Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111565 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов / А. Пономаренко // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 243-257. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-111565 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1115652017-01-12T03:02:35Z Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов Пономаренко, А. Слово Тараса Шевченка в лінгводидактиці 2014 Article Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов / А. Пономаренко // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 243-257. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111565 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово Тараса Шевченка в лінгводидактиці Слово Тараса Шевченка в лінгводидактиці |
| spellingShingle |
Слово Тараса Шевченка в лінгводидактиці Слово Тараса Шевченка в лінгводидактиці Пономаренко, А. Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Пономаренко, А. |
| author_facet |
Пономаренко, А. |
| author_sort |
Пономаренко, А. |
| title |
Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов |
| title_short |
Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов |
| title_full |
Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов |
| title_fullStr |
Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов |
| title_full_unstemmed |
Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов |
| title_sort |
тарас шевченко й олександр пушкін у сучасних підручниках з рідних мов |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Слово Тараса Шевченка в лінгводидактиці |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111565 |
| citation_txt |
Тарас Шевченко й Олександр Пушкін у сучасних підручниках з рідних мов / А. Пономаренко // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 243-257. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT ponomarenkoa tarasševčenkojoleksandrpuškínusučasnihpídručnikahzrídnihmov |
| first_indexed |
2025-07-08T02:20:41Z |
| last_indexed |
2025-07-08T02:20:41Z |
| _version_ |
1837043540132102144 |
| fulltext |
243мова «Щоденника» тараса Шевченка
СЛОВО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
В ЛІНГВОДИДАКТИЦІ
Ангеліна Пономаренко
тараС Шевченко й олекСандр пуШкін
у СучаСних підручниках з рідних мов
В школе нас всему, совершенно всему научат,
кроме понимания своего милого родного слова.
О школа, школа! Как бы тебя скорее перешколить
Тарас Шевченко
«Прогулка с удовольствием и не без морали»
Сумлінний український школяр (принаймні,
старшокласник) знає, що «Шевченко – творець
української літературної мови». Російський учень
запам’ятовує співвідносне формулювання «Пуш-
кін – основоположник російської літературної
мови». До речі, день народження Пушкіна в Ро-
сійській Федерації відзначають як день російської
мови. Готуючи реферат, виступ до одного із мов-
них свят в Україні чи Росії, сучасні підлітки звич-
но задають у пошук в Інтернеті «цитати Шевченка
про мову» vs «цитаты Пушкина о языке» і, не дуже
переймаючись питаннями історії національних
культура слова №80′ 2014244
літературних мов, формують свою мовну ре-
альність. Уже не шевченківську і не пушкін-
ську. А який відтинок простору в цій реальнос-
ті лишився для «основоположників літературних
мов»?
Порівняння світоглядних вимірів, творчих
практик, художніх модусів Олександра Пушкіна
і Тараса Шевченка – це тема, що видається, на пер-
ший погляд, дуже традиційною, надто зважаючи
на досвід радянської «дружби народів». Цих кла-
сиків порівнювали неодноразово, і формат таких
зіставлень раніше був канонізований офіційним
дискурсом: віддаючи належне талантові Шев-
ченка, автор мав неодмінно наголосити, що Коб-
зар вчився у Пушкіна, у чомусь наслідував його
творчу манеру: «Геніальна словесно-художня
майстерність Пушкіна, чистота і висока культу-
ра його поетичної мови, його реформаторська
діяльність в російській літературній мові були
для Шевченка і джерелом натхнення, і, образ-
но кажучи, академією художнього слова, і кон-
кретним зразком – стимулом до дії, до творчої
роботи на ґрунті української літературної мови,
в сфері її національної структури і специфіки»
(І. Білодід). А втім, парадоксально, що, попри зна-
чну кількість бібліографічних позицій, названа
тема лишається однією з найменш досліджених
і водночас надзвичайно перспективних для істори-
ко-культурологічного, типологічно-художнього та
лінгвістичного зіставлення.
Тарас Шевченко і Олександр Пушкін – фунда-
тори національних літературних мов. Хоча вони
не були фаховими педагогами, але увага до ас-
245Слово тараса Шевченка в лінгводидактиці
пектів учительних, дидактичних в їхній творчос-
ті та громадській діяльності простежується вираз-
но. У радянську добу статуси цих письменників як
основоположників національних літературних
мов не піддавалися сумніву, що закономірно по-
значилося й на лінгводидактиці. Але рецептивне,
комунікативне і дидактичне наповнення названих
статусів посутньо різнилося. Пушкін утверджу-
вався не лише як постать національна, а як яви-
ще наднаціональне, планетарно-цивілізаційне,
тоді як Шевченка описували в категоріях більш
локальних.
Змінилися історичні епохи, проте позиціо-
нування Кобзаря і «солнца русской поэзии» як
творців і реформаторів національних літера-
турних мов лишилося незмінним, трансформу-
валося лише їх дидактичне буття на сторінках
підручників із рідних мов.
Перш ніж перейдемо до детального аналі-
зу контенту сучасних підручників із рідної
української та рідної російської мов, виданих
відповідно в Україні та Російській Федерації за
нині чинними державними освітніми стандар-
тами, зробимо спробу схематично окреслити
спільні та відмінні риси основоположників лі-
тературних мов.
Отже, не претендуючи на вичерпність перелі-
ку, серед спільних характеристик мовно-рефор-
маторської діяльності Тараса Шевченка і Олек-
сандра Пушкіна можна виокремити:
• органічне, вроджене мовне чуття; багато
мовних питань їм доводилося «вирішувати впер-
ше, часом інтуїтивно» (П. Гриценко);
культура слова №80′ 2014246
• взірцевість мовної норми, репрезентованої
в художніх текстах основоположників, що засвід-
чила її динамічну стабільність незалежно від зміни
історичних епох;
• загальнонаціональну роль мови письменників;
• відображення в індивідуальній мовотворчос-
ті письменників сучасної їм лінгвокультурної ситу-
ації;
• білінгвальність/мультилінгвальність;
• вплив на мовну практику інших мов; естетич-
но виправдане використання іншомовних елемен-
тів у художніх текстах;
• багатостильовість;
• історизм; знання першоджерел;
• перебування на перетині різних парадигм – ін-
формаційної, культурно-історичної, художньо-лінг-
вальної;
• розширення функціональних можливос-
тей мови та ін.
Відмінності спостерігаємо в таких аспектах мов-
ної діяльності:
Стратегія мовної поведінки – пріоритетність
вибору саме російської мови для Пушкіна не була
пов’язана із ситуацією протистояння, конфлік-
тності; це була захоплива мандрівка у нововід-
критий світ, а для Шевченка простір україно-
мовлення – це був екзистенційний вибір поля
конфліктності. При цьому драматична інтенсив-
ність сприйняття рідної мови як простору особис-
тісного вольового вибору у Шевченка незрівнянно
вища, ніж у Пушкіна.
Відмінність рецепції фольклорної традиції –
якщо для Пушкіна цей чинник надзвичайно ціка-
247Слово тараса Шевченка в лінгводидактиці
вий, але зовнішній, то для Шевченка він становить
органічне середовище його буття, поза яким він
себе не мислить.
Усність / писемність – Пушкін орієнтований на
книжно-літературні, писемні практики мови, а Шев-
ченко – на усні. Для Пушкіна слово пишеться, а для
Шевченка – звучить. О. Пушкін у листі до видавця
(1836) зазначає: «Чи може писемна мова бути зовсім
схожа на розмовну? Ні, так само, як розмовна мова
ніколи не може бути цілком подібною до писем-
ної... Чим багатша мова висловами і зворотами, тим
краща для вправного письменника. Писемна мова
пожвавлюється щохвилини висловами, що наро-
джуються в розмові, але вона не повинна відмовля-
тися від набутого нею протягом віків. Писати лише
мовою розмовною – значить не знати мови».
Поезія / проза – для Пушкіна поетична і прозова
практики транскрибуються в два рівновеликі дискур-
си, тоді як для Шевченка дискурс поетичний є засадни-
чо визначальним, а дискурс прозовий – безсумнівно,
підрядним.
Білінгвізм – франко-російський білінгвізм Пушкі-
на був елементом культурної моди, а українсько-ро-
сійський білінгвізм Шевченка був вибором стратегії
неминучого виживання.
Мовне середовище – Петербург для Пушкіна – це
всеохопна просторінь світової культури, органічне
мовне середовище поета великої держави. Для Шев-
ченка мовна культура не кодується імперськими
шифрами тогочасного Петербурга.
Комунікативна проекція мови – для Пушкіна
«речь – державный глагол», а для Шевченка мова –
це насамперед розмова з людиною.
культура слова №80′ 2014248
Цитати – у Пушкіна значна кількість цитат про
мову і стиль, вжитих у різних типах текстів з чіткою
прагматично-дидактичною настановою; наприклад:
«Справжній смак полягає не в бездумному заперечен-
ні якогось слова, якогось звороту, а у відчутті від-
повідності й доцільності» (1827), «Граматика не
диктує законів мові, а витлумачує і стверджує її
звичаї» (1833).
У Шевченка цитати про слово (мову) – це
невід’ємні елементи його художнього мовосвіту,
в якому наскрізним є мотив збереження мовної
самобутності української нації: «А на москалів не
вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму,
а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас на-
род і слово. А чиє краще, нехай судять люди...»
(Шевченко Т. Передмова до нездійсненого ви-
дання «Кобзаря // Режим доступу: http://litopys.
org.ua/shevchenko/ shev507.htm). Йшлося не про
стильові нюанси різних мовних форм, а про утвер-
дження української національної мови в її куль-
туротворчій, літературно-нормативній функції,
пор.: «Найвищою мірою українська мовна сві-
домість виявилася в творчості Тараса Шевченка,
який утвердив образ літературного українського
слова в його загальновизнаній нормі» (С. Єр-
моленко). Причиною того, що саме Шевченко-
ве слово було сприйняте українською мовною
свідомістю як літературно-нормативний канон,
мовознавці вважають суголосність висловлених
Кобзарем ідей думам усіх українців, а також до-
сконалу естетичну мовну форму, що не втратила
свого впливу на читачів упродовж століть. Гли-
бока й органічна соціальна спрямованість Шев-
249
ченкових текстів випросторилась у соціальну пре-
стижність новотвореної української літературної
мови.
Мовотворчість Шевченка актуалізувала поняття
рідної мови, «мови, з якою людина входить у світ,
прилучається до загальнолюдських цінностей у їх
своєрідності» (В. Русанівський). Головна мета
навчання рідної мови – формування національ-
но свідомої мовної особистості, спроможної
вільно й комунікативно виправдано послуговува-
тися рідною мовою у різних сферах діяльності.
Віртуозність і майстерність Шевченкового сло-
ва, його мовне багатство – вдячний матеріал для
вивчення чи не кожної лінгвістичної теми.
Підручники з української мови для 9 кла-
су (Заболотний О. В., Заболотний В. В. Укра-
їнська мова: підруч. для 9 кл. загальноос-
віт. навч. закл. з навч. рос. мовою / О. В. Заболотний,
В. В. Заболотний. – Київ : Генеза, 2009. – 232 с.;
Єрмоленко С. Я., Сичова В. Т. Українська мова:
підручник для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл.
/ С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичова. – К.: Грамота,
2009. – 304 с.) загальноосвітніх навчальних закла-
дів було обрано для аналізу, оскільки саме в 9 кла-
сі за нині чинними програмами творчість Тараса
Шевченка вивчається в курсі української літерату-
ри, а його суспільно-політична роль – у курсі історії
України. Така «наскрізна» шевченківська проблема-
тика якнайкраще сприяє реалізації міжпредметних
зв’язків у навчальному процесі.
Цитати з художніх текстів Тараса Шевченка
в обраних для аналізу підручниках з української
мови репрезентовані на рівні:
Слово тараса Шевченка в лінгводидактиці
культура слова №80′ 2014250
● правил (як ілюстративний матеріал);
● текстів вправ;
● тестових завдань.
Наявна також інформація про Кобзаря та
його малярські роботи, що відображається по-
різному. Вдалою методичною знахідкою вва-
жаємо подання у рубриці «Стиль і синтаксис»
у підручнику С. Єрмоленко, В. Сичової стислої
характеристики поетичного синтаксису Шевчен-
ка: «У Шевченковому вірші просте речення з од-
норідними дієслівними присудками, повторами
плавно переходить у складне речення, частини
якого за будовою теж прості речення. Часто це
поєднання неповних простих речень – еліптич-
них, контекстуальних. Завдяки таким переходам,
повторам-підхопленням створюється неповторна
ритмомелодика Кобзаревої поезії» (С. 16).
Також трапляються епізодичні згадки про Тараса
Шевченка у текстах вправ (у ході дослідження ми
фіксували усі апелювання до постаті Шевченка та
його художніх текстів чи малярських робіт). На-
приклад, у рубриці «Усміхнімось» (підручника
С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичової) учні мають пояс-
нити, чим викликаний ефект комічного в уривках
із творів їх ровесників: «Шевченко доводить, що
тільки козаки – носії оселедців – могли визволити
Україну» (С. 121).
Донедавна творчий доробок Шевченка-худож-
ника розглядався доволі спрощено, схематично,
в системі координат актуальної ідеології. Нині,
коли є всі підстави вважати, що серед молоді ви-
никла «інтелектуальна мода на Шевченка» (Т. Ан-
друщенко), що підтверджується різновимірним
251Слово тараса Шевченка в лінгводидактиці
мистецьким переосмисленням образу й шедев-
рів Кобзаря, візія його елітарного малярського
спадку має знайти відображення й у підручниково-
му контенті. Таку спробу зробили О. В. Заболотний,
В. В. Заболотний. Картину Т. Шевченка «Почаївська
лавра з півдня» (С. 185) автори подають як ілю-
страцію до тексту «Подорож до святих місць» (за
У. Самчуком), що пропонується для вибірково-
го переказу тексту художнього стилю. Проте за-
вдання до картини не передбачене, покликання
на малярську роботу немає. Картина Т. Шевченка
«Портрет дівчинки з собакою» (С. 203) наводить-
ся до тексту «Язык» животных», який учні ма-
ють письмово перекласти українською мовою,
дидактичної «ремарки» до репродукції не вияв-
лено, хоча, на нашу думку, вона була б дореч-
ною. У підручнику С. Я. Єрмоленко, В. Т. Си-
чової для 9 класу малярські роботи Шевченка
не використовуються.
Вищенаведений аналіз дає підстави зробити ви-
сновок про різноаспектну й дидактично виправда-
ну репрезентацію шевченкознавчого матеріалу на
сторінках підручників з української мови для 9
класів ЗНЗ, але з огляду на сучасну потужну ак-
туалізацію шевченківського дискурсу в моло-
діжному інтелектуальному середовищі авторам
навчальних книг є над чим попрацювати в цьо-
му аспекті.
Досвід радянського підручникотворення за-
свідчує пильну увагу до шевченківського та
шевченкознавчого контенту. Наприклад, у під-
ручнику «Українська мова. 7-8 клас» (К., 1981)
П. С. Дудика, А. П. Медушевського (який частко-
культура слова №80′ 2014252
во за змістом матеріалу перегукується із сучасни-
ми підручниками з української мови для 9 класу)
творчість Тараса Шевченка якнайширше репре-
зентована у вигляді цитат у вправах та як ілю-
стративний матеріал до правил. На роль Кобзаря
у становленні й розвитку української літературної
мови вказує фрагмент із тексту О. Корнійчука. Та-
кож наявна інформація про Шевченка у цитатах
Олеся Гончара, Максима Рильського. Зафіксова-
но дві згадки про О. Пушкіна: у цитаті Ю. Зба-
нацького та цитаті Р. Братуня.
З метою виявлення репрезентації пушкінського
контенту у підручниках з російської мови, вида-
них у Російській Федерації, було проаналізовано
навчальні книги для 10-11 класів. Настанова ро-
сійських лінгводидактів – «вивчати основи науки
про мову так, щоб в учнів складалось уявлення
про мову як струнку систему, живу й динамічну,
в якій немає нічого випадкового, а все закономір-
но й пояснювано».
У підручнику «Русский язык. 10-11 классы»
(М., 2009) О. І. Власенкова, Л. М. Рибченкової пуш-
кінський дискурс репрезентований у вправах (окре-
мих реченнях у текстах вправ, уривках із художніх
текстів), висловлюваннях Пушкіна про мову та про
мову Пушкіна (В. Бєлінський), правилах (зокрема
про словники мови письменників), трапляються
згадки назв творів Пушкіна («Євгеній Онєгін»,
«Капітанська дочка» та ін.). Загальний обсяг
підручника – 287 с.; фіксування пушкінського
контенту виявлено на 21 с. (приблизно 7%).
Майже наскрізно пушкінським можна вва-
жати підручник «Русский язык. 10-11 класс»
253Слово тараса Шевченка в лінгводидактиці
(М., 2011) В. Ф. Грекова, С. Є. Крючкова,
Л. А. Чешко: із 368 сторінок підручника О. Пуш-
кін згадується на 122 с. (33 %).
Репрезентація постаті Пушкіна в аналізовано-
му підручнику має такий кількісний вимір:
● ілюстративний матеріал до правил – фіксу-
вання на 43 с.;
● речення у вправах – на 54 с.;
● уривки із художніх текстів – на 11 с.;
● матеріали і згадки про Пушкіна – на 14 с.
У змістовому контенті підручника є текст про
Пушкіна як основоположника нової російської
мови (за Є. Ісаєвим), також наводиться перифраз
«основоположник російської мови» до імені Олек-
сандр Пушкін. Широко представлені тексти про
Пушкіна: М. Зощенко про прозу Пушкіна, В. Бє-
лінський про творчість Пушкіна, за В. Бєлін-
ським – про Ольгу і Тетяну із «Євгенія Онєгіна»,
за Л. Озеровим – про Пушкіна, спогади Гончаро-
ва про Пушкіна.
Своєрідною методичною родзинкою стали тек-
сти вправ про історію слів, наявних у мові Пушкіна
(слово «щепетильный» та ін.). Розвиватиме навички
лінгвістичного аналізу тексту завдання про підготов-
ку повідомлення на тему «Вживання історизмів та
архаїзмів у творах Пушкіна».
Реалізація міжпредметних зв’язків, вияскравлена
в порівнянні балад О. Пушкіна і А. Міцкевича, може
спонукати творчого вчителя-словесника до історич-
ного екскурсу про роль цих письменників у станов-
ленні національних літературних мов. Згадок про
Тараса Шевченка у вищезгаданих підручниках
з російської мови нам виявити не вдалося.
культура слова №80′ 2014254
А чим відрізняється дидактичне буття «осно-
воположників» на сторінках української навчаль-
ної літератури? У підручнику «Українська мова»
(К., 2010) для 10 класу С. Єрмоленко, В. Сичової
(академічний рівень) наводиться інформація про
переклад Максима Рильського «Євгенія Онєгі-
на» О. Пушкіна. Традиційно використовуються
Шевченкові цитати у різних видах вправ, окремо
варто виділити вправи на встановлення відповід-
ності між назвами творів і автором (Т. Шевченко
«Неофіти, «Єретик», «Тризна»), між власними
назвами і перифразами (Тарас Шевченко і Коб-
зар). Трапляються згадки про Шевченка у цита-
тах видатних мовознавців Л. Булаховського та
А. Кримського. Розлогою інформацією про Шев-
ченка збагатять учнів тексти про Качанівський па-
лац, про П. Куліша, про «Щоденники» О. Гончара,
про український живопис. Оригінальною мето-
дичною знахідкою авторського колективу підруч-
ника є правило для запам’ятовування «дев’ятки»:
Реве та стогне Дніпр широкий, човни з циганами
жене.
Підручник «Українська мова» (К., 2011) для
11 класу ЗНЗ (рівень стандарту) С. Я. Єрмоленко,
В. Т. Сичової потішить шевченколюбів: тут вони
знайдуть, крім сегментованого цитування у впра-
вах, наукову аналітику про ритм Шевченкових
рядків і особливості синтаксичної будови, вели-
кий за обсягом пізнавальний текст про Шевченка
на Переяславщині (С. 54–56). Актуалізацію опорних
знань (і приємну ностальгію) в учнів викличе уривок
з «Плачу Ярославни», який вони у попередніх кла-
сах вивчали напам’ять. Згадка про Канів і моги-
255Слово тараса Шевченка в лінгводидактиці
лу Шевченка у родинній суперечці, яку учні мають
прокоментувати, актуалізує згадані реалії у сучас-
ній повсякденній мовній практиці. На сторінках
282–285 наведено переклади «Заповіту» Тараса
Шевченка англійською, німецькою, французькою,
білоруською і російською мовами. Учні мають
«впізнати» мову, ознайомитися з перекладом, а
це не лише стимулює пізнавальний інтерес і
шліфує мовне чуття, а й водночас підштовхує
до розуміння світової величі і визнання Тараса
Шевченка. Цитатна рецепція образів фундаторів
національних літературних мов додасть кілька
важливих штрихів до розуміння місця й ролі мово-
творчості письменників у становленні мовного
стандарту, зокрема і про Тараса Шевченка, і про
Олександра Пушкіна згадано у цитаті М. Рильсь-
кого. Малярську спадщину Шевченка візуалізує
репродукція «У В’юнищі», яку автори використали
для ілюстрації.
Аналіз підручників з української мови дає під-
стави зробити висновок, що ілюстративний ма-
теріал до вивчення курсу синтаксису української
мови як у радянську добу, так і нині – це переважно
Шевченкові цитати, що стали «комунікативно-есте-
тичними знаками» (В. Калашник) – маркерами пев-
них синтаксичних конструкцій.
У комунікативному просторі сучасної школи
також є мовна мода, «законодавцями» якої є під-
стави вважати підручникотворців. Мовні упо-
добання авторів навчальних книг, безумовно, не
суперечать кодифікованим літературним нормам
(про це пильно дбає державний стандарт і чинна
навчальна програма), однак сприяють насиченню
культура слова №80′ 2014256
лінгводидактичного мовного середовища стерео-
типізованими термінологічними конструкціями
в царині мовознавства. Час ревізії і рефлексії над
мовною нормою (С. Єрмоленко) нині збігається
з часом ревізії і рефлексії над сучасним підруч-
ником з рідної мови. Молоде покоління має збаг-
нути: мова – живий організм, який розвивається
за своїми законами і дуже чутливий до суспіль-
но-політичних змін. Коли історія мови «оживе»
в підручнику в подіях та іменах, тоді вона закар-
бується й у свідомості учнів. Учителеві-словес-
нику під силу «воскресити» бодай на один урок
мовну реальність, в якій творили фундатори на-
ціональних літературних мов, змоделювати разом
з учнями мовне середовище тієї доби і відчути
себе співтворцями історії мови. А спонукати їх
до цього і допомогти їм – це завдання підручни-
котворців. Не треба остерігатися «зустрічі» на
сторінках підручників Кобзаря і автора «Євге-
нія Онєгіна». Вони творили національні літера-
турні мови в одну епоху, але в дуже різних умо-
вах. Компаративний аналіз способів відгранення
літературних мов національними геніями сформує
у свідомості школярів системне уявлення не лише
про становлення мовних норм, а й про мовне се-
редовище тієї доби, місце й роль особистості в іс-
торії літературної мови. Якщо в російській лінг-
водидактиці позиції основоположника непорушні,
то в українській методичній науці вони, хоча і не
піддаються сумніву, проте поступово виходять із
«моди», витісняються іншими домінантами. Ро-
бота над художніми текстами письменників має
забезпечувати учнів досвідом емоційно-цінніс-
257Слово тараса Шевченка в лінгводидактиці
ного ставлення до інформації, бути поштовхом
до мовотворчості. Орієнтування на сучасну мов-
ну практику школярів може органічно поєднувати-
ся із відтворенням історичної тяглості мовотворчих
процесів, проте не в «мертвих» переходах і занепа-
дах звуків чи певних граматичних форм, а в «тру-
дах і днях» реформаторів національних літера-
турних мов.
Вікторія Сичова
Шевченкові текСти і текСти про Шевченка
в підручниках з українСької мови
В історії кожної нації настає час, коли має
з’явитися свій Тарас (з грец. «бунтівник», «здат-
ний до непокори»). До українського народу прий-
шов Шевченко, коли, здавалося, не було надії на його
національне й соціальне визволення. Певної будови…
Минуло 200 років – і Тарас повернувся. Ми інакше
сприймаємо сьогодні його пророчі слова, намагаємось
по-новому осягнути творчість, розкрити її значення
для молодого покоління.
За приклад візьмімо лінійку підручників з україн-
ської мови для 5-11 класів (автори: зєднати С. Я. Єрмо-
ленко, В. Т. Сичова). У цих підручниках чітко просте-
жується текстоцентричний підхід авторів (через цікаво
дібраний текстовий матеріал подається вивчення
мовної теми). У багатьох текстах – неповторний об-
раз Кобзаря.
Скажімо, в 5-му класі розділ «Орфографія»
пропонує подивитися на вже знайомі твори по-
|