Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда)
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111575 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) / О. Маленко // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 158-166. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-111575 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1115752017-01-12T03:02:32Z Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) Маленко, О. Слово в художньому творі 2014 Article Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) / О. Маленко // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 158-166. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111575 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Маленко, О. Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Маленко, О. |
| author_facet |
Маленко, О. |
| author_sort |
Маленко, О. |
| title |
Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) |
| title_short |
Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) |
| title_full |
Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) |
| title_fullStr |
Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) |
| title_full_unstemmed |
Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) |
| title_sort |
тарас шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111575 |
| citation_txt |
Тарас Шевченко: пророк у пошуках правди (концепт правда) / О. Маленко // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 158-166. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT malenkoo tarasševčenkoprorokupošukahpravdikonceptpravda |
| first_indexed |
2025-07-08T02:21:29Z |
| last_indexed |
2025-07-08T02:21:29Z |
| _version_ |
1837043589780078592 |
| fulltext |
культура слова №80′ 2014158
вами, іменниками, займенниками, забезпечуючи
в такий спосіб реалізацію різних концептуальних
смислів та аксіологічних характеристик відповід-
ного поняття.
Олена Маленко
тараС Шевченко: пророк
у поШуках правди (концепт правда)
Правда належить до тих філософсько-етичних
категорій, що формують віртуальний універсум
ідеального буття, головним критерієм якого є іс-
тина. Через це правда ототожнюється з істиною
й утворює концептуальну пару правда – істина
з досить щільним асоціативно-смисловим зв’язком
обох компонентів. Змістове наповнення лексеми
правда підтверджує цей смисловий синкретизм,
відображений у лексикографічній презентації
слова правда: 1) «те, що відповідає дійсності»
(отже, істинне); 2) «правдивість, правильність»
(отже, істинність); 3) «справедливість» (отже, від-
повідність істинним моральним і правовим нор-
мам) (Тлумачний словник української мови / За
ред. проф. В. С. Калашника. – Харків, 2004. –
С. 647; далі – ТСУМ).
Найвищою моральною й мистецькою цінніс-
тю, покладеною в основу ідеальних суспільних
відносин і справжньої художньої вартості, правда
була визнана в естетиці реалізму. Активізація сус-
пільного й, відповідно, особистісного буття в дру-
гій половині ХІХ ст. зумовила пріоритетність тих
159Слово тараса Шевченка в художньому творі
цінностей, які насамперед регламентували тво-
рення досконалого суспільства з його загально-
людськими й громадянськими ідеалами. Серед
них особливе місце посідала правда як екзистен-
ційне підґрунтя моральної досконалості людини
й соціуму.
Піднесення правди до рівня суспільного ідеалу,
уведення слова правда в широкий художній кон-
текст зумовило концептуалізацію правди як колек-
тивної ідеалеми (ідеалема – духовний концепт, що
формує свою структуру на асоціативно-смислових
рівнях певного ідеалу) (Іващенко В. Концептуальна
репрезентація фрагментів знання в науково-мис-
тецькій картині світу (на матеріалі української мис-
тецтвознавчої термінології) / В. Іващенко. – Київ :
НАН України, Ін-т української мови, 2006. – С. 76–
82). Концептуалізація правди загалом характерна
для української художньої картини світу, що про-
стежується від світоглядно-естетичних домінант
реалізму до сучасних рефлексій творців україн-
ської громадянської лірики щодо пошуку правди
або її очікування.
У новій українській літературі осмис-
лив правду як силу й ознаку ідеального сві-
товлаштування Тарас Шевченко, зробивши
слово правда одним із ключових у своїй по-
етичній мові. Дж. Фізер, досліджуючи філо-
софські аспекти творчості Т. Шевченка, визначає
правду центральним кодом Шевченкового тексту,
який концентрує інформацію трьох рівнів: ет-
нокультурного, історичного, загальнолюдського
(універсального) (Фізер Дж. Філософія чи філо-
софія Тараса Шевченка? / Дж. Фізер // Слово
культура слова №80′ 2014160
і час. – 1990. – №5. – С. 37). Пошук правди лірич-
ним героєм, нехтування нею в суспільстві, наслід-
ки буття без правди стали провідними мотивами
Шевченкової поезії, що зумовило інтенсивну по-
етизацію слова правда на лексико-семантичному,
стилістичному, дискурсивному рівнях і форму-
вання відповідного концепту в загальноукраїн-
ській мовній картині світу.
Семантичні рівні концепту правда в реаліс-
тичному дискурсі Тараса Шевченка продукують
такі смисли: істина, справедливість, гармонія,
порядок, воля (свобода), які окреслюють простір
контекстних інтерпретацій слова правда: І засві-
тив, любомудре,/ Світоч правди, волі; Розбійники,
людоїди/ Правду побороли,/ Осміяли твою славу,/
І силу, і волю; Встане правда! Встане воля!/ .../
За вас правда, за вас слава/ І воля святая; В сво-
їй хаті своя й правда,/ І сила, і воля; І сонця-правди
дозрівать/ .../ Претеся знову; За правду пресвятую
стать/ І за свободу!
Правда як справедливість вербалізується зде-
більшого в поезіях історичного або соціального
звучання, де втілені світоглядна, соціософ-
ська, громадянська позиції автора, його реф-
лексії щодо недосконалості суспільства або
врахування історичного досвіду України у вибо-
рюванні волі. Саме воля є для Шевченка першо-
основою правдивого (істинного, справедливого,
правильного, гармонійного) буття українців. На
думку А. К. Мойсієнка, правда є певним ап-
перцепційним ідентифікатором поняття воля
в ідіолекті Шевченка (Мойсієнко А. К. Сло-
во в апперцепційній системі поетичного тексту:
161Слово тараса Шевченка в художньому творі
декодування Шевченкового вірша: монографія /
А. К. Мойсієнко. – Київ : Київський ун-т, 2006. –
С. 198), а в загальному світоглядному вимірі прав-
да для поета є необхідною умовою цивілізованого
суспільного буття за законами духовної (христи-
янської) регламентації. Там, де відсутня правда,
не може бути досконалості; втрачаючи правду,
суспільство дисгармонізується, тобто руйнується
світопорядок, ті основи буття (духовні, християн-
ські, суспільно-громадські), що вивищують добро
над злом.
Констатуючи моральний стан тогочасного
суспільства, Т. Шевченко визнає його занепад,
оскільки нехтується й нищиться насамперед
правда: Нема правди, не виросла;/ Кривда повиває;
Кругом неправда і неволя,/ народ замучений мов-
чить./ .../ Розбойники, людоїди/ Правду побороли,/
Осміяли твою славу; Скрізь неправда, де не гляну;
Озовітеся ж, заплачте,/ Німії, зо мною/ Над не‑
правдою людською,/ Долею лихою.
Емотивно-оцінні (негативні, несхвальні) ко-
нотації метафоричних моделей правду побороли,
правда п’яна спить, правдою торгують (тобто
життя не за законами справедливості) зумовлю-
ють відповідний несхвальний рівень лексико-
семантичного поповнення текстоситуацій: зло,
кайдани, кара, кати, кров, лихо, людоїди, найми,
недолюди, неволя, розбойники, сльози, ярма; зне-
важають, знущаються, плаче, оглухли; замуче-
ний, кровавий, потомлений (утомлений), тяжкі,
юродиві.
Натомість слова, що вербалізують гарне, по-
зитивне, у межах контекстного оточення слова
культура слова №80′ 2014162
правда додають ціннісної ваги концепту правда
як ідеалу, формуючи його високий аксіологіч-
ний рейтинг: апостол, батько, брат, Бог, воля,
Господь, дух, душа, земля, зоря (зоренька), країна,
краса, любов, мати, молитва, народ, наука, по-
рада (порадонька), сонце, слово; благовістити,
возвеличити, жити, любити, просвітити, учи-
ти; Божий, великий, веселий, живий, молодий,
радісний, святий, славний, тихий та ін. У цьо-
му осмисленні правди семантичною домінантою
концепту є «справедливість» як відповідність
«правовим і моральним нормам людських сто-
сунків» (ТСУМ, 772). Саме за умов існування
в суспільстві правди – справедливості незря-
чі прозрять; німим отверзнуться уста; про-
рветься слово; оживуть степи, озера; вольнії,
широкії, скрізь шляхи святії простеляться; пус-
тиню опанують веселії села.
Складниками смислової структури концеп-
ту правда в поезії Т. Шевченка також є компо-
ненти істина, праведність, святість, любов,
які розширюють його асоціативно-семантичне
поле. Така інтерпретація властива слову правда
в контекстах, сюжетно-смисловим компонентом
яких є біблійні мотиви, а також в інтимізованих
монологах-зверненнях до Бога: І слово правди
і любові/ В степи і дебрі понесли!/ .../ То воля
Господа. Годіть!; Господь/ .../ Послав на землю
їм пророка/ Свою любов благовістить!/ Святую
правду возвістить; Боже милий! Як хочеться
жити,/ І любити твою правду,/ І весь світ об-
няти; Живого істинного Бога/ Ти слово правди
понесла.
163Слово тараса Шевченка в художньому творі
Слово правди – це слово Божої істини, любо-
ві, праведності, моралі, душевної щирості, що
для християн задекларовані як основні цінності,
проповідування яких є місією не лише Христа
й духовників, але й митців, зокрема поетів.
В естетичній концепції реалізму письменники
були підняті на роль служителів народу, захис-
ників його щастя, добробуту. Саме таке завдан-
ня літератури висував і Т. Шевченко, тому слово
правди (істини) є для нього засобом впливу на
суспільне життя народу й країни. Ті ж, хто не
вміє шанувати слово правди, щирості й любові,
не вартий гарної долі.
Важливою для Шевченка стає проблема по-
шуку істинних цінностей, серед яких і правда,
яку поетові треба нести людям, пробуджуючи
їх свідомість. Мовна картина поета відтворює
цю світоглядну настанову формуванням лекси-
ко-граматичного комплексу, що обслуговує мо-
тив місія поета, домінантою якого є образ слово
правди, а компонентами – дієслова, у яких реалізо-
вано семантику мовлення: благовістити, возвіс-
тити, говорити, молитися, озватися, пророчи-
ти, розмовляти, сказати, учити та ін. Ці слова
утворюють розгорнутий ряд контекстної сино-
німії, семантично підпорядкованої ідеї правди-
вого відображення митцем світу як способу його
правдивого пізнання. При цьому спостерігаємо
динаміку розв’язання в Шевченковій поезії, про-
блеми суспільної ролі митця – від сумнівів щодо
суспільної потреби творчості до розуміння сили
свого поетичного слова, що поставлене на служ-
бу Україні: Там найдете щире серце/ І слово лас-
культура слова №80′ 2014164
каве,/ Там найдете щиру правду, А ще, може,
й славу.
Така сама динаміка внутрішнього осмислення
правди та її сенсу простежується в поезії Шев-
ченка останніх років життя: від цілковитої без-
надії й трагізму (Не зійде сонце. Тьма і тьма!/
І правди на землі нема!/ Ледача воля обдурила
маленьку душу) до віри в беззаперечну перемо-
гу правди (Сонце йде/ І за собою день веде./ .../
Уже ворушаться царі./ І буде правда на землі).
Стилістика контрасту властива всьому по-
етичному дискурсу Шевченка, що є, по суті, мо-
нологом людини, яка прагне пізнати світ і себе
через пошук вічних істин, ідеалів, цінностей. Чи
існують ці істини й ідеали? Що́ визначає їх вар-
тість у буттєвих координатах індивіда й суспіль-
ства? Ці питання не завжди мають відповідь
у Шевченка, який намагається зрозуміти основи
людського буття, суперечливо йдучи до істини:
через зневіру, сумніви, заперечення, але вре-
шті з вірою у вічність і непорушність духовних
цінностей, що й утримують сонце правди на зем-
лі: Чи буде правда меж людьми?/ Повинна буть,
бо сонце стане/ І оскверне́ну землю спалить.
У межах Шевченкової візії буття концепт
правда синкретично поєднує ідеї справедливос-
ті й волі як суспільно значущих категорій та ідеї
Божої істини, Божої справедливості (всеперемага-
юча сила добра) як категорій духовно-релігійних,
не об’єктивованих соціумом через його недоско-
налість. Шевченкові образи свята правда, пре-
святая правда, щира правда, апостол правди,
слово правди, сонце правди, екстраполюючись
165Слово тараса Шевченка в художньому творі
через текст у свідомість тогочасних читачів, ви-
явилися для них життєво важливими й зрозумі-
лими ідеалами в подальшому формуванні шкали
суспільних цінностей.
Започаткована Шевченком концептуалізація
правди зазнала еволюційного розвитку в подаль-
ших художньо-естетичних практиках, зокрема
в продукуванні нових смислів і творенні різно-
рівневих тропеїчних моделей. Особливої лек-
сико-семантичної інтенсифікації в художньо-
му контексті набули атрибутивні характеристики
слова правда, що зафіксовано в «Новомусловнико-
ві епітетів української мови» (Єрмоленко С. Я.
Новий словник епітетів української мови /
С. Я. Єрмоленко, В. І. Єрмоленко, С. П. Бибик.
– Київ : Грамота, 2012. – С. 285–286) пор.: без-
радісна, безсмертна, безцінна, Божа, болюча,
велика, вигадана, висока, всенародна, всесвітня,
гірка, глибока, гола, грізна, дійсна, довершена,
жахлива, жива, жорстока, золота, істинна,
людська, мудра, мужня, невесела, незабутня,
неприкрашена, неспалима, нетлінна, оголена,
пророча, реальна, розстріляна, розумна, світла,
світова, свята, священна, сердечна, скажена,
сліпуча, страшна, сувора, сумна, терпка, тра-
гічна, тяжка, Христова, чиста, щира, ясна
(усього понад 120 номінацій разом з оригіналь-
ними, індивідуально-авторськими).
Смислова й асоціативно-образна концептуалі-
зація правди як найбільшої цінності людського
буття була закладена в новій українській літера-
турі Тарасом Шевченком, який присвятив шу-
канню особистих і суспільних ідеалів свої твор-
культура слова №80′ 2014166
чість і життя: Щоб наша правда не пропала, Щоб
наше слово не вмирало…
Ірина Колеснікова
колоративи в «кобзарі»
тараСа Шевченка: культурологічний
та цивілізаційний аСпекти
Лексеми, що номінують кольори, є джерелом
національно-культурної інформації, репрезен-
тантами етномовної картини. Вони належать до
різних шарів знань – як до культури, так і до ци-
вілізації. Дослідники кваліфікують культуру як
цілісний феномен, що акумулює всі цінності сус-
пільства і передає духовні знання, пов’язуючи між
собою різні покоління (Могилевський А. П. Куль-
тура і особистість / А. П. Могилевський. – Київ,
2002. – С. 17, 25, 27). Культурну традицію
А. П. Могилевський трактує як універсальну фор-
му історичної трансляції досвіду, а сама культура
розглядається як внутрішнє багатство людини.
На відміну від культури, цивілізація передає
у спадок матеріальні речі; це багатства довко-
ла людини. Вона прагматична і модернізується
з часом. Цивілізація однакова для всіх етносів,
у ній відсутній такий складник, як ментальність
конкретного народу. Вона віддзеркалює колектив-
ну свідомість носіїв різних мов і культур, тоді як
культура пов’язана з індивідуальною свідомістю.
Відомо, що Тарас Шевченко – видатний живо-
писець, який віртуозно володів усією палітрою
|