Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків"
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110459 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" / В. Калашик, Р. Трифонов // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 130-135. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110459 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1104592017-01-05T03:02:46Z Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" Калашик, В. Трифонов, Р. З історії культури і писемності 2013 Article Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" / В. Калашик, Р. Трифонов // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 130-135. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110459 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності |
| spellingShingle |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності Калашик, В. Трифонов, Р. Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Калашик, В. Трифонов, Р. |
| author_facet |
Калашик, В. Трифонов, Р. |
| author_sort |
Калашик, В. |
| title |
Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" |
| title_short |
Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" |
| title_full |
Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" |
| title_fullStr |
Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" |
| title_full_unstemmed |
Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" |
| title_sort |
вторинна номінація харкова в есе юрія шевельова "четвертий харків" |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
З історії культури і писемності |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110459 |
| citation_txt |
Вторинна номінація Харкова в есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків" / В. Калашик, Р. Трифонов // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 130-135. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT kalašikv vtorinnanomínacíâharkovaveseûríâševelʹovačetvertijharkív AT trifonovr vtorinnanomínacíâharkovaveseûríâševelʹovačetvertijharkív |
| first_indexed |
2025-07-08T00:37:40Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:37:40Z |
| _version_ |
1837037058690908160 |
| fulltext |
Володимир Калашник,
Роман Трифонов
вторинна ноМінація
харкова в есе юрія шевельова
«четвертий харків»
Моделювання когнітивного образу фрагмента дійсності в
тексті здійснюється за допомогою численних дискурсивних і
лінгвостилістичних засобів, серед яких важливе місце нале-
жить вторинним номінативним одиницям, послуговування яки-
ми виявляє взаємопереплетення суб’єктивного й об’єктивного.
Такий цікавий мовний матеріал має допис Юрія Шевельова
(Шереха) «Четвертий Харків», написаний у 1948 році в Мюн-
хені й того ж року опублікований. Цей твір поєднав особливос-
ті двох жанрів: есеїстики та літературної критики. Приводом
для його створення стало бажання відгукнутися на щойно пе-
ред тим оприлюднену «Повість про Харків» Леоніда Лимана.
Проте, як зауважують дослідники, «у своїх есеях, присвячених
щонайрозмаїтішій тематиці (від літератури ХІХ-ХХ ст. до мо-
дерного мистецтва й театру), Шерех подавав власне бачення
історії культури» й історії загалом (Гнатюк О. Юрій Шеве-
льов — патріарх української літературної критики // Збірник
Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. —
Х., 2004. — Т. 10. — С. 10). Тож і тут критик вийшов за межі
літературознавчої проблематики і створив публіцистичний на-
рис про минуле й сьогодення Харкова, його місце в українській
З іСторіЇ КуЛЬтури
і ПиСемноСті
з історії культури і писемності 131
історії, культурі та політиці. Отже, у «Четвертому Харкові» по-
слідовно конструюється мовний образ міста, номінативні засо-
би втілення якого і є предметом розгляду цієї статті.
Вихований і сформований у Харкові, автор есе сприймав
місто і в об’єктивному суспільному контексті, і крізь призму
власних вражень та почуттів, тому мовний образ цього міста
поєднав фрагменти об’єктивних знань й індивідуального ба-
чення міста як реалії і як духовної сутності.
Щодо суб’єктивного, то в досліджуваному творі Ю. Шеве-
льов послідовно розгортає власну категоризацію історичної
дійсності, при цьому ключовим мовним засобом стає поєднан-
ня оніма Харків із порядковими числівниками: такі нібито ней-
тральні словосполучення набувають глибокої культурної се-
мантики. Одне з них стало навіть заголовком есе. Перший Хар-
ків, за Шевельовим, — новозаснована козацька слобода; дру-
гий — місто Російської імперії. Особливу увагу автор приділяє
третьому Харкову — місту українського відродження 20-х ро-
ків ХХ століття — і четвертому: тому, який існує в радянській
Україні на момент написання текстів Лимана і самого Шереха-
Шевельова. Не менш важливим є ментальний конструкт, озна-
чений як «п’ятий Харків, який мислитиме і поводитиметься
велично й суверенно, який поруч Києва, Львова, Одеси і всієї
незчисленної маси міст і сіл українських почуватиме себе осе-
редком української ідеї і тому — духовою столицею» (Цит. за
виданням: Шевельов Ю. Четвертий Харків // Шевельов Ю. З
історії незакінченої війни / упоряд. О. Забужко, Л. Масенко. —
К., 2009. — С. 164). Отже, числівник — вагомий складник у
лінгвокультурологічному вимірі шевельовського тексту.
Авторську категоризацію засвідчують також вторинні номі-
натеми, що не містять онім Харків і мають здебільшого периф-
растичний характер. З дискурсивного погляду можна говорити
про поділ вторинних номінатем на «своє» і «чуже» слово, тобто
в акті номінації суб’єктом може бути автор («свій» номінатор)
або хтось інший, із чийого погляду номінація вводиться («чу-
жий» номінатор).
Так, «своїм» словом є називання Харкова за головною, на
думку автора, ознакою часу: А ще ж не так давно і Харків
був патріярхальною слободою! (С. 159); Харків стає чимраз
культура слова №78’ 2013132
виразніше випадовою брамою наступу Москви на Україну
(С. 160). Крім того, ментальний образ майбутнього Харкова,
закріплений у перифразах осередок української ідеї і духова
столиця, відображає більшою мірою не історичну реальність,
а бажаний для мовця статус об’єкта (Харкова) в українській
мовній картині світу.
«Чуже» слово, номінація з позиції іншого, у тексті відіграє
дуже важливу роль, оскільки Харків постає не просто як гео-
графічна реалія, а як простір зіткнення різних ідей і уявлень
про неї. Той суб’єкт, із позицій якого здійснюється номінація в
цих випадках, може бути окреслений, персоналізований біль-
шою чи меншою мірою: Антін Чехов пише про Харків як про
брудне і небруковане місто російського купецтва (С. 160);
Тепер Хвильовий проголошує третій Харків: символ україн-
ського урбанізму. .. «Чудово: смердюче, промислове місто ве-
лике, але не величне — забуло слобожанське народження…»
(С. 161). На початку есе велика цитата з «Козир-дівки» Григо-
рія Квітки-Основ’яненка, де персонаж твору Ївга означує Хар-
ків як не свій, а губерський город (С. 159). Ю. Шевельов навів
і інтертекстуальний фрагмент із рецензованої повісті Леоніда
Лимана з такою кваліфікацією: …кинута в повісті фраза (яка
ж страшна, коли вдуматися в неї!), що Харків — жива, ще не
засипана Помпея (С. 170). Ця перифраза не просто процитова-
на, а розвинена в «Четвертому Харкові». Її семантика спочатку
розширена й узагальнена в авторському коментарі: А Харків —
це ми вже знаємо — це ж усі Харкови, це вся Україна. По-
тім — звужена уточненням щодо перифрастичної референції:
…ця фраза стосується тільки до большевицького Харкова, але
не стосується до Харкова українського (С. 170). Отже, у цьому
випадку «чуже» слово переходить у «своє» з огляду на спільні
елементи світобачення рецензованого літератора і критика, а
відмінність їхніх позицій відображена в тому, що маємо не ци-
тату як таку, а метатекст — коментар до тексту-попередника.
Однак не завжди «чуже» слово в аналізованому есе має
чітко означеного автора. Номінація з позиції іншого може су-
проводжуватися виділенням узагальненого образу номінатора,
типового представника певної соціогрупи чи лінгвокультур-
ного типажу. Так, коментуючи вищезгадану цитату з Квітки,
з історії культури і писемності 133
Ю. Шевельов уводить загальну групу тих, кого репрезентує об-
раз Квітчиної героїні: Так сприймають Харків люди патріяр-
хального села… Чужою і незбагненною озією (С. 159) (пор.:
озія ‘розм. Щось надто велике, незграбне (перев. про будівлю);
громаддя’ — ВТССУМ, 664). Аналогічно засвідчено авторство
вторинних номінацій через конкретизацію таких соціогруп-
номінаторів: Покоління українських просвітян — у відступі і
в обороні перед насуванням чужої сили. Харків для них ворог
(С. 160); Його ідеологи і його покоління духово стверджували
його столичність і в своїй творчій мрії підносили його на рівень
центру світового (С. 162). Як бачимо, такі номінації переда-
ють як позитивну, так і негативну оцінку. Вона може бути вер-
балізована з певним ступенем інтенсивності. Наприклад, надто
акцетованим є узагальнений образ міста в контексті суспільно-
політичних реалій доби: …четвертий Харків — це має бути за
всіма плянами партії і уряду суцільна провінція (С. 163).
Цікавою в досліджуваному тексті є стилістика й прагмати-
ка ще одного нейтрального з походження вислову — столиця
України. У прямому вживанні це словосполучення позначає
Харків за його суспільним статусом у 20-і та на початку 30-х рр.
ХХ століття. Це енциклопедична інформація. Специфікою
вживання цієї номінації в Шевельова є те, що вона водночас ре-
презентує й ідеальне узагальнене бачення місця, ролі Харкова
в житті України, віддаляючись від фактологічності в бік світу
уявного. Перше вживання словосполучення в тексті есе містить
указівку на суб’єкта номінації, причому виразно чужого: Чужа
сила, змушена номінально визнати Україну, навмисне столицею
України проголошує Харків (С. 160-161). Так закладається нео-
днозначність оцінок статусної номінації Харкова, що надалі
виявиться в численних уточненнях і коментарях. Зокрема, го-
стра іронія закладена в розширенні офіційного номінативного
словосполучення: Третій Харків за адміністративним поділом
був столицею такої собі УРСР (С. 162). Поширювач такої
собі вказує на несправжність, неповноцінність квазідержавно-
го утворення і відповідно — статусу Харкова.
Натомість реальну столичну сутність Харкова Шевельов
утілює через смислове переакцентування на рівні морфологіч-
ної видозміни словосполучення: Харків — столиця України?
культура слова №78’ 2013134
Гаразд. Тоді зробімо Харків українською столицею (С. 161).
Для інтерпретації прагматичного навантаження іменниково-
прикметникових трансформацій необхідно розуміти ідеоло-
гічний контекст доби, де формальній суті номінатеми столиця
України протистоїть змістовність номінації — українська сто-
лиця. Дальшого увиразнення думка автора набуває за допомо-
гою тавтології: Харків буде українською столицею української
України (С. 161), тож автологічна перифраза стає тропеїчною.
Образним «чужим» елементом, запозиченим із публіцис-
тики різних часів перифразом, є вторинна номінатема воро-
та Донбасу: Російський капітал вкупі з французьким і бель-
гійським розбудовує Донбас. Харків стає воротами Донбасу
(С. 160). На перший погляд, такий образ є цілком емоційно
нейтральним, бо означує лише географічне розташування й
економічну роль міста, але, з другого боку, він задає специфіч-
ний утилітарно-функціоналістський погляд на місто, який не є
надто близьким авторові.
У наступному висловленні з відтінком іронії «…якщо досі
він був навстіж відкритими воротами з півночі на південь,
то чому б йому й тепер не виконувати цю ролю?» (С. 161) від-
бувається трансформація однієї з важливих ознак поняття ‘сто-
лиця’ — самостійність: чужа сила (див. початок цитати вище)
приписує столиці проміжне місце. Оновлена метафора воріт
стає тим образним компонентом, що увиразнює асамостійність
номінованого об’єкта — Харкова-столиці: навстіж відкриті
ворота мають вести, пропускати що-небудь звідкись кудись, а
не бути фортецею для «чужих».
Щодо номінації Харкова на матеріалі есе «Четвертий Хар-
ків» є підстави говорити про важливу стилістичну роль тавто-
логії в утвердженні авторської думки. Саме така фігура під-
креслює вагомість однієї з ознак у мовному образі Харкова —
міста-знака українського відродження 20-х років ХХ століття:
Покоління запальнооких романтиків, покоління юнок з голуби-
ми прозорими віями рушило на завоювання Харкова. .. Третій
Харків… неповторний, невідворотний, сповнений життя і
безуму дерзання. Третій Харків, Харків нашої молодої мо-
лоді (С. 162). В основі метафоричного образу лежить сема
‘молодість’. Ю. Шевельов, захоплений цим періодом, цитує
з історії культури і писемності 135
М. Хвильового-однодумця, повторюючи у фіналі фрагмента
той самий вислів як «чужий»: Свого часу Хвильовий звертав-
ся з пристрасним одчаєм романтичного захвату до м ол о д о ї
молоді. Це не була гра слів. Уже тоді він бачив своїм проникли-
вим зором п о с т а р і н н я молоді (С. 166). Метамовний комен-
тар — це інтерпретація тавтологічного словосполучення в со-
ціальному контексті та свідчення близькості дискурсів автора
«Четвертого Харкова» та Миколи Хвильового.
Засвідчуємо й стилістичну роль антонімії в окресленні сло-
во-образу Харкова. Пор. таке риторичне питання та співвід-
ношення компонентів, використаних у ньому перифраз: Що
становив собою четвертий Харків: гніздо свідомих бунтівни-
ків чи кубло «чесних» обивателів нового режиму? (С. 163).
Денотативно близькі ключові іменники гніздо і кубло — ще
одні вторинні номінації міста — протиставлені за конотатив-
ними компонентами семантики. Контекстуальну антонімію до-
оформлюють наступні складники — залежні слова: іменники
і прикметники, що їх означують. Якщо слово обиватель має
усталену загальномовну конотацію, то бунтівник оцінюєть-
ся завжди в конкретних дискурсивних координатах. Слова ж
свідомий і чесний загалом однаково спрямовані на трансляцію
позитивної оцінки, тому у другому словосполученні Шевельов
використовує антифразис, виокремлений лапками.
Отже, мовний образ міста Харкова в есе Юрія Шевельо-
ва «Четвертий Харків» створюють «свої» та «чужі» вторинні
номінації з оцінкою неоднозначних поглядів на роль Харкова
в суспільному й культурному житті України. Саме аксіологіч-
не наповнення цих назв виявляє чітку громадянську позицію
автора — його прагнення полемізувати, бути експресивним в
ословленні своїх думок. Текст есе «Четвертий Харків» дискур-
сивний — в його основі чимало джерел прототекстів, що нада-
ють оцінкам часово-просторової маркованості.
|