Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110450 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті / В. Лєснова // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 182-187. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110450 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1104502017-01-05T03:03:09Z Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті Лєснова, В. Наріччя. Говори. Говірки 2013 Article Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті / В. Лєснова // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 182-187. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110450 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наріччя. Говори. Говірки Наріччя. Говори. Говірки |
| spellingShingle |
Наріччя. Говори. Говірки Наріччя. Говори. Говірки Лєснова, В. Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Лєснова, В. |
| author_facet |
Лєснова, В. |
| author_sort |
Лєснова, В. |
| title |
Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті |
| title_short |
Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті |
| title_full |
Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті |
| title_fullStr |
Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті |
| title_full_unstemmed |
Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті |
| title_sort |
іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Наріччя. Говори. Говірки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110450 |
| citation_txt |
Іронічні вислови як засіб вираження оцінки в діалектному тексті / В. Лєснова // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 182-187. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT lêsnovav íroníčnívisloviâkzasíbviražennâocínkivdíalektnomutekstí |
| first_indexed |
2025-07-08T00:36:58Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:36:58Z |
| _version_ |
1837037014258548736 |
| fulltext |
культура слова №78’ 2013182
таніти ‘дешевшати’, ташка ‘шкіряна торба’, терх ‘в’юк’,
товкати ‘ударяти’, токма ‘угода’, тогідний ‘торішній’, тото
‘це’, трепета ‘осика’, трудний ‘втомлений’, туй-туй ‘ось-
ось’, туск ‘туга’, ‘смуток’, увихатися ‘посилено працювати’,
узріти ‘побачити’, улицетворення ‘втілення’,
фантувати ‘продавати майно за борг’, фантя ‘одяг’, ‘бі-
лизна’, ферії ‘канікули’, фризієр ‘перукар’, фудульний ‘гор-
дий’, ‘зарозумілий’, фудульність ‘гордовитість’,
хлиставиця ‘швидка їда’, хосен ‘користь’, храмувати ‘свят-
кувати’, хрунь ‘свиня’, ‘зрадник’, царина, царинка ‘лука при
садибі’,
чемхати ‘обтісувати’, черес ‘пояс’, чічка ‘квітка’, чурити
‘текти’, ‘дзюрчати’,
шальвір ‘шахрай’, швара ‘шнур’, шкорух ‘горобина’, штука
‘мистецтво’, шулька ‘качан кукурудзи’, шутер ‘щебінь’, шу-
тровище ‘місце’, вкрите щебенем’.
Хоч у окремих творах А. Крушельницького чимало діалек-
тизмів, загалом його мова відображає процес тісної взаємодії
західноукраїнського варіанта літературної мови із східноукра-
їнським. Твори письменника сприймали, розуміли читачі з усіх
місцевостей України.
Валентина Лєснова
іронічні вислови як засіб
вираження оцінки в діалектноМу тексті
Сучасна лінгвістика стає все більш антропоцентричною:
увагу дослідників привертає суб’єктивний момент у мові, зо-
крема оцінне ставлення людини до того, що відбувається в
реальному світі навколо неї; людина з її почуттями, намірами,
рисами характеру, здібностями й діями поставлена в центр
мовної картини світу.
Широкий репертуар засобів вираження оцінки має діалек-
тна мова. Відсутність кодифікаційних обмежень уможливлює
наріччя. говори. говірки 183
відкритий прояв експресії та емоцій, в образній, оцінній лекси-
ці діалекту «мовна особистість виявляється найбільш розкуто
й різноманітно, демонструючи увагу до найдрібніших відтінків
дійсності, яку пізнають та оцінюють» (Картины русского мира:
аксиология в языке и тексте / Л. П. Дронова, Л. И. Ермолкина,
Д. А. Катунин и др.; отв. ред. З. И. Резанова. — Томск, 2005. —
С. 113).
Як підтверджує фактичний матеріал (і на чому неоднора-
зово наголошували дослідники), лінгвістичні оцінні засоби в
мові загалом та в говірковому мовленні зокрема різноманітніші
щодо класифікації поганих вчинків, ніж гарних рис характеру;
слова із семами негативної оцінки становлять більш диферен-
ційовані підкласи, аніж слова із семами позитивної оцінки.
Одним із поширених засобів вираження оцінки є іронія, під
якою розуміють «троп, де з метою прихованого глузування або
для легкого, добродушного жарту мовна одиниця з позитив-
но-стверджувальними (у широкому розумінні) значенням, ко-
нотацією або модальністю вживається з прямо протилежними
характеристиками» (Тараненко О. О. Іронія // Українська мова:
енциклопедія / редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О.
(співголови), М. П. Зяблюк та ін. — К., 2000. — С. 214). Іро-
нія в широкому розумінні — це «оцінка, пов’язана з критич-
но-насмішкуватим ставленням до дійсності або до окремих її
аспектів» (Николина Н. А. К вопросу о речевых средствах иро-
нической экспрессии и ее функциях в художественном тексте
// Русский язык в школе. — 1979. — № 5. — С. 79). Саме як
форма оцінно-емоційного освоєння дійсності іронія виявляє
найтісніший зв’язок з мовною категорією суб’єктивно-оцінної
модальності (Походня С. И. Языковые виды и средства реали-
зации иронии. — К., 1989. — С. 8).
Як зауважує О. О. Тараненко, внаслідок «навмисного перене-
сення одиниці на цілком протилежне поняття виникає різка не-
відповідність між її старою формою та новим змістом, завдяки
чому й досягається бажаний ефект» (Тараненко А. А. Языковая
семантика в ее динамических аспектах. — К., 1989. — С. 110).
Прикладом вербального вираження критичного ставлення до
оцінюваного об’єкта є властиві українським говіркам іроніч-
ні порівняння, до складу яких входять зоономени: добрий як
культура слова №78’ 2013184
собака скоблий (Аркушин Г. Л. Словник західнополіських го-
вірок: у 2 т. — Луцьк, 2000. — Т. 2. — С. 150); ти сприкішний
(= ‘повороткий’) до цеї роботи, як ведмідь (Словник буковин-
ських говірок / За заг. ред. Н. В. Гуйванюк. — Чернівці, 2005. —
С. 515).
Розгляньмо функції та специфіку вживання іронічних назв
у діалектних текстах на прикладі українських східнослобо-
жанських говірок Луганської області — с. Шульгинка Старо-
більського р-ну та с. Червоноармійське Білокуракінського р-ну.
Обидві говірки типові для обстежуваного ареалу. Було опитано
15 інформаторів різного віку (від 35 до 83 років) та різної статі.
Як свідчить зафіксований матеріал, лише зрідка іронічні на-
зви використовують в аналізованих говірках для характеристи-
ки зовнішності людини: патлатий, кудлатий — ‘лиса люди-
на’, красавиця — ‘жінка, яка має непривабливу зовнішність’,
худенький — ‘гладкий чоловік, товстун’, коротенький — ‘ви-
сокий чоловік’. У двох останніх прикладах іронічну оцінку по-
силює зменшувально-пестливий суфікс -еньк-, який засвідчує
негативне ставлення мовця до об’єкта оцінки. Зауважимо, що
іронічну оцінку може бути підсилено додатково засобами ін-
ших структурних рівнів — фонетичного (подовження голосно-
го в суфіксі) й синтаксичного (уживання вигуків та окличної
інтонації): ох і худенький в тебе синок.
Спорадично зафіксовано вживання іронічних назв для ха-
рактеристики фізичних вад людини: зрячий — ‘людина, яка
погано бачить’. Уважаємо, що обмежене використання жартів-
ливих або глузливих назв із такою семантикою зумовлене дією
своєрідного табу на утворення номінативно- оцінних одиниць
для характеристики людей з певними фізичними вадами, не-
бажанням інформаторів образити таку людину.
Здебільшого іронічній оцінці підлягають риси характеру
людини та особливості її поведінки: болтун ‘мовчазна людина’,
бистрий ‘неквапливий, який усе робить повільно’, трудяга ‘ле-
дар’, добрий ‘злісний, жорстокий’, чесний ‘брехливий’ та ін.
Зазначимо, що всі лексеми, які в аналізованих говірках ужи-
вають у переносному іронічному значенні, можуть бути вико-
ристані й у прямому номінативному значенні — як позитивна
оцінка. У таких випадках «роль контексту в з’ясуванні змісту
наріччя. говори. говірки 185
оцінки першорядна, тому що саме він належить до вагомих за-
собів актуалізації конкретних аксіологічних сем» (Бойко Н. І.
Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографіч-
ний і функціональний аспекти. — Ніжин, 2005. — С. 163). Цю
думку ілюструє фактичний матеріал. Позитивну конотацію має
іменник трудяга в тексті: та вона трудяга / усю жизнь у кол-
хозі проробила / і в хаті всігда / як у віночку / і щас ще дітям
помагає / онуків няньче. Ця сама лексема набуває негативної
конотації в тексті: то вже трудяга так трудяга / забор по-
валився / бур’ян по коліна / а він знай пиво п’є. В останньому
випадку негативне оцінне значення посилено повтором слова,
ужитого в переносному іронічному значенні.
Лексему бистрий ужито в прямому значенні ‘поспішливий,
який завжди поспішає щось зробити’ в такому тексті: ох неві-
стка в мене ж і бистра / як тільки вспіває / як варим з нею
разом їсти / я одну картоплину обчистю / а вона три. Про-
тилежного значення ‘неквапливий, який усе робить повільно’
набуває ця лексема в тексті: бистрий аж далі нікуди / як та
черепаха / поки повернеться / поки гляне / поки подумає / у мене
на нього терпіння нема. У такому вживанні переносне значен-
ня слова підкріплено стійким порівнянням як та черепаха.
У кожному з наведених пикладів важливу роль відіграє ін-
тонація висловлювання, яка зміщує пряму семантику слів.
Подекуди розрізнення в значенні лексеми відбувається не
лише на рівні тексту, а й завдяки її формальним ознакам. На
підтвердження сказаного наведемо зафіксовану в с. Шульгин-
ка відповідь діалектоносія на питання «Як називають розумну
людину?»: кажуть умний / можуть сказать і вумний / тільки
то вже наоборот / про дурну людину. У наведеному прикладі
лексема умний залежно від того, у якому значенні її вжито —
прямому номінативному чи переносному іронічному, має різне
фонетичне оформлення, для негативної оцінки використову-
ють варіант із протетичним приголосним вумний, хоча явище
протези загалом не властиве східнослобожанським говіркам.
Отже, у зафіксованому вживанні фонетичний засіб підсилює
оцінну негативну сему аналізованої лексеми.
Одним із типових оцінних засобів усно-розмовного тексту
є сполучення раціонально-оцінної одиниці з плеонастичними
культура слова №78’ 2013186
словами так, такий, що виражають потрібну мовцеві інтона-
цію. Зокрема для номінації людини недбайливої, яка без ста-
рання, турботи ставиться до чогось, в українських східносло-
божанських говірках у переносному значенні використовують
номен хазяїн (хазяйка), супроводжуваний займенником такий
(така): та тут такий хазяїн живе / зроду нічого не робиться
// та й вона ж до пари / така вже хазяйка / тіки язиком / а ні
в хаті / ні в дворі порядку нема.
Зафіксовано й інші випадки вживання займенника такий
при іронічних назвах: такий умний / шо далі нікуди — ‘дур-
на, розумово обмежена людина’; такий чесний / ніколи правди
не скаже — ‘брехлива людина’; такий щедрий / снігу зимой
не випросиш — ‘скупа людина’; вона й раньше не дуже повна
була / а послє операції так така товста стала / аж світить-
ся — ‘змарніла, схудла людина’. У наведених текстах плео-
настичний займенник такий виконує функцію підкреслення,
перебільшення оцінки, вираженої відповідним іменником або
прикметником.
Одним із оцінних засобів мовлення загалом і діалектного
зокрема є використання слів-інтенсифікаторів — прислівни-
ків міри й ступеня, які вказують на найвищий ступінь оцінки,
названої раціонально-оцінним словом. Цей засіб поширений і
при іронічному слововживанні. Найбільш функціонально ак-
тивним прислівником міри й ступеня в таких випадках в укра-
їнських східнослобожанських говірках є лексема страшно: та
куди там / страшно красіва — про жінку з непривабливою зо-
внішністю.
Подеколи інформатори вдаються до розгорнутих комента-
рів, що розкривають мотиви іронічної оцінки людини: страш-
но послушний у мене онук / шо хоче / те й робе / нічого не чує
/ шо я кажу — про неслухняну дитину; страшно гостєпри-
імна вона / як не прийдеш / так і за ворота не пусте / не то
шо в хату — про непривітну, недоброзичливу людину; та да
/ страшно акуратна / уся позальопана / як свиня — про нео-
хайну людину; страшно старатільна / усе кой як робе / стук
грюк / аби з рук — про недбайливу людину, яка все робить без
старання. У двох останніх прикладах іронічну оцінку поси-
лено фразеологічними одиницями — негативно конотованим
наріччя. говори. говірки 187
стійким порівнянням, компонентом якого є зоономен свиня, та
стійкою сполукою стук грюк / аби з рук з виразною негатив-
но-оцінною семантикою. Таке градаційне нанизування різно-
манітних оцінних засобів є однією з характерних рис діалект-
ного тексту.
Діалектоносії, уживаючи іронічну назву, цілком усвідом-
люють її образливість і коментують це: у нас у селі часто на-
зивають наоборот / в одного мужика улічне прозвище много-
дєтний / хотя у нього дітей нема / не може буть / воно то /
конєшно / обідно для нього / но причепилось і все. Імовірно, таке
слововживання можна кваліфікувати як дисфемізацію, що є до-
волі поширеним явищем у діалектному тексті, особливо там,
де оцінці підлягає конкретна риса людини, ставлення до якої в
колективі мовців загалом негативне.
Часто мовці вдаються й до самоіронії: у мене оце з годами
пам’ять страшне хароша стала / учора поставила суп гріть /
а сама в город пішла / так суп той щітай весь википів — про
забудькуватість; та ми на старість усі такі красіві / шо куди
там / хоч у зеркало не дивись — про непривабливу зовнішність;
оце я силач / шо вже відро води з колодязя не витягну / жду /
поки син прийде — про слабу, кволу людину. Зауважимо, що
самоіронія більше властива людям похилого віку.
Отже, іронія є одним із поширених засобів вираження кри-
тичної оцінки в діалектній мовній практиці.
|