Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111583 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу / М. Мамич // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 90-95. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-111583 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1115832017-01-12T03:02:33Z Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу Мамич, М. Слово Тараса Шевченка в сучасному прочитанні 2014 Article Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу / М. Мамич // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 90-95. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111583 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово Тараса Шевченка в сучасному прочитанні Слово Тараса Шевченка в сучасному прочитанні |
| spellingShingle |
Слово Тараса Шевченка в сучасному прочитанні Слово Тараса Шевченка в сучасному прочитанні Мамич, М. Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мамич, М. |
| author_facet |
Мамич, М. |
| author_sort |
Мамич, М. |
| title |
Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу |
| title_short |
Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу |
| title_full |
Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу |
| title_fullStr |
Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу |
| title_full_unstemmed |
Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу |
| title_sort |
шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Слово Тараса Шевченка в сучасному прочитанні |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/111583 |
| citation_txt |
Шевченкові словесні образи на сторінках жіночого журналу / М. Мамич // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 90-95. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT mamičm ševčenkovíslovesníobrazinastorínkahžínočogožurnalu |
| first_indexed |
2025-07-08T02:22:06Z |
| last_indexed |
2025-07-08T02:22:06Z |
| _version_ |
1837043629571440640 |
| fulltext |
культура слова №80′ 201490
Мирослава Мамич
Шевченкові СловеСні образи
на Сторінках жіночого журналу
«Шевченківський номер» – це один з поши-
рених перифразів на позначення журналу, га-
зети, що виходять у березні до дня народження
Т. Шевченка чи містять статті, присвячені Коб-
зареві. Така традиція зберігається й понині в жі-
ночому щомісячному часописі «Жінка» (до
дев’яностих років ХХ ст. – «Радянська жінка»).
У номері за березень 2012 р. надруковано статтю
про президента Асоціації українських ювелірів
Сергія Цюпка, який зізнався про любов до
творчості Поета: «Тажя виховувався на «Кобзарі».
Тому й зрозуміла читачам характерна асоціація
ювеліра – він порівнює «Кобзар» Тараса Шевченка
з діамантом у слові, коштовністю, яку передають
від покоління до покоління і яку мають майже в
кожній українській родині.
Такі думки спонукають до роздумів про симво-
лізм «Кобзаря», про те, що Шевченко займає осо-
бливе місце в ціннісній картині світу українців.
Показовий перелік номінацій художніх тво-
рів із «Кобзаря», цитованих у дописах. Це по-
еми «Гайдамаки», «Лілея», «Русалка», «Іван
Гус», «Кавказ», «Варнак», «Чернець», «Кате-
рина», «І мертвим, і живим, і ненародженим»,
повісті «Близнецы», «Княгиня», вірші «Садок
вишневий коло хати...», «Росли укупочці, зрос-
ли...», «Барвінок цвів і зеленів», «Реве та стог-
не Дніпр широкий», «Заповіт», «Полякам»,
91Слово тараса Шевченка в сучасному прочитанні
«Холодний яр», «Давидові псалми», «Малень-
кій Мар’яні», «Минають дні», «Три літа», пор.:
Це нам тільки здається, що знаємо про Тараса
Григоровича все уже з шкільної лави. «Реве та
стогне Дніпр широкий», «Заповіт», «Катери-
на»... (Жінка, 1996, №3). Назви творів митця – це
фактично натяки на всім відомий зміст Шевченко-
вого поетичного доробку.
Цитуючи уривки із зазначених творів, автори
публікацій вводять своїх читачів у сферу тем-
мотивів мовотворчості поета. Один із найбільш
відомих – мотив домівки й саду, втілений у по-
езії «Садок вишевий коло хати». Саме так називає
свій образок М. Костенко й подає несподівану ін-
терпретацію цих відомих рядків як втілення бать-
ківського, захисного начала старого могутнього
українства: Це – знакова система сили, що йде
від розуміння чоловічої відповідальності за окре-
мішнє сімейне гніздо рідного народу. Бачимо ж:
і сіла, й повечеряла бідна родина, і спати поляга-
ли з дрібними дітьми. А проте чоловіка – батька
й охоронця – в ній немає. Чи чумакує, чи вбито
десь по царських війнах, чи на заробітках, чи
помер. Плугатарі йдуть із поля до своїх сімей,
а в цій свого плугатаря не ждуть... Вірш – сим-
воліка найвищого розуміння суті людської. Чоло-
вік, мужчина, князь свого роду-племені говорить
запеченими вустами Шевченка. Справді велико-
душне князівське дбання про малу – сімейну дер-
жаву. В якій для чоловіка єдино надійна духовна
опора. Це стогін душі окраденого одинака, при-
реченого на німування поза рідним краєм. Стис-
нуте до крику крізь скупу сльозу нерозтрачене чо-
культура слова №80′ 201492
ловіче почуття. Ця поезія, як жодна інша потім,
доводить абсолютну несхитність Шевченка, го-
товність його за рідне стояти до останнього по-
диху. Бо то є і його українська сутність («Жінка»,
2007, №3). Рядки цієї рефлексії стають основою
для розгортання зіставлень із сучасним моральним
станом суспільства, сучасними цінностями родин-
ного буття. Отже, прецедентний феномен – поезія
«Садок вишневий коло хати...» – ідилічна ціннісна
картина. Проте навряд чи можна погодитися з ін-
терпретацією образу хруща в названій поезії. До-
писувач бачить цей образ як метафору безладу,
незгоди, беззаконня, байдужості, наркоманії,
розбещеності, розпусти, пиятики. Такі асоціації
не мають змістово-текстових підстав.
Автор статті, цитуючи з «Кобзаря» рядки По-
ставлю хату і кімнату,/ Садок-райочок насажу,
нагадує читачам про наскрізний мотив поетич-
ної творчості Шевченка – хату, в якій самітник
облаштовує свій рай і оберігає з усіх сил.
Цитовані в жіночих журналах вірші Тараса
Шевченка актуалізують ще один важливий мо-
тив – ставлення поета до материнства, мате-
рі Катерини Якимівни, рідних сестер Ярини та
Марійки. Так, для однієї публікації обрано цита-
ту з поезії «У нашім раї на землі» – «І перед нею
помолюсь...». Якими оцінками насичений мов-
ний образ матері? Це, звичайно, насамперед
позитивні Шевченкові висловлення про жінок
(найсвятіше, найкраще слово мати, матері свя-
тої, матір добрую мою), а до того ж – опосеред-
ковані оцінки журналістів, що пропагують дум-
ку про трепетне, шанобливе ставлення до жінки,
93Слово тараса Шевченка в сучасному прочитанні
жінки-матері (гіркота втрати, хлоп’я омивало
слізьми свою сирітську долю).
Мовотворчість Тараса Шевченка, як засвідчують
матеріали жіночих часописів, була і залишається
своєрідним соціально-політичним, громадсько-по-
літичним аргументом. Один із них – мотив тра-
гізму історії, моральної відповідальності за події,
що підтверджує цитування з Шевченкової по-
еми «Гайдамаки». Автор статті нагадує, як Гонта
звертається до синів: Поцілуйте мене, діти:/ Бо
не я вбиваю,/ А присвята. І далі: Де ви, людоїди?/
Де ви поховались?/ З’їли моїх діток – тяжко/
мені жить!/ ... Тяжко мені плакать!/ Праведнії
зорі!/ Сховайтесь за хмару./ Я вас не займав. Ще
один момент – це стосунки з поляками. Ось що
читаємо в одному з дописів: «Шевченкова твор-
чість допомогла спустити тугу нап’яту стру-
ну взаємної недовіри поміж поляками й україн-
цями. Програмою нових взаємин став його вірш
«Полякам», де є слова: Неситії ксьондзи, маг-
нати/ Нас порізнили, розвели,/ А ми б і досі так
жили./ Подай же руку козакові І серце чистеє
подай!/ І знову іменем Христовим/ Ми оновим
наш тихий рай. Під час польського повстання
1863–1864 років цей вірш ходив по руках вихо-
ванців Кадетського корпусу, пробуджуючи дух
братерства серед учорашніх ворогів, об’єднуючи
їх під глибоко революційним за своїм змістовим
наповненням гаслом» («Жінка», 1995, №3).
Прагматичний зміст шевченківської соціаль-
но акцентованої афористики має нове сучасне
сприйняття, про що нагадує зміст статті «Шев-
ченко як скарб», як-от: Що вони на світі/ На те
культура слова №80′ 201494
тілько, щоб панувать.../ Бо невчене око/ Загляне
їм в саму душу/ Глибоко! глибоко!/ Дознаються не-
божата,/ Чия на вас шкура,/ Та й засядуть, і пре-
мудрих/ Немудрі одурять! (Жінка, 2012, №3).
Потужний змістовий мотив шевченківських
номерів – слово-зброя. В одній із публікацій щодо
подій часів Другої світової війни читаємо про
особисті переживання фронтовика від сприй-
няття збірки «Кобзар»: Радіо передавало новини
з Москви, а я жадав почути Київ. Написав лис-
та молодшому братові Євгену, щоб вислав якусь
книжку про Україну, й незабаром одержав «Коб-
зар». Гарний вибір. Бо хто ж краще розкаже
мені про Вкраїну? Почалася війна... У ранці з сол-
датськими пожитками носив я фронтовими
шляхами й цю дорогу книжку [..] Не зоглядівсь, як
поринув у той далекий, до щему рідний світ. Ніби
там, надворі, обабіч окопів шумлять верби, шелес-
тить очерет, хлюпоче вода... [..] в «Кобзарі» є поле,
степ, сад, луки, а на них усе, що посіяне, посадже-
не, природою дане: жито, пшениця, вишні, яблуні,
очерет, осока, лобода, щириця, барвінок... Налі-
чив понад півтори сотні таких образів. Цілий світ!
(«Жінка», 1993, №3). Таке значення Кобзаревого
слова було передбачене, оскільки «.. у квітні 1942
року в Уфі стотисячним тиражем вийшов «Коб-
зар» з передмовою П. Г. Тичини. В ній читаємо:
«В численних листах червоноармійців до наших
редакцій, до Академії наук, – є одне прохання,
що без кінця повторюється, прохання надісла-
ти «Кобзар» Шевченка на фронт!» («Радян-
ська жінка», 1975, №3). Словесні образи, моти-
ви, близькі теми зігрівали воїнів, утверджували
95Слово тараса Шевченка в сучасному прочитанні
силу духу народу. Тому як жадана мрія сприй-
малися Шевченкові рядки: ...На оновленій зем-
лі/ Врага не буде супостата,/ А буде син, і буде
мати,/ І будуть люди на землі.
Отже, українська журнальна жіноча періоди-
ка через публікації в часописі «Жінка» поєднує
інформаційно-фактографічні та емоційно-пси-
хологічні оцінки поезії Т. Шевченка. Традиційна
увага до постаті Кобзаря, намагання утверджу-
вати з кожною публікацією невичерпність сили
його Слова, визначати й популяризувати ключо-
ві для ціннісної картини світу українців мотиви-
образи дають змогу акумулювати в межах навіть
одного видання соціокультурну й індивідуаль-
но-психологічну прагматику Шевченкового сло-
ва. У розглянутих Шевченкових мотивах, що їх
актуалізує часопис, наскрізним є аргумент «Таж
я виховувався на «Кобзарі».
Ольга Білокінь
розмова з Шевченком
на чернечій горі
На Чернечій горі в Каневі відчуття причет-
ності до Шевченкового роду набуває особливого,
резонансного звучання. Прочани, які йдуть вкло-
нитися Батькові, залишають записи в книгах
вражень, що стають свідченням любові до ма-
тері України – найвищого Шевченкового запові-
ту. В цьому колективному тексті відображено цін-
|