Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі)
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110462 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) / Л. Кислюк // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 114-118. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110462 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1104622017-01-05T03:03:16Z Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) Кислюк, Л. Мова і час 2013 Article Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) / Л. Кислюк // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 114-118. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110462 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова і час Мова і час |
| spellingShingle |
Мова і час Мова і час Кислюк, Л. Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Кислюк, Л. |
| author_facet |
Кислюк, Л. |
| author_sort |
Кислюк, Л. |
| title |
Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) |
| title_short |
Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) |
| title_full |
Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) |
| title_fullStr |
Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) |
| title_full_unstemmed |
Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) |
| title_sort |
жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Мова і час |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110462 |
| citation_txt |
Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі) / Л. Кислюк // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 114-118. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT kislûkl žínkakosmonavtčikosmonavtkadoprobleminormitvorennânazvosíbžínočoístatí |
| first_indexed |
2025-07-08T00:37:54Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:37:54Z |
| _version_ |
1837037073566007296 |
| fulltext |
культура слова №78’ 2013114
Лариса Кислюк
Жінка-космонавт чи космонавтка?
(до проблеМи норМи
творення назв осіб жіночої статі)
Активізація творення назв осіб жіночої статі в останні деся-
тиліття показує зміну ролі та ваги жінки в суспільстві, в країні,
і прямо пов’язана з її рівнем освіти, участю в управлінській,
професійній діяльності. Наприклад, коли полетіла в космос
перша жінка — з’явилося слово жінка-космонавт. Нині ж її
назвали б космонавтка.
Традиція творення іменників на позначення осіб жіночої
статі у різних слов’янських мовах відрізняється. У польській,
словацькій, болгарській або чеській їх утворюють послідовно,
регулярно та без жодних обмежень. У російській та білорусь-
кій — інакше: у розмовному стилі вони часто вживані, а от
літературна норма обмежує їх творення, звідси й такі складні
назви, як жінка-космонавт, а не космонавтка. В українсько-
му мовознавстві (О. Д. Пономарів, М. Ю. Федурко) вважають
активізацію творення назв осіб жіночої статі у сучасній укра-
їнській мові виявом тенденції українізації або націоналізації
лексикону. І. І. Ковалик убачав у дериватах — назвах істот жі-
ночого роду на -тельк-а, -и(е)н-я вияв типологічних рис укра-
їнського словотвору. Це підтримує й сучасна мовна практика.
Іменники зі значенням жіночої статі завжди були в колі ува-
ги дериватологів з погляду: активності моделі словотворення
(Л. О. Родніна, І. І. Фекета, С. П. Семенюк), фіксації цих назв
у словнику (Я. В. Пузиренко), діахронії словотвірної семан-
тики (М. П. Брус), морфонологічних особливостей творення
(М. Ю. Федурко), а також у гендерному аспекті (А. М. Архан-
гельська, О. Д. Пономарів).
Для позначення предмета дослідження використовують тер-
міни питомого походження: категорія «жіночість», наймену-
вання жінок (О. А. Земська), «назви істот жіночого роду», «на-
зви жіночого роду» (І. І. Ковалик), «назви осіб жіночої статі»
(Л. О. Родніна), «назви осіб жіночої статі», «назви жінок»
(А. М. Архангельська); терміни латинського походження: «ка-
Мова і час 115
тегорія nomina feminine», фемінатив, а також «фемінінний домі-
нант», «фемінінний новотвір» (А. М. Архангельська), «моція»
(Н. Ф. Клименко), «фемінітив» (М. П. Брус, С. П. Семенюк),
«фемінатив» (М. Ю. Федурко) тощо. Аналіз спектру термінів
виявляє тяжіння до однослівності та однозначності. Запропо-
нований в енциклопедії «Українська мова» латинський термін
«моція» точніше позначає процес модифікації значення слова.
Додається також вплив терміноапарату гендерної лінгвістики,
хоча в українській мові деякі словотворчі «лакуни» зайняті: не
можна побудувати відповідник «фемінізм» до «маскулінізм» із
тим самим суфіксом і значенням, бо він використаний на по-
значення фемінізму як жіночого руху за рівні права з чоловіка-
ми. Щодо найуживаніших однослівних термінів «фемінатив» і
«фемінітив», то видається логічним, що при творенні іменника
від латинського прикметника femininus має залишатися суфікс
-in-, отже, за аналогією: femininus → femini(n)-us + тив = фемі-
нітив.
Суфіксальне творення іменників на позначення осіб жіно-
чої статі має в українській мові давню традицію і відбувається
«на потребу», «на соціальне замовлення». Наприклад, «Право-
писний словник» Г. Голоскевича 1929 року засвідчує вживан-
ня найменувань кондукторка, лікарка, медичка як стилістично
нейтральних одиниць. Тоді як до ліквідатор, лірник, механік
іменників жіночого роду це авторитетне джерело не подає:
очевидно, серед жінок не було на той час представниць цих
професій.
Сучасна мовна практика це підтверджує. З’являються жінки
на високих державних посадах, яскраві лідерки в політичному
житті країни та світу, популярні представниці шоу-бізнесу та
мистецтва — народжуються і слова на їх позначення у ЗМІ та
в художньому стилі. Ось приклади із сучасних газет: спікерка
парламенту Грузії Ніно Бурджанадзе, лідерка феміністок Со-
ломія Павличко, Юлія Тимошенко на посту прем’єрки; Відкрив
свій робочий день Янукович сніданком з єврокомісаркою Бені-
тою Ферреро-Вальднер, після чого відбулася прес-конференція
(Українська правда, 15.09.2006); Рестораторка Маргари-
та Січкар у концерт-хол «Фрідом» запізнилася (Газета по-
українськи, 03.10.2008).
культура слова №78’ 2013116
Оскільки українська мова — це мова флективного типу і в
ній у називанні явищ і реалій довкілля переважають однослів-
ні одиниці, то й найменування посад, звань, професій жінок
українці утворюють найчастіше суфіксальним способом. Уста-
лилися в мовному сьогоденні такі назви жінок за професією
чи видом діяльності, як детективниця, ораторка, речниця; …в
обидві щоки розціловує дизайнерку Діану Дорожкіну (Газета
по-українськи, 25.12.2008); Київська модельєрка Юліана Де-
нисенко виготовляє маски (Газета по-українськи, 24.09.2008);
Молода режисерка цьогоріч брала участь у молодіжній части-
ні Берлінського кінофестивалю (Україна молода, 15.03.2008);
Скромна банкiвська службовка, щоб захистити себе вiд дома-
гань боса, придумує історію (exo.at.ua, 03.12.2008); …невідво-
ротні кари, які випали на долю тележурналістки Олександри
Потапової (Україна молода, 19.06.2006).
Водночас у суспільстві існує сформоване упродовж декіль-
кох десятиліть упередження щодо таких номінацій, яке можна
пояснити відчуттям їхньої незвичності, оказіональності. Але
потреба в них залишається, свідченням чого є розлога варіант-
ність серед таких утворень: мітингувальниця — мітингарка;
директорка — директриса, директорша; плавчиня — плавчи-
ха; продавчиня — продавниця, продавщиця.
Які з наведених варіантів відповідають сучасній нормі, які
з них є стилістично нейтральними, а які — розмовними, сти-
лістично зниженими? Слова-кальки з російських відповідни-
ків на зразок директорша чи продавщиця сучасна мовна норма
блокує, отже, замість них слід уживати слова директорка, про-
давчиня, утворені за допомогою питомих українських суфіксів.
Ступінь розмовності варіанта залежить від позамовних чинни-
ків, традиції, узвичаєності певного слова.
В офіційно-діловому, науковому стилях сучасної україн-
ської мови нормативним залишається вживання іменників чо-
ловічого роду або складених найменувань — директор, а не
директорка; заслужений працівник освіти, а не заслужена пра-
цівниця освіти; Герой України, а не Героїня України. Таке сло-
вовживання підтримується традицією офіційного українського
діловодства, засобами масової інформації, у сфері державно-
го управління, науки та освіти: правильно жінка-академік,
Мова і час 117
жінка-канцлер, жінка-політик, жінка-президент, а не акаде-
мічка, канцлерка чи політикеса, президентка.
Унаслідок цього з’являється неузгодженість роду іменни-
ка з дієсловом (директор сказала) або з прикметником (во-
на — талановита фізик). Це явище називають синтаксич-
ною фемінізацією, тобто передаванням значення жіночої
статі, про яку йдеться, засобами синтаксису, а не словотвору
чи лексики.
Щоправда, інколи при творенні суфіксальних найменувань
жінок за професією виникають мовні обмеження через те,
що такі назви уже вживають з іншими значеннями: президент-
ша — це перша леді чи дружина президента, а не жінка-пре-
зидент; жінка-пілот, бо слово пілотка позначає різновид го-
ловного убору; жінка-матрос, бо назву матроска закріплено
за різновидом одягу; а китайка — це шовкова тканина або сорт
яблук, а не жінка-представниця основного населення Китаю,
яку українці називають китаянка.
Жоден із нормативних академічних словників української
мови не фіксує слів творителька, творкиня, творчиня, а вони
є в текстах сучасної української художньої літератури й утво-
рено їх за питомими українськими зразками: Жінка перш за
все — життя творителька… (В. Шевчук, «На полі сми-
ренному, або Новий Синаксар Київський, писаний грішним
Семеном-затворником Печерського святого монастиря»); …
головна функція «секрета» полягала .. в тому, що крім його
творців — чи як тут сказати, «творкинь»? — ...більше ніх-
то про нього знати не мав права (О. Забужко, «Музей поки-
нутих секретів»).
У живій мові функціонують і такі не зафіксовані в словни-
ках новотвори, як креативниця, артовичка, драматургиня, лі-
дерка, прес-секретарка та інші: Прес-секретарка зірки поки
що не коментує подібні розмови (Україна молода, 20.06.2006).
Наявність категорії «жіночість» в українській мові є при-
родною й гармонійною. Зміна ролі жінки в суспільстві, що пе-
редбачає набуття нею освіти, обіймання керівних посад аж до
найвищих посад в управлінні державою, професійна діяльність
жінок потребують і називання їх за професійною належністю,
соціальним становищем. На такі суспільні запити українська
культура слова №78’ 2013118
мова, яка є синтетичною мовою флективного типу, відповідає
активним творенням суфіксальних іменників на позначення
осіб жіночої статі.
Оксана Таран
сленгізМи в реклаМі
Механізм рекламного впливу сформульований у відомій
маркетинговій формулі AIDA: attention — увага (рекламний
текст має привернути увагу), interest — інтерес (викликати
інтерес), desire — бажання (сформувати мотивацію для купів-
лі), activity — дія (спонукати до купівлі). Визначають три типи
впливу на адресата рекламного тексту: 1) вплив через повідо-
млення про наявність товарів і послуг; 2) вплив через логічне
переконування на основі раціональної оцінки змісту вислов-
лення; 3) вплив через сугестію, навіювання, тобто емоційне
зображення предмета реклами. Сленгізми за своїм потужним
оцінним емоційно-експресивним потенціалом — актуальний
засіб у маніпулятивних технологіях реклами.
Одиниці загального сленгу засвідчені в різних за структу-
рою, типом і сферою функціонування текстах комерційної ре-
клами 2011-2013 рр. (у соціальній рекламі вони не виявлені).
Мета реклами — привернути увагу потенційних покупців
через використання складного комплексу паравербальних, вер-
бальних і невербальних аудіовізуальних засобів впливу на різ-
ні канали сприйняття людини. Цій меті саме й відповідають
сленгізми у зв’язку з їхнім впливом на «емоційну сферу осо-
бистості» (Л. Ставицька). Концепція реклами окремих компа-
ній цілком ґрунтується на актуалізації субстандартної лексики
й фразеології: за задумом рекламодавців такий текст має на-
гадувати усну розмовну мову. Пор. використання сленгізмів у
рекламуванні продукції, мережі магазинів побутової техніки
«Comfy»: Кондер і вентилятор: я — справжній вболіватор
(поліграфічна реклама в Харківському метрополітені, запис
|