Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст.
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111326 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. / М. Мамич // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 161-167. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-111326 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1113262017-01-10T03:04:05Z Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. Мамич, М. Мова і час 2013 Article Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. / М. Мамич // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 161-167. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111326 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова і час Мова і час |
| spellingShingle |
Мова і час Мова і час Мамич, М. Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мамич, М. |
| author_facet |
Мамич, М. |
| author_sort |
Мамич, М. |
| title |
Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. |
| title_short |
Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. |
| title_full |
Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. |
| title_fullStr |
Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. |
| title_sort |
беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років хх ст. |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Мова і час |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111326 |
| citation_txt |
Беруся за перо, або про що писали жінки в українських журналах 80-х років ХХ ст. / М. Мамич // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 161-167. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT mamičm berusâzaperoaboproŝopisaližínkivukraínsʹkihžurnalah80hrokívhhst |
| first_indexed |
2025-07-08T01:58:13Z |
| last_indexed |
2025-07-08T01:58:13Z |
| _version_ |
1837042126385315840 |
| fulltext |
мова і час 161
правопису, де б деталізувалися правила, що регулюють, напи-
сання слів, уживання їх граматичних форм, а ілюстративний
матеріал охоплював би приклади не тільки з художньої літе-
ратури, а й містив унормовані зразки, що функціонують в офі-
ційно-діловій мові, зокрема в економічному дискурсі.
Мирослава Мамич
берУся за перо, або про що
писали жінки в українських
журналах 80-х років хх століття
Мікрожанр, характерний для журналів — листування з пе-
редплатниками, читачами, загалом — дописувачами, які прямо
чи опосередковано ведуть ту чи ту рубрику у виданні, активі-
зують читацьку аудиторію до роздумів, висловлюють свої мір-
кування.
Час, ситуація, атмосфера в суспільстві, спеціалізація жур-
нального видання позначаються на тематиці листів. Найви-
разніше відзначені моменти виявляються на часовій відстані,
і тексти сприймаються вже в контексті історії України, вони
відбивають реалії доби в характерних мовно-предметних, мов-
но-психологічних знаках. Наприклад, у журналі «Радянська
жінка», що виходив з 1946 року до 90-х років ХХ ст., напри-
кінці вісімдесятих років минулого століття дописи до редакції
об’єднували рубрики з узагальненими назвами «Читач про-
довжує розмову», «Повертаючись до надрукованого». Були й
тематичні рубрики для тих, хто хотів розширити коло спілку-
вання «Хотіла б мати добрих друзів», хто був стурбований гос-
подарськими, економічними проблемами у суспільстві («Читач
рецензує товари ... які розвалюються на очах», «Рецензія на
товари»), хто опікувався здоров’ям своїх близьких («Невже це
кінець?») тощо.
Ці листи мали різне оформлення. Деякі містили клішовані
зачини, що прямо вказують на епістолярний жанр тексту, як-
культура слова №79’ 2013162
от: Беруся за перо не з найкращим настроєм: роботи сьогодні
немає, суміжники не забезпечили деталями, то мусимо бра-
ти відгул; Довго збиралася написати цього листа, а сьогодні
таки зважилася. Працюю дояркою десять років; Добрий день,
шановна редакціє! Пишу вам уперше. Дуже прошу, надрукуй-
те, будь ласка, мого листа тощо. Як правило, кінцівками лис-
тів були узагальнення, що виражають спосіб розв’язання про-
блем, з приводу яких і звернувся читач до журналу, зокрема:
Необхідні кошти мали б виділити виробничі підприємства
міста, зокрема і ваше. Але це стане можливим лише тоді,
коли завод матиме прибутки. Власне, коли всі без винятку пра-
цюватимуть як слід: організовано і чітко, сумлінно і завзято;
Можна довго описувати безпорядки в нашому господарстві.
Мабуть, вони не скоро переведуться. Я так думаю: нашому
колгоспу потрібна допомога і под.
Чимало тем і проблем порушено в текстах дописів до редак-
ції журналу «Радянська жінка». Вони актуалізують мовні засо-
би, характерні для думок, настроїв дописувачів, і таким чином
формують лексико-тематичне тло видання, його «портрет».
Старше покоління пам’ятає, що саме у 80-х роках ХХ ст.
була актуальна тема якості товарів і послуг. Дописувачі, кри-
тикуючи куплений товар, висловлювали негативні емоції за-
гальномовними фразеологізмами (Зате місцевих — херсон-
ської взуттєвої фабрики — повно, та купувати їх — викину-
ти гроші на вітер; Розстібнеш комір, і всі ці деталі б’ють в
очі несмаком; А багатьом до смаку саме простота. Однак не
та простота, що сокирою тесана, а та, що дає можливість
бути елегантною попри вік, вади фігури, попри всі примхи
моди), спеціалізованою професійною фразеологією (Не знаю,
кого й запитувати: чому все взуття у нас виготовляється, як
кажуть, «на одну колодку»?; Чому мало випускають чобітків
осінньо-зимового сезону? Чи не тому, що ціни на них нижчі, а
треба давати «вал»?), ситуативними стереотипними вислов-
леннями (А от уже диван цієї ж фабрики — наче й не там
виготовлений: кривий, ніжки не підходять, довелося гвіздками
прибивати. Та це ще нічого, справжні муки почалися, коли
взялися збирати шафу, виготовлену Кутською меблевою фа-
брикою, що в Косівському районі; Хто має повну ногу, високий
мова і час 163
підйом — довго шукає підходящі чобітки, босоніжки, туфлі.
Або — немає, або таке пропонують, що дивитися сумно, не
те що носити; Різниці між виробами практично ніякої. При-
міряю, приміряю, а купити не хочеться; Подивишся — по-
лиці забиті товаром, а купувати нічого).
Автори листів вдаються до засобів іронічної оцінки (Я сво-
їй обнові раділа аж ... п’ятнадцять хвилин — поки йшла від
дому до роботи; 149 карбованців коштує цей виріб, котрий
височить тепер посеред кімнати купою дров; Зайдеш в уні-
вермаг — товарів «видимо-невидимо». Тих, які не потрібні —
«видимо». Тих, що потрібні — навпаки — «невидимо»),
до використання риторичних стилістичних фігур (І чому на
Херсонській взуттєвій фабриці не додумалися покласти в ко-
робку запасні?; Що робити?). Засобом сатиричної критики
одноманіття товарів чи їхньої нестачі виступають метоніміч-
ні найменування — частини одягу замість цілого: Невже ж
таким жінкам личить тільки спортивний рукав, відкладний
комірець і відкладні бортики! Експресивності надає листам й
переосмислене вживання вже усталених образних виразів, як-
от із художньої літератури: Та почалось для багатьох жінок
«ходіння по муках» (про те, що для людей з повною ногою не
можна придбати взуття потрібного фасону — повсюди лише
модне вузьке, з видовженим носком).
Традиційним негативним чи позитивним засобом оцінки
товарів чи послуг були епітети (Більшість цих шуб мають під-
борти із неякісної штучної шкіри або сукна; Одноманітні
моделі черевиків і босоніжок — Коли в наших херсонських ма-
газинах з’являються кімнатні капці, виготовлені в Києві, — їх
розкуповують умить. Бо не тільки гарні, а й зручні), зменшу-
вально-пестливі словоформи (І тканина милує око, й пошито
з різними оборочками, кнопочками, шнурочками). Характерні
для цих ситуацій і висловлення, в яких актуалізуються образні
асоціації, як-от: Так було приємно — іти тротуаром у новень-
ких черевичках на шпильках — цок, цок, цок...
У листах жінок-вісімдесятниць на тему «більше гарних
товарів» були й роздуми про моду, модні речі. І це природно,
бо йдеться про листування на сторінках жіночого журналу.
Характерно, що у висловленнях дописувачів протиставлялося
культура слова №79’ 2013164
‘модне’ як тимчасове (це влучно відбиває метафора зигзаг
моди) та ‘зручне, практичне, жіночне’. Пор., як це відбито в
одному з листів, де маркерами зазначених оцінок є характерні
мовно-предметні знаки: У продажу — чимало модних сумо-
чок, та спробуйте дібрати елегантну — не надто яскраву,
середніх розмірів, не на двометрових ремінцях... Те ж саме —
із взуттям; Мода! Молоді жінки, дійсно, хочуть придбати
шубу обов’язково з шкіряними (чи під шкіру) вставками або
комбіновану — хутро з тканиною... Мода ж! Але, поспішаю-
чи за нею, не варто забувати про тих покупців, котрі з модою
мають спокійніші стосунки. Більшість жінок купують шубу
не на один-два сезони. Вони прагнуть мати річ, котра була б
до душі навіть у разі нового несподіваного зигзагу моди.
У вісімдесяті роки був поширений вислів ганятися за ім-
портом, що відбивав водночас і нестачу потрібних товарів, і
тенденції моди.
У листах простежуються виразні гендерні й вікові особли-
вості оцінок реалій часу: модне — для молоді та елегантне,
дороге, якісніше — для жінок середнього віку й старших, як-
от: Складається враження, що наша легка промисловість орі-
єнтується тільки на молодіжну моду. Однак молодість, на
жаль, минає, після тридцяти жінка формує свій гардероб із
речей і дорожчих, і якісніших.
Крім теми якості, асортименту товарів та моди на речі, у
вісімдесяті роки суспільство цікавили питання економії в ши-
рокому значенні цього слова. От, приміром, експресивне ви-
словлення учителя фізики: Дивуюся, як деякі директори праг-
нуть якнайбільше напхати — інакше не скажеш — навчальні
кабінети посібниками, дорогою проекційною технікою; Отже,
даремно витрачають кошти на папір, друкування цих книжок; А
я дивлюся й думаю: той же директор підприємства десять ра-
зів подумає, чи придбати щось для червоного кутка, робітничого
гуртожитку — адже грошей на дорозі, як відомо, не знаходять.
А коли йдеться про школу, цих грошей часом ніхто не лічить.
Наскрізною в громадсько-політичному журналі «Радянська
жінка» була тема виховання дітей. У мові епістолярію відбито
і час, для якого були характерні соціальні, ціннісні стереотипи:
Існує давній, випробуваний спосіб навчити наших синів і до-
мова і час 165
чок розумітися на домашній економіці: довіряти їм покупки;
Отож Світлана чудово обізнана з цінами на модні одяганки
й диски на чорному ринку, зате досі не має уявлення, скільки
коштують у магазині буханець хліба, пляшка молока, кілограм
картоплі; Як же тоді інакше привчати їх цінувати трудові
гроші, зароблені батьками?
Звичайно ж, зберігають листи вісімдесятих і орієнтацію на
позитивні морально-етичні якості, висловлені в характерних
публіцистичних кліше: На цю дівчинку, ученицю восьмого кла-
су середньої школи № 5, можна покластися у будь-якій справі,
а це, на мою думку, чи не найголовніша ознака дорослого став-
лення до життя; Тетянку цікавить усе, що відбувається на-
вколо, вона бере активну участь у житті класу, школи, місь-
кої комсомольської організації.
В усі часи актуальна тематика материнства і щасливого ди-
тинства, виховання в родині. Показова вона й для листів допи-
сувачів названого журналу: одні тексти засвідчують гармонію
в сім’ї, що відбивається в позитивно-оцінних мовних засобах:
Хіба може бути мама лагідніша, миліша за мою. Яка вона до-
бра, щира, з якою повагою всі ставляться до неї; Батько ніко-
ли не образив мене. Коли щось і не так робила, тільки повчальні
слова чула від нього. Інші ж, навпаки, виявляють протилежну —
негативну оцінку явищ родинного життя: Та всі ці роки мене
мучить одне — я ніколи не бачила своїх батьків, не знаю ма-
теринської ласки, не чула доброго слова батька. Мати відмо-
вилася від мене ще в пологовому будинку. Ці висловлення збері-
гають і певну стереотипність у словесному оформленні думок.
Ще один тематичний блок листів — «алкогольні», як їх на-
зивають самі редактори журналу. Мовно-предметними марке-
рами цієї проблеми є назви закладів громадського харчування,
торгівлі — горілчаний магазин, кафе «Зустріч», перифрази на
позначення алкоголю (зелений змій), пияцтва (викорінення цьо-
го зла), вживання алкогольних напоїв (топити своє дозвілля у
бокалі пива; заглядати до чарки), суспільно-політичні кліше-
гасла (будемо безкомпромісними до пияцтва, самогоноварін-
ня; викорінення пияцтва сприймають як глобальну проблему
в межах держави, республіки; тут громадськість не сказала
свого останнього слова), а також асоціативно-образні засоби
культура слова №79’ 2013166
(крутяться, немов мухи біля меду, п’янички), що надають лис-
там безпосередності, пожвавлюють виклад, роблять його емо-
ційнішим.
У радянській пресі велику увагу приділяли проблемам під-
приємств, організацій, колективів. Маркерами такого тематич-
ного спрямування текстів-листів є професійно-ділові кліше:
Завод одержує неякісне литво; говорити на зборах двох су-
міжних бригад; працювати на бригадному підряді; працівни-
ки держприймання; ми ж іще недавно посідали призові місця
у соціалістичному змаганні; часу на розкачку в нього немає;
працюємо з особистим клеймом якості; кошторисом міськви-
конкому це не передбачено тощо. Поширеним було вживання
оцінних синтагм з причиново-наслідковими зв’язками: Падали
надої молока — шукали причину й старалися, щоб цього біль-
ше не було. Виправлялися — і це ставало спільним здобутком;
Самі не виконують планових завдань і нам не дають і под.
Для так званих «проблемних» листів на виробничу темати-
ку характерні засоби внутрішньої діалогізації, функцію яких
виконують речення-самозапитання, що забезпечують змістову
зв’язність висловлення, розвиток думки, перехід від однієї мі-
кротеми до іншої, як-от: Керівництво каже: «Нема в колгоспі
грошей». А звідки ж вони будуть? Збудували кормоцех, ви-
тратили не одну тисячу, а від нього залишилася купа метало-
брухту. Вже двічі ремонтували новий молокопровід, а толку
ніякого — не працює...
Органічні на сторінках журналу й листи-вітання, листи-по-
дяки, зокрема опубліковані в переддень Нового року: Під Но-
вий рік завжди згадується щось хороше, світле. І думаєш: хай
буде завжди — людське добро, сімейний затишок, взаєморозу-
міння на роботі. Сьогодні нам із чоловіком хочеться від усієї
душі привітати з Новим роком Наталю Анатоліївну Іванчи-
шин, учительку, що є для нашої Ганнусі другою мамою.
Чимало текстів листів відбивають позитивний суспільний
дух, мораль, стереотипи мислення, що виражають константи
‘дружба’ (Свою першу пенсію перерахувала у Радянський фонд
миру. .. Коли сталася трагедія в Чорнобилі, ми з чоловіком пе-
рерахували 300 карбованців з особистих заощаджень. Свою
місячну заробітну плату 70 карбованців я перерахувала брат-
мова і час 167
ньому грузинському народу. .. Бо це в дусі нашого, радянського
способу життя, бо сильні ми згуртованістю, дружбою наро-
дів нашої багатонаціональної Батьківщини!), ‘добро’ (Зга-
дую час, коли прийшла сюди. З яким задоволенням поспішала
на роботу! Бо знала: ніхто не образить, завжди зустрінуть
добром; Він жив одним життям з нами і старався кожному
допомогти).
Зафіксовано чимало листів, де дописувачки висловлюють
обурення з приводу хамства, словесної грубості: Йду я щасли-
ва, окрилена, з букетом — і як сніг на голову оце «роззуй очі».
Повірте, світ в очах затьмарився... А чоловік втішає: звикай,
не можна ж такою ніжною бути! Невже до хамства можна
звикнути?
Це лише один образок з різноманіття мікрожанрів популяр-
ного свого часу журналу «Радянська жінка», в якому відбито
відповідний проміжок історії життя народу й мовні форми його
вираження. Більшість із цих висловів залишаються часовими
маркерами історії літературної мови та культури.
|