Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст.

Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст.

Рецензія на книгу: Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст. / За ред. Ґ.Кармана, Л.Кунчевича. – Лейден; Бостон: Брілл, 2013. – 449 с.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2016
Автор: Осіпян, О.Л.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2016
Назва видання:Український історичний журнал
Теми:
Рецензії й огляди
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109779
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст. / О.Л. Осіпян // Український історичний журнал. — 2016. — № 1. — С. 195-198. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-109779
record_format dspace
spelling irk-123456789-1097792016-12-15T03:02:20Z Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст. Осіпян, О.Л. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст. / За ред. Ґ.Кармана, Л.Кунчевича. – Лейден; Бостон: Брілл, 2013. – 449 с. 2016 Article Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст. / О.Л. Осіпян // Український історичний журнал. — 2016. — № 1. — С. 195-198. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109779 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії й огляди
Рецензії й огляди
spellingShingle Рецензії й огляди
Рецензії й огляди
Осіпян, О.Л.
Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст.
Український історичний журнал
description Рецензія на книгу: Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст. / За ред. Ґ.Кармана, Л.Кунчевича. – Лейден; Бостон: Брілл, 2013. – 449 с.
format Article
author Осіпян, О.Л.
author_facet Осіпян, О.Л.
author_sort Осіпян, О.Л.
title Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст.
title_short Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст.
title_full Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст.
title_fullStr Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст.
title_full_unstemmed Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст.
title_sort європейські держави-данники османської імперії у xvi–xvii ст.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2016
topic_facet Рецензії й огляди
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109779
citation_txt Європейські держави-данники Османської імперії у XVI–XVII ст. / О.Л. Осіпян // Український історичний журнал. — 2016. — № 1. — С. 195-198. — укр.
series Український історичний журнал
work_keys_str_mv AT osípânol êvropejsʹkíderžavidannikiosmansʹkoíímperííuxvixviist
first_indexed 2025-07-07T23:38:52Z
last_indexed 2025-07-07T23:38:52Z
_version_ 1837033359238234112
fulltext Український історичний журнал. – 2016. – №1 РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Публікація збірника статей із такою назвою ста- ла результатом конференції, яка відбулася 22–23 травня 2009 р. в Дубровнику (Хорватія). У центрі уваги дослідників перебував правовий статус «дер- жав-данників» – Молдавії, Валахії, Трансильванії, Республіки Раґуза, козацької України та Кримського ханства, їхні відносини з Османською імперією. Організатори конференції намагалися не тільки застосувати порівняльний підхід до вивчення «держав-данників» («tributary states»), але також підкрес- лили необхідність ревізії історіографічної традиції. Як заявлено у вступі, у фо- кусі національних історіографій – історія окремих держав як «закритих утво- рень» («closed units»), що призводить до викривленої інтерпретації явищ та процесів, котрі мали місце в ранній новий час. Традиційне для національних історіографій бачення свого випадку як унікального часто призводить до не- правильного розуміння ставлення імперського центру та відповідей із пери- ферії («Ottoman attitudes and local responses»). Відповідно, збірка мала сприя- ти ревізії підходів, а саме вийти за межі національної історіографії, показати типологічну близькість у відносинах Порти з «державами-данниками» та по- яснити причини відмінностей. Укладачі вписують його в контекст переосмис- лення історії Османської імперії як складного утворення й розуміння внутріш- ньої логіки імперського будівництва. Зміна перспективи з «османського іга» на «Pax Ottomanica» та більша увага до взаємовідносин імперської й місцевої перспектив сприяє кращому розумінню багатьох нюансів історії цього реґіону. Збірка складається з чотирьох розділів (доповіді з історії економічних відносин між «державами-данниками» та Османською імперією до її складу The european TribuTary STaTeS of The oTToman empire in The SixTeenTh and SevenTeenTh CenTurieS / ed. G.Kármán, L.Kunčević. – Leiden; boSTon: briLL, 2013. – 449 p. Європейські держави-данники османської імперії у xvi–xvii ст. / За ред. Ґ.кармана, Л.кунчевича. – Лейден; Бостон: БріЛЛ, 2013. – 449 с. Український історичний журнал. – 2016. – №1 196 Рец, ензії й огляди включено не було). У першому розділі розглянуто правові основи відносин між Портою та її європейськими васалами. Це статті Віорела Панаїте (Viorel Panaite) «Правовий і політичний статус Валахії й Молдавії щодо Османської Порти»; Наталії Круліковської (Natalia Królikowska) «Суверенітет та підпо- рядкування у кримсько-османських відносинах у XVI–XVIII ст.»; Терез Оборні (Teréz Oborni) «Між Віднем і Константинополем: нотатки щодо юридично- го статусу князівства Трансильванія»; Ловро Кунчевича (Lovro Kunčević) «Дволикий суверенітет: міжнародний статус Республіки Раґуза в ранній но- вий час»; Віктора Остапчука (Victor Ostapchuk) «Козацька Україна в межах та за межами османської орбіти в 1648–1681 рр.». Другий розділ присвячено дипломатичним відносинам між Портою й «державами-данниками». Бачимо тут статті Ґабора Кармана (Gábor Kármán) «Суверенітет і репрезентації: дер- жави-данники в дипломатичній системі Османської імперії XVII ст.»; Весни Міович (Vesna Miović) «Дипломатичні відносини між Османською імперією та Республікою Дубровник»; Раду Пеуна (Radu Păun) «Внутрішні вороги: мережі впливу й збройні повстання проти османського володарювання (Молдавія та Валахія у XVI–XVII ст.)». У третьому розділі досліджується військове співро- бітництво «держав-данників» з османцями. Тут уміщено статті Овідіу Крістя (Ovidiu Cristea) «Друг мого друга і ворог мого ворога: румунська участь в османських кампаніях»; Марії Іванич (Mária Ivanics) «Військове співробіт- ництво Кримського ханства з Османською імперією у XVI–XVII ст.»; Яноша Сабо (János Szabó) «Блискуча ізоляція? Військове співробітництво князівства Трансильванія з Османською імперією в 1571–1688 рр. у дзеркалі дилем угор- ської історіографії»; Домаґоя Мадунича (Domagoj Madunić) «Система оборони Республіки Раґуза (1580–1620 рр.)». В останній, четвертій, частині збірки вміщено дві статті, які фактично ви- конують функцію загальних висновків. Шандор Папп (Sandor Papp) у дослі- дженні «Система автономних мусульманських і християнських громад, церков та держав в Османській імперії» зробив спробу систематизації відносин імпер- ського центру з автономними утвореннями. На його думку, попри прагнення Порти до централізації та уніфікації управління, Османську імперію радше можна охарактеризувати як «конґломерат» адміністративно-територіальних одиниць із різним статусом. Автор уважає, що незнання його угорськими ко- леґами османської історії та мусульманського права привело багатьох до по- милкового твердження про нібито «майже незалежну» Трансильванію. Тому Ш.Папп ретельно аналізує термінологію та структуру документів, що виходи- ли з султанської канцелярії й реґулювали відносини Порти з залежними дер- жавами або громадами. Історик застосував порівняльний підхід, зіставляючи мусульманські та немусульманські автономні утворення, оскільки, на його думку, їх статус базувався на різних правових та історичних джерелах. Ш.Папп доводить, що Порта у своїй політиці здебільшого керувалася поточними інтере- сами, звертаючись до різноманітних практик і нехтуючи за потреби принци- пом централізованого управління. Стаття Даріуша Колодзейчика (Dariusz Kołodziejczyk) «Що всередині, а що ззовні? Держави-данники в османській по- літиці» має дещо провокативний характер. Дослідник ставить під сумнів як Український історичний журнал. – 2016. – №1 Рец, ензії й огляди 197 саме поняття «суверенітет», так і його критерії, що застосовуються історика- ми при вивченні «держав-данників». Так, наприклад, Польське королівство й Московське царство до кінця XVII ст. сплачували данину (сором’язливо замас- ковану під назвою «упоминки» або «поминки») кримському ханові – васалові турецького султана. Чи можна на цій підставі ідентифікувати їх як «держави- данники» Порти? З іншого боку, гірський Північний Ємен, що вважається зви- чайною османською провінцією, насправді мав власних правителів – імамів, які час від часу воювали з турками та навіть виганяли їх із Південного Ємену. Отже, робить висновок Д.Колодзейчик, межа, яку історики традиційно прово- дять між «внутрішніми» та «зовнішніми» володіннями Порти, доволі умовна. Тому дослідник пропонує відмовитися від обговорення питання, чи мав той чи інший правитель суверенітет, а вивчати його ступінь. Замість формаль- них, правових, критеріїв (таких, як сплата/несплата данини) Д.Колодзейчик радить свої: наявність політичних і військових ресурсів, що дозволяли б іґ- норувати накази султана; міцність економічних зв’язків із центром; внесок у спільну імперську культуру тощо. Увагу привертає національний склад авторів уміщених у збірці статей. Так, студії з історії Раґузи (Дубровника) цілком прогнозовано належать перу хорватських істориків, з історії Молдавії й Валахії – румунських. Статті про Трансильванію підготували угорські фахівці. В усіх цих випадках ідеться про три праці, в яких розглянуто правовий статус, дипломатичні відносини з Портою та військове співробітництво з османцями. Кримському ханству при- свячено дві статті авторства польської та угорської дослідниць. Натомість ко- зацькій Україні – лише одна, написана канадським істориком. Укладачі збірки не пояснюють, чим викликана відсутність серед автури українських і російських дослідників. Можна припустити, що причиною стала майже повна відсутність османістики в Росії та Україні. Але ж і більшість опуб- лікованих авторів – не османісти. Можливо, українські та російські історики ще не готові до ревізії топосу «османської загрози», характерного як для радян- ської, так і пострадянської історіографій цих двох країн. Топос цей, своєю чер- гою, успадковано – у випадку Росії – ще від імперської історіографії, яка мала леґітимізувати завоювання Північного Причорномор’я та Приазов’я, а також від народницької історіографії, що створила ідеалізований образ «волелюбних козаків», виправдовуючи напади «степових лицарів» на сусідні держави – у ви- падку України. Можливо, усе пояснюється більш прозаїчними причинами. Як би там не було, відсутність українських і російських авторів не дозволила повною мірою реалізувати одне із завдань, задекларованих у вступі: «Метою організаторів було забезпечити свіжий огляд історіографії в окремих країнах і, таким чином, відкрити нові перспективи для подальших досліджень» (с.2). Більше того, саме відсутність історіографічних оглядів можна назвати найпомітнішою вадою збірки. Приємним винятком стала стаття Я.Сабо, який зумів у стислій формі не тільки охарактеризувати історіографічну традицію, а й показати її зв’язок із тенденціями в політичному житті Угорщини двох останніх століть. У більш концептуальних статтях В.Панаїте, Л.Кунчевича та Ґ.Кармана хоча й немає історіографічних оглядів, проте чітко визначено Український історичний журнал. – 2016. – №1 198 Рец, ензії й огляди традиційні для тієї чи іншої національної історіографії концепти, які автори намагалися піддати ревізії. В інших випадках читачеві (а можливо й деяким авторам збірки) доводиться лише здогадуватися – від якої національної тра- диції (кліше, топосів, міфів) відштовхується той чи інший дослідник у своїй статті. Особливо хотілося б відзначити новизну підходів В.Панаїте, Л.Кунчевича й Ґ.Кармана. Стаття першого важлива відходом від національної (румунської) ретроспективи та блискучим аналізом відносин Порти з Валахією, Молдавією з перспективи султанської канцелярії й мусульманського права. Л.Кунчевичу вдалося показати ефективність одночасно двох перспектив – османської та європейської/раґузької в дослідженні правового статусу середньовічного Дубровника. Нарешті студія Ґ.Кармана цікава використанням підходів «нової культурної історії» – дослідник звертається до вивчення символів влади, цере- моніальних практик і репрезентацій. Загалом збірка «Європейські держави-данники Османської імперії у XVI– XVII ст.», безумовно, сприятиме не тільки кращому розумінню процесів, що відбувалися у Східній та Південно-Східній Європі впродовж зазначеного часу, а й більш предметному аналізу розмаїття відносин між ядром імперії та її периферією. О.Л.Осіпян (Краматорськ)

Схожі ресурси