Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111322 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці / С. Бибик // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 184-191. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-111322 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1113222017-01-10T03:03:58Z Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці Бибик, С. Усна мова. Вимова. Наголос 2013 Article Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці / С. Бибик // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 184-191. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111322 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Усна мова. Вимова. Наголос Усна мова. Вимова. Наголос |
| spellingShingle |
Усна мова. Вимова. Наголос Усна мова. Вимова. Наголос Бибик, С. Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Бибик, С. |
| author_facet |
Бибик, С. |
| author_sort |
Бибик, С. |
| title |
Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці |
| title_short |
Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці |
| title_full |
Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці |
| title_fullStr |
Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці |
| title_full_unstemmed |
Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці |
| title_sort |
повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Усна мова. Вимова. Наголос |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111322 |
| citation_txt |
Повсякденна аудіокультура в українській радіопубліцистиці / С. Бибик // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 184-191. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT bibiks povsâkdennaaudíokulʹturavukraínsʹkíjradíopublícisticí |
| first_indexed |
2025-07-08T01:57:54Z |
| last_indexed |
2025-07-08T01:57:54Z |
| _version_ |
1837042106364854272 |
| fulltext |
Світлана Бибик
повсякдЕнна аудіокультура
в українській радіопубліцистиці
В українському повсякденні велику роль відіграє аудіоін-
формація, яку ми отримуємо з радіо- та телеефіру, під час на-
вчального процесу, у напівофіційному чи приватному спілку-
ванні. Кожна із ситуацій має специфічні способи передавання
знання, виявлення зацікавлення предметом розмови. Серед усіх
відомих сфер поширення певних відомостей саме радіопублі-
цистика є універсальним тематичним джерелом, орієнтованим
на різновікову аудиторію слухачів, на людей із різним соціаль-
ним статусом та зацікавленнями. Особливість сучасних радіо-
ефірів — це інтерактивність, тобто вияв бажання й готовності
мовців до висловлення своїх позицій з обговорюваної пробле-
ми у прямому ефірі, готовність сприйняти чи не сприйняти
позицію партнера, готовність до активної взаємодії, «живого»
спілкування, яке сприймає численна аудиторія радіослухачів.
Повсякденну аудіокультуру в радіопубліцистиці можна роз-
глядати з кількох позицій: як етикет спілкування, як жанрово-
композиційні рамки передачі, як культуру усної мови. Перші
два підходи поєднуються в реальній комунікації, оскільки
учасники радіодіалогів — ведучий-журналіст та інтерв’юер чи
додзвонювач — виконують певні ролі, що зобов’язують їх вжи-
вати чи не вживати конкретні звороти, кліше, або стереотипні
висловлення. Третій підхід до аналізу аудіокультури радіоефі-
ру примушує нас зробити акценти на ситуативних особливос-
уСна моВа.
ВимоВа.
нагоЛоС
усна мова. вимова. наголос 185
тях живомовного спілкування, які в писемній практиці нерідко
вважають помилкою.
Отже, які типові мовні формули характерня для радіо-
інтерв’ю, в його вступній, основній діалогічній та завершаль-
ній частинах?
Вступ, або ознайомлювальна інформативна частина типо-
вого інтерв’ю, охоплює такі тематичні блоки: репрезентаційна
інформативно-ознайомлювальна, контактовстановлювальна
етикетна. Репрезентаційна частина — слова ведучого, який
окреслює тему, проблему інтерв’ю, знайомить аудиторію ра-
діослухачів із гостем студії. Цей сегмент передачі може почи-
натися так: Про долю головного фінансового документу [Тут
і далі по тексту збережено й подано орфографічний запис ви-
словлень учасників радіоефіру без редакції; правильно — до-
кумента] країни на наступний рік / можливість ухвалення
парламентарями закону про вибори Президента України та
перспективи зміни голови НБУ до президентських виборів го-
воритимемо сьогодні з Володимиром Бондаренком; У студії
Ірина Коваль і гість / народний депутат України / голова Ко-
мітету Верховної Ради України з питань національної безпеки
і самооборони Анатолій Гриценко. У цій частині радіопередачі
журналіст презентує і себе: У студії Тарас Андрухович. Ефір
може починатися з актуалізації місця події: Шановні слухачі /
у нас в ефірі передача обласного радіо «Маю що сказати»; Го-
ворить Вінниця. В ефірі радіокомпанія «Місто над Бугом». У
такому разі слухач сприймає радіоефір як спільний з працівни-
ками радіо та гостями в студії часопростір.
Невіддільний складник аудіокультури — це контактовста-
новлювальна етикетна частина, коли ведучий звертається: Ві-
таю радіослухачів; Вітаю; Добридень / Віталію!; Вітання /
Ірено; Пані Олю / я радий вітати вас в нашій студії.
У діалогічній частині жанру радіодіалогу-інтерв’ю основ-
не — запитання, що стимулює спілкування. Запитання скла-
дається з кількох частин: контактовстановлювальна етикетна,
власне запитальна. Контактовстановлювальна етикетна части-
на запитання містить такі компоненти: кліше-констатація фак-
ту запитання (Пані Олю / вам запитання / яке стосується /
практично / того ж самого; Пане Олександре / ви як пред-
культура слова №79’ 2013186
ставник Компартії / скажіть / будь ласка); кліше-інтенція
(Хочу запитати / отче / у вас; Я хотіла би / щоб ви проко-
ментували зміни до Закону про пенсійне забезпечення звільне-
них від військової служби); кліше-заохочення (Можливо / Во-
лодимир Дмитрович знає?; Степане Ільковичу / ваша точка
зору з приводу грипозного фінансування?); кліше-імператив
(Отже / пані Ларисо / про які документи іде мова? Назвіть
/ будь ласка / перелік документів); сценарні кліше, характерні
для жанру радіоінтерв’ю, спрямовані на повернення до теми,
мікротеми (Давайте повернемось до крутянської трагедії; Я
пропоную від грипу перейти до виборів / тому що в нас ці дві
теми дуже щільно переплітаються).
Власне запитальна частина містить: інформаційно-кон-
статаційний складник (Отже / Президент України Віктор
Ющенко вимагає від уряду негайно внести на розгляд Верхо-
вної Ради проект держбюджету на 2010 рік. Які загрози / на
ваш погляд / несе неухвалення цьогоріч головного фінансово-
го документа країни на наступний рік?; Давайте поговори-
мо про мрії. Про що ви мрієте) або становить лише питання
(Чому / дійсно / якщо ви змогли виділити 600 мільйонів на бо-
ротьбу з грипом / не можете коаліцією зібратися і ухвалити
держбюджет на наступний рік?).
Той, до кого адресоване питання, відповідаючи, також до-
тримується етикетних рамок. Це виявляється у його мовній по-
ведінці в контактовстановлювальній етикетній частині відпо-
віді, наприклад: Дякую за запитання. Я чудово розумію нашу
позицію. Основна відповідь містить різноманітні метадискур-
сивні висловлення, тобто елементи, що забезпечують структу-
рування спілкування. Отже, вживає журналіст висловлення-за-
чини з нагадуванням того, про що вже говорилося попередньо
(І сьогодні до мене зверталися з тим же питанням вдови
загиблих); характерні для мови ведучого програми аудіальні
метадискурсивні висловлення (Я хотів би сказати / що уряд
тиснув на НБУ специфічними…), візуальні (Давайте глянемо
/ як держбюджет надійшов до Верховної Ради і як він розгля-
дався); кінестетичі (Давайте / ми / е / якраз вернемося до / е-е
/ початку створення світу / до Книги буття і якраз для того
/ щоб зрозуміти ці слова); дигітальні (Я думаю / що це буде
усна мова. вимова. наголос 187
складне питання / тому що ті гроші / які виділені сьогодні /
використані не будуть); структурувальні (Перше. Я особисто
/ партія «громадянська позиція» / яку я очолюю / зробить усе /
щоб це відбулося) та деякі інші.
Має свої особливості і завершальна частина радіодіалогу.
Так, прикінцеве слово ведучого складається з кліше-подяки
(Дякую / Віталію; Я дякую за участь нашому гостю — на-
родному депутату України / голові Комітету Верховної Ради
України з питань національної безпеки і самооборони Анато-
лію Гриценку. Радіослухачам — за увагу); кліше-побажання
(Залишається побажати вам творчих успіхів і реалізації
усього задуманого; кліше-прощання (На цій не зовсім позитив-
ній ноті ми маємо попрощатися) або ж висловлення, де уза-
гальнюється зміст передачі.
Інтерактивний радіодіалог з масовою аудиторією перед-
бачає спілкування з «третіми особами» — додзвонювачами
(рідше — дописувачами, тобто тими, хто надсилає листи, SMS-
повідомлення до студії або ж через Інтернет в онлайн-режимі).
Ці моменти у спілкуванні ведучий також виділяє: зауважує про
приєднання до діалогу інших мовців, про технічні можливості
спілкування студійців із широкою аудиторією. Тому ведучий
вживає спеціальні кліше-нагадування: Як у кого виникнуть пи-
тання до Миколи Васильовича або виникне бажання висловити
свою думку щодо обговорюваної проблеми / телефонуйте до
нас за контактним телефоном у студії 52-46-81. Повторюю
52-46-81; Телефон у студії / за яким можна поставити запи-
тання — 26610. За допомогою кліше-звертання, кліше-імпера-
тива ведучий (журналіст) констатує початок ефірного спілку-
вання зі студією (Є наш активний телефонний слухач вже на
лінії. Я прошу його представитися / сказати / кому ви адре-
суєте своє запитання і лаконічно його сформулювати. Будь
ласка / говоріть / ви в ефірі; Ще один слухач з нами на зв’язку
за номером телефону 235-41-41. Доброго дня вам). Важливий
етикетний момент — висловлення вдячності за участь у діало-
зі: Дякуємо вам за дзвінок.
Слухач також по-своєму включається у спілкування з ра-
діостудією. Традиційно вживають кліше-привітання (Добрий
день), кліше-самопрезентації (Це пан Василь зі Львова), кліше-
культура слова №79’ 2013188
подяки (Саме перше / дуже дякую / що запросив Миколу Лаза-
ровича / який говорить змістовно / дотепно і розумно) тощо.
Важливу й специфічну функцію в живомовному спілкуван-
ні під час радіоефіру виконують в к а з і в н і з а й м е н н и -
к и, які підкреслюють тему висловлення, виступають у ролі
посередника між мовними та немовними компонентами радіо-
публіцистичного дискурсу. Для мовця в ситуації безпосеред-
нього спілкування вказівні займенники це, оцей, той, цих, ці,
ця, це, оці є своєрідним опертям у побудові висловлення: І я /
власне / думаю / що оці всі питання / що їх піднімав пан Ма-
зур / вони всі вирішуються у великій концепції; Разом з тим
цей транспорт не може рухатися у відповідний час у зв’язку з
тим / шо навколо припарковані автомобілі / які унеможливлю-
ють нормальний рух.
Особливими функціями координаторів внутрішньотексто-
вих зв’язків наділені ч а с т к и, які виділяють намір до гово-
ріння, тему висловлення, відокремлюють її від реми, сегменту-
ють висловлення. Насамперед відзначені активністю вказівні
частки от, ото, то, це, оце, ось: Пане Анатолію / у нас неба-
гато часу. Буквально 3 хвилини. Але я не можу вас не спита-
ти: от ви зможете в опозиції об’єднатися до парламентських
виборів?; А от я хочу вашу точку зору коротко. От ви проко-
ментували / от ваші слова шоб прокоментувати. Анафоричні
частки надають висловленню не лише експресивності, але й
створюють у радіоефірі відчуття повсякденності. Ці одиниці
мови є знаками спонтанності висловлення, оскільки засвід-
чують паузацію мовного потоку у зв’язку із затримкою мово-
мисленнєвих процесів.
У досліджуваних аудіотекстах виокремлено й роль часток
от, ось, які посилюють фрагментацію висловлень, їх постпо-
зицію в ритмічній структурі висловлення. Ці частки квазісе-
мантичні, оскільки в усній мові фактично виконують функцію
вокального жесту, вербалізують певну зупинку в мовомислен-
нєвому потоці. Вони є частками-демонстраторами, додаткови-
ми до інтонації засобами логічного виділення. Наприклад: Зо-
всім недавно я докоряв себе тим, що / я не прочитав «Братья
Карамазови». От; З тих же кубиків дитина може створити
зоопарк. Ось.
усна мова. вимова. наголос 189
Ще один важливий засіб координації внутрішньотекстових
зв’язків — видільно-підсилювальна частка ну. Її також квалі-
фікують як вокальний жест. Ця частка нерідко передує іншому
сполучному елементові висловлення — вказівній частці: Ну це
/ мабуть / займе багато часу / але я думаю / радіослухачі всі
розуміють / про що йде мова.
Зафіксовано випадки, коли частка ну засвідчує невпевне-
ність, нерішучість у ословленні думок, як-от: Ну сама кон-
струкція питання / що в Тернополі / де до влади прийшли
консолідовано регіонали і представники Балоги / що від ор-
ганізацій не приймають… Ну є обласна рада / і чому вона
мовчить / якщо таке є? Чому ці питання відносяться до
прем’єра?
Відзначаємо виокремлювальну функцію часток знову-таки,
все-таки, просто в усному спонтанному радіопубліцистично-
му висловленні: Все ж таки я отак подумала / що якщо ко-
лектив створювався восени / то має бути відповідний настрій
такий меланхолічний / осінній / такий...
Локальний прислівник там в усному спонтанному ви-
словленні також виконує функцію частки: Батьки купують ті
іграшки / які діти бачать у мультиках / там / які поширені.
Тому частіше купують / там Кітті / Барбі.
Прислівник дійсно так само набуває в усному спонтанному
мовному потоці виокремлювальної функції, уподібнюючись до
частки: А це якраз ми пожинаємо плоди отих всіх / вибачте
на слові / але я не можу іншим назвати / як бредових якихось
ідей реформування і політичного / і адміністративної рефор-
ми / яку нам нав’язували / давайте / проведемо / замість того
/ щоб / дійсно / передати на місця владу народу. Тобто / ну /
передати всі функції / дійсно / органам самоврядування / які б
вибиралися / які б створювали виконкоми.
Як питання культури мови та специфічний момент в усному
спілкуванні розглядаємо порядок слів. Характерно, що репліки
радіодіалогів мають такі характерні ознаки усно-розмовного
синтаксису: а) позиція прикметника після іменника на зразок:
Тому доповнилися тексти лірикою українською / доповнилися
піснями патріотичними; б) позиція дієслівного присудка є
в кінці висловлення, як-от: Руйнуються тротуари / величезні
культура слова №79’ 2013190
ями є; в) позиція видільних часток у кінці речення на зразок:
І пані Олю / я хотів також сказати про те / що політологи
прогнозують / що найжорсткіша боротьба вестиметься саме
між БЮТом і мегаблоком / оскільки питання йде про канди-
датуру прем’єр-міністра знову ж таки; Воно стає нецікаво
просто; г) інверсійний порядок слів, зумовлений потребою ви-
сунення на перше місце того, що є інформативно важливим:
Витягуються всі програми соціальні / важко / але витягу-
ються; Бондар як поет прекрасний / Євгенія Кононенко дуже
радує такими простими і такими дуже якимись справжніми
речами; ґ) відсунення оцінних акцентів на кінець висловлення:
Жоден інвестор не вкладне гроші у будівництво паркувальних
зон / поки у нас паркування є стихійне.
Радіодіалог-інтерв’ю — це живомовне усне спілкування.
Характерно, що усність «провокує» появу у висловленні роз-
мовної лексики. У статусі літературної вона може виграшно
увиразнити думку, а позалітературна — небажана в публіцис-
тичному стилі. Ця лексика виступає знаком розкутості, без-
посередності в мовній поведінці учасників діалогу. Пор. такі
іменники (І якби не оці політичні козні / які в нас будуються
зараз / якби не оце протистояння політичне / я вважаю / що
результати діяльності навіть того ж уряду Віктора Янукови-
ча були б набагато кращими / і вони були б на користь Укра-
їни; Знаєте / ми тут не у війнушку гратися зібралися / тому
про ненапади і все інше / це трошки / можливо / скажемо / не
ті слова; Якщо є покидьки / а вони є в будь-якій команді / то
треба їх просто позбавлятися), прикметники (А це якраз ми
пожинаємо плоди отих всіх / вибачте на слові / але я не можу
іншим назвати / як бредових якихось ідей реформування і по-
літичного / і адміністративної реформи / яку нам нав’язували;
До тих пір / поки ми не відкрили вулицю Винниченка і не пус-
тили частину транспорту тудою / ми мали страшні пробле-
ми на вулиці Підвальній і не знали / що робити), здебільшого
ж — це дієслова (Ну в нас прем’єр-міністр взагалі на закони і
Конституцію може наплювати / вона може сказати / що не
буде закон виконувати / для неї це нецікаво / вона конституцію
не виконує і так дальше; А гавкати з усіх підворотен на цей
бюджет ну всі вже звикли).
усна мова. вимова. наголос 191
Розмовна лексика — це й поширені в мові універбативи, що
економлять мовні зусилля, наприклад, у такому контексті: Жо-
ден студент / жоден пенсіонер / бюджетник не постраждав /
нікому не була затримана навіть на один день виплата коштів.
На жаль, сучасний радіоефір не позбавлений периферійних
позалітературних елементів — жаргонізмів (Але головне не зо-
всім обломатися / якщо ти це хочеш далі робити / а зрозуміти
/ ну / що власне тут є твоє) та сленгізмів (Гроші вони взяли / а
потім зробили те / що в Донецьку називають кидалово; Ну це
вже такі якісь лейбли / знаєш; Шось ну / звичайно / там впли-
ває / тому шо помінявся лайфстайл). Пейоризована лексика в
мові депутатів, письменників, тобто інтелектуальної еліти, об-
нижує стилістичний регістр висловлення до фамільярно-роз-
мовного. У «чужому» радіоефірному середовищі такі мовці
позиціонують свої оцінки як у сфері повсякденно-побутової
культури, звично, без «купюр», що, безумовно, порушує сти-
льову норму спілкування.
Отже, в усному живому спілкуванні, яким є радіоефір,
інтерв’ю, поєднуються різні елементи повсякденної аудіокуль-
тури — лексико-фразеологічні, синтаксичні, ситуативні, що
сприяють ефективності спілкування та взаєморозуміння як у
студії, так і поза її межами — з широкою аудиторією радіослу-
хачів.
|