Криве дзеркало мови

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2013
Автор: Сюта, Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української мови НАН України 2013
Назва видання:Культура слова
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111328
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Криве дзеркало мови / Г. Сюта // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 151-153. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-111328
record_format dspace
spelling irk-123456789-1113282017-01-10T03:03:49Z Криве дзеркало мови Сюта, Г. Мова і час 2013 Article Криве дзеркало мови / Г. Сюта // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 151-153. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111328 uk Культура слова Інститут української мови НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Мова і час
Мова і час
spellingShingle Мова і час
Мова і час
Сюта, Г.
Криве дзеркало мови
Культура слова
format Article
author Сюта, Г.
author_facet Сюта, Г.
author_sort Сюта, Г.
title Криве дзеркало мови
title_short Криве дзеркало мови
title_full Криве дзеркало мови
title_fullStr Криве дзеркало мови
title_full_unstemmed Криве дзеркало мови
title_sort криве дзеркало мови
publisher Інститут української мови НАН України
publishDate 2013
topic_facet Мова і час
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111328
citation_txt Криве дзеркало мови / Г. Сюта // Культура слова. — 2013. — Вип. 79. — С. 151-153. — укр.
series Культура слова
work_keys_str_mv AT sûtag krivedzerkalomovi
first_indexed 2025-07-08T01:58:22Z
last_indexed 2025-07-08T01:58:22Z
_version_ 1837042135547772928
fulltext мова і час 151 «1+1»); Вітаю, студія (Олена Мацюцька, «1+1»); А в тебе правда, Сашка, новини на носі; Ало, Галина Василівна, ви пра- цюєте вчителем? (радіо «Галичина»). На жаль, такі частотні помилки в мові радіо- та телеефіру спотворюють уявлення про нормативність у фонетичній, гра- матичній структурі української літературної мови. Головне по- бажання для журналістів та тих, хто готує цих фахівців, — по- силення курсів сценічної мови, культури усної мови, роботи з орфоепічними словниками, вправляння у правильному наголо- шуванні. Отже, ведучим інформаційних програм варто попрацювати над удосконаленням акцентуаційних, інтонаційних, семанти- ко-стилістичних норм. Галина Сюта кривЕ дзЕркало мови Ідея дублювати й субтитрувати фільми іноземного (зокре- ма й російського виробництва) народилася на початку друго- го тисячоліття, і всі ми пам’ятаємо, як вона була сприйнята і які бурхливі дискусії викликала. Ті хвилі суспільного збурення давно вляглися, і сьогодні маємо визнати, що сама ідея була прогресивною з погляду перспективи популяризації й розши- рення сфери побутування української мови, утвердження її соціального престижу. Однак реалізація цієї ідеї, на жаль, від- булася за принципом «хотіли, як краще, а сталося, як завжди». Мову, якою говорять герої дубльованих фільмів, ще можна сприймати. А от мова субтитрів — зазвичай кострубата, нежи- ва, беземоційна, вона не відбиває ні духу, ні естетики живо- го спілкування. Це криве дзеркало нашої мови, яке пропагує, нав’язує користувачам її безкровний і здебільшого нелітера- турний варіант. Як наслідок — користь від субтитрування дуже сумнівна: російськомовні глядачі за титрами мови не вивчать, українськомовні їх не сприймають, а ті, хто знає добре обидві культура слова №79’ 2013152 мови, відчувають фальш і стильову невідповідність висловлен- ня в оригіналі і його субтитрованого варіанта. То що ж створює такий загалом непривабливий мовний об- раз субтитрів? Очевидно, насамперед їх насиченість численни- ми помилками, які майже дзеркально повторюють типи поми- лок, характерні для інших сфер побутування, але водночас ще й додатково закріплюють їх у мовній свідомості глядачів через візуальний образ. Приклади — найрізноманітніші, зокрема, це форми родового та кличного відмінка: Ти замовив комплекту- ючі для комп’ютеру? (правильно: комп’ютера); Офіціант! мартіні і три лангета (правильно: лангети); Люда (правиль- но: Людо), ти не бачила мого гаманця?, Наcтуньо (правиль- но: Настуню), ми чекаємо.. Проблемними залишаються також прийменникові конструкції: по понеділкам ми ходимо у боу- лінг; набридло по чужим кутам тинятися… (тобто по поне- ділках, у понеділок; по чужих кутках). Іще одна слабка ланка мови титрів із погляду їх норматив- ності — вживання українських (тих, що відрізняються від ро- сійських) назв держав і міст (Турція, Словакія, Венгрія, Герма- нія, Вена) та імен (Дар’я, Нікіта, Філіп, Кірілл, Крістіна). Цей момент — дуже знаковий, оскільки відбиває хитання у мовній, навіть радше національно-мовній свідомості, коли звичні для українців форми імен Дарина, Микита, Пилип, Данило, Кири- ло, Олена, Христина сприймаються як соціально непрестиж- ні. І левову частку провини за популяризацію таких форм імен можна покласти саме на телебачення. Спотворений естетичний образ мови інтенсивно нав’язують глядачам через некоректні, неоковирні, а іноді й незрозумілі переклади з російської: Скажи, пусть не дергается — Скажи, хай не тіпається (варіанти: не тріпочеться, не тріпається (треба — не смикається); Он так трепетно к тебе относит- ся — Він так тріпотливо до тебе відноситься (тобто ніжно ставиться); Скажи ему, пусть берет подушку с матрасом и дует в ванную — Скажи йому, нехай бере подушку з матрасом, і дме до ванної та ін. Спостерігаємо багато калькувань і росіянізмів: милості прошу (треба: ласкаво прошу) до столу; шляєшся (треба: ве- штаєшся) невідомо де; Я на тебе два роки угробила (треба: мова і час 153 занапастила). Думала, одружимося; Він на посадку йшов, а я проворонив (треба: проґавив); Ну, народ!.. Нічого толком (треба: до пуття) зробити не можуть; зіжми (треба: стисни) ручку в кулачок; Ну, що ви всі до мене прив’язалися? (треба: причепилися); вона така одинока (треба: самотня); Не затя- гуйте (треба: не зволікайте) з вирішенням цієї проблеми; яке у вас фірмове блюдо (треба: фірмова страва). Таких прикладів набереться на цілий довідник, але деякі — особливі знахідки: я уже с ног валюсь — я уже з ніг звалююся (тобто падаю); Ребя- та, кто же так ставит? С отвесом надо! — Хлопці! Хто ж так ставить? Криво треба! (тобто з нахилом). Дуже часто переклад у титрах не враховує змісту епізоду, тому ситуативний оцінний зміст українськомовного варіанта фрази — протилежний первинному. Так, на слова хворого ді- дуся Коли мене не стане.., внучка, перебиваючи, реагує по- російському да типун вам на язык.., а по-українському бодай вам заціпило. Насамкінець варто сказати, що у 2005 р., на хвилі активного впровадження закону про обов’язкове дублювання й титруван- ня фільмів українською мовою, був здійснений внутрішній мо- ніторинг якості перекладів однієї з провідних українських сту- дій. Прикро визнавати, але тогочасні мовні хиби практично не відрізняються від помилок, якими рясніє мова титрів сьогодні. Світлана Терещенко культура мови в інтЕрнЕтних публікаціях на Економічну тЕматику Засоби масової інформації — це потужний механізм ви- світлення політичних, соціальних, економічних процесів, культурного життя країни й світу в цілому. Вони спрямовують свій вплив на спосіб мислення, стиль світосприймання окре- мої людини й суспільства в цілому, формують тип сучасної