Найпоширеніші українські прізвища Луганщини
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110457 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Найпоширеніші українські прізвища Луганщини / К. Глуховцева // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 144-148. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110457 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1104572017-01-05T03:03:14Z Найпоширеніші українські прізвища Луганщини Глуховцева, К. У світі власних назв 2013 Article Найпоширеніші українські прізвища Луганщини / К. Глуховцева // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 144-148. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110457 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У світі власних назв У світі власних назв |
| spellingShingle |
У світі власних назв У світі власних назв Глуховцева, К. Найпоширеніші українські прізвища Луганщини Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Глуховцева, К. |
| author_facet |
Глуховцева, К. |
| author_sort |
Глуховцева, К. |
| title |
Найпоширеніші українські прізвища Луганщини |
| title_short |
Найпоширеніші українські прізвища Луганщини |
| title_full |
Найпоширеніші українські прізвища Луганщини |
| title_fullStr |
Найпоширеніші українські прізвища Луганщини |
| title_full_unstemmed |
Найпоширеніші українські прізвища Луганщини |
| title_sort |
найпоширеніші українські прізвища луганщини |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
У світі власних назв |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110457 |
| citation_txt |
Найпоширеніші українські прізвища Луганщини / К. Глуховцева // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 144-148. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT gluhovcevak najpošireníšíukraínsʹkíprízviŝaluganŝini |
| first_indexed |
2025-07-08T00:37:30Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:37:30Z |
| _version_ |
1837037048441077760 |
| fulltext |
Катерина Глуховцева
найпоширеніші
українські прізвища луганщини
Питання функціональної активності прізвищ залежить від
особливостей творення, наявності окремих формантів у складі
основи, характеру твірної основи (відантропонімної чи відапе-
лятивної). На думку дослідників, прізвища, «утворені від імен,
становлять серед українських та інших слов’янських (і не тільки
слов’янських) прізвищ дуже помітну й кількісно значну групу»
(Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. — К., 1967. —
С. 35; далі — Редько). В антропоніміконі луганців вони також
численні. За нашими підрахунками, у «Словнику прізвищ жи-
телів Луганщини» (Глуховцева К. Д. Словник прізвищ жите-
лів Луганщини: у 2 т. / За ред. проф. К. Д. Глуховцевої. — Лу-
ганськ, 2010. — Т. 1-2) зафіксовано близько 3% таких прізвищ.
Це здебільшого похідні від чоловічих імен: Степаненко, Сте-
паненков, Степанець, Степаник, Степанишин, Степанищев,
Степанкевич, Степанков, Степанов, Степановець, Степан-
ський, Степанцев, Степанцов, Степанченко, Степанчук, Сте-
панюк, Степанян, Степанянц. Зіставний аналіз чоловічого та
жіночого іменника, зокрема списку імен-лідерів певної терито-
рії, з прізвищами відантропонімного походження дає підстави
стверджувати, що функціональна активність імені мало по-
значилась на кількості варіантів прізвищ, утворених від одно-
го імені. Проте спостережено таку закономірність: що більше
варіантів має власне ім’я, то більша кількість прізвищ може від
у СВіті
ВЛаСниХ наЗВ
у світі власних назв 145
нього утворитися. В антропоніміконі луганців виявлено най-
більше похідних від імен Іван, Андрій, Петро, Михайло.
Рідше основою для творення прізвищ стають жіночі імена,
серед них: Анна, Дар’я, Марина, Марфа, Наталка, Тамара, Те-
тяна. Так, від імені Наталка та його варіантів зафіксовано такі
прізвища: Наталенко, Наталуха, Наталушкін, Натальїн, На-
ташкін, Наталчин. Ім’я Анна стало базою для таких власних
назв: Анненко, Анненков, Аннич, Аннусов, Аннушкін, Аннюк. Як
стверджує Ю. К. Редько, серед відіменних прізвищ похідні від
жіночих імен становлять 6% (Редько, 36).
Станом на 2001 рік (за результатами перепису населення)
найпоширенішими прізвищами серед громадян України були:
Шевченко — 158462 особи, Мельник — 158042, Коваленко —
134291, Бондаренко — 133988, Ткаченко — 123594, Кравченко —
113851, Ковальчук — 100598, Коваль — 91339, Шевчук —
82397, Савченко — 67424, Лисенко — 66506, Мороз — 65645,
Ткачук — 63966, Петренко — 63425, Бондар — 52088 (Боднар —
22129). Як бачимо, це здебільшого прізвища, утворені від назв
професій, роду занять, окремих імен (Сава, Петро), назв осіб
за індивідуальною ознакою першоносія (Лисенко) тощо (http://
uk.wikipedia.org/wiki/Українські_прізвища).
Якщо проаналізувати антропонімікон жителів окремих міст
Луганської області, то найуживанішими, наприклад, у м. Ли-
сичанську, є такі: Бондар, Бондаренко, Гончаренко, Кравченко,
Науменко, Олійник, Шевченко; у м. Свердловську — Божко,
Бондаренко, Борисенко, Дяченко, Іваненко, Савченко, Черед-
ниченко, Шевченко; у м. Кремінному — Коваленко, Кривич,
Ляшенко, Василенко, Волошин, Іванченко, Коваленко, Пастух,
Рудь, Бондаренко, Шевченко; у м. Гірському — Беда, Бонда-
ренко, Гребенюк, Білоусов, Герман (Гірман), Дейниченко, Зін-
ченко, Калашник, Коваленко, Кравченко, Криворучко, Перепе-
лиця, Поліщук, Романенко, Руденко, Сеник, Сорока, Стрельник,
Ткачук, Шевченко. Це переважно антропоніми, в основу яких
покладено назви осіб за професією, рідше — чоловічі імена,
ще рідше — назви осіб за місцем проживання, індивідуальни-
ми ознаками першоносія тощо.
Найбільш уживані прізвища сільських населених пунктів
типових східнослобожанських говірок, що розміщені в пів-
культура слова №78’ 2013146
нічних районах Луганської області, можуть бути пов’язані з
місцем, звідки прибули переселенці, або із засновником села.
Так, у с. Ольшани Троїцького району компактно переселилися
жителі с. Вільшани (нині — Сумщина). Від назви місця прожи-
вання утворилося прізвище Ольшанський, яке й донині є родо-
вим для багатьох сімей цього села. Щоб якось розрізняти один
одного, ольшанці почали йменувати односельців за прізвиська-
ми, якими нерідко ставали назви свійських тварин, напр.: Кінь
(Коні), Корова (Корови), Індик (Індики), Коза (Кози) та ін. Усі
прізвиська мають негативну конотацію. Отже, Коні — напорис-
ті, Корови — незграбні, Гуси — галасливі, Індики — бундючні,
Свині — неохайні та ін. Цей відтінок значення відображений у
ситуації, коли мати переконувала доньку не виходити заміж за
одного з Ольшанських. Наводячи різні аргументи, вона врешті-
решт скористалася таким: Ну куди ти лізеш? Куди? Ти що, не
понімаєш: та то ж Індики!
Прізвище Полтавський поширене в с. Полтавське (Троїць-
кий р-н), куди переселялися із Полтавської губернії (Шевцо-
ва В. О. Топонімія Луганщини: матеріали до спецкурсу. — Лу-
ганськ, 2000. — С. 106; далі — Шевцова), прізвище Ромен-
ський — у с. Новобіла (Новопсковський р-н), де проживають
переселенці з Роменщини (нині — Сумська область).
Найбільш поширеними прізвищами с. Бутове Старобіль-
ського р-ну є антропоніми першопоселенців. Усі вони мали ве-
ликі родини, тому й сьогодні цих прізвищ найбільше у згадано-
му населеному пункті. Це Циганок, Черниш, Крутько. Цікаво,
що носії прізвища Черниш були русоволосими, тому, ймовірно,
воно мало іронічний характер, оскільки Циганки справді були
темноволосими й темношкірими. Вуличні прізвиська ці роди-
ни також мали, але вони присвоювалися за якісь індивідуальні
риси одного з членів родини. Одну родину Циганків прозивали
Череватими, іншу — Ротними, ще іншу — Ротані, а родину
на прізвище Беседа по-вуличному звали Параньки (за ім’ям ба-
бусі Параски — Параньки). Був тут і Мінько, Дасинок тощо.
У с. Лиман Старобільського р-ну найбільш уживаним є
прізвище Байрачний. На меморіальній дошці пам’яті в центрі
села викарбувано десятки прізвищ Байрачних, які загинули в
роки війни. Отже, раніше цих прізвищ у селі було ще більше.
у світі власних назв 147
У багатьох населених пунктах краю найпоширеніші пріз-
вища збігаються з назвами поселень, як-от: у с. Михайлюки
Новоайдарського р-ну найуживанішим є прізвище Михайлюк
(назву населеного пункту мотивують іменем його засновни-
ка), у с. Гречишкіне цього ж району більшість родин носять
прізвище Гречишкін (село назване на честь першопоселення
Гречишкіна (Шевцова, 96)), у с. Великоцьке Міловського ра-
йону поширене прізвище Великоцький (назва села утворилася
від прізвища першопоселення Великоцького (Шевцова, 93)), у
с. Чорнухине Перевальського р-ну до цього часу є чимало носі-
їв прізвища Чорнуха (назву села мотивують прізвищем Чорну-
ха, назву річки (Чорнуха) вважають вторинною (Шевцова, 94)),
у с. Лизине Білокуракинського р-ну одне з найпоширеніших
прізвищ — Лизенко (назву поселення пов’язують з іменем Ліза
або прізвищем Лизенко (Шевцова, 94)).
У багатьох власних назвах помічаємо основи топонімів чи
гідронімів, уживаних на Луганщині: Заміуський (р. Міус), Бі-
ловодченко, Біловодський (смт Біловодськ), Нещерет, Неще-
ретний (с. Нещеретове Білокуракинського р-ну), Донець, Дон
(річки Сіверський Донець і Дон), Бахмутський (с. Бахмутів-
ка Слов’яносербського р-ну), Луганський, Луганцев (м. Лу-
ганськ), Кризький (с. Кризьке Марківського р-ну), Великіцький,
Великоцький (с. Великоцьке Міловського р-ну), Деркульський
(р. Деркул).
Загальна кількість поданих прізвищ Словника становить
більше 25 тис., з яких на букву А подано 1200, на Б — 3000, на
В — 900, на Г — 1500, на Д — 1200, на Е — 20, на Є — 190, на
Ж — 300, на З — 700, на І — 290, на Й — 6, на К — 3200, на
Л — 1100, на М — 1600, на Н — 600, на О — 400, на П — 1900,
на Р — 700, на С — 2300, на Т — 900, на У — 180, на Ф — 300,
на Х — 500, на Ц — 180, на Ч — 600, на Ш — 850, на Щ — 100,
на Ю — 80, на Я — 200. Отже, найбільш представленими в ан-
тропоніміконі луганців є прізвища на букви Б, К та С.
Морфологічна будова прізвищ жителів Луганщини різно-
манітна. Серед них нараховуємо багато словотворчих типів.
Найпоширенішими є такі: прізвища із суфіксом -енк(о) (Сте-
паненко, Шевченко, Юрченко, Ткаченко); із суфіксами -ук,
-юк, -чук (Іванюк, Ковальчук); із суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк-
культура слова №78’ 2013148
(Квітковський, Яблоновський); прізвища, утворені лексико-се-
мантичним способом (Шуліка, Середа, Бойко).
Отже, функціональна активність прізвищ за різними ознака-
ми — цікавий об’єкт дослідження історії конкретного населе-
ного пункту. З ним пов’язані питання правопису антропонімів,
взаємодії соціологічних та лінгвальних чинників у формуванні
прізвищевих назв. Словники регіональних прізвищ розширю-
ють наше уявлення про культуру певних поселень, про провідні
тенденції і способи номінування осіб, а також про соціологічні
та культуромовні аспекти формування власних назв, ареальні
тенденцій номінування поселенців.
Святослав Вербич
як пояснювати походження
власних географічних назв
У колі мовознавчих дисциплін окремішнє місце посідає оно-
мастика, або назвознавство, — наука, що вивчає походження,
будову, становлення і функціонування різноманітних власних
назв. Особливу увагу з-поміж різних класів онімної лексики
привертають власні географічні назви, чи топоніми, як-от: на-
зви поселень, водойм, гір, морів, країв, регіонів. Специфіка то-
поніміки в тому, що у своїх висновках вона, крім суто мовних
даних, використовує ще й факти з місцевої історії та географії.
Саме тому цю ономастичну галузь часто називають ще триє-
диною наукою. Це дуже важливо враховувати під час аналізу
топонімії.
Акцентування лише на формальній структурі топоніма без
урахування природно-географічних особливостей місцевості,
де засвідчено певний об’єкт, а також історичних умов, у яких
виникла та чи інша власна географічна назва, може спрямувати
дослідника на хибний шлях пошуку істинного значення твірної
основи. Наприклад, назву райцентру на Хмельниччині Полон-
не П. Д. Ткачук пояснює так: місто одержало назву від слова
|