Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури"
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111568 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" / Н. Мех // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 215-224. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-111568 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1115682017-01-12T03:02:20Z Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" Мех, Н. Слово Тараса Шевченка у словнику 2014 Article Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" / Н. Мех // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 215-224. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111568 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово Тараса Шевченка у словнику Слово Тараса Шевченка у словнику |
| spellingShingle |
Слово Тараса Шевченка у словнику Слово Тараса Шевченка у словнику Мех, Н. Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мех, Н. |
| author_facet |
Мех, Н. |
| author_sort |
Мех, Н. |
| title |
Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" |
| title_short |
Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" |
| title_full |
Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" |
| title_fullStr |
Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" |
| title_full_unstemmed |
Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" |
| title_sort |
шевченкові тексти як джерело словника "одвічні слова української культури" |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Слово Тараса Шевченка у словнику |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111568 |
| citation_txt |
Шевченкові тексти як джерело словника "Одвічні слова української культури" / Н. Мех // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 215-224. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT mehn ševčenkovítekstiâkdžereloslovnikaodvíčníslovaukraínsʹkoíkulʹturi |
| first_indexed |
2025-07-08T02:20:56Z |
| last_indexed |
2025-07-08T02:20:56Z |
| _version_ |
1837043555361619968 |
| fulltext |
215Слово тараса Шевченка у словнику
Cтароукраїнська літературна мова містила ба-
гато полонізмів, у чому можна переконатися, озна-
йомившись з лексикографічними працями, що
зафіксували мову того періоду. Шевченко добре
знав польську мову, але у своїх творах вживав лише
ті слова, які адаптувалися в українській мові і ста-
ли звичними. Деякі давні польські запозичення
все ж трапляються, як от одволати ‘урятувати від
смерті’: Бабусю Настю поховали, і ледве-ледве
одволали Трохима діда.
Як бачимо, українська мова, зафіксована в тво-
рах Тараса Григоровича Шевченка, дає читаче-
ві й дослідникові велику поживу для роздумів,
для наукових пошуків.
Наталія Мех
Шевченкові текСти як джерело Словника
«одвічні Слова українСької культури»
Доробок Великого Кобзаря посідає помітне
місце в історії української літературної мови та
є унікальним культурним продуктом своєї епо-
хи. Художньо-мовна спадщина Т. Г. Шевченка
належить до культурного фонду нації, і значення
його мовотворчості як початку нової української
літературної мови важко переоцінити.
Історія літературної мови найтісніше
пов’язана з національною культурою. Набу-
ті знання про мову в позалінгвістичних галу-
зях впливають на дослідження власне мовних
культура слова №80′ 2014216
явищ; стають помітнішими активні інтегратив-
но-диференційні процеси в лінгвістиці й куль-
турі.
Культурологічне вивчення мови передбачає
аналіз мовних фактів, які виявляють національно-
культурну специфіку комунікації. Увагу лінгвіс-
тів привертають передусім лінгвокультурологічно
вартісні одиниці, наскрізні концепти, константи,
одвічні слова, які акумулюють ментальність наро-
ду, відбивають специфіку колективної свідомості.
Словник «Одвічні слова української культури
(літературна мова кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст.)»
належить до ідеографічних словників, побудова-
них за принципом «від ідеї до слова». Як відомо,
серед цієї групи лексиконів немає двох подібних,
тобто таких, будова яких була б однаковою.
Словник, присвячений лексикографічно-
му опрацюванню базових культурних концептів,
одвічних слів в історичному та семантико-стиліс-
тичному аспектах, – це поєднання та перехрещен-
ня трьох площин: стильової (тексти різноманітної
жанрово-стильової природи), семантичної (фікса-
ція смислової трансформації лексичних одиниць
у різних контекстах) та історичної (залучення тек-
стів різних часових зрізів).
Названий лексикон має утверджувати погляд
на історію літературної мови та її стилів як фено-
менів, що тісно пов’язані з філософією культури,
розвитком національної свідомості. Розширення
джерельної бази словника і використання ме-
тоду моделювання базових концептів україн-
ської культури у текстах художнього, наукового
та релігійного стилів літературної мови кінця
217Слово тараса Шевченка у словнику
ХVІІІ – початку ХХІ ст. дасть змогу обґрунту-
вати поняття міжкультурної комунікації, яка, зо-
крема, мотивує історичну змінність літературної
мови. Створення спеціальних словників для по-
шуку слів за змістом, слів-понять є соціальним
запитом, потребою всіх, хто причетний до укра-
їнської літератури, історії, культури.
Розглянути наукові, релігійні та художні тек-
сти літературної мови кінця ХVІІІ – почат-
ку ХХІ ст. як фрагменти міждисциплінарного
знання; обґрунтувати реєстр одвічних слів, лек-
сичних одиниць, показових для українського
мовного простору, базових концептів української
культури означає простежити історичну змін-
ність мовної свідомості та відобразити в лекси-
кографічній праці динаміку лексичної семантики
у відповідних текстах. Це праці Г. С. Сковороди,
О. О. Потебні, М. С. Грушевського, В. І. Вернад-
ського, філософські, наукознавчі, літературознавчі,
історичні, а також словники ХVІІІ – початку ХХІ ст.;
тексти Біблії, богословські енциклопедичні джере-
ла, проповіді. Одвічні слова фіксуємо в художніх
текстах Г. С. Сковороди, І. Я. Франка, Лесі Укра-
їнки, М. Т. Рильського, М. П. Стельмаха, Ліни
Костенко та ін.).
Функціонування одвічних слів української
культури простежуємо в художніх текстах Тараса
Григоровича Шевченка – знакової постаті нашої
культури. Так, один із трьох основних розділів на-
званого словника («Логосвіт», «Мікросвіт» та
«Макросвіт»), а саме розділ «Логосвіт» містить
відомості про вживання одвічних слів у поезії
Т. Г. Шевченка. Це поняття, що пов’язані з духо-
культура слова №80′ 2014218
вною сферою, з вірою та моральністтю людини. На-
званий розділ словника охоплює наскрізні поняття
релігійної картини світу, що функціонують у літе-
ратурній мові на різних часових зрізах від кінця
ХVІІІ до початку ХХІ ст. Пропонуємо фрагмент
розділу «Логосвіт», у якому фіксується Шевчен-
кове слово, пор.:
АНГЕЛ
Буває, іноді старий
Не знає сам, чого зрадіє,
Неначе стане молодий,
І заспіває... як уміє.
І стане ясно перед ним
Надія ангелом святим,
І зо́ря, молодость його,
Витає весело над ним. («Буває, іноді старий…»)
Лексема ангел із традиційним для релігійно-
го стилю епітетом святий становить семантич-
ну основу авторського поетичного порівняння:
надія порівнюється з ангелом.
А чистих серцем? Коло їх
Постав ти ангели свої,
Щоб чистоту їх соблюли.
(«Царів, кровавих шинкарів…»)
Відзначимо, що лексему ангел вживає Т. Шев-
ченко 6 разів у формах: ангел – 1 раз, ангели –
3 рази, ангелом – 2 рази (Конкорданція поетичних
творів Тараса Шевченка. – Нью-Йорк; Торонто,
2001; далі – Конкорданція).
219Слово тараса Шевченка у словнику
На окрему увагу заслуговує й таке одвічне
слово:
БОГ
Та нескверними устами
Помолимось Богу,
Та й рушимо тихесенько
В далеку дорогу –
Над Летою бездонною
Та каламутною.
Благослови мене, друже,
Славою святою.
(«Чи не покинуть нам, небого…»).
Нехай Бог вам помагає!
Піду помолюся
Усім святим у Києві,
Та й знову вернуся
В вашу хату, як приймете. («Наймичка»)
Слово Бог – частотне. У текстах Кобзаря воно
вживається 388 разів у таких формах: Бог – 76
разів, Бога – 107, Богу – 63 рази, Богом – 19, Бо-
гові – 4 рази, Боже – 119 разів (Конкорданція).
БЛАГОДАТЬ
.. А вона молилась
І жить у Господа просилась,
Бо буде вже кого любить.
Вона вже матір’ю ходила,
Уже пишалась і любила
Своє дитя. І дав дожить
Господь їй радості на світі.
культура слова №80′ 2014220
Узріть його, поціловать
Своє єдинеє дитя,
І перший крик його почути…
Ох, діти! Діти! Діти!
Велика Божа благодать!
(«Княжна»)
Лексема благодать вживається 10 разів у фор-
мах: благодать – 9 разів, благодаті – 1 раз.
Принагідно відзначимо, що в «Словарі укра-
їнської мови» (1909 р.) за ред. Б. Грінченка
слово благодать зафіксоване з відповідно ілю-
страцією Т. Шевченка: Благодать, -ті, ж. 1) Бла-
годать. Усюди Божа благодать і в серці,
і в хаті. Шевч. (Т.1. – С. 71).
ВІРА
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
(«Тарасова ніч»)
Слово віра Тарас Шевченка вжив усього 7 ра-
зів у формах: віра – 1 раз, віри – 3 рази, віру – 3 рази.
Досить частотною у текстах Т. Шевченка є лек-
сема воля. Вона вживається 122 рази у формах: воля
221Слово тараса Шевченка у словнику
–32 рази, волю – 43 рази, воле –1 раз, волею – 4 рази,
волі – 42 рази.
ВОЛЯ
…А правда наша п’яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, Боже, утомлений?
І нам даси жити!
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
(«Кавказ»)
Принагідно відзначимо, що в «Словарі укра-
їнської мови» (1909 р.) за ред. Б. Грінченка сло-
во воля проілюстровано (серед інших) цитатою
Т. Шевченка: Воля, -лі, ж. 3) Желаніе, соизволе-
ніе. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж
мою волю. Шевч. 15. чинити свою волю. Дhлать
свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять
свою волю – кують речі недобрії. Шевч. (Т. 1. –
С. 253).
ДУША
…Жива
Душа поетова святая,
Жива в святих своїх речах,
І ми, читая, оживаєм
культура слова №80′ 2014222
І чуєм Бога в небесах.
(«Мені здається, я не знаю…»)
Слово душа у поетичних текстах Т. Шевчен-
ка вжито 162 рази в таких формах: душа – 32
рази, душе – 5 разів, душею – 2 рази, душі – 26
разів, душу – 56 разів, душах – 1 раз, душ – 20
разів.
ДУХ
І ти, великая в женах!
І їх униніє, і страх
Розвіяла, мов ту полову,
Своїм святим огненним словом!
Ти дух святий свій пронесла
В їх душі вбогії! Хвала!
І похвала тобі, Маріє! («Марія»)
Лексема дух рідковживана у текстах Т. Шев-
ченка. Її зафіксовано 11 разів: дух – 5 разів, ду-
хом – 3 рази, духу – 3 рази.
ІСТИНА
За кого ж ти розіп’явся,
Христе, сине божий?
За нас, добрих, чи за слово
Істини… чи, може,
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.
(«Кавказ»)
Слово істина у початковій формі (назив-
ний відмінок) взагалі не трапляється у Т. Шев-
223Слово тараса Шевченка у словнику
ченка. Наявна лише форма родового відмінка
істини, що вживається двічі.
ЛЮБОВ
Мужі воспрянули святиє,
По всьому світу розійшлись.
І іменем твойого сина,
Твоєї скорбної дитини,
Любов і правду рознесли
По всьому світу.
(«Марія»)
До лексеми любов поет звертається 20 разів:
любов – 13 разів, любові – 7 разів.
ПРАВДА
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!
(«Кавказ»)
Слово правда вживається 87 разів у формах:
правда – 35 разів, правді – 5 разів, правди – 25
разів, правду – 22 рази. Цю лексему вважаємо до-
сить частотною і показовою для всього мовосві-
ту Кобзаря.
Наведені вище слова-поняття є наскрізними
культурними концептами, що увійшли до словни-
культура слова №80′ 2014224
ка «Одвічні слова української культури (літера-
турна мова кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст.)». Вони
вміщені в розділі «Логосвіт» і мають свою специ-
фіку: їх семантика так або інакше пов’язана з ду-
ховною сферою буття. Користуючись скарбами
поетичної спадщини Т. Г. Шевченка, репрезентує-
мо функціонування названих концептів у текстах,
які збагачують, вияскравлюють словниковий ма-
теріал. Адже, як зауважує О. О. Потебня: «Сила
людської думки не в тому, що слово викликає
в свідомості попередні сприйняття (це можливо
і без слів), а в тому, як саме воно примушує люди-
ну користуватися скарбами свого минулого».
Мовотворчість Тараса Григоровича Шевченка
вже більш ніж півтора століття в світовій культу-
рі сприймається як унікальний феномен і залиша-
ється нетлінним культурним скарбом українського
народу.
|