Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920

Рецензія на книгу: Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920: Зб. док. / Укл. В.Лебідь (кер. проекту), О.Макієнко, І.Сінкевич, О.Шинкаренко, передм. та ком. О.Макієнко. – Херсон: Айлант, 2015. – 636 с....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Шандра, В.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2016
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Рецензії й огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109781
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920 / В.С. Шандра // Український історичний журнал. — 2016. — № 1. — С. 207-213. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-109781
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1097812016-12-15T03:02:39Z Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920 Шандра, В.С. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920: Зб. док. / Укл. В.Лебідь (кер. проекту), О.Макієнко, І.Сінкевич, О.Шинкаренко, передм. та ком. О.Макієнко. – Херсон: Айлант, 2015. – 636 с. 2016 Article Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920 / В.С. Шандра // Український історичний журнал. — 2016. — № 1. — С. 207-213. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109781 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії й огляди Рецензії й огляди
spellingShingle	Рецензії й огляди Рецензії й огляди Шандра, В.С. Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920 Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920: Зб. док. / Укл. В.Лебідь (кер. проекту), О.Макієнко, І.Сінкевич, О.Шинкаренко, передм. та ком. О.Макієнко. – Херсон: Айлант, 2015. – 636 с.
format	Article
author	Шандра, В.С.
author_facet	Шандра, В.С.
author_sort	Шандра, В.С.
title	Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920
title_short	Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920
title_full	Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920
title_fullStr	Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920
title_full_unstemmed	Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920
title_sort	діяльність земських установ на херсонщині: 1865–1920
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Рецензії й огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109781
citation_txt	Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920 / В.С. Шандра // Український історичний журнал. — 2016. — № 1. — С. 207-213. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT šandravs díâlʹnístʹzemsʹkihustanovnahersonŝiní18651920
first_indexed	2025-07-07T23:39:02Z
last_indexed	2025-07-07T23:39:02Z
_version_	1837033369818365952
fulltext	Український історичний журнал. – 2016. – №1 Відразу слід зауважити, що сучасна укра- їнська історіографія бідна на дослідження історії земств. Чи то через недооцінюван- ня їх попередньою історичною школою, яка змушена була підкреслювати, що найкра- щою управлінською системою були органи радянської влади, чи то через переконання, що їх мають досліджувати історики держави і права, чи то через неможливість опрацьо- вувати обширні архівні фонди земств, чи то через якусь іншу, – але все ж упередженість1. Урешті, поява цієї книжки є добрим спонукальним чинником їх вивчення як тих інституцій, котрі змогли в умовах самодержавної влади, за відсутності демокра- тії та за бюрократичного засилля мобілізувати місцеву людність для вирішення цілої низки господарських і соціальних питань, медичного забезпечення, освіти, транспорту – усього того, що держава без них не могла зробити. Приємне враження справляє і те, що це видання здійснено за підтримки Херсонської обласної державної адміністрації, і хочеться сподіватися, що вона справді потребує історичних практик самоврядування, які свого часу яскра- во продемонстрували земства. Урешті про це йдеться у передньому слові її голови – А.Путілова, який уважає, що досвід земств може сприяти реформі місцевого управління, базованій на принципах самоврядування, що нині за- проваджується в Україні. В історико-археографічній передмові кандидата історичних наук О.Макієнка, визнаного фахівця з історії діяльності херсонського земства, ідеться про завдання, які на них покладала верховна влада Російської імперії, аби подолати відсталість місцевого господарства в усіх його сферах. Детально розглянуто владні механізми, за допомогою яких ті долали перші труднощі й добивалися успіхів. Заслуговує на увагу в передмові ґрунтовний аналіз збе- реженої частини земських архівів та їх видавничої продукції, що зберігається в бібліотеці Державного архіву Херсонської області. Серед них різноманітні звіти про діяльність, які розглядалися земством як важлива складова їхньої роботи, про яку вони повинні були інформувати своїх виборців, одночасно і платників місцевих податків. 1 Виняток становлять декілька видань: Лохматова А. Катеринославське земство. – Запоріжжя, 1999; Козаченко А.І. Земське самоврядування в Полтавській губернії (1864– 1920): Історико-правове дослідження. – Полтава, 2009; Кочергін І. Земське самоврядування Катеринославщини (персонологічний вимір). – Дніпропетровськ, 2011. діяЛьність Земських установ на херсонщині: 1865–1920: ЗБ. док. / укЛ. в.ЛеБідь (кер. проекту), о.макіЄнко, і.сінкевич, о.шинкаренко, передм. та ком. о.макіЄнко. – херсон: айЛант, 2015. – 636 с. Український історичний журнал. – 2016. – №1 208 Рец, ензії й огляди Незайвим було б в археографічній передмові з’ясувати, чому збереглася така мала кількість діловодних документів із земських архівів, та визначи- ти їх інформативний потенціал, особливо це стосується втраченого комплексу. Адже йдеться про можливість майбутнього всебічного вивчення земської ді- яльності і тих механізмів, за допомогою яких херсонське земство здійснило суттєвий прорив у налагодженні господарської інфраструктури. Документи до публікації підібрано за тематично-хронологічним принци- пом, який цілком виправданий. Вони однаково рівномірно висвітлюють діяль- ність як ґубернського, так і повітових земств. Спершу читач може з’ясувати структуру та порядок їх роботи, які було обговорено й схвалено вже на пер- шому ґубернському земському засіданні. Як і годилося, розпорядчими повно- важеннями наділялися зібрання, а управи – виконавчими. Було визначено, які питання мають вирішуватися колеґіально, серед них – звіти, проекти бюд- жетів, укладання договорів та інші, менш важливі, розглядалися одноосібно головою. Земці запропонували, аби засідання були публічними. Більше того, вони скасували заборону ґубернатора не допускати сторонніх осіб, оскільки вважали, що відкритість зібрань сприятиме гласності земства, тієї риси, котру раніше недооцінювала місцева адміністрація (док. №3). Із великим зацікавленням сприймаються документи про те, як українізу- валися земства в 1917–1918 рр. Намагаючись бути виразником інтересів най- ширших верств суспільства, вони перевели своє діловодство з російської на українську мову й лише в разі відсутності земців зі знанням української до- зволялося переходити на російську, та й то недовго – до 1 січня 1919 р. Аби пе- рехід відбувався безболісно влаштовувалися курси для вивчення української мови (док. №19, 35). Не можна не помітити, що одним з перших кроків земств було поліпшення матеріального становища вчителів народних шкіл, адже земства, на відміну від міністерства народної просвіти, розцінювали школу як важливий соціальний чинник для подолання багатьох негараздів місцевого життя й уважали, що не- освіченість породжує байдужість населення. У цьому руслі можна розглядати документи й про матеріальну підтримку тим, хто цілковито віддавався службі та з малим жалуванням відбував її в інтересах місцевої людності (док. №28–29). Резонною є й публікація матеріалів про складання земських кошторисів, адже земства мали самі сформувати джерела власного бюджету (док. №38). Щоби мати сталі надходження йшлося про вироблення порядку оцінювання нерухомого майна, зокрема землі, та про зменшення обов’язкових витрат, що мали загальнодержавне спрямування. Публікація витрат висвітлює, на які потреби земство використовувало їх у першу чергу. Як окремий напрям роботи земства впорядники виділили видавничу його активність, метою якої було інформування населення про власну діяльність. Серед цільових названо такі видання, як «Сборник херсонского земства» (док. №55–56), «Земский ежегодник» (док. №85), «Известия Херсонского уездного земства». Зауважимо, що автори публікації не зовсім коректно переклали наз- ви цих видань: в одному випадку, як і слід, навели ориґінальну назву, а в іншому – переклали її українською. Український історичний журнал. – 2016. – №1 Рец, ензії й огляди 209 Науковій діяльності земства впорядники також присвятили окрему внут- рішню підбірку, в якій уміщено документи про статистичні дослідження та ви- вчення земствами умов проведення повітового подвірного перепису, природно- історичного, сільськогосподарського описів. Недаремно й по сьогодні земська статистика вважається достовірнішою від державних даних, і саме тому її високо оцінювали В.Антонович та Д.Яворницький (док. №73, 75). Методику земського описання повинні були опанувати й працівники санітарної служби, а до організації метеорологічних досліджень на запрошення земства взявся професор Новоросійського університету О.Клосовський. На прохання херсон- ського ґубернатора земство мало б асиґнувати й підтримку ґубернської вченої архівної комісії, діяльність якої сприяла би збереженню документальних дже- рел та активізувала б вивчення історії краю (док. №79). Для характеристики взаємовідносин земств із державними органами й установами впорядники підібрали документи про спірні питання з ґубер- натором, мировими суддями, поліцейськими урядниками, селянськими ор- ганами. Їх аналіз дозволяє з’ясовувати широке коло питань – від ступеня самоврядності земств до виявлення практики взаєморозуміння між ними та державою при досягненні рішень щодо купівлі громадами землі, перенесен- ня ґубернських установ до Одеси та про місце перебування мирових судів. Чи не найважливішим серед них було питання стягнення податків, заміни подушного податку надвірним та поземельним (док. №85), про врахуван- ня інтересів краю під час укладання російсько-німецького договору 1900 р. Інакше кажучи, ішлося про те, щоб земства не виходили за межі своїх уза- конених повноважень, за чим мали наглядати ґубернатори й навіть ґенерал- ґубернатори. У нашому випадку херсонське земство, скоріше, належало до непокірних, і не через власну необізнаність із законами, а «завдяки» неба- жанню ґубернської адміністрації рахуватися із земством, уважати його рівно- правною собі інституцією. Тут-таки вміщено документи про ставлення земства до виступів під час першої російської революції 1905–1907 рр. Це питання у сучасній історіогра- фії практично не з’ясовувалося, хоча воно варте вивчення, адже земства були реально зацікавленими в тому, щоб народна стихія не перекреслила всю їхню роботу, а тому прагнули розібратися, що послужило причиною селянських безладів: висока орендна плата за землю, малоземелля, чи безземельний «пролетаріат»? Із цією метою було проведено наради із землевласниками та вдалося зменшити соціальну напругу. Ще більшу роль у служінні місцевим інтересам земства проявили під час подій 1918–1919 рр., коли всі повітові земства Херсонщини визнали себе складовою частиною Української Народної Республіки (док. №105). Суттєвими є документи, підібрані для вивчення земського опозиційного руху, який можемо зауважувати при відносинах із державними структурами. Херсонське земство, як жодне інше в Російській імперії, прагнуло створити во- лосні земства. Воно активно пропонувало напередодні революції 1905–1907 рр. свою участь у напрацюванні урядових законопроектів, а пізніше – у виборчому законодавстві. Український історичний журнал. – 2016. – №1 210 Рец, ензії й огляди І все ж найважливішу та найкращу частину вміщених у збірнику доку- ментів присвячено практичній діяльності земств у сфері місцевого господар- ства – те, для чого вони, власне, і створювалися. Одне з перших питань, котре потребувало вирішення, – облаштування місцевих доріг. Наступним стало запровадження земської ветеринарної служби, такої необхідної у краї з роз- виненим скотарством. Величезна робота розгорнулася щодо збереження та розведення лісів і садів, яка розпочалася зі звернення до кожного мешканця посадити по 5–10 дерев біля своєї садиби, обіцяючи нагороду найбільш актив- ним. Створена лісова стража забезпечувала правильне використання вже іс- нуючих лісів. Ці та інші пропозиції підтримало міністерство державних маєт- ностей, яке надало матеріальне сприяння земствам (із цього розпочалась їх співпраця з центральною владою). Важливою станом на 1860-ті рр. була боротьба із сараною та іншими шкід- никами сільського господарства, яка доти велася старими методами. Саме в таких питаннях господарської активності земства користувалися найбільшою довірою влади. Уже через декілька років херсонське земство зробило суттєві кроки у цьому напрямі, відкрило сільськогосподарське училище у Херсоні, за- снувало цілу низку стипендій для власних майбутніх фахівців, надавало кош- ти на наукові дослідження сільськогосподарській кафедрі Новоросійського університету (док. №134). У 1894 р. міністерство землеробства запросило зем- ських діячів до обговорення цілої низки питань щодо потреб сільського госпо- дарства. Херсонське земство висловилося за організацію кредитів і дослідних полів, зменшення податку для селян та землевласників. На зібранні 1866 р. повітове земство поставило не менш амбітне питан- ня про розчищення гирла Дніпра для потреб судноплавства, аби Херсон став містом-портом для зручного ведення місцевої й зарубіжної торгівлі (док. №123). До питань, які ініціювали повітові земства і вирішувалися першочергово, від- носилася також пошта, котра досить швидко стала кращою від державної на- стільки, що в 1880-х рр. останню підпорядкували саме земствам. Не відразу, але поступово земства почали активно розв’язувати питання торгівлі, її впорядкування, спорудження переправ, запровадження мит, зни- ження та скасування тарифів на сільськогосподарські машини тощо. Вони підтримали Херсонську міську думу при з’єднанні залізницею Херсона з Харківсько-Миколаївською маґістраллю та з північною частиною Кримського півострова, узяли на себе прокладання залізниці від станції до порту (док. №173). Більше того, Херсонське повітове земство ініціювало надання селу Качкарівці статусу містечка, щоби тут розвивалася торгівля, адже воно стоя- ло на Дніпрі, мало зручне місце для причалювання суден, необхідні склади, крамниці, млини, кузні, майстерні, переправу – тобто все те, що потрібно для успішного товарообміну. Суттєвою була й соціальна підтримка населення, яка розпочалася з від- ведення державних земель для розселення малозабезпечених, а також надан- ня селянам короткострокових банківських кредитів, організації добровільного страхування худоби сільським населенням. Із 1909 р. йшлося і про страхуван- ня від пожеж. Український історичний журнал. – 2016. – №1 Рец, ензії й огляди 211 Уміщені у збірнику документи суттєво розширюють наші знання про робо- ту земств у сфері забезпечення сільського господарства агрономами, у чиєму віданні перебували дослідницькі поля й обов’язком яких були консультації місцевого населення з усіх питань землеробства. Уже 1901 р. воно набуло ак- туальності, унаслідок чого постало бюро, наділене більш широкими функція- ми, зокрема й дослідницькими, аби вивчати природні та господарські умови повітів. До його складу залучалися такі фахівці, як статистик, ветеринар, наглядач-агроном, пізніше ще й інструктори з виноробства, виноградарства і садівництва, котрі з 1906 р. розпочали кампанію з поширення сільськогос- подарських знань через лекції, бесіди. Агрономічна допомога вилилася й у такі форми, як створення сільськогосподарського та природничо-історичного музеїв, видання брошур, проведення виставок, конкурсів плугів тощо. Не менш цікава, із деталізацією повсякдення, та частина збірки, де йдеть- ся про організацію медичної допомоги населенню й долання таких соціальних явищ, як жебракування, бродяжництво. Земці були переконані, що ці суспільні вади породжено лінощами, дармоїдством, пиятикою, тож із ними слід боротися поліцейськими заходами (док. №198, 200). На одному із засідань Херсонського повітового земства 1865 р. було напрацьовано реальні заходи для, з одного боку, засудження сільською громадою дармоїдства, а з іншого – облаштування будинків опіки для літніх людей і калік (док. №198). Актуальними видаються документи й про медичне забезпечення, адже держава і це переклала на плечі земців, ліквідувавши прикази громадської опіки. Земства відразу розпочали із запобігання епідемій, віспощеплення, надання акушерської допомоги жінкам, заснування мережі земських ліка- рень («больничек»), допомогу в яких могли отримувати всі, кому вона потріб- на, незважаючи на звання, вік, стать і віросповідання (док. №204). Цей масив заходів, однак, не приніс бажаного результату – рівень захворюваності про- довжував залишатися високим. Тоді земства змінили тактику та зайнялися санітарною справою (док. №216), провели з’їзди лікарів (усього їх відбулося 14), на яких фахівці вирішували форми організації медичної допомоги насе- ленню, поділяючи його на різні категорії: немовлят, підкидьків, дітей шкіль- ного віку, місцевих і прийшлих робітників. На початок ХХ ст. у Херсоні вже діяла бактеріологічно-гігієнічна лабораторія, співробітники котрої мали ви- являти хвороби вірусного походження. Про високу результативність цієї ро- боти свідчила Петербурзька всеросійська гігієнічна виставка 1914 р., на якій херсонському земству було присуджено найвищу нагороду – почесний диплом. Окрема сторінка історії – діяльність земства в роки Першої світової війни. Не обійдено увагою й культурно-просвітницьку діяльність повітових земств, які активно взялися долати неписьменність. Ще 1865 р. Херсонське повітове земство вперше ухвалило запровадження обов’язкової освіти для населення, повертаючись до нього знову та знову, найактивніше в 1905 р. (док. №260, 304), випередивши на порядок усі інші земства в імперії. Поряд із загальною вирішувалися питання професійної освіти, зокрема шляхом заснування спеці- алізованих шкіл: для підготовки повивальних бабок, фельдшерсько-акушер- ських, а також сільськогосподарських і ремісничих. Щодо останніх, то саме Український історичний журнал. – 2016. – №1 212 Рец, ензії й огляди херсонське земство прагнуло виробити тип відповідної школи, яка готувала б вправного селянина з ремісничо-технічними навичками. Не менш активною була й діяльність у поширенні знань через позашкільну освіту (музеї, народні читальні). Цікаво, що земство схвально поставилося до пропозицій учителів народ- них шкіл 1881 р. про використання місцевих мов при викладанні предметів для дітей молдаван та українців. До цього питання воно неодноразово по- верталося й 1905 р. (док. №275, 303, 305). На початку ХХ ст. земці активно включилися також у формування культурно-українського середовища, уша- новуючи Т.Шевченка, І.Котляревського, І.Нечуя-Левицького та демонструючи своєрідність власної ментальної географії. Не важко помітити, що впорядники видання намагалися залучати доку- менти про соціально активних діячів, які багато та плідно працювали у зем- стві, що свідчить про здатність місцевої влади мобілізувати інтелектуальні сили на користь рідного краю. Тому цілком логічним було вміщення матеріа- лів, присвячених земцям, аби почути «голос» учасників, людей освічених, ду- маючих, благородних, тих, уболівальників за людей, із тими рисами, з якими пов’язують їх належність до справжньої місцевої еліти. Оцінюючи повноту збірки, усе ж упадає у вічі відсутність двох законодав- чих актів, згідно з якими створювалися (положення від 1864 р.) та реформу- валися (положення від 1890 р.) земства. Останнє, як відомо, було серйозним антидемократичним кроком у зміні виборчої системи, унаслідок чого відбувся крен у бік станового, а не майнового принципу, припинено доступ у землероб- ську курію недворянського елементу. Було також підвищено земельний ценз, збільшено кількість місць для дворян, а для селянства – зменшено. Однак до- кументів про реакцію херсонського земства на ці заходи верховної влади прак- тично немає. Не відкидаю того, що їх могло не бути, і земська контрреформа 1890 р. не змінила сутності діяльності земців, утім навряд чи вона пройшла непоміченою. Слід звернути увагу й на високу культуру археографічного опрацювання документів. Якщо ж говорити про неточності, помічені у заголовках, то вони практично одного порядку, коли вказується на одне питання, а в документі йшлося і про інші, як-от у заголовку матеріалу зазначено про використання української мови в початкових школах, а у тексті, крім того, – ще й про молдав- ську (док. №275). Щоправда, таких випадків зауважено небагато. Науково-довідковий апарат видання також підготовлено якісно. Надзвичайно багаті на інформацію і в культурі її подачі коментарі, що за- безпечують інтерес читача після ознайомлення з документом. Особливо це стосується осіб – тих творців часу, які постають перед читачем людьми сво- го, дев’ятнадцятого, століття. Кидається у вічі плідність дослідницької роботи впорядників у зібранні відомостей про них та при їх аналізі з вивіренням і зіставленням. Фахово підготовлено покажчики імен та географічних назв, які стануть у пригоді при здійсненні конкретного пошуку в такому великому ви- данні. Не менш важливі й покажчики установ та хронологічний по докумен- тах. Останній не зайве вказує про відсутність лакун, що кожен рік у діяльності Український історичний журнал. – 2016. – №1 Рец, ензії й огляди 213 земств документально забезпечений і представлений у збірнику певною їх кількістю. І нарешті – перелік архівних фондів та публікацій матеріалів. Усі ці складові науково-довідкового апарату свідчать про високий рівень архео- графічної роботи, яку можна брати за зразок для наслідування. Навіть побіжний аналіз документів про херсонське земство розширює наші знання та часові рубежі про цю все ще недооцінену дослідниками фор- му співпраці місцевої людності й держави, про оптимізм земських діячів та щире їх прагнення розвивати рідний край, а не, скажімо, збагачуватися за його раху нок. Більше того, опубліковані матеріали розширюють попередні хронологічні дистанції багатьох соціальних явищ і подій, тож будуть цікавими не тільки для істориків, але й для історичних соціологів і прихильників куль- турної антропології. Тож збірник явно на часі, заслуговує не тільки високої оцінки, а й щирої вдячності фахівців. В.С.Шандра (Київ)

Діяльність земських установ на Херсонщині: 1865–1920

Репозитарії

Схожі ресурси