Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110246 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука / Т. Кальченко // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 101-106. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110246 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1102462017-01-02T03:02:23Z Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука Кальченко, Т. Слово в художньому творі 2012 Article Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука / Т. Кальченко // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 101-106. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110246 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Кальченко, Т. Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Кальченко, Т. |
| author_facet |
Кальченко, Т. |
| author_sort |
Кальченко, Т. |
| title |
Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука |
| title_short |
Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука |
| title_full |
Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука |
| title_fullStr |
Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука |
| title_full_unstemmed |
Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука |
| title_sort |
прецедентні феномени біблійного походження в ліриці і. римарука |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110246 |
| citation_txt |
Прецедентні феномени біблійного походження в ліриці І. Римарука / Т. Кальченко // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 101-106. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT kalʹčenkot precedentnífenomenibíblíjnogopohodžennâvlíricíírimaruka |
| first_indexed |
2025-07-08T00:20:46Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:20:46Z |
| _version_ |
1837036005067063296 |
| fulltext |
слово в художньому творі 101
гарячий погляд, наче стріль,/ її вражає звідусіль (П. Мовчан);
О невблаганна, панно Ганна,/ вощане серце моє тане…/ За
кожним віддихом летить/ кохання мить (П. Мовчан). Пор.
словникове значення фразеологічної одиниці серце з воску —
«хтось дуже легко піддається якомусь почуттю, потягові тощо»
(СУМ, ІХ, 147); «у кого-небудь м’які, податливі вдача, харак-
тер» (ФСУМ, 2, 795).
Мовомислення авторів у кінці 1980 — на початку 1990-х
років засвідчує відхід від емотивної й тяжіння до предметної
семантики. Цю тенденцію засвідчують зіставлення серця з не-
живими предметами або ознаками неістот. Поєднання лексеми
серце з побутовизмами слоїк меду, жовнірська бляха руйнує
традицію сприймання образу серце як одиниці високого по-
етичного регістру: і янголиця білолиця/ спинила жестом/ воза
на краєчку кручі/ і з краю кручі серце підібрала/ холодне і про-
зоре наче слоїк меду (В. Цибулько); Ти встиг. Ти усе зрозумів
і зумів,/ Шліфуючи серце, як жовнірську бляху (С. Пантюк).
Поетизм серце — активна одиниця словника сучасної укра-
їнської поезії, ключова лексема у мовних описах емоційно-пси-
хологічного портрета людини у найширшому вияві почуттів та
станів (кохання, любов, радість, щастя; тривога, біль, утома,
туга, жаль, страх, гнів тощо).
Тетяна Кальченко
ПрецеДентні феномени біблійного
ПохоДження в ліриці і. римаруКа
Кожна національна культура є часткою загальносвітового
культурного досвіду, вона вбирає в себе цей досвід, пов’язані
з ним стереотипи, зберігаючи при цьому елементи культурної
ідентичності, певні культурні зразки (О. О. Селіванова). До них
належать культурні настанови (забобони), культурні цінності,
культурні норми (традиції, звичаї, ритуали, обряди).
Культура слова №77’ 2012102
Важливим складником культурного фонду українців є пре-
цедентні феномени біблійного походження — ядерні елементи
загальнонаціональної когнітивної бази, що ґрунтуються на зро-
зумілих кожному представникові певного етносу відсиланнях
до історичних подій, осіб, фактів культури тощо. У художньо-
му стилі прецедентні феномени вибудовують вертикальний текст
того чи того образу або й цілого твору, «вписують» ідіостиль
письменника у національну та загальносвітову культурну сферу.
Мова поезії І. Римарука насичена біблійною символікою,
що засвідчує християнське світовідчуття поета і по-різному
бере участь у текстотворенні.
Найпоширеніший спосіб уведення прецедентних феноменів
до контексту — прийом алюзії або прямі відсилання до біблій-
ного тексту. Так, наприклад, образ семи Господніх чаш викли-
кає у свідомості читача асоціації з мучеництвом, стражданням.
Він також пов’язаний з мотивом невідворотності, який у тексті
поглиблює лексема роковано. Контекстне значення числа сім
допомагає з’ясувати апеляція до біблійного «Об’явлення св. Іо-
анна Богослова», в якому сім чаш, наповнених Божим гнівом,
нищать землю: Уже наповнюються сім Господніх чаш — мені
роковано надпити кожну чашу… (Римарук І. Діва Обида. Виді-
ння і відлуння. — Львів, 2002. — С. 12; Далі — Діва).
Посилання на біблійний сюжет важливе для розкриття вну-
трішньої позиції ліричного героя — його прагнення дійти до
кінця, несучи свій хрест. Метонімічний образ хреста створю-
ють номінації віршів і ножів, які є відповідно уособленням
творчості та життєвих перипетій. Отже, образ несення хреста,
асоціативне порівняння із помилуваним замість Христа Варав-
вою поглиблюють образ митця, оскільки вказують на конкрет-
ні ситуації, пов’язані з вічною проблемою вибору та спокути:
Господь мене простить: неправедно я жив, але любив лиш
тих, кого любити права не мав./ І не тікав від віршів і ножів./
І від хреста свого: рятунку, як Варавва, в народу не просив
(Діва, 68).
Для мовостилю І. Римарука характерне контекстне поєд-
нання мовних знаків повсякденного та біблійного: Заходимо
в мертве метро./ Ми світ, що ось-ось догорить, клечали./ А
подзвін? — то, мабуть, Петро побрязкує біля воріт ключами
слово в художньому творі 103
(Римарук І. Бермудський трикутник: Книга триптихів. — К.,
2007. — С. 22; Далі — Бермудський). У наведеному фрагменті
домінують есхатологічні мотиви, виразниками яких є лексеми
мертве метро, світ ось-ось догорить та алюзія до біблійної
оповіді про вручення Ісусом Христом ключів від раю апостолу
Петрові.
Особливістю лірики І. Римарука є поєднання в одному кон-
тексті прецедентних феноменів, що належать до різних типів
культури. Відзначаємо, зокрема, взаємонакладання кодів хрис-
тиянської та античної культур: Множиться зоря у твердих сні-
гах у дзеркальних мурах/ І з дороги збилися Тріє царі у маск-
халатах/ Ясна пані клубок розмотує вузлики тихо зав’язує/
Стомлений тесля дрімає/ При щербатій сокирі/ Око ліхтари-
ка/ Вихоплює з темряви велетенські ясла/ Обігрілося немовля/
Під боком у мінотавра (Діва, 55). У наведеному тексті конта-
міновано дві семантико-культурні площини — біблійна оповідь
про народження Христа та давньогрецька легенда про Міно-
тавра. Виразна також апеляція до ситуації спецназівського
вторгнення, що її актуалізують вислови тріє царі в маскхала-
тах та око ліхтарика. Визначальним для розуміння поетичної
семантики образу трьох царів у маскхалатах є вичленування в
ньому двох значень образу тріє царі — у їх символічно-пре-
цедентному та індивідуально-авторському вимірі. Сучасний
цар у маскхалаті — вояк, який несе руйнацію та смерть. За
своїм призначенням він не може йти шляхом миру, добра,
любові, тому збивається з дороги. Множення зорі у дзер-
кальних мурах свідчить про символічне навантаження цього
образу — підреслюється химерність та нечіткість її як до-
роговказу. Таке трактування стверджує складність пошуку
істини для вірянина.
Прецедентні феномени функціонують і як згорнуті мета-
фори. Так, алюзія одразу до кількох прецедентних текстів ви-
кликає в уяві читача певні оцінні асоціації та пригадування,
що ґрунтуються на загальновідомих культурних та історич-
них знаннях: І розверзнеться небо й лайном та гноєм/ зако-
лотить закрутить безжальний вир/ і можливо знайдеться
кому називатись Ноєм/ і напевно врятується знову остан-
ній звір/ ти злетиш аки птах над потопом/ у ковчегу уздриш
Культура слова №77’ 2012104
свого двійника/ він загинув під Берестечком? Під Конотопом?
А різниця йому яка? (Діва, 27). Початок наведеного уривку по-
вторює особливості біблійного синтаксису: уживання підсилю-
вальної частки і створює ефект пророчого послання. Алюзія до
біблійної оповіді про потоп переплітається з натяком на зна-
кову для української історії подію — битву під Берестечком
(завершилася поразкою військ Богдана Хмельницького) та під
Конотопом (завершилася перемогою українських військ, але
саме Московська держава вийшла переможцем з українсько-
московської війни 1658-1659 років). Фінальне риторичне пи-
тання — це своєрідне узагальнення філософського твердження
про те, що можна виграти бій, але програти війну.
Авторську оцінку історичної пам’яті простежуємо в іншо-
му контексті: Неначе склоріз, обтинає нам пам’ять склероз./
Тому — на Голготу юрбою: мов півчі на крилос (Діва, 6). Мотив
мученицького шляху Христа на Голготу стає основою осмис-
лення історичного буття нації й висновку: невміння зберегти
історичну пам’ять веде до мучеництва. Але наведені рядки мо-
жуть мати й інше прочитання: відхрещуючись від минулого,
людина забуває й помилки, а тому знову їх повторює. Глибину
образу увиразнює звукопис: поєднання в контексті співзвучних
лексем склоріз, склероз підсилює мотив раптового забування
минулого.
Варто відзначити й іронічне забарвлення контекстів із пре-
цедентними феноменами: В час державців, добром одержи-
мих,/ і суціль непорочних зачать/ він зрива реп’яхи з одежини,/
наче Агнець — останню печать (Діва, 67). Біблійні алюзії тут
виконують роль текстових натяків, іронія постає на поєднан-
ні сакрального та повсякденного: семантика згадки про непо-
рочне зачаття Ісуса Христа, яка має викликати у свідомості
читача асоціації з чистотою та святістю, навмисне знижуєть-
ся уведенням у структуру висловлення лексеми суціль (уні-
кальний, сакральний факт стає повсякденним, висміюється).
Автор знову звертається до «Об’явлення св. Іоанна Богосло-
ва» — алюзія до цього прототексту виконує роль порівняння.
Пророк говорить про книгу за сімома печатями. Щоразу, коли
янгол (Агнець) зриває одну з них, відбувається нещастя. У на-
веденому уривку прецедентний текст поглиблює есхатологічні
слово в художньому творі 105
мотиви твору. Словосполука добром одержимих підтримує цей
ефект. Алітерація звуків д, р увиразнює мелодику поетичного
висловлення.
Семантична насиченість прецедентних феноменів іно-
ді розкриває глибину почуттів ліричного героя. Показовий із
цього погляду вірш «Фрагмент» — своєрідна ода коханій, у
якій автор широко використовує розгорнуті метафори: Славлю
я острів твого плодоносного тіла ../ мед і терпке молоко під
твоїм язиком! .. мушле смаглява (Римарук І. Висока вода. — К.,
1984. — С. 61; Далі — Висока). Прецедентним текстом щодо
такого поетичного переосмислення виступає «Пісня Пісень»
царя Соломона. В іншій поезії використано біблійний мотив
створення жінки: Так неквапно, що встиг я тебе сотворити,/
поміж гніздами світло текло…/ ти — сотворена щойно, зві-
ряточко дике,/ ще й не плоть, а обвита в сорочку душа,/ ти —
тонесенька зірко в моєму сирітстві (Висока, 59). Апелюючи
до оповіді про створення світу, цей контекст загалом є худож-
нім утіленням мотиву кохання.
Відсилання до мотиву про створення світу засвідчує інший
поетичний фрагмент: Сьомої днини ти — чоловік —/ виліпив
Творця з червоної глини (Римарук І. М. Упродовж снігопаду. —
К., 1988. — С. 50-51; Далі — Упродовж). Поет змінює устале-
ний порядок речей: не Бог створює людину, а навпаки. Але, на
нашу думку, Творець у цьому контексті не обов’язково — Бог.
Людина, таким чином, власноруч створює собі кумира. Бог як
сакральна істота наділяється суто людськими рисами: При-
ладнував йому руки,/ здатні орати і зброю тримати,/ жінку
стискати в обіймах,/ незграбно дитину пестити (Упродовж,
50-51). У цьому художньому переліку антропоморфних рис
проакцентовано найважливіше: праця, родинне життя, захист
рідного дому, продовження роду.
У віршах І. Римарука останніх років виразно простежує-
мо іронію, навмисне зниження сакрального тексту: юда рятує
Спасителя/ Спаситель цілує розбійника/ настав-таки День
Гніву (Бермудський, 28). Цей поетичний фрагмент засвідчує
трансформацію біблійних оповідей: образ Іуди Іскаріота, який
асоціативно пов’язаний із мотивом зради, постає як знак по-
рятунку і самопожертви; символ поцілунку зрадника водно-
Культура слова №77’ 2012106
час є відсиланням до оповіді про розп’яття Ісуса Христа, коли
розбійник залишається живим.
У поетичній мові І. Римарука символи розп’яття, хрест
актуалізовані в контексті поглиблення мотиву страждання:
Життя упало, наче хрест із пліч./ Упав і ти — а Симона не-
має... Але зима (або весна?) триває./ Не проклинай її. Не плач.
Не клич (Бермудський, 92). Для розкриття механізму творен-
ня метафори життя важливе порівняння, яке за структурою є
трансформованим фразеологізмом наче камінь з плечей (упав).
Символ хрест стимулює появу біблійних алюзій, через які в се-
мантиці аналізованого образу увиразнено компонент ‘життя —
важка ноша’. Реалізується закладений автором референційний
зв’язок з оповіддю про хресну дорогу Ісуса Христа, коли йому,
знесиленому, допоміг нести хрест Симон Киринеянин, випад-
ковий перехожий.
Кожен прецедентний текст породжує унікальну систему
асоціацій, які згодом з тією чи тією регулярністю актуалізують-
ся у свідомості носіїв мови. Мовні знаки біблійного тексту у
свідомості українців пов’язані з мотивами жертовності, муче-
ництва, всепрощення, із проблемою вибору, спокути гріхів. У
поетичних контекстах відповідні прецедентні феномени утво-
рюють нові асоціативні зв’язки, сприяють вписуванню окремо-
го образу чи цілого тексту у вертикальний контекст національ-
ної та світової культури.
|