Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича
Saved in:
| Date: | 2012 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Series: | Культура слова |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110240 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича / Т. Мельник // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 141-146. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110240 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1102402017-01-02T03:02:41Z Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича Мельник, Т. Мовна норма: стале і змінне 2012 Article Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича / Т. Мельник // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 141-146. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110240 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовна норма: стале і змінне Мовна норма: стале і змінне |
| spellingShingle |
Мовна норма: стале і змінне Мовна норма: стале і змінне Мельник, Т. Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мельник, Т. |
| author_facet |
Мельник, Т. |
| author_sort |
Мельник, Т. |
| title |
Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича |
| title_short |
Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича |
| title_full |
Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича |
| title_fullStr |
Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича |
| title_full_unstemmed |
Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича |
| title_sort |
засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях василя сімовича |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Мовна норма: стале і змінне |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110240 |
| citation_txt |
Засади уніфікації лексики сучасної української літературної мови в працях Василя Сімовича / Т. Мельник // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 141-146. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT melʹnikt zasadiunífíkacííleksikisučasnoíukraínsʹkoílíteraturnoímovivpracâhvasilâsímoviča |
| first_indexed |
2025-07-08T00:19:52Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:19:52Z |
| _version_ |
1837035951681961984 |
| fulltext |
мовна норма: стале і змінне 141
Тетяна Мельник
засаДи уніфіКаціЇ леКсиКи
суЧасноЇ уКраЇнсьКоЇ літературноЇ
мови в Працях василя сімовиЧа
Теоретичні основи унормування мовних явищ та концепція
практичної реалізації усталення лексичного складу української
літературної мови — предмет лінгвістичних досліджень Василя
Івановича Сімовича, видатного українського філолога, громад-
ського та культурного діяча першої третини ХХ ст. Сучасники
В. І. Сімовича сприймали його насамперед як авторитетного
вченого-лінгвіста, який підніс українське мовознавство на но-
вий і незмірно вищий щабель. Його найвагоміша праця — «Гра-
матика української мови» (1919) — була свого часу «найповні-
шою і найавторитетнішою українською граматикою і відіграла
ролю в стандартизації літературної мови. Оперта на традиції
С. Смаль-Стоцького, вона водночас свідчила про авторові
зв’язки з підросійськими українцями і в якійсь мірі узгоджува-
ла обидві традиції» (Ю. Шевельов). Ця книга є також «зразком
концептуального підґрунтя граматичних праць вищого типу у
20-х рр. ХХ ст.» (Н. В. Гуйванюк).
За визначенням самого В. І. Сімовича, це своєрідний прак-
тичний підручник для самонавчання, проте матеріал, зібраний
у ньому, став основою для впорядкування граматичної системи
української літературної мови в 20-30-х рр. ХХ ст. Пор.: «Я ні-
чого більше не бажаю, як тільки того, щоб вона послужила до-
брому ділу, щоб із неї читачі набралися поваги до рідної мови,
щоб, пізнавши її закони, впевнилися в тому, що вона й гарна,
й багата й формами, і словами, й що вона має такі завдатки
розвитку, що нею вискажеш усі найглибші думки й найтонші
почування».
У питаннях нормування лексичної системи літературної
мови В. І. Сімович брав за основу передусім народну мову, яка
відображає світогляд українського народу. Дослідник ствер-
джував, що народна словесність — це той невичерпний скарб,
із якого кожен може не просто вивчити мову, а й відчути, зро-
зуміти значення кожного окремого слова. Тому, хто не має
Культура слова №77’ 2012142
змоги ознайомитись із народною мовою, науковець радить чи-
тати етнографічні матеріали: збірки народних пісень, байок,
казок, оповідань.
На окрему увагу під час формування лексичних стандартів
заслуговує мова творів українських письменників, яка «зрозу-
міла скрізь на цілому просторі України». Зазначимо й те, що
В. І. Сімович у процесі відбору лексичних одиниць орієнтував-
ся не на відродження застарілих слів, віднайдених у народній
мові, а швидше на дослідження нових лексем, які з’являлися в
літературній мові. За словами Ю. Шевельова, особливої уваги
лінгвіст надавав мові письменників-новаторів, «тим-то він сто-
яв за синтетичність української літературної мови… і в науці
був ворожий усякій мертвій етнографічності…».
Учений наголошував, що художня мова повинна обов’язково
ґрунтуватись на народній основі, оскільки «чим більше народ-
ніх слів та фраз занесемо в письменство, тим більше письмен-
ницьку мову збагатимо та й ізробимо її живішою, свіжішою,
барвнішою, а тим самим іще принаднішою». Якщо ж у процесі
вивчення української літературної мови орієнтуватися лише на
лексику, відображену в лексикографічних матеріалах, то «сло-
ва будуть українські, дух мови буде — чужий!». Підкреслюючи
значення мови письменників в унормуванні лексичного рівня
літературної мови, В. І. Сімович водночас звертає увагу на те,
що потрібно брати до уваги лише твори «гарного українського
письменства». Не в усіх письменників однаково добірна мова,
не всі дбають про мову своїх творів. Серед майстрів слова,
які найбільш органічно переймали народну мову, залучаючи
її до художніх текстів, велику роль відведено Т. Шевченкові,
П. Кулішеві, М. Старицькому, Л. Глібову, А. Свидницькому,
Б. Грінченкові, серед нових письменників — І. Франкові,
О. Маковею, В. Самійленкові, Лесі Українці, П. Грабовсько-
му, М. Коцюбинському та іншим. Щодо галицьких митців
(В. Стефаника, Л. Мартовича, Б. Лепкого, Д. Пачовського,
П. Карманського), лінгвіст зазначав, що «усі вони пишуть до-
сить гарною письменницькою мовою, та тільки деякі з них
усе ще не покидають форм, які виробила собі інтелігенція в
Галичині, тим занечищують свою мову й роблять її малодос-
тупною для наддніпрянських читачів».
мовна норма: стале і змінне 143
Крім народної мови та мови письменників, дослідник ра-
дить брати до уваги матеріали газет та наукової літератури.
На особливу увагу заслуговують думки В. І. Сімовича, ви-
словлені в «Граматиці…» щодо творення слів в українській
літературній мові. Автор стверджує, що всі лексичні одини-
ці «творить сам народ несвідомо на основі чуття, і творять
їх учені свідомо в народньому дусі». Зокрема, він акцентує
увагу на суфіксах як продуктивному засобі збагачення слов-
никового складу. За допомогою суфіксальних морфем тво-
риться чимало іменників та прикметників. До найпошире-
ніших іменникових суфіксів В. І. Сімович зараховує ті, що
називають:
осіб чоловічого роду: -ар (кобзар, лікар, гончар), -ач (ткач,
слухач, грач), -ик (робітник, вартівник, власник), -ак/-як (спі-
вак, пияк, вояк), -ун (брехун, крикун, шептун);
осіб жіночого роду: -ин(я) (богиня, господиня, грекиня),
-иц(я) (власниця, робітниця, чарівниця), -х(а) (пряха, сваха),
-ух(а) (брехуха, цокотуха), -ал(я) (ткаля, граля);
абстрактні поняття: -н(я) (брехня, різня, гульня), -в(а) (клят-
ва, молитва), -от(а) (доброта, самота, мерзота, вільгота),
-ість (гордість, могутність, радість).
Найбільш уживані прикметникові суфікси вказують на різні
характеристики позначуваних понять:
1) належність: -ов(ий), -ев(ий) (черешневий, буковий, крає-
вий); -ськ(ий), -цьк(ий) (громадський, галицький, український);
-яч(ий), -ич(ий) (гусячий, волячий, баранячий);
2) якісні ознаки: -ив(ий), -лив(ий) (правдивий, лінивий,
брехливий);
3) походження матеріалу: -ян(ий) (бавовняний, глиняний, мі-
дяний);
4) ознаки діяча: -ч(ий), -ич(ий), -альн(ий) (виборчий, спо-
живчий, кермівничий, робітничий, діяльний, порівняльний);
5) згрубілість явища чи поняття: -енн(ий), -езн(ий),
-елезн(ий) (здоровенний, величезний, товстелезний) та інше.
Багато слів утворюється шляхом додавання префіксів, най-
продуктивнішими з яких є без- (безладдя, беззубий, безмаль);
між-, межи- (межигір’я, міжнародний); най- (найкращий,
найгірший); пра- (прадід, правнук) тощо.
Культура слова №77’ 2012144
Не менш важливий спосіб поповнення лексичного складу
української літературної мови — злиття окремих слів чи основ
в одне ціле, наприклад:
• прикметника та іменника: великий+день — Великдень,
крутий+ріг — круторогий, права+ручка — праворучка;
• іменника та дієслова: вода+падати — водопад, сон+виді-
ти — сновида, сіно+жати — сіножать;
• дієслова та іменника: перекотити+поле — перекотиполе,
перебити+ніс — перебийніс, вернути+воля — верниволя.
Учений трактував мову як «найважливішу прикмету само-
стійності народу». Він вважав, що «з упадком мови… перестає
існувати народ тієї назви, яку мав до того часу, доки мова його
ще жила». В. І. Сімович був переконаний, що використання
власних ресурсів для номінації нових предметів, явищ свідчить
про розвинутість мови, багатство її лексико-семантичної сис-
теми. Лінгвіст зазначав: «Найбільша штука — віддати словом
думку. Чим котра мова більше має на те засобів, тим вона з по-
гляду розвитку — більш розвитна, більше здатна до розвитку».
Науковець відстоював самостійність української мови,
прагнув вберегти її від асимілятивних впливів російської мови.
Це стосувалося передусім запозичень, які потрапляли на те-
риторію України через посередництво російської мови. Так,
В. І. Сімович висловлює переконання, що в українській мові
слова анекдота, бензина, візита, комода, контроля, конвер-
та, фльота, шоколяда, парада, кляса, адреса, аналіза потрібно
вживати в жіночому роді, тоді як російська мова використовує
чоловічий рід. Не всі запропоновані автором слова функціону-
ють в сучасній літературній мові, проте деякі з них зафіксо-
вані в СУМ із певним маркуванням чи без нього, наприклад:
рідк. візита (СУМ, І, 668), заст. парада (СУМ, VІ, 62), адреса
(СУМ, І, 20). З іншого боку, дослідник наголошує на неви-
правданій звичці вживати в українській мові те саме слово
в різних ситуаціях. Наприклад, російське слово «вопрос» не
завжди можна перекласти українським «питання». Залежно
від змісту, в українській мові існує два відповідники до цієї
російської лексеми — «питання» або «справа»: «Чи бути, чи
не бути — ось питання», але «допомагати у справах торго-
вельного характеру».
мовна норма: стале і змінне 145
В. І. Сімович виступає проти невиправданого вживання ро-
сійських форм. Не можна, за його словами, «ігноруючи закони
української граматики, заводити в нашу мову московські фра-
зи, оминаючи свої власні; дослівно перекладати (а то й не пере-
кладеними лишати) слова й вислови з московської мови, не до-
дивляючись до того, чи вони відповідають духові нашої мови,
чи ні». Недоречним він вважає використання дієприкметників
на -чий, -ча, -че, -ший, -ша, -ше (як-от маючий, розмовляючий,
померший). Так само, на думку вченого, не властиві українській
мові дієприкметники теперішнього часу пасивного стану на -мий.
Зокрема, не можна вживати «частина історії, називаємої руїна,
а — історії, що її звемо, званої…». Такі форми варто замінювати
прикметником із суфіксом -ний — непрохідний, недосяжний.
Також В. І. Сімович акцентує увагу на дослівних перекла-
дах лексем із російської мови і подає правильні, на його думку,
варіанти. Наприклад, російське словосполучення прежде всего
запропоновано перекладати українськими передусім, найпер-
ше, а не часто вживаним перше всього, перш за все. Замість
кальок уявляти з себе щось чи уявляти собою щось популяри-
зуються українські форми становити, творити, бути.
Як невластиві українській мові потрактовано конструкції з
прийменником по. Для них, як наголошує В. І. Сімович, маємо
питомі прийменникові відповідники (з, за, для, у/в, над, на,
про) або відмінкові форми. Наприклад: по досвіду — з досвіду,
по ініціативі — з ініціативи, по відомостям — за відомостя-
ми, по змісту — за змістом, товариство по відбудові — това-
риство для відбудови, по мірі потреби — в міру потреби, дис-
кусія по національним питанням — дискусія над національни-
ми питаннями, квітка росте по Смотричу — квітка росте
над Смотричем, по запрошенню — на запрошення, по зраз-
ку — на зразок, по моїй думці — на мою думку, питання по ско-
роченню штату — питання про скорочення штату тощо. За
його словами, кожна мова має свою характерну будову, власні
ресурси словотворчості, окремі семантичні закони і пов’язану
з ними образність, тому засвоєння чужих правил певним чином
гальмує розвиток власної мови.
Щоб довести, що українська мова має багаті лексичні ре-
сурси для ословлення всіх сфер життя і діяльності людини,
Культура слова №77’ 2012146
В. І. Сімович подає низку власне українських слів та слово-
сполучень, які в 20-30-ті роки ХХ ст. активно вживали для за-
міни запозичених форм у наукових текстах та усній мові. На-
приклад, для іншомовного слова реферат в українській мові
з’явився відповідник доповідь; присутність (від рос. «присут-
ствие») — наявність, з(а)лишок — зайвина та інше.
Отже, за В. І. Сімовичем, на формування мовних стандартів
великою мірою впливає народна мова, а також мова письменни-
ків. Його праці засвідчують, що на початку ХХ ст. мовознавці
рекомендували уникати надлишкових запозичень і замінюва-
ти їх питомо українськими формами, окрім тих випадків, коли
іншомовні лексичні одиниці вживалися для називання нових
предметів та явищ і не мали відповідників в українській мові.
Оксана Олійник
норма в мовному ланДшафті Києва
Культура мови — це «рівень володіння нормами усної і пи-
семної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване,
майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно
від мети й обставин спілкування» (Єрмоленко С. Я. Культура
мови // Українська мова. Енциклопедія. — К., 2007. — C. 285).
Вона залежить від мовної політики, суспільних функцій мови,
поширення престижу літературної мови через освіту, театр,
видавничу діяльність, засоби масової інформації і значною мі-
рою — через тексти на вулицях населеного пункту, які в со-
ціолінгвістиці означують як мовний ландшафт. Це мова пу-
блічних і комерційних знаків на певній території чи в певному
регіоні: вивісок, рекламних оголошень, зовнішнього меню за-
кладів харчування, рекламних площ тощо.
Особливий статус Києва не тільки як окремої адміністра-
тивно-територіальної одиниці, центру Київської області, а й
столиці України, її провідного політичного, соціально-еконо-
|