Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон"
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110469 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" / Л. Томіленко // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 77-81. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110469 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1104692017-01-05T03:03:19Z Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" Томіленко, Л. Слово в художньому творі 2013 Article Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" / Л. Томіленко // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 77-81. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110469 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Томіленко, Л. Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Томіленко, Л. |
| author_facet |
Томіленко, Л. |
| author_sort |
Томіленко, Л. |
| title |
Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" |
| title_short |
Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" |
| title_full |
Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" |
| title_fullStr |
Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" |
| title_full_unstemmed |
Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" |
| title_sort |
експресивна лексика на позначення назв осіб у романі василя шкляра "залишенець. чорний ворон" |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110469 |
| citation_txt |
Експресивна лексика на позначення назв осіб у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" / Л. Томіленко // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 77-81. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT tomílenkol ekspresivnaleksikanapoznačennânazvosíburomanívasilâšklârazališenecʹčornijvoron |
| first_indexed |
2025-07-08T00:38:25Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:38:25Z |
| _version_ |
1837037105918771200 |
| fulltext |
слово в художньому творі 77
Людмила Томіленко
експресивна лексика на позначення
назв осіб у роМані василя шкляра
«залишенець. чорний ворон»
Відомо, що всі слова сучасної української літературної мови
з погляду їх стилістичної диференціації поділяються на дві гру-
пи. До першої належить стилістично нейтральна, або міжсти-
льова, лексика, до другої — лексика, стилістично забарвлена
або співвіднесена лише з одним чи кількома функціональними
стилями. Одним із різновидів стилістично забарвленої лекси-
ки є експресивна, зокрема стилістично знижена (вульгаризми,
іронічні, лайливі слова й т. ін.), органічна в розмовній мові та
в художньому стилі. Її розвиток спонукають «взаємостосунки
людей, їх ставлення одне до одного і до навколишнього світу»
(Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семан-
тики. — К., 1988. — С. 163).
У мові сучасної художньої літератури лайливі, вульгарні,
іронічні слова стали невід’ємним засобом самовираження ба-
гатьох письменників-постмодерністів.
Такі стилістичні ознаки мають найменування осіб у сучас-
ному романі В. Шкляра «Залишенець. Чорний ворон».
Як відомо, дискусії навколо цього твору, що став бестселе-
ром, не вщухають. Автора звинувачують у ксенофобії, закида-
ють й те, що твір переповнений нецензурною лексикою. Таку
лексику В. Шкляр використовує для характеристики ворогів
українського народу, чужоземних загарбників, комуністів та за-
проданців — українців, які з певних міркувань співпрацюють
із завойовниками.
Стилістично маркованими в романі В. Шкляра є номінації
осіб кацап і москаль, які зафіксовано в словниках та засвідче-
но у творах багатьох українських письменників. Посилюють
негативне ставлення, увиразнюють ознаки лайливості, іроніч-
ності, згрубілості і т. ін. похідні одиниці. Наприклад, частотні
в романі назви кацапня (У тій колотнечі з вошивою кацапнею
наздогнала біда й Чорновуса — він підхопив тиф) (Тут і далі
цит. за виданням: Шкляр В. М. Залишенець. Чорний Ворон. —
культура слова №78’ 201378
Х., 2010. — С. 36), кацапчук (Кацапчуки нам трапились ялові,
не опиналися, відразу повіддавали зброю (С. 203)), кацап’юга
(А тоді, правда, з одного подвір’я, де купчилося чимало чер-
воних, таки вибіг розхристаний кацап’юга і прямо до мене
(С. 271)). Слово кацапня поширене в українській літературі —
його засвідчено у творах В. Винниченка, У. Самчука, Б. Анто-
ненка-Давидовича, М. Івченка, І. Андрусяка та ін. Менш вжи-
ване найменування — кацапчук (С. Руданський, В. Винничен-
ко, Ю. Горліс-Горський). Лексема кацап’юга зафіксована також
у творі Ю. Горліса-Горського «Холодний Яр», що тематично
перегукується із романом В. Шкляра. Ці відомості встановлено
за допомогою пошукових систем Інтернету. Ознаки індивіду-
ально-авторського вживання має слово кацапидли: А кацапид-
ли ніяк не могли вгамуватися (С. 18).
У розгляданому творі засвідчено номінацію москаль та
її похідні — москалюги, москалики, москальня: Москалюги
миттю звітрилися з палати (С. 37); Щоб вони ворушилися
швидше, один із контролерів, які пильнували залу, — це був
Петрусь Маковій, — підійшов до задніх рядів і так замахнув-
ся гранатою, що москалики в один мент понагинали голо-
ви (С. 60); Біля конюшні вже зібрався цілий гурт москальні
(С. 68). Прикметники-епітети увиразнюють переважно нега-
тивні (іронічні, зневажливі) характеристичні ознаки конкрет-
них осіб (зіщулений, рябий, вухатий москаль; голомозі, чудні
такі, дрібні, вухаті, наївні, шмаркаті москалики і т. ін.). Усі
три назви осіб зафіксовано у словнику Б. Грінченка, словни-
ку синонімів П. Караванського, словнику чужомовних слів
П. Штепи. У художній літературі широко вживається лише сло-
во москалик (Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський,
Т. Шевченко, Марко Вовчок, І. Карпенко-Карий, І. Нечуй-Ле-
вицький, Б. Антоненко-Давидович, У. Самчук та багато інших).
Загарбників, що прийшли на чужу територію, письменник
називає заброди, приходні: Оскаженілі, розбурхані вогнем і
жіночим лементом заброди кинулись одне поперед одного по
коморах, льохах, келіях гребти все, що траплялося під руку
(С. 82-83); Ганнуся вже не думала ні про дитину, ні про себе,
.. і коли цей приходень наказав узяти дитя і йти з хати, вона
так і зробила (С. 181).
слово в художньому творі 79
Щодо прибічників більшовицької влади В. Шкляр вико-
ристовує номінації з характерними для того часу означеннями
нейтрального та ідеологічного спрямування: червоний (червоні
головорізи, недобитки червоної залоги, червоні карателі, чер-
воний начальник, червоний люципер, червона погань, «червоні
кашкети», червона зграя), більшовицький (більшовицькі ви-
лупки, більшовицька мерзота), чекістський (чекістська посмі-
тюха), а також вторинні номінації («червінці»), відабревіатурні
похідні — чекіст, губчекіст, пор. ще орли губчека, чекіст-агі-
татор, миршавий чекіст.
Для посилення іронічного ефекту та підкреслення чужорід-
ності понять насаджуваної ідеології письменник вживає деякі
найменування мовою оригіналу, використовуючи при цьому
українську графіку («таваріщі», «радімиє», «дайоші», «бра-
тушкі», совєтський воєнком, совєтські службовці, совєтські
активісти, совєтські керівники).
Перебіжчиків, яких автор теж вважає за ворогів, називає:
покручі (Покручі, знаючи нашу мову і гасла, наробили чимало
біди, поки ми їх не вистежили в Мурзинському лісі), мухомори
(Поранило його серед ночі: спершу вони з Ларіоном Загороднім
наскочили на червону залогу в селі Федвар, — дізналися, що оку-
панти роздали зброю місцевим мухоморам, аби ті боролися з
бандитами (С. 172)), ренегати (У мене не лишалося наймен-
шого сумніву, що це вишколені з наших колишніх вояків рене-
гати, настільки законспіровані, що навіть ті, хто в’язав лісо-
виків, не знали, котрий серед них «бандит», а котрий чекіст
(С. 221)), запроданці (Потім я розповів, як загинув запроданець
Завірюха, — нехай же втішаться душі убитих ними (С. 348)).
Щодо загальної (не пов’язаної з ідеологічними, національ-
ними і т. ін. найменуваннями) експресивної лексики, то у тво-
рі зафіксовано переважно лайливі, зневажливі, рідше іронічні
слова, більша частина яких широко вживана в художній літе-
ратурі та розмовній мові: байбак (Операція була б зовсім не-
цікавою, та виручив один байбак, що, видно, цілу дорогу спав
і тільки щойно прокинувся (С. 203)), безбожник (Він метався
поміж безбожників, хапав їх за руки, за поли, поки хтось не за-
цідив йому кольбою в обличчя (С. 82)), валах (І цей валах здиво-
вано дивився, як Ходя, надкусивши пиріжок із сиром, запихає до
культура слова №78’ 201380
рота сало й капусту (С. 365)), виродок (Ворон спершу подумав,
що він, виродок, сміється, та ні — Птіцин плакав (С. 75)), гни-
да (Ворон понуро дивився на Деркача, Чучупаку, Панченка: як
можна було привести цю гниду в табір? (С. 72)), голодранець
(Ще дужче Сєня зневажав голодранців, які сиділи позаду, —
всіх отих комнезамівців, партійців, активістів, котрі були ні-
ким, а хотіли стати всім (С. 58)), горлодер (Ох, з яким задо-
воленням я продірявив би йому макітру зі свого законного на-
гана, та оскільки зараз не міг дозволити собі таку розкіш, то
спроквола повернувся до горлодера всією статурою і .. дуже
поволі дістав із внутрішньої кишені посвідку (С. 262)), дикун
(Якийсь дикун з розхристаною на всі груди гімнастеркою —
чи не їхній ватаг — під загальний регіт підійшов до курінно-
го Чорновуса й потягся п’ятірнею до його лівого рукава, на
якому золотів тризуб (С. 36)), драпіжник (Але Залізняк, як і
ніж його, були тільки мальовані, він не міг зупинити драпіж-
ників, які трощили ікони, хапали, били, ламали, перекидали все
догори дном (С. 83)), здохляк (І хто б міг подумати, що вранці
цей здохляк прокинеться зовсім іншою людиною (С. 77)), курва
(— Тих двох, що підіймали сільське господарство, — підняти
на дуба. — Вже! А цю курву куди? (С. 320)), курдупель (Якийсь
міцненький курдупель підбіг до Онисі (С. 84)), плюгавка (Отак
безглуздо загинути разом зі своєю таємницею. І від кого! Від
руки якоїсь плюгавки) (С. 375)), погань (Ця крива усмішечка
Василинку доконала. Погань навіть перед смертю не сприймає
його всерйоз (С. 318)), сексотка (Про рябу сексотку її попере-
див ще Ворон, хоч Дося й сама приглядалась до неї (С. 365)),
стерво (Лише тут, на дорозі, Вовкулака, закуривши цигарочку,
кинув сірника на мокрого Яшу. — Обсохни, стерво! (С. 29)),
упир (Тому, як тільки випадала нагода, ми охоче навчали цих
упирів замість хліба їсти святу земельку (С. 355)).
Експресивні номінації осіб у формі словосполучення — це
здебільшого назви лайливі, зневажливі, як-от: іродів лакиза
(— Єзжайтє, всьо в акуратності, — сказав іродів лакиза, від-
даючи документ (С. 262)), нахраписті горлорізи (Ми повели за-
гін Дерези до Тікича, і я вже вкотре подивувався, як зухвалі, на-
храписті горлорізи покірно ідуть на страту (С. 118)), несосві-
тенна мара (Несосвітенна мара вилупила до мене великі, мов
слово в художньому творі 81
курячі яйця, баньки, белькотіла якесь безглуздя (С. 28)), «сучі
тельбухи» (Після того всі Момоти заворушилися, жваво за-
працювали шатунами, — хапаючи «сучих тельбухів» за в’язи,
по черзі тягли їх у воду й топили (С. 118-119)), шкуродерська
морда (— От шкуродерська морда! — він гидливо витер руки
об штани (С. 184)).
Отже, у мові роману «Залишенець. Чорний ворон» В. Шкля-
ра зафіксовано значну кількість стилістично зниженої лексики
для найменування й характеристики осіб, що належать до во-
рожого табору. Більшість цих слів широко вживається в укра-
їнській розмовній мові, використовується в образній функції у
творах інших письменників та зафіксована в словниках.
Ганна Дядченко
епітети-кольоративи в українській
поезії кінця хх — початку ххі ст.
(портретна характеристика людини)
З-поміж одиниць мови, що визначають її естетичну цін-
ність, — епітетне, означальне слово. Як поліфункціональна
одиниця художньої мови воно синтезує образне, оцінно-есте-
тичне та емоційно-експресивне значення, акумулює культурно-
історичну й мовно-поетичну традицію, є маркером авторського
стилю. У поезії кінця ХХ — початку ХХІ ст. через характерні
епітети рельєфно окреслюється «прикметниково-означальне
поле .. людини, оцінюваної українцями» (Єрмоленко С. Я. Но-
вий словник епітетів української мови // Лексикографічний бю-
летень. — 2009. — Вип. 18. — С. 8). Наприклад, знакова для
мовомислення кінця ХХ ст. індивідуально-авторська характе-
ристика силіконові люди: гряде пора для силіконових людей/
повзе у день багатовимірний протей/ з яким різниця лиш по-
рядок слів у мові (С. П’ятаченко).
Для описів і зовнішнього, і внутрішнього портрета людини
визначальними є епітети із семою ‛колір’ — зелений, блакит-
|