Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга
Про видання творчої спадщини Олени Теліги: Теліга О. О краю мій...: Твори, документи, біографічний нарис. – 2-ге вид., випр. і допов. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2006. – 496 с.; іл....
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11054 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга / О. Сінченко // Слово і Час. — 2006. — № 9. — С. 79-80. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-11054 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-110542013-02-13T02:25:16Z Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга Сінченко, О. Рецензії Про видання творчої спадщини Олени Теліги: Теліга О. О краю мій...: Твори, документи, біографічний нарис. – 2-ге вид., випр. і допов. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2006. – 496 с.; іл. 2006 Article Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга / О. Сінченко // Слово і Час. — 2006. — № 9. — С. 79-80. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11054 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Сінченко, О. Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга |
| description |
Про видання творчої спадщини Олени Теліги: Теліга О. О краю мій...: Твори, документи, біографічний нарис. – 2-ге вид., випр. і допов. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2006. – 496 с.; іл. |
| format |
Article |
| author |
Сінченко, О. |
| author_facet |
Сінченко, О. |
| author_sort |
Сінченко, О. |
| title |
Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга |
| title_short |
Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга |
| title_full |
Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга |
| title_fullStr |
Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга |
| title_full_unstemmed |
Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга |
| title_sort |
тонкий лірик і лицар чину – олена теліга |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11054 |
| citation_txt |
Тонкий лірик і лицар чину – Олена Теліга / О. Сінченко // Слово і Час. — 2006. — № 9. — С. 79-80. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT sínčenkoo tonkijlírikílicarčinuolenatelíga |
| first_indexed |
2025-07-02T13:19:37Z |
| last_indexed |
2025-07-02T13:19:37Z |
| _version_ |
1836541414537691136 |
| fulltext |
Слово і Час. 2006 • №9 79
навіть інтимність документалістики залишаєть2
ся чи не єдиним потужним джерелом реального
осмислення буття засобами художнього слова.
Саме тому подібна література хвилює сучасного
читача більше, ніж будь2які підчищені, вихоло2
щені умоглядні побудови чи авангардистські ви2
верти.
3. “[…] У літературі другої половини ХХ сто2
ліття не існує чіткої межі між сферами белетрис2
тики й не2белетристики, між різними типами
творчості — реалістичним / міметичним, нереа2
лістичним / модерним, класицистичним. Бо не2
можливі в сучасному світі ті критерії естетичного,
які були чинними до епохи концтаборів. Зате за
відсутності таких меж склалися умови, у яких нова
епоха — пост2постмодерна — муситиме вироби2
ти нові цінності й підходи до художнього / прав2
дивого / істинного / прекрасного / рятівного
Слова” (С.425).
Проблема осмислення табірного тексту, зви2
чайно, не може вміститися в межі рецензованої
монографії, хай і обсягом у півтисячі сторінок:
надто об’ємна ця проблема. Цілий універсум, зі
своєю ієрархією та міфологемами, аксіологією
та етикою, універсум, який великою мірою впли2
нув на формування наших стереотипів і ціннос2
тей, не осмислений, не пережитий критичною
рецепцією, не інституалізований як досвід. Пер2
шим вагомим кроком у напрямку такого осмис2
лення стала рецензована книжкаН.Колошук.
Монографія захоплює емоційним, а подеколи
пристрасним стилем викладу і як кожна талано2
вита наукова праця спонукає до дискусії та
відкриває нові перспективи дослідження.
Лілія Лавринович
ТОНКИЙ ЛІРИК І ЛИЦАР ЧИНУ – ОЛЕНА ТЕЛІГА
Теліга О. О краю мій...: Твори, документи, біографічний нарис. – 2<ге вид., випр.
і допов. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2006. – 496 с.; іл.
Феномен празької поетичної школи, її мис2
тецькі пошуки й естетичні набутки з виданням
творів Євгена Маланюка, Олега Ольжича та
інших митців покоління 20–302х років ХХ сто2
ліття, поволі перетворюється в інтегровану час2
тину української культури, вносить у неї сильний
ідеолого2естетичний струмінь, що означував
цілу європейську культуру того часу. Поза сумн2
івом, позбавлене популістського характеру ви2
дання творів Олени Теліги, з усвідомленням
серйозності репрезентованого матеріалу, не
лише доповнює спадщину празької школи, але є
вагомим внеском у розвій вітчизняного літера2
турного процесу.
Видання творчої спадщини Олени Теліги, яке
здійснила доктор історичних наук Надія Миро2
нець, можна назвати найповнішим не лише в Ук2
раїні, а й за її межами. Книжка “О краю мій...”
увібрала в себе всю відому поезію, прозу, публі2
цистику, літературознавчі відгуки й рецензії Оле2
ни Теліги (окремим томом вийшов її епістолярій).
Видання містить об’ємне історико2біографічне
дослідження, упорядника й коментатора тому
Надії Миронець, у якому не лише розгорнуто хро2
нологію життя поетки, а й осмислюється її місце
в літературному процесі й духовному житті ук2
раїнського народу. Бібліографічний покажчик
творів Олени Теліги та досліджень про неї надає
виданню наукового статусу і створює можливість
прослідкувати історію рецептивного осягання її
творчості.
Так уже сталося, що більшість митців (Т. Шев2
ченко, В. Стус) утверджуються в масовій свідо2
мості радше у статусі національних
героїв2мучеників, ніж митців, і не можуть уник2
нути надмірної політизації. Це стосується й по2
статі Олени Теліги. Якщо провести соціологічний
аналіз уподобань читача заполітизованих ав2
торів, то зрозуміло, що Олена Теліга для нього
80 Слово і Час. 2006 • №9
передусім політична діячка і жертва терору. На2
правду замкнене коло. Проте не слід забувати,
що Олена Теліга – одна з найяскравіших поста2
тей в українській поезії 302х років минулого сто2
ліття. В її особі органічно поєднаний тонкий лірик
і лицар чину. Це людина потужного екзистенцій2
ного напруження, сповнена жертовності й пори2
ву цю жертовність зреалізувати. Формуючись під
впливом інтегрального націоналізму Дмитра
Донцова, чи могла вона в інший спосіб прожити,
власне, пережити, те, що не вписувалося в систе2
му її моральних імперативів? Згадаймо повість
Юрія Косача “Еней та життя інших”, де в образі
свого героя Ирина автор показує трагедію ціло2
го покоління, вихованого для звитяжства й жер2
тви в ім’я розбудови державності й
неспроможного вижити в умовах інших ціннісних
координат. Таке прагнення зумовлювалося жор2
стким способом життя, виповненням ригоризму
й незмиримості з рутиною. Лицарство, помноже2
не на непрагнення прослави, – це плата цілого
покоління українців за рабськість духовної
історії їх попередників, заглушності будь2яких
державницьких ідей. Письменниця була чільним
представником цього покоління, що неодмінно
мало вплинути і на її творчість.
Олена Теліга досить цільна у спрямуванні своєї
творчості, кожен рядок її поезії – рух до вдоско2
налення себе як громадянки, як українки. Пере2
виховання читача, витворення з нього звитяжця
духу, а ширше – створення передумов до мен2
тального перелому української нації – головне
завдання авторки. Здається, важко відділити Те2
лігу2поетку від Теліги2політика, і спроби це зро2
бити наражаються на голу риторику. Безперечно,
сьогоднішні естетичні пріоритети розмежовують
естетику й ідеологію, але в 302х роках ХХ сто2
ліття саме це сполучення становить категорію
прекрасного, виступає як одне з основних кри2
теріїв художності твору. Своєрідна тоталітарна
естетика характерна й для творчості Теліги. Її
поезія, з одного боку, вливається в загальний
струмінь Празької школи, а з другого – поринає
в царину глибокої й ніжної жіночої лірики.
Саме наголошення власної жіночості – влас2
тиве не лише поезії, а й публіцистиці Олени Тел2
іги. Письменниця постає в ролі вправної
полемістки, що дає їй змогу вибудовувати влас2
ну конструктивну творчу програму виховання
нової українки – жінки2європейки. У статті з
дещо екстравагантною назвою “Якими ви нас
прагнете?”, полемізуючи з фашистськими й фе2
міністичними поглядами на роль жінки в того2
часному суспільстві, авторка вказує на те, що
жінка має поєднувати в собі “діяльність,
свідомість, чин з правдивою жіночістю”, вона на
рівні з чоловіком несе відповідальність за націю.
На це звертає увагу й Надія Миронець, розгорта2
ючи перед читачем історію стосунків письмен2
ниці з Михайлом Телігою, Наталею
Левицькою2Холодною, Дмитром Донцовим,
Євгеном Маланюком, переплетену із психологі2
чними колізіями особистісного плану й умовами
перебування в діаспорному середовищі. Це дає
змогу уявити духовну атмосферу, в якій форму2
валася поетка. Вона пройшла нелегкий шлях від
манкуртизму до усвідомленого прийняття украї2
нства як протесту проти ксенофобії російської
імперської ментальності й виконання власної,
сформованої часом й особистісною потребою,
жертовної місії.
Попри те, що все2таки бракує розлогого літе2
ратурознавчого коментаря і якісного художньо2
го аналізу, слід віддати належне упоряднику й
авторові дослідження про Олену Телігу за опра2
цювання значного фактологічного матеріалу.
Проте пересічному читачеві важко скласти уяв2
лення про місце творчості поетки в контексті ук2
раїнської літератури.
Отже, творчість Олени Теліги нарешті пред2
ставлена в Україні повноформатно, а те, що це
перевидання, значно перероблене й доповнене,
свідчить не лише про зростання інтересу до її
спадщини, а й про сумлінність й послідовність
дослідниці й популяризаторки її творчості. Це дає
підставу сподіватися, що творчість письменниці
посіла вагоме місце в українській літературі.
Олексій Сінченко
* ' Цього року відзначаємо 125'річчя від
дня народження Степана Чарнецького '
молодшого сучасника й однодумця Івана
Франка, а також ' 100'річчя “Молодої
Музи”.
МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ЕТЮД НА ТЛІ ЛЬВОВА *
Мориквас Надія. Меланхолія Степана Чарнецького: Есей. < Львів: Світ, 2005. <
384 с., іл.
Авторка визначила свою книжку як “Есей”.
Якщо брати класичне визначення цього жанру,
як його подає Українська літературна
енциклопедія (“жанр художньо2
публіцистичної, науково2популяризаторської
творчості, характерний вільним, не
обов’язково вичерпним, але виразно
|