Англійські імена українською мовою. ІІ
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110096 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Англійські імена українською мовою. ІІ / Б. Ажнюк // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 123-134. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110096 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1100962016-12-30T03:02:29Z Англійські імена українською мовою. ІІ Ажнюк, Б. Мова і час 2012 Article Англійські імена українською мовою. ІІ / Б. Ажнюк // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 123-134. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110096 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова і час Мова і час |
| spellingShingle |
Мова і час Мова і час Ажнюк, Б. Англійські імена українською мовою. ІІ Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Ажнюк, Б. |
| author_facet |
Ажнюк, Б. |
| author_sort |
Ажнюк, Б. |
| title |
Англійські імена українською мовою. ІІ |
| title_short |
Англійські імена українською мовою. ІІ |
| title_full |
Англійські імена українською мовою. ІІ |
| title_fullStr |
Англійські імена українською мовою. ІІ |
| title_full_unstemmed |
Англійські імена українською мовою. ІІ |
| title_sort |
англійські імена українською мовою. іі |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Мова і час |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110096 |
| citation_txt |
Англійські імена українською мовою. ІІ / Б. Ажнюк // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 123-134. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT ažnûkb anglíjsʹkíímenaukraínsʹkoûmovoûíí |
| first_indexed |
2025-07-08T00:02:50Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:02:50Z |
| _version_ |
1837034867082133504 |
| fulltext |
Богдан Ажнюк
англійсьКі імена
уКраїнсьКою мовою. іі
Відтворення приголосних
Значні розбіжності при відтворенні певних типів імен ви-
никають через те, що в англійській мові немало випадків, коли
окремі приголосні, наявні в письмовій формі імені, не озвучу-
ються при вимові, а отже відсутні й у транскрибованій формі
назви. Саме вона є вирішальним орієнтиром при транскрип-
ційному підході; особливе значення має те, що здебільшого її
подають словники та довідники, оскільки в іменах традиція ви-
мови часто суперечить правилам та орфографічним стереоти-
пам. Іноді в імені можуть зникати й дві приголосні, наприклад:
Shirley Chisholm [′tšizəm].
Найрегулярнішою «німою» позицією є буквосполучен-
ня kn, яке завжди вимовляється як [n]: Knife — Найф, Knox
[noks] — Нокс, Kneller — Неллер тощо. Так само у складі бук-
восполучення gn не вимовляється літера g, наприклад: Gnat
[′næt] — Нет, Gnome [′noum] — Ноум, Gnash [′næš] — Неш.
Оскільки провідним принципом транскодування ономастич-
них одиниць є транслітерація, то, за правилами, «німі» приго-
лосні в українському перекладі не мали б відображатися. Щодо
наведених вище буквосполучень kn, gn це правило діє загалом
безвідмовно.
моВа і чаС
Культура слова №76’ 2012124
Чимало прикладів, коли «зникає» у вимові літера l, напри-
клад: Polk [′pouk], Holmes [′houmz], Lincoln [′linkən]. Однак
щодо цієї літери транслітераційний підхід часто бере гору над
транскрипційним, особливо в іменах, що ввійшли в українську
писемну традицію багато десятиліть тому. Так, усупереч ви-
мові, але відповідно до написання маємо широко відомі імена
Лінкольн і Холмс.
За нашими спостереженнями, в українській перекладацькій
практиці існує тенденція зберігати в складі власних імен «німі»
приголосні (за винятком ініціальних буквосполучень kn, gn):
Alexander Campbell [′kæmbl] Александер Кемпбелл, хоча в бага-
тьох інших випадках спостерігається й суто транскрипційний
підхід, наприклад, Thomas Carlisle — Томас Карлайл.
У деяких випадках ідентичні прізвища, що належать різ-
ним носіям, усталюються й кодифікуються в мові перекладу
в різному вигляді, наприклад: англійський поет Charles Lamb
[′læm] — Чарлз Лем і американський фізик, нобелівський лау-
реат 1955 р. Willis Eugene Lamb [′læm] — Віллис Юджин Лемб
(Ермолович. Д. И. Англо-русский словарь персоналий. ― М.,
2000. — С. 190; далі — Ермолович). Таку практику важко на-
звати виправданою, оскільки вона є джерелом потенційної плу-
танини не тільки щодо зазначених вище осіб, але й через мож-
ливий вплив на подальше відтворення подібних імен.
Деякі коливання щодо озвучення тих чи тих літер у фо-
нетичній формі імені спостерігаються в самій англійській
мові, наприклад, Hampden [′hæmpden], [′hæmden] (Jones D.
Everyman’s English Pronouncing Dictionary. — L., 1958. —
С. 216; далі — Jones). У Словнику англійської мови й культури
Лонгмена вимову аналогічного оніма Hampden [′hæmden] по-
дано без факультативного [p] (Longman Dictionary of English
Language and Culture. — Harlow, England, 1999. — C. 596; далі —
LDELC). У такому разі цілком виправданим є збереження від-
повідної літери в перекладі: Джон Гемпден (Дзеркало тижня,
27.07-02.08.2002).
Окремої згадки заслуговує англійська літера h у складі
досить поширеної ономастичної фіналі -ham. Здебільшого
в мові-джерелі h не вимовляється: Wigham [′wigəm] (Jones,
521), Fulham [′fuləm] (LDELC, 530), Buckingham [′b^kiŋəm]
мова і час 125
(Jones, 61). Практика перекладу не одностайна щодо відтворен-
ня цієї орфограми. Цілий ряд імен та прізвищ зберігає англій-
ське h чи то у вигляді українського х (під впливом російської
практики), чи (рідше) як г, наприклад: Fulham [′fuləm] (LDELC,
530) — Фулхем, David Beckham [′bekəm] (LDELC, 98) — Дейвід
Бекхем (Універсальний словник-енциклопедія. — К., 2006. —
С. 125; далі — УСЕ), Девід Бекгем (Голос України, 05.01.07),
Бекгем (Львівська газета, 19.02.2007).
Ім’я Graham може виступати в ролі як власного імені, так
і прізвища. Хоча, на наш погляд, немає підстав орфографіч-
но розрізняти в перекладі ці категорійні відмінності, проте
на практиці така тенденція помітна. Особове ім’я Graham, як
правило, передається як Грем: англійський письменник Грем
Грін (Література Англії ХХ ст. / За ред К. О. Шахової. — К.,
1993. — С. 176; далі — ЛА), Ґрем Ґрін (УСЕ, 355); американ-
ський фізик, винахідник телефона Александр Ґрем Белл (УСЕ,
127). Зрідка трапляється сьогодні застаріла форма Грехем Грін
(Слово просвіти, 23-29.08.2007). На противагу імені, в пере-
кладі прізвища американської балерини Martha Graham збере-
жено «німе» h — Марта Ґрехем (УСЕ, 355). В окремих ви-
падках словники подають і дублетні форми: Бернхем (Бернем)
[Burnham] (УСЕ, 138). На наш погляд, доцільно запровадити
уніфікований підхід до прізвищ та імен, дотримуючись в обох
випадках суто транскрипційного відтворення: Graham — Ґрем,
Wigham — Віґем, Fulham — Фулем, Burnham — Бернем тощо.
Є деякі розходження у відтворенні літери g, що може пе-
редавати не тільки [g], а й [dž]. Це залежить і від її позиції в
слові, і від особливостей традиції щодо вимови певного іме-
ні. Наприклад, у прізвищі Singer вона вимовляється як [g], а в
складі багатьох інших прізвищ фіналь -inger, вимовляється то
як [dž]: Kissinger [′kisindžə], Salinger [′sælndžə] — Селинджер,
то як [g]: Kim Basinger [′beisiŋə]. В інтернет-енциклопедії Ві-
кіпедія поряд із транскрипцією прізвища Basinger [′beisiŋə] по-
дається примітка про те, що його часто вимовляють помилково
як [′beisindžə]. Не випадково в українських ЗМІ (так само, як і
в російських) ім’я голлівудської кінозірки зустрічається в двох
варіантах: Бесінгер і Бесінджер. Основною причиною виник-
нення хибної української та російської орфограм є аналогія з
Культура слова №76’ 2012126
іншими відомими прізвищами, що мають фіналь -inger, а саме,
Кіссінджер, Селлінджер. Оскільки хибні прочитання таких
прізвищ можливі й у мові оригіналу, то в подібних випадках
перекладач має покладатися не на правила чи інтуїцію, а на
відомості, отримані з надійних довідкових джерел.
По-різному передається g у складі географічної назви Вір-
ґінія (УСЕ, 1281) та власного імені Вірджинія, що мають в ан-
глійській мові тотожну форму і звучання: Virginia [və′džiniə].
Однак у цьому разі причини розходження дещо інші: тривалий
час переважним способом передачі географічних назв була не
транскрипція, а транслітерація, що має менш поширена в прак-
тиці перекладу особових імен.
Специфічну функцію має буквосполучення gh, що найчас-
тіше не вимовляється, але справляє вплив на вимову попере-
днього голосного: Borough [′b^rə], Night [′nait]. На початку сло-
ва цей диграф здебільшого вимовляється і позначає [g] — Ghost
[goust], в окремих випадках всередині слова може читатися як
[h]: Callaghan James [′kæləhən].
Не мають близьких фонетичних відповідників в україн-
ській мові фонеми [θ], [ð], які представлені одним диграфом th
і подібні за місцем творення, але протистоять за ознакою
«глухість — дзвінкість». Зазвичай вони передаються відпо-
відно глухим [т] і дзвінким [з] рідше буквами д чи т, напри-
клад: Thackeray [′θækəri] — Текерей, Thatcher — [′θæchə] Тет-
чер, Wordsworth [′wə:dzwə:θ] Вордсворт, Rutherford [′r^ðəfəd]
Резерфорд, D. Blathers — Д. Бледерз, Donald Sutherland
[′s^ðəlend] — Дональд Сазерленд, Merryweather — Мерріведер.
У минулому, ймовірно під впливом переважання трансліте-
раційних тенденцій при відтворенні онімів, фонема [ð] пере-
давалася через літеру т, тобто так само, як її глухий корелят
[θ], наприклад: Sotheby [′s^ðbi], [′soðbi] (Jones, 438) — Сотбі,
Southey [′sauði], [′s^ði] (Jones, 438) — Сауті. Сучасна видавни-
ча й перекладацька практика виявляє схильність до передаван-
ня [ð] через з: Резерфорд [Rutherford] (УСЕ, 1050), Джон Вед-
дінгтон-Фезер (John Waddington-Feather) (Всесвіт. — 2007. —
№ 7-8. — С. 106) тощо. На наш погляд, рекомендованими нор-
мативним способом передавання фонеми [θ] має бути укра-
їнське т, а фонеми [ð] — українське з. Такого погляду дотри-
мова і час 127
мується А. Ґ. Ґудманян (Ґудманян А. Ґ. Чужомовна пропріаль-
на лексика у фонографічній системі української мови. У трьох
кн. — Ужгород, 1999. — Кн. 2. — С. 60).
Через тривалу відсутність в українській правописній прак-
тиці літери ґ, вилученої з ідеологічних міркувань у 1933 р., ви-
никла значна плутанина з передачею англійських фонем [g] та
[h]. Цілком логічним способом відтворення [g] було б викорис-
тання української літери ґ, адже для слів з англійським [h] при-
родно застосовувати літеру г. Однак через тривалу відсутність
в українському алфавіті літери ґ та потужний вплив російсько-
мовних зразків літера ґ тільки починає активно вживатися у
складі іншомовних імен. Давніше засвоєні ономастичні орфо-
грами за традицією пишуться через г навіть у тих виданнях, які
загалом застосовують літеру ґ: Ірвінг Шоу (УСЕ, 1405), Ірвінг
Стоун (УСЕ, 1190), пор. Вашинґтон (УСЕ, 204).
Оскільки літера г масово використовувалася для передачі
[g], то в ужитку усталилося чимало власних назв, де відпо-
відником англійського [h] виступає х: Холмс (Holmes), Хілтон
(Hilton), Харді (Hardy), Харрісон (Harrison) тощо. Це спричи-
нено імітуванням російських зразків. У тих випадках, де ро-
сійська мова спорадично застосовує г, цю літеру вживали й в
українській назві навіть за радянських часів: Гамлет (Hamlet),
Робін Гуд (Robin Hood), Говард (Howard), Герберт (Herbert).
У російській мові чимало прикладів співіснування орфо-
грам того самого прізвища з різним способом передачі [h]:
Benjamin Harrison — Гаррисон, 23-й президент США (Ермоло-
вич, 155), пор. George Harrison — Харрисон, учасник ансамблю
«Бітлз» (Ермолович, 155). Англійсько-російський словник пер-
соналій подає єдину форму прізвища англійського державного
діяча John Hampden — Джон Хэмпден (Ермолович, 152), тоді
як інтернет-довідник «Российский Энциклопедический сло-
варь» подає два варіанти Ге́мпден, Хемпден, причому на пер-
шому місці форму Ге́мпден (Hampden).
Непослідовність та брак уніфікації щодо відтворення g та
h особливо помітні в енциклопедичних та довідкових видан-
нях, де спосіб подання назви віддзеркалює уподобання чи сте-
реотипи авторів відповідних матеріалів. Так, в УСЕ ряд пріз-
вищ, що усталилися в радянські часи з літерою х, подаються
Культура слова №76’ 2012128
з відсиланням до їхньої «виправленої» форми з г, зокрема: Хар-
ді — Гарді (УСЕ, 1332), Гічкок — Хічкок (УСЕ, 305), Уорхол —
Ворхол (УСЕ, 1285). У деяких випадках при поданні дублетних
варіантів імені першою вказується «нереформована» форма,
наприклад, Ховард (Говард) Картер (УСЕ, 580).
Поряд із цим у словнику багато імен з уживанням х на міс-
ці англійського [h]: Ріта Хейворт [Hayworth] (УСЕ, 1336),
Джеймс Хедлі Чейз (УСЕ, 1371), Вільям Рендолф Херст
[Hearst] (УСЕ, 1338), Ернест Хемінгуей (УСЕ, 1337). Вистачає
розбіжностей і між книжковими виданнями та періодикою: Ол-
дос Хакслі [Huxley] (УСЕ, 1330), пор. Ол. Гакслі (Всесвіт. —
1994. — № 5-6. — С. 64).
Позбутися нинішнього різнобою й плутанини можна тіль-
ки запровадивши послідовну передачу [g] українським — ґ,
а [h] — українським г, за винятком незначної частини слів, що
вже усталилися в мовній практиці з традиційною орфографією.
Їх перелік має бути затверджено правописною комісією.
Вплив російської мови відчутно позначився й на практиці
відтворення фонеми [w]. У російській транскрипційній тради-
ції для її передачі широко застосовувалась і частково застосо-
вується досі літера у. Чимало власних назв із використанням
у на місці англійського [w] стали частиною української право-
писної практики і традиції: Герберт Уеллс (ЛА, 3), К. Уїлсон
(Українська літературна енциклопедія. — Т. 1-3. — К., 1995. —
Т. І. — С. 59; далі — УЛЕ), Джон Уейн (ЛА, 306), Дж. Оруелл
(ЛА, 3, 53), Ерскін Колдуелл (Зарубіжні письменники. Енци-
клопедичний довідник. — Т. 1. — Тернопіль: Богдан, 2005. —
С. 771; далі — ЗП), Джеймс Болдуїн (Baldwin) (ЗП, 158).
Як відомо, фонетична природа та функції української фоне-
ми [в] і російської фонеми [в] нетотожні. На відміну від росій-
ського корелята, українська губна сонорна фонема [в] ніколи не
переходить у [ф]. На початку слова перед приголосним, усере-
дині після голосного перед приголосним, а також у кінці сло-
ва її алофоном стає нескладовий голосний [ў]. Не випадково
орфоепічне чергування прийменників у/в та чергування відпо-
відних фонем на початку слів є регулярною фонетичною рисою
української мови, кодифікованою правописом. Отже, україн-
ське в може в абсолютній більшості позицій бути повноцінним
орфографічним замінником англійського [w].
мова і час 129
У чинному правописі зазначено, що «англійське w у влас-
них назвах передається звичайно через в ..., але за традицією
Уайльд, Уеллс, Уельс, Уолл-Стрит, Голсуорсі. Хемінгуей та ін.»
(Український правопис. — К.: Наукова думка, 1993. — С. 97;
далі — УП). Однак у практиці деяких періодичних та книж-
кових видань ці традиційні назви нерідко подаються в орфо-
графічно «реформованому» вигляді: О. Вайлд (Стріха М. В.
Український художній переклад між літературою і націєтво-
ренням. — К.: Факт — Наш час, 2006. — С. 300; далі — Стрі-
ха), Оскар Вайлд (ЗП, 225), Дж. Орвелл (Всесвіт. — 1991. —
№ 1. — С. 76), Волт Вітмен (Стріха, 304). Чимало подібних
випадків трапляється в Універсальному словнику-енциклопе-
дії. Основною формою імені, при якій подається тлумачення
назви, виступає орфограма з в, наприклад: Уеллс — Веллз Гер-
берт Джордж (УСЕ, 1273), Уорхол — Ворхол (УСЕ, 1285), що-
правда подаються як довідкові й традиційні форми. Деякі імена
подаються без покликання на традиційну форму: Роквелл Кент
(УСЕ, 595). В окремих випадках зазначений словник фіксує
традиційну, «стару» форму імені, у якій w передається через у:
Джордж Оруелл (УСЕ, 922).
Щоб запобігти подальшому наростанню орфографічної ва-
ріантності, варто запровадити літеру в як єдиний засіб переда-
чі фонеми [w], за винятком обмеженого кола слів з усталеною
традицією, перелік яких затверджує правописна комісія.
Палаталізація приголосних
Значні розбіжності спостерігаються щодо вживання чи не
вживання м’якого знака при передачі англійського l. В укра-
їнському правописі це питання належним чином не врегульо-
ване, зазначено тільки, що вживання твердого чи м’якого л за-
лежить від того «як узвичаєне те чи інше слово в українській
мові» (УП, 98). Практика показує, що такої узвичаєності немає
навіть серед назв, які досить тривалий час уживаються в укра-
їнській мові, не кажучи вже про ті, які стають об’єктом пере-
кладу вперше. Проаналізуємо сучасну ситуацію у цій ділянці
правописної практики.
Мінливість підходів добре ілюструє Універсальний слов-
ник-енциклопедія. З одного боку, його редактори й упоряд-
ники начебто схильні відмовитися від палаталізованого пред-
Культура слова №76’ 2012130
ставлення l навіть в іменах, усталених у нашій орфографічній
практиці; на це вказує, зокрема, ремарка до статті про відомого
англійського фізика: Джоуль [Joule правильна вимова: Джоул]
(УСЕ, 389), а також орфографія таких імен, як Чарлз Рей (УСЕ,
1369), Чарлз Чаплін (УСЕ, 1368), Алфред Хічкок (УСЕ, 1340),
Семюел Бекетт (Becket) (УСЕ, 125), Вільям Рендолф Херст
(УСЕ, 1338), Арчибалд Джозеф Кронін (ЗП, 800).
З іншого боку, є аналогічні назви, що подаються з м’яким
знаком: Кольт (УСЕ, 637). Іноді словник фіксує варіантні фор-
ми, при цьому палаталізований варіант може подаватися як
основний: Дойль (Дойл; Doyle) Артур Конан (УСЕ, 404). Так
само подано ім’я відомого автора детективів і в Українській
літературній енциклопедії: Дойль (Дойл; Doyle) Артур Конан
(УЛЕ, ІІ, 84). Монографічна праця «Література Англії ХХ ст.»
(за ред К. О. Шахової) подає як непалаталізовані: Чарлз Ді-
ккенс (ЛА, 351, 324), Малколм Бредбері (ЛА, 340), Мюріел
Спарк (ЛА, 289), Чарлз Персі Сноу (ЛА, 224), так і палаталі-
зовані форми: Вальтер Скотт (ЛА, 75), Кромвель (ЛА, 105),
герцог Норфольк (ЛА, 99).
Палаталізовані варіанти є здебільшого давнішими, у їхньо-
му складі переважають елементи транслітерації: порівняймо,
наприклад, назву ро ману Дж. Фаулза «Деніел Мартін» (ЛА,
341) та ім’я Даніель Дефо (ЗП, 522).
Різні друковані видання неоднаково подають ім’я відомої
англійської письменниці: Вірджінія Вулф (ЛА, 3; УЛЕ, І, 365;
УСЕ, 273; Стріха, 205; Ермолович, 308) і Вірджинія Вульф
(УСЕ, 291). Є випадки одностайного вживання палаталізова-
ного варіанта, наприклад, в імені голлівудської кінозірки Ні-
коль Кідман. На наш погляд, це зумовлено тим, що більшість
авторів відчуває аналогію з подібними іменами французького
походження, де традиційно переважає м’який варіант л, на-
приклад, Мішель, Габріель тощо. Надалі варто кодифікувати
цілком виразну тенденцію до вживання непалаталізованих
форм, за незначним винятком слів, усталених традицією.
Подвоєння приголосних
Не до кінця врегульоване й питання, як передавати в пере-
кладі подвоєння приголосних. У правописі сказано, що в гео-
графічних, особових та інших власних назвах подвоєні при-
мова і час 131
голосні зберігаються, проте насправді цього положення не за-
вжди дотримувалися послідовно. Для обговорення проблеми
подвоєнь у перекладі важливе те, що в українській і в англій-
ській мовах це явище має різну природу й різні орфографічно-
орфоепічні втілення. В українській мові подвоєння вказує на
фонетичну тривалість приголосного й здебільшого відбуваєть-
ся на морфемному шві, тоді як в англійській мові природа по-
двоєнь інша: вони переважно є орфографічним інструментом,
що визначає закритість складу і впливає на вимову відповід-
ного голосного, а фонетична тривалість самого приголосного,
переданого подвоєнням літер, не змінюється.
Показові з цього погляду регулярні подвоєння, що ви-
никають при утворенні деяких граматичних форм, як-от при
додаванні суфіксів -ing, -ed до основи дієслівних форм: pin —
pinning, pinned; quit — quitting, quitted тощо. У тому, що ніяко-
го впливу на фонетичну якість приголосних звуків подвоєння
літер не справляє, легко переконатися, звернувшись до будь-
якого словника, де наведено транскрипцію. Тому, в деяких пу-
блікаціях запропоновано поширити на власні назви правило
неподвоєння, що переважає серед апелятивів (Пономарів О. Д.
Пропозиції до нової редакції «Українського правопису» // Укра-
їнський правопис: так і ні. — К., 1997. — С. 80). Підставою для
такого підходу є те, що в англійській мові подвоєння не вказує
на тривалість звучання приголосної фонеми, а «є засобом по-
значення короткості голосного» (Зорівчак Р. П., Медвідь О. С.,
Теплий І. М., Бреславська О. С. Правопис слів іншомовного
походження // Український правопис: так і ні. — К., 1997. —
С. 137). Погоджуючись загалом з цією тезою, хочемо звернути
увагу на одну важливу обставину, що відрізняє пропріальні на-
зви від апелятивів.
Загальні назви мають лексичне значення. На відміну від них,
власні назви лексичного значення позбавлені, вони виконують
тільки ідентифікаційну функцію. У письмовій формі мови
важливу роль у ідентифікації об’єктів зберігає орфографія. На-
віть у тому разі, коли подвоєння в складі англійської власної
назви суто традиційне і не впливає на вимову будь-яких зву-
ків, воно служить засобом індивідуалізації форми імені, тому є
комунікативно релевантним для англійської мови. Для україн-
Культура слова №76’ 2012132
ської мови релевантність англійських подвоєнь істотно нижча,
оскільки при переведенні в українську графіку з’являються й
інші фактори, що сприяють сплутуванню українського відпо-
відника з декількома можливими прототипами. Зрозуміло, що
збереження подвоєння не є кардинальним засобом уникнення
омонімії перекладних форм, але воно суттєво понижує її рі-
вень. Оскільки в українській правописній традиції тенденція
до збереження подвоєнь у власних назвах є досить вкоріненою
і стійкою, а то вагомих підстав її ламати немає: Джонні Депп
(Depp) (УСЕ, 380), Чак Беррі (Berry) (УСЕ, 138). Сучасна прак-
тика тяжіє до відтворення подвоєних літер в усіх позиціях: на
початку слова — Ллойд, всередині — М. Джеґґер, Беррі та на-
прикінці — Ґреґорі Орр, Депп.
Спостерігається певний зв’язок між використанням м’якого
знака і подвоєнням л; вони, як правило, взаємно виключають
одне одного, наприклад, J. Pullman — Джордж Пульман,
Baskerville — Баскервіль, пор. Джеймс Сміт Макдоннелл
(McDonnell) (УСЕ, 576), Александр Ґрем Белл (УСЕ, 127), Лью-
їс Керролл (ЗП, 738), Колдуелл Ерскін (ЗП, 771), Болл Дж. (За-
душлива ніч / Пер. В. Хижняк. — К.: Дніпро, 1969. — 149 с.),
Орвелл Дж. (Всесвіт. — 1991. — № 1. — С. 76; Всесвіт. —
1988. — № 4. — С. 130), Білл Томпсон (Всесвіт. — 2007. —
№ 7-8. — С. 123). Тому видається дещо штучним подвоєння
прикінцевого л в традиційно усталених формах з м’яким зна-
ком на зразок Черчілль (УСЕ, 1376), Вінстон Черчілль (Дзерка-
ло тижня, 26.07-01.08.2003).
Окремо слід розглянути слова, в яких є більше, ніж одне
подвоєння. У минулому правописна практика тяжіла до збе-
реження тільки однієї пари подвоєних літер. Останнім часом
спостерігається виразна тенденція до збереження більше, ніж
одного подвоєння: Теннессі (Tennessee) Уільямс (УСЕ, 1227),
Т. Смоллетт (УЛЕ, І, 58), Тобаяс Джордж Смоллетт (Smollett)
(УСЕ, 1155), Кіркконнелл (АУП, 632), Льюїс Керролл (ЗП, 738),
хоча зустрічається і Льюїс Керолл (Книжник review. — 2007. —
№ 13-14. — С. 12).
Цілком виправданою видається відмова від уживання по-
двоєння кк у тих випадках, коли в оригіналі маємо диграф ck,
мова і час 133
що за своєю суттю є аналогом таких буквосполучень, як ch, sh,
th. Такий підхід практикується в УСЕ. Це чи не єдина з бага-
тьох правописних інновацій, яка видається нам слушною в цьо-
му, безперечно, цікавому й потрібному виданні. Прізвище кла-
сика англійської літератури (Thackeray), що раніше писалося з
подвоєнням — Теккерей У.-М. Теккерей (Українська радянська
енциклопедія. — Т. ІІ. — К., 1978. — С. 170), — подається в
УСЕ в такому вигляді: Теккерей Вільям → Текерей (УСЕ, 1223).
Щоправда, прізвище іншого класика — Чарлз Діккенс (УСЕ,
398) — аналогічного редагування в цьому виданні не зазнало.
В інших відомих нам виданнях переважає традиційний запис,
наприклад, Чарльз Діккенс (Стріха, 300), хоча трапляється й
Дикенс (Критика. — 2007. — № 9. — С. 19).
Іншого погляду щодо передавання англійського сk дотри-
мується А. Ґ. Ґудманян: «Незважаючи на те, що українські пе-
рекладачі надають перевагу передачі диграфу сk через україн-
ську літеру к, гадаємо, диграф сk бажано передавати україн-
ським подвоєним кк. У такий спосіб відтворюється англійська
вимова слів і зберігається їхній графічний вигляд в оригіналі»
(Ґудманян, кн. 2, 169). На підтримку своєї позиції автор наво-
дить ім’я дівчинки Беккі з «Пригод Тома Соєра» (Becky). Однак
якщо поширити цей принцип на решту імен, то з подвоєнням
доведеться писати й *Джекк (Jack), *Джеккі (Jackie), *Чакк
(Chuck), *Дікк (Dick), а також *Джекксон (Jackson), *Дікксон,
(Dickson), *Буккінгем (Buckingham) тощо.
Передавати англійське сk українським подвоєнням кк слід,
на наш погляд, у єдиному випадку: коли ця орфограма зустрі-
чається на морфемному шві в іменах шотландського походжен-
ня, першим компонентом яких є Mac- (Mc-), а наступна части-
на імені починається на k: Маккензі, Маккінлі, Маккенна тощо.
Підсумовуючи наслідки аналізу дуже строкатої й неодно-
рідної практики перекладу власних назв, яку спостерігаємо в
сучасній українській мові, зазначимо, що вона потребує негай-
ного втручання з боку органів, уповноважених державою здій-
снювати мовне планування у сфері правопису. У своїй роботі
кодифікатори відповідних норм повинні рахуватися не тільки з
потребою уніфікації конкретних способів відтворення тих чи
тих орфограм, але й з наявністю певних об’єктивних тенден-
Культура слова №76’ 2012134
цій у перекладацькій практиці, зі специфікою ініціальної та
фінальної позицій фонеми чи морфеми у складі імені, з належ-
ністю імені до певної ономастичної категорії чи підкатегорії, а
також із жанровими особливостями тексту, в складі якого вжи-
вається відповідна власна назва.
Людмила Пашинська
Детермінологізація фразем у мові змі
Мова сучасних українських ЗМІ активно поповнюється
неофраземами різного походження. Серед них розрізняємо
власне українські, основою яких є суспільно-політична, фінан-
сово-економічна, виробничо-професійна, науково-технічна,
військова, спортивна сфери, та іншомовні входження. Остан-
нім часом активізувався процес творення неофразеологізмів на
основі розмовного стилю.
Неофраземи творяться на базі семантичних зрушень у
структурі давновживаних термінологічних словосполучень.
Різновидом таких семантичних змін є детермінологізація —
соціально мотивоване явище переміщення термінів за межі
своїх терміносистем. Детермінологізацію спостерігаємо при
функціонуванні термінів у загальномовному значенні, а також
тоді, коли у процесі мовного вжитку терміни набувають ознак
вторинної номінації. Детермінологізація зумовлює кількісне
і якісне збагачення загальновживаної лексики й фразеології.
Термінологічне словосполучення втрачає спеціалізоване зна-
чення і на його основі поступово виникає переносне значення.
Більшість термінологів схиляється до того, що детермі-
нологізація — це засвоєння літературною мовою слів/слово-
сполучень із термінологічної системи, що супроводжується
утворенням нового значення чи зміною сфери використання.
Семантичні зрушення в цьому разі можна подати так: образ-
не переосмислення — переносне використання — переносне
значення. Основою для побудови образу часто слугує не на-
уковий зміст терміна, а наше уявлення про нього. Цим шляхом
|