Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110453 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю / С. Бибик // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 163-168. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110453 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1104532017-01-05T03:03:11Z Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю Бибик, С. Усна мова. Вимова. Наголос 2013 Article Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю / С. Бибик // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 163-168. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110453 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Усна мова. Вимова. Наголос Усна мова. Вимова. Наголос |
| spellingShingle |
Усна мова. Вимова. Наголос Усна мова. Вимова. Наголос Бибик, С. Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Бибик, С. |
| author_facet |
Бибик, С. |
| author_sort |
Бибик, С. |
| title |
Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю |
| title_short |
Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю |
| title_full |
Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю |
| title_fullStr |
Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю |
| title_full_unstemmed |
Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю |
| title_sort |
ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Усна мова. Вимова. Наголос |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110453 |
| citation_txt |
Ситуативні "відхилення від норм" у сучасному радіоінтерв’ю / С. Бибик // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 163-168. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT bibiks situativnívídhilennâvídnormusučasnomuradíoíntervû |
| first_indexed |
2025-07-08T00:37:12Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:37:12Z |
| _version_ |
1837037029025644544 |
| fulltext |
усна мова. вимова. наголос 163
Цікаво, що низка іменників, які у різних словниках зафіксо-
вані з варіантним наголошуванням в однині, в одному з найно-
віших словників української мови («Український орфографіч-
ний словник» (2009)) засвідчені тільки з одним наголосом: або
із префіксальним (на́клейка, на́клепка, пере́тинка, при́щіпка,
ро́зцвітка), або з кореневим (нако́лка, підкла́дка, пересу́шка,
поку́пка, пості́лка).
Отже, існування двох типів наголосу в однині префіксаль-
но-суфіксальних іменників жіночого роду із суфіксом -к(а),
яке зумовлене південно-західною (префіксальною) і південно-
східною (кореневою) акцентуаційними традиціями (і водночас
їхнє подвійне наголошування), є нормативним у сучасній укра-
їнській літературній мові.
Світлана Бибик
ситуативні «відхилення від норМ»
у сучасноМу радіоінтерв’ю
У сучасній мовній практиці, масовій комунікації зросла
частка усних висловлень, які формуються за літературними
нормами, що в нашій уяві мають відповідати писемно-книжним
стандартам логічної побудови фраз, правильного вимовляння,
слововживання тощо, засвоєним у процесі навчання, здобуван-
ня освіти, читання літератури. Насправді ж у спонтанній усній
мові, в реальній практиці можливі численні «відхилення» від
цих норм — т. зв. явища надлишковості (називний теми, про-
яви хезитації, зумовлені психолінгвальними та ситуативними
чинниками), а також власне мовні огріхи.
Називний теми — це тип подвоєння, коли іменник у назив-
ному відмінку, що стоїть на початку речення, начебто повторю-
ється узгодженим із ним займенником у називному відмінку.
Для усної мови (розмовно-побутової, зокрема й літературної,
просторіччя, діалектної мови) характерна реалізація в ній
підтримувальної функції вказівних займенників. О. А. Лап-
культура слова №78’ 2013164
тєва означила таку особливість усної мови як двочленна мо-
дель (Лаптева О. А. Диалектная и литературная разновидность
устно-разговорного синтаксиса и перспективы их сопостави-
тельного изучения // Вопросы языкознания. — 1969. — №1. —
С. 31), що складається із сегмента та основної частини вислов-
лення, у якій формальним репрезентантом сегмента є вказів-
ний займенник. Його у психолінгвістиці кваліфікують як сти-
мул, ключ до творення висловлення, а не частину висловлення
як такого. Завдяки називному теми відбувається чітке розме-
жування та оформлення теми й реми висловлення. Винесення
теми на початок, його відокремлення пов’язане з труднощами
моделювання смислу на початку побудови висловлення: мов-
цеві зручніше розвести в часі перше позначення та вибір струк-
тури речення згодом.
Так, за нашими спостереженнями, у мові співрозмовників,
що беруть участь у радіоінтерв’ю, суб’єктно-об’єктні позиції
незалежно від типу висловлення — питання чи відповіді — за-
міщують займенники він, вона, воно, вони (Жадан / він там
старший не дуже на багато / не знаю / може років на десять;
Я так розумію / що пішохідні зони / вони / їх кількість збіль-
шується / а відповідно зміняться транспортні потоки на-
вколо). Показово, що замінювані номінації можуть бути попе-
редньо виокремлені за допомогою вказівних займенників оці,
оце, оцей, той, та, те, ті, як-от: І оця монополія в тендер-
ному полі / вона от / бачите / до чого призвела. Паралельно з
відзначеними структурами між такими двочленними моделями
уживаються звороти з який, які, що: І я / власне / думаю / що оці
всі питання / що їх піднімав пан Мазур / вони всі вирішуються
у великій концепції.
Надлишкові складники висловлення. Спостережено кілька
проявів надлишковості в усних радіодіалогах:
а) надлишкова синонімізація, спричинена потребою знайти
чітке вираження смислу, висловитися переконливо для масо-
вої аудиторії радіослухачів. Вибудовування синонімічних рядів
експресивізує висловлення, передаючи стан афекту адресанта,
його ставлення до подій, реалій: Мені дуже дивно було почути
/ що комуністи злилися в такому політичному екстазі зі своїми
/ скажемо так / ідеологічними противниками / які підтриму-
усна мова. вимова. наголос 165
ють великий / крупний бізнес / як Партія реґіонів / но я думаю
/ що вони самі зробили за себе той вибір; Все інше — це наду-
мана / дешева пропаганда;
б) повторення одиниць тексту як проявів спроби перейти
до іншого фокусу свідомості й ословити його: Він виготов-
ляв довгий час свічки / торгував церковним начинням і досить
успішно / досить успішно реалізував себе на цьому; Тому що
ми дуже комплексно підходимо / робоча група дуже комплек-
сно підходить до цього питання і т. ін.
Елементи хезитації. Це прояв спонтанного формування думки.
Так, один із поширених деграматикалізованих та десеман-
тизованих елементів — нелексичні вставні звуки а-а, е-е, м-м,
мн-мн, що створюють нерозривність синтаксичного та семан-
тичного мовного потоку, виникають на стикові сегментів ви-
словлення, тому й спричинені коливанням під час:
а) планування синтаксичної структури речення на зразок:
Е-е / ви знаєте / в місті існує вже / вже давно / е-е / ухвалою
міської ради визначено межі пішохідної зони і місць паркуван-
ня в історичній частині міста;
б) вибору лексичних одиниць або інформаційно-змістової
перспективи реалізації мовної програми, як-от: Коли ми пока-
жемо інвестору / що у нас працює / ми взяли паркування під
контроль / що у нас є паркування і плата за паркування є невід-
воротня / тоді можна переходити до третього більш важли-
вого в місті етапу / будівництва альтернативних / позавулич-
них паркувальних / е / 30 // е-е / парковок; Тобто / е / іграшка
/ е-е / повинна бути інструментом / механізмом / знаряддям
розвитку дитини. У таких висловленнях нерідко засвідчено
вставні конструкції на зразок: І найцікавіше те / що одного дня
ми помітили / що почали робити музику / яка / а-а / в принципі
/ яка на наших теренах не звучала.
Частотними є паузи, не заповнені звуками, під час яких
адресант обдумує синтаксичну структуру висловлення або
шукає інформативно достатні його семантичні компоненти,
як-от: От були новини. І йому казали / щоб ... три батюшки
казали / щоб він покаявся / от ... що він самий вищий і / на-
самперед / він не відмовляється від мирського життя. Таке
має бути чи нє в церкві?
культура слова №78’ 2013166
Проявом самокоригування, самоконтролю за правильніс-
тю висловлення у мовному потокові є заміни слів: Яка / е-е /
військово-політична ситуація створилася / що виникла така
необхідність іти юнакам / фактично мало навченим / які пішли
захищати свою / свій Київ / свою державу від ворожого вій-
ська?; Хоча про це / про цю дорогу на Винниченка ми говорили
ще у 2003 році.
Наведені випадки «відхилення від писемних норм» в усній
практиці — елементи т. зв. надлишковості — зумовлені психо-
емоційними, мовомисленнєвими процесами, що відбуваються
у момент спонтанного формування висловлення. Натомість за-
свідчено й власне помилки, спричинені послабленням культу-
ромовного самоконтролю мовця.
У радіоефірі, як відомо, звучить мова політиків, державних
службовців, викладачів, митців тощо, тобто людей освічених,
щонайменше таких, що володіють середньолітературним стан-
дартом, але своєрідні ситуативні умови безпосередності, спон-
танності, непідготовленості усних висловлень спричинюють мов-
ні огріхи, обмовки, неточності, недоречності, навіть помилки.
Так, щодо огріхів у вживанні слів, то помічено, що в усному
спонтанному висловленні в радіоефірі мовці-інтерв’юери, слу-
хачі-додзвонювачі припускаються вживання русизмів. Це не
пов’язане з територіальною відмінністю їхньої мови, оскіль-
ки засвідчено такі факти й у висловленнях львів’ян (По-перше
/ робити площадку [треба: майданчик. — С. Б.] паркувальну
на рівному місці на поверхні землі / то дороге удовольствіє
[треба: задоволення. — С. Б.]; То має бути розроблена спе-
ціальна програма / яка неукоснітєльно [треба: неухильно. —
С. Б.] буде виконуватися; Але ви говорите / що ви зараз пра-
цюєте над тим / щоб розгрузити [треба: розвантажити. —
С. Б.] центральну частину), волинян (Релігія / релігія як така /
ми вважаємо / що / релігія / яка не проповідує правильне хрис-
тиянство / вона іскажає [треба: викривляє. — С. Б.] / вона ви-
кривляє), а також представників центральних регіонів держави,
і стосується, як бачимо, книжних слів із стереотипних зворотів,
які вживають мовці у своєму професійному повсякденні.
Грубе порушення лексичних норм пов’язане з оперуванням
засвоєними в російськомовній формі кліше, як-от: Ніхто ж не
усна мова. вимова. наголос 167
спорить [треба: хто ж заперечує; хто ж проти. — С. Б.] / ситу-
ацію зі стандартами треба покращувати; Взагалі ми нама-
гаємося постійно приймати участь [треба: брати участь. —
С. Б.] у подібних фестивалях; Хочу звернути увагу на те / що
інші гроші дійсно пішли на прикриття бюджетних дірок /
тому що попередники цього уряду набралися боргів як собака
блох [треба: як собака бліх. — С. Б.]; А гавкати з усіх під-
воротен [треба: гавкати з-під кожного підворіття. — С. Б.] на
цей бюджет ну всі вже звикли та ін. У висловленні ж слухача
русизм може бути свідченням його білінгвізму або ж неналеж-
ного володіння лексичними нормами літературної мови: Куди
можна звернутися і як можна дізнатися / чи вона в хорошому
качестві [треба: вона доброї (належної) якості — С. Б.] чи ні?
Під впливом ситуативного чинника адресанти радіодіалогів
припускаються різних граматичних неточностей:
а) порушення узгодження в роді між членами речення: Я не
розумію / чому якась така агресивне відношення; За це літо
було велика кількість концертів / де ми прийняли участь [тре-
ба: взяли участь. — С. Б.];
б) порушення керування: Але ми не тільки на це сподіває-
мося і розраховуємо / ми впевнені на те / що навіть ті виборці
/ які підтримали наших ідейних і ідеологічних противників…;
в) пропуск членів речення, що спричинює контамінацію
його частин: З іншого боку / та ж Інна Богословська іноді бу-
ває така чорнорота пропаганда / що далі вже відступати
нікуди; Не / мн-мн / робить це / як сказав пан Мазур / кавале-
рійським наскоком / десь там поставивши паркувальну зону /
і не подбавши про як змінити схему руху.
Слабка норма усної мови — наголошування слів. Спостере-
жено, що інтерв’юери та слухачі із західних регіонів України
неправильно наголошують дієслова (Я вночі пи́шу / працюю
/ а ті / хто має дітей / як то все має виглядати?!), іменни-
ки (Я особисто недавно визивала шви́дку; Ну попередньо / це
листо́пад / грудень. Львів), виділяючи не закінчення, а коре-
неві голосні, порушують орфоепічні норми у словах на -ання
(Уривочок з «Кобзаря» / який / в принципі / не у всіх видання́х
навіть існує; У цьому році / виборчому році / ми повинні вирі-
шити / як мінімум / чотири завдання́).
культура слова №78’ 2013168
У вимові деяких слів спорадично зафіксовано ненормативні
явища асиміляції приголосних (Десь у дві тищі другому по-
чали працювати ну / в такому акустичному форматі) і яви-
ще «шокання» (Шось / ну / звичайно / там впливає / тому шо
помінявся лайфстайл; П’ять років тому / мені здається / шо
молодь була ше більш активна / ше на хвилі тих політичних
подій / які відбувалися).
Отже, усна публіцистична мова радіоефіру засвідчує, що її
статус мови «тут і зараз» спричинює зростання кількості «від-
хилень від норм», таких маркерів усності, як елементи т. зв.
надлишковості, хезитації, мовні огріхи. Останні можна квалі-
фікувати як елементи розмовності, спричинені наближенням
комунікації у прямому ефірі, або наживо, до повсякденно-
практичних звичних конструкцій, стереотипів.
Наталія Вербич
інтонаційна виразність
наукового Мовлення
Відомо, що 75% життя людини — це спілкування. Саме від
комунікативних навичок залежить успішність особи в різних
життєвих ситуаціях. Ефективність публічного мовлення як
різновиду усної комунікації зумовлена низкою чинників. Ком-
позиційно-стилістичної стрункості публічного виступу промо-
вець досягає, членуючи текст на тематично завершені, логічно
послідовні частини. А втім, багато важать в усному спілкуван-
ні просодичні засоби мови. У більшості видань, присвячених
питанням результативної комунікації, наведено твердження
А. Меєрабіана, що ґрунтується на експериментальних даних:
неемоційне вербальне спілкування (позбавлене змін мелоди-
ки, логічних акцентів, виголошене на тому самому тональному
рівні з однаковим ступенем гучності) інформативне лише на
7%; значущість слів, вимовлених із додаванням звукових не-
вербальних сигналів (інтонації) становить 38%. Отже, трети-
|