Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110237 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса / Л. Кислюк // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 157-162. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110237 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1102372017-01-02T03:02:39Z Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса Кислюк, Л. Граматична стилістика 2012 Article Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса / Л. Кислюк // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 157-162. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110237 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Граматична стилістика Граматична стилістика |
| spellingShingle |
Граматична стилістика Граматична стилістика Кислюк, Л. Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Кислюк, Л. |
| author_facet |
Кислюк, Л. |
| author_sort |
Кислюк, Л. |
| title |
Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса |
| title_short |
Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса |
| title_full |
Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса |
| title_fullStr |
Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса |
| title_full_unstemmed |
Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса |
| title_sort |
активні словотвірні моделі в ідіолекті василя стуса |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Граматична стилістика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110237 |
| citation_txt |
Активні словотвірні моделі в ідіолекті Василя Стуса / Л. Кислюк // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 157-162. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT kislûkl aktivníslovotvírnímodelívídíolektívasilâstusa |
| first_indexed |
2025-07-08T00:19:20Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:19:20Z |
| _version_ |
1837035932387115008 |
| fulltext |
граматична стилістика 157
стогне («День»); Не все геніальне просте («День»); Не втом-
лені осіннім сонцем… («Високий замок»); Найкращі друзі жі-
нок — не тільки діаманти («Високий замок»). Використання
заперечного оператора у складі відомих висловів зумовлене
бажанням автора привернути увагу читачів до чогось нестан-
дартного. Такі заголовки завжди інтригують, зацікавлюють,
оскільки натякають на те, що текст містить нову, можливо, сен-
саційну інформацію.
До трансформації узвичаєних номінацій журналісти вда-
ються тоді, коли описують неймовірні перипетії в житті людей.
Наприклад, публікацію про нелегку долю ударниці-буряківни-
ці Марії Демченко названо Не просто Марія («День»), а заміт-
ку про дивака-одесита, який живе в голуб’ятні, озаголовлено
Не Карлсон, який живе на даху («Високий замок»).
Отже, широке використання заперечних конструкцій у заго-
ловках зумовлене зручністю для означення ними неналежних
та надзвичайних реалій сьогодення. Заперечення надає заголо-
вкам полемічного характеру, оригінального та експресивного
звучання. Такі заголовки інтригують читачів, спонукають їх до
неупередженого та критичного осмислення проблем.
Лариса Кислюк
аКтивні словотвірні
моДелі в іДіолеКті василя стуса
Термін ідіолект трактують як «сукупність текстів, породжу-
ваних мовцем і досліджуваних лінгвістом з метою вивчення
системи мови» (Ставицька Л. Про термін ідіолект // Українська
мова. — 2009. — №4. — С. 3). Як синонім використовують ви-
слів «мовна практика окремого носія мови» (Єрмоленко С. Я.,
Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний
словник лінгвістичних термінів. — К., 2001. — С. 67).
У контексті аналізу явищ сучасної словотвірної номі-
нації розглядаємо елементи ‘система — узус — ідіолект’
Культура слова №77’ 2012158
у взаємозв’язку, де ідіолект розуміємо як індивідуальне, автор-
ське використання словотворчих ресурсів порівняно з узусом —
загальноприйнятою реалізацією словотворчих ресурсів системи
мови. Розрізняємо терміни словотвірний на означення явищ сис-
теми словотвору і словотворчий стосовно фактів словотворчої ді-
яльності (Ковалик І. «Словотвірний» чи «словотворчий»? // Вчен-
ня про словотвір. Вибрані праці. — 2007. — С. 404).
У словотворі розмежовують розуміння продуктивності й
активності (Клименко Н. Ф. Морфеми активність // Україн-
ська мова. Енциклопедія. — К., 2007. — С. 392), застосовуючи
їх до словотворчих ресурсів, способів і типів словотворення,
словотвірних моделей. І. І. Ковалик визначав словотворчу про-
дуктивність як потенційну здатність певних словотворчих за-
собів і способів утворювати нові слова, вважаючи активність
основним показником ступеня продуктивності. Активність ви-
значають на певному етапі розвитку мови за наявністю кіль-
кості новотворів, у яких виявляються певний словотвірний
тип, словотвірна модель, корінь чи афікс.
Зразками творення нових похідних є словотвірні моделі —
схеми творення слів у межах того самого словотвірного типу
(Н. Ф. Клименко). Аналіз неолексем дає змогу виявити актив-
ність певних словотвірних моделей в ідіолекті, які виявляють
індивідуальні особливості сучасної словотвірної номінації.
На матеріалі «Словника поетичної мови Василя Стуса (рід-
ковживані слова та індивідуально-авторські новотвори)» (К.,
2003), укладеного Л. В. Оліфіренко, проаналізовано слово-
твірні моделі за критерієм їхньої продуктивності в ідіолекті
письменника. Для цього авторські словотвірні моделі зістав-
лено з наявними в системі мови: в академічному 11-томному
«Словнику української мови» (СУМ), у «Великому зведеному
орфографічному словнику сучасної української мови» (ВЗОС
СУМ), у «Російсько-українському словнику наукової термі-
нології» у 3 т. (РУСНТ) й узусі: у словниках «Лексико-сло-
вотвірні інновації» (ЛСІ) та Комп’ютерному фонді інновацій
(КФІ) відділу структурно-математичної лінгвістики Інституту
української мови НАН України, який охоплює понад 20 ти-
сяч інновацій, зібраних на матеріалі українськомовних ЗМІ за
роки незалежності.
граматична стилістика 159
Серед новотворів В. Стуса кількісно переважають моде-
лі складних слів із першою основою само-. Таких у словнику
72 одиниці, з них 62 іменники; 6 дієприкметників: самовтраче-
ний, самоосліплий, самоподовжений, самопомножений, само-
утрачений, серед яких композит самосебезмертвілий; 4 дієс-
лова: самознищувати, самонаростати, самопідтверджувати,
самострумувати. Серед новотворів-іменників найактивнішою
є словотвірна модель «само- + віддієслівний іменник на -ння»:
самовивищення, самовигоряння, самовижидання, самовоскре-
сіння, самогамування, самовдоволення, самодарування, само-
донищення, самодоходження, самозагасання, самозатемнен-
ня, самозникання, самокружеляння, самонаближення, само-
нарікання, самонародження, самообмеження, самоозирання,
самоокрадення, самопалання, самопереростання, самоповер-
тання, самоподовження, самоподолання, самопоминання, са-
мопостання, самопочезання, самоприпинення, самопроминан-
ня, самопротистояння, самопрочування, саморозщеплення,
самособоюнаповнення, самоспалення, самострумування, само-
терзання, самоуникання, самоупокоєння. У реєстрі СУМ ця мо-
дель із питомою основою представлена майже сотнею похідних
(Т. ІХ). Серед новотворів КФІ вона трапляється рідше: само-
донищення, самокопання, самоосмислення, самопрославлян-
ня, самотворення. Л. О. Родніна наголошувала, що деривати
на -ння «становлять основну масу українських віддієслівних
іменників із загальним значенням опредметненої дії (проце-
су)». Як бачимо, вони беруть активну участь як твірні основи
у складних словах, отже виявляють регулярну реалізацію сис-
темних моделей в індивідуальній мовній практиці.
Інші моделі творення іменників із першою основою само- у
В. Стуса менш активні: «само- + безсуфіксний віддієслівний
іменник» (самовтеча, самовтрата, самодар, самодосада,
самозаборона, самозрада, самопогиба, саморозтрата, само-
страта, самоутрата); «само- + безсуфіксний іменник» (само-
біль, самоволя, самодовіра, самодокір, самосвіт, самосмерть,
самосон, самотороси); «само- + віддієслівний іменник на -ття»
(самовороття); «само- + суфіксальний іменник на позначення
особи» (само нищитель); «само- + віддієслівна усічена осно-
ва» (самостріл).
Культура слова №77’ 2012160
За критерієм походження другої основи всі названі іменни-
ки — питомі, окрім двох із запозиченою основою: самоокупа-
ція, самоофіра. Запозичена лексика серед новотворів В. Сту-
са нетипова загалом і в цій моделі зокрема. Натомість у КФІ
модель «само- +запозичений іменник» представлена активно
(8 іменників): самоідентичність, самоілюзія, самоінвестуван-
ня, самоіндульгенція, самопародійність, самопіар, самореалі-
зація, самоутилізація. Іменник самореалізація зафіксовано у
ВЗОС СУМ (2004. — С. 624).
Словотвірну модель із першою основою сто- в поезії
В. Стуса репрезентують складні похідні, з яких 13 іменників,
7 прикметників і 1 прислівник (стожало). Складні іменники
утворено за двома моделями — «сто- + іменник у множині»
(стогори, стожалі, стозлотопелюстки, сто-морози, стопро-
валля, сторіки) й «сто- + іменник в однині» (стобагаття,
стожало, стожурба, стозмій, стоколо, стокрик, стомежа).
Для творення прикметників використано різні словотвірні мо-
делі: простих суфіксальних похідних (стожальний (від сто-
жало), стожарний (від стожари)) та композитів «сто- + при-
кметник» (столютий, сторозтриклятий, стосиній), «сто- +
іменник» (стодумний, стозорий, стопровальний), «сто- + ді-
єприкметник» (стонасторчений).
Ідіолект письменника може бути стимулом до формування
нової або активізування малопродуктивної словотвірної моде-
лі, залишаючись вагомим чинником впливу на норму літера-
турної мови. Авторським новотвором В. Стуса є малопродук-
тивна модель «все-/усе- + іменник». СУМ подає лише декілька
таких складних іменників: всезнання, всеозброєння, всесвіт,
всевладдя і всесилля. Два останні мають подвійну мотивацію,
як слушно зауважує Є. А. Карпіловська: всевладдя ¬ вся (по-
вна, абсолютна) влада і всевладний (-а, -і). У поезіях В. Стуса
зафіксовано 28 іменників такої будови, що доводить нові мож-
ливості цієї словотвірної моделі: всебезодня, всебезрух, всебі-
ди, всеблагість, всевідрада, всевіки, всевікна, всегін, вседобро,
вседорога, всезадума, всемежа, всенезустріч, всенепокора, все-
нищівність, всеобрій, всеочі, всепереймання, всепереляк, все-
прозріння, всепрощання, всерозлука, всерозхрестя, всеспален-
ня, всетривога, всецарствіє, всечекання, усепокора. Ця модель
граматична стилістика 161
активна й у мовотворчості інших письменників: всебутність
(О. Підсуха), всевіда (Яр Славутич), всепроникнення (І. Царин-
ний), всечасність (М. Вінграновський) (приклади з «Тлумачно-
словотвірного словника оказіоналізмів» Ж. В. Колоїз). Зростає
її активність за рахунок термінів та професіоналізмів, які пода-
ють сучасні словники: всеспалення (іст., реліг.) (РУСНТ. Сус-
пільні науки. — К., 1994. — С. 82), всеїдність (біол.) (РУСНТ.
Біологія. Хімія. Медицина. — К., 1996. — С. 106), всеєдність
(ВЗОС СУЛ, 2004. — С. 114), всесушарка (техн.) (РУСНТ. Ма-
тематика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та космос. — К.,
1998. — С. 98), всепробивність (ЛСІ. — Х., 2004. — С. 23),
Всемережжя, всеосяжність (КФІ).
Для оказіональної словотворчості В. Стуса актуальна мо-
дель поєднання першої основи все-/усе- також і з іншими час-
тинами мови, що корелює з активністю таких моделей в узу-
сі та словниках. Серед активізованих слів і новотворів поета
25 прикметників та дієприкметників (віддієслівних прикметни-
ків): всебідий, всевельможний, всегнівний, всеголодний, вседо-
рогий, всекволий, всемолодий, всенепогасний, всепам’яткий,
всепекельний, всепрощальний, всечулий, всещедрий, усебла-
гий, усенестерпний, усеспільний, усестрімкий; всезнищен-
ний, всеначуванний, всенежданний, всенепізнаний, всероз-
криленний, усевельможний, усезнищенний, усевитончуваний;
4 прислівники: всеглядно, всепопереду, всесадно, усевладуще;
1 дієприслівник: всенедочекавшися, 2 дієслова: всеобрушати,
всеспогадувати.
Серед дієслівних авторських новотворів спостерігаємо
тенденцію до творення відіменних дієслів: гетьманитися,
глибіти, дитинити, долонити, кільчитися, опазурити, розпе-
люститися. Ці моделі активні й у сучасній мовній практиці,
що можна бачити з новотворів Індексу нових слів, поданого в
монографії «Динамічні процеси в сучасному українському лек-
сиконі» (2008) Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловської, Л. П. Кис-
люк: абсурдизуватися, бартеризувати, бартерувати, бізнесу-
вати, брифінгувати, вакуумувати, вампірити, вандалити, ва-
учеризувати, голографувати, демпінгувати, дозиметрувати,
жайворонити, журавлити, клонувати, комп’ютеризувати,
кучмуватися, лобіювати, мафізувати, піарити, політизувати,
Культура слова №77’ 2012162
пресингувати, факсувати. Однак в узусі переважають запози-
чені твірні іменники.
Особливістю авторського використання словотворчих ре-
сурсів є переважання префіксальних моделей із формантами
зне-, межи-, над-, напів-, недо-, о-, па-, перед-, пере-, пів-, по-,
поза-, при-, про-, роз-, сперед-, спроне-, у-, доданими до пито-
мих основ. Характерна риса префіксальних словотвірних мо-
делей — нанизування префіксів у дієприкметниках, прикмет-
никах та іменниках: зненапрямкований, зпонадсвітній, обезго-
лосений, опорятований, попередсмертний, рознапрямкований,
спередвічний, спроневіра.
Для В. Стуса як особистості, громадянина і просто людини
важливими є абстрактні поняття життя, смерть, світ, час,
простір, душа, також номінації із тематичної зони «людина»
(горло, голос). Це найактивніші корені та основи в письмен-
ницьких новотворах: -голос- (8 похідних), -горло- (8 похідних),
-життя- (7 похідних), -світ- (11 похідних), -смерть- (7 похід-
них). Поєднуються такі основи в опозиціях (життєіснуван-
ня — смерте існування, життєсмерть — живосмерть), сло-
вотвірних рядах за спільним коренем (багатогорлий, високо-
горлий, вологогорлий, мідяногорлий, одногорлий, тонкогорлий;
додосвіт, за-світи, межисвіт, окрайсвіт, цілосвіт, самосвіт,
тамсвіт; відтонкоголосити, простоголосити, тонкоголоси-
ти), за синонімічними відношеннями (знеголоснілий — обезго-
лосений; напівдуші — півдуші), в антонімічних парах (багато-
горлий — одногорлий).
Продуктивні в індивідуально-авторському словотворенні
елементи — край-, межи-, поза-, які утворюють словотвірні
ряди/пари за спільним першим елементом: крайобраз, крайсе-
бе, крайсвіту, крайчас; межиплетиво, межипростір, межис-
віт; позапростір, позачас. За їхньою допомогою у мовосвіті
поета засобами словотвору розгортаються важливі поняттєві
категорії: крайчас — позачас, крайсвіт — межисвіт, меж-
ипростір — позапростір.
Активні словотвірні моделі в ідіолекті В. Стуса відобража-
ють типологічні риси української мови на словотвірному рівні,
є тим містком, який єднає систему мови й мовну практику.
|