Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110248 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії / І. Гоцинець // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 86-93. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110248 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1102482017-01-02T03:02:26Z Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії Гоцинець, І. Слово в художньому творі 2012 Article Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії / І. Гоцинець // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 86-93. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110248 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Гоцинець, І. Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Гоцинець, І. |
| author_facet |
Гоцинець, І. |
| author_sort |
Гоцинець, І. |
| title |
Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії |
| title_short |
Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії |
| title_full |
Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії |
| title_fullStr |
Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії |
| title_full_unstemmed |
Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії |
| title_sort |
метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110248 |
| citation_txt |
Метафоризація термінів у мові чорнобильської поезії / І. Гоцинець // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 86-93. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT gocinecʹí metaforizacíâtermínívumovíčornobilʹsʹkoípoezíí |
| first_indexed |
2025-07-08T00:20:57Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:20:57Z |
| _version_ |
1837036024281169920 |
| fulltext |
Ірина Гоцинець
метафоризація термінів
у мові ЧорнобильсьКоЇ ПоезіЇ
Мова віршів про чорнобильські події показово відбиває
моральні й соціально-екологічні умови, що склалися в Україні
після аварії на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986
року. Про це свідчить нове порівняно з поезією інших жан-
рово-тематичних різновидів наповнення «чорнобильського»
словника, його одновекторна (за незначними винятками) нега-
тивна аксіологізація.
Домінантна тема чорнобильської поезії — зображення самої
аварії. Її мовна реалізація пов’язана з активним входженням у
поетичний мововжиток специфічних термінів і терміносполук,
які в загальномовному словнику тлумачаться як спеціальні,
фахові поняття, зокрема це іменники реактор, радіація, атом,
стронцій, цезій, плутоній тощо. Після факту катастрофи, після
осмислення її причин та наслідків ці номінації у мовній свідо-
мості соціуму почали асоціюватися з аварією на ЧАЕС. У тек-
стах віршів про чорнобильські події вони активно метафори-
зуються, виформовують численні експресивно й аксіологічно
навантажені образи.
До фахової мови ядерної фізики первинно належить імен-
ник реактор, про що свідчить його зафіксоване в загальномов-
ному словнику значення, яке супроводжується спеціальною
ремаркою. Пор.: «реактор — фіз. Установка, де відбувається
СЛоВо
В ХудоЖнЬому тВорі
слово в художньому творі 87
керована ланцюгова ядерна реакція поділу атомних ядер»
(СУМ, VIII, 465). Поетичні контексти-описи аварії на ЧАЕС
ілюструють «приживлення» цієї лексеми і як прямої, і як ме-
тафоричної номінації: Хлопчина такий молодий. Благословен-
ний вік./ Під четвертим реактором — усмішка безборонна
(І. Драч); Нуртуючи нутром своїм понурим,/ Несхибно за ле-
гендою пантрує/ Четвертого реактора більмо (Д. Шупта).
Засвідчена в наведених віршових фрагментах сполучуваність
із порядковим числівником четвертий акцентує безпосередній
зв’язок слова реактор із денотатом — технічним об’єктом — і
відбиває співвіднесеність мовного знака й дійсності, адже за-
гальновідомо, що в ніч катастрофи вибухнув реактор 4-го енер-
гоблока Чорнобильської АЕС.
Своєрідну естетизацію лексеми реактор, її переміщення
у тематичну площину «людина» засвідчує генітивна метафо-
ра реактор тривог: Всі, хто живе й Чорнобилем не вбиті, не
спалені в реакторі тривог (Є. Гуцало). Крім узагальнення сус-
пільного досвіду сприйняття зруйнованого реактора, цей образ
актуалізує технічну назву як експресивно навантажену вторин-
ну номінацію психологічного стану людини.
Відзначаємо також аксіологізацію іменника реактор, його
освоєння у контексті з оцінними (здебільшого негативни-
ми) конотаціями. Такими, зокрема, постають хтонічні порів-
няння (куряви хмара загрожує — дихає монстром реактор
(С. Йовенко) та метафори апокаліптичного змісту (За цих людей,
що мають свій характер,/ Коли говорять: «Хто, коли не ми?»/
І вирушають мовчки на реактор,/ Що знаком став пекельної
пітьми (Л. Горлач).
До активно метафоризованих термінів у словнику чор-
нобильської поезії належить наукове поняття радіація. Його
тлумачення у Словнику української мови («випромінювання,
зокрема електромагнітної енергії, яким-небудь тілом // Елек-
тромагнітні хвилі, випромінювані яким-небудь джерелом»
(СУМ, VIII, 429) не містить лексико-семантичних варіантів,
які вказували б на зв’язок із поняттям Чорнобиль. Однак су-
часний мовний досвід відбиває такий зв’язок, а поетична мова
кінця ХХ століття систематизує і закріплює його. Адже до 26
квітня 1986 р. лексема радіація функціонувала здебільшого як
Культура слова №77’ 201288
науковий термін, значення якого не було відоме широкому за-
галові мовців. Після вказаної дати відбулося динамічне пере-
міщення слова із периферії мовного вжитку в його центр, що
зумовило розширення функціональності номінації, нарощен-
ня новітніх лексико-асоціативних зв’язків. Ідеться фактично
про оформлення окремої лексико-семантичної мікросистеми
у мові чорнобильської поезії, у якій слово радіація реалізує
значно ширший, аніж зафіксований у наведеному вище тлу-
маченні, зміст.
Входження лексеми радіація у поетичні контексти супро-
воджується втратою властивої їй у фаховій мові фізики стиліс-
тичної нейтральності й нашаруванням характерної для чорно-
бильських образів негативної аксіології, пов’язаною з актуалі-
зацією сем ‘небезпека, загроза для здоров’я’ (Баба Христина,
звісно, не має рації./ Рветься у зону, що ти їй не кажи!/ Слово
вчене — вік би не знать! —/ «ра-ді-а-ція»/ Не дає їй дихати й
жить (С. Йовенко); Чого це Ви, бабо, корову узули?/ — А що
радіація, Ви, мабуть, не чули?! (І. Драч), ‘забруднення’ (Дипло-
матам роботи по зав’язку —/ Щодня викидають з подвір’я/ За
чорні стрілчасті ґрати/ Дебелу капусту, як сизі ядра./ Радіація
в сизій капусті,/ У цвітній, у петрушці, у моркві (І. Драч).
Із закріпленням у суспільній та мовній свідомості україн-
ців асоціативного зв’язку радіація — небезпека, загроза для
здоров’я, життя тісно пов’язаний поетичний мотив «хвороба,
смерть від радіації». Його у текстах конкретизують генітивні
метафори жертва радіації, чума радіації тощо, пор.: Ті чорні
сосни — я їх обмину, то жертви радіації вже мертві (І. Гна-
тюк); Хто нас в Страхоліссі, закрив од чуми радіацій,/ І горе
навпіл розділив і омився з Дніпра (Д. Олійник). Кульмінаційне
звучання відповідний мотив має в одному з віршових фрагмен-
тів Л. Костенко, коли для експресивного його акцентування ав-
торка вживає стилістично знижене розмовне дієслово здихати:
Здичавілі од крові нації/ Будуть щирити ікла, мов звір,/ І зди-
хатимуть від радіації/ У роззявлених пащах нір.
У лексико-асоціативній площині «радіація» реалізують
функціональний та оцінний зміст прикметники радіаційний,
радіоактивний. Семи, що формують значення стрижневої номі-
нації, залишаються визначальними і для цих похідних одиниць.
слово в художньому творі 89
Власне термінологічні слововживання прикметників радіа-
ційний, радіоактивний — епізодичні: Радіоактивна хмара над
Києвом,/ а на Хрещатику — парад (М. Тарнавська). Значно ак-
тивніше вони функціонують як метафоричні негативно-оцінні
характеристики: Хто це казав, що стріхи традиційні?/ У нас
і стріхи вже радіаційні (Л. Костенко); Нині ж торф’яників
опік — радіоактивна жарина (С. Йовенко); Кого ж ви за-
чинаєте на смерть,/ Коли у вашому спадковім коді/ Вже пе-
ретято сув’язь родоводу/ Ножем радіаційним до осердь?!
(Б. Олійник).
Зафіксовано також метафоризацію терміносполуки радіо-
активний розпад через її контекстне поєднання з алюзією до
мовотворчості Т. Шевченка: Урвалась тут історія — і раптом
немає шляху / тут людство скінчилось, змішались із пилюгою
народи,/ в радіаційному розпаді змішалися/ і мертві, і живі, і
ненароджені (В. Кордун).
Асоціативно-метафоричні зв’язки лексеми радіація відби-
вають науковий зв’язок понять радіація, радіаційний фон із по-
няттями нукліди, радіонукліди, стронцій, цезій, плутоній, кюрі.
У мові чорнобильської поезії вони формують єдину лексико-
семантичну мікросистему, уживаються як родо-видові обра-
зи: Я не про те і не про тих,/ Хто в труни цинкові забитий./
На них спіткнувшись, не затих/ Нуклідів шал несамовитий
(Т. Коломієць); Вже вицвіла на сонці/ Його колишня синь/ І в
кожній хмарці стронцій/ Як дощ чи град висить (І. Гнатюк);
Тут зразу після вибуху плутоній/ Осів, навіки залишивши слід
(Д. Кулиняк); Тепер про неї кажуть «мертва зона»,/ Смер-
тельна, небезпечна і брудна./ Кюрі не менш, ніж 50 мільйонів/
Земля ця безпорадна прийняла (В. Бутрім).
Прикметна також систематична сполучуваність номінацій
нукліди, стронцій, плутоній, цезій з означенням чорнобиль-
ський (Не чіпайте мене./ Я — трактористка./ Кабіна гер-
метизована —/ Не для мене./ Кожен день я ковтаю пилюку/
З чорнобильськими радіонуклідами (І. Драч); а також із но-
сіями семи ‘небезпека, загроза для здоров’я’ — смертельний,
убивчий, отруєний (Ніхто не відав, що у ньому [у піску]/
Смертельним цезієм кишить (І. Гнатюк), Байдуже хто ти —
раб чи президент, —/ Убивчий стронцій вибору не робить
Культура слова №77’ 201290
(І. Гнатюк); Дощі, отруєні стронцієм (Л. Костенко)). Ця сама
сема визначає зміст констатувальних і заперечних висловів на
зразок боятися/не боятися радіонуклідів: Не бояться [бджоли]
радіонуклідів,/ Ні роси, холодної, як мла (Л. Гнатюк).
Метафорична репрезентація стронцію, цезію як чинни-
ків екологічного забруднення відбиває об’єктивну картину
післяаварійного отруєння довкілля: Роса — як смертний
піт на травах, на горіхах,/ Але найбільше стронцію —/
у стріхах (Л. Костенко); Хочеш води тієї? Пий сплюндро-
вану воду! Не пречисту, безвинну — пий із стронцієм, пий!
(С. Йовенко); Нема орачів на ньому/ Ні злаків — лише тра-
ва.../ Засохне, як хліб на сонці,/ Запечене кров’ю сердець,/
Те поле засіяв стронцій,/ Страшніший за всяку смерть
(І. Гнатюк). У таких контекстах семантичними міні-центрами
на загальному тлі вірша виступають сполуки смертний піт,
сплюндрована вода, стронцій, страшніший за смерть. По-
мітне також домінування чорного кольору як ознаки знище-
ної природи (асоціація за кольором чорний — смерть). При
цьому негативно марковані образи чорні віти, ліс почорнів
стилістично репрезентуються як наслідки впливу стронцію
та цезію: Ліс почорнів од стронцію — не можна/ позбутись
в ньому розпачу свого,/ і солов’ї, співаючи тривожно,/ іще
живим одспівують його (І. Гнатюк); обминути цезій,/ Що
падає з чорних віт (І. Гнатюк).
Метафоричний розвиток образів стронцій, цезій, плутоній
пов’язаний також із художнім відтворенням ситуацій безвихо-
ді й приреченості, в якій опинилися люди в зоні дії радіації,
намагання врятуватися тощо: Тікаймо, немов од мору,/ І щось
неземне, святе, —/ На що нам ця книга бору,/ Де цезій, як мох,
росте (І. Гнатюк); Ступаємо як по лезі,/ Обоє — в той самий
слід./ Аби обминути цезій (І. Гнатюк). Показове щодо цього
усталення вислову ковтати стронцій/цезій у значенні «засво-
ювати дозу радіоактивного випромінювання», який теж актив-
но входить у поетичний мовосвіт кінця 80-х рр. ХХ ст.: Під
зойк майбутніх поколінь/ Ковтає стронцій Україна (Т. Коло-
мієць); Про Чорнобиль не із зведень знаю.../ Там живу, виховую
дітей,/ «стронції» та «цезії» ковтаю./ Від страждань вже
став як Прометей (І. Землянський).
слово в художньому творі 91
Знакова для розглядуваної поезії сакралізація образу строн-
цій через його алюзивне співвіднесення з образом страждання:
[Чорнобиль] Вічно буде пам’яттю судити/ Тих, що розп’яли
його в огні,/ Із ребра, що стронцієм пробите,/ Кров його тек-
тиме по мені (І. Гнатюк).
Метафоричну парадигму лексеми радіація розбудовують
естетизовані терміни і терміносполуки тематичної мікрогрупи
«вимірювання рівня радіації». До таких належать іменник доза
(еліптизована форма терміносполуки доза радіоактивного ви-
промінювання), назва дозиметр (прилад для вимірювання дози
радіації, яку одержує людина, перебуваючи в зараженій місце-
вості або працюючи з радіоактивними речовинами), номінація
дозиметрист (спеціаліст, що займається визначенням рівня,
дози йонізуючого випромінювання). Пор.: Дитино моя!/ Ро-
машка цвіте — не доторкнись!/ Трава буяє — не доторкнись./
І бджіл на крильцях доза смертельна! —/ не доторкнись
(В. Коломієць); В наші сліди з дозиметром новітній ступа Ай-
болить (С. Йовенко); Дозиметрист чатує пам’ятником, мов
назавше (С. Йовенко); Ось дозиметристи сплять в наметі
чуйному./ Соловей-Розбійник раптом загримить (І. Драч).
Один із найактивніше освоєних у мові чорнобильської по-
езії термінів — атом. Процеси пізнання атома як наукового
явища окреслює дієслівна сполука розщепити атом (атомне
ядро): Хто з вас від того щасливий, що розщепили атом?/ Ви
ж і себе розщепили — в душах царює страх (М. Руденко); Ті
уми, як іграшку, зухвало/ розщепили атомне ядро (І. Гнатюк).
Визначальними для змісту й оцінки цих образів і їх контекстів є
семи ‘непродуманість’, ‘безвідповідальність’, ‘легковажність’.
Епітетний ряд номінації атом у мові чорнобильської поезії
формують прикметники, протиставлені за семантичною озна-
кою ‘небезпечний’ (страшний, агресивний, нещадний, грізний,
підлий, чорний) та ‘мирний’ (мирний, невинний).
Негативна оцінність художніх означень, об’єднаних стриж-
невою семою ‘небезпека’, — це наслідок суспільного усвідом-
лення масштабів радіаційної небезпеки, неконтрольованості
атомного розпаду, найгірших прогнозів на перебіг післяава-
рійних процесів. Пор.: світ потрапив у немилість страш-
ного атома. Амінь (І. Гнатюк); Піднявся над світом в кігтях
Культура слова №77’ 201292
сатани/ На страх, загладу людству грізний атом! (А. Легіт);
Отямся нарешті! Нещадний однаково атом./ Що в них над
Гудзоном, що в нас над билинним Дніпром! (Б. Олійник). Цю
негативну оцінність кульмінує химероморфізація образу атом
у порівняннях як / мов звір, мов джин лиховісний: Страшно-
го атома, як звіра,/ Чорнобиль випустив у світ (І. Гнатюк);
З квітневої ночі/ регоче, як злочин,/ мов джин лиховісний,/ над
прірвою атом (С. Йовенко). Такі епітети — основні оцінні ха-
рактеристики атома у чорнобильській поезії.
Позитивно-оцінні означення до поняття атом — епізодич-
ні: Та хто ж вам видав дозвіл, волохатим,/ Що ледве злізли із
дерев на твердь,/ Лапищами терзать невинний атом (Олій-
ник). Із цим слововживанням контрастує іронійна конотація
словосполуки мирний атом, підкреслена графосемантично:
Проти «мирного атома» станем до бою/ За знедолені ниви,
убиті гаї (К. Лазаренко).
На контрастуванні семантики епітетів мирний — агресив-
ний вибудовується розгорнутий метафоричний опис ситуації,
коли людина втратила контроль над ядерними процесами:
Зів’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним,/ Вгорнулось місто в
незвичайний дим./ І мирний атом, ставши агресивним,/ На-
цілився на села і сади (К. Лазаренко).
Прикметною є також сполучуваність похідного від лексеми
атом прикметника атомний. Коло дистрибутів, з якими він по-
єднується, — практично необмежене. Це назви рослин, тварин,
явищ природи, предметів побуту: В безлюднім Страхоліссі
під Чорнобилем/ Ми назбирали атомних грибів (Д. Кулиняк);
Мертва зона./ Кислотні дощі ідуть, ідуть, —/ Там атомні
гриби ростуть (В. Камінчук); Вона йде вже, прямує до тебе,/
Одчинила вже двері — й тобі/ Нахиляє це атомне небо/ У сво-
їй потойбічній журбі (І. Драч). У розглядуваній поезії такі сло-
восполуки входять до складу ширших, розгорнутих асоціатив-
но-образних комплексів — фрагментів специфічно чорнобиль-
ської картини світу: Це мати із Чорнобиля стоїть в сльозах/
Веселка атомна в її косах-дощах,/ І перстень атомний у неї
на руці,/ та ще по білці атомній, по вивірці (Є. Гуцало).
На зрощенні, контамінації художнього змісту й оцінності
понять Чорнобиль, атом і смерть постають образи атомна
слово в художньому творі 93
смерть, атомний цвинтар (кладовище). Пор.: Не винен я, що
все те сталося,/ Що розкололась неба твердь,/ Що в золотом
покриту галузь/ Ми атомну впустили смерть! (Д. Павличко);
В чорні могили на батьківське поле/ Згубні пакунки надходять
здаля./ Та розкошує селянство довкола:/ Атомний цвинтар —
це ж вільна земля! (М. Руденко); Та не дійду й до зама —/ Де
вже продертися вище?../ Рідна землице-мамо!/ Атомне кла-
довище (М. Руденко). Уперше з’явившись у мовостилі М. Ру-
денка, цей образ став символом тридцятикілометрової зони
відчуження.
Книжна фахова лексика, терміни — важливий мікрокорпус
словника чорнобильської поезії. Входження у структуру по-
етичного вислову, «приживлення» наукових понять у художній
мовній практиці супроводжується розширенням їхніх зафіксо-
ваних у загальномовному словнику значень, закріпленням но-
вітнього — аксіологічного, емоційно-психологічного — змісту.
Відповідні стильові процеси відбивають життєвий та мовний
досвід, набутий українцями після катастрофи на ЧАЕС, і від-
різняються від практики засвоєння наукових термінів у мовот-
ворчості шістдесятників.
Ганна Дядченко
слово-образ серце в уКраЇнсьКій
ПоезіЇ Кінця хх — ПоЧатКу ххі ст.
Уживання слова-образу серце в національній словесності
має давню, закорінену в народній пісні традицію і пов’язане
з емоційністю українців. Адже, на думку дослідників — етно-
лінгвістів, літературознавців, етнофілософів, «специфічними
рисами української світоглядно-філософської ментальності є
спрямованість на внутрішній емоційно-почуттєвий світ люди-
ни, у якому панує не холодний раціональний розрахунок “голо-
ви”, але жагучий поклик “серця”» (І. В. Бичко).
|