагалися якомога чіткіше окреслювати склад, терміни та спосіб передачі майна, котре ставало суттєвою часткою добробуту новоство- реної сім’ї. При цьому подеколи в передшлюбних домовленостях передбачав- ся ряд умов стосовно причин (бездітність, вороття попереднього подружжя) та механізмів можливого повернення приданого чи «внесення», сплати по- датків, виконання повинностей із наданих маєтностей, убезпечення поша- ни або пожиттєвого утримання батьків когось із подружжя тощо. Розміри, склад посагу й відповідний запис віна відзначалися варіативністю та прямо залежали від соціального й матеріального становища учасників домовле- ностей. Виняткового значення записи набували при повторному одруженні, коли виникала необхідність ґарантувати права нового шлюбного партнера чи дітей від попереднього подружнього зв’язку. Помітну роль у трансакціях 73 НБ ЛНУ, ВР. – Спр.518.ІІІ. – Арк.302 зв. 74 Там само. – Арк.383 зв. – 384. Український історичний журнал. – 2015. – №6 41Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії... із приданим відігравали не тільки самі наречені, але й особи, котрі володіли безпосередніми майновими правами – батьки, діди, брати, опікуни. Зокрема батьки та брати членів подружжя брали активну участь не лише у процесі споряджання чи отримання приданого, а й при поверненні або відстоюванні прав на нього. Типовий порядок фіксації приданого виглядав так: після отримання по- сагу дружини чоловік записував їй еквівалентну суму на половині власних маєтностей. Однак шлюбна практика мешканців Самбірської економії свід- чить про різноманітні ситуативні модифікації, серед яких умовно можна ви- ділити декілька ключових: 1) запис чоловіком посагу на батьківському май- ні через відсутність власної виділеної спадкової частки; 2) ініціатива свекра у записі приданого невістки; 3) зміна ролей, коли жінка, приймаючи до себе чоловіка, записувала його «внесення» на своїй спадковій маєтності. Вписи в актовій книзі, характеризуючись варіативністю складових посагу, опосеред- ковано слугують джерелом для вивчення матеріального становища вихідців із різних соціальних прошарків та дослідження окремих аспектів родинних від- носин. Загалом зміст записів стосовно майнових аспектів творення подружніх зв’язків репрезентує взаємини всередині сім’ї як важливий елемент повсяк- денного життя мешканців Самбірської економії. Додатки75 №1 1615 р., 26 січня. Самбірський двірський уряд. Запис про надання священиком Василем із села Смольна синові Івану та його дружині Анні чверті попівської земельної ділянки після отримання від Кузьми Дзуми із села Бистриці, батька Анни, грошей і худоби як віна Bÿstrÿcza cu[m] Smolna Stoÿącz oblÿcznie przed vrzendem ninieÿszym dworskiem samborskiem, naboznÿ Wasilÿ pop smolnyanski yawnie y dobrowolnie zeznal, iz od Kuzmÿ Dzumÿ z Bÿstrÿcze odliczol ÿ odebrał gothowych pieniędzy zlothÿch piędziesÿąth, wolow dwa, bÿkow dwa, korow trzÿ s pozytkiem, jałowycza ÿedna, konÿa dwulÿathka, owiecz pięcz, jarka iedna, a tho wzglendem wyana po Annie czorcze the[g]o Kuzmÿ, ktorą wzyął pop za Iwana sÿna swe[g]o za małzonkę, zaczÿm pop puszcza synowÿ swem[u] Iwanowÿ ÿ zenie iego roliey sweÿ popowskÿ czwiercz ze wszÿstkiemÿ pozÿthkamÿ, przÿleglosczyamy do theÿ roliey naliezączemÿ, nicz ÿuz thąm sobie ani pothom inszym swem niezostawuie ani zachowuie. Наукова бібліотека Львівського національного університету ім. І.Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф.Максименка. – Спр.518.ІІІ. – Арк.40 *75 При відтворенні вписів дещо модернізовано пунктуацію, уніфіковано вживання великої й малої літер. У квадратних дужках подано скорочені частини слів та пропущені букви. Український історичний журнал. – 2015. – №6 42 М.Є.Гарасимчук №2 1623 р., 15 травня. Зборовий суд у Самборі. Запис про обіцянку «шляхетного» Василя Чернецького стосовно майнового забезпечення сестер при одруженні Botełka Wasil Czerniecki zapisanie sumy Fesia Czerniecka Slachet[ny] Wasil Czerniecki zapisal sie przed sądem zborowym dac Fesi siestrze swoiey, gdy ią P. Bog opatrzy przyacielem, zlotych polskich piecdziesiąt bez wszelakiei trudnosci y pozwow, a paniey matcze swey z pannami wszytkimi a siostrami swemi wszelakie poszanowanie synowskie wyrządzac y zywnosc przystoyną obmysliwać powinien do upodobania iey a pannom siostrom dotąd, az ich Pan Bog opatrzy przyaciolmi, bez wszelakiei przygany y skargi pod przepadkiem piacidziesiat grzyw[ien] y winą J[ego] M[iłos]czy. Там само. – Арк.343 зв. №3 1620 р., 7 грудня. Зборовий суд у Самборі. Запис про забезпечення «обачною» Марухною Янковою Гнилянською «внесення» її другого чоловіка Сенька Росолінського на ґрунті, отриманому нею після першого чоловіка Hniła Opatrzna Maruchna Jankowa Hnilanska, stoiacz oblicznie przed sądem zborowym, iawnie y dobrowolnie zeznała, iż Sienko Rosolinsky nazwany mąz iey wtorego małzeństwa wniosł w iey dom pieniędzy gotowÿch złotych polskich czterdziesci, wolow cztery, krow dwie, klacz dwie, owsa klod dziesiecz, sloniny polci dwa, y swini dwie, ktore to wniesienie, nagru[n]czie swym po męzu zpadaiącym y na wszytkich dobrach ruchomych y nieruchomych zapisuie. Gdyz on te pieniądze dawal, componuiacz o tę czescz niebosczykowską, ktora byla dozywociem odpadla, tedy iesliby potem dzieci iey z pierwszym męzem zpłodzone, dorozszy lat swych, chcieli sie czego dopomagacz y onego z gruntu zbiiacz, powinni mu bedą wprzod te summę wyzey mianowanę y te rzeczy oddacz y dostatecznie wedlug tego zapisu nagrodzicz. Czo sobie dal zapisacz ÿ groszem obłozył. Там само. – Арк.294 Ст ор он и- уч ас ни ки п ер ед ач і/ от ри м ан ня п ри да но го , й ог о ск ла д та з аб ез пе че нн я76 * Д о та бл иц і в не се но л иш е вп ис и ст ос ов но п ер ед ач і/о тр им ан ня п ри да но го , з а ви ня тк ом с пр ав , п ов ’я за ни х із п ов ер не нн ям м ай на п іс ля см ер ті к ог ос ь із п од ру ж ж я, к он ф лі кт ни ми си ту ац ія ми т ощ о. В ла сн і н аз ви п од аю ть ся н аб ли ж ен о до о ри ґін ал у. № з/п А рк . Д ат а вп ис у С то ро ни т а їх с та ту с С ел о С кл ад п ри да но го Те рм ін ол ог іч ні ок ре сл ен ня С т ор он а на ре че но ї С т ор он а на ре че но го С т ор он а на ре че но ї С т ор он а на ре че но го 1 22 29 .0 5. 16 14 р . «о ба чн ий » м ол да вс ьк ий ві йт Я ць ко з а до нь ку О лу хн у Ів ан З ад іл ьс ьк ий М ол да вс ьк о тр ет я ча ст ин а ві йт ів ст ва 10 0 зл от их «в ін о» – м ай но на ре че но ї 2 33 –3 3 зв . 02 .0 1. 16 15 р . «п ра ць ов ит ий » К ли мк о Са вч он т Сп ’я но ви ч за до нь ку М ар ух ну «о ба чн ий » б аб ин сь ки й ме ль ни к Ва си ль з а си на Ст ец я Ба би на 60 з ло ти х, 3 к ор ов и з те ля та ми , 1 б ик , 1 к ля ча по ло ви на в сі х на да ни х пр ив іл еє м ма єт но ст ей «в ін о» – м ай но на ре че но ї 3 40 26 .0 1. 16 15 р . К уз ьм а Д зю ма з а до нь ку Ан ну «н аб ож ни й» см ол ян сь ки й св ящ ен ик В ас ил ь за си на Ів ан а Би ст ри ця / См ол ьн а 50 з ло ти х, 2 в ол а, 2 б ик и, 3 ко ро ви , 1 я ло ви ця , 1 дв ол іт ні й кі нь , 5 о ве ць , 1 яр ка чв ер ть з ем ел ьн ої ді ля нк и «в ін о» – м ай но на ре че но ї 4 51 05 .0 6. 16 15 р . – «о ба чн ий » с ел ец ьк ий ме ль ни к Ів ан з а си на Ст ец я Се ль че 32 з ло ти х за пи с к ош ті в «н а до бр ах » «в ін о» – м ай но на ре че но ї 5 53 зв . – 5 4 22 .0 7. 16 15 р . К ал ин а М ел ьн ич ка Ра ди ло вс ьк а за д он ьк у Та нь ку «н аб ож ни й» ч ер ха вс ьк ий св ящ ен ик Ів ан з а си на Се нь ка Ч ер ха ва 70 з ло ти х 40 з ло ти х пр ив ін ку ; за пи с г ро ш ей (1 10 з ло ти х) н а сп ад ко ві й ча ст ин і ма єт но ст ей си на «в ін о» – м ай но на ре че но ї; зг ад ан ий «п ри ві но к» 6 54 зв . – 5 5 07 .0 8. 16 15 р . Ф ем на Ва си ль П ет ра ш ко ви ч М ш ан ец ь 3 ко ро ви з т ел ят ам и, 1 дв ор іч ни й би к, 2 к ол од и ві вс а, 2 2 ку рк и – «в не со к» – ма йн о на ре че но ї 7 59 05 .1 2. 16 15 р . Л ев ко М ай ко вс ьк ий з а до нь ку А нн у «ш ля хе тн ий » р ик ов сь ки й кр ай ни к Ів ан К ом ар ни ць ки й – 20 0 зл от их 20 0 зл от их п ри ві нк у; за пи с г ро ш ей (4 00 з ло ти х) н а вс іх «д об ра х» «в ін о» – м ай но на ре че но ї; зг ад ан ий «п ри ві но к» 8 66 10 .0 3. 16 16 р . «н аб ож ни й» л ом ни ць ки й св ящ ен ик М ат ей П ет ро С ви ло ви ч Л ом на чв ер ть п оп ів ст ва , о бш ар на зв ан ий «п ід г ор ою »; за пи с д од ат ко ви х 11 5 зл от их і ра зо м 23 0 зл от их н а не ру хо мо ст і 11 5 зл от их – 9 85 – 85 зв . 02 .1 1. 16 16 р . Ан др ій У хо рч иц ь із си но м Д ми тр ом , о пі ку н Га ну сі П ет ро К од ра тч он т Бе ре ж ни ця 4 за го ни з ем лі 42 з ло ти х «в не со к» – ма йн о на ре че но го 10 87 28 .1 1. 16 16 р . «п ра ць ов ит ий » А нт он Ф ед ьк ов ич з а вн уч ку Та нь ку «п ра ць ов ит ий » В ас ил ь Ру си н Я сь он ка М ас ьо ва по ло ви на в сі х ма єт но ст ей – – 11 87 з в. – 88 28 .1 1. 16 16 р . «н аб ож ни й» см ол ян сь ки й св ящ ен ик В ас ил ь за до нь ку Т ан ьк у Ва си ль , с ин О ст аш а См ол ьн а / Л ас то вк и 6 пр ут ів з ем ел ьн ої ді ля нк и – – 12 11 2 (д ва вп ис и) 23 .0 3. 16 17 р . «у чт ив ий » ґ во зд ец ьк ий кр ай ни к Ст еп ан з а до нь ку М ар ух ну «ш ля хе тн ий » Ф ед ьк о К об ля нс ьк ий Р аш ко ви ч із до зв ол ом си но ві В ас ьк ов і (в ій т) з ді йс ни ти з ап ис Ст ар е К об ло 10 0 зл от их 10 0 зл от их п ри ві нк у; за пи с г ро ш ей (2 00 з ло ти х) н а вс ьо му в ій ті вс тв і «в ін о» – м ай но на ре че но ї; зг ад ан ий «п ри ві но к» 13 14 1– 14 1 зв . 01 .0 2. 16 18 р . Ан др ій Ч об от ик з а до нь ку «п ра ць ов ит ий » М ар ко Ст еч ов ич з а си на Ха щ ів / Бі ли ч 4 во ла , 2 к ор ов и й те ля та , 1 ял ів ка , 1 б ик , 1 к ля ча 3 пр ут и зе мл і, тр ет ин а за бу до в «п ос аг » і «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 14 15 3– 15 3 зв . 07 .0 2. 16 18 р . «п ра ць ов ит ий » І ва н Су лі ко ви ч за д он ьк у «п ра ць ов ит ий » Д ем ’я н Во лк ов ич М ол да вс ьк е тр ет ин а ла ну – «в ін о» – м ай но на ре че но ї 15 16 8 зв . 22 .0 3. 16 18 р . «н аб ож ни й» см ер еч ан сь ки й св ящ ен ик Ва си ль з а до нь ку Ф ец ю кн яз ь М ат ей з а си на Ан др ія См ер еч ка 40 з ло ти х, 4 в ол а, 4 ко ро ви , 1 к ін ь 10 0 зл от их н а вс іх св ої х «д об ра х «п ос аг » і «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 16 18 1 зв . – 18 2 22 .0 8. 16 18 р . ґв оз де ць ки й кр ай ни к Ст ец ь за д он ьк у Ан ас та сі ю «о ба чн ий » п оп ов ич Ів ан , с ин г ол ов ец ьк ог о св ящ ен ик а Ів ан а Го ло - ве ць ке / Ґв оз де ць 60 з ло ти х, 4 в ол а, 4 ко ро ви , 1 к ін ь, 1 к ля ча тр ет ин а по пі вс тв а «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 17 21 2– 21 2 зв . 28 .0 1. 16 19 р . «о ба чн ий » С ав ка Ґа ло вс ьк ий з а се ст ру Га ну сю Ст ец ь Ти мо ш ов ич Ґа ло вк а 4 пр ут и га йд уц ьк ог о ла ну з х иж ко ю (у су мі 20 з ло ти х) – «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 18 25 8 зв . – 25 9 27 .0 1. 16 20 р . «ш ля хе тн ий » В ас ьк о Д зе рд зо ви ч із б ра та ми М ац ьк ом , С ен ьк ом , І ва но м та м ат ір ’ю А нн ою з а се ст ру М ар ус ю си н К ур ил ьч а Се ль че п’ ят у ча ст ин у ві д сп ад ко во ї з ем ел ьн ої ді ля нк и – – 19 28 0 22 .0 6. 16 20 р . «п ра ць ов ит ий » Г ас ьк о Я хо ви ч за д он ьк у Л уц ь Го ро ди сь ки й М іх но ве ць 16 п ру ті в зе ме ль но ї ді ля нк и 10 0 зл от их , 2 в ол а, 3 ко ло ди в ів са «в не се нн я» – ма йн о на ре че но го 20 28 1 зв . 22 .0 6. 16 20 р . – «о ба чн ий » с та ри й бо бе рс ьк ий к ра йн ик Си мк о за си на Л оп уш ан ка Л ех но ва 24 0 зл от их за пи с к ош ті в на в сі х «д об ра х» «п ос аг » і «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 21 28 4 зв . – 28 5 29 .0 6. 16 20 р . «ш ля хе тн ий » І ва н Я во рс ьк ий з а до нь ку А нн у «н аб ож ни й» к ли ме ць ки й св ящ ен ик Я ць ко К ли ме ць / Я во ра 15 0 зл от их 15 0 зл от их п ри ві нк у; за пи с г ро ш ей (3 00 з ло ти х) н а по пі вс тв і «в ін о» і «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 22 29 4 07 .1 2. 16 20 р . «о ба чн а» М ар ух на Я нк ов а Гн ил ян сь ка Се нь ко Р ос ол ін сь ки й Гн ил а за пи с н а вс іх «д об ра х» 40 з ло ти х, 4 в ол а, 2 ко ро ви , 2 к ля чі , 10 к ол од в ів са , 2 ка ва лк и со ло ни ни , 2 св ин і «в не се нн я» – ма йн о на ре че но го 23 29 8 зв . – 29 9 02 .0 1. 16 21 р . «п ра ць ов ит ий » П ав ло К ул аб ай ди ч за д он ьк у «п ра ць ов ит ий » В ас ьк о У гр им ов Л ом на Л ом на чв ер ть з ем ел ьн ої д іл ян ки – «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 24 30 8 04 .0 3. 16 21 р . Ан на К оз яр ов сь ка «о ба чн ий » п оп ов ич Ів ан К об ло 10 0 зл от их 10 0 зл от их п ри ві нк у; за пи с г ро ш ей (2 00 з ло ти х) н а по пі вс ьк ом у ґр ун ті «в ін о» і «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї; зг ад ан ий «п ри ві но к» 25 30 8 зв . 04 .0 3. 16 21 р . во ль ни к Ти мк о Со лу к за до нь ку Ф ед ю Ст ец ьк о М ел ьн ик з а си на Я ць ка Ба би на / Се ль че 50 з ло ти х 50 з ло ти х пр ив ін ку ; за пи с г ро ш ей (1 00 з ло ти х) н а чв ер ті м ел ьн иц ьк ог о ґр ун ту «в не со к» , « ві но » і « вн ес ен ня » – ма йн о на ре че но ї; зг ад ан ий «п ри ві но к» 26 30 9 зв . 23 .0 3. 16 21 р . «п ра ць ов ит а» Г ан ус я П уч ей ов ят М ац ьк о М ел ьн ик ов Се ль че за пи с н а ш ос ті й ча ст ин і чв ер ті ґр ун ту 30 з ло ти х і го сп од ар сь ки й ре ма не нт н а 5 зл от их «в не со к» – ма йн о на ре че но го 27 31 2 зв . Д ат у н е вк аз ан о М ар ко Б ад иґ ов ич з а до нь ку М іс ь П оп ов ич , с ин го ло ве ць ко го св ящ ен ик а Го ло ве ць / Ри п’ ян а за пи с щ е 40 з ло ти х; з ап ис гр ош ей (8 0 зл от их ) н а по ло ви ні п ів ла нк у 40 з ло ти х «в не се нн я» – ма йн о на ре че но го 28 31 3 зв . 07 .0 9. 16 21 р . П аз я Я ць ко вя т «п ра ць ов ит ий » М іс ь Д уб ик Ч ер ха ва / Ст ж ел ьб ич 28 з ло ти х за пи с к ош ті в на в сі х «д об ра х» «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 29 31 4 13 .1 2. 16 21 р . Ф ец я «н аб ож ни й» Я ць ко Д не ст ри к Д уб ов ий 10 0 гр ив ен ь за пи с к ош ті в на по пі вс ьк ом у ґр ун ті «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 30 32 2 зв . – 32 3 10 .0 2. 16 22 р . «о ба чн ий » Т им ко Се бе ст ик ов ич з а до нь ку Ан ас та сі ю М іс ь Л ук ав иц я тр ет я ча ст ин а ґр ун ту і мл ин а – «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 31 32 7 01 .0 6. 16 22 р . Ан ас та сі я, д он ьк а Ів ан а Бе ре ж ни ць ко го «о ба чн ий » Ф ед ьк о Л уж ец ьк ий Л уж ек / Бе ре ж ни ця 60 з ло ти х за пи с к ош ті в на в сі х «д об ра х» «в ін о» і «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 32 32 7– 32 7 зв . 01 .0 6. 16 22 р . Ан ас та сі я, д он ьк а ол ьш ан сь ко го м ел ьн ик а Аб ра ам а Ст ец ь П оп ов ич М ок ж ан и 2 во ла , 3 д ій ни х ко ро ви з те ля та ми , 5 п ів мі рк ів яч ме ню з т ат ар ко ю , 1 ко ло да в ів са за пи с 1 00 з ло ти х пр ив ін ку н а ґр ун ті «в ін о» і «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї; зг ад ан ий «п ри ві но к» 33 33 3 зв . – 33 4 22 .0 2. 16 23 р . Га ну ся Л ін ин сь ка П ав ло С ло са ж Ч ер ха ва 10 0 зл от их 10 0 зл от их п ри ві нк у; за пи с г ро ш ей (2 00 з ло ти х) н а чв ер ті ґр ун ту «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї; зг ад ан ий «п ри ві но к» 34 33 8 14 .0 3. 16 23 р . М ар ух на , д он ьк а Ва сь ки М ел ьн ик а Ан то н П оп ов ич Ч ер ха ва 10 0 зл от их 10 0 зл от их п ри ві нк у; за пи с г ро ш ей (2 00 з ло ти х) н а ґр ун ті «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї; зг ад ан ий «п ри ві но к» 35 34 1 31 .0 3. 16 23 р . «н аб ож ни й» б аб ин сь ки й св ящ ен ик Г ри го рі й за до нь ку Іг на т Со лу ко в Ба би на за пи с н а ґр ун ті 20 з ло ти х, 4 в ол а, 3 ко ро ви (р аз ом 10 4 зл от их ) «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 36 34 3 зв . 15 .0 5. 16 23 р . «ш ля хе тн ий » В ас ил ь Ч ер не ць ки й за се ст ру Ф ес ю – Бо те лк а 50 з ло ти х – – 37 34 6 21 .0 6. 16 23 р . О лу хн а, д он ьк а Ф ед ин и То по ль ни ць ко го «о ба чн ий » С те па н П оп ов ич Ґр оз ьо ва / См ол ьн а 60 з ло ти х, 3 к ор ов и, 2 во ла , 1 к ін ь, 3 в ів ці за пи с к ош ті в на пі вл ан ку з ем ел ьн ої ді ля нк и «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 38 35 8 зв . – 35 9 10 .0 4. 16 24 р . Ан ас та сі я, д он ьк а М іс я Д уб ик а Ф ед ьк о П оп ов ич Ч ер ха ва / П ру сс и 10 0 зл от их 10 0 зл от их п ри ві нк у; за пи с г ро ш ей (2 00 з ло ти х) н а ґр ун ті і вс іх «д об ра х» «в не се нн я» – ма йн о н ар еч ен ої ; зг ад ан ий «п ри ві но к» 39 38 3 25 .0 2. 16 25 р . М ар ух на Ів ан ов а «п ра ць ов ит ий » І ва н Ш ул ьк о Ґа ло вк а / М ш ан ец ь 2 во ла , 3 к ор ов и, 2 в ол а й 1 ко ро ва (н а ді те й) , 4 п ру ти за сія но ї з бі ж ж ям д іл ян ки – – 40 40 1 17 .0 9. 16 25 р . К ли м Се ле ць ки й за до нь ку П ет ро Л оп ат ст ат Се ле ць 2 во ла , 1 к ор ов а, з ем ел ьн а ді ля нк а за 3 0 зл от их – «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 41 40 8 14 .0 5. 16 26 р . М іс ь Ан др ик ов ич Ф ри дк ов за д он ьк у П аз ю «о ба чн ий » Ф ер ен с Ч ер не ць ки й Ст ро нн а / Л ук ав иц я 15 0 зл от их за пи с к ош ті в на Ст ро нн сь ко му кн яз ів ст ві «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 42 42 4 зв . 09 .0 3. 16 26 р . «у чт ив ий » в ол ос ян сь ки й кн яз ь Я ць ко з а до нь ку «у чт ив ий » І ва н Ти со вс ьк ий за о тр им ан ий си но м по са г Во ло ся нк а 14 8 зл от их , 4 в ол а, 4 ко ро ви , 1 к ін ь, 1 к ля ча , 8 ко ло д зб іж ж я – «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 43 43 8 зв . – 43 9 17 .0 3. 16 26 р . «ш ля хе тн ий » р ик ов сь ки й св ящ ен ик Ів ан з а до нь ку Ан ас та сі ю «ш ля хе тн ий » І ва н К ом ар ни ць ки й за си на Ал ек са нд ра Ри ко в 20 0 зл от их , 6 в ол ів , 6 ко рі в, 2 к он ей , 2 к ля чі за пи с А ле кс ан др ом по са гу н а св ої й сп ад ко ві й ча ст ці ма йн а «п ос аг » – м ай но на ре че но ї; «о пр ав а» – за пи с чо ло ві ко м ма йн а на св ої й сп ад ко ві й ча ст ці 44 44 2 зв . – 44 3 06 .0 4. 16 26 р . «о ба чн ий » Ф ед ір Я ць ко ви ч за в ну чк у Се нь ко Б ор ин ич Л ом на пі вл ан у зе ме ль но ї д іл ян ки , 4 во ла , 3 к ор ов и, 2 я лі вк и, 2 кл яч і, ус е го сп од ар ст во з ру хо ми ми р еч ам и – «в не со к» – ма йн о на ре че но го 45 44 8– 44 8 зв . 21 .1 0. 16 26 р . М ар ус ьк а «о ба чн ий » К ун аш Ґр оз ьо вс ьк ий із си но м (в ід пе рш ог о ш лю бу ) А нд рі єм Ґр оз ьо ва 20 0 зл от их , 4 в ол а, 4 ко ро ви , 2 к он я, 1 4 ов ец ь, 8 ко ло д ві вс а – «в не се нн я» – ма йн о на ре че но ї 46 44 9 зв . 28 .1 1. 16 26 р . «у чт ив ий » С те ць М ш ан ец ьк ий з а до нь ку М ар ух ну – М ш ан ец ь 40 0 зл от их , в я ки х да в по ло ви ну м ли на і дв і зе ме ль ні д іл ян ки – «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 47 45 7 14 .0 5. 16 27 р . «ш ля хе тн а» М ар ух на К ул ьч иц ьк а «ш ля хе тн ий » ч ер ха вс ьк ий ві йт В ас ьк о Ч ер ха вс ьк ий Ч ер ха ва 15 0 зл от их за пи с к ош ті в по са гу н а по ло ви ні ві йт ів ст ва «о пр ав а» – за пи с чо ло ві ко м гр ош ей н а ґр ун ті 48 45 8– 45 8 зв . 05 .0 6. 16 27 р . «п ра ць ов ит ий » Ф ед ьк о Л уп ць ов ич Л ес ьк о Зу сч ар ов ич з а пл ем ін ни ка В ас ил я Гн ил а – по ло ви на ґр ун ту – 49 45 8 зв . – 45 9 28 .0 6. 16 27 р . Гр иц ь Я во рс ьк ий з а до нь ку П ет ро Іг на то ви ч за пл ем ін ни ка Г ри ця Ф ед ор ов ич а Гн ил а / Я во рі в 4 во ла , 1 к ін ь по ло ви на в сь ог о ма йн а «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 50 45 9 зв . – 46 0 03 .0 7. 16 27 р . ло мн иц ьк ий св ящ ен ик М ац ьк о за д он ьк у Ан ну Се нь ко М их ал ко ви ч за си на С ен ьк а Л ом на – 16 0 зл от их «в не се нн я» – ма йн о на ре че но го 51 46 5– 46 5 зв . 12 .1 1. 16 27 р . «п ра ць ов ит ий » В ас ил ь, си н ти ву на П ел еш а за се ст ру «п ра ць ов ит ий » Г ар ас им , си н П ет ра ш а Бі ли на Ве ли ка пі вч ве рт і з ем ел ьн ої ді ля нк и 12 з ло ти х «п ос аг » – м ай но на ре че но ї 52 46 7 зв . – 46 8 11 .0 3. 16 28 р . «у чт ив ий » к ня зь С ен ьк о Іл ьк ув з а до нь ку М ар ух ну ст ро нн сь ки й га йд ук Ів ан Н ед зе ль на / Ст ро нн а кн яз ів ст во – – 53 51 7 зв . – 51 8 04 .1 0. 16 31 р . Іл іа ш Б об ер сь ки й «п ра ць ов ит ий » І ль ко Со ко ло вс ьк ий Л оп уш ан ка Л ех но ва пр од аж 6 п ру ті в ла ну за 8 0 зл от их ; з ап ис н а пр од ан ій д іл ян ці 2 0 зл от их – «п ос аг » – м ай но на ре че но ї Th e a rt ic le is d ev ot ed to th e a na ly si s o f p re m ar ita l a gr ee m en ts o f t he h ab ita nt s o f S am bi r e co no m y, in w hi ch th e m et ho ds an d te rm s of p ro pe rt y as si gn at io n, it s si ze , t he r ea so ns a nd m ec ha ni sm s of p os si bl e re tu rn w er e de te rm in ed m ax im al ly cl ea rl y. T he ro le o f t he p ar en ts a nd b ro th er s o f t he sp ou se s i s c on si de re d no t o nl y in th e p ro ce ss o f o ut fit tin g an d re ce pt io n of th e do w ry , b ut a ls o at th e as se rt io n of th e ri gh ts to it s re tu rn . A ty pi ca l p ro ce du re o f t he d oc um en ta ry fi xa tio n in a n ac t b oo k is a ls o ou tli ne d: a fte r th e re ce pt io n of w ife ’s do w ry a h us ba nd r ec or de d he r eq ui va le nt s um o n th e ha lf of h is ow n po ss es si on s. V ar io us s itu at io na l m od ifi ca tio ns , w hi ch t oo k pl ac e be tw ee n th e ha bi ta nt s of S am bi r ec on om y, a re ex am in ed : 1 ) re co rd in g of t he d ow ry b y a hu sb an d on h is f at he r’s p os se ss io ns f or t he l ac k of h is o w n di st in gu is he d he ri ta ge ; 2 ) t he in iti at iv e of a fa th er in la w in th e re co rd in g of d au gh te r in la w ’s do w ry ; 3 ) c ha ng e of th e ro le s, w he n a w om an ta ki ng a m an to h er h ou se , r ec or de d hi s "c on tr ib ut io n" o n he r he re di ta ry e st at e. K ey w or ds : S am bi r ec on om y, c as tle b oo k, fa m ily , m ar ri ag e, s po us es , d ow ry , a llo w an ce , e xt ra a llo w an ce , " co nt ri bu tio n" .

Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси