Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї)
У статті подано короткі біографічні дані про опішненського гончаря Івана Сердюка та його братів-гончарів Петра й Василя. Наведені мовою оригіналу сім листів червоноармійця Івана Сердюка до своєї сім’ї, написані ним за тиждень до початку німецько-радянської війни та в перші її два місяці....
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110004 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) / В. Міщанин // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 5. — С. 144-149. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110004 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1100042016-12-27T03:02:38Z Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) Міщанин, В. Розвідки У статті подано короткі біографічні дані про опішненського гончаря Івана Сердюка та його братів-гончарів Петра й Василя. Наведені мовою оригіналу сім листів червоноармійця Івана Сердюка до своєї сім’ї, написані ним за тиждень до початку німецько-радянської війни та в перші її два місяці. В статье подаются краткие биографические данные опошнянского гончаря Ивана Сердюка и его родных братьев-гончаров Петра и Василия. Приведены на языке оригинала семь писем красноармейца Ивана Сердюка к своей семье, написанные им за неделю до начала немецко-советской войны и в первые её два месяца. Ivan Serdyuk was born in 1909 in the town of Opishne in the Opishne volost of the Zinkiv District of the Poltava Government (now the Opishne village council of the Zinkiv District of the Poltava Region) in the Serhiy and Olena Serdyuks’ pottery family. Until his marriage, he lived and made pots together with his father. In the 1930s, he worked as a potter in the Opishne co-operative association Art Ceramist. His two brothers, Petro and Vasyl, were potters too. In the early 1930s, Ivan Serdyuk served in the Workers’ and Peasants’ Red Army (RKKA). After the military service, he had to attend a retraining in the village of Yaresky every year. He was a participant in the «liberation» campaigns of the Red Army into Western Ukraine (1939) and Baltic States: Estonia, Latvia, Lithuania (1940), took part in the Winter War. In May 1941, he was again called out for muster into the village of Yaresky for 45 days. The Soviet-German War began on 22 June 1941, and Ivan was not seen at home anymore. Seven letters written by him a week before the war, on the second day of the war, on the way into the hospital after the injury, and from the hospital remained as a memory for his relatives about their husband and father for decades. Now they are kept in the National Archives of Ukrainian Pottery of the National Museum of Ukrainian Pottery in Opishne. After the long medical treatment, Ivan Serdyuk was again sent to the front where he fell in battle. But the exact date and place of his death are unknown to this day. 2016 Article Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) / В. Міщанин // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 5. — С. 144-149. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110004 94:394.92]:738(477.53)(192) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Міщанин, В. Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті подано короткі біографічні дані про опішненського гончаря Івана Сердюка
та його братів-гончарів Петра й Василя. Наведені мовою оригіналу сім листів червоноармійця Івана Сердюка до своєї сім’ї, написані ним за тиждень до початку німецько-радянської війни та в перші її два місяці. |
| format |
Article |
| author |
Міщанин, В. |
| author_facet |
Міщанин, В. |
| author_sort |
Міщанин, В. |
| title |
Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) |
| title_short |
Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) |
| title_full |
Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) |
| title_fullStr |
Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) |
| title_full_unstemmed |
Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) |
| title_sort |
листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря івана сердюка до своєї сім’ї) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110004 |
| citation_txt |
Листи із сорок першого (фронтові трикутники опішненського гончаря Івана Сердюка до своєї сім’ї) / В. Міщанин // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 5. — С. 144-149. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT míŝaninv listiízsorokperšogofrontovítrikutnikiopíšnensʹkogogončarâívanaserdûkadosvoêísímí |
| first_indexed |
2025-07-07T23:56:59Z |
| last_indexed |
2025-07-07T23:56:59Z |
| _version_ |
1837034498570584064 |
| fulltext |
144 Сіверянський літопис
© Міщанин Віктор Данилович – науковий співробітник Національного музею-
заповідника українського гончарства в Опішному, молодший науковий співробітник
Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, кандидат
історичних наук.
УДК 94:394.92]:738(477.53)(192)
Віктор Міщанин.
ЛИСТИ ІЗ СОРОК ПЕРШОГО
(фронтові трикутники опішненського гончаря
Івана Сердюка до своєї сім’ї)
У статті подано короткі біографічні дані про опішненського гончаря Івана Сердюка
та його братів-гончарів Петра й Василя. Наведені мовою оригіналу сім листів червоно-
армійця Івана Сердюка до своєї сім’ї, написані ним за тиждень до початку німецько-
радянської війни та в перші її два місяці.
Ключові слова: гончар, війна, листи.
Іван Сердюк народився 14 жовтня 1909 року в містечку Опішному Опішненської
волості Зіньківського повіту Полтавської губернії в гончарській сім’ї Сергія й Олени
Сердюків. Окрім нього, в батьків було ще вісім синів. Живими залишилися троє: Ва-
силь, Іван і Петро. Решта разом із батьками померли під час Голодомору 1932–1933
років.
Іван Сердюк навчився гончарювати у свого батька, разом з яким до колективізації
виготовляв різноманітний глиняний посуд. 1931 року одружився з Уляною Іларіо-
нівною Ветошко (1908 р. н.). Їхні діти: сини Микола (1934 р. н.) і Леонтій (1934 р. н.,
помер у віці 9 місяців), дочка Марія (1939 р. н.). У 1930-х роках працював гончарем у
цеху №2 Опішненської артілі «Художній керамік», а перед війною став працювати в
конторі. Був активним учасником художньої самодіяльності.
Брати Івана, Василь (1904–1969) та Петро (1912–1972) Сердюки, також були
опішненськими гончарями. Роботі за кругом навчилися в батька.
Сім’я Василя Сердюка: дружина Мотрона Павлівна, дочки – Антоніна (1930 р. н.),
Марія (1939 р. н.).
Гончарював до 1941 року. Потім був на фронті. Повернувшись додому, кілька років
гончарював удома, оскільки на фронті втратив пальці руки й працювати за кругом було
важко. Пізніше трудився лісником.
Сім’я Петра Сердюка: дружина Христина, сини Григорій (1936 р. н.) та Іван
(1938 р. н.), дочка Марія (1939 р. н.).
Був учасником Другої світової війни. Гончарював увесь час одноосібно аж до кінця
1960-х років. Виготовляв різноманітний глиняний посуд, переважно неполив’яний.
Причин цього було дві: складність у діставанні свинцю та переслідування з боку фінвід-
ділу за полив’яні вироби. Поливати посуд доводилося крадькома. Вихопивши з горна
ще гарячі полив’яні вироби, їх відразу намагалися сховати. Для продажу продукції в
Полтаві й Карлівці наймав машину. Мав найняту квартиру, де залишав посуд, а потім
дружина їхала продавати [10].
У першій половині 1930-х років Іван Сердюк служив у Робітничо-селянській чер-
воній армії (РСЧА). Службу проходив, очевидно, або в самому м.Тирасполі, або по-
близу нього. Підстави говорити про це дає посвідчення «О награждении значком Готов
к труду и обороне» за №21133, видане Івану Сердюку військовою частиною №1487
Сіверянський літопис 145
02.11.1933 року в м.Тираспіль [11]. Після служби, за словами доньки Марії Марехи,
він проходив щорічну «перепідготовку» в с. Яреськи, оскільки був офіцером [10]. Але
архівні відомості свідчать про те, що Іван Сердюк був сержантом [9]. Він брав участь
у «визвольних походах» Червоної армії в Західну Україну (1939) та країни Балтії: Ес-
тонію, Латвію, Литву (1940). Був учасником радянсько-фінської війни [10]. У березні
1941 року закінчив у Києві 20-денні курси ПСО та ППХО при Укрхудожпромсоюзі
[12], а в травні 1941 року його в черговий раз призвали на збори в с. Яреськи. Вони
мали тривати 45 діб, але 22.06.1941 року почалася німецько-радянська війна, й Івана
Сердюка вдома більше ніколи не бачили. За тиждень до її початку, 14.06.1941 року, він
написав дружині листа з місця зборів*:
«Здрастуй моя дорогая Уля! письмо я твоє получив, за яке я тибе дужи благодарю.
Разом з цим пиридаю тобі свій горячий привіт і цилую тибе так як і ти мене цилуєш
через письмо. Одно плохо, що з Марусею таке діло. Ну я тожи думаю, що то ще нидужи
страшне. Передаю я їй палкий свій поцилунок и поцилунок синку Колі. […] нима грошей
потому, що довго за свої кормився. То я тобі должин сказати, що з одного боку це так, а
з другого те, що нидужи, що купував бо ни було чого. то приходилося як небудь. трохи
просив а то так. а трохи і купував. Так, що в мени гроші трохи осталося. Крім того я
получив зарплату 75 крб. Так, що по мині дорогая Уля не журися я живу на всю губу як
кажуть. Хотя ця губа і прикушена коротко.
Дорогая Уля! а всежи попало в таку мені батерею, що протів других багато легши
я за це благодарю Бога.
Як би мені в стрілках бути то булоби з мойими ногами дужи плохо.
Вобщим занимаемося не більше як шість часов а то все время около дому. хотя
і нисвободний ну за те на месті. Ти мене Улю питаеш, чі Андренко зо мною то я тобі
должин сказати, що ни всих таке «счастя» як у мени. Андренко дома, а Панов зо мною
в одному полку піддержує мене хлібом бо він роби на пікарні, а ми к твоему сведению
получаем хліба буханка на 16-чоловік на раз поїсти тобто по 150 грам. Та до хліба миску
каші. Така як у нас залізненка на 8-чоловік. От наша їда. Вобщим крихот на столі нимає
коли повстаєм но дают по 3 раза в день. На обід щей борщ по пів мисочки.
Я тобі должин сказати, що ти дорогая Уля думай як дома жити а я тут проживу.
Мені вже ни привикати до цього і знаю яким путьом обійти щоб голодним ни бути.
Дорогая Уля! мені щось кажитя таке що я нибуду сорок п’ять днів. Должні б ранши
пустити.
Так я придбачаю по своїй обстановці. Новостів особих нимае. Трохим коло мени і Іван
Мирній Дмитро Маерів, і всі опішняни недалеко. Хотя в моїй батереї і нимає з району
дажи з Опішнянського нікого.
Передай прівет всим сестрам і зятям і мойим братам. Перекажи їм, що писма можи
і ни напишу ні до кого. бо пошти, що ни маю великого часу для цього а по друге нимає
чого писати.
Ти мені пишиш, що купиш порося то дивися як, що е в теби за що то купуй. Хорошо
що я і нибрав більш грошей. Вобщим мені платят по п’ять рублів у сутки поки буду поки
для мени грошів і хвати.
С тем до свидания остаюся жив здоров уже в ботинках каженних і пілотке а білье
свое но хорошо, що в мени военни білье я міняю на складі так як і всі кадрові а останні
сами стирают. Жилаю Вам хороших успіхів у Вашій жижні, як би тіко мені нидовго
бути та вернутися додому, щоб застати тепла.
Об виході з артілі я бросив і думати. Бо в Армії січас ні защо ни останусь. Цилую
крепко. Ваш батя і твій Ваня.
/підпис/ Жду ответа.
Дужи скучив!» [2].
Наступний коротенький лист написано на другий день від початку війни, перед
відправкою на фронт: 23.06.1941 року.
* Мову оригіналу збережено.
146 Сіверянський літопис
«Здравствуй дорогая Уля! Мой тяжолий к тибе привет і моим деткам которим я
видил возможно последний раз. Уливаюся слезами и немогу тибе передать моего чувства
но блізка душа моя к твоей она скажет тебе восне, Дорогая Уля! письом до мени больши
не пиши пришол последний час, последнии слова сказани за 2000 год назад. Потичот і
ещо раз потичот […] кров Вам наверно извесно об чем я пишу. Цилую я тибе возможно
последний раз, живи дорогая і […] моими потретами и детками.
Досвидания твой довго незабутний Ваня.
Я гружуся на станціи в белий свет» [3].
Десь через місяць перебування на фронті Іван Сердюк був поранений. Про це він
коротенько повідомляв рідних у листі, написаному прямо на поштовій карточці, від-
правленій зі станції Тула 01.08.1941 року:
«Здраствуй Уля!
Я жив здоров, еду с фронта в госпіталь, коротче говоря миня визут.
я ранен, пишу из станции Тула.
Передаю привет Коли и Маруси, чтоби дождали миня домой возможно увидимся.
привет всем остальним. Адрес напишу с места
Твой Ваня» [4].
Прибувши в госпіталь, Іван Сердюк, як і обіцяв, 04.08.1941 року написав листа, де
зазначив адресу свого нового місцеперебування:
«Здрастуй дорогая Уля! Передаю я тобі прівет, і цилую тібя очінь крепко. цилую
Колю і Марусю і жілаю Вам всем хорошой жизні. А моя жизнь следующая:
Я бил на самом упорном фронте т.е. «Смоленском направлении», миня 28.7.41 г.
ранили и 3.8.-41 г. я уже в госпитале на ст. Нікольск Тамбовской обл. Мне моя дорогая
очинь здесь против фронта хорошо ми находимся в доме отдиха […], культурно обра-
щаються и хорошо кормят, Вобщим яби сказал; что создани для нас условия те, что я
ище на жизни не испитивал на сибе. Вобщим очень хорошо. О том как біло на фронте
я знаю Вас більше всего интересует, но писать нет надобности. фронт как и вообще
фронт и война как и вообще война, ето […] известно с газет. О том, что я перенес, какие
для миня били […] ето я смогу только когда лично если ето будит возм… если нам т.е.
мне с Вами прийдется видится. Передай привет всем кто еще дома з наших родних а
так же передай привет в завод и контору.
Мой адрес:
Тамбовская область
ст. Никольск
Ю.В.Ж.Д. Госпиталь […] Калинина» [5].
Через день, 06.08.1941 року, Іван Сердюк написав ще одного листа на рідну Пол-
тавщину:
«Здравствуй дорогая многоуважаемая Уля! передаю я тобі свій горячий привіт і
привіт синку Колі і доці Марусі і жилаю я Вам хорошої жизні.
Я Вам писав письмо […] но ни знаю чі я його вкинув і по етому я решився писать Вам
письмо. Тепер я прошу тебе дорогая Уля, пропиши мені всі свої новості. пропиши коли
забрали Петра як що знаєш то де він. чі Василь ще дома та Назар, пропиши як живе
Демид А. Алеша чі е у них в хаті евакуїровані люди чі нима. Як там живе паця і тепер я
тобі должин сказати, що положение […] як, що е в Вас гроші то старайся купити хліба
в першу чергу, а все остальне одложи в другу чергу, бо з хлібом буди дело плохо я це […]
я бачив в городі Тула.
Так що як що нимае грошів то лучши що небудь продай а як що […] то хліба купи. […] я
голоду низнав 33 годі а це на фронті узнав. А я жи думаю, что хотя позно а додому можи
буду, а возможно мої рани залічут так, що обратно пойду на фронт. од етого неисклю-
чена возможность. Дорогая Уля, много я знаю тибя інтересуе моя фронтовая жизнь
і жизнь данного время. но в писме низя всего розказати, а второе то, что мне тяжело
писать рани мои ніскольки еще не заживають я очень слаб по состояние мое нормальное
Сіверянський літопис 147
ето пока внов собирется кров пока поотходят фронтовие зашпори а то все хорошо.
Передай привет Димиду А, Нате Р і сину Мишку. Алеші Д. Паше Ф. і Варке Д. и На-
зару еслі дома и передай им благодарность за то что в песнях они мне пожилали рани
не большой.
Об моих товарищах опішнянских Чабан Иван Иванов ещо живой и Мареха Трохим
Мирний Іван Чабан Дмитро после одного боя я их не віділ і незнаю живі они ілі нет но
в бітих не бачив.
С тем до свидания, остаюсь жив здоров. Пиши ответ поскорей, ещо прошу попроси
хто имеет возможность пущай пишут до меня писмо дай тому адрес, бо я не писатиму
на верно ни дают по тому, что мне плохо писать я без […] руками, а мне хочится писма
получать, бо скучно сутки в сутки лежать без дела.
До свидания дорогая Уля.
еще раз тибе говорю что про мені не журися а живі з деткамі хорошо а я ни где не
пропаду.
Твой Ваня и ваш Коля и Маруся батя.
/підпис/» [6].
18.08.1941 року опішненський гончар Іван Сердюк отримав листа з рідної домівки.
А через день, 20.08.1941 року, написав відповідь рідним:
«Здравствуй дорогая Уля!
Письмо я твое получив за яке дужи і дужи дякую, письмо від вас ішло 7 днів получив
я його 18-го і думав уже, що наверно мої писма до Вас нидоходят, і я ришився послати
теліграмму в які тебе відзиваю до себи но типер бачучи, що 20 ти число і Вас нимае та
плюс до цього слухаю радіо кожни утро і с того вирішив і що Вам наверно вже нимае
можливості приїхати одно возможно через […] а друге страшно їхати коли половина
України забрана німцим, то мабуть їхать […] щоб чого поганого нислучилося в дорозі
хотя ти себе гляди в жизні щоб дітки ни були круглими сиротами, бо я ни знаю ще шо зо
мною буди. Хотілося конешно хотя ни жити а хоч побачитися ще раз із Вами а такжи
із усими друзями в крайним случаї думав і вирішив, що будь що а стобою побачуся ну
коли враг день за днем бере город за городом то дужи трудно я конечно нимогу сказать;
яка моя буди судьба після вилічиння чі я гож буду на фрон чі мене пустят додому хотя
на время […] це ще время пройди на мою думку днів 25-30. а за це время наверно до Вас
нибуди можливості доїхати хотя і будут для мене роздані такі умови. Я вже тобі писав
що ми з Мельником у месті. якось так на нашу долю випало і ми разом і Вас з Верою
визивали. Передай прівет всим сестрам і зятям передай їм, що я вже хожу по садку в
свободни время от […] рани мої заросли обидьві нимае […] начала зростати кость, боль
іще […] все загіпсовани хожу безопасно плохо що часто приходится просить щоб хто
звирнув цигарку і кожни утро облив руку здорову. Передаю тобі свій горячий поцолунок
такий котрий я думав тобі отдать тогда когда ти должна била приихать ко мне. Ещо
привет и поцелунок Колі і Марусі і жилаю Вам счасливой жизні. Хорошо жить мене
низабувать […] должно бить дасть Бог виздоровлю приїду додому і хотя одна рука буди
каліка якось будим жить. Звиняй що погано написав […] лучши ніяк.
Писав твій Ваня. /підпис/» [7].
Останній лист, який сім’я отримала від Івана Сердюка, був датований 26.08.1941
року.
«Здравствуй дорогая Уля! передаю тобі свій привіт. сообщаю телеграму я получіл
через три часа о том, что Ви приехать не можити, поблагодарі всем за письмо бо […]
неможу дать за неіменіям бумаги, я получил 10 пісем, четверо от тібя от Сохвії Чаба-
нової і от Усті Чабанової от Димида А. от Алеші Д. от Петра С. і от Демченка М.Ол. все
миня спрашуют коли я бачив послідній раз їх, то я говорив: що я їх послідній раз бачив
як мене ранило т. е. 28.7.41 г. і більше я їх бачить ни можу. Дорогая Уля! Ти пишеш що
приїжай додому долічуваватся то я б дужи був рад аби мене пустили, но поки нікого ни
пускают і наверно нам побачится трудно як, що в німця будут успехи в войні бо можи
перерізать дорогу, а я передбачаю що еще з місяць прийдится лічится рани мої зажили
148 Сіверянський літопис
уже нимае но кость которая вбіта і покалічена начала тольки зростатся рукой дажи
ни вдержу можи і вообще стани робити тільки два пальці остальні мертві, не знаю на-
верно […] вообще небудуть действовать […] мне не говорят ні да ні нет. рука ета вообще
сантіметров на несколько тонша а пальци амертвленни, остальное все харошо. Німецкі
самолети сталі посіщать. Побомбілі город Мічурінск 8 клм от госпіталя ожидаем какой
нібудь смени в нашей жизні.
Дорогая Уля! трудний момент чтоби нам увідітся хотя я і не гож буду опять на
фронт.
Очінь миня засмутило то, что Петя пошол проливать свою кров так как пролив
я. Возможно івакуіроватимут Вас із дому то еслі будіт возможность остатся то
оставайся дома. […] говоріть не можу. До свидания. Цилую Вас крепко. Колю за то
что будет жинітся а Марусю за то, что годует уже хлебом, а тибя за то, что дужи
любиш і скучила.
Жду ответа Ваня.
Благодарность за письмо і прівет Димиду А. і Алеші.
/Підпис/» [8].
Цей фронтовий трикутник надійшов до Опішного 02.09.1941 року (за поштовим
штемпелем). На превеликий жаль, для сім’ї Сердюків він виявився останньою віс-
точкою від їхнього чоловіка й батька. Невідомо, чи отримав Іван Сердюк відповідь
на цього листа, адже, як свідчать документи, 03.09.1941 року він вибув у «батальйон
выздоравливающих» [9]. Це могла бути для нього остання вісточка з дому, оскільки не-
забаром, на початку жовтня 1941 року, Опішне було окуповане німецькими військами.
Подальша доля Івана Сердюка так і залишилася до кінця не з’ясованою. Очевидно, після
довготривалого лікування опішненський гончар знову попав на фронт, де, за спогадами
його доньки Марії Марехи, пропав безвісти в боях за Білорусію в грудні 1943 року [10].
Натомість, у «Книзі Пам’яті…» про Івана Сердюка зазначено іншу інформацію: «Сердюк
Іван Сергійович. 1909 р. Мобілізований у 1941 р. Рядовий. Загинув: гр.1944» [1, с. 344].
На початку 2002 року я звернувся із запитом про Івана Сердюка в Архів воєнно-
медичних документів Воєнно-медицинського музею Міністерства оборони Російської
Федерації. Звідти отримав таку відповідь: «Ком. отделения 712 сп сержант Сердюк Иван
Сергеевич, 1909 г.р. на фронте Великой Отечественной войны получил 28 июля 1941 г.
сквозное пулевое ранение левой кисти с повреждением костей, по поводу чего находился
на излечении в ПМП 196 п. с 28.07.41, а с 03 августа 1941 г. ЭГ 2674 /Никольское, Там-
бовской обл./ из которого выбыл 03 сентября 1941 г. в батальйон выздоравливающих.
Примечание: Место призыва не указано. Адрес родных: Полтавская обл., с.Опошне.
Сведениями о дальнейшей судьбе не располагаем» [9].
Волею долі не судилося Івану Сердюку виконати свою обіцянку-надію: «Виздоров-
лю, приїду додому і хотя одна рука буди каліка, якось будим жить» [7]. Опішненська
гончариха Уляна Сердюк так і не діждалася з фронту свого гончаря. А пам’яткою про
чоловіка й батька для дружини й дітей на десятиліття залишалися його фронтові три-
кутнички, «зачитані» за цей час до дірок. Шістдесят років рідні берегли ці листи, а на
початку 2000-х донька Івана Сердюка – Марія Мареха – передала їх у Національний
архів українського гончарства Національного музею-заповідника українського гон-
чарства в Опішному.
1. Книга Пам’яті України. Полтавська обл. : Диканський район, Зіньківський
район, Карлівський район. – Полтава : Полтавський літератор, 1996. – Т. 4. – 968 с.
2. Лист Івана Сердюка до дружини від 14.06.1941 року // Національний музей-
заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського
гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 248. – Арк. 5-6.
3. Лист Івана Сердюка до дружини від 23.06.1941 року // Національний музей-
заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського
гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 248. – Арк. 11.
4. Лист Івана Сердюка до дружини від 01.08.1941 року // Національний музей-
Сіверянський літопис 149
заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського
гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 248. – Арк. 2.
5. Лист Івана Сердюка до дружини від 04.08.1941 року // Національний музей-
заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського
гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 248. – Арк. 10.
6. Лист Івана Сердюка до дружини від 06.08.1941 року // Національний музей-
заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського
гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 248. – Арк. 9.
7. Лист Івана Сердюка до дружини від 20.08.1941 року // Національний музей-
заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського
гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 248. – Арк. 8.
8. Лист Івана Сердюка до дружини від 26.08.1941 року // Національний музей-
заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського
гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 248. – Арк. 7.
9. Справка с Архива военно-медицинских документов Военно-медицинского
музея Министерства обороны Российской Федерации. 29.03.2002 // Приватний архів
Віктора Міщанина.
10. Спогади Марехи Марії Іванівни, 1939 р. н. Опішне, Полтавщина. 2001 // При-
ватний архів Віктора Міщанина.
11. «Удостоверение О награждении значком Готов к труду и обороне». 02.11.1933 //
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний
архів українського гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 248. – Арк. 3.
12. «Удостоверение» про закінчення курсів начальників ПСО та ППХО. 29.03.1941
// Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний
архів українського гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 248. – Арк. 4.
В статье подаются краткие биографические данные опошнянского гончаря Ивана
Сердюка и его родных братьев-гончаров Петра и Василия. Приведены на языке оригинала
семь писем красноармейца Ивана Сердюка к своей семье, написанные им за неделю до
начала немецко-советской войны и в первые её два месяца.
Ключевые слова: гончар, война, письма.
Viktor Mishchanyn
Letters from 1941 (The Opishne Potter Ivan Serdyuk’s «Triangles» from the Front
to His Family)
Ivan Serdyuk was born in 1909 in the town of Opishne in the Opishne volost of the Zinkiv
District of the Poltava Government (now the Opishne village council of the Zinkiv District of
the Poltava Region) in the Serhiy and Olena Serdyuks’ pottery family. Until his marriage, he
lived and made pots together with his father. In the 1930s, he worked as a potter in the Opishne
co-operative association Art Ceramist. His two brothers, Petro and Vasyl, were potters too.
In the early 1930s, Ivan Serdyuk served in the Workers’ and Peasants’ Red Army (RKKA).
After the military service, he had to attend a retraining in the village of Yaresky every year. He
was a participant in the «liberation» campaigns of the Red Army into Western Ukraine (1939)
and Baltic States: Estonia, Latvia, Lithuania (1940), took part in the Winter War.
In May 1941, he was again called out for muster into the village of Yaresky for 45 days. The
Soviet-German War began on 22 June 1941, and Ivan was not seen at home anymore. Seven
letters written by him a week before the war, on the second day of the war, on the way into the
hospital after the injury, and from the hospital remained as a memory for his relatives about
their husband and father for decades. Now they are kept in the National Archives of Ukrainian
Pottery of the National Museum of Ukrainian Pottery in Opishne.
After the long medical treatment, Ivan Serdyuk was again sent to the front where he fell in
battle. But the exact date and place of his death are unknown to this day.
Key words: potter, war, letters.
|