Розум, творчість, інтуїція, відкриття
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110099 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Розум, творчість, інтуїція, відкриття / Н. Мех // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 143-147. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110099 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1100992016-12-30T03:02:47Z Розум, творчість, інтуїція, відкриття Мех, Н. Термін і сьогодення 2012 Article Розум, творчість, інтуїція, відкриття / Н. Мех // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 143-147. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110099 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Термін і сьогодення Термін і сьогодення |
| spellingShingle |
Термін і сьогодення Термін і сьогодення Мех, Н. Розум, творчість, інтуїція, відкриття Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мех, Н. |
| author_facet |
Мех, Н. |
| author_sort |
Мех, Н. |
| title |
Розум, творчість, інтуїція, відкриття |
| title_short |
Розум, творчість, інтуїція, відкриття |
| title_full |
Розум, творчість, інтуїція, відкриття |
| title_fullStr |
Розум, творчість, інтуїція, відкриття |
| title_full_unstemmed |
Розум, творчість, інтуїція, відкриття |
| title_sort |
розум, творчість, інтуїція, відкриття |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Термін і сьогодення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110099 |
| citation_txt |
Розум, творчість, інтуїція, відкриття / Н. Мех // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 143-147. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT mehn rozumtvorčístʹíntuícíâvídkrittâ |
| first_indexed |
2025-07-08T00:03:04Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:03:04Z |
| _version_ |
1837034881398341632 |
| fulltext |
Наталія Мех
розум, творчість, інтуїція, віДКриття…
Інтелектуалісти вважають аксіомою та істиною, що ми
пізнаємо дійсність розумом, анатомо-фізіологічним органом
якого вони, природно, вважають головний мозок. Але вже у
ХVII ст., коли інтелектуалізм був всесильним, геніальний мате-
матик та мислитель Блез Паскаль указував на кінечність та без-
силля ума та запропонував замінити його пізнавальною здат-
ністю, яка відрізнялась би безпосередністю та придатністю для
дослідження істини.
Те, що потім Бергсон остаточно назвав інтуїцією, Паскаль
називав відчуттям тонкощів, чуттям, натхненням, серцем, ін-
стинктом. Усі ці слова однаково позначають у його «Думках»
безпосереднє пізнання дійсності, усвідомлення живої реаль-
ності, яке є протилежним розсудковому знанню та раціональ-
ним викладкам. У найперших своїх дослідженнях Паскаль
встановив цю нову різницю між «геометричним умом» та від-
чуттям тонкощів. Геометричний ум — це саме те, що ми на-
зиваємо раціоналістичним або логічним способом мислення;
чуття тонкощів — мислення інтуїтивне.
Ум, — говорить Паскаль, — діє повільно, беручи до уваги
стільки принципів, які завжди мають бути наявні, що він по-
хвилинно втомлюється та розбігається, не маючи можливос-
тЕрмін
і СЬогодЕннЯ
Культура слова №76’ 2012144
ті одночасно втримати їх. Чуття діє інакше: воно діє в одну
секунду і завжди готове діяти.
Його висновок такий: Потрібно покладати наші сподіван-
ня на чуття, інакше сподівання наше постійно буде хитатися.
Потім іде відоме висловлення: Серце має свої причини, які
невідомі уму, та Б. Паскаль додає: Серце, а не ум відчувають
Бога.
Не один Б. Паскаль був видатним попередником Бергсона
на революційному шляху філософії. До бергсонівського мето-
ду пізнання близький метод інтроспекції Мен де Бірана — від-
творення дійсності у свідомості людини. Своєю чергою Шо-
пенгауер першим довів, що ум має лише форми, що він порож-
ня здатність. Філософ протиставив уму інтуїцію.
Історично у філософії склалося визначення інтуїції як пер-
винного (органічного) і ненасильницького пізнання, вищого
порівняно з інтелектуальним.
Підтвердженням може служити «психологія» поняття інту-
їції, що склалася в європейській і російській філософії ХХ ст.
Аналіз цього поняття у філософії А. Бергсона, Н. О. Лосського,
С. Л. Франка, Же. Делеза показує, що йому завжди дають низ-
ку константних характеристик: цілісність, ненасильство, орга-
нічність, відвертість світу, творчість. Отже, інтуїтивне знання
на противагу аналізуючому інтелекту, символічній замкнутості
раціональності відкриває спосіб відповідального ставлення до
світу, до людини, до реальності в її різноманітті.
Інтуїція у філософії ХХ ст. — метод ціннісного ставлення
до світу, визнання рівноцінності всіх можливих площин буття.
Вона існує як змістовна аналогія етики «ненасильства», тоб-
то замінює заперечення насильства альтернативним способом
відносин.
Наукові джерела інтуїцію потрактовують як здатність без-
посереднього осягнення істини. Це така форма пізнання, коли
за неусвідомленими в цей момент ознаками і, не усвідомлюю-
чи шляху руху власної думки, суб’єкт одержує нове об’єктивно
істинне знання про дійсність. Інтуїція — це кульмінаційний
момент творчого процесу, коли всі елементи пізнавальної про-
блеми, які до цього були у відокремленому стані, об’єднуються
в єдину систему. Основні характеристики інтуїції при дослі-
термін і сьогодення 145
дженні: безпосередність, несподіваність, неусвідомленість
шляхів одержання нового знання. Раптовість інтуїтивного ви-
сновку пов’язана з такою характеристикою інтуїції, як миттєве
врахування безлічі даних та факторів ситуації. Ця раптовість є
результатом синтетичної діяльності мислення, внутрішні про-
цеси якої не усвідомлюються суб’єктом, оскільки відсутній ви-
димий зв’язок результату з попередньою інтелектуальною ді-
яльністю. Через інтуїцію здійснюється перехід від поступових
кількісних змін у з’ясуванні й осмисленні пізнаваної проблеми
до результативного її розв’язання.
Інтуїтивне відкриття — це не безпосереднє знання, воно
лише має такий вигляд, оскільки досягається в основному в
сфері підсвідомої психічної діяльності суб’єкта. Інтуїція опо-
середкована усім складним ходом попередніх пізнавальних
процесів, які були спрямовані на розв’язання певної проблеми.
На думку багатьох дослідників, інтуїцію треба розглядати в єд-
ності з логічними засобами та формами пізнання.
Досліджуючи зв’язок інтуїції та творчості, не можна не
звернути увагу на таке поняття, як винахід — безпосередній
прояв творчого складника в житті в цілому та в науці зокрема.
У праці «Прориви. Історії та стратегії радикальних нова-
цій» Марк Стефік та Барбара Стефік називають чотири основні
шляхи, що ведуть до відкриття, основні підходи: теоретичний,
аналітичний (аналіз явищ/даних), методичний та прикладний
(розв’язання проблеми) та подають коментарі до кожного з на-
званих підходів, пор.:
1. Винахід на основі теоретичного підходу. Девізом цього
підходу може бути: «Еврика!», або «Згідно з моєю теорією…».
При цьому дослідники використовують теорію чи схему/мо-
дель. Такий «хліб для душі» дає чимало переваг; а вони мо-
жуть стати простим шляхом до ідей, спроможних дати життя
винаходові.
2. Винахід на основі аналізу явищ/даних. Гаслом цього під-
ходу може стати: «Це ж дивно!». Винахідник зауважує анома-
лію або незвичні факти; вміння зосередити на них усю свою
увагу, що є його сильною стороною, може привести до винаходу.
3. Винахід на основі методичного підходу. Ось девіз цього
методу: «Ну, а тепер я можу це бачити!». Дослідники розробля-
Культура слова №76’ 2012146
ють нові прилади, які дають можливість спостерігати те, що
раніше було недосяжним. Це й стає дороговказом до винаходу.
4. Винахід на основі пошуку розв’язання проблеми/задово-
лення проблеми. Основний принцип винахідників, що йдуть та-
ким шляхом: «Необхідність — інструмент винаходу». Вчений
дізнається про проблему чи потребу, що існує в довколишньо-
му світі, й шукає спосіб розв’язати проблему або задовольнити
потребу. Цей підхід стимулює винахід, оскільки проблема, за-
сівши у свідомості винахідника як невгамовна пристрасть, не
дає спати вночі. Це мовби світло рампи, сфокусоване на все,
що він бачить упродовж цілісінького дня. Винахідник фактич-
но аналізує будь-які ідеї чи результати спостереження як засо-
би для можливого розв’язання проблеми.
У контексті таких міркувань номінації винахід, відкриття
пов’язані з лексемами розум, ідея, прозріння.
Зазвичай винахідники розповідають про власний досвід з
певним подивом, коментуючи мить «Ось воно!» на свій роз-
суд: «Це просто вразило мене» або «Я знаю відповідь!». Багато
хто вважає, що натхнення з’являється мовби нізвідки, без будь-
якої попередньої праці». Нагромадження досвіду та попередня
наполеглива праця є важливими складниками для підготовки
розуму до відкриття, винаходу. Винаходу завжди передує під-
готовчий процес. Це, на думку дослідників, «ланцюгова ре-
акція, яка цього разу відбувається в свідомості. Творча праця
наснажує розум ідеями. А потім у ситуації, коли постає пробле-
ма чи з’ясовується відсутність якоїсь ланки, необхідної для її
розв’язання, відбувається ланцюгова реакція і — «Ось воно!».
Тоді ми стаємо свідками народження винаходу», — відзнача-
ють Марк Стефік та Барбара Стефік.
Перешкодою до винаходу можуть стати стереотипи, які
з’являються у дослідника в процесі набуття досвіду. Знаючи
це, потрібно переорієнтовувати мислення та змінювати його.
«Змінене мислення, — як розум новачка. Завдання полягає у
тому, щоб змусити мовчати ті складники розуму, які стають на
перешкоді творчості. Розум новачка відкритий до нових пер-
спектив та незвичних ідей, що їх експерти вважають абсурдни-
ми та беззмістовними». Розум новачка працює без напруження
та хвилювання, він вільний та відкритий до всього нового та
незвичного.
термін і сьогодення 147
Слова-поняття свідомість і розум, розум новачка контексту-
ально доповнюють одне одного, пор.: Мені подобається від-
давати важкі проблеми аспірантам, — можна почути в до-
слідницьких лабораторіях. — Вони їх розв’язують, оскільки не
відають, що розв’язати їх неможливо. Цей вислів перегуку-
ється з міркуванням: У свідомості новачка є місце для безлічі
можливостей, у свідомості фахівця — лише для декількох.
Звертаємо увагу на словосполучення підготовлений розум
та розум новачка, що прямо протилежні та постулюють абсо-
лютно різні принципи творчості:
підготовлений розум — це асоціативний зв’язок із настано-
вою «скористайся своїм попереднім досвідом»;
розум новачка — «відкидай свій попередній досвід».
У семантичному макрополі Творчість актуалізуються номі-
нації дослідження, досвід, проблема (типова чи неординарна),
припущення, розв’язання, аргумент. Названі номінації мають
у своїй семантичній структурі компонент ‘дослідник’, тобто
‘суб’єкт творчості’, ‘творець’. Семантика лексем винахід, від-
криття мотивує функціонування в наукових текстах назв на
позначення суб’єкта творчості, завдяки мисленню якого вста-
новлюються певні закономірності, певні закони.
На сучасному етапі пізнання актуалізується поліфонічність
мислення, що має своєю передумовою наявність певного про-
стору, у якому може рухатися мислення, послуговуючись різ-
номанітністю мовно-семіотичних засобів та форм, вироблених
науковою культурою. Відмова від ідеї жорсткої конкуренції
наукового знання і заміна її ідеєю комунікації, «спілкування
розуму», де все знання має цінність (оскільки кожна нова ситу-
ація може відкрити в ньому новий, раніше прихований смисл),
диктує більш лояльне, ніж раніше, ставлення до неформалізо-
ваних, неточних, ймовірнісних форм знання (інтуїтивне знання
та ін.). Саме в інтуїтивному знанні часто з’являються геніальні
прозріння, тоді як формально точні системи можуть бути зміс-
товно бідними.
Отже, логіка та інтуїція — це два взаємозумовлених меха-
нізми наукової творчості, що доповнюють один одного і не іс-
нують ізольовано один від одного. Раціональне і чуттєве — це
дві сторони єдиного пізнавального процесу, які лише в єдності
можуть давати адекватну картину дійсності.
|