"…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха)
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110091 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) / Ж. Марфіна // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 90-93. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110091 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1100912016-12-30T03:02:19Z "…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) Марфіна, Ж. Мовосвіт Михайла Стельмаха 2012 Article "…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) / Ж. Марфіна // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 90-93. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110091 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Михайла Стельмаха Мовосвіт Михайла Стельмаха |
| spellingShingle |
Мовосвіт Михайла Стельмаха Мовосвіт Михайла Стельмаха Марфіна, Ж. "…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Марфіна, Ж. |
| author_facet |
Марфіна, Ж. |
| author_sort |
Марфіна, Ж. |
| title |
"…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) |
| title_short |
"…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) |
| title_full |
"…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) |
| title_fullStr |
"…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) |
| title_full_unstemmed |
"…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) |
| title_sort |
"…округ земля моя хороша, а на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці м. стельмаха) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Мовосвіт Михайла Стельмаха |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110091 |
| citation_txt |
"…Округ земля моя хороша, А на ній — моя рідня" (мотив єднання у воєнній ліриці М. Стельмаха) / Ж. Марфіна // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 90-93. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT marfínaž okrugzemlâmoâhorošaananíjmoârídnâmotivêdnannâuvoênníjlíricímstelʹmaha |
| first_indexed |
2025-07-08T00:02:26Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:02:26Z |
| _version_ |
1837034841610125312 |
| fulltext |
Культура слова №76’ 201290
марки та чарку, але, як міг, приберігав хліб на лиху годину, бо
карбованець завжди може обдурити людину, а зерно — ніколи
(С. 165).
Слово-образ хліб реалізує свою загальномовну семантику
як у соціально-побутових контекстах, так і в характерних для
ідіостилю письменника ліричних описах на зразок: Оминаючи
людей, Терентій виїжджає на гінні дороги, що загубились між
тихими хлібами, минає кучеряві груші, що сумно самотіють
у полях, опускається в яруги… (С. 509); Шумлять жита —
живе письмо землі, і яка людська голова вчитає його? (С. 523).
Письменник «вчитував» не лише письмо природи, а й думи
людей із різними характерами та долями.
Жанна Марфіна
«…оКруг земля моя хороша,
а на ній — моя ріДня»
(мотив єДнання у воєнній ліриці
м. стельмаха)
Михайло Стельмах починав свій шлях в літературній твор-
чості з поезії. У часи війни він створив, за словами літератур-
ного критика П. Моргаєнка, «знамениту «Рідню» — знамениту
тим, що вона немовби провістила майбутню епопею «Велика
рідня». Як і в більшості художніх творів часів Другої світової
війни, у ліричних Стельмахових поезіях наскрізним є мотив
єднання, втілений з опертям на стрижневу семантику міфопое-
тонімів мати, сестра, брат, дід, дядина, родина.
Ці традиційні для української культури мовообрази поста-
ють у воєнній ліриці Михайла Стельмаха в народнопісенних і
народнопобутових ситуаціях.
Рідня у загальномовному словнику — це: «1. Чиїсь родичі
близькі або далекі; 2. Родич або родичка кому-, чому-небудь;
// перен. Який має у певному відношенні подібність до когось,
чогось, схожість із ким-, чим-небудь». У поезії М. Стельмаха
моя рідня — це чесні, працьовиті, хороші вуглярі, теслі, дьог-
тярі, пасічники, римарі, воїни, орачі, плугатарі — широкий со-
мовосвіт михайла стельмаха 91
ціум середини ХХ століття, коли за ідеологічними канонами
рідним було поіменовано кожного в об’єднаній радянській дер-
жаві. Отже, на перший план висунуто міфоідеологічні склад-
ники побутової назви рідня. Не випадково ж поет не присво-
ює ліричним героям ніяких імен, не індивідуалізує їх у такий
спосіб. Тому номінації сестра, мати, брат сприймаються й
узагальнено, і конкретно-чуттєво, бо називають найближчих
кожній людині осіб.
Окрім суспільного, поетизм рідня має й значення ‘кровно
споріднені люди’. Єдиний наскрізний засіб інтимізації назв
спорідненості в їх первинному значенні — це займенникові
епітети мій (моя), наш (наша): У роботі дні пливуть чудові,/
І надвечір я іду щодня/ В гомінкі бори соснові,/ Де живе моя
рідня («Рідня»); Іду рожевими гречками,/ Що закипають на ві-
трах,/ Мій дід важку янтарну раму/ Кругом оглядує в руках
(«На пасіці»); Сестро моя, чи жива, чи здорова?/ Може, да-
рунку й не треба тобі… («Сестрі»).
У корпусі назв спорідненості прадід, дід — це, так би мови-
ти, вихідні номінації очільників роду. Поетичні мікроситуації
засвідчують уживання назв представників старшого та молод-
шого покоління в родині, як-от: І сонце капало сльозами/ На
темну цівку, гострий спис,/ І недовірливо з синами/ Вдивлявся
прадід в хмурий ліс («Дьогтярі»).
Відомий фразеологізм з діда-прадіда реалізує своє значення
в поетичному циклі як мотив єднання членів родини не лише
кровно, а й за спільною працею. Тому мовний образ діда у
М. Стельмаха — це образ трударя-пасічника (Мій дід всі вулики
огляне,/ Трутнівку зріжу я ножем,/ Навкруг бджола в гречки
духмяні/ Барвистим падає дощем), садівника (З обземків я до-
вбав дуплянки,/ Садив із дідом ці сади).
Традиційний народнопоетичний зміст має й образ матері.
Стилістичні функції цієї номінації пов’язані з мотивами про-
щання, чекання, зустрічі й смутку: Де бій гримів — летить
крило врожаю,/ І вже танкіст барвінком розквітає,/ А мати
сина жде, виходить зустрічать («Танкіст»).
Стельмахова сива згорьована мати — це узагальнене уо-
соблення страждання й смутку. Цей асоціативно-образний
стрижень створюють номінації психологічного стану люди-
Культура слова №76’ 201292
ни (журба), а також зорові й звукові словообрази (зчорнілий
хрест, колеса скриплять, віл реве, дитячий плач), поетизми
із символічним змістом (лебеді): В журбі застигла ти [мати]
над берегами,/ А на хресті зчорнілому доріг/ Скриплять колеса
в північ лебедями/ І віл реве,/ І ломить в землю ріг./ Дитячий
плач. Діди ступають трудно./ Ідуть, як тіні, матері… («Про-
щання»).
Для Стельмаха-лірика, добре обізнаного з народною міфо-
поетикою, характерне ситуативне перехрещення назв спорід-
неності з традиційними символами. Так, у народнопоетично-
му словнику лебеді означують і плин життя, і відродження,
а явір — сум, сльози і водночас юнака, на якого чекають кохана,
мати, рідні. Поєднання цих символів із дієсловами, прислівни-
ками (тремтить, тремтливо) на позначення нестійкого пси-
хофізичного стану в одному контексті надає поезії мінорного
настрою, узагальнює чуттєвий план — стан тривоги, що його
переживає мати: Тремтливо сина обвила руками:/ «Моя ди-
тино, їдьмо у бори»./ В лісах скриплять колеса лебедями,/ По-
клони б’ють/ Печальні явори («Прощання»); «Миколо-явір-
ку! Ой рученька рідна!..»/ І дядина сива тремтить у сльозах
(«Дядина»).
Із поетизмом сини пов’язані архетипи надія, опора, бо ди-
тина чоловічої статі — продовжувач роду, спадкоємець майна,
традицій. Цей глибинний етнопобутовий міфологічний зміст
прочитується в найближчих мікроконтекстах. Порівняймо по-
єднання слів дуб — син у мікроситуації будування хати гуртом:
Під дубом чахли немовлята./ На пень трухлявий важко сів:/ «А
що, сини, збудуєм хату?!/ Хай трясця дубить всіх панів!..»/ І
дружно гупнули сокири,/ Аж в очі бризнув теплий сік… («Дьог-
тярі»).
Отже, прадід, дід, мати, батько, син — це члени єдиної ро-
дини, сильної і міцної ділом, спільними справами, традиціями,
моральною та емоційно-психологічною підтримкою: В нашій
родині росли споконвік/ В слові — повільні, у ділі — міцні…
(«Сестрі»).
Не випадково у М. Стельмаха народжується образ родин-
ного стола, який також символізує єднання, зокрема й духовне,
членів великої родини:
мовосвіт михайла стельмаха 93
Приходить радість ледь вловима,
Від хати пахне, мов од сот,
Старими хмурими очима
З кутка наїжився кіот.
Сім’я сідає коло столу,
Поділля згадує, лани.
(«Дьогтярі»)
Цей вияв мотиву єднання має в циклі «Рідня», з одного боку,
виразний суспільний, громадянський підтекст у зв’язку із поді-
ями війни, а з другого — родинно-побутовий, етнокультурний
зміст, бо створено динамічний одоративно-зоровий образ духо-
вного згуртування родини коло хати, що нагадує Шевченкове:
Сім’я вечеря коло хати
Вечірня зіронька встає,
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
(«Садок вишневий коло хати»)
Отже, у поетичному циклі Михайла Стельмаха «Рідня» на-
скрізний мотив єднання, актуалізований у часи воєнного лихо-
ліття, не лише має громадянський складник, але й через по-
етичні функції назв спорідненості передає найтонші нюанси
міфологізованого національного родинно-побутового повсяк-
дення.
|