Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.)
Рецензія на книгу: Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930-і рр.): Книга-альбом / Текст С.І.Шевченка; підбір фотознімків, додаткових, архівних, картографічних матеріалів О.В.Чуднова. – Кіровог...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109736 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) / Т.В. Чухліб // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 219-223. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-109736 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1097362016-12-12T03:02:19Z Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) Чухліб, Т.В. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930-і рр.): Книга-альбом / Текст С.І.Шевченка; підбір фотознімків, додаткових, архівних, картографічних матеріалів О.В.Чуднова. – Кіровоград: Імекс-ЛТД , 2013. – 224 с. 2015 Article Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) / Т.В. Чухліб // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 219-223. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109736 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди |
| spellingShingle |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди Чухліб, Т.В. Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) Український історичний журнал |
| description |
Рецензія на книгу: Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української
кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930-і рр.):
Книга-альбом / Текст С.І.Шевченка; підбір фотознімків,
додаткових, архівних, картографічних
матеріалів О.В.Чуднова. –
Кіровоград: Імекс-ЛТД , 2013. – 224 с. |
| format |
Article |
| author |
Чухліб, Т.В. |
| author_facet |
Чухліб, Т.В. |
| author_sort |
Чухліб, Т.В. |
| title |
Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) |
| title_short |
Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) |
| title_full |
Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) |
| title_fullStr |
Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) |
| title_full_unstemmed |
Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) |
| title_sort |
кавалерія: від єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до української кіннотної військової школи ім. будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Рецензії й огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109736 |
| citation_txt |
Кавалерія: від Єлисаветградського офіцерського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного (1850-і – 1930‑і рр.) / Т.В. Чухліб // Український історичний журнал. — 2015. — № 6. — С. 219-223. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT čuhlíbtv kavaleríâvídêlisavetgradsʹkogoofícersʹkogokavaleríjsʹkogoučiliŝadoukraínsʹkoíkínnotnoívíjsʹkovoíškoliímbudʹonnogo1850í1930írr |
| first_indexed |
2025-07-07T23:35:24Z |
| last_indexed |
2025-07-07T23:35:24Z |
| _version_ |
1837033143073243136 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2015. – №6
Рецензована книга вперше в українській історіографії висвітлює історію
військових освітніх закладів, що за різних політичних режимів існували на
території Кіровограда (спочатку – Єлисаветграда, а потім – Зінов’євська) впро-
довж другої половини ХІХ – 30-х рр. ХХ ст. Відразу ж хотілося б зазначити, що
сучасна українська історична наука до цього часу чомусь обходила увагою до-
слідження історії початкових військових училищ (як юнкерських, так і кадет-
ських), що існували на українських землях Російської імперії. А вони протягом
тривалого часу функціонували не лише в історичному Кіровограді, а й у Києві,
Полтаві, Одесі, Чугуєві, інших містах України, та поповнювалися за рахунок
місцевого населення.
Книга написана у чудовому стилі істориком-краєзнавцем Сергієм Шев-
ченком, який упродовж довгих років досліджує історію рідного краю. Праця
подається у формі нарисів, де, окрім власне історії Єлисаветградського офіцер-
ського кавалерійського училища та Української кіннотної військової школи
ім. Будьонного, висвітлюється історичне минуле міста Кіровограда з усіма його
складовими: заснування та проблема датування; історія містобудування, архі-
тектури й ландшафту; біографії відомих містян тощо. З огляду на це, головна
назва книги – «Кавалерія», є швидше символічною й такою, що повинна радше
зацікавити читача вивчати історію рідного міста. Цьому сприяє і насичений
ілюстративний ряд, підготовлений на високому професійному рівні Олексан-
дром Чудновим. Він містить старі фото, архівні документи, зображення зброї й
обмундирування, обкладинки історичних книг та витяги з них, карти і схеми,
які безпосередньо стосуються «кавалерійської історії» міста.
Поява такої праці актуальна ще й тому, що досі було зроблено лише
декілька спроб вивчити минуле Єлисаветградського кавалерійського учи-
лища, а саме «Исторический очерк Елисаветградского кавалерийского
училища с воспоминаниями питомцев школы к столетию со дня основания учи-
лища» (Нью-Йорк, 1965 р.) авторства одного з його випускників С.Ряснянського
та «Краткий исторический очерк военно-учебных заведений 1700–1910» (Мо-
сква, 1910 р.) О.Ґрекова, в якому історія Єлисаветградського кавалерійського
каВалерія:
Від ЄлисаВетградського
офіцерського каВалерійського
училища до української
кіннотної ВійськоВої школи
іМ. Будьонного
(1850-і – 1930-і рр.):
книга-альБоМ / текст
с.і.шеВченка; ПідБір фотоЗніМкіВ,
додаткоВих, архіВних,
картографічних
МатеріаліВ о.В.чудноВа. –
кіроВоград:
іМекс-лтд, 2013. – 224 с.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
220 Рец, ензії й огляди
училища висвітлюється в окремому розділі. Невелике дослідження було при-
свячене короткочасному існуванню Української кіннотної військової школи
ім. Будьонного, що, як це не дивно, продовжила традиції військового закладу
імперської доби. Із новітньої історіографії слід згадати розвідки російського
дослідника В.Петракова, які розкривають питання обмундирування та фале-
ристики кавалерійського училища, а також статті кіровоградського краєзнав-
ця К.Шляхового (він є науковим консультантом рецензованого видання).
Як відзначається вже в анонсі до книги, у ній узагальнено досвід діяль-
ності військово-навчальних закладів кавалерійського профілю за весь час їх
існування в Єлисаветграді–Зінов’євську. Досліджуються особливості діяльнос-
ті училищ, курсів та школи. Аналізується склад педагогічних і керівних пра-
цівників. Простежено долі випускників – учасників боротьби за незалежність
України 1917–1921 рр. Зосереджено увагу на біографіях окремих видатних
випускників кавалерійської школи. Структура книги доволі виважена: вступ,
п’ять розділів, заключення, список джерел та літератури.
Позитивним моментом дослідження стало багатство джерельної бази. Ав-
тор використав документи та матеріали Державного архіву Кіровоградської
області, а також окремі фонди Центрального державного історичного архіву
України в м. Києві, Центрального державного архіву вищих органів влади та
управління України, Архіву Української вільної академії у США, Російського
державного військово-історичного архіву, Російського державного військово-
го архіву, а також Центрального архіву Міністерства оборони Російської Фе-
дерації в Подольську. Окрім того залучено приватні зібрання С.Шевченка,
Ф.Плотніра (Україна), Т.Карпенка (Великобританія), Ю.Шепетова (Росія).
Широко використовуються матеріали тогочасних газет: «Відомості Єлиса-
ветградського міського громадського управління», «Єлисаветградські но-
вини», «Голос Юга», «Відомості тижневика “Наша хата”», «Червоний шлях»,
«Зінов’євський пролетар», «Соціалістичний наступ» та ін. Неодноразово автор
книги послуговується спогадами сучасників, їхніми мемуарними та щоденни-
ковими записами.
У вступі («Таємниці старих стін») розкривається коротка історія одного з
мікрорайонів Кіровограда під назвою Ковалівка. Саме тут у 1850-х рр. було
збудоване приміщення Єлисаветградського кавалерійського училища. Автор
книги визначає головну мету свого дослідження: простежити всі основні на-
прями діяльності кавалерійських закладів, висвітлити навчально-виховний
процес та охарактеризувати особовий склад. При цьому особливу увагу звер-
нено на найвідоміших представників керівного, офіцерського, викладацького
та юнкерсько-курсантського складу.
У першому розділі («Єлисаветградське офіцерське кавалерійське учили-
ще») подано п’ять нарисів, в яких висвітлюється не лише історія створення
самого училища як навчального закладу для офіцерів-кавалеристів, але й
акцентується увага на етапах зародження Єлисаветграда, виокремлюється
роль історичних осіб у творенні міста та училища. Доволі ґрунтовно опису-
ється будівництво військового містечка на Ковалівському передмісті. Робить-
ся припущення, що головним архітектором був московський зодчий Ф.Шохін,
Український історичний журнал. – 2015. – №6
Рец, ензії й огляди 221
а після його смерті – голландець В.Верлон. Зроблено висновок, що будівни-
цтво палацово-корпусних приміщень у Ковалівці сприяло розвитку одноймен-
ного передмістя. Цікавим і пізнавальним є опис стосунків викладача Єлиса-
ветградського кавалерійського офіцерського училища, майбутнього генерала
М.Новицького (1833–1906 рр.) з Т.Шевченком. До речі, М.Новицький, як й
інший викладач училища М.Федоровський (його коротка біографія висвітлю-
ється у другому розділі), були активними провідниками української ідеї, або,
як їх тоді називали, – українофілами.
У другому розділі («Від Єлисаветградського кавалерійського юнкерського
до Єлисаветградського кавалерійського училища (1865–1917)») представлено
тринадцять нарисів. В основних із них («Будні і свята Єлисаветградського ка-
валерійського юнкерського училища (1865–1902 рр.)», «У стінах Єлисаветград-
ського кавалерійського училища (1902–1917 рр.)») відзначається, що в 1865 р.
заклад було реорганізовано з офіцерського в юнкерський і в такому статусі він
проіснував до 1917 р. Тут готували офіцерський склад молодшої ланки для
кавалерії Київського, Харківського та Одеського військових округів. Автор на-
голошує на тому, що особовий склад училища головним чином поповнювався
за рахунок юнаків українського походження, адже вони переважно набира-
лися з дворянських, міщанських, козацьких та селянських родин українських
ґуберній Російської імперії. Певна кількість майбутніх офіцерів-кавалеристів
походили з колишніх козацько-старшинських родин України-Гетьманщини,
а також були нащадками запорозьких козаків. До речі, у 1876 р. в Єлисавет-
градському училищі було засновано навіть окремий козацький відділ. У цьому
розділі також розкрито пов’язані з історією міста сторінки діяльності відомих
діячів культури та військовиків того часу – М.Федоровського, Й.Шевченка,
А.Ждахи, О.Казакова, О.Самсонова.
Новаторським є третій розділ книги («У період національно-визвольних
змагань (1917–1921)»). Автор, зокрема, виявив цікавий факт спроби засну-
вання в Єлисаветграді за часів існування Української Держави гетьмана
П.Скоропадського Військової кіннотної школи для юнаків. Простежено ді-
яльність випускників Єлисаветградського кавалерійського училища, які ввій-
шли до командного складу армій Української Народної Республіки та Україн-
ської Держави. Серед них особливо вирізнялися один із засновників вільного
козацт ва, ад’ютант П.Скоропадського І.Полтавець-Остряниця та командир
кінного полку УНР М.Аркас. У книзі також вміщено нариси про життя та ді-
яльність начальника училища ґенерал-майора Б.Генгроса, керівника уряду
Української Держави С.Гербеля, голову Новогеоргіївської Української ради
Г.Адамовича, очільника еміґраційного штабу гетьмана П.Скоропадського
Б.Гомзина, командира Куреня смерті О.Козубського, пілота О.Єгорова та
представника відомого українського роду М.Тобілевича. Усі вони так чи інак-
ше вплинули на історію Єлисаветграда й певним чином були пов’язані з міс-
цевим кавалерійським училищем.
У четвертому розділі («На службі новій владі») в підрозділах «Із Твері до
Єлисаветграда: радянські кавалерійські курси (1919 р.)», «Із Таганрога до Єли-
саветграда: Кінна школа червоних командирів (1920 р.)», «15-і кінні команд-
Український історичний журнал. – 2015. – №6
222 Рец, ензії й огляди
ні курси (1920–1921 рр.)», «5-а кінна Єлисаветградська школа ім. Будьонного
(1921–1924 рр.)», «Українська кінна школа ім. Будьонного (1924–1933 рр.)»
розкривається становлення та функціонування кінної школи в Єлисаветгра-
ді–Зінов’євську за більшовицького режиму. Автор стверджує, що «радянські
військові органи продовжили традиції підготовки командирів-кіннотників у
місті на Інгулі, надаючи їм важливого значення в боротьбі з українськими,
білими, іноземними частинами, народними загонами». Відразу ж після оста-
точного встановлення більшовицької влади в Єлисаветграді тут було заснова-
но кавалерійські курси, які згодом перетворилися на Українську кінну школу
ім. Будьонного. У цьому розділі також описується діяльність відомих грома-
дян міста – В.Нікітіна (першого голови місцевої «Просвіти»), В.Акацатова
(організатора кінної сотні ім. І.Ґонти), викладача Української кавшколи
ім. Будьонного А.Рибицького та заступника начальника Катеринослав сь-
ко го кавалерійського училища О.Карпенка. Автор книги також висвітлив
трагічні події, пов’язані з організацією радянською владою Голодомору на
території Зінов’євська та в його околицях.
В останньому розділі («Переможці фашизму») подається загальний на-
рис, де описується активна участь випускників Української кінної школи
ім. Будьонного у Другій світовій війні, ґрунтовно розкриваються біографії дві-
чі Героя Радянського Союзу П.Кошового та інших героїв війни з фашизмом –
І.Шепетова й І.Самчука.
«Старі стіни (Єлисаветградського кавалерійського училища – Т.Ч.)
пам’ятають юнкерів, курсантів, солдатів, офіцерів, генералів – борців за неза-
лежність Батьківщини у військах Центральної Ради, УНР, Української Дер-
жави, переможців фашизму, вартових рідної землі. Відроджуємо пам’ять про
лицарів національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. у музейних експози-
ціях, пам’ятних знаках, дошках, назвах вулиць, наукових виданнях і газетних
публікаціях, краєзнавчих конференціях. Адже вони поклали на олтар свою
кар’єру. Долю і життя за нашу сьогоднішню незалежність», – таким висновком
завершується книга. Уважаємо, що слід підтримати автора в тому важливому
підсумку, адже минуле Єлисаветградського кавалерійського училища потріб-
но розглядати в контексті історії України. Воно було засноване на території
українських земель Російської імперії, а особовий склад закладу формувався
головним чином з українців. Безперечно, що не слід викреслювати з вітчизня-
ної історії й радянське минуле міста з усіма його неґативними та позитивними
сторонами. Вихід у світ такої книги, присвяченої дослідженню проблем вій-
ськової історії та історії міст у Центральній України другої половини ХІХ – по-
чатку ХХ ст., заповнить значну лакуну у вітчизняній історіографії, зокрема у
краєзнавчих студіях.
Поряд із творчими знахідками авторського колективу (автора тексту, упоряд-
ника ілюстрацій, художника-оформлювача та макетувальника), що стосується,
насамперед, републікацій історичних матеріалів і світлин відомих випускників
Єлисаветградського кавалерійського училища й Української кінної школи ім. Бу-
дьонного, їхніх біографічних даних, хотілося б відзначити несуттєві вади книги та
висловити окремі побажання для її покращення в разі перевидання.
Український історичний журнал. – 2015. – №6
Рец, ензії й огляди 223
Насамперед можна було б скоригувати назву, адже в ній розкривається не
лише історія кавалерії/кінноти як одного з родів військ, і не лише минуле вій-
ськових училищ, але й історія міста Єлисаветграда–Зінов’євська–Кіровограда
з усіма її складовими. Значне місце відведене під висвітлення біографій ви-
датних містян, яких важко віднести до суто кавалеристів. У зв’язку з цим у чи-
тача може виникнути запитання: чому багато сюжетів книги мало стосуються
саме історії кавалерії як такої? Потрібно звернути увагу на той факт, що автор
у своєму дослідженні не використав ґрунтовної праці С.Роднянського, вида-
ної в Нью-Йорку до 100-річчя заснування Єлисаветградського кавалерійсько-
го училища. Окремі цитати з газет кінця ХІХ – початку ХХ ст. перекладено
українською мовою, інші – подаються в ориґіналі. Можна було б також проана-
лізувати етнічну належність викладацького, обслуговуючого та юнкерського
складу. Наприклад, відомо, що на початковому етапі існування училища ба-
гато офіцерів-викладачів походили з уланського Бузького полку, основу якого,
своєю чергою, складали колишні запорозькі козаки. Окремий нарис у книзі
необхідно було присвятити розкриттю щоденного життя юнкерів та курсантів:
що вони зазвичай робили у вільний час, як харчувалися, чим захоплювалися
й т. д. Очевидно, що треба було вказати, звідки взята та чи інша ілюстрація, а
також зазначити авторство сучасних реконструкцій мундирів юнкерів учили-
ща тощо.
Однак зазначені зауваження не впливають на велику наукову цінність
книги. Адже до історіографічного обігу введено багато нових та маловідомих
даних, а також вдало застосовано антропологічний метод при висвітленні
минулого військових закладів і міської історії. Таким чином, автор тексту іс-
торико-документального видання С.Шевченко та упорядник ілюстративного
ряду О.Чуднов безперечно заслуговують на високу оцінку й відзначення своєї
подвижницької праці не лише у вигляді опублікування книги належним на-
кладом, а й відповідного її визнання громадськістю міста Кіровограда, Кірово-
градської області та всієї України.
Т.В.Чухліб (Київ)
|