Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий)
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111325 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) / О. Таран // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 168-172. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-111325 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1113252021-07-14T22:32:18Z Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) Таран, О. З історії культури і писемності 2013 Article Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) / О. Таран // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 168-172. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111325 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності |
| spellingShingle |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності Таран, О. Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Таран, О. |
| author_facet |
Таран, О. |
| author_sort |
Таран, О. |
| title |
Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) |
| title_short |
Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) |
| title_full |
Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) |
| title_fullStr |
Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) |
| title_full_unstemmed |
Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) |
| title_sort |
липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
З історії культури і писемності |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111325 |
| citation_txt |
Липа липова? (з історії походження й функціонування лексем липа, липовий) / О. Таран // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 168-172. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT tarano lipalipovazístoríípohodžennâjfunkcíonuvannâleksemlipalipovij |
| first_indexed |
2025-07-08T01:58:08Z |
| last_indexed |
2025-07-08T01:58:08Z |
| _version_ |
1837042121194864640 |
| fulltext |
Оксана Таран
липа липова?
(з історії походжЕння
й функціонування
лЕксЕм липа, липовий)
В усній повсякденній мові взаємодіють кодифікований і
некодифікований варіанти національної мови. Останній пред-
ставлений одиницями територіальних і соціальних діалектів
(молодіжний, шкільний, студентський сленг, професійно-кор-
поративні жаргони, арго), просторічними елементами, а також
елементами суржику. У цьому живомовному котлі змішують-
ся, взаємодіють різні підсистеми національної мови, причо-
му вибір мовцем того чи того мовного коду зумовлений, як
слушно зазначає С. Бибик, «взаємодією одночасно кількох
чинників: психолінгвального, соціального, територіального,
ситуативного, тематичного тощо» (Бибик С. П. Усна літера-
турна мова в українській культурі повсякдення. — К., 2013. —
С. 21). Однак співвідношення й взаємодія різних підсистем
національної мови має історично мінливий характер, оскільки
опосередковано відбиває соціальні процеси в суспільстві, —
це зумовлює змінність мовних норм, а тому дослідження цих
процесів треба здійснювати і на синхронному, і на діахронно-
му зрізах.
На взаємозв’язку понять арго й національна мова наголо-
шував Б. Ларін. Факт проникнення до стандартного словника
елементів «класових і соціальних діалектів», зокрема зі слов-
З іСторіЇ КуЛЬтури
і ПиСЕмноСті
з історії культури і писемності 169
ника фабрично-заводських робітників, матроського словника,
селянського словника, «блатного» жаргону людей «темних
професій» — констатував Є. Поливанов. Згаданий соціолект
мовознавець ілюструє прикладом арготичних за походженням
лексем липа і липовий, тобто несправжній, що набуло семантич-
ного розвитку: несправжній → підроблений, а звідси й уживан-
ня іменника липа в значенні «фальшивий документ». Як одини-
цю російського арго цю лексему фіксують відповідні джерела
кінця ХІХ — початку ХХ ст.: так, С. Максимов (1871 р.) тлума-
чить лексему рос. липовый як ‘фальшивий’, вислів липовый глаз
як ‘фальшивий паспорт’ (одиниця байкової мови петербурзь-
ких мазуриків). У монографії В. Дорошевича «Язык каторги»
(1903 р.) знаходимо інформацію про те, що «“липовим” каторга
називає все несправжнє: гроші, паспорти, імена». Порівняймо
фіксацію у словнику В. Трахтенберга «Блатная музыка: “жар-
гон” тюрьмы» (1908): рос. липа — «будь-який фальшивий, під-
роблений документ»; у рукописі «Исследование жаргона пре-
ступников» П. Ільїна (1912): рос. железная липа — «добре під-
роблений паспорт, безпечний для пред’явлення в поліційному
відділку для прописки» (див.: Грачёв М. А. Забытая рукопись //
Русская речь. — 2001. — № 3. — С. 52); у роботі П. Фабрично-
го «Язык каторги» (1923): рос. липовые очки — «підроблений
паспорт», липовые деньги — «фальшиві (у сибірських тюрмах
нерідко були в обігу фальшиві гроші)».
Існує кілька версій походження арготизмів липа, липовий,
що визначають дериваційні відношення між ними (в арго вони
можуть бути відмінні від прототипів у літературній мові).
Російський вислів липовый чай, тобто несправжній чай (у
цьому випадку арготизм липа є похідним) у 1931 році фіксує
Є. Поливанов.
На думку С. Транковського, арготичне значення пов’язане зі
своїм літературним прототипом: з липи як деревини, найбільш
придатної для обробки ножем і стамескою, виготовляли фаль-
шиві печатки для підробки документів (справжні виробляли з
міді, але їх підробка вимагала багато часу, спеціальних нави-
чок і значних витрат у зв’язку з дорожнечею металу). Тож до-
свідчений дяк міг за відбитком на папері відрізнити справжню
печатку від виготовленої з липи, тобто липової.
культура слова №79’ 2013170
У словнику М. Грачова і В. Мокієнка («Русский жаргон:
историко-этимологический словарь», 2008) зазначено, що за-
гальновідоме слово в мові декласованих елементів (і, відповід-
но, зміна значення) з’явилося в останній третині ХІХ ст. — на
початку ХХ ст. Автори словника пов’язують його з лексемою
липо́к — «у шулерській грі липка мазь, якою склеюють дві кар-
ти», а також наводять факт витіснення арготизму липовий гер-
манізмом, пор. російське ли́нковый, що є перекладом іншого
російського арготизму лівий — linken, проте зауважують, що в
сучасному російському арго відсутні слова з коренем линк-, на-
томість широко вживані лексеми з коренем лип-: рос. липовать,
липкий, липняк. У цій версії арготизми пов’язані з деревом липа
спільною етимологією, адже липа отримала таку назву за лип-
кою властивістю соку (Фасмер М. Этимологический словарь
русского языка, 2004; Етимологічний словник української
мови, 1989).
У загальномовних тлумачних словниках російської мови
лексеми липа в значенні ‘щось фальшиве, підроблене’ і липо-
вий — ‘підроблений, фальшивий, який є липою; несправжній,
удаваний, поганий’ вперше зафіксував Д. Ушаков (як омоніми
до слів з денотативною семою «дерево») зі стилістичними по-
значками «просторічне», «вульгарне», «зі злодійського арго»
(словник В. Даля такі значення не подає). «Толковый словарь
русского языка» за редакцією Д. Ушакова вийшов друком у
1935 — 1940 рр. і відбиває лексику епохи чергового знижен-
ня, варваризації російської мови, початок яких датується 1917
роком, що уможливлювало вихід арготизму за межі замкненої
соціальної групи, його функціонування в просторіччі. Це було
зумовлено насамперед соціальними чинниками (суб’єктами
публічного мовлення ставали люди з неналежним рівнем осві-
ти, у чиновники вибивалися колишні ув’язнені тощо). У 1931
році В. Стратен засвідчує вихід арготизму в узус, зокрема його
побутування в мові школярів і бездомних. У 1928 році А. Сели-
щев говорив про вживання лексеми липовий в революційному
середовищі.
Аналогічні процеси демократизації розмовної мови від-
бувалися і в Україні (адже вона з 1922 р. входила до складу
СРСР), про що свідчить фіксація лексеми липовий у словни-
з історії культури і писемності 171
ку О. Горбача «Східноукраїнські арґотизми міської вулиці
та школи» (49—50-ті рр. ХХ ст.) зі значенням «фальшивий,
фальшований». Словник української мови в 11-ти томах по-
дає переносне значення слова липа: «що-небудь фальшиве,
підроблене». У межах однієї лексеми липовий наявне також як
переносне значення «підроблений, несправжній», але з позна-
чкою «розмовне» (СУМ, ІV, 1973). Із такими тлумаченнями й
стилістичними позначками лексеми внесені до «Великого тлу-
мачного словника сучасної української мови» (К.; Ірпінь, 2001,
2005 рр.). Словник Б. Грінченка (1907—1909) їх не фіксує.
Цікаво, що в тлумачних словниках сучасної російської мови
лексеми з аналізованими значеннями подані як омонімічні до
липа, липовый — стосовно дерева («Словарь русского языка»
С. Ожегова, 25-е видання, 2008; «Большой толковый словарь
русского языка» С. Кузнецова, 2009). Словник С. Ожегова по-
дає їх із ремаркою «просторічне».
Непослідовно відбиті лексеми липа, липовий у сучасних
українських соціолектних словниках: липа — «фальшивка»,
липовий — «фальшивий» (Пиркало С. Словник українського
молодіжного сленгу. — К., 2002), липа — «підробка, щось не-
справжнє, фальш», липовий — «підроблений, підставний, не-
справжній» (Кондратюк Т. Словник сучасного українського
сленгу. — К., 2006). Дослідник Л. Ставицька подає похідне від
липа із вказівкою на загальномолодіжний жаргон: липуха —
«фальшиве посвідчення» (Ставицька Л. Український жарґон.
Словник. — К., 2005), щоправда, без наведення контекстів
уживання. У «Словнику луцьких жаргонізмів і сленгізмів»
Г. Аркушина (Луцьк, 2011) ці лексеми не зафіксовані.
Аналізовані лексеми сьогодні часто вживані в різних дис-
курсах, наприклад, у мовленні політиків: Я показала всі до-
кументи про корупцію, я показала липове банкрутство, я ви-
грала суди, я зберегла державну власність, я звернулася до
Генпрокуратури — і мовчок (О. Кужель, «Свобода слова», ефір
від 28.09.2009), у художній мові: — А може, це липа якась?
(Люко Дашвар, «Село не люди», 2010), але особливо в ЗМІ: Чи
можна купити «липовий» лікарняний? (заголовок статті в ін-
тернет-виданні «Буковинська правда», 24.11.2011); «Липовий»
пільговик не доїхав до Лавочного (заголовок статті в інтернет-
культура слова №79’ 2013172
виданні «Панорама Мукачева», 27.04.2012); «Липовий» агент
ЦРУ прийшов в кіно у бронежилеті і з пістолетом (заголовок
новин «ТСН», ТК «1+1», 05.08.2013). Характерно, що в текстах
і заголовках ЗМІ слова липа, липовий часто беруть у лапки —
саме так виокремлюють переносне, але неусталене вживання
або вказують на позалітературний статус лексеми.
Отже, бачимо складний рух лексем липа, липовий із розмов-
ної мови загального вжитку до арго з розвитком нового зна-
чення, а потім у зворотному напрямку — з арго до розмовної
мови. Частотність уживання з часом стирає експресію, зумов-
лену свіжістю метафоричного образу, слово не сприймається в
узусі як ненормативне і через просторіччя поступово входить
до розмовної сфери літературної мови.
На нашу думку, арготизми липа, липовий правильно кваліфі-
кувати як омоніми до однозвучних слів із денотативною семою
«дерево».
Тетяна Черненко
з історії слова гостинець
У сучасній українській літературній мові слово гостинець
уживається в значенні ‘подарунок’, але мало хто із сучасників
знає, що воно ще донедавна побутувало як географічний тер-
мін із семантикою ‘тракт, дорога’.
Гостинець — це давнє спільнослов’янське слово, яке утво-
рилося ще на праслов’янському ґрунті. Словотвірно воно
пов’язане зі словом *gostь. У праслов’янській мові, як і в латин-
ській — hostis, ця лексема спочатку мала значення ‘чужоземець’,
‘ворог’, а потім — ‘приїжджий, купець, гість’. Від слова *gostь у
цей період утворюються похідні слова шляхом додавання суфік-
сів: *gostь + -inъ → *gostinъ ‘гостинність’, ‘гостинний’; *gostinъ
+ -ьсь → *gostinьcь ‘тракт, дорога, якою їхали гості-купці’.
У давньоруський період (приблизно в ХІІІ ст.) лексема
гостинець практично втрачає зв’язок зі словом гость, але
зберігає сему ‘дорога’ і стає географічним терміном зі зна-
|