З історії слова гостинець
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111324 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З історії слова гостинець / Т. Черненко // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 172-176. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-111324 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1113242021-07-14T22:31:21Z З історії слова гостинець Черненко, Т. З історії культури і писемності 2013 Article З історії слова гостинець / Т. Черненко // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 172-176. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111324 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності |
| spellingShingle |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності Черненко, Т. З історії слова гостинець Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Черненко, Т. |
| author_facet |
Черненко, Т. |
| author_sort |
Черненко, Т. |
| title |
З історії слова гостинець |
| title_short |
З історії слова гостинець |
| title_full |
З історії слова гостинець |
| title_fullStr |
З історії слова гостинець |
| title_full_unstemmed |
З історії слова гостинець |
| title_sort |
з історії слова гостинець |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
З історії культури і писемності |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111324 |
| citation_txt |
З історії слова гостинець / Т. Черненко // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 172-176. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT černenkot zístorííslovagostinecʹ |
| first_indexed |
2025-07-08T01:58:03Z |
| last_indexed |
2025-07-08T01:58:03Z |
| _version_ |
1837042116107173888 |
| fulltext |
культура слова №79’ 2013172
виданні «Панорама Мукачева», 27.04.2012); «Липовий» агент
ЦРУ прийшов в кіно у бронежилеті і з пістолетом (заголовок
новин «ТСН», ТК «1+1», 05.08.2013). Характерно, що в текстах
і заголовках ЗМІ слова липа, липовий часто беруть у лапки —
саме так виокремлюють переносне, але неусталене вживання
або вказують на позалітературний статус лексеми.
Отже, бачимо складний рух лексем липа, липовий із розмов-
ної мови загального вжитку до арго з розвитком нового зна-
чення, а потім у зворотному напрямку — з арго до розмовної
мови. Частотність уживання з часом стирає експресію, зумов-
лену свіжістю метафоричного образу, слово не сприймається в
узусі як ненормативне і через просторіччя поступово входить
до розмовної сфери літературної мови.
На нашу думку, арготизми липа, липовий правильно кваліфі-
кувати як омоніми до однозвучних слів із денотативною семою
«дерево».
Тетяна Черненко
з історії слова гостинець
У сучасній українській літературній мові слово гостинець
уживається в значенні ‘подарунок’, але мало хто із сучасників
знає, що воно ще донедавна побутувало як географічний тер-
мін із семантикою ‘тракт, дорога’.
Гостинець — це давнє спільнослов’янське слово, яке утво-
рилося ще на праслов’янському ґрунті. Словотвірно воно
пов’язане зі словом *gostь. У праслов’янській мові, як і в латин-
ській — hostis, ця лексема спочатку мала значення ‘чужоземець’,
‘ворог’, а потім — ‘приїжджий, купець, гість’. Від слова *gostь у
цей період утворюються похідні слова шляхом додавання суфік-
сів: *gostь + -inъ → *gostinъ ‘гостинність’, ‘гостинний’; *gostinъ
+ -ьсь → *gostinьcь ‘тракт, дорога, якою їхали гості-купці’.
У давньоруський період (приблизно в ХІІІ ст.) лексема
гостинець практично втрачає зв’язок зі словом гость, але
зберігає сему ‘дорога’ і стає географічним терміном зі зна-
з історії культури і писемності 173
ченням ‘тракт’, ‘дорога’, ‘велика дорога’. Це засвідчують дві
староукраїнські грамоти ХІV ст. (див.: Грамоти ХІV ст.). В од-
ній з грамот (з території Волині), датованій 8 грудня 1322 р.,
знаходимо інформацію про те, як князь Любарт Гедиміно-
вич дарує села на соборній церкві Іоанна Богослова в Луць-
ку: …отъ Бакъшыны горы до дороги Лисчинъское, а тою
горогою до перереского гостинца съ Луцка до Олыки, а по-
кинувши гостинецъ Олышский въ право, а другую дорогу до
Поддубецъ, поехати укгрунтъ Теременский на левой руце, а по
правой Поддубецъкий, просто ку гостинцу до Жыдичына отъ
Олыки, а покинувъши гостинецъ Колковъский, взяти въ лево
гостинцемъ до Жыдичына на западъ летний, по левой руце.
Теремский, а едучи дорогою зъ полмили на западъ зимный на
гостинецъ Луцкий — полеский, а оттоль до дороги, которая
идетъ зъ Жыдичына до Крупой, прозываемое Острозкое, по
половицы зъ Яровицею — по левой стороне Теременское. У
грамоті, написаній після 1349 р., йдеться про те, як Казимир,
король польський, дарує своєму слузі Івану дворища Заньво та
Микитино: …ω(т) бреховича дуб». по долhшьнии коньць. де-
речину гаику. а по путь полъдъга~цьскыи. а по гостиньць по
колъба~вьскыи.
У ХVІ ст. (1587 р.) зустрічаємо аналогічне вживання слова
гостинецъ на Київщині: …ани жадного члвка подданого εго мл. пна
Харлинского, ишли εсмо гостинцεм вεликом Киεвским, нε бываючи
у Хабном, алε пεрεшεдши мость чεрεз Ушу…(див.: СРУ, 78).
Староукраїнський географічний термін гостинецъ часто
поєднувався з топонімами: гостинецъ Олышский, гостинецъ
Колковъский, гостинецъ Луцкий, гостинцεм Киεвским, утво-
реними суфіксальним способом від назви міста (поселення).
Дослідник О. В. Крупка зазначає: «Гостинці споруджували-
ся для руху гужового транспорту і проходили основними тор-
говими шляхами; були головними магістралями й сполучали
великі міста та сусідні землі». В. В. Пришляк умовно поділяє
гостинці на ‘великі’, ‘вільні’, ‘добровільні’, ‘дозволені’ і ‘недо-
зволені’ та ‘королівські’.
З ХVІІ ст. слово гостинецъ у значенні ‘дорога’ засвідчують
і Житомирські актові книги, напр.: …» дорогою доброволъною
гостинцемъ звыклымъ чεрεз сεло…, 1602 р. (див.: ЦДІАУ,
культура слова №79’ 2013174
ф. 11, оп. 1, спр. 2, с. 65); …па(н) Якубъ Лакгε(в)ни(ц)ки(и) εха(л)
зъ сεла Половε(ц)кои до Котε(л)ни на я(р)марокъ самовторъ с
хлопъцε(м) дорогою доброво(л)ною, гости(н)цε(м) звы(к)лымъ
на сεло Жу(р)би(н)цы…, 1605 р. (ДМ, 47); …чл̃вка дεсεти на
доброво(л)но(и) дорозε мεжи Чу(д)нова и Глубо(т)ца, которыε,
дε(и), εхали го(с)ти(н)цε(м) звы(к)лы(м) до Чу(д)нова на то(р)
гъ…» (т.с., с. 102); …приєтε(л) мо(и) Мупру(н) Да(ш)кεви(ч) до
сεла пн̃а Григо(р)я Кε(в)лича до Старосhлε(ц) ω потрεба(х)
свои(х) ми(мо) до(мъ) пн̃а Сε(р)ховε(ц)кого // вε(ц)ко(г)[о] го(с)
ти(н)цε(мъ) звы(к)лы(мъ), 1609 р. (т.с., с. 135).
В пам’ятках гостинецъ функціонує як синонім до сло-
ва дорога (εхали, дорогою гости(н)цε(м) звыклымъ; εха(л)
зъ сεла Половε(ц)кои до Котε(л)ни на я(р)марокъ самовторъ
с хлопъцε(м) дорогою доброво(л)ною, гости(н)цε(м) звы(к)
лымъ). Проте тексти засвідчують диференціацію слів гости-
нець і дорога (и на го(с)тинъца(х), и на дорогахъ). Семантика
поняття гостинецъ звужується, що, очевидно, і стає причиною
поступового його переходу до пасивного фонду лексики.
У державному архіві Житомирської області в опрацьованих
справах 1858 — 1917 рр. слово гостинецъ заступає лексема
дорога: …у прочаго прописана граница отъ урочища Кичокъ,
отъ дороги противу Села Гаевичъ, с грунтомъ Княгини Ви-
шневецкой (1858 р.); …отъ границы полей моихъ съ другой
стороны дороги выкопать ровъ во всю длину до границъ своихъ
садебъ… (1882 р.); …на хуторh Услоковкh, по Старой Кіев-
ской дорогh… (1902 р.).
Відомі дослідники Полісся ХХ ст. М. І. Толстой та М. В. Ни-
кончук також не фіксують географічного терміна гостинець зі
значенням ‘дорога, шлях’. Не зберігають його ні говірки сучасної
Житомирщини, ні інших областей України (див. праці Т. А. Ма-
русенко, Є. О. Черепановій, О. К. Данилюк, Т. В. Громко,
І. М. Потапчук та ін.).
Поодиноке вживання слова гостинець зі значенням ‘бита до-
рога’ виявив М. Й. Онишкевич на Стрийщині у бойківських говір-
ках (Онишкевич, 188). Дослідник В. П. Шульгач фіксує апелятив
гостинець з семантикою ‘шлях’ на Західному Поліссі, зокрема, у
кількох населених пунктах Волинської області та на Рівненщині у
с. Новосілка Володимирецького р-ну (СГТЗП, 220).
з історії культури і писемності 175
Зміну значення слова гостинець відбивають і лексикографічні
джерела. Вони засвідчують, що з ХІ до ХVІІІ ст. слово гостинець
функціонувало як географічний термін на позначення дороги. І
лише з ХVІ—ХVІІ ст. це слово набуває значення ‘подарунок’.
У «Словнику староукраїнської мови ХІV—ХV ст.» (див.:
ССУМ, 1, 257) наведено форми: гостинєцъ, гостинець, гос-
тиньць з однією семантикою ‘битий шлях’. Є. Тимченко заува-
жував, що в писемній та книжній мові ХV — ХVІІІ ст. іменник
гостинецъ вживався у значенні ‘дорога, тракт’, П. Білецький-
Носенко (XIX ст.) на першому місці подає значення ‘подарунок
від приїжджого гостя’, а на другому — ‘велика дорога’ (Білець-
кий, 105).
У словнику Б. Грінченка (1907 р.) слово гост|инець зафіксо-
вано зі значеннями: ‘подарунок, презент, гостинець’; ‘велика
дорога, стовбова дорога’; ‘корчма’.
«Словник української мови» в 11-ти томах (ХХ ст.) лексему
гостинець тлумачить так: ‘якась річ або ласощі, які звичайно
привозять, приносять або передають звідки-небудь як подару-
нок’; ‘удар, постріл, предмет, яким завдають удар, травма від
удару’; ‘великий битий шлях, шосе’. Друге значення кваліфі-
ковано як переносне, а третє — як діалектне (СУМ, ІІ, 143).
Аналогічну еволюцію спостерігаємо також у рос. гостúнец і
блр. гасцíнец. Як географічний термін зі значенням ‘велика до-
рога’ функціонує пол. gościniec.
Еволюцію значень слова гостинець можна зобразити
так: VІ-VІІ—ІХ ст. ‘шлях, дорога’ → Х-ХІ—ХV ст. ‘дорога’,
‘тракт’, ‘велика дорога’, ‘битий шлях’ → ХVІ—ХVІІІ ст. ‘вели-
ка проїжджа дорога’, ‘додаткова плата’, ‘подарунок, гостинець’
→ ХІХ — І пол. ХХ ст. ‘подарунок, презент, гостинець’, ‘вели-
ка дорога, стовпова дорога’, ‘корчма’ → ІІ пол. ХХ ст. — поч.
ХХІ ст. ‘подарунок від приїжджого гостя’, ‘якась річ або ласо-
щі, які звичайно привозять, приносять або передають звідки-
небудь як подарунок’, ‘подарунки нареченій’, ‘хабар’; у перен.
значенні: ‘удар, постріл, предмет, яким завдають удар, травма
від удару’; ‘великий битий шлях, шосе’, ‘велика дорога, тракт’,
‘бита дорога’ як діалектне, застаріле, поетичне.
Отже, давній географічний праслов’янський термін гости-
нець у сучасній українській мові практично вийшов з ужитку.
культура слова №79’ 2013176
Його місце заступили інші терміни (як питомі, так і запозиче-
ні): дорога, тракт, шлях тощо. У результаті семантичних про-
цесів звужується також географія поширення цього терміна в
українських говорах, подекуди його функціонування обмежу-
ється окремими населеними пунктами (наприклад, Волинь,
Рівненщина, Львівщина).
Список умовних скорочень
АЖГУ — Акти Житомирського гродського уряду 1590 р., 1635 р. /
Підг. до вид. В.М. Мойсієнко. — Житомир, 2004. — 249 с.
АКЖГУ — Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 р. /
Підг. до вид.: А.М. Матвієнко, В.М. Мойсієнко. — Житомир: Пам’ятки
укр. мови: Серія актових документів і грамот, 2002. — 390 с.
Білецький — Білецький-Носенко П. Словник української мови /
Підг. до вид. В.В. Німчук. — К.: Наук. думка, 1966. — 423 с.
ГГ — Гуцульські говірки: Короткий словник / Відп. ред. Я. За-
кревська. — Львів, 1997. — 232 с.
Грамоти XIV ст. — Грамоти XIV ст. / Упоряд., вступ. стаття, комента-
рі і словники-покажчики М.М. Пещак. — К.: Наук. думка, 1974. — 255 с.
Грінченко — Словарь української мови / Упоряд. з дод. влас. мате-
ріалу Б. Грінченко. — К., 1907. — Т. І. — 494 с.
ДМ — Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. (Зб. ак-
тових документів) / Підг. до вид.: В. В. Німчук, В. М. Русанівський,
К. С. Симонова та ін. — К.: Наук. думка, 1981. — 312 с.
Онишкевич — Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок:
У 2 ч. — К.: Наук. думка, 1984. — Ч. 1. — 495 с.
СГТЗП — Словник географічних термінів Західного Полісся //
Ономастика України та етногенез східних слов’ян / Відп. ред. І. М. Же-
лєзняк. —К., 1998. — С. 215—226.
СРУ — Селянський рух на Україні 1569 — 1647 рр.: Збірник доку-
ментів і матеріалів / Упоряд.: Г. В. Боряк, К. А. Віслобоков, Т. Ю. Ги-
рич, Є. М. Гуменюк та ін. Відп. ред. М. Г. Крикун. — К.: Наук. думка,
1993. — 535 с.
ССУМ — Словник староукраїнської мови XIV — XV ст. / Ред.
Л. Л. Гумецька, І. М. Керницький. — К.: Наук. думка, 1977. — Т. 1. — 632 с.
СУМ — Словник української мови / За ред. І.К. Білодіда. — К.:
Наук. думка, 1971. — Т. ІІ. — 550 с.
Тимченко — Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та
книжної мови XV — XVIII ст. / Підг. до вид.: В. В. Німчук, Г. І. Лиса. —
К.; Нью-Йорк: «Літопис-ХХ», 2002. — Кн. 1. — 512 с.
ЦДІАУ — Центральний державний історичний архів України в
м. Києві.
|