Мова українських колядок і щедрівок
Saved in:
| Date: | 2012 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Series: | Культура слова |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110100 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Мова українських колядок і щедрівок / І. Матвіяс // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 148-155. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110100 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1101002016-12-30T03:02:35Z Мова українських колядок і щедрівок Матвіяс, І. З історії культури і писемності 2012 Article Мова українських колядок і щедрівок / І. Матвіяс // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 148-155. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110100 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності |
| spellingShingle |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності Матвіяс, І. Мова українських колядок і щедрівок Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Матвіяс, І. |
| author_facet |
Матвіяс, І. |
| author_sort |
Матвіяс, І. |
| title |
Мова українських колядок і щедрівок |
| title_short |
Мова українських колядок і щедрівок |
| title_full |
Мова українських колядок і щедрівок |
| title_fullStr |
Мова українських колядок і щедрівок |
| title_full_unstemmed |
Мова українських колядок і щедрівок |
| title_sort |
мова українських колядок і щедрівок |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
З історії культури і писемності |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110100 |
| citation_txt |
Мова українських колядок і щедрівок / І. Матвіяс // Культура слова. — 2012. — Вип. 76. — С. 148-155. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT matvíâsí movaukraínsʹkihkolâdokíŝedrívok |
| first_indexed |
2025-07-08T00:03:09Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:03:09Z |
| _version_ |
1837034886712524800 |
| fulltext |
Іван Матвіяс
мова уКраїнсьКих КоляДоК і щеДрівоК
Українські колядки і щедрівки належать до архаїчного типу
народної творчості, до найдавніших народних пісень. І. Фран-
ко, характеризуючи час виникнення й функціонування коля-
док, відзначав, що найдавніші з них відбивають дохристиян-
ські уявлення про створення світу, трохи пізніші відбивають
князівсько-дружинні часи з походами в далекі краї, потім ідуть
численні колядки побутового характеру, що малюють спокійне
хліборобське життя великих родин, ще пізніші містять споми-
ни про татарські напади й козацькі війни (Франко І. Нариси іс-
торії української літератури до 1896 р. — Львів, 1910. — С. 68).
Колядки й щедрівки в поетичній формі виражають побу-
тові, звичаєві, суспільні й духовні умови життя українського
народу, вони відображають зразки обрядово-величальної по-
езії, відзначаються різноманітним змістом і художньо-роман-
тичною красою. Герої колядок і щедрівок, переважно селяни і
селянки, виступають в епічно-монументальних образах, вони
зображуються в зеніті сили, краси і слави. Своїм соціальним
й естетичним звучанням колядки і щедрівки протягом століть
прикрашають життя селян, оспівуючи їхню працю. У певній
кількості колядок і щедрівок побутові й соціальні мотиви по-
єднуються з релігійними.
З іСторіЇ КуЛЬтури
і ПиСЕмноСті
з історії культури і писемності 149
Колядки і щедрівки збирали й видавали видатні діячі куль-
тури — М. Максимович, В. Зелеський, А. Метлинський, Я. Го-
ловацький, І. Вагилевич, В. Гнатюк, П. Чубинський, Б. Грін-
ченко, В. Шухевич та ін. Останнє наукове видання колядок і
щедрівок здійснене Інститутом мистецтвознавства, фольклору
та етнографії АН УРСР, редактором якого був М. Рильський,
упорядником текстів — О. Дей, упорядником мелодій — А. Гу-
менюк (Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудо-
вого року. — К., 1965). Тексти названого видання служать ма-
теріалом цієї статті. Слід зауважити, що поміщені в названому
виданні колядки і щедрівки часто добиралися з варіантів, мова
яких була близькою до літературної, тому всіх випадків наяв-
ності позанормативних регіональних елементів у мові колядок
і щедрівок тут врахувати не вдалося.
Принципової різниці між колядками і щедрівками немає.
В останні століття їх розрізняли за датою виконання: коляд-
ки співалися напередодні Різдва, щедрівки — на Новий рік і
на Водохреще. Колядки і щедрівки виконуються на народні
мелодії, які часто наближаються до речитативу. У колядках і
щедрівках структурно виділяються частини: приспів, власне
колядка чи щедрівка, поколядь або поздоровлення (віншівка).
Колядки і щедрівки часто виступають і без приспіву й поколя-
ді. У більшості колядок і щедрівок наявні приспіви-рефрени. У
щедрівках найпоширенішим постає приспів-рефрен: Щедрий
вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я. Поколяді або
поздоровлення типові для багатьох колядок і щедрівок. Вони
найчастіше починаються словами: А за сим словом будьте здо-
рові. Адресуються колядки і щедрівки переважно господареві і
його родині, господині, парубкові, дівчині.
Мова колядок і щедрівок характеризується вживанням за-
чинів і часток — синтаксичних скріп: гой (Гой пливе качур долі
водою), ей (Ей верх Бескида, верх зеленого), там (Там військо
йшло і ладу не найшло), що (Що у полі, полі стоїть береза), а
(А в пана Івана весь двір на помості; Що до нас прийшли а в рік
гостеве), гей (Гей в полі, полі близько дороги; Світлонька нова,
гей горіхова), ой (Ой у Києві да на риночку; Статечна жона
ой Мариночка), вой (Вой забарився місяць у крузі; Видимо на
Культура слова №76’ 2012150
ній вой срібний перстінь), да (Да звізда ясна возсіяла; Що на
небі зірочки — да то його діточки), й а (Й а в неділеньку та й
пораненьку; Виведи нас й а з сего ліса), ба (Прилетіла ба й зо-
зуленька), чом (Гойний панич чом Іваненко).
Інколи в жартівливих колядках і щедрівках, зокрема в їх
приспівах, для забезпечення певного звуково-ритмічного ладу
вживаються штучні утворення — слова без конкретного або й
будь-якого змісту: коляд, колядин, колядниця, щедрик, бердик,
ведрик, вердик, геюм, джин дживиря, кременде, рачкенда, реч-
кенде, тютюріч тощо. Їх перекладати іншими мовами немож-
ливо.
Мова колядок і щедрівок урочиста, піднесена, патетична,
багата художніми тропами — епітетами, гіперболами, сим-
волами, паралелізмами. Виразну особливість мови колядок і
щедрівок становить нагромадження демінутивних, зменше-
но-пестливих форм слів, які в художній літературі вживаються
рідко:
братонько, голубонько, листонько, лісонько, панонько, сно-
понько, соколонько, хлібонько, яворонько; береженько, бра-
тенько, господаренько, гостенько, лісенько, місяченько, моро-
зенько, роженько;
батейко, братейко, каменейко; господаречко;
беріжечок, бичечок, в’язальничок, господаречок, оборожо-
чок, паночок, персничок, попільничок, ремісничок, соколочок,
стожочок, яворочок;
годинонька, господаронька, заплатонька, заслугонька, звіз-
донька, змійонька, копонька, ластівонька, лічбонька, павути-
нонька, пчолонька, радонька, роботонька, світлонька, славонь-
ка, службонька, стінонька, трубонька, Українонька, худібонь-
ка, челядонька; вислуженька, господаренька, господиненька,
рученька, стеженька;
лебедойка, світлойка, службойка, худобойка; господинейка,
ножейка, пшеничейка;
войночка, жменьочка, гусочка, забавочка, звіздочка, пісноч-
ка, порадочка, рибочка, челядочка; вечеречка, господинечка, за-
служечка, зозулечка, кукулечка, панечка, подружечка;
гніздонько, дитятонько, ластів’ятонько, небонько; сонень-
ко, тіленько; шитінько;
з історії культури і писемності 151
гніздойко, житойко; личейко, оконейко, похмілейко, тілейко;
життєчко, письмечко, сіделечко;
волоньки, громоньки, листоньки, хмароньки; гостеньки,
пчіленьки, служеньки; гостойки, громойки, звіройки; дверейки;
воротечки;
видненько, голосненько; яснойко; питатоньки, ухмилятонь-
ки; передатойки.
Рідше в колядках і щедрівках уживаються пейоративні фор-
ми слів: вовчище, козелище, хвостище; головище, макітрище;
горнятище; голосисько, хвостисько; куделесько, макітрисько.
У колядках і щедрівках частим постає вживання повних та
скорочених форм прикметників: чорная хмара, свічі восковії,
коври шовковії; біл камінь, ворон кінь, дрібен дощ, зелен явір,
зиз орел, золот вінок, мальован човен, молод пан, сив голуб,
ясен місяць.
Синтаксичну рису в мові колядок і щедрівок становить
уживання неповних форм прикметників у називному відмін-
ку при іменниках у непрямих відмінках: ворон стадейка, зиз
орленька, сив соколочка.
Особливістю синтаксису в мові колядок і щедрівок є вжи-
вання кличного відмінка іменників у ролі називного: Да пане
Іване обмурував двір; Між тими панами — красний паничу; Ой
їден гостю — ясне сонечко.
Мова всіх типів фольклору великою мірою наддіалектна
(Єрмоленко С. Я. Фольклор і літературна мова. — К., 1987. —
С. 11-12), вона загалом постає компонентом української літе-
ратурної мови. Мова колядок і щедрівок співвідноситься пере-
дусім з особливостями колишніх східноукраїнського й захід-
ноукраїнського варіантів літературної мови. Проте говіркові
особливості в текстах колядок і щедрівок широко відображені.
Наявність діалектизмів у мові колядок і щедрівок зумовлена
виникненням і вживанням їх серед народу в різних місцевос-
тях України. Фонетична, граматична й лексична варіантність у
мові колядок і щедрівок визначається діалектною своєрідністю
місцевостей, у яких вони зафіксовані. Слід зазначити, що певна
кількість говіркових рис нівелювалася записувачами й видав-
цями колядок і щедрівок.
Культура слова №76’ 2012152
У Східній Україні з рисами говорів південно-східного на-
річчя записані колядки і щедрівки (назви колядок і щедрівок
подаються за початковим рядком тексту): «А в полі, в полі й у
видноколі», «А в сього пана скам’я заслана», «Добрий вечір,
пане дядечку, до тебе», «Дунаю-море, дівонько-зоре», «Ішли
дві баби колядувати», «Ішов ляшок попри луг», «Ішов перший
місяць по небі», «Їхав Павлечко через густий лісок», «Молодий
Івасенько, чи є в тебе батенько», «Ой гула, гула крутая гора»,
«Ой рано, рано куройки піли», «Ой у пана, в пановця золоті
ворітця», «Ой ходили та блудили та коляднички», «Павлечко
коники сідлає», «Там на річці та на синім морі», «Чи вдома,
вдома бідная вдова», «Чи дома, дома пан господар», «Що в на-
шого Івана да й двір на горі» та ін. У них фіксуються такі го-
віркові риси:
фонетичні: поход, явор, дорожка; на йому, до її;
словотвірні: королиха; сладок, яблуньовий; первий; собира-
тись;
словозмінні: люде, татаре, панов’я; повісю, просю; говоре,
носе, просе, раде, суде, ходе;
синтаксичні: дають по буханцям, по хлібам, по паляницям;
лексичні: скам’я ‘лавка’, застрахнутись ‘налякатися’.
На Поліссі з рисами говорів північного наріччя записані
колядки і щедрівки: «А в пана, в пана, в пана Івана», «В на-
шого хазяїна золотії гори», «В чистім полю криж мальований»,
«Вийшли молодці рано з церковиці», «Ганю миленька, рости
хутенько», «Да стояли вишня-черешня», «Молодець Іванко да
поставив станю», «Ой на морі на синьому», «Ой славен воїн
наш пан Іванко», «Ой у пана, в пановця золотії ворітця», «Ой
у полі там явор стояв», «Ой шумить, гуде, дубровою йде», «Ой
як загадаю, заповідаю», «Савка умер, ножку задер», «Славен,
славен город Чернігів», «То не ласточка щебетала», «У пана
Івана умная жена», «У пана Йвана двор огорожен», «У пере-
воза стоїть береза», «У полі, полі близько при дорозі», «У саду,
саду розонька цвіла», «У чистому полі да намет стоїть», «Учо-
ра ізвечора з Москви приїхав», «Чи дома, дома наш пан гос-
подар», «Що в діда, діда борода сіда», «Що в пана дядька да
на його дворі», «Що в пана дядька славная жона», «Що в пана
хазяїна да один синок є», «Що із-за гори із-за кам’яної», «Що
з історії культури і писемності 153
на Дунаєчку да на бережечку», «Що у Вельовові на оболоні»,
«Що у полі стояла береза» та ін. У цих колядках і щедрівках
відзначено такі діалектизми:
фонетичні: вечор, двор, кольце, ножка, овса, стожок, мой,
пойти; берьоза, вечорок, мечом; вечер, королевство, крес-
ло, єзьму ‘візьму’; дуброва, зурка, лужко, матюнка, нужка;
яблоня;
словотвірні: дара ‘дар’, намета ‘намет’, дочер ‘дочка’, ста-
ня ‘стайня’, ласточка; солодок, трейтій; покіль ‘поки’, тудою
‘туди’;
словозмінні: парми ‘парами’, татарми; зелено ‘зелене’, бу-
ковиє, молодиє, райсніє, твоє ‘твої’;
синтаксичні: к дядьку, к йому;
лексичні: вощок ‘віск’, криж ‘хрест’, мідзяний ‘мідний’,
навідати ‘побачити’, невіхна ‘невістка’, попугати ‘налякати’,
сличний ‘гарний’, убутися ‘взутися’.
У Галичині, на Буковині, Закарпатті, Поділлі й Волині запи-
сані колядки і щедрівки з виявом у їх мові рис говорів півден-
но-західного наріччя: «А там на луках, на барз широких», «А
ци дома-сте зятьове мої», «Блудило блудців сімсот молодців»,
«Була у Гриця сліпа куриця», «Були в мамойки по три доне-
йки», «Були в мамочки штири синочки», «В нашого ґазди нова
світлонька», «В сего нашого пан господаря», «Гей в полі, в полі
близько дороги», «Гей гором, гором, долинами», «Гой ти наш
пане, пане Іване», «Ей верх бескида, верх зеленого», «Є світ
великий, є ще сине море», «Займив молодець коня до води»,
«Ішла дівочка рано в недільку», «Ішов Стефаник гуслі рубати»,
«Їхав Михасько й а з гір до Німець», «Коли не було з наща-
да світа», «Косив Іванейко ранню гречейку», «Край Дунаєчку
близь бережечку», «Надлетіла ластівочка», «Ой в лісі, лісі там
медоборі», «Ой долів, долів луженька», «Ой з-за гори місяць
сходить», «Ой із-за гори, з-за високої», «Ой з долу, з долу ві-
тер повіват», «Ой пасесь стадце вороненькоє», «Ой сивий орле,
високо літаш», «Ой чи ви спите, господареньку», «Ой чи дома
пан господар», «Ой чи є, чи нема пан господар дома», «Піду
я до вуйка на празник», «Пішла Євуня бистров річеньков»,
«Поза столове сидять панове», «Прийшли за Маріков троє сва-
тачів», «Світить місячик помежи звізди», «Серед села керни-
Культура слова №76’ 2012154
чейка», «Стоїть же стоїть нова світлонька», «Там за вороти, за
новенькими», «Там за горою, за кам’яною», «Там у садочку три
криниченьці», «Ци дома, дома, пане господар», «Ци рано, рано
куроньки піли», «Ци спиш, ци чуєш, господареньку», «Чий то
ж ми плужок по горі оре», «Шила Маріка злату корону» та ін.
Деякі риси південно-західних говорів наявні в наведених
назвах колядок і щедрівок. Загалом у текстах колядок і щедрі-
вок вони відображені досить широко. До них належать діалек-
тизми:
фонетичні: восько; него, єго, єден, єднаковий, бубен; мід, на-
міт, застрілити; їден; весілє, дитє, зілє, панєнка, взєти, єк;
заяць; керниченька, кирниця; вна ‘вона’, вни ‘вони’, горівка,
мівкий; стовб, дзелений; озьмеш, воколот, вочейки, вічейки;
словотвірні: блудець ‘блукач’, шандар ‘жандарм’, миса
‘миска’, крулівочка ‘королева’, куриця ‘курка’, вугринці ‘угор-
ці’, львівці ‘льві’яни’, колопні ‘коноплі’, маймуровий, яблу-
ньовий, турський ‘турецький’, однакий, майславніщий; тот,
тотой, тамтой ‘той’; возьмити, займити, завистувати ‘за-
вищувати’; відсів ‘звідси’, відтів ‘звідти’, доків ‘доки’, долів
‘додолу’, немож ‘неможливо’, раній ‘раніше’, тудов ‘туди’;
словозмінні: коньом, польом; керниченьков, рибков, ручень-
ков, стежков, хмаров, шабельков; лівов, правов, чорнойов,
яров, яснов; мнов, тобов, собов; ґаздинев, кишенев, панев, пше-
ницев; за нев; під гором, калином; зорою; діте; возове, громо-
ве, зятьове, кравцьове, людкове, пташкове, столове; гостеве,
кравцеве, ткачеве, шевцеве; три дівчиноньці, зозуленці, ласті-
войці, трубойці, селі; слугів; молодцей, містей; ня, мня ‘мене’,
ми, мі ‘мені’, тя ‘тебе’, ти ‘тобі’, си ‘собі’, го ‘його’, му ‘йому’,
ї ‘її’, ‘їй’, ю ‘її’, юй ‘їй’, мої ‘моєї’, свому ‘своєму’, своєго ‘сво-
го’; їхаю ‘їду’; зваш, кусаш, літаш; глядат, занімат, стрічат;
пасесь, хочет; видеме, дістанеме, посієме, пустиме, чуєме,
ходьме; му, меш їхати, буду ся женив; заручив-єм, пізнала-м,
позавидів-єсь, знала-с, убрала-с, взяла-сь, жеби-сте жили, чи-
сте чули, звила би-м, післала-бих;
синтаксичні: Вінчуємо вас із сими святи; Загачу гати ляць-
кими шати; Райське древо з трьома вершечки; Сто коров
дати, а все з теляти; На дворі єму нова світлонька; Овечки
з історії культури і писемності 155
ти ся покотили, корови ти ся по плодили; Він, коника пасучи,
твердо заснувши; Ід цему двору ід веселому; Всі ся львов’яни
задивували; Щось там ся світить;
лексичні: барз, барзо, бардзо ‘дуже’, бриндувати ‘вдягати’,
вуй ‘дядько’, вуйна ‘тітка’, ґазда ‘господар’, ґвер ‘рушниця’,
дєдик, дєдя ‘батько’, ділетка ‘дерев’яна посудина’, же ‘що’,
збуйнений ‘зруйнований’, звірцадло ‘дзеркало’, злапати ‘впій-
мати’, ід ‘до’, ізба ‘кімната’, імити, ймити ‘взяти’, ‘піймати’,
іно, йно ‘тільки’, канон ‘гармата’, кедь ‘якщо’, коби ‘щоб’,
‘коли б’, когут ‘півень’, лем ‘тільки’, ‘лише’, най ‘нехай’, на-
щад ‘початок’, ненька ‘мати’, ненько, нянько ‘батько’, ніт ‘ні’,
ніц ‘ніщо’, подзінькувати ‘подякувати’, подибати ‘зустріти’,
преч ‘зовсім’, проз ‘через’, прудко ‘швидко’, ревідувати ‘пере-
віряти’, сівбина ‘зерно’, сновати ‘творити’, тогди ‘тоді’, тото
‘це’, ту ‘тут’, турма ‘стадо’, файний ‘гарний’, цесь ‘цей’, ци
‘чи’, цура ‘слуга’, цурка ‘дочка’, чей ‘адже’, чо ‘чого’, ‘чому’,
юж ‘уже’, яти ‘взяти’, ‘почати’.
Отже, у мові колядок і щедрівок найвиразніше відобразили-
ся говори південно-західного наріччя.
Загалом у колядках і щедрівках, як найдавнішому жанрі на-
родної творчості, виявляється багатовікова стійкість і єдність
української мови, її структурна варіантність, стилістичне ба-
гатство й неповторна краса. Колядки і щедрівки — це один із
вагомих культурних скарбів українського народу, яким ми по-
винні пишатися.
|