Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110245 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки / Н. Мех // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 107-113. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110245 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1102452017-01-02T03:02:22Z Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки Мех, Н. Слово в художньому творі 2012 Article Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки / Н. Мех // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 107-113. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110245 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Мех, Н. Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мех, Н. |
| author_facet |
Мех, Н. |
| author_sort |
Мех, Н. |
| title |
Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки |
| title_short |
Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки |
| title_full |
Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки |
| title_fullStr |
Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки |
| title_full_unstemmed |
Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки |
| title_sort |
слово — творчість у мові поезії т. шевченка, і. франка, лесі українки |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110245 |
| citation_txt |
Слово — Творчість у мові поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки / Н. Мех // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 107-113. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT mehn slovotvorčístʹumovípoezíítševčenkaífrankalesíukraínki |
| first_indexed |
2025-07-08T00:20:38Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:20:38Z |
| _version_ |
1837035998431674368 |
| fulltext |
слово в художньому творі 107
Наталія Мех
слово — творчість
у мові ПоезіЇ т. шевЧенКа,
і. франКа, лесі уКраЇнКи
Семантичну мiсткiсть поетичного слова читач часто сприй-
має інтуїтивно. У слові так гнучко модифікується семантика,
що воно здається безмежним у своїх можливостях. Зберігаю-
чи основне значення, лексема майже в кожному разі вживан-
ня постає по-новому, набуваючи у контексті різних смислових
вiдтiнкiв.
Виділяючи макрополе творчість у художній картині світу,
вважаємо за доцільне насамперед звернутися до нашого золо-
того фонду — до творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі
Українки.
Наскрізну для Шевченкового тексту ідею про важливість
мовленого слова, потребу розмови, людського спілкування, про
значення слова як засобу творчості, слова як засобу національ-
ного самовираження, тобто рідної мови, простежено у статті
С. Я. Єрмоленко «Неокраяне крило Шевченкового слова». Саме
такі семантичні компоненти вичленовуються у багатозначній
лексемі слово на основі контекстуального аналізу її семантики,
що вносить корективи у тлумачення: так, виділене в «Словнику
мови Шевченка» третє значення ‘мова’ фактично об’єднує, як
свідчать наведені в лексикографічній праці ілюстрації, і понят-
тя «рідна мова», і поняття «словесно-художня творчість», пор.:
Я з самої весни не чув рідного, щирого слова; Буде з мене, поки
живу,/ І мертвого слова,/ Щоб виливать журбу, сльози. Якщо
перший приклад ілюструє значення ‘рідна мова’, то зміст дру-
гого розкривається тільки в зіставленні з антонімічним слово-
сполученням огненне слово: І їх униніє, і страх/ Розвіяла, мов
ту полову,/ Своїм святим огненним словом! («Марія»).
Трансформацію семи ‘слово — творчість’, вербалізованої
у словосполученні огненне слово, маємо і в іншому контексті:
Молю, ридаючи: пошли,/ Подай душі убогій силу,/ Щоб огненно
заговорила,/ Щоб слово пламенем взялось,/ Щоб людям серце
розтопило («Неофіти»).
Культура слова №77’ 2012108
Слово як вияв художньої творчості, натхнення, впливу на
читача (слухача) реалізує свою семантику в авторських контек-
стах, які, на нашу думку, не можуть бути зведені до словни-
кового тлумачення: «розмова, бесіда, висловлення, фраза», що
супроводжується серед інших ілюстрацією: Мій боже милий,/
Даруй словам святую силу —/ Людськеє серце пробивать,/
Людськії сльози проливать (Словник мови Шевченка. — Т. 2. —
С. 264).
Тільки за формальною ознакою наявності лексеми слово в
тексті зараховано до названого вище значення такі контексти:
Ну що б, здавалося, слова…/ Слова та голос — більш нічого./
А серце б’ється — ожива,/ Як їх почує!..; Єсть у мене щирий
батько…/ Не одцуравсь того слова, що про Україну/ Сліпий
старець, сумуючи,/ Співає під тином. Тим часом обидві ілю-
страції демонструють значення «мова — ознака національного
самовираження, рідна мова», визначальне й для таких відомих
афористичних рядків Тараса Шевченка: Возвеличу/ Малих отих
рабів німих!/ Я на сторожі коло їх/ Поставлю слово («Подра-
жаніє 11 псалму»).
Лексема слово у поетичній мовотворчості Т. Шевченка ви-
являє тенденцію до символізації (С. Я. Єрмоленко). Цей процес
відбувається на рівні надтекстового сприймання єдності сло-
ва як засобу спілкування, елемента бесіди, розмови і слова —
творчості, виразника творчої особистості і національного са-
мовираження. Символізації лексеми слово сприяє семантич-
ний зв’язок його із лексемою мова. Про це свідчить контекст
із наведеного вище уривка «Подражаніє 11 псалму» та з поеми
«І мертвим і живим…»: І всі мови/ Слов’янського люду —/ Всі
знаєте. А своєї/ Дастьбі…
У поетичних текстах Івана Франка поняття творчість вер-
балізується в контекстах із таким вживанням лексеми слово:
Дай і огню, щоб ним слово налити,/ Душу стрясать громо-
вую дай власть,/ Правді служити, неправду палити/ Вічну дай
страсть! («Веснянки»); Вирядім ми слово до походу/ Не в сте-
пи куманські безконечні,/ А в таємні глибини сердечні,/ Де ку-
ють будущину народу («На старі теми»); Слова — полова,/ Але
огонь в одежі слова —/ Безсмертна, чудотворна фея,/ Правди-
ва іскра Прометея («Лісова ідилія»).
слово в художньому творі 109
У виділеному значенні особливе місце посідає образ вкра-
їнського тихого слова, тобто творчість рідною мовою. Уривок
із твору Івана Франка реалізує значення ‘рідна мова’, напри-
клад: Навчи й мене вкраїнським тихим словом/ Причарувать
замерклі, старосвітські/ Величні постаті... («Цар і аскет»).
Назване значення охоплює і фразеологічні звороти (слова
до слів складати), і узагальнювальні контексти, в яких реалізу-
ються метафоричні зв’язки, зокрема традиційні асоціації слова
з вогнем, полум’ям.
Зафіксовано контексти, в яких реалізується значення дум-
ка — ‘поетична творчість’: Вічний революціонер —/ Дух, наука,
думка, воля —/ Не уступить пітьмі поля./ Не дасть спута-
тись тепер («Гімн»); Сонети — се раби. У форми пута/ Сво-
бідна думка в них тремтить закута,/ Примірена, як міряють
рекрута,/ І в уніформу так, як рекрут, упхнута («Вольні со-
нети»); Що гніздо думок високих,/ школу поривів геройських,/
пристань для орлів змінили/ на сумну тюрму для дум («Іван Ви-
шенський»).
Поняття «творчість» вербалізується в поетичних контек-
стах як пісня, наприклад: Скільки сердець розривалось, рида-
ючи,/ Скільки зв’ялили страждання!/ А як же мало таких,
що міцніли, складаючи/ Слова до слова, в безсмертних піснях
виливаючи/ Тисячолітні ридання! («Де не лилися ви в нашій
бувальщині…»); Чи те горе, як краса,/ Щоб із серця пісень на-
душить? («Коли студінь потисне…»); Веснянії пісні,/ Веснянії
сни,/ Чом так безутішні,/ Безвідрадні ви? («Веснянії пісні…»);
Даремно, пісне,/ Втишати серця біль!/ Не вирне сонце вже
з-за хмар! («Даремно пісне!»).
У поетичних текстах І. Франка лексеми слово і пісня утво-
рюють стилістичну фігуру градації. Наприклад, вислів слово
до слова означає процес творення (творчості), результатом яко-
го виступає пісня, семантичний перегук фіксуємо у зіставленні
дієслова міцніти і прикметників безсмертні пісні.
Невіддільним від значення ‘творчість’ є компонент ‘вплив
на почуття’, що спостерігаємо у метафорі, яка так само по-
будована на семантичній співвіднесеності лексем слово і піс-
ня, наприклад: Хай у серденьку віру в будущеє/ Відновлять
твої ніжні слова./ Відновлять пісень джерело цілющеє,/
Культура слова №77’ 2012110
Що зморозила жизні зима («Не схиляй своє личко прекрасне…»).
Якщо у генітивній метафорі пісень джерело цілющеє клю-
човим є поняття оздоровлення, зцілення творчістю, то інші
епітетні образи стосовно пісні — творчості актуалізують сему
‘сила, захист, наступ’, наприклад: Вна дзвін той, що народ
скликає/ В добі нещасть до дружних діл,/ Потужна пісня бо-
йовая,/ Защита серед граду стріл («Сучасна пісня»).
Макрополе «творчість» у поетичних контекстах Лесі Укра-
їнки створюють поетичні словосполучення з лексемами слово,
мова, думка, дума, пісня та ін. Враховуючи значення лексеми
слово у поетичному лексиконі взагалі, а також те, що слово
пісня побутує в поезії Лесі Українки переважно в переносно-
му значенні й ототожнюється із поняттям «словесна поетична
творчість», розгляньмо семантичну структуру лексеми слово.
Значення ‘поетична творчість’ репрезентують такі контек-
сти з лексемою слово: Ох, той пожар у других будить силу,/
Ту, що бастілії тиранів розбива,/ Що визволя з кайданів волю
милу, —/ У мене будить він слова, слова! («Порвалася нескін-
чена розмова»); Промінням ясним, хвилями буйними,/ прудкими
іскрами, летючими зірками,/ палкими блискавицями, мечами/
хотіла б я вас виховать, слова! («Ритми»); Я не на те, слова, Хо-
вала вас/ і напоїла крів’ю свого серця,/ щоб ви лилися, мов отрута
млява,/ і посідали душі, мов іржа («Ритми»); Чи тільки ж блиска-
вицями літати/ словам отим, що з туги народились? («Ритми»).
Входження лексеми слово у контексти з номінаціями тем-
ниця, бастілії, кайдани, мечі, кров, вирок, тирани засвідчує
у семантиці слово — ‘поетична творчість’ відтінок бороть-
би, протесту, вияв сили творчості. Пор.: «З Лесиною поезією
українська літературно-мовна традиція увібрала в себе обра-
зи слова-зброя, слова-криці, слова-вогню, слова-меча, що ста-
ли символом щирої гартованої мови в устах слабої тілом, але
сильної духом жінки. В її поетичній уяві слово оживає, пер-
соніфікується, викликає найрізноманітніші почуття, асоціації»
(С. Я. Єрмоленко).
Відзначаємо характерну сполучуваність лексеми слово із
прикметниками та дієсловами, що об’єднуються семою ‘бо-
ротьба’. Ремінісценція з творчості Тараса Шевченка так само
поповнює контексти із цією семою: Щоб між нами не вгасало,/
слово в художньому творі 111
Проміння величне,/ Ти поставив «на сторожі»/ Слово твоє ві-
чне («На роковини Шевченка»).
Не випадково С. Я. Єрмоленко відзначає: «Найбільш харак-
терний для ідіолекту Лесі Українки мотив вогненного слова,
тобто об’єднання в одному двох понять — «творчість і вогонь».
Цей традиційний семантичний зв’язок виступає як інваріант
для формування різних поетичних контекстів, зокрема й та-
кого індивідуально-авторського образу: Іди туди, там є живії
люди,/ вони тобі дадуть вогню живого…/ Ти перекуй з убійчого
меча/ робітне рало й загартуй його,/ як я тебе тепер загарту-
вала/ вогнем і холодом свойого слова («На руїнах»).
Значення ‘словесна творчість’ реалізують контексти Лесі
Українки з лексемами дума, пісня, пор.: Було колись в одній
країні;/ Сумний поет в сумній хатині/ рядами думи шикував
(«Легенда»); Що ж зосталося такому?/ Тільки думати — га-
дати…/ Ви, борці, прийміть сі думи./ Більш не маю що вам
дати («З подорожньої книжки»); Найкращії думи мої вінцем
золотим тобі стали,/ Ти, горда царице, мене повела за со-
бою,/ Мов бранку-невільницю в ході твоїм тріумфальнім («Ave
Regina!»); Спочиваєш ти, наш батьку,/ Тихо в домовині,/ Та
збудила твоя пісня/ Думки на Вкраїні («На роковини Шевчен-
ка»); І стрепенеться визволена пісня,/ і вирветься з неволі, як
ридання,/ Що довго стримане, притлумлене таїлось/ в тем-
ниці серця («Ні! я покорити її не здолаю…»); Пісня не вми-
рає,/ На весь мир лунає,/ Щиро та правдиво,/ Ворогам на диво!
(«Жалібний марш»).
Взаємозамiннiсть слів названого контекстуального
синонiмiчного ряду зумовлюється конкретним текстом i
вiршовою практикою поетеси, коли одне слово-поняття непо-
мітно, «м’яко» переходить в інше i не сприймається як незвич-
ний метафоричний вислів. Наприклад, у поемі «Давня казка»
чергуються слова поет — спiвець, а також вiрш — пiсня — сло-
во. На формальному протиставленнi побудованi вiршовi стро-
фи: Що не був спiвцем поет наш,/ Бо зовсiм не вмiв спiвати./
Та була у нього пісня/ I дзвiнкою, i гучною,/ Бо розходилась по
свiту/ Стоголосою луною («Давня казка»).
Номінація поет (як i поезiя) безпосередньо пов’язана з лек-
семою слово, але в загальномовному словнику відбито й уста-
Культура слова №77’ 2012112
лений зв’язок останньої з iменником пiсня. Поетичний контекст
Лесi Українки реалізує зрощення — формальне й семантичне
поєднання слів пісня та слово: I не був поет самотнім/ До його
малої хати/ Раз у раз ходила молодь/ Пiснi-слова вислухати,/
Теє слово всiм давало/ .. Слухачi спiвцю… («Давня казка»).
Розгортання поетичного тексту відбувається завдяки чер-
гуванню семантично тотожних слів, що утворюють поетичну
парадигму пісня — слово — дума — вiршi. Останній у ряді на-
званих iменникiв семантично підтримує видове поняття: рима
(рими повтiкали, рими-соколята). Але водночас наявне повер-
нення до «музичної» семи: Тут поет взяв мандолiну,/ Промов-
ляв пiснi чудові/ .. Вiн заграв i до музики… («Давня казка»).
Синкретичний образ натхненного, талановитого слова, по-
езії, що сприймається як висока пісенна творчість, передбачає
семантичну взаємодію компонентів згаданої парадигми. Як на
початку поеми чергуються пісня — слово — вiршi — поезія,
так у ІV частині думи-чарiвницi, що для них нема на свiтi/ Нi
застави, нi границi переходять у прудке слово, яке Не затри-
має темниця,/ Полетить воно по свiтi,/ Наче тая вiльна пти-
ця («Давня казка»).
Динамічна ознака летіти (линути) лежить в основi
об’єднання слiв слово — спiв — пiснi — гадки в одну пара-
дигму. Поетична номiнацiя пiсня — слово як авторське утво-
рення не може бути iлюстрацiєю нi до першого, нi до друго-
го iз словникових значень лексеми пiсня. Вона мiстить у своїй
семантичнiй структурi компонент ‘творчiсть, високе натхненне
слово’, що здатне зворушувати людей, змагатися проти дiла со-
ромного, проти якого Виступає слово праве —/ Ох, страшне
оте змагання,/ Хоч воно і не криваве! («Давня казка»).
Слово і пісня ототожнюються, коли йдеться про творчість
поета-співця. Сполучуваність названих іменників із дієсло-
вами промовляти, гомоніти конкретизує, інтимізує поняття
людської творчості, представлене лексемами слово, пісня, на-
приклад: [Співець] Довго щирими сими словами/ До людей
промовлятиму я;/ Я загину, — та довго між вами/ Гомоніти-
ме пісня моя! («Місячна легенда»). У такій сполучуваності на
перший план виступає сема ‘спілкування з людьми’. Поєднан-
ня лексем слово, пісня в однорідному ряду, або підпорядкуван-
слово в художньому творі 113
ня однієї лексеми іншій увиразнює їх семантико-стилістичну
функцію, пор.: Як пісня і слово були у шанобі («На столітній
ювілей української літератури»); Такі погані, такі бридкі ті
слова, тая пісня, те все… («Приязнь»); Чути мені пісні з сло-
вами тими… («Помилка»).
Подібні текстові зв’язки існують між лексемами пісні і дум-
ки (думи-гадки), до їхнього семантичного простору належить
і лексема мрії, пор.: Хто кликав брать святую орифламу/ пі-
сень, і мрій, і непокірних дум? («Якби вся кров моя уплинула
отак…»); у світ пущу з піснями всі думки («Дочка Ієфая»); чи
пісня й думка кволі? («Хто вам сказав, що я слабка…»).
Значення пісня — ‘словесна творчість’ реалізується в кон-
струкціях конверсивного типу, коли підкреслюється різновек-
торний зв’язок творчості з внутрішнім світом людини: саме
там народжується творчість, і навпаки — внутрішній світ лю-
дини зазнає впливу поетичної словесної творчості. Наприклад:
Не забуде вік пісні дивної, —/ Вона в серце йому западе («Давня
казка»); Бо ще й досі на сльози сумнії/ Пісня з серця мого устає
(«Давня казка»).
Семантико-синтаксичне варіювання можна вбачати у ви-
слові І пісня від серця поллється («Сім струн. Do»), що за се-
мантикою співвідноситься з наведеним вище прикладом. Од-
нак обидві конструкції різняться ступенем метафоризації та
фразеологізації.
Отже, підставою для виділення значень лексем слово — ‘за-
сіб поетичної творчості’, думка — ‘поетична творчість’ й піс-
ня — ‘творчість’ є лексична сполучуваність, текстове оточення
слова, специфіка трансформації загальномовного значення у
поетичному тексті.
|