Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110482 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен / Л. Мацько // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 7-11. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-110482 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1104822017-01-05T03:03:05Z Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен Мацько, Л. Мовосвіт Андрія Малишка 2013 Article Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен / Л. Мацько // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 7-11. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110482 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Андрія Малишка Мовосвіт Андрія Малишка |
| spellingShingle |
Мовосвіт Андрія Малишка Мовосвіт Андрія Малишка Мацько, Л. Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мацько, Л. |
| author_facet |
Мацько, Л. |
| author_sort |
Мацько, Л. |
| title |
Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен |
| title_short |
Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен |
| title_full |
Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен |
| title_fullStr |
Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен |
| title_full_unstemmed |
Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен |
| title_sort |
мовна особистість а. малишка як лінгвокультурологічний феномен |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Мовосвіт Андрія Малишка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/110482 |
| citation_txt |
Мовна особистість А. Малишка як лінгвокультурологічний феномен / Л. Мацько // Культура слова. — 2013. — Вип. 78. — С. 7-11. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT macʹkol movnaosobistístʹamališkaâklíngvokulʹturologíčnijfenomen |
| first_indexed |
2025-07-08T00:39:24Z |
| last_indexed |
2025-07-08T00:39:24Z |
| _version_ |
1837037168094085120 |
| fulltext |
Любов Мацько
Мовна особистість
а. Малишка як
лінгвокультурологічний феноМен
Сьогоднішнє в мені живе з віками
(Андрій Малишко)
Талант Малишка — це любов,
а любов завжди народжується з правди
(Дмитро Павличко)
Лінгвоперсонологія — це новий напрям лінгвістичних до-
сліджень, присвячених вивченню мовної особистості, чинни-
ків її формування, становлення і розвитку.
Особистість молодої людини формується переважно на
мові, на її лексико-понятійному арсеналі та її засобами, і роз-
кривається як індивідуальність. Видатний український лінгво-
філософ О. О. Потебня писав: «Мовна індивідуальність виді-
ляє людину як особистість, і чим яскравіша ця особистість, тим
повніше вона відображає мовні якості суспільства» (Потеб-
ня О. О. Естетика і поетика слова. — К., 1985. — С. 48).
У висловленні мовна особистість реалізує об’єктивні фо-
нові знання соціуму і суб’єктивні, ті, що вирізняють індивіду-
альність на тлі лінгвальних смаків епохи. Мовна особистість
завжди існує в певному часопросторі — актуалізованих ідей,
концептів і концепцій, понять, значень, смислів і образів, сте-
реотипів мовної поведінки, що виформувалися і діють у пев-
ний час і в конкретній лінгвокультурній спільноті.
моВоСВіт
андріЯ маЛиШКа
культура слова №78’ 20138
Мовна особистість письменника також формується під
впливом цих чинників, і створені ним тексти стають надбан-
ням національної культури та історії літературної мови. Саме
вони та узагальнення, сформульовані в науково-дослідницькій
літературі про творчість письменника, і є тим надійним мате-
ріалом, на основі якого можна створити модель-образ творчої
індивідуальності.
Яким же постає Андрій Самійлович Малишко як мовна осо-
бистість у контексті лінгвокультурологічного аналізу?
Українськість поета була вродженою, вона творилася сила-
ми української землі, її природою, родиною, родом і народом,
його щоденним буттям, його історією, культурою, особливо
народнопісенною, живою розмовною мовою середньої Наддні-
прянщини, яка була і є осердям української літературної мови.
«Вона [українськість. — Л. М.] сиділа в Малишкові, як сидить
ядро у шкаралущі горіха. Це відчували всі, хто був не обділе-
ний слухом на слово» (Базилевський В. О. Поет прямої мови,
або «серця яр чудесна». Передмова // Малишко А. Далекі орбі-
ти. Вибрані твори. — К., 2004. — С. 29; далі — Базилевський).
Українськість А. Малишка виявляється в його органічному
слововживанні, характерному для поетичної оповідності: Ти
мене накличешся ночами,/ Несучи розлуку за плечами,/ І нави-
глядаєшся одна./ Настраждаєшся в своїй надії,/ Пригадаєш
літа молодії,/ Рідну землю, де гуде війна./ Ти іще накличешся в
тривозі/ І навиглядаєшся вночі! (Із циклу «Україно моя»).
Епічності надають поетичним контекстам і римовані, рит-
мізовані розповідні синтаксичні конструкції, у яких сконцен-
тровано не мовно-естетичний образ-узагальнення, а саме по-
дійність, що притаманна жанрові поеми. Пор., як А. Малишко
штрихами створює панорамну картину з оповідачем у її центрі
(і річ сповага вів): П’ятірка сивих плотарів/ Сиділа в тінях
яворів./ Варили кашу на триніжку,/ А молодий козячу ніжку/
Смоктав і річ сповага вів. Так само на оповідність ритмізова-
ного синтаксису вказує темпоральний компонент (об тій годи-
ні): Об тій годині/ Знайшли їх трьох в оцій долині:/ Один юнак,
а два — в літах («Прометей»).
Часом, як і в живій мові, приєднується ніби випадкове,
додаткове словосполучення, а насправді у ньому суть думки:
Мовосвіт андрія Малишка 9
Ворота впали, од воріт/ Сліди підкованих чобіт,/ Чужих чо-
біт, чужого слова.
Висока відповідальність поета за своє покликання, твор-
чість, мову і слово втілена в індивідуальних метафорах. У
Малишка слово — це метафорична конструкція, що може мати
різне образне значення, наприклад: Воно колись витало понад
юрмами,/ його лякали нагаєм і тюрмами/ За правди дзвін, як
золоті ключі./ Пішли на нього підступом й тортурами,/ Схо-
пили й розстріляли уночі./ Вродливе слово із очима карими/
Упало в попіл. І в тяжкім вогні/ Воскресло знов — не квіткою,
не маревом,/ А серцем стало, Й випало мені! («Слово»).
У поезіях «Одежа слова» (Мене народила доля/ Словом. Ого-
леним словом), «Володимиру Сосюрі» (О слово золоте, гар-
товане в горнилі/ Поетових думок, страждань і сподівань!/
Неси свої струмки, свої жадання милі,/ Як треба — стань ме-
чем./ Як треба — цвітом стань./ Незрадне і міцне…; І слово
те огнисте і суворе; Чи кувалось теє слово з крицею в гор-
нилі,/ Чи на пружнім корневищі бралося на силі,/ Чи на ниві
неозорій десь його начало,/ Що гарячим добрим квітом землю
заквітчало./ Що заходить щирим гостем в хату необжиту,/
Чорну хмару розбиває стрілами з блакиту,/ Палить серце
у людини іскрою живою,/ Крізь століття промовляє ніччю
грозовою,/ Не сивіє, наче мудрість, наче літа гожі,/ І стоїть,
і не вмирає в правди на сторожі) слово порівнюється з чи-
мось твердим, міцним, зі зброєю (криця, горнило, меч, стріла),
із тим, що збуджує конкретні відчуття, естетичне сприйняття
(цвіт, квіт).
Енергію словотворення передають динамічні дієслівні кон-
струкції на позначення тяжкої праці (кувати, палити, розбива-
ти) і її позитивної дії (квітчати).
Високе призначення рідної мови втілено в змісті метафори
мова — мати життя: Різець і молот гупає в граніт,/ Щоб ви-
кресати слово, хоч єдине,/ І вкласти в очі, губи кам’яні,/ Нехай
вони б вогнем заговорили/ Моєї мови — матері життя/ Від
колисання й до твердого ложа («Роздум»).
Екстравертність визначила міцність вербальної спро-
можності і мовної свідомості Андрія Малишка, адже він
сформувався в суперечливому й неспокійному, трагічному і
культура слова №78’ 201310
героїчному періоді життя українського народу в ХХ столітті.
У його бурхливих подіях чесно прожив свої 57 літ, долаючи
«компартійне» прямословіє родовою пам’яттю, повнокровніс-
тю української народної культури, народним складом думання,
моральним здоров’ям, чистотою помислів: «альфа і омега його
творчості звідти — з українського фольклору й Шевченка» (Ба-
зилевський, 8). Цим пояснюється народна оповідність текстів,
закоріненість у мелос пісні, думи, балади.
Про екстравертність особистості А. Малишка свідчать
слова його поетичного побратима, визначного українського
поета Д. Павличка: «Невтомний трудівник [курсив наш. — Л.
М.], сказати б точніше, добровільний каторжник свого жор-
стокого натхнення, Малишко був людиною вогнистого тем-
пераменту. Ніжність, невичерпні поклади якої йому подару-
вала природа, була в нього так само з горючого матеріалу. Він
не міг написати ні рядка без пожежі в грудях, без клекоту кро-
ві в жилах, без вогненного перевтілення в образ чи ідею свого
задуму. Кожен раз наново голим нервом сприймав Малишко
радощі і печалі людського життя, веселощі і смуток природи…
щоразу по-новому переживаючи муку віднаходження найвід-
повіднішого слова для свого почуття» (Павличко Д. В. Сонця
і правди сурмач. Передмова // Малишко А. Твори в десяти то-
мах. — Т. 1. Поезії. — К., 1972. — С. 6).
Ставлення до народу як найвищої цінності засвідчують
слова А. Малишка, сказані про війну: «У той тяжкий час, мож-
ливо більше ніж будь-коли, ми зрозуміли, що народ вічний
[курсив наш. — Л. М.], що силі його немає краю, що не може
бути кінця його мові, його пісням, його творчості».
Любов до матері, родини, що сповнювали поета, стали ще
одним мотиваційним стимулом його самовираження через ху-
дожнє слово. «Малишко став поетом материнського смутку і ма-
теринської величі, він пережив — і відбив це у своєму серці —
всі почуття, які йшли материнськими стежками в його душу…
Вірш «Мати» («Чорна хмара вкриває півнеба з дніпрового
краю») має всі найважливіші риси поетики Малишка — пісен-
ність, розмовний ритм, новаторську інтерпретацію традиційних
національних образів. Його зараховуємо до шедеврів не тільки
української, але й світової лірики усіх часів» (Базилевський, 29).
Мовосвіт андрія Малишка 11
Тропеїчність поетичної мови. Є поезії, що складаються
суцільно з метафоричних конструкцій з епітетами, порівнян-
нями, гіперболами, що виражають символічні образи великої
смислової концентрації: Україно моя, мені в світі нічого не
треба/ Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.
В описі сну пораненого солдата показано, як «вітер — птах,
Отой, що виріс у житах, що гне дуби, як буйні коні» б’ється зі
смертю, що прийшла забрати солдата. Він метнув на неї «гори-
кручі, / Аж захитались небеса. / Вона на нього — сліз потік, /
Полки журби — збирала ж вік. / А він — цвітінням./ Літнім
громом. / Огнем любові, всім відомим…». Та смерть «За косу й
знову за старе. / А він снаги узяв між люди, / Гарячим щастям
їй у груди…». «Він блискавицею до ніг, / Хлібами, плодом, все,
що міг, / Зібрав». … «А костомаха знай регоче»…». І просить
вітер у бійця: «Постій зі мною до кінця». І людським серцем —
в очі смерті, / Спалив, стоптав кістки потерті! / Ще є в людей
такі серця» («Прометей»).
Пісенність мовостилю. В українській літературі ХХ сто-
ліття А. Малишко продовжував тематично й ідейно славний
ряд поетів-побратимів П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського,
помітно вирізняючись серед них як поет-пісняр. Його поезії
«Колгоспний вальс», «Білі каштани», «Ми підем, де трави по-
хилі», «Рідна мати моя», «Пісня про вчительку», «Чому ска-
зати й сам не знаю», «Цвітуть осінні тихі небеса», покладені
на музику П. Майбородою, Г. Майбородою, О. Білашем, стали
пісенними перлинами, прецедентними текстами, поповнили
лінгвокультурну концептосферу української мови. Глибиною
почуттів і щирістю мови вони зворушують і сучасних слухачів.
|