Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості
У статті піддаються аналізу особливості культури севрюцької спільноти, які виокремлювали її з-поміж інших спільнот, тобто виконували етнодиференціюючу функцію. Зокрема, господарство севрюків мало комплексний характер: орне землеробство, тваринництво, ремесла; при цьому, зважаючи на велику заліснен...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2016
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109961 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості / В. Балушок // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 4. — С. 3-15. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-109961 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1099612016-12-26T03:02:27Z Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості Балушок, В. У глиб віків У статті піддаються аналізу особливості культури севрюцької спільноти, які виокремлювали її з-поміж інших спільнот, тобто виконували етнодиференціюючу функцію. Зокрема, господарство севрюків мало комплексний характер: орне землеробство, тваринництво, ремесла; при цьому, зважаючи на велику залісненість Сіверської землі, значного розвитку досягли різні промисли – мисливство, рибальство, збирання дикорослих плодів і рослин. Проте найрозвиненішим промислом було бортництво. Серед ремесел особливого розвитку дістали ті, що були пов’язані з обробкою деревини. Мова севрюків виявляє певні риси схожості зі східнополіським (лівобережнополіським) говором української мови. В статье подвергаются анализу особенности культуры севрюцкой общности, которые выделяли ее среди других общностей, то есть исполняли этнодифференцирующую функцию. В частности, хозяйство севрюков имело комплексный характер: пахотное земледелие, животноводство, ремесла; при этом, учитывая большую залесненность Северской земли, значительное развитие получили различные промыслы – охота, рыболовство, сбор дикорастущих плодов і растений. Но наиболее развитым промыслом было бортничество. Среди ремесел особое развитие получили те, которые были связаны с обработкой древесины. In the article are analyzed the culture community Sevryuks who singled her out among other communities. The farm complex was Sevryuk: arable farming, animal husbandry, crafts; Despite the large number of forests in Seversk land, significant development under different trades – hunting, fishing, gathering wild fruits and plants. However, fishing was the most developed beekeeping. Among the handicrafts made of special got those who were associated with the processing of wood. It Sevryuk reveals certain similarities with the eastern Polesye (livoberezhnopoliskyу) dialect of Ukrainian. 2016 Article Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості / В. Балушок // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 4. — С. 3-15. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109961 94(477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Балушок, В. Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті піддаються аналізу особливості культури севрюцької спільноти, які
виокремлювали її з-поміж інших спільнот, тобто виконували етнодиференціюючу
функцію. Зокрема, господарство севрюків мало комплексний характер: орне землеробство, тваринництво, ремесла; при цьому, зважаючи на велику залісненість Сіверської
землі, значного розвитку досягли різні промисли – мисливство, рибальство, збирання
дикорослих плодів і рослин. Проте найрозвиненішим промислом було бортництво.
Серед ремесел особливого розвитку дістали ті, що були пов’язані з обробкою деревини.
Мова севрюків виявляє певні риси схожості зі східнополіським (лівобережнополіським) говором української мови. |
| format |
Article |
| author |
Балушок, В. |
| author_facet |
Балушок, В. |
| author_sort |
Балушок, В. |
| title |
Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості |
| title_short |
Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості |
| title_full |
Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості |
| title_fullStr |
Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості |
| title_full_unstemmed |
Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості |
| title_sort |
загадкові севрюки: 4. етнокультурні особливості |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109961 |
| citation_txt |
Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості / В. Балушок // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 4. — С. 3-15. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT balušokv zagadkovísevrûki4etnokulʹturníosoblivostí |
| first_indexed |
2025-07-07T23:53:46Z |
| last_indexed |
2025-07-07T23:53:46Z |
| _version_ |
1837034296130404352 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 3
© Балушок Василь Григорович – кандидат історичних наук, провідний науко-
вий співробітник Українського етнологічного центру Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.
У ГЛИБ ВІКІВ
УДК94(477)
Василь Балушок.
ЗАГАДКОВІ СЕВРЮКИ:
4. ЕТНОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ
У статті піддаються аналізу особливості культури севрюцької спільноти, які
виокремлювали її з-поміж інших спільнот, тобто виконували етнодиференціюючу
функцію. Зокрема, господарство севрюків мало комплексний характер: орне землероб-
ство, тваринництво, ремесла; при цьому, зважаючи на велику залісненість Сіверської
землі, значного розвитку досягли різні промисли – мисливство, рибальство, збирання
дикорослих плодів і рослин. Проте найрозвиненішим промислом було бортництво.
Серед ремесел особливого розвитку дістали ті, що були пов’язані з обробкою деревини.
Мова севрюків виявляє певні риси схожості зі східнополіським (лівобережнополіським)
говором української мови.
Ключові слова: культура, комплексне господарство, орне землеробство, тварин-
ництво, бортництво, лісові промисли, деревообробні ремесла, східнополіський (ліво-
бережнополіський) говір української мови.
Представники західних постмодерних конструктивістських концепцій етніч-
ності у багатьох випадках не пов’язують, в усякому разі прямо, етнічність та етнічну
самосвідомість (самоідентифікафію) з етнокультурними особливостями етнічних
спільнот [39, с. 3–23]. Можливо, в умовах існування численних, не закорінених у
місцеві терени своєю генезою, діаспорних етнічних груп сучасних Північної Амери-
ки, Австралії та Нової Зеландії, які, до того ж, постійно зазнають динамічних змін
і не вельми різняться між собою етнокультурними (культурними) властивостями,
особливо у функціонально значимих сферах культури, вони й мають у цьому рацію.
Хоча існування спеціального правового статусу корінних народів, які на практиці ви-
окремлюються з-поміж усіх інших спільнот і фактично визнаються за такі, що мають
особливі права (на підставі саме їхнього походження, історії та культурних рис) у
цих країнах [12], свідчить-таки про те, що згадані науковці, очевидно, передають куті
меду. Для закорінених же у глибини історії та у власні етнічні ніші етнічних спіль-
нот Старого Світу (як і згаданих корінних народів Нового Світу) зв’язок етнічного
й етнокультурного є безсумнівним. Це правило не можуть перекреслити навіть усе
наростаючі в країнах Європи міграційні хвилі та поява численних діаспорних груп
афро-азійських мігрантів. Тому автор цих рядків вважає за необхідне розглянути
особливості культури севрюків, виділивши у них етнокультурну складову, яка й обу-
мовлювала (спільно з існуванням відповідних інформаційних комунікацій, якими б
не були вони у доновітній період нерозвинутими) виникнення та існування осібної
севрюцької етнічності. Як зазначає російський етнолог Сергій Арутюнов, членові
етнічної спільноти середньовічно-ранньонових часів у повсякденному житті «не
доводилось замислюватися над проблемою своєї етнічної приналежності: вона була
4 Сіверянський літопис
ніби винесена назовні його, в його одяг, його житло» [5, с. 94] і, додам від себе, в інші
елементи культури – матеріальної, духовної, соціальної тощо. Й таким чином ці
елементи культури набували ознак, що мали етнодиференціююче значення та пере-
творювалися з просто культурних на етнокультурні.
А почнемо з господарської діяльності та матеріальної культури севрюцької люд-
ності. Господарство севрюків було комплексним і включало землеробство, тварин-
ництво, бортництво, мисливство, рибальство й інші промисли. Значного розвитку
дістали ремесла. Севрюки виготовляли різні вироби з дерева, металу, глини, шкіри,
рогу, кістки, тканини. Сировину їм давало переважно довкілля, а також інші галузі
господарства. Виявлені археологами досить численні вироби з металу засвідчують
існування ковальства. Ковалі-металурги виробляли робочі частини орних знарядь
– чересла та лемеші, а також ножі, можливо, чавунні казани, металеві оковки відер,
знаряддя для обробки деревини, такі як струги [37].
Незаперечним є значний розвиток у севрюків деревообробних ремесел. І це не
випадково, адже Сіверська земля завжди була багатою на лісові угіддя. Тому, як й інші
жителі лісової та лісостепової зон України, севрюки виготовляли дуже багато виробів
з деревини, що засвідчують археологічні знахідки. Це і відра та «ведерца», й згадані в
документах «кади», і «нарти»-лижі та сани. Теслі-севрюки й за межами Сіверщини,
судячи з усього, вважалися майстрами своєї справи. Наприклад, «добродеревців» із
сіверського міста Дроків запросили взяти участь у будівництві Черкаського замку
1496 року [28, с. 163]. Тож основним матеріалом для жител у севрюків було дерево.
Самі житла, які після монгольського завоювання якийсь час продовжували будувати
заглибленими у ґрунт, з часом перетворюються на наземні. Це, на думку археологів,
було пов’язано зі зміною поселенської структури та переміщенням поселень у місця,
розташовані у більш низинних та вологіших місцевостях [18, с. 37]. Поселення, площа
яких після монгольського завоювання значно скорочується і кількість дворів на яких
зменшується до 3–5, у ХV–ХVІІ ст. залишаються малодвірними (переважно від 1 до
5 дворів, іноді до 10) [18, с. 33, 34, 37]. Це засвідчують і письмові джерела. Зокрема,
у них, як правило, йдеться про п’ятьох господарів, що мешкали у якомусь сільці чи
про «шесть человековъ» або про «чотыри ч[о]л[о]в[е]ки» [4, с. 597; 23, стб. 692, 769].
Більша ж кількість нам не зустрічалася.
Зовсім мало знаємо про одяг і вироби з тканини у севрюків. Відомо лише, що
з-поміж верхнього одягу в них побутувала серм’яга, поширена і в інших місцевостях
України. Зокрема, згадки про неї зустрічаєм у літописах. Олександр Бевзо та Ярослав
Дзира, які впорядкували «Львівський літопис», «Острозький літописець», а також
«Літопис Самовидця», у словниках староукраїнських слів, доданих до вказаних
літописів, зазначають: «Сермяга – каптан або свита з дешевого сірого сукна» [8];
«сермяги – сірячина, сіряк, сіра свита» [25]. Так от, про вживання цього виду верх-
нього одягу севрюками дізнаємося з запису в «Хроніці Литовській і Жмойтській» під
1416 роком про напад «москви» на путивльських севрюків, коли грабіжники серед
іншого забрали «три сермяги» [33, с. 77].
Важливою галуззю господарства було землеробство, зокрема, вирощування
зернових. Про вирощування зернових севрюками свідчать згадки у документах
«борошенъ», тобто зернового хліба, який грабували у них вороги, і який доводило-
ся боронити від нападників [1, с. 433]. Серед податків Остерського староства, які
називає люстрація 1628 року, фігурують певні міри вівса («owsa»); жита («żyta»);
пшениці («pszеnice»); пшона («pszona») [4, с. 354]. Це вказує на зернові культури,
вирощувані мешканцями Сіверщини у той час, зокрема, на південному заході сев-
рюцької території.
Про орне землеробство у севрюків свідчать і опубліковані Григорієм Анпілоговим
«бортні знамена», тобто знаки власності на бортні угіддя [2]. Як зауважує Олена
Русина, «численні зображення сох та «ориків» (знарядь орання та розпушування)
превалюють серед путивльських та рильських бортних «знамен» » [28, с. 143]. А це
засвідчує побутування у севрюків саме орного, а не, скажімо, підсічного, землероб-
ства. Археологічні обстеження, наприклад, розкопки селища Х/ХІ–XV ст. біля села
Сіверянський літопис 5
Комарівка на Переяславщині, теж виявили елементи орних знарядь – леміш, черес-
ла [37]. А в запису в Литовській метриці про пожалування князю Тимофієві Івановичу
Капусті на «сільця» Лопош, Брачово і Ревни в Брянському повіті 1498 року прямо
вказано на те, що князь «...прывернулъ... село... на имя Брачово, и съ пашною землею
и посадилъ на той земли шесть ч[о]л[о]вековъ, и дворъ бы собе на томъ Лопошы и
пашню нарадилъ...» [24, стб. 768].
«Бортні знамена» проливають світло взагалі на особливості господарства севрю-
ків. Адже в асортименті цих знаків відображена вся багата палітра господарських
знарядь та виробничих операцій місцевої людності. Наприклад, серед згаданих
знаків зафіксоване бортне «знамя» «острова» чи «островка». За етнографічними
даними, воно означало середньої висоти ялину з обрубаними сучками, що є час-
тиною пристрою для зберігання та просушування снопового хліба, гороху, сіна,
льону тощо. Його побутування, за російською мовознавицею Надією Котковою
(яка посилається на відомий тлумачний словник Володимира Даля та працю Єв-
генії Бломквіст [19, с. 730; 9, с. 316]), зафіксоване на російській Півночі й у білору-
сів [22, с. 125–126]. Проте, як виявляється, такий пристрій, із тим же призначенням
та дуже схожою назвою, традиційно побутував і в Україні, зокрема, в гуцулів, де він
зветься «остревá» [36, с. 194, 198]. А відтак, наявність означеного пристрою в севрюків,
по-перше, свідчить про те, що землеробство, і взагалі господарство, в них існувало у
формах, характерних для лісової зони чи, принаймні, для місцевості, де багато лісів.
А по-друге, не обов’язково паралелі, які стосуються «острови», слід пов’язувати з не-
українськими теренами, хоча побутування цього сільськогосподарського пристрою
в сусідній Білорусі видається не випадковим.
Дослідники зазначають, що про тваринництво севрюків у джерелах практично
немає ніякої інформації. Простежується, мовляв, лише існування конярства, зокрема,
у княжих господарствах [28, с. 144]. І все ж, певні відомості стосовно тваринництва
у жителів Сіверщини джерела містять. Так, у різних документах згадуються коні,
яких тримали севрюки – мешканці сіл і містечок. Вони користувалися кіньми у
своїх поїздках по лівобережному лісостеповому й степовому порубіжжю. В одно-
му російському документі, зокрема, йдеться про верхівців («которые hжжалые
люди»), які загрожували московському агентові серед татар Менглі Гірея Янишу
1493 року [30, с. 188]. А у повідомленнях про московські посольства до Криму 1513
та 1516 років є прямі вказівки на те, що севрюки взимку використовували «кони... съ
санми», тобто кінні санні запряги [31, с. 89]. Зустрічаються неодноразові згадки про
коней, яких мали севрюки, і в повідомленнях, що стосуються нападів «черкаських»
(українських) козаків на Сіверщину в часи її входження з початку XVI ст. до складу
Московії. Наприклад, у відписці царю Путивльського воєводи Григорія Борисова
1589 року йдеться про відбиття такого нападу «черкаських» козаків, у ході якого
«лошади Путивльскихъ севрюковъ у нихъ отгромили» [1, с. 433].
Річпосполитські джерела теж містять відомості про розвиток тваринництва у
севрюків. Так, люстрація Остерського староства 1628 року серед податків тамтешньої
людності називає такі, що виплачувалися худобою з домашнього господарства і пе-
релічує назви самих тварин. Серед них указано на велику рогату худобу («wołów»);
баранів («baranów»); гусей («gęś»); курей («kur») та яйця («jajec»). А ще в тексті
люстрації названі телиці («jałowica») і свині чи кабани («wieprz») [4, с. 354].
Про розвиток тваринництва серед севрюків якоюсь мірою можна судити й за
розмірами податку сіном, який платили, наприклад, піддані Остерського замку.
Сіно мали давати возами — переважно від одного до п’яти возів з господарства. Так,
1552 року піддані міщани Остерського замку давали до 50 возів сіна. Селяни теж
платили податок на замок сіном, наприклад, мешканці одного лише села Виповзов
того ж року давали 19 возів [4, с. 354]. Це сіно йшло на корм коням гарнізону замку,
а також, звичайно, й іншій худобі, зокрема, у період її стійлового утримання взимку.
І все ж промислове господарство, судячи з усього, у корінних жителів Сіверщини
переважало виробничу галузь. І це не випадково. Адже Сіверська земля спочатку
лежала взагалі переважно у лісовій зоні, для якої характерні менш родючі, ніж у
6 Сіверянський літопис
лісостепу й степу, ґрунти. У той же час тут спостерігалося надзвичайне тваринне та
рослинне багатство лісу. Пізніше севрюцька колонізація стала рухатися в південно-
східному напрямку і вийшла у лісостеп. Проте й тут у ті часи було достатньо лісів.
Зокрема, великі лісові масиви знаходились у басейнах рік. Про залісненість Сівер-
щини дає уявлення навіть «Чернігівського намісництва топографічний опис» Афа-
насія Шафонського, складений ним 1786 року, коли тутешні ліси вже значною мірою
зменшилися внаслідок вирубування. До речі, вказаний «Опис» включав інформацію
не лише про вузько Чернігівське намісництво, а й про сусідні території. Тобто у праці
Шафонського зібрані факти, які торкаються практично більшості теренів колишньої
Сіверської землі. У часи складання «Опису» ще жила пам’ять про колишню Сівер-
щину, про що свідчить таке зауваження автора стосовно північної частини краю:
«К северной ея (Малої Росії. – В. Б.) части принадлежит вся Новгород-Северская
губерния, которая в старину Севером просто называлась» [34, с. 13].
Так от, даючи опис рік тієї частини намісництва, що лежала на Поліссі, Афанасій
Шафонський відзначає значний характер тамтешнього заліснення: «Пониже Нов-
города-Северскаго, по Десне более, и почти все, стоят черные леса*, между коими
довольно хороших сенных покосов находится...»; Сож «...большими красными и
черными лесами протекает»; «Река Ипуть лежит в довольно лесных местах...»; Снов
«...красными и черными лесами… протекает...» [34, с. 7, 8]. У лісостеповій частині
колишньої Сіверщини у часи Шафонського ще зберігалися доволі значні лісо-
ві масиви понад берегами рік. Так, про долину ріки Псел він пише: «В некоторых
местах находится по нем черный, а под Гадячем и боровой лес». А взагалі, стосовно
рослинності лісостепової частини Чернігівського намісництва, яка знаходилася на
сучасному українському Лівобережжі, автор опису зазначає: «В степной части на-
ходятся местами также леса, и больше черные...» [34, с. 11, 14].
Велике значення поміж заняттями севрюків мали бортництво, мисливство, ри-
бальство, особливо на далеких уходах по Дінцю, Осколу, в басейні Дону, а також інші
промисли, наприклад, збирання дикорослих рослин та плодів. А згадані, слабозасе-
лені у той час, угіддя Сіверщини були багаті на рибу та звіра. Наприклад, у Десні в
XVI ст. ловили такі породи риби, як осетер, білуга, а також менш цінну «білу рибу»:
«Зъ езовъ ** на Десне на замокъ: осетръ десятый, белуга каждая, а бела рыба вся тому,
хто городить езъ» [4, с. 596]. Описи замків називають серед порід риби, яку ловили
на Лівобережжі уходники, «щукъ, короповъ, лещовъ, сомовъ» [4, с. 85].
З «Топографічного опису» Чернігівського намісництва Афанасія Шафонського ми
теж бачимо, що колишнє багатство рибного світу рік та річок Сіверщини продовжува-
ло зберігатися і в кінці XVIII ст. Найперше, варто навести дані щодо центральної ріки
Сіверської землі Десни: «Рыбы в Десне разной изобильно, как-то: щуки, лещи, язи,
плотва, окуни, лины, коропы, сомы, а весною и осетры довольно, особливо поближе
к Днепру, ловятся». Західним краєм Сіверщина виходила до Дніпра, де знаходилось
одне зі значних міст землі – Любеч. Ця ріка завжди була багатою на рибу. Не обминув
її у своїй характеристиці Чернігівського намісництва й Афанасій Шафонський: «В
ней довольно ловится осетров, сомов, белуг, стерлядей, коропов, сазанов, севрюги и
другой разной мелкой рыбы..» [34, с. 4]. Доволі багатою на рибу різноманітних порід
була головна притока Десни Сейм: «Рыба в ней почти та самая, какая в Десне ловится,
и весною входят в него из сей и осетры» [34, с. 9]. У менших річках Сіверської землі
хоч і не водилися такі цінні породи, як білуга чи інші осетрові, проте вони теж були
багаті на рибу. Наприклад, стосовно річки Снов у «Топографічному описі» читаємо:
«Рыбы в ней мелкой, такой, какая почти в Десне ловится, особенно весною, довольно
бывает...» Подібне розповідається і про притоку Сожа – далеку лісову Іпуть: «Рыбою
она хотя не так изобильна, как Днепр и Десна, но мелкая разная в ней ловится без
нужды» [34, с. 8].
Ріки лісостепової частини Сіверської землі теж не були бідні на рибу. Так, Гійом де
* Автор розрізняє «чорні» і «червоні» («красные») ліси. Під першими розуміється листяний, а
під другими хвойний ліс.
** Єзи – спеціальні загорожі на водоймах для ловлі риби.
Сіверянський літопис 7
Боплан відзначав багатство рибних угідь у гирлі Псла, а також у Ворсклі, Орелі й
Самарі, де рибалки ловили рибу різних порід і раків: «На одне льє нижче знаходиться
гирло Псла [Pseczol], дуже рибної річки… (…) …Ворскла, досить велика і дуже рибна
річка, яка впадає в Ніпро, а також з того ж самого боку річка Орель [Orel], де риби
ще більше, ніж у попередніх. Якраз у гирлі цієї річки я бачив, як витягли понад 2 тис.
риб за одним закиданням сіті, і найменша з них мала стопу * у довжину» [10, с. 37].
Про угіддя на Самарі французький мемуарист писав: «Згадана річка Самара зі сво-
їми околицями має велике значення не лише через багатство риби, але і через віск,
мед, дичину та будівельний ліс, чого тут багато, як ніде інде. (…) Козаки називають
її святою річкою, можливо із-за її нечуваного багатства; я бачив, як навесні тут
ловили оселедців і осетрів, яких у інші пори року немає» [10, с. 39]. А в цитованій
праці Шафонського про породи риби, які водились у Ворсклі ще в кінці XVIII ст.,
читаємо: «В ней рыба: сомы, щуки, язи, лины, караси, окуни и плотва» [34, с. 12]. А
про рибні багатства Сули він пише: «Рыба мелкая разная, а около устья и крупная
из Днепра входит» [34, с. 11].
Рибу готували й споживали відразу по відловлюванню, а також заготовляли про
запас, а ще вона була важливим продуктом торгівлі. Про таку рибу, виловлювану ри-
балками, Боплан писав: «…за браком солі зберігають рибу в попелі, а також у великій
кількості сушать її» [10, с. 39]. Афанасій Шафонський же про рибу, виловлювану в
ріках Чернігівського намісництва у його часи, зазначає: «...которая соленою и суше-
ною, а больше вялою, по всей Малой России развозится...» [34, с. 4]. Дещо нижче ми
побачимо, як серед податей, виплачуваних рибалками Брянського повіту 1498 року
на користь великого князя, буде названа і «кадь риби», без сумніву солоної.
Мисливці заради хутра і шкур полювали на різних звірів. Особливо цінувалося
хутро куниць і бобрів [28, с. 11]. Наприклад, про село Буденковичі біля Остерсько-
го замку, де мешкало п’ять господарів, у ревізії 1552 року сказано: «бобровые гоны:
тамъ убиваютъ до 20 бобровъ» [4, с. 597]. У цитованому вище пожалуванні князю
Тимофію Івановичу Капусті в Брянському повіті 1498 року про повинності підданих
читаємо: «...и теперъ тамъ седять шесть человековъ, а служба съ тыхъ людей идеть
ловецкая — зверъ сочать» [24, с. 769]. «Куницею» навіть звався податок, який пла-
тили дівчата й жінки-вдови, виходячи заміж**. У середині XVI ст. його виплачували
грішми, але раніше платили шкурками справжніх куниць [4, с. 84, 96]. Об’єктом
полювання служили також дикі коні – лісові й степові тарпани, серед яких тра-
плялись і здичавілі свійські, які приставали до тарпанів. Їхнє м’ясо йшло в їжу, а
шкіри для виготовлення різних виробів***. (На мою думку, на відродження давнього
звичаю вживати в їжу конину, яка стала підпадати під харчові заборони, обумовлені
християнством, іще в Київській Русі, вплинула етнічна та етнокультурна взаємодія
українського населення з тюрками. У першу чергу, цей звичай відродився серед тих
груп українського населення, які найбільше контактували з тюркськими сусідами.
Тут слід назвати, у першу чергу, козаків, але ще до них уживати в їжу кінське м’ясо
могли почати саме севрюки, які увібрали в себе доволі значні додатки тюрків та інших
степовиків). Проте все ж полювали на тарпанів переважно з метою їхнього приручен-
ня. Про зловлених диких коней говориться в описі Остерського замку 1552 року, де
згадується і спеціальний податок на них: «Отъ коня зъ дыковъ выбитого 30 грошей
тому, хто выбьет, отъ того чый конь» [4, с. 595]. Гійом де Боплан писав про тварин,
які в його часи служили об’єктом полювання: «У цих же краях водяться олені, лані
і дикі кози, які ходять стадами, а також вепри неймовірної величини і дикі коні, що
ходять табунами по 50–60 [голів]» [10, с. 91]. А ще він зазначав, що «на кордонах з
Московією водяться зубри…» [4, с. 92].
* Французька міра довжини льє, що в українському перекладі фігурує як «стопа» і дорівнює
32,5 см (див. примітку 105 Ярослава Дашкевича до кн.: [10, с. 135]).
** Очевидно, маємо всі підстави пов’язувати назву цього податку з образним називанням сватами
дівчини-нареченої «куницею» в традиційному українському весіллі.
*** Про вживання м’яса коней в їжу українським населенням у середньовічно-ранньонові часи
див.: [10, с. 91; 3, с. 25–26].
8 Сіверянський літопис
Багатство мисливських угідь севрюцьких уходів засвідчує опис подорожі ми-
трополита Київського і всієї Русі Пимена до Царгорода, вміщений під 1388 роком у
Никонівському літописі. Зокрема, їдучи річковим судном по Дону до Азова, подо-
рожні бачили на берегах цієї ріки «...звhрей множество, козы, лоси, волцы, лисицы,
выдры, медвhди, бобры, птицы орлы, гуси, лебhди, жарави, и прочая» [27, с. 596].
На Поліссі така ситуація продовжувала значною мірою зберігатися навіть у часи
Афанасія Шафонського. Він, зокрема, називає серед звірів «...в лесных местностях:
медведи, лоси, олени, кабаны...». Крім цих видів, у його часи мисливці на колишній
Сіверщині полювали на таких звірів, як «...волки, лисицы, рыси, козы дикие, зайцы,
россомахи, белки, куницы, ласки, горностаи, кролики, бобры, выдры, барсуки, хорьки
(тхори), кошки...» [34, с. 18]. Звичайно, більшість із цих звірів цікавили мисливців
як джерело отримання хутра. Проте на лосів, оленів, «диких кіз», кабанів, зайців, а
можливо, і на ведмедів полювали не лише, щоб одержати звірині шкури, а й задля
їхнього м’яса. З-поміж птахів, які жили на теренах Чернігівського намісництва,
у «Топографічному описі» Шафонського названі: «Лебеди, гуси, утки, журавли,
буслы, аисты, драхвы, тетерева малые и глухіе (тобто тетеруки та глухарі. – В. Б.),
куропатки, рябчики, хохотвы (стрепеты), голуби...» [34, с. 18]. Більшість із них, без
сумніву, теж виступали об’єктом полювання місцевих жителів. Їхнє м’ясо йшло в їжу,
а пір’я використовувалося при виготовленні тих чи інших речей. Орлів і яструбів,
яких також називає серед пернатої фауни Чернігівського намісництва Афанасій Ша-
фонський, могли ловити з метою приручення, щоб використовувати в яструбиному
та орлиному полюванні.
Стосовно поширеності промислових занять серед севрюків, які передбачали довго-
тривалі поїздки мисливців та рибалок далеко від дому – у ліси і степи, зокрема взимку,
під час полювання на хутряного звіра, свідчать згадки у джерелах використання ними
«нарт». Так, про нарти йдеться, наприклад, у розповіді членів московського посольства
про поїздку до Криму на початку XVI ст. [31, с. 89], а також в описі Остерського замку
1552 року: «Коли серень*, тогды тежъ повинни ходить старосте на звhрь день одинъ
нартахъ» [4, с. 596]. Під нартами, як зазначає історик кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Андрій Стороженко, слід розуміти лижі, без яких по глибокому снігу пересуватися
важко [32, с. 10–12]. При цьому Стороженко посилається на автора «Енциклопедії
старопольської» Зиґмунта Ґлоґера, який, у свою чергу, дає таке пояснення: «Нарти
– лижі дерев’яні. Ґваньїні, а точніше Пашковський** при тлумаченні хроніки Ґваньїні
пише: «Русини на нартах дуже прудко бігають по верху снігу». Нарти русинів, за
свідченням Алессандра Ґваньїні й Мартина Пашковського мали у довжину 2–3 лікті,
зроблені були з дерева, по довжині підкладені залізом. Їх одягали на ноги, і при їзді
підпиралися ціпками, загостреними на кінцях [38]. Аналогічне пояснення терміна
дає український історик, етнограф і фольклорист кінця XVIII ст. Яків Маркович:
«Литвины *** склонны къ охотh, ловятъ на лыжахъ и нартахъ дикихъ козъ, сражаются
съ медвhдями и выучиваютъ ихъ плясать» [26, с. 66].
Шкурками впольованих звірів, а також медом найчастіше платили севрюки і да-
нину, хоч бували й інші види таких внесків. Так, рибалки села (міста давньоруських
часів) Вщиж Брянського повіту давали 1498 року у великокняжу скарбницю, окрім
грошового внеску, «по два бобры а кадь рыбы» [24, стб. 707]. Данники Брянського
* Наст, який проломлюється; різучий, крупинкоподібний сніг, що утворився в результаті від-
лиги, а потім на морозі ще й покрився кіркою. По такому снігу можна пересуватися лише на лижах,
оскільки він ріже й обдирає шкіру на ногах коней.
** Мартин Пашковський – польсько-український поет, історик і публіцист кінця XVI – початку
XVII ст.; 1611 року переклав з латини на польську мову «Опис Сарматії Європейської» (Краків,
1578) Алессандра Ґваньїні.
*** Під «литвинами» Яків Маркович має на увазі «північних малоросіян». Слід зауважити, що
впродовж століть значення терміна «литвини» в Україні змінювалося. Ним довго іменували біло-
русів, згодом, судячи з усього, його стали прикладати до тих етнографічних груп українців, які мали
у своїй мові і, можливо, у рисах культури схожість із білорусами. У ХІХ–ХХ ст. згаданий термін за
деякими свідченнями закріпився, проте не як самоназва, за українським населенням північних ра-
йонів сучасних Чернігівської та Сумської областей, суміжних із Білоруссю, тобто теренів, де колись
мешкали севрюки (див.: [17], (там же див. альтернативну думку).
Сіверянський літопис 9
повіту в 1499 році платили «дани кадь меду пресного, и бобра» [24, стб. 726]. Серед
податків та данин, які виплачували піддані Остерського замку 1552 року, як, до речі, й
інших замків, теж особливо виділяють «бобровъ», сіно, яке рахували возами, а також
«кади» й «ведерца» меду [4, с. 597]. Мед і бобри як головні види податків зберігалися
на Сіверщині, судячи з усього, довго. Наприклад, у згадуваних матеріалах люстрації
1628 року серед податків мешканців Остерського староства, як і раніше, на почесному
місці фігурує «kadź miodu» [4, с. 354]. Очевидно, не випадково «двох бобров» та «меду
кад» називає й «Хроніка Литовська і Жмойтська» найпершими серед пограбованого
у севрюків майна під час нападу на них «москви» у цитованому вище повідомленні
про це під 1416 роком [33, с. 77].
З-поміж плодів дикорослих рослин, збирання яких мало у севрюків господарське
значення, слід назвати водяний горіх (Trapa natens L.). Ця рослина зі смачними по-
живними плодами, яка зараз в Україні зустрічається досить рідко, у минулому мала
велике поширення у водоймах Східної Європи [13]. Боплан зазначав: «…водяні горіхи,
які схожі на металеві колючки, варені, вони дуже добрі для споживання» [10, с. 38].
Севрюки збирали плоди водяного горіха у таких значних кількостях, що навіть пла-
тили за це спеціальний податок у великокняжу скарбницю. Наприклад, стосовно
цього податку рибалок із села Вщиж у Брянському повіті в 1498 році у Литовській
метриці читаємо: «...а за орехи воденыи даютъ намъ сорок грошей» [24, с. 707].
Проте провідною галуззю господарства севрюків усе ж було бортництво. Борт-
ництво в досліджуваний період, як, до речі, й раніше, взагалі становило важливу
галузь господарства населення лісової та лісостепової зон Східної Європи. Але саме
у севрюків воно було, судячи з усього, головною галуззю господарства, до того ж, на-
віть у пізні часи, коли в інших регіонах Великого князівства Литовського та Московії
вже переважало рільництво і тваринництво. Це можна вважати їхньою важливою
етнокультурною особливістю. На бортництво, як на головну галузь господарства сев-
рюків, можна зустріти численні вказівки у різних документах. Наприклад, у записах
«дач, земель, угідь і людей» Литовської метрики за 1475 рік читаємо: «У Стародубе.
Ивашку Ортюшковичу, Стародубъцю, землица бортная Коренщина, отчина его, а
поведалъ пусто, а не королева а не данная»; «Сеньку Миколаечвичу, Стародубъцю,
земля бортная Глазницкая; ажъ будеть пуста, а не данъная»; «Ганусу Стародубъцу
землица бортная Ондрыяновъщина; ажъ будеть пустая, а не данная» [24, с. 57]. У
присудженні села Княжичі брянському бояринові Василю Шиї в судовій суперечці
проти господарських* брянських бояр 1499 року теж ідеться про «...землю бортную
Чагошьчъ, а берега бобровые» [24, с. 736]. А у списку «обидных дел» 1592 року (тобто
кривд, заподіяних московським підданим на захопленій Москвою Сіверщині напад-
никами з Речі Посполитої) про вказане головне заняття севрюків говориться: «А то
Прилутцкое городище и река Удой со всеми угодьи по обе стороны искони наша земля
Черниговского уезда, а была изначала та волость оброчная а жили в ней бортники в
нашем в медвеном оброке», або в іншому місці цього ж джерела: «А Новагородка Се-
верского от того ж от Лубенского острогу запустошили, волость бортную Серебряное
городище на Высогоре реке** и многих бортников побили досмерти» [14, с. 73, 74].
За словами Олени Русиної, «бортництво виступало на Сіверщині як масовий про-
мисел, що ним займалися представники всіх верств населення» [28, с. 147]. Сіверщина
була одним з головних постачальників меду в Московію, а її населення в московських
дипломатичних документах узагалі зветься «бортниками» [Цит. за: 28, с. 147]. Це ми
бачили на прикладі списку «обидных дел». Тому й головною формою експлуатації
тутешнього залежного населення було данництво, а данники платили великому
князю литовському саме медову данину («медвяный оброк») [28, с. 147–179]. Після
захоплення Сіверщини Московією якийсь час ця форма експлуатації севрюків, оче-
видно, зберігалася, про це, зокрема, як ми бачили, говориться у списку «обидных дел».
Про основні галузі господарської діяльності севрюків дають уявлення, хоч і ко-
роткі, проте досить змістовні, тексти великокняжих надань князям та боярам на ті
* Тобто підлеглих безпосередньо великому князю.
** Сучасне смт Срібне на річці Лисогорі на південному сході Чернігівської області.
10 Сіверянський літопис
чи інші угіддя на Сіверщині. Це, наприклад, підтверждення князю Івану Борисовичу
Глинському на чотирьох належних йому людей у Стародубському повіті від 22 січня
1498 року, пожалуванних цьому достойникові великим князем Казимиром: «Ино мы
зъ ласки нашое, для его службы, тые чотыри ч[о]л[о]в[е]ки вышейписанные и зъ ихъ
землями пашными и бортными, и сеножат[ь]ми, и реками, и бобровыми гоны, и со
всимъ, што здавна къ тимъ ихъ землямъ прислухало, и со всими ихъ входы князю Ива-
ну Борисовичу и его кнегини, и ихъ детемъ подтверждаемъ вhчно симъ нашымъ ли-
стомъ» [24, стб. 692]. Подібним документом є й підтвердження від 16 лютого 1499 року
брянському боярину Семенові Колонтаєву на маєток Стришевичі та уход Трухлов,
отримані ним від вітчима своєї дружини Степана Микитинича, який «записалъ ему
и детемъ его, своимъ унучатамъ»: «...нехай онъ тое именье Стрышыно держыть и
з землями пашными и з бортными, и з сеножат[ь]ми, и з берегомъ бобровымъ, со
всимъ по тому, што зъдавна къ тымъ Стрышовичомъ слухало...». Серед відписаної
паном Микитиничем Семену Колонтаєву і його дружині половини маєтку (другу
половину вони мали отримати після смерті бездітного власника) названо також
«...половину... пашъни и поляны, дубровы и сеножатей и селищъ...» [24, стб. 725]. У ще
одному аналогічному підтвердженні від 16 березня 1499 року, а саме «господарському
дворянину» Сороці на маєток у Путивльському повіті про надані угіддя, сказано:
«...нехай онъ тую нашу данину и куплю свою держыть со всими землями пашными
и борътными, и зъ сеножат[ь]ми, и зъ озеры, и зъ реками, и зъ бобровыми гоны, и зъ
ловы, и съ перевесы...»* [24, стб. 732]. Досить детально перераховано господарські
галузі й у підтвердженні привілею князю Семенові Івановичу Можайському від
26 березня 1499 року на замки Стародуб, Гомель, Чернігів та волості Карачов і Хо-
тимль. Так, йому було надано ці володіння «...з люд[ь]ми волостьными и тяглыми,
и з слободичы, и з данъники, и со всими ихъ земълями пашными и з борътными, и
з ловы, и з сеножатьми, и со озеры, и з реками, и з бобровыми гоны, и з ставы, и з
ставищы, и з даньми грошовыми и медовыми...» [24, стб. 745].
Окрім сільського господарства, ремесел і промислів, севрюки воювали з татарами,
займалися й грабунком – «степовим добичництвом», нападаючи, наприклад, на ногай-
ців і купців. Не випаково севрюки мали «рушницы» [1, с. 433], які використовували
як зброю під час зіткнень з ворогами, а також на полюванні. Наприклад, 1549 року
від ногайського князя Юсуфа до московского царя Івана Грозного посланець привіз
грамоту, в якій той жалівся: «…тh ваши казаки Севрюки, которые на Дону стоятъ,
пришли на тhхъ нашихъ людей, да иныхъ побили и куны ихъ взяли, а иныхъ де и
къ тебh повели» [Цит. за: 29, прим. 38 на с. 11]. Якраз повідомлення джерел про такі
їхні дії, зазначає Нела Багновська, і спричинились до того, що дехто з дослідників
ототожнює севрюків із козаками [7, с. 22]. Проте документи, які стосуються часів вхо-
дження Сіверщини до складу Московії (XVI ст.), свідчать, що більшість севрюків за
своїм становищем належала до категорії державних селян, які платили медовий оброк
у казну. Лише незначна частина їх потрапила у склад служилого стану [6, с. 65–66].
Є також думка, що на той час севрюки у своїй суспільній та господарській еволюції
вже пройшли стадію, аналогічну козацькій, коли вони несли військову службу, за-
ймалися скотарством і різними промислами й вели досить рухливий спосіб жит-
тя [35, с. 473–475]. А взагалі, як відомо, козацтва виникали як в Україні, так і в Росії
в умовах непідконтрольності відповідним державним інституціям певних ділянок
степового порубіжжя Великого Кордону [11]. А чи склалися такі умови на Сіверщині?
До того ж, із джерел зовсім не випливає, що у севрюків існували соціальні структури,
аналогічні козацьким.
До етнокультурних особливостей севрюків, безумовно, слід віднести мову, якою
вони розмовляли. Адже в етпоху середньовіччя вона, без сумніву, служила важливим
розпізнавальним маркером і для самих членів севрюцької спільноти, і для навколиш-
ніх народів. Севрюцька мова, як свідчать про це наявні факти, мала свої діалектні
особливості, які, судячи з усього, можливо реконструювати не лише шляхом ретро-
* Перевіси – сітки для відловлювання птахів і дрібних звірів. Установлювалися в спеціальних
місцях, які звалися «перевісищами».
Сіверянський літопис 11
спективного розгляду відповідного мовного матеріалу, але й на основі номенклату-
ри бортних «знамен», зафіксованих у переписних матеріалах XVII ст. [28, с. 572].
Спробою такої реконструкції є спеціально присвячена цій темі стаття російської
дослідниці Надії Коткової [22]. Разом з тим не можна не відзначити, що пошуки
особливостей мовлення севрюків вона проводить виключно на ґрунті російської
мови, що з самого початку викликає певні сумніви. До того ж, незрозуміло, чому для
свого аналізу авторка бере, не проводячи між ними ніякої різниці, «знамена» з таких
географічно віддалених один від одного районів, як Путивльський та Рильський
повіти, з одного боку, і Темниківський повіт на сучасній Тамбовщині, з другого боку.
Адже коли Путивльський повіт знаходиться на території України, а Рильський хоч
і лежить у Росії, проте географічно сусідить з Путивльським, і обидва вони розта-
шовані в межах Сіверської землі, то Темниківський повіт – це вже власне російські
терени, які до Сіверщини ніколи не належали. На цей недолік публікації Коткової
вже звертав увагу російський дослідник Григорій Анпілогов, який зазначає: «Автор
не виявив необхідної обережності у тлумаченні джерел з урахуванням місця й часу
їхнього виникнення» [2].
Не будучи лінгвістом, автор цих рядків, звичайно, не має права робити якісь дуже
відповідальні висновки, проте вважає, що все ж може висловити певні зауваження*.
Наприклад, Надія Коткова намагається пояснити «знамя» «орик» з північно(велико)
російського «орати» і дивується, як цей, дуже географічно віддалений від Сіверщини,
говір міг вплинути на мовлення севрюків. Адже, мовляв, у сусідніх південноросій-
ських говорах поширений термін «пахать» [22, с. 128–129]. При цьому вона зовсім
випускає з уваги географічно близькі власне українські говори, для яких якраз і
характерне дієслово «орати». Подібна ж ситуація і з севрюцьким терміном «ночви»,
який, будучи «знайомим» лише частині сучасних російських говорів [22, с. 128], у той
же час широко побутує в українській мові. Ще промовистішим є слово «хомутець»,
яке , як одне з бортних «знамен», теж зафіксоване у севрюків. Адже в російських го-
ворах існують слова «хомутик», «хомуток» [22, с. 127], а «хомутець» властиве саме
українській мові. На жаль, з українських мовознавців вивченням бортних «знамен»
та супутніх їм написів, наскільки мені відомо, ніхто поки що не займався.
Узагалі ж, стосовно мови севрюків, виходячи з напрацювань мовознавців, можна
з великою долею ймовірності припустити, що вона тією чи іншою мірою має бути
спорідненою з сучасними говірками східнополіського (лівобережнополіського)
говору української мови. Цей говір якраз і об’єднує групу українських говірок, які
поширені переважно там, де колись мешкали севрюки, тобто в північній частині су-
часних Київської, Чернігівської й Сумської областей України, а також на південному
заході Брянської області (колишня Стародубщина) і в окремих районах Курської,
Бєлгородської, Воронезької областей Росії [20, с. 673–674]. Як зазначає Микола
Железняк, східнополіський (лівобережнополіський) говір української мови «зберігає
багато реліктових форм. Діалектологи вбачають генет[ичне] коріння його в говорах
полян та сіверян» [20, с. 674].
Вивченням мовлення населення північно-східного регіону сучасної України за-
ймався ряд відомих лінгвістів-діалектологів, зокрема, російський учений Микола
Дурново, білоруський – Юхим Карський, українські – Всеволод Ганців, Олена
Курило та інші. Вони ще на початку ХХ ст., поклавши, за словами Ганцова, в основу
діалектологічного аналізу «принціп старожитності», а спеціально «принціп відріз-
нення наголошених і ненаголошених складів в давнішій історії північних українських
діалектів», визначили, що тут здавна побутують говірки згаданого східнополіського
українського говору. Це, як підкреслював Всеволод Ганцов, група «старожитніх укра-
їнських говорів», які утворюють північне (північно-східне) наріччя. До неї належали
говірки полян та сіверян, далі на захід – деревлян, а ще західніше – дулібів («вони-ж
волиняне і бужане»). Вважється, що західною межею східнополіського говору в
основному є Дніпро, який відокремлює його від середньополіського говору. Діалек-
* Автор висловлює вдячність мовознавцеві п. Миколі Железняку за люб’язно надану консуль-
тацію з даного питання.
12 Сіверянський літопис
тологи початку ХХ ст. вважали, що в основі східнополіського говору лежить мова
давньоруського «племені»* сіверян, основою ж середньополіського говору виступає
мова колишніх полян і деревлян. На південний схід від північної групи говорів зна-
ходяться «говори південно-східної України – з’явище пізнішої формації», оскільки
«територію цю колонізовано за пізніших часів — протягом ХVІ—ХVІП ст.» [15, с. 134].
У цьому ж ключі знаходяться міркування й Олени Курило щодо різниці «в двох
основних групах українських діялектів, південній і північній», які «відмінні своїми
основними тенденціями, настільки відмінні, що творять дві різні бази для двох різ-
них процесів зміни о, е в нових закритих складах» [23, с. 167, 168]. А між указаними
групами говорів знаходяться перехідні говірки, які сформувалися теж «на північній
основі», «що найвиразніше виявляється в рефлексації о, е без наголосу» [15, с. 140],
тобто, як зазначав уже пізніше Федот Жилко, це говірки «з основою північного діа-
лектного типу» [21, с. 22]. Про них Всеволод Ганцов пише: «...територія говорів пере-
хідних творить досить широку географічну смугу, до якої належать південні частини
колишньої Чернігівщини та північні коли[шньої] Полтавщини» [16, с. 275]. При
цьому вчений підкреслює: «Одно слово, теперішня територія північних і перехідних
(з північною основою) говорів на Лівобережжі цілком відповідає території давніх
Сіверян...» [15, с. 100, у тому числі прим. 1]. При цьому ареал північних говорів тут
у минулому був набагато більшим: «Колонізаційний рух на південь «на степ» з пів-
ночи, з українського Полісся, зустрівся з ще могутнішим рухом на схід із Західньої
України, і на новій, спільно колонізованій території перемогу мали не північні діа-
лекти, а південні» [16, с. 263]. Поодинокі північні особливості мовлення населення
заходять далеко на південь. Ганцов із цього приводу вказує: «Приблизну межа цих
говорів на півдні, оскільки взагалі можлива спроба встановити таку межу на підставі
дотеперішніх дуже обрідних даних, можна вести річкою Сулою з північного сходу
на південний захід до м. Лубень, а звідти в тому-ж напрямі до Дніпра до того місця,
проти якого з правого боку вливається в нього р. Рось». Це й була, судячи з усього,
приблизна межа поширення на півдні Лівобережжя колонізації сіверян, а також, до-
дамо від себе, їхніх нащадків севрюків, простежувана на мовному матеріалі.
На думку Всеволода Ганцова, північно-східні українські говори, які сьогодні ло-
калізуються на Чернігівщині, «найменше зазнали на собі впливу говорів південних,
що загалом був надзвичайно великий». «На Чернігівщині і до цього часу збереглися
говори, де цього впливу абсолютно немає» [16, с. 106]. Адже тут говори північні й
південні стали сусідами порівняно недавно, не давніше як з кінця XVI – XVII ст., на
відміну від Правобережжя, «де воно споконвічне». А тому можемо зробити висно-
вок, що сучасні північносхідні говірки української мови безпосередньо походять від
мови севрюків.
Отже, виходячи з досліджень мовознавців, можна вважати, що говірки північ-
носхідного (східнополіського) говору і є нащадками мови сіверян. Оскільки вони
належать до «старожитніх» говірок, то шляхом ретроспективного аналізу мовного
матеріалу, в поєднанні з вивченням номенклатури бортних «знамен», очевидно,
можна реконструювати мову севрюків. На жаль, українські мовознавці, зокрема
після 1920-х років (коли були репресовані Всеволод Ганців і Олена Курило), цим
майже не займалися. Єдиний, хто, наскільки мені відомо, заглиблювався у дослі-
дження мовлення населення північного сходу України в історичній ретроспективі,
є Микола Железняк. Проте його кандидатська дисертація, де про це йдеться, на
сьогодні, на жаль, залишається неопублікованою. Хочеться вірити, що хтось із укра-
їнських мовознавців таки зверне увагу на цю дуже цікаву тему або ж пан Железняк
повернеться ще до неї, а також опублікує свою дисертацію. За його словами, які він
висловив у приватній бесіді, стосовно «трикутника», де сходяться кордони України,
Росії та Білорусі, має йтися про формування в минулому ще однієї східнослов’янської
мови, не тотожної сусіднім українській, російській і білоруській мовам. Разом з тим
ця мова виявляє риси схожості зі східнополіським (лівобережнополіським) говором
* Насправді групи споріднених племен – співплемінності (метаплемені), яка могла бути
об’єднана племінним союзом.
Сіверянський літопис 13
української мови. Як бачимо, матеріали, які стосуються мови севрюків, теж підтвер-
джують висловлену автором цих рядків та деким із його попередників думку про те,
що севрюки становили собою самостійну етнічну спільноту.
1. Акты исторические, собранные и изданные археографической комиссией. [В 5
т. с доп. и указ.]. – Санкт-Петербург, 1841. – Т. 1. – С. 433.
2. Анпилогов Г. Н. Бортные знамена как исторический источник (По Путивльским
и Рыльским переписным материалам конца XVI и 20-х годов XVII в. // Советская
археология. – 1964. – № 4. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://yadi.
sk/d/HxtdLP_O3J93U
3. Артюх Л. Конина в системі харчових заборон українців // Народна творчість
та етнографія. – 2005. – № 6. – С. 24–29.
4. Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних
актов. – К., 1886. – Ч. 7. – Т. 1. – 85, 647, ХІІ с.
5. Арутюнов С. А. Народы и культуры: развитие и взаимодействие. – Москва,1989.
– 247 с.
6. Багновская Н. М. Севрюки (население Северской земли в XIV–XVI вв.) //
Вестник МГУ. – Сер. 8: История. – 1980. – № 1. – С. 57–69.
7. Багновская Н. М. Севрюки: население Северской земли в XIV–XVI вв. – Мо-
сква, 2002. – 47 с.
8. Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець. Джерелознавче до-
слідження. – К., 1971. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.
ua/ostrog/ostr.htm
9. Бломквист Е. Э. Крестьянские постройки русских, украинцев, белорусов (посе-
ления, жилища и хозяйственные строения) // Восточнославянский этнографический
сборник (ТИЭ. Т. ХХХІ). – Москва, 1956. – С. 3–460.
10. Боплан Г. Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського,
що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звича-
ями, способом життя і веденням воєн / Пер. з франц. Я. І. Кравця, З. П. Борисюк.
– К., 1990. – 256 с.
11. Брехуненко В. Козаки на Степовому Кордоні Європи: Типологія козацьких
спільнот XVI – першої половини XVII ст. – К., 2011. – 505 с.
12. Веббер Д. Особлива ситуація з корінними народами: стан справ у Канаді та
інших країнах світу // Проблеми міграції. – 1998. – № 3. – С. 29–38.
13. Водяний горіх. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.
org/wiki/Водяний горіх
14. Выписи из статейного списка посольства Павла Волка и Мартина Сушского
// Анпилогов Г. Н. Новые данные о России конца XVI – начала XVII вв. – М., 1967.
– С. 22–77.
15. Ганцов В. Діялектологічна класифікація українських говорів (присвячується
пам’яті академіка О. О. Шахматова) // Записки історично-філологічного відділу
ВУАН. – К., 1924. – Кн. ІV. – С. 80–142.
16. Ганцов В. М. Діялектичні межі на Чернігівщині // Чернігів і північне Ліво-
бережжя. Огляди, розвідки, матеріали. – К., 1928. – С. 262–280.
17. Горленко В. Литвини півночі України – ймовірний уламок племені літопис-
них Сіверян. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.haidamaka.org.
ua/0168.html
18. Горобець С. Заснування і походження назв сіл Чернігівського району. –
Чернігів, 2014. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eukraina.com/_
ld/6/645_Gorobez_nazvy_s.pdf
19. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – Санкт-Петербург;
Москва, 1881. – Т. 2. – 779 с.
20. Железняк М. Г. Східнополіський (лівобережнополіський) говір // Українська
мова. Енциклопедія / Ред. В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк. Вид.
2-е, виправлене і доповнене. – К., 2004. – С. 673–674.
14 Сіверянський літопис
21. Жилко Ф. Т. Ареальні системи української мови // Мовознавство, 1990. –
№ 4. – С. 18–27.
22. Коткова Н. С. Названия русских бортных знамен – историко-лингвисти-
ческий источник // Исследования по лингвистическому источниковедению. –
М., 1963. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ruslang.ru/doc/
lingistoch/1963/08-kotkova.pdf
23. Курило О. Спроба пояснити процес зміни о, е в нових закритих складах у
південній групі українських діялектів // Записки історично-філологічного відділу
ВУАН. – К., 1928. – Кн. ХІХ. – С. 167–183.
24. Литовская метрика. Отдел І. Часть І: Книга записей. Т. І // Русская истори-
ческая библиотека, издаваемая Императорскою Археографическою комиссиею. –
Санкт-Петербург, 1910. – Т. 27. – ІХ, 38 с., 872 стб., 150 с.
25. Літопис Самовидця / Видання підготував Я. І. Дзира. – К., 1971. – [Електро-
нний ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/samovyd/sam.htm
26. Маркович Я. Записки о Малороссіи, ея жителяхъ и произведеніяхъ. – Ч. І. –
Въ Санктпетербургh,1798. – 98, [4] с.
27. Полное собрание русских летописей. – Т. ХІ. Летописный сборник, именуемый
Патриаршею или Никоновскою летописью. – Санкт-Петербург, 1897. – VII, 254 с.
28. Русина О. В. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. – К.,
1998. – 243 с.
29. Сухоруков В. Д. Историческое описание земли Войска Донского. – Ново-
черкаск, 1867. – Т. І. – 234 с.
30. Сборник Императорского Русского Исторического Общества. – Санкт-
Петербург, 1884. – Т. 41: Памятники дипломатических сношений древней России с
державами иностранными. – 10, ХХІІ, 558 с., 82 стб.
31. Сборник Императорского Русского Исторического Общества. – Санкт-
Петербург, 1895. – Т. 95: Памятники дипломатических сношений древней России с
державами иностранными. – 10, XX, 766 с., 110 стб.
32. Стороженко А. В. Стефан Баторий и днепровские козаки: исследования, па-
мятники и заметки. – К., 1904. – 327 с.
33. Хроника Литовская и Жмойтская // Полное собрание русских летописей. –
Т. 32. Белорусско-литовские летописи. – Москва, 1975. – С. 77.
34. Шафонский А. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание,
с кратким географическим и историческим описанием Малыя России, из частей коей
оное наместничество составлено. – К., 1851. – ХХІІ, 697 с.
35. Шенников А. А. Княжество потомков Мамая (к проблеме «запустения» Юго-
Восточной Руси в XIV–XV вв.) // Гумилев Л. Древняя Русь и Великая степь: В 2-х
кн. – Москва, 1997. – Кн. 2. – С. 455–483.
36. Шухевич В. О. Гуцульщина. Перша і друга частини. Репринтне видання. –
Верховина, 1997. – 352 с.
37. Юрченко О. В. Переяславщина в другій половині XIII – XVI ст. (історико-
археологічний огляд) // Вісник Східноукраїнського національного університету імені
Володимира Даля. – Луганськ, 2004. – № 9. – С. 219–225. – [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://www.gisgroup.narod.ru/PIZNYOSER.htm
38. Gloger Z. Encyklopedja staro-polska ilustrowana. – Warszawa, 1902. – T. III. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pl.wikisource.org/wiki/Encyklope-
dia_staropolska/Tom_III
39. Posern-Zieliński A. Koncepcje etniczności w amerykańskich studiach
etnicznych // Lud. – 1979. – T. LXIII. – S. 3–23.
Василий Балушок
Загадочные севрюки: 4. Этнокультурные особенности
В статье подвергаются анализу особенности культуры севрюцкой об-
щности, которые выделяли ее среди других общностей, то есть исполняли
Сіверянський літопис 15
этнодифференцирующую функцию. В частности, хозяйство севрюков имело
комплексный характер: пахотное земледелие, животноводство, ремесла; при этом,
учитывая большую залесненность Северской земли, значительное развитие получили
различные промыслы – охота, рыболовство, сбор дикорастущих плодов і растений. Но
наиболее развитым промыслом было бортничество. Среди ремесел особое розвитие
получили те, которые были связаны с обработкой древесины.
Ключевые слова: культура, комплексное хозяйство, пахотное земледелие, жи-
вотноводство, бортничество, лесные промыслы, деревообрабатывающие ремесла,
восточнополесский (левобережнополесский) говор украинского языка.
Vasyl Balushok
Enigmatic Sevriuks: 4. Ethnocultural features
In the article are analyzed the culture community Sevryuks who singled her out among
other communities. The farm complex was Sevryuk: arable farming, animal husbandry, crafts;
Despite the large number of forests in Seversk land, significant development under different
trades – hunting, fishing, gathering wild fruits and plants. However, fishing was the most
developed beekeeping. Among the handicrafts made of special got those who were associated
with the processing of wood. It Sevryuk reveals certain similarities with the eastern Polesye
(livoberezhnopoliskyу) dialect of Ukrainian.
Key words: culture, integrated farming, arable farming, animal husbandry, beekeeping,
wood crafts, wood crafts, the eastern Polesye (livoberezhnopoliskyy) dialect of Ukrainian.
|