Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України
Виявлено, що необхідність проведення модернізації української промисловості обумовлена перш за все її особливостями. Визначено основні риси, які притаманні процесу модернізації. Проаналізовано стан вугільної промисловості України. Встановлено, що в основі економічного розвитку вугільного підприємств...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Назва видання: | Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109829 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України / В.В. Горощенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 67-83. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-109829 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1098292016-12-18T03:02:19Z Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України Горощенко, В.В. Виявлено, що необхідність проведення модернізації української промисловості обумовлена перш за все її особливостями. Визначено основні риси, які притаманні процесу модернізації. Проаналізовано стан вугільної промисловості України. Встановлено, що в основі економічного розвитку вугільного підприємства лежать три фактори економічного зростання, або три види капіталу: природний капітал (природні ресурси), виробничий (створені засоби виробництва) і людський капітал (трудові ресурси). Обґрунтовано, що для вирішення проблеми капіталізації вугільної галузі фактори капіталізації варто поділити на три рівні: мікрорівень (рівень підприємства), мезорівень (галузевий рівень), макрорівень (державний рівень). Выявлено, что необходимость проведения модернизации украинской промышленности обусловлена прежде всего ее особенностями. Определены основные черты, которые присущи процессу модернизации. Проанализировано состояние угольной промышленности Украины. Установлено, что в основе экономического развития угольного предприятия лежат три фактора экономического роста, или три вида капитала: природный капитал (природные ресурсы), производственный (созданные средства производства) и человеческий капитал (трудовые ресурсы). Обосновано, что для решения проблемы капитализации угольной отрасли факторы капитализации стоит разделить на три уровня: микроуровень(уровень предприятия), мезоуровень (отраслевой уровень), макроуровень (государственный уровень). It is detected that necessity of Ukrainian industy’s modernization is due primarily by its features. The main features that are inherent in the process of modernization are identified. The status of coal industry in Ukraine is analyzed. It was established that the main of economic development of a coal mine based on three factors of economic growth, or three types of capital: natural capital (natural resources), manufacturing (created means of production) and human capital (labor). It was proved that solving the problem of capitalization of the coal industry capitalization factors should be divided into three levels: micro (company level), meso (sectoral level), macro (state level). 2015 Article Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України / В.В. Горощенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 67-83. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2220-7961 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109829 uk Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Виявлено, що необхідність проведення модернізації української промисловості обумовлена перш за все її особливостями. Визначено основні риси, які притаманні процесу модернізації. Проаналізовано стан вугільної промисловості України. Встановлено, що в основі економічного розвитку вугільного підприємства лежать три фактори економічного зростання, або три види капіталу: природний капітал (природні ресурси), виробничий (створені засоби виробництва) і людський капітал (трудові ресурси). Обґрунтовано, що для вирішення проблеми капіталізації вугільної галузі фактори капіталізації варто поділити на три рівні: мікрорівень (рівень підприємства), мезорівень (галузевий рівень), макрорівень (державний рівень). |
| format |
Article |
| author |
Горощенко, В.В. |
| spellingShingle |
Горощенко, В.В. Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| author_facet |
Горощенко, В.В. |
| author_sort |
Горощенко, В.В. |
| title |
Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України |
| title_short |
Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України |
| title_full |
Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України |
| title_fullStr |
Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України |
| title_full_unstemmed |
Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України |
| title_sort |
умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості україни |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2015 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109829 |
| citation_txt |
Умови прискорення інноваційної модернізації вугільної промисловості України / В.В. Горощенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 67-83. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| work_keys_str_mv |
AT goroŝenkovv umovipriskorennâínnovacíjnoímodernízacíívugílʹnoípromislovostíukraíni |
| first_indexed |
2025-07-07T23:42:49Z |
| last_indexed |
2025-07-07T23:42:49Z |
| _version_ |
1837033607369064448 |
| fulltext |
67
В.В. Горощенко, к.е.н.
УМОВИ ПРИСКОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ
МОДЕРНІЗАЦІЇ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
УКРАЇНИ
Об’єктивність та необхідність модернізації вітчизняної
економіки зумовлені вимогами виживання в умовах зростаю-
чого рівня конкуренції та технологічного випередження окре-
мих країн, які обрали інноваційний шлях розвитку. Саме модер-
нізація економіки, заснована на формуванні високотехнологіч-
них ресурсів у промисловості, реалізації сучасних систем уп-
равління промисловістю й ефективному залученню у господар-
чий обіг інноваційних розробок, дозволяє забезпечити економі-
чне зростання в умовах інноваційної економіки.
Проблеми модернізації промисловості України зайняли
досить помітну нішу в наукових дослідженнях останніх років,
зокрема, в роботах М. Ксенофонтова, М. Узякова, В. Горбатен-
ко, В. Макарова, Ю. Ковальчук, К. Божинської, Н. Валінкевич
та ін. Актуальність такого напряму зумовлена тим, що загрози і
виклики економічного розвитку нашої держави, пов'язані з тех-
нологічною відсталістю вітчизняної промисловості, набули
"критичної точки", відповідно, обмежуючи можливості реаліза-
ції успішної конкурентної стратегії та перспективи економічно-
го зростання країни. Перебіг кризових процесів також додав
аргументів на користь модернізації промисловості.
Говорячи про модернізацію вітчизняної промисловості в
цілому, варто відзначити, що різні галузі промисловості мають
свою специфіку і слід використовувати диференційований під-
хід до модернізації розвитку кожної галузі. Модернізація про-
мисловості на практиці має базуватися на ряді галузевих стра-
тегій і програм розвитку, основною метою яких є зростання
частки конкурентоспроможної продукції на внутрішньому та
зовнішньому ринках за рахунок розвитку і створення нових ви-
сокотехнологічних виробництв.
© В.В. Горощенко, 2015
68
Необхідність модернізації української промисловості
обумовлена, перш за все, її особливостями, зокрема:
неефективна галузева структура промислового виробни-
цтва. Майже 2/3 загального обсягу промислової продукції при-
падає на галузі, що виробляють сировину, матеріали й енерго-
ресурси, тобто продукцію низького ступеня переробки, пере-
важно проміжного споживання і високої енергоємності, що
значно обмежує можливості промисловості до економічного
зростання через низьку ефективність сировинних виробництв;
посилення деградації вітчизняної промисловості вбік си-
ровинного придатку розвинутих країн та ринку для імпортова-
ної високотехнологічної продукції. При загальній експортній
орієнтації вітчизняного промислового виробництва на рівні
34,8% за окремими видами діяльності вона досягає більш ніж
60%, наприклад, у легкій промисловості, машинобудуванні та
ін.;
прогресуюча інноваційно-технологічна відсталість вітчиз-
няного промислового виробництва від економічно розвинутих
країн. Майже 80% промислової продукції виготовляється на
виробництвах III та IV технологічних укладів, значний знос ос-
новних фондів, низька інноваційна активність промислових під-
приємств.
Не принижуючи значимості найскорішого виходу вітчиз-
няної промисловості на сучасний науково-технологічний рі-
вень, притаманний розвинутим країнам, слід відзначити, що
стратегія активізації структурно-інноваційного і технологічного
оновлення виробництва не повинна відриватись від дійсності,
тобто, орієнтуючись на досягнення світової економіки, не мож-
на ігнорувати розрив, який склався у науково-технологічному
розвитку між Україною та розвинутими державами світу. Тому
основна увага має зосереджуватися на модернізації традиційно-
го індустріального базису національної економіки.
Аналіз робіт [1-11] дозволив визначити основні риси, ха-
рактерні для процесу модернізації:
комплексність, тобто модернізація має торкатися всіх
сфер життя суспільства;
69
системність, оскільки модернізація передбачає зміни еко-
номічних, правових, політичних, культурних інститутів та від-
носин, тому вона має здійснюватися одночасно на всіх рівнях −
світовому (мегамодернізація); державному (макромодерніза-
ція); галузевому (мезомодернізація) та рівні підприємства (мік-
ромодернізація);
диференційний характер, тобто модернізація може відбу-
ватися на основі власних традицій країни одночасно із запози-
ченням певних недоліків інших країн;
мобілізаційність − потреба в залученні фінансових та ін-
ших видів ресурсів для здійснення;
просторово-часова спрямованість − здійснення модерні-
зації на визначеній території та протягом певного часу;
поетапність, що передбачає формування механізму здій-
снення модернізації, визначення орієнтирів, складових й умов
процесу, спрямованих на зміни у певному середовищі.
Виходячи з вищевикладеного, модернізацію слід тракту-
вати як багаторівневий комплексний процес, який передбачає
поетапну мобілізацію всіх наявних ресурсів та їх оптимізацію з
метою здійснення інституційних перетворень у фінансово-
економічній, соціально-культурній, політичній та інших сферах
суспільства.
Однак варто погодитись із В.К. Симоненко, що оскільки
модернізація виконує місію оздоровлення, відлагодження, пе-
ребудови суспільної системи, то модернізація без інновацій –
безплідний ґрунт для вкладання капіталу [12]. У зв’язку із цим
більш доцільно говорити про інноваційну модернізацію еконо-
міки, яка має охоплювати всі її сектори та їх підприємства, щоб
зрештою забезпечити сталий та ефективний розвиток націона-
льного господарства у найближчій перспективі. Основним під-
ґрунтям цього процесу має стати масштабне впровадження у
виробництво досягнень НТП, спрямованих на докорінне та ін-
тенсивне оновлення матеріально-технічної бази галузей з метою
виготовлення продукції, яка буде конкурентоспроможною на
зовнішньому і внутрішньому ринках. У даному контексті фор-
мується загальна мета модернізації, реалізація якої надасть змо-
гу промисловим підприємствам досягти високих результатів у
70
своїй діяльності та задовольнити суспільні потреби у необхід-
них продуктах і послугах.
Модернізація спрямована на техніко-технологічне пере-
оснащення промислового виробництва, що звичайно потребує
залучення інвестицій з метою заміни фізично та морально зно-
шених основних фондів підприємств й інноваційного оновлен-
ня основного капіталу у достатніх обсягах, тобто спрямована на
інноваційно-інвестиційний процес, який у цілому охоплює
комплекс суспільно-виробничих та фінансово-економічних від-
носин − від зародження інноваційної ідеї до її практичної реалі-
зації щодо модернізації промислового виробництва з метою до-
сягнення переваг у майбутньому.
Як відомо, будь-який процес завжди передбачає здійснен-
ня витрат та перетворення ресурсів, які спрямовуються на роз-
виток відповідного процесу. Такими ресурсами для інновацій-
ної модернізації можуть виступати інвестиційні, фінансові, ма-
теріальні, інтелектуальні, природні, трудові та інформаційні.
Як пріоритетну ланку модернізації промисловості Укра-
їни варто розглядати вугільну промисловість, оскільки сучас-
ний аналіз світового виробництва та споживання вугілля дово-
дить, що воно досі залишається головним енергоресурсом, що є
важливим фактором для нашої держави, яка володіє значними
запасами вугілля і майже не має нафти та газу і, відповідно, ви-
значає не лише розвиток паливно-енергетичного комплексу, але
й національний курс розвитку економіки в цілому.
Процеси інноваційної модернізації вугільної промислово-
сті здійснюються вже тривалий час, однак унаслідок їх несис-
темності, непослідовності та суперечливості вони не забезпечи-
ли належної ефективності й конкурентоспроможності галузі.
Інноваційна модернізація вугільної промисловості має пе-
редбачати заходи щодо створення, трансферту та впровадження
інновацій у сфері техніки, технології, організації виробництв;
удосконалення структури виробничої бази (будівництво нових і
розвиток перспективних діючих шахт, ліквідація безперспек-
тивних підприємств тощо); перебудови організаційної структу-
ри управління галуззю; перетворення системи господарювання
на ринкових засадах (трансформація відносин власності, фор-
мування ринкового конкурентного середовища).
71
Під інноваційною модернізацією вугільної промисловості
України розумітимемо запровадження системи фінансово-еко-
номічних, інституціональних, інноваційних (науково-техніч-
них), організаційних та інших заходів з метою оптимізації галу-
зевої, технологічної, регіональної, організаційної та управлін-
ської структури промисловості та на цій основі забезпечити
спроможність модернізованих вугледобувних підприємств в
умовах інтеграції та глобалізації вирішувати основні завдання
соціально-економічного розвитку України.
Окремі напрями оптимізації галузевої, технологічної, ре-
гіональної, організаційної та управлінської структури вугільної
промисловості подано на рис. 1.
Зазначені напрями інноваційної модернізації збігаються з
цілями інвестиційної, інноваційної, структурної, кадрової, фі-
нансової політики у сфері промисловості. У зв’язку із цим здій-
снення інноваційної модернізації має передбачати інтеграцію
інституціональних механізмів цих політик з метою забезпечен-
ня конкурентоспроможності вітчизняної промисловості на
внутрішньому та зовнішньому ринках й інтеграцію у світовий
промисловий простір. Отже, поняття інноваційної модернізації
у даному контексті можна розглядати як інтегровану інститу-
ціональну категорію.
Для забезпечення високоефективного відновлення вироб-
ництва інноваційна модернізація має не лише включати масш-
табне перетворення техніки і технології виробництва, але і тор-
катися питань організації праці, підготовки і перепідготовки
кадрів, управління галуззю та передбачати компенсаційні меха-
нізми негативного впливу видобутку природних ресурсів на
функціонування вугільної промисловості, зокрема: підвищення
частки інвестицій у розвідку і видобуток корисних копалин;
розвиток фінансової системи країни; стимулювання оновлення
фондів; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій; удос-
коналення системи державної підтримки в умовах приватизації;
підвищення рівня гірничого обладнання; збільшення ресурсів
на НДР та інтенсифікацію інноваційних процесів; модернізація
і диверсифікація виробництва; державно-приватне партнерство.
72
Рис. 1. Напрями інноваційної модернізації
вугільної промисловості України
Напрями інноваційної модернізації вугільної промисловості України
Оптимізація галузевої структури промисловості:
- формування економічної доданої вартості на вугледобувних підприємствах;
- забезпечення розвитку наукоємних галузей, які сприяють підвищенню ефективності
роботи вугільних шахт (зокрема машинобудування, приладобудування та ін.);
- розробка та реалізація програми створення конкурентоспроможної вітчизняної
гірничодобувної техніки
Оптимізація регіональної структури промисловості:
- раціональне використання природних ресурсів шляхом підвищення ступеня їх пере-
робки та збільшення обсягу створеної доданої вартості в регіоні;
- зменшення техногенного навантаження на довкілля;
- налагодження ефективної взаємодії великого, середнього та малого бізнесу у сфері
промисловості
Оптимізація організаційної структури промисловості:
- запровадження інноваційних форм організації промислового виробництва, орієнто-
ваних на забезпечення замкнутого технологічного циклу виробництва з високою
створеною доданою вартістю, зокрема, вертикально та горизонтально інтегрованих
структур;
- формування повноцінної інноваційної інфраструктури підтримки інноваційних
процесів з метою їх інтенсифікації, що включає технологічні парки, інжинірингові та
консалтингові центри;
- забезпечення наукового супроводження технологічних процесів
Оптимізація управлінської структури промисловості:
- формуванням повнофункціональної структури системи управління промисловістю;
- посилення взаємодії та координації роботи промислових підприємств з органами
державного управління та суміжними галузями щодо інноваційної реструктуризації
промисловості
- забезпечення підготовки та перепідготовки кадрів за напрямами інноваційного
розвитку;
- здійснення заходів щодо підвищення потенціалу науково-технічної та інноваційної
діяльності
Оптимізація технологічної структури промисловості:
- впровадження готових новітніх технологій видобутку вугілля;
- запровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій з метою зниження енерго-
ємності виробництва та відповідно ВВП;
- технічне переоснащення вугледобувного виробництва на інноваційній основі;
- впровадження системи заходів з підвищення якості вугільної продукції
73
Проекти інноваційної модернізації потребуватимуть залу-
чення значних обсягів інвестицій, тобто можна говорити, що
модернізація спрямована на інноваційно-інвестиційний процес,
який виступає об’єктом державної інвестиційної, інноваційної,
промислової та структурної політик, які, в свою чергу, через
наявні механізми підтримують процеси інноваційної модерні-
зації, визначають напрямки та засоби її проведення. Тому дер-
жава має забезпечувати правову основу рішень щодо іннова-
ційної модернізації вугільної промисловості, зокрема питань,
які стосуються формування інфраструктури забезпечення мо-
дернізації, захист державних і приватних інтересів, екологічної
рівноваги при здійсненні модернізації, визначення справедли-
вої ренти за використання надр, приватизації, екологічної без-
пеки, престижності шахтарської праці та ін.
Незважаючи на те що Україна належить до 12 країн світу
з найбільшими обсягами видобутку вугілля, за своїми техніко-
економічними показниками вона поступається більшості з них,
що обумовлено:
складними гірничо-геологічними умовами (мала потужні-
стю вугільних пластів (до 1,2 м), велика глибина розробки, ви-
сока газоносність та схильність багатьох пластів до раптових
викидів вугілля і газу, низька якість вугілля);
скорочення обсягу вуглевидобутку (у 2014 р. видобуто
48856,0 тис. т енергетичного вугілля, що порівняно з 2013 р.
менше на 11117,0 тис. т; коксівного − 16139,3 тис. т, що менше
порівняно з 2013 р. на 7585,2 тис. т);
зменшення гірничих виробок (за січень-травень 2014 р.
проведено 174,5 км розкривних та підготовчих гірничих виро-
бок, що на 2,3 км менше, ніж за аналогічний період 2013 р.);
підвищення ціни вугілля (за І півріччя 2014 р. ціна 1 т то-
варної вугільної продукції складала 577,2 грн. Порівняно з ана-
логічним періодом 2013 р. 1 т товарної продукції вугільних під-
приємств збільшилася на 71,8 грн, або на 14,2%);
збільшення собівартості 1 т товарної продукції (за підсум-
ками січня-червня 2014 р. фактична собівартість становила
1452,4 грн, що порівняно з січнем-травнем 2013 р. більше на
44,1 грн, або на 3,1%);
74
неплатоспроможність і збитковість вугільних шахт. У
2014 р. збитки від випуску товарної продукції без урахування
коштів державної підтримки складали 6030,4 млн грн, порівня-
но з відповідним періодом 2013 р. вони збільшилися на
61,2 млн грн;
наявність високої аварійності. Проте кількість випадків
загального виробничого травматизму у І півріччі 2014 р. на ву-
гільних підприємствах зменшилась на 84 випадки, або на 11%, і
склала 670 випадків;
застосування застарілих технологій та недостатнє техніч-
не оновлення виробництва. Рівень зношеності основних фондів
у галузі становить 49,1%; майже 96% шахт протягом понад
20 років працюють без реконструкції; третина очисних вибоїв
оснащені морально застарілою технікою, включаючи відбійні
молотки; низьким (50%) є рівень комбайнового проведення гір-
ничих виробок [13];
зниження обсягів інвестицій у підприємства вугледобув-
ної промисловості. Так, у 2013 р. загальна сума інвестицій ста-
новила 457,8 млн грн, що на 1302 млн грн менше порівняно із
2012 р. (рис. 2);
недостатність фінансування інноваційної діяльності. Бі-
льшість витрат за аналізований період було спрямовано на при-
дбання машин, обладнання та програмного забезпечення. Знач-
но менше коштів було спрямовано на дослідження і розробки,
придбання нових технологій та інші напрями. Питома вага ви-
трат на інноваційну діяльність у вугільній промисловості за на-
прямами наведено на рис. 3;
поступова втрата конкурентних позицій вугільної проду-
кції на внутрішньому і зовнішніх ринках. Аналіз динаміки зов-
нішньої торгівлі продукцією галузі свідчить про нарощування
негативного сальдо, яке у 2013 р. збільшилось у 4 рази порівня-
но з 2005 р. (рис. 4), що, певною мірою було спричинено знач-
ними обсягами імпорту коксівного вугілля з Російської Федера-
ції;
низький попит на вітчизняну вугільну продукцію, спри-
чинений недостатньою ефективністю її використання на внут-
75
Рис. 2. Інвестиції у підприємства вугледобувної промисловості
Складено за інформацією, наданою Державною службою статис-
тики України.
Рис. 3. Питома вага витрат на інноваційну діяльність
у вугільній галузі
Складено за збірниками Держстату України «Наукова та іннова-
ційна діяльність в Україні» [Електронний ресурс]. − Режим доступу:
http://www.ukrstat.gov.ua.
0
500
1000
1500
2000
2500
3000
3500
2009 2010 2011 2012 2013
1981,8
2525,3
3423,6
1759,5
457,8
778,8
378
1354,3
1186,2
370,7
1065,6
1563,1 1613,7
502,1
112,7137,4
584,2
455,6
71,2 30,8
Роки
Усього інвестицій Держбюджет Власні джерела Інші джерела
2010 2011 2012
3,5 6,7 1,66
93,9 89,9 95,26
0,08 0,09 0,072,5 3,3 0,01
Роки
Дослідження і розробки
Придбання машин, устаткування, програмного забезпечення
Придбання нових технологій
Інші напрями
76
Рис. 4. Динаміка зовнішньої торгівлі України вугільною
продукцією, млрд дол. США
Розраховано за даними Держстату України «Товарна структура зо-
внішньої торгівлі» за 2009-2012 рр. [Електронний ресурс]. – Режим дос-
тупу: http://www.ukrstat.gov.ua.
рішньому ринку. Так, частка електроенергії, виробленої з вико-
ристанням вугільної продукції, в Україні становить лише 26%,
у той час як у Німеччині – 58, Китаї – 70, Польщі – 90% [14].
Вирішенню ряду проблем, з якими стикається вугільна
галузь, можуть сприяти механізми капіталізації підприємств.
Капіталізація є початковим кроком до налагодження ви-
робничої діяльності підприємства, при якій можливе розширене
відтворення всіх активів, наявних у підприємства.
Основу економічного розвитку вугільного підприємства
становлять три фактори економічного зростання, або три види
капіталу: природний (природні ресурси), виробничий (створені
засоби виробництва) і людський (трудові ресурси). Тому капі-
талізацію можна розглядати як діяльність щодо перетворення
цих чинників виробництва на капітал, тобто як організацію ро-
боти, при якій власники ресурсів (держава, підприємства) могли
б заробити на своє існування і при цьому постійно виробляти
додану вартість, що дозволяє підприємствам розвиватися.
-2,5
-2
-1,5
-1
-0,5
0
0,5
1
1,5
2
2,5
3
2009 2010 2011 2012 2013
0,79
1,78
2,76 2,64
1,97
0,35
0,56
0,77 0,61 0,74
-0,44
-1,22
-1,99
-2,03
-1,23
Роки
Імпорт Експорт Сальдо
77
Показником процесу капіталізації є вартість активу (під-
приємства).
Для вирішення проблеми капіталізації вугільної галузі
фактори капіталізації варто поділити на три рівні (рис. 5).
Рис. 5. Фактори капіталізації вугледобувних підприємств
Мікрорівень – це рівень підприємства, який являє собою
сукупність різних ресурсів, активів, у тому числі здібностей ок-
ремих працівників, кожен з яких потребує капіталізації для то-
го, щоб розвиватися. Ці процеси знаходять відображення у ви-
робничому потенціалі, фінансово-економічних показниках, ор-
ганізаційній структурі управління, перспективних напрямах
розвитку. У даному випадку капіталізація залежатиме від ус-
пішності реалізації економічного потенціалу та налагодження
розширеного відтворення господарюючих суб'єктів.
Мезорівень – це рівень галузі, що передбачає державне
регулювання капіталізації через здійснення політики державно-
го розвитку галузі, спрямованої на створення сприятливого ін-
Державний рівень
Світова
кон’юнктура
ринку
вугілля
Політична
ситуація
в країні
Ступінь
державного
регулювання
Галузеві та
фінансові
ринки
Інституціональні
особливості
країни
Галузевий рівень
Стан іннова-
ційно-
інвестиційного
клімату в
галузі
Можливості
приватно-
державного
партнерства
Фінансове
становище
галузі
Податкова
та митна
політика
Цільова
структура
капіталу
Рівень підприємства
Форму-
вання
цін на
вугільну
продукцію
Стратегія
розвитку
структурних
підрозділів
підприємств
Формування
організацій-
них
структур
Струк-
тура
власно-
сті
Вироб-
ничий
потен-
ціал
Розробка
інвести-
ційних
проектів і
пошук
інвесторів
78
вестиційного клімату, можливості залучення кредитних та ін-
ших ресурсів. На даному рівні відбувається формування корпо-
ративних відносин між підприємствами та системи правил роз-
поділу ресурсів між проектами. Для цього має бути вироблена
довгострокова програма розвитку галузі, орієнтована на інтег-
рацію всіх сил й інтересів суб'єктів, що бажають підвищити
свою капіталізацію та оптимізацію розподілу ресурсів між під-
приємницькими проектами щодо підвищення чистої капіталіза-
ції.
Макрорівень – державний рівень, на якому визначаються
ціннісні пріоритети капіталізації, що знаходять відображення у
рівні ВВП, політиці держави, нормативно-законодавчій базі та
від яких залежатиме керованість капіталізацією на рівні підпри-
ємства.
Незважаючи на наявність значної кількості публікацій з
проблем капіталізації, питання щодо управління капіталізацією
у вугільній промисловості не розглядаються, що пояснюється,
перш за все, високою збитковістю вугледобувних підприємств.
Вирішення даної проблеми лежить у площині інноваційної мо-
дернізації галузі, яка пов'язується з розробкою технологій ком-
плексної переробки вугілля. У результаті впровадження техно-
логій комплексної (поглибленої) переробки вугілля можна
отримати додаткову продукцію різного виду (рис. 6).
Доцільність даної технології обґрунтовано в економічній
літературі, зокрема в роботах [15-19], де зазначається, що вона
сприятиме якісній зміні матеріально-технічної бази виробни-
цтва, підвищенню якості та конкурентоспроможності вугільної
продукції, а також сприятиме створенню ланцюжка доданої
вартості та підвищенню капіталізації виробництва.
При цьому говорити про створення ланцюжка економіч-
ної доданої вартості можна лише якщо розглядати шахту не
тільки як підприємство з видобутку вугілля, але і як джерело
отримання додаткової енергії, рідкісних і кольорових металів, а
також очищеної води.
Побудову завершених технологічних ланцюгів можливо
здійснити на основі використання кластерного підходу до уп-
равління підприємствами вугледобувної галузі, що сприятиме
79
забезпеченню координації процесу відтворення, прискоренню
впровадження технологічних нововведень, зниженню витрат на
одиницю продукції, збільшенню економічної доданої вартості
та підвищенню рівня капіталізації виробництва.
Рис. 6. Комплексний підхід до переробки вугілля
та отримання продукції на його основі
При формуванні механізму управління вугільно-енерге-
тичним кластером мають ураховуватися певні чинники, а саме:
характер розвитку вугледобувних регіонів, зумовлений
закриттям вугледобувних підприємств через нерентабельність
або виснаження запасів;
містоутворюючий фактор вугледобувних підприємств з
метою визначення умов функціонування шахтарських терито-
рій після відпрацювання чи припинення експлуатації родовища;
кон'юнктура ринку паливно-енергетичних ресурсів;
інвестиційні можливості учасників перетворень при вибо-
рі заходів соціально-економічного розвитку території;
Переробка вугілля
Підземна газифікація
Синтез-газ
Теплова енергія
Видобуток вугілля
Гідрогенізація
Рідке
паливо
Первинний
газ
Брикети
Сортове
вугілля
Смоли і хімічні
продукти
Напівкокс
Піроліз
Теплова
енергія
80
необхідність розгляду зовнішніх і перетворюючих суб'єк-
тів як єдиного господарського комплексу територій з урахуван-
ням економічних, соціальних та екологічних факторів.
Для впровадження нових інноваційних технологій щодо
комплексної переробки вугілля і створення промислових клас-
терів доцільно передбачити такі заходи:
надавати пільги з податку на прибуток тим підприєм-
ствам, які впроваджують технології з комплексного викорис-
тання надр. Пільга може надаватися на конкурсній основі та на
термін окупності проекту;
з метою зниження капітальних витрат на придбання об-
ладнання для комплексної переробки вугілля скасувати мито
при імпорті даної техніки і податок на додану вартість на неї;
розробити механізм кредитування підприємств, які мають
наміри впроваджувати інноваційні технології;
сформувати механізм надання державних коштів та дер-
жавних гарантій, створення бюджетних екологічних фондів,
оскільки впровадження цих технологій дозволить отримати
значний екологічний і економічний ефект.
Створення кластерних структур завдяки міжгалузевій вза-
ємодії підприємств, які входять до кластера, сприятиме приско-
ренню процесів економічного зростання, підвищенню іннова-
ційної активності та конкурентоспроможності, зростанню зай-
нятості, поширенню провідних технологій і припливу інвести-
цій у національну економіку.
Модернізація технологічних процесів вугледобувних під-
приємств на основі комплексної переробки вугілля сприятиме:
підвищенню інвестиційної привабливості вугледобувних
підприємств через перспективність отримання прибутку за
менший термін;
підвищенню капітальних коштів за рахунок реалізації до-
даткової продукції;
підвищенню капіталізації вугледобувних підприємств, ву-
гільних компаній за рахунок отримання додаткової економічної
вартості та включення їх у ланцюг вартісних цінностей.
Для обґрунтування напрямів удосконалення механізмів
капіталізації за рахунок збільшення економічної доданої варто-
81
сті в ланцюгу збільшення вартості підприємств на основі здійс-
нення інноваційної модернізації вугледобувного виробництва
пропонується:
застосування категорії капіталізації виробництва (підпри-
ємства) до розвитку вугледобувних підприємств;
здійснення інноваційної модернізації вугільного виробни-
цтва для формування ланцюжка економічної доданої вартості за
рахунок переходу від виробництва продукції для вузького енер-
гетичного використання до отримання нових для галузі продук-
тів, тобто комплексної переробки вугілля.
Перспективним напрямом модернізації вугільної галузі
може стати диверсифікація виробництва на основі комплексно-
го використання всіх корисних компонентів вугільно-
метанових родовищ, зокрема, створення паливно-енергетичних
блоків на базі діючих шахт.
Література
1. Лапин Н.И. Социокультурные факторы российской
стагнации и модернизации / Н.И. Лапин // Социологические ис-
следования. – 2011. – №11. – С. 3-16.
2. Белых В.С. Модернизация экономики: понятие, цели и
средства / В.С. Белых // Бизнес, менеджмент и право. – 2011. –
№ 1. – С. 14-19.
3. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства /
В. Горбатенко. – К.: Академія, 1999. – 242 с.
4. Бужимська К.О. Модернізація економіки: технологіч-
но-структурний аспект / К.О.Бужимська // Вісник ЖДТУ. –
2009. – №3(49). – С. 214-217.
5. Вардомский Л.Б. Модернизация экономики в странах
СНГ: типы, ресурсы, инструменты / Л.Б. Вардомский, А.В. Шу-
рубович // Экономическое обозревание ЕврАзЭС. – 2008. –
№1(13). – С. 4-8.
6. Мамалуй О.О. Про зміст механізму модернізації укра-
їнської економіки / О.О. Мамалуй // Вісник Національної юри-
дичної академії України імені Ярослава Мудрого. – 2010. –
№3. – С. 27-34.
82
7. Левковець О.М. Технологічна модернізація економіки
України / О.М. Левковець // Державне регулювання економіки.
– 2011. – №15. – С. 4-5.
8. Макарова И.В. Потенциал модернизации машиностро-
ительного комплекса региона: монография / И.В. Макарова. –
Екатеринбург, 2010. – 226 с.
9. Наумова Н.Ф. Рецидивирующая модернизация России:
беда, вина или ресурс человечества / Н.Ф. Наумова. – М.: Еди-
ториал УСС, 1999. – 176 с.
10. Каллагов Э.Х. Модернизация промышленных пред-
приятий в российской экономике: автореф. дис. … к.э.н. /
Э.Х. Каллагов. – М., 2003. – 41 с.
11. Балабанова Е.С. Модернизация предприятий: факто-
ры и направления / Е.С. Балобанова // Социологические иссле-
дования. – 2002. – № 6. – С. 24-27.
12. Симоненко В.К. К прорыву не готовы. Инноватизация
и модернизация экономики / В.К. Симоненко // 2000. Держа-
ва. – 2012. – 24 февраля-1 марта. – С. 1-5.
13. Державне регулювання інноваційної діяльності про-
мислового комплексу України: наук. розробка / авт. кол.:
В.Г. Бодров, М.В. Гаман, В.О. Гусєв. – К.: НАДУ, 2010. – 72 с.
14. Попович И.Н. Состояние и перспективы развития
угольной промышленности Украины / И.Н. Попович // Уголь
Украины. – 2013. – № 10. – С. 3-6.
15. Амоша А.И. Комплексное освоение угольных место-
рождений Донецкой области / А.И. Амоша, В.И. Логвиненко,
В.Г. Гринев. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. – 176 с.
16. Пешко А.В. Концепция программы «Повышение эф-
фективности использования энергоресурсов Украины» /
А.В. Пешко, Н.Г. Белопольский, Д.И. Турченко. – К: Б.и.,
2005. – 55 с.
17. Костенко В.К. Перспектива повышения эффективно-
сти работы глубоких угольных шахт / В.К. Костенко // Уголь
Украины. – 2007. – №6. – С. 5-7.
18. Костенко В.К. Преодоление проблем угольной отрас-
ли модернизацией производства на основе сбалансированного
технологического и эколого-экономического развития [Элек-
83
тронный ресурс] / В.К. Костенко, М.Н. Шафоростова. – Режим
доступа: http://www.masters.donntu.edu.ua.
19. Драчук Ю.З. Управління капіталізацією вугледобув-
них підприємств на основі модернізації виробництва /
Ю.З. Драчук, Л.М. Рассуждай, Е.Я. Рассуждай // Управління
соціально-економічними системами: монографія /
Л.І. Антошкіна, А.Л. Баланда, В.А, Вісящев та ін.; за ред.
Л.І. Антошкіної, Н.В. Ушенко. – Донецьк: Юго-Восток, 2013. –
С. 268-274.
20. Звягильский Е.Л. О необходимости широкой модер-
низации угольной промышленности Украины: науч. доклад /
Е.Л. Звягильский, Ю.С. Залознова; НАН Украины, Ин-т эконо-
мики пром-сти. – Донецк, 2013. – 68 с.
Надійшла до редакції 24.09.2015 р.
Ю.З. Драчук, д.е.н., проф.,
Н.В. Трушкіна,
А.І. Кабанов, д.е.н.
МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО
РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ЗАСАДАХ
ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА:
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД1
В умовах загострення глобальної фінансово-економічної
кризи підприємницький сектор набуває статусу рівноправного
партнера держави у вирішенні стратегічних завдань соціально-
економічного розвитку. Запроваджені в багатьох країнах світу
1 Дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи ІЕП
НАН України «Розвиток публічно-приватного партнерства у процесі мо-
дернізації вугільної промисловості та теплової енергетики» (номер держ-
реєстрації 0115U001638).
© Ю.З. Драчук, Н.В. Трушкіна,
А.І. Кабанов, 2015
|