Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень)
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111576 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) / Т. Вільчинська // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 151-158. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-111576 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1115762017-01-12T03:02:20Z Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) Вільчинська, Т. Слово в художньому творі 2014 Article Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) / Т. Вільчинська // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 151-158. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111576 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Вільчинська, Т. Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Вільчинська, Т. |
| author_facet |
Вільчинська, Т. |
| author_sort |
Вільчинська, Т. |
| title |
Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) |
| title_short |
Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) |
| title_full |
Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) |
| title_fullStr |
Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) |
| title_full_unstemmed |
Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) |
| title_sort |
концепт "бог" у мовотворчості тараса шевченка (рівень синтагматичних відношень) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111576 |
| citation_txt |
Концепт "Бог" у мовотворчості Тараса Шевченка (рівень синтагматичних відношень) / Т. Вільчинська // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 151-158. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT vílʹčinsʹkat konceptbogumovotvorčostítarasaševčenkarívenʹsintagmatičnihvídnošenʹ |
| first_indexed |
2025-07-08T02:21:33Z |
| last_indexed |
2025-07-08T02:21:33Z |
| _version_ |
1837043594569973760 |
| fulltext |
151Слово тараса Шевченка в художньому творі
чи реальність, митець у своїй творчості синтезує
минуле й сучасне та фокусується на майбутньо-
му. Він бачить це майбутнє в умовах поєднання
долі та волі. Ці два концепти пов’язані на всіх
трьох розгляданих рівнях: доля людини, доля со-
ціальної групи (козаків), доля України.
Тетяна Вільчинська
концепт «бог» у мовотворчоСті
тараСа Шевченка (рівень
Синтагматичних відноШень)
Сучасні дослідження мовотворчості, здійсню-
вані в поліпарадигмальному дискурсі, усе частіше
заглиблюються у витоки художнього мислення
відповідно до ментальних особливостей образ-
ного світосприймання й світовідображення. Саме
такий науковий інтерес викликає творчість Тараса
Шевченка.
Як виразник народних дум і сподівань, він під-
нявся на висоту загальнонаціонального поета,
якому судилося стати символом культурного і ду-
ховного відродження української нації. Розгляда-
ючи поетичний мовосвіт Т. Шевченка, важливо
зрозуміти домінантні естетичні настанови митця,
характерні ідіостильові ознаки, рівень авторської
традиційності й лінгвокреативності у творенні об-
разів. Тому сьогодні лінгвістичне дослідження
Шевченкової спадщини потребує, з одного боку,
застосування ефективних методів, а з іншого – від-
найдення малодосліджених сегментів у ній. До та-
культура слова №80′ 2014152
ких сегментів належить сакральне, що виявляє ду-
ховну сутність творчості письменника, а методом,
спрямованим на його комплексне дослідження, –
концептуальний аналіз.
Образ Бога як виразника найвищих релігійних
і духовних цінностей людства, в якому сконцен-
трована онтологічна, міфологічна, релігійна, ду-
ховна константи, посідає особливе місце в автор-
ській картині світу Великого Кобзаря. «Поет думає
про Бога невпинно, згадує його постійно, нагадує
про нього завжди. Бог – головний двигун життя
в «Кобзарі», – так характеризує Шевченкове став-
лення до Бога І. Огієнко, намагаючись у такий спо-
сіб довести, що саме релігійний стиль є «ознакою
Шевченкового думання від початку його писань
до могили» (Огієнко І. Тарас Шевченко / Фун-
дація ім. митрополита Іларіона (Огієнко) // упо-
ряд., авт. передм. і комент. М. Тимошик . – Київ :
Наша культура і наука, 2003. – С. 166–168).
Саме взаємостосунками з людиною визнача-
ється мовно-концептуальна природа константи
Бог у поетичному світогляді «складного Шев-
ченка». Бог у його творах «виступає як особис-
тість, що бере активну участь у житті людини,
з якою відчуває кровну спорідненість, читає
в глибинах її серця, веде з нею діалог» (Бетко
І. Українська релігійно-філософська поезія. Ета-
пи розвитку. – Katowice, 2003. – С. 121).
Метою цього дослідження є з’ясування син-
тагматичних зв’язків лексеми Бог як основного
вербалізатора відповідного концепту.
Дані про сполучуваність мовної одиниці, як
відомо, можна отримати з лексикографічних
153Слово тараса Шевченка в художньому творі
джерел (словники сполучуваності, епітетів та
ін.) та художніх текстів. Шевченкові поетичні тек-
сти в цьому плані є неперевершеним джерелом,
в якому в усій повноті виявляються синтагматич-
ні відношення лексеми Бог.
Аналіз досліджуваного матеріалу показав,
що для іменника Бог як основного імені кон-
цепту продуктивними є атрибутивні синтагми,
засвідчені поєднанням прикметника з імен-
ником. Зауважимо, що характеристика поді-
бних словосполук підтверджує думку вчених
про них як засоби номінації певних ознак кон-
цепту. Зокрема, через атрибутивні синтагми
об’єктивуються уявлення про Бога як носія ви-
соких чеснот, експліковані у концептуальному
фрагменті «Той, що є носієм найвищих цінностей».
Наприклад, праведний Бог, святий Бог, благий
Бог, довготерпеливий Бог, єдиний Бог, всещедрий
Бог, добрий Бог: Ти сирота, нема нікого,/ Опріче
праведного Бога (ІІ, 212) (Цит. за виданням:
Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: у 12 т. /
Ред. кол.: М. Г. Жулинський та ін. – Київ : Наук.
думка, 1989. – Т. І.; 1990. – Т. ІІ. У дужках вка-
зуємо том і сторінку) або Бог сильний, Бог вели-
кий, Бог милий, Бог милосердний, Бог святий:
Боже сильний! Твоя сила/ Та тобі ж і шкодить
(ІІ, 270) чи Молюсь тобі, Боже милий… (ІІ, 31).
У мовній об’єктивації концепту «Бог» поді-
бні синтагми засвідчують його позитивну марко-
ваність. Так, з означенням святий асоціюються
Шевченкові уявлення про Бога як «найдорожче,
любе, частотне» (І. Огієнко); прикметник єди-
культура слова №80′ 2014154
ний експлікує уявлення про нього як щось істин-
не, справжнє, досконале; атрибут милий засвід-
чує трепетне синівське ставлення до Господа;
ад’єктив довготерпеливий конотує такі спокон-
вічні ментальні риси українців, як, терпіння,
смирення. І. Огієнко привертає увагу до епі-
тетних характеристик милосердний, милости-
вий, праведний, правдивий та ін., що «бринять
тут ніжніше, як до батька рідного» (Огієнко
І. Тарас Шевченко / Фундація ім. митрополита
Іларіона (Огієнко) // упоряд., авт. передм. і ко-
мент. М. Тимошик . – Київ : Наша культура і на-
ука, 2003. – С. 163). Синтагми Бог великий, Бог
сильний демонструють абсолютну владу Бога
над світом, а сполуки з лексемами милостивий,
щедрий підтверджують Божі якості в аксіоло-
гічному вимірі.
Водночас в авторській картині світу Т. Шев-
ченка реалізуються й інші концептуальні ознаки
Бога, засвідчені такими атрибутивними синтагма-
ми, як Бог дивний, Бог утомлений, сердитий Бог,
напр.: Коли одпочити/ Ляжеш, Боже утомле-
ний? (І, 246); чи Караюсь я в оцій пустині сер-
дитим Богом (ІІ, 149). Через подібні дескрипції
автор виражає своє неоднозначне ставлення до
Бога, який залишається для нього незрозумі-
лим і дивним. Письменник висловлює співчут-
тя до втомленого Бога і деяке застереження до
сердитого Бога. Атрибут сердитий демонструє
зміщення в площину негативної емотивної ко-
нотації.
Окремі з атрибутів виражаються прикмет-
никами на позначення вищого ступеня вия-
155Слово тараса Шевченка в художньому творі
ву ознаки, як-от пресвятий, всещедрий, інші –
старослов’янізмами – всеблагий, добретворя-
щий, які вже самі собою підтверджують, що їх
могла вживати тільки щиро релігійна людина,
наприклад: Подай же й нам, всещедрий Боже
(ІІ, 212).
До продуктивних у Шевченкових текстах на-
лежать також предикативні синтагми, представ-
лені конструкціями, в яких дієслова поєднуються
з іменниками. Через них об’єктивуються кон-
цептуальні смисли, що характеризують Бога як
виконавця певної дії, маніфестуючи позицію
суб’єкта – носія предикативних ознак. На-
приклад: Бог молиться, Бог боронить, Бог
бачить, Бог чує, Бог знає, Бог відає, Бог
розмовляє, Бог помагає, Бог дарує, Бог любить,
Бог благословить, Бог пошле, Бог дасть, Бог
не кине, Бог заступить та багато інших, напр.,:
Сам Бог розмовляє/ Непорочними устами (ІІ,
192) або Ні, Ярино, Бог не кине… (І, 218).
Передусім у розглянутих синтагмах експлікують-
ся ті предикативні ознаки, що не співмірні з люд-
ськими. Здебільшого вони конотують захоплення
всесильним Богом, який все знає, бачить, розуміє
і може захистити, врятувати, допомогти.
Рідше письменник використовує конструкції
з негативно забарвленими дієсловами, як-от:
Бог мордує, Бог бреше, Бог куняє, Бог карає, Бог
одурить, наприклад: За що тебе, Бог кара,/ Ка-
рає тяжко? (ІІ, 268). Подібні контексти засвід-
чують амбівалентну природу концепту «Бог».
У розглянутих вище дієслівних конструкціях
ім’я концепту виступає суб’єктом дії. Водночас
культура слова №80′ 2014156
виявлено чимало предикативних синтагм, де
ім'я виступає об’єктом дій, вираженим іменни-
ком у різних відмінкових формах із прийменником
чи без нього, зокрема, у формі родового відмін-
ка: чув від Бога, єсть у Бога, напр.: Я не знаю,/
Чи єсть у Бога люте зло! (ІІ, 207), в тому чис-
лі з часткою не: не доблагав Бога, не знаю Бога
або в порівняннях стало, неначе в Бога, жда-
ти, як Бога та ін.; давального відмінка: молітесь
Богові, напр.: Молітесь Богові одному,/ Молітесь
правді на землі (ІІ, 224); знахідного відмінка: про-
кленеш Бога, напр.: Замучишся і прокленеш Бога
(І, 264); орудного: стати перед Богом, напр.: …
царі, раби… стали перед Богом (ІІ, 237).
Виявлено також дієслівні синтагми, де імен-
ники з прийменниками або без них виступають
першим компонентом синтагми, напр.: А ти
завтра тихесенько Богові розкажеш (ІІ, 16);
То серце по волі з Богом розмовля… (І, 46); Мов
степ до Бога заговорить (ІІ, 75). В останньому
мікроконтексті синтагма реалізується в порів-
няльній конструкції.
В одній синтагмі поєднуються іменник і дієслів-
на форма – дієприкметник: Богом не забуті (І, 247),
Богом проклятий (І, 204) чи дієприслівник: Бога
боячись (І, 215).
Нерідко дієслівні синтагми ускладнюються
третім компонентом, як-от: Бог мені (тобі, вам)
помагає, Бог дива творив, Бог витає над селом,
талан Бог послав або й четвертим чи п’ятим: Не
дав мені Бог нічого (ІІ, 26).
Помітно рідше у Шевченкових текстах функ-
ціонують іменникові синтагми. Першим компо-
157Слово тараса Шевченка в художньому творі
нентом у них частіше є віддієслівні іменники
(хвала Богу, слава Богу). Такі словосполучення
здебільшого виступають вставними конструкціями
у реченнях, наприклад: Прожив, слава Богу, під-
топтався (І, 237).
До поширених у досліджених текстах нале-
жить синтагма, що поєднує займенник мій та
іменник Боже: О Боже мій (ІІ, 69) та Мені ж,
мій Боже, на землі/ Подай любов, сердечний рай!
(ІІ, 273). Порушуючи певні ієрархічні відношен-
ня, подібні синтагми засвідчують тісний зв’язок
між Богом і людиною, підносячи її на вищий рі-
вень. До таких належить і конструкція сам Бог
у нас (І, 247).
Часто синтагми з лексемою Бог можна тлума-
чити як трикомпонентні. Здебільшого вони скла-
даються з іменника, займенника і прикметни-
ка, напр.: Боже наш великий, Боже мій єдиний,
Боже мій милий, напр.: Не нам твої діла/ Судить,
о Боже наш великий (І, 69). Рідше – з інших частин
мови, зокрема прикметника, іменника, дієслова:
Святого Бога вихваляє (ІІ, 32); іменника, при-
кметника, дієслова: Бога святого благати (І, 215);
дієслова, прикметника, іменника: Благать благо-
го Бога (ІІ, 262); двох іменників і дієслова: Бога
Богом назову (ІІ, 206); прикметника і двох іменни-
ків: милий Боже України (І, 151) тощо.
Проаналізувавши синтагматичні зв’язки лексе-
ми Бог, можемо стверджувати, що в художній кар-
тині світу Тараса Шевченка вона виявляє досить
розгалужену сполучуваність. Експлікація синтаг-
матичних зв’язків відбувається через поєднання
імені концепту «Бог» з прикметниками, дієсло-
культура слова №80′ 2014158
вами, іменниками, займенниками, забезпечуючи
в такий спосіб реалізацію різних концептуальних
смислів та аксіологічних характеристик відповід-
ного поняття.
Олена Маленко
тараС Шевченко: пророк
у поШуках правди (концепт правда)
Правда належить до тих філософсько-етичних
категорій, що формують віртуальний універсум
ідеального буття, головним критерієм якого є іс-
тина. Через це правда ототожнюється з істиною
й утворює концептуальну пару правда – істина
з досить щільним асоціативно-смисловим зв’язком
обох компонентів. Змістове наповнення лексеми
правда підтверджує цей смисловий синкретизм,
відображений у лексикографічній презентації
слова правда: 1) «те, що відповідає дійсності»
(отже, істинне); 2) «правдивість, правильність»
(отже, істинність); 3) «справедливість» (отже, від-
повідність істинним моральним і правовим нор-
мам) (Тлумачний словник української мови / За
ред. проф. В. С. Калашника. – Харків, 2004. –
С. 647; далі – ТСУМ).
Найвищою моральною й мистецькою цінніс-
тю, покладеною в основу ідеальних суспільних
відносин і справжньої художньої вартості, правда
була визнана в естетиці реалізму. Активізація сус-
пільного й, відповідно, особистісного буття в дру-
гій половині ХІХ ст. зумовила пріоритетність тих
|