Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем"
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110212 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" / Н. Грицак // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 26-32. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110212 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1102122017-01-02T03:02:15Z Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" Грицак, Н. Мовосвіт Анатолія Дімарова 2012 Article Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" / Н. Грицак // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 26-32. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110212 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Анатолія Дімарова Мовосвіт Анатолія Дімарова |
| spellingShingle |
Мовосвіт Анатолія Дімарова Мовосвіт Анатолія Дімарова Грицак, Н. Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Грицак, Н. |
| author_facet |
Грицак, Н. |
| author_sort |
Грицак, Н. |
| title |
Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" |
| title_short |
Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" |
| title_full |
Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" |
| title_fullStr |
Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" |
| title_full_unstemmed |
Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" |
| title_sort |
мовний образ учителя у повісті а. дімарова "на коні й під конем" |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Мовосвіт Анатолія Дімарова |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110212 |
| citation_txt |
Мовний образ учителя у повісті А. Дімарова "На коні й під конем" / Н. Грицак // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 26-32. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT gricakn movnijobrazučitelâupovístíadímarovanakoníjpídkonem |
| first_indexed |
2025-07-08T00:16:14Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:16:14Z |
| _version_ |
1837035726851538944 |
| fulltext |
Культура слова №77’ 201226
Надія Грицик
мовний образ уЧителя у Повісті
а. Дімарова «на Коні й ПіД Конем»
Проза Анатолія Дімарова — окрема сторінка в історії укра-
їнської літератури та української мови. Цього автора без пере-
більшення можемо назвати сучасним народником, людинолюб-
цем та людинознавцем у тому сенсі, що саме звичайна люди-
на — з її звичками, мовою, думками — стала основним і не-
змінним центром зображення у його творах. Персонажі і сіль-
ських, і міських, і містечкових історій — наші сьогоденні й
старші сучасники, які живуть у своєму часі та в своєму про-
сторі. З цього погляду проза А. Дімарова — це фрагментована
на людські долі епопея українського життя другої половини
ХХ ст., головними героями якої є вчитель, лікар, шофер, сіль-
ський і міський мешканець, пенсіонер і школяр… «Я все ж
життя збираю людські долі…» — сказав про них письменник.
Не можна стверджувати, що образ учителя у творах А. Ді-
марова — наскрізний. Найяскравіше, найбільш конденсовано
галерею учительських портретів розгорнуто у повісті «На коні
й під конем». Власне, це узагальнений образ педагога повоєн-
ної епохи, і тому, звернувшись до цієї повісті, зможемо не тіль-
ки побачити його очима автора, очима учнів-персонажів, але
й відзначити співвідносність із портретом сучасного учителя.
Мовообрази учителів у прозі А. Дімарова і типізовані, й ін-
дивідуалізовані водночас. Вони подані так майстерно, з таким
акцентуванням деталей, що й в узагальненому форматі не ста-
ють безликими, а залишаються живими художніми зліпками з
часу, з соціального прошарку, а тому естетично сприйнятні і
для ровесників описуваної письменником епохи, і для сучасно-
го читача. Наприклад, таким типізованим, але не позбавленим
живих рис виведено портрет учительки німецької мови. Зна-
ковим є і її ім’я (Клара Карлівна), і зовнішність, яку сам автор
визначає епітетом типова: Вона й зовні була типова німкеня:
світлошкіра, світловолоса, з рідкими білими віями над хо-
лодними світлими очима (Цит. за виданням: Дімаров А. На
коні й під конем. Док.: Повісті. — К., 1973. — С. 46).
мовосвіт анатолія Дімарова 27
Для індивідуалізації портретів персонажів автор не тіль-
ки дає їм імена та прізвиська, називає посаду (директор Гри-
горій Вікторович, завуч Свирид Остапович, Дон-Кіхот, учи-
тель Юс), а й указує на специфічну, упізнавану зовнішність.
Так, прикметною рисою директора школи виведена повнота,
натомість зовнішність завуча характеризують ознаки високий
та худий. Поєднані в одному мікроописові, вони забезпечують
ефект контрастування: Двері широко відчинились, і до класу вко-
тився директор. А слідом за ним, напевно йому на підмогу, —
завуч, високий і страшенно худий Свирид Остапович (С. 58).
Як знакову портретну деталь директора школи виведено у
повісті образ лисини. Майстерність Дімарова-психолога вияв-
ляється, зокрема, у тому, як образ лисина сяє набуває різного
експресивного забарвлення залежно від контекстних конкрети-
заторів, які розвивають мікротему твору, описують ситуацію.
Пор.: У директора голова сяє, мов сонце (С. 22) і Повільно на-
ближаюсь до величезного блискучого столу, над яким зловісно
сяє директорська лисина (С. 26).
Глибоке знання психології людини допомагає авторові по-
мітити й передати, відтворити засобами художньої прози емо-
ції учителів у той чи той момент їх спілкування з учнями, ко-
легами. Рельєфні описи хвилювання, роздратування, гніву, які
мають зовнішні вияви в міміці, у виразах обличчя, очей пока-
зово ілюструють розгорнуті структури з однойменними клю-
човими лексемами. Передусім це статичні мініпортретні кон-
тексти, в яких епітети фіксують постійну або ситуативну ха-
рактеристику людини: переводжу погляд на обличчя учителя.
Воно суворе й зосереджене (С. 31); Ми майже не пізнаємо на-
шої вчительки, таке в неї зараз недобре обличчя (С. 61); Очі
у неї [Марії Федорівни] трохи збляклі, стерті часом, але
лагідні (С. 62).
Більш поширені динамічні метафоричні описи емоцій або
психологічного стану учителів: Обличчя її береться пляма-
ми, стає гостре й зле (С. 61); Обличчя учителя почервоніло ..
Він дуже розгнівався (С. 68); Обличчя її [Марії Федорівни]
враз м’якшало, вона знімала пенсне… (С. 64); Сірі очі уваж-
но вивчають клас — парта за партою. Ось вони зупинились
на мені… (С. 31).
Культура слова №77’ 201228
Образ очі — традиційно один із найпродуктивніших засобів
метонімічного зображення почуттів. Акцент на цьому елементі
надає портретним та поведінковим описам природності й вод-
ночас акцентує увагу читача на найбільш знакових моментах
оповіді. Звернімося до фрагменту, коли А. Дімаров змальовує
перший прихід у клас молоденької вчительки хімії Анжеліки
Михайлівни (її образ у повісті має найвиразніший емоцій-
но-психологічний розвиток): Вона сяйнула по класу очима
(С. 54). Дієслівна метафора, в якій домінують семи ‘світло’,
‘доброзичливість’, начебто запрограмовує читача на те, що
учні прихильно сприймуть нову учительку: Анжеліка Михай-
лівна (так звали нову вчительку) віднині й навічно заволоділа
нашими серцями (С. 54).
Для цілісного сприймання образу учителя важливі також
предметно-логічні, конкретно-образні ознаки. Такими є дета-
лі пенсне, окуляри, підручник, класний журнал. У мовній сві-
домості й автора, і читача вони є компонентами своєрідного
сприйняттєвого стереотипу, оскільки асоціативно найтісніше
пов’язуються саме з професією вчителя. Пор.: Марія Федо-
рівна .. знімала пенсне, хукала й протирала скельця (С. 64);
Історик зупиняється… Скельця його окулярів поблискують
строго й неприязно (С. 68); Марія Федорівна тільки похитала
головою. Не стала більше допитуватись, а натомість погор-
тала підручник та й відклала його набік (С. 63); Учитель ..
розгортає класний журнал і починає знайомитись (С. 24).
Індивідуальну естетику зовнішнього портрета створюють
назви одягу. Зазвичай вони виступають маркерами визначаль-
них рис характеру персонажа (наприклад, акуратність, педан-
тичність тощо). Таким, зокрема, є відтворений у внутрішній
мові учня докладний опис одягу учителя фізики Івана Дани-
ловича: Вдягнений він був надзвичайно акуратно: вишита со-
рочка із стоячим комірцем, чорний піджак і синє галіфе — без
жодної зморшки, жодної складочки, наче Іван Данилович що-
йно вийшов з-під преса. Та найбільше вразили мене чоботи. Я
ще не бачив таких дзеркально-блискучих чобіт. І хоч би тобі
якась порошинка на них! А на вулиці від піску аж курить
(C. 31). Характеристичну функцію щодо назв одягу (виши-
та сорочка, піджак, галіфе без жодної зморшки), взуття
мовосвіт анатолія Дімарова 29
(дзеркально-блискучі чоботи) виконують прикметникові та
прислівникові епітети із семою ‘чистота’, ‘акуратність’.
Словесний образ учителя — це також поведінкове портре-
тування, вказівка на особливості постави, ходи, манери гово-
ріння тощо. Пор.: Учитель бадьоро вітається і швидко про-
ходить до столу (С. 24); Він [учитель фізики] з’явився у класі
щойно пролунав дзвоник. Легко й пружно пройшов до столу,
повернувся до нас, неголосно привітався (С. 31).
Уважний до деталей, які забезпечують майже документаль-
ну достовірність і зовнішнього, й внутрішнього портрета учи-
теля, А. Дімаров насичує оповідь вказівками на природні не-
вербальні реакції персонажів на ту чи ту ситуацію. З ними в
тексті пов’язані вислови розвести руками, стенути плечима,
хитати головою, постукувати пальцем, які маркують зовніш-
ні вияви нерозуміння, роздратованості (Учитель, мабуть, зро-
зумів, що зі мною коїться щось незвичайне, не став спереча-
тися. Тільки сердито стенув плечима і сказав: — Сідайте. —
С. 69), недовіри (Брови Миколи Платоновича недовірливо лі-
зуть угору. — C. 68), докору (Директор виходить. За ним ру-
шає й Дон-Кіхот, який не зронив жодного слова, тільки по-
хитував докірливо головою. — С. 59), неприйняття ситуації чи
іншого героя (Клара Карлівна, помітивши наше перешіпту-
вання, стукала довгим сухим пальцем по столу, строго при-
казуючи: — Но! — Но! — С. 46).
У портретуванні директора школи жести підняти руку, мах-
нути рукою, грюкнути кулаком — це вияви владності (дирек-
тор махнув рукою, на ґанку пролунав дзвоник і ми рушили в
класи. — С. 23), привертання уваги (Він піднімає руку, і гомін
довкола поволі стихає. Слухаємо, що він говорить. — С. 22),
роздратованості (Директор зупинивсь біля столу. Коли б не стіл,
він, мабуть, проскочив би наш клас і вилетів надвір, такий був
розгніваний. — Хто? — грюкнув кулаком об стіл. — C. 58).
Мова, її лексичне наповнення, експресивна тональність —
надзвичайно важливий аспект портретування учителів, дирек-
тора, завуча тощо. А. Дімаров по-різному моделює їх мовні пар-
тії у контексті уроку і при зображенні конфліктних ситуацій.
Ключова одиниця мовної характеристики учителя — дієс-
лово розповідати. Це слово найчастотніше в описах мовної
Культура слова №77’ 201230
поведінки вчителів-предметників: Розповідав він [вчитель істо-
рії] цікаво, навіть не заглядаючи в книжку (С. 25); Він [учи-
тель фізики] розповідав нам про це під час уроку (С. 33). Так
само із художнім відтворенням звичного перебігу навчального
процесу, уроку пов’язане вживання одиниць дієслівного ряду,
який означує мову учителів — говорити, розмовляти, запиту-
вати, давати пояснення. Пор.: [Клара Карлівна] розмовляла
виключно німецькою мовою і тільки зрідка давала пояснення
російською (С. 46).
Відтворює А. Дімаров і характерну для повоєнного часу
манеру суворого дидактизму, яку в тексті вербалізує дієслово
наказувати: Тим часом Іван Данилович наказав: — Дістаньте
підручники. Всі як один поклали перед собою новенькі книжки
(С. 31); Учитель давно звик до вибриків мого сусіди, бо тільки
глянув убік і наказав сідати (С. 25).
Інше лексичне наповнення й оцінність мають зображення
конфліктних ситуацій, якими наповнені шкільні будні. Мову
учителів у цьому разі означують дієслова обривати, допиту-
ватися, кидати (у переносному значенні «швидко, часом не-
дбало казати, висловлювати (репліку, слово) тощо» (CУМ, IV,
146), лаяти тощо: — Билися? — допитується він [директор].
— Ти що, язик проковтнув? Чи не хочеш розмовляти зі мною?
За що ви бились? (C. 26); Не дочекавшись піднятої руки, Іван
Корнійович починає нас лаяти (С. 59); не встиг я вистрелити,
як він [учитель] увірвав свою розповідь, розкрив класний журнал
і щось там сердито записав (С. 67); учитель починає відчувати,
що в класі щось негаразд, раз по раз уриває розповідь (С. 27).
Часто емоційне забарвлення таких текстових фрагментів
уточнюють обставини нетерпляче, невдоволено, гнівно, серди-
то, владно, з досадою. Пор.: Гаразд, розберемося потім, — не-
терпляче обриває його Григорій Вікторович (С. 26); — Що
сталося? — невдоволено запитує він. — Голобородько, чого ви
кричите? (С. 26); — Сідайте, ми з вами поговоримо потім, —
каже їй гнівно директор (С. 59); — Так і будемо мовчати? —
сердито питає директор (С. 26); —Ти як маленький! — кидає
з досадою Григорій Вікторович (С. 26); Він так і не встигає
сказати, що ж ми просимо. Анжеліка Михайлівна обриває
його сердито і владно (С. 61).
мовосвіт анатолія Дімарова 31
Кульмінаційний вияв експресії засвідчує поведінка учи-
тельки хімії, емоційну реакцію якої автор означує дієсловом
вибухати в переносному значенні («раптово розсердившись,
виявляти свій гнів» CУМ, І, 358): — Не потрібні мені ваші про-
бачення! — вибухає вчителька (С. 61).
Важливі для мовного портретування учителя також ре-
льєфно виписані А. Дімаровим індивідуальні характеристики
із семами ‘культура’, ‘інтелект’: Це була людина культурна й
освічена; Микола Платонович .. мав добру пам’ять (С. 68);
Ми досі навіть не підозрювали, що Марія Федорівна знає
напам’ять стільки віршів (С. 63).
Найбільш динамічно, в інтенсивному особистісному й екс-
пресивно-емоційному розвиткові змальовано в повісті образ
Анжеліки Михайлівни, молодої учительки хімії. Цю динаміч-
ність, неспівмірність портретно-поведінкових описів, а також
оцінок на початку і в кінці твору засвідчують різнотипні опо-
відні структури, подані і у внутрішній мові автора, і в оцінці
учнів.
На початку повісті опис зовнішності молодої учительки має
лірико-романтичне забарвлення: До класу вступила така мо-
лода, така гарна дівчина, що коли б ми зустріли її десь поза
школою, то нізащо не повірили б, що вона вчителька (С. 54). Із
ним співзвучні й портретні деталі усмішка, голос, які в лірич-
них мініконтекстах створюють позитивний образ учительки:
Вона .. сприймала наше захоплення з такою милою усмішкою,
що ми ладні були на будь-який подвиг заради неї (С. 56); Анже-
ліка Михайлівна кожного вислухає, кожному подарує усмішку,
і наші поголені обличчя аж сяють од щастя (С. 56); завжди
усміхнена, завжди весела Анжеліка Михайлівна з її дзвінким,
як пісня, голосом (С. 61); коли привіталась дзвінко й весело..,
ми, всі вісімнадцять хлопців, підхопилися як один і дружно від-
повіли (С. 54).
Із розгортанням сюжету цей позитивний образ кардиналь-
но змінюється. Зображаючи конфліктну ситуацію між учнями
й обожнюваною ними вчителькою (пор.: Вона, наша богиня,
все розуміла, все бачила. — С. 56). А. Дімаров вибудовує об-
раз Анжеліки Михайлівни на контрасті, показує швидке, майже
миттєве перетворення: Побачивши нас, Анжеліка Михайлівна
Культура слова №77’ 201232
одразу спохмурніла. Була щойно освітлена сонцем, а це сту-
пила у тінь. І що ближче підходила до нас, то густішою й
холоднішою ставала тінь. .. Ну? — Запитує вона вороже (С.
61). Негативна експресія, започаткована метафорою ступила у
тінь, у контексті нагнітається, інтенсифікується під впливом
носіїв сем ‘ворожість’, ‘холод’. Ці ж семи домінують в супро-
відних описах усмішки, міміки, мови: — Ми вас усі дуже люби-
мо, Анжеліко Михайлівно… — Бачу, як любите, — саркастич-
но всміхається учителька. Потім гасить посмішку, холодно
каже… (С. 62). Знижено-зневажливої експресії репліці учитель-
ки надають прислівникові означення саркастично, холодно.
Мовообраз учителя у повісті А. Дімарова «На коні і під ко-
нем» — життєво правдивий, переконливий. Показуючи і ти-
пове, й індивідуальне у зовнішності, поведінці, емоціях, пись-
менник створює позачасові образи педагогів, сприйнятні й для
ровесників автора, і для юних сучасних читачів.
Ольга Черемська, Ольга Масло
мовний світ сільсьКих
і містеЧКових «історій» а. Дімарова
У розмаїтті сучасних українських письменників, представ-
ників різних літературних напрямів, височіє постать блискучо-
го Майстра Слова, тонкого психолога, великого правдолюба,
лауреата Державної премії імені Т. Шевченка — Анатолія Ді-
марова. Немов живі постають зі сторінок творів прості люди зі
своїми болями й тривогами, й зачіпають найчутливіші струни
душі, збуджують найчистіші сердечні поривання. «Такі індиві-
ди, як Дімаров, — за словами М. Слабошпицького, — роблять
життя цікавішим і веселішим, розганяючи його монотонність і
буденну нудьгу. Навіть у побут вони вносять мистецький карна-
вальний дух… Дімаров схожий на свої твори. А його твори —
на нього. Справді рідкісне гармонійне поєднання».
|