Світ Слова А. Малишка
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110476 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Світ Слова А. Малишка / В. Сухенко // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 34-37. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110476 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1104762017-01-05T03:03:24Z Світ Слова А. Малишка Сухенко, В. Мовосвіт Андрія Малишка 2013 Article Світ Слова А. Малишка / В. Сухенко // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 34-37. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110476 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Андрія Малишка Мовосвіт Андрія Малишка |
| spellingShingle |
Мовосвіт Андрія Малишка Мовосвіт Андрія Малишка Сухенко, В. Світ Слова А. Малишка Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Сухенко, В. |
| author_facet |
Сухенко, В. |
| author_sort |
Сухенко, В. |
| title |
Світ Слова А. Малишка |
| title_short |
Світ Слова А. Малишка |
| title_full |
Світ Слова А. Малишка |
| title_fullStr |
Світ Слова А. Малишка |
| title_full_unstemmed |
Світ Слова А. Малишка |
| title_sort |
світ слова а. малишка |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Мовосвіт Андрія Малишка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110476 |
| citation_txt |
Світ Слова А. Малишка / В. Сухенко // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 34-37. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT suhenkov svítslovaamališka |
| first_indexed |
2025-07-08T00:38:57Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:38:57Z |
| _version_ |
1837037139191136256 |
| fulltext |
культура слова №78’ 201334
Вікторія Сухенко
світ слова а. Малишка
Поет розчаровувався і втішався, любив і співав. Він по-
своєму дивився на світ, по-своєму сприймав його й розумів. Усі
його думки, почуття, мрії, спогади перейшли в Слово і в Слові
живуть. Самоусвідомлення А. Малишка як поета виявилося в
одкровенні: Є такі: за ніч півтисячі вижене/ Рівних рядків, як
нудний потік,/ Мені б одне слово — важке, не зніжене,/ Щоб
серце тримало не ніч, а вік.
Для поета «могутнього ліричного обдарування» кожне Сло-
во є глибокодумним. Творчість Андрія Малишка йшла від жит-
тя. Тож і Слово він розумів та сприймав як щось рідне, близьке
й життєво необхідне, конкретно-чуттєве: ...Щоб не збивалося
на скороговорку,/ Сиділо б, як сторож біля воріт,/ Курило б зі
мною одну махорку,/ Ділило б зі мною і хліб, і піт; ...І, схоже на
мене кожною рисою,/ Любило б дороги й рясні громи,/ Із синіх
дощів під курною завісою/ Ткало б землі моїй килими.
Поетична мова заснована на асоціативних зв’язках, завдяки
яким створюються семантичні відтінки сполук, засвідчуваних
лише в індивідуальному стилі поета. У результаті розширю-
ється коло найменувань, що виникають через переосмислення
внутрішньої семантики слова. У поетичних текстах вони по-
значають поняття та образи, вербалізують особистісні світо-
відчуття. Виявлення таких словосполучень дає матеріал для
пізнання своєрідності стилю поета й для встановлення особли-
востей поетичної мови в цілому.
Образність Слова в поезіях Андрія Малишка засвідчують
епітети. За лексико-семантичними ознаками їх можна класи-
фікувати, виділивши групи: за емоційністю та почуттєвістю
(щире, щедре, привітне, незвичайне, добре, ніжне, глибинне,
грізне, важке, горде, чесне): Та де ж ти брала незвичайне сло-
во/ І спокою цілюще джерело?; Слово добре, ніжне і крутеє,/
І глибинне, наче плин ріки; Не трава, не зелен сад/ В щирім
слові стеляться...; за належністю (рідне, чуже, батьківське):
Щоб було народу що співати,/ Коли слово рідне не вмира; Чи
добрим зором, як бірюзою,/ Чи щедрим словом, коли удача; за
Мовосвіт андрія Малишка 35
важливістю і доречністю в певній ситуації (найсвятіше, не-
тлінне, простеньке, пусте, золоте, вогнисте): Колись тебе
охрестять внуки/ Простеньким словом, ветеран...; Пимона
Панченка слово вогнисте/ Взяв я у серце й несу із собою. По-
няттєвий зміст Слова у поетичній мові доволі широкий завдяки
тому, що його модифікують означення-епітети.
Як засіб образності А. Малишко використовує порівняння
Слова з військовими реаліями (І слова були — мов кулі в леті,/
Може, грізні і важкі, як тучі; Бо ж виросте, і помужніє внук,/
І візьме слово, наче зброю з рук/ В старішого і старшого по
зброї; І вибухає слово, як тротил,/ Як атомом заряджена не-
зримо/ Жива клітина серця); з книжними поняттями (Святе,
нетлінне наше слово/ Горить, як віщий знак, вночі...; Тіль-
ки слово, мов трунок, ковтала,/ Залишаючи в серці на дні),
що засвідчує інтелектуалізм ідіостилю автора та його часову
маркованість.
Слово водночас належить двом світам — фізичному та ду-
ховному, об’єктивному та суб’єктивному, оскільки задіяне в
різних сферах буття. У деяких творах А. Малишка Слово ви-
ступає живим виявленням внутрішньої суті людського сприй-
няття й ставлення до світу: Схопили й розстріляли уночі./ Врод-
ливе слово із очима карими./ Упало в попіл. І в тяжкім вогні/
Воскресло знов, — не квіткою, не маревом,/ А серцем стало,/
Й випало мені!
Людина перебуває в центрі поетичної творчості митця,
тому всі інші художні образи віддзеркалюють її світогляд, чут-
тєвість, активність тощо. Персоніфікація образу Слова надає
йому концептуалізації, сили, впливовості, конкретного відчут-
тя його реальності. Це досягається за допомогою дієслів, що
позначають важкі фізичні дії, обробіток металу, використання
вогню. Поетизм Слово виступає як об’єктом дії або стану (І
у тих надіях добрий серпень/ Найщиріші викує слова; Він до
розмови вкине слово,/ Щоб потім зрадити усіх; Різець і мо-
лот гупає в граніт,/ Щоб викресати слово, хоч єдине), так і
суб’єктом (Хай слово чесне грім кує; Слова, що повні талану,/
Братів з’єднали із братами; А слово те, зламавши заборони,/
робило тліном трони і корони; Такі дива./ То буде радість, а
слова/ Самі поллються).
культура слова №78’ 201336
Належність номінації Слово до світу ідей, якими оперує лю-
дина, зумовлює прагнення поета конкретизувати його відчуття:
Воно [слово] колись витало понад юрмами,/ Його лякали на-
гаєм і тюрмами; Горде слово, розкуте молотом,/ Переважує
всі скарби. А. Малишко здебільшого використовує антропо-
морфні метафори, тобто такі, які «оживляють» Слово: ...І поро-
див слово./ Щоб потім воно забряжчало в кайданах,/ Горіло
у казематах,/ Сліпло в пісках пустелі/ І кованим жаром па-
лило уста України... У поезіях А. Малишка Слово по-різному
трансформується у лексико-семантичній структурі метафорич-
них образів за такими моделями концептуалізації: слово — лю-
дина (Те слово йде, немов додому...), слово — флоронім (Радію
я, коли знаходжу слово/ Із пахощами й кольором, воно/ Із гли-
бини весняної давно/ Тебе шукало, дихало й раптово/ Із серцем
стрілось; Слова цвіт, посіяний колись,/ І розлуки, й весни моло-
дії/ В погляді твоєму заплелись), слово — водна стихія (І слово
те огнисте і суворе/ В кріпацьку душу билося, як море,/ Як
вал дев’ятий, мчало з далини,/ Рвучи заграти й куті кайдани),
слово — конкретне почуття (Є слово — наче мед, як хміль і як
потік,/ А є слова такі, що ломлять скелю дику,/ З клітин вогню
і сліз, з важкого болю й крику/ Не зіткані, ні, ні! — злютовані
навік), слово-мелодія (Та з собою самим не в згоді я,/ Рву те
слово напополам./ Обізвися ж, моя мелодіє,/ Я за тебе й жит-
тя віддам...).
Автор створює виразний образ Слова, побудований на стій-
ких асоціаціях та сполучуваності, як-от: Добра слава з добрим
словом — давні побратими; І від доброго вашого слова,/ Без
зазнайства, і кривди, і чвар,/ Хай зотліє словесна полова,/ А
спалахне поетичний пожар; Коли за мрією бреде розлука,/ За
жаром серця — гомін слів пустих. Або ж на суб’єктивних ін-
дивідуально-авторських, контекстуальних: Ти будеш знову ма-
лювать/ І кров’ю слово поливать.
Індивідуальне мовомислення поета виявляється у творчому
використанні фразеологічних зворотів, стійких сполук із лексе-
мою слово: Не ганьте, друзі, за непривітність/ Що ніби часто
скупий на слова; Привозять пошту. Знову в ній/ Тобі ні слова,
ні привіту; Що він на слово їхнє не повірив/ І що йому сам
чорт тепер не брат!
Мовосвіт андрія Малишка 37
Слово в уяві поета — це часточка особливого стану душі,
переживання, емоції: Нехай вони моєму заздрять слову,/ Що
радістю чи горем обів’ю. А найвищим критерієм визнання по-
етичної творчості А. Малишко висуває слово-спів Т. Шевченка:
Де, наче сурма, спів Тарасового слова.
Слово у мовотворчості А. Малишка — це суспільний фе-
номен, характерна ознака нації: Я з тобою навпіл все життя
поділю:/ Хліб, і сіль, і краплину гіркого жалю,/ …Клекіт серця
мого, розпашілого в слові,/ У твоє. У столітнє, як хочеш віллю.
Слово панує в суспільстві тоді, коли суспільство здатне збаг-
нути його мудрість. Автор репрезентує Слово як соціальний
(суспільний) набуток, що пройшов через його власну душу.
Незаперечним є факт, що концепт поетичної світобудови — це
поетичний образ, який набуває більш високого рівня узагаль-
нення: Що вам же, друзі, принести в слові/ Ті ж самі зорі, що
малинові./ І подих віку з новітнім громом,/ Як свист ракети
над отчим домом!
Життя Слова асоціюється в Андрія Малишка з існуванням
усього живого. Поет ніколи не заспокоювався на досягнутому.
Саме тому читачеві западає глибоко в душу філософія риторич-
ного запитання у вірші «Затихає робота поволі, поволі...»: Де ж
ти, слово моє? Може, знову повернемо/ І почнемо прожите з
початку?
Отже, ключовий мовний образ Слова в поезії А. Малиш-
ка — це і символ поетичної творчості, і конкретно-чуттєвий
образ взаєморозуміння, впливу, сили, зброї.
|