Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки
Рецензія на книгу: Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки. — Одеса: Астропринт, 2006. — 351с.
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11199 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки / Н. Шумило // Слово і Час. — 2006. — № 10. — С. 90-92. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-11199 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-111992013-02-13T02:32:50Z Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки Шумило, Н. Рецензії Рецензія на книгу: Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки. — Одеса: Астропринт, 2006. — 351с. 2006 Article Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки / Н. Шумило // Слово і Час. — 2006. — № 10. — С. 90-92. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11199 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Шумило, Н. Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки |
| description |
Рецензія на книгу: Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця
ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки.
— Одеса: Астропринт, 2006. — 351с. |
| format |
Article |
| author |
Шумило, Н. |
| author_facet |
Шумило, Н. |
| author_sort |
Шумило, Н. |
| title |
Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки |
| title_short |
Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки |
| title_full |
Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки |
| title_fullStr |
Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки |
| title_full_unstemmed |
Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки |
| title_sort |
малютіна н. п. українська драматургія кінця хіх – початку хх століття: аспекти родо-жанрової динаміки |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11199 |
| citation_txt |
Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти родо-жанрової динаміки / Н. Шумило // Слово і Час. — 2006. — № 10. — С. 90-92. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT šumilon malûtínanpukraínsʹkadramaturgíâkíncâhíhpočatkuhhstolíttâaspektirodožanrovoídinamíki |
| first_indexed |
2025-07-02T13:25:24Z |
| last_indexed |
2025-07-02T13:25:24Z |
| _version_ |
1836541778480594944 |
| fulltext |
9 0 Слово і Час. 2006 • №10
Кінець ХІХ — початок ХХ ст. — один із най)
складніших періодів розвитку українського
літературного процесу і не в останню чергу зав)
дяки присутності художніх досвідів попередніх
епох, а отже, стильового взаємозв’язку та родо)
жанрових трансформацій. Виводячи закон
жанрової різноманітності на матеріалі новеліс)
тики ХІХ — поч. ХХ ст., І.Денисюк дійшов вис)
новку, що „розкріпачення” ригористичних
форм ведеться чи то під гаслом психологізму,
чи то оновлення реалізму (хоч перше входить у
друге), чи модернізму. Відбувається дифузія
літературних родів і жанрів — лірика затоплює
прозу. Драма братається з новелою, оповідан)
ня з нарисом чи новелою, а то й з повістю”1.
Подібні явища спостерігаються й у драматургії
означеного періоду, хоча вони практично не)
досліджені.
Написана з позицій найсучасніших теорети)
Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття: аспекти
родо�жанрової динаміки. — Одеса: Астропринт, 2006. — 351с.
ко)методологічних розробок вітчизняних і зару)
біжних вчених у галузі генології, історії і теорії
драми (не кажемо вже про введення до науково)
го обігу, зокрема, таких понять, як „жанровий
прототип”, „драматургічне висловлювання”),
монографія Н.Малютіної робить серйозний крок
до заповнення існуючої прогалини в українсько)
му літературознавстві.
Дослідниця, по)перше, залучає до аналізу
цілий корпус драматичних текстів, серед яких
велика кількість „хрестоматійних” п’єс, що дав)
но потребували незаангажованого прочитання в
контексті світового літературного процесу, а та)
кож низку невідомих навіть фахівцям п’єс (драми
Є.Карпенка, В.О’Коннор)Вілінської, Л.Паха)
ревського, Я.Мамонтова, А.Грабини, А.Володсь)
кого, В.Товстоноса, Л.Старицької)Черняхівської,
С.Черкасенка, Г.Хоткевича). По)друге,
розглядаючи конкретний матеріал в аспекті
родо)жанрових трансформацій драматургічних
текстів, Н.Малютіна виходить за межі давно і
плідно розроблюваної проблеми традицій і
новаторства. Йдеться)бо не так про визрівання
нових жанрових ознак і модифікацій вже
існуючої традиції, як про якісний стрибок,
зумовлений „драматургічним вибухом” на рубежі
століть. Важливо, що дослідниця аналізує не
лише модерністську драматургію, орієнтовану на
західноєвропейський контекст, а враховує також
національну специфіку і традиції розвитку украї)
нської драми, що впродовж попереднього сто)
ліття визначалися пріоритетами реалістичного
дискурсу й мело)драматично)комедійним (воде)
вільним) характером дії з активним використан)
ням стилізованого пісенного матеріалу.
Щоправда, ознайомлення з різнонаціональни)
ми художніми текстами (у праці проводяться па)
ралелі з драматургією С. Виспянського, Г.Ібсена,
М.Метерлінка, А.Стріндберга, А.Чехова) давало
підстави для вагомішого висновку, аніж зробле)
ний дослідницею, про тематичне збагачення ук)
раїнської драми (в руслі експериментів і
досягнень т.зв. „нової драми”) та його вплив на
трансформацію жанрових форм, що імітувало,
деякою мірою навіть провокативно, наближен)
1 Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ –
поч. ХХ ст. – Л., 1999. – С. 266�267.
Слово і Час. 2006 • №10 9 1
ня української драматургії до модернізму.
Цілком зрозуміло, що Н. Малютіна пов’язує ок)
ремі тенденції модернізації української драми із
стилізацією жанрових прототипів містерії, тра)
гедії, стилізацією міфопоетики й символіки, про
що свого часу писав ще М.Вороний у статті „Те)
атральне мистецтво і український театр”, а також
переконливо доводить наявність у драматургії
В.Винниченка жанрових трансформацій мело)
драми у зв’язку з екзистенційним змістом.
Монографія Н.Малютіної пропонує плідний
матеріал для подальшого вивчення національної
специфіки жанрового розвитку української дра)
матургії означеного періоду, водночас деякі
підходи до розв’язання цього питання у праці вже
накреслені, а саме: у підрозділі про містерійну
драму аналізуються різні способи застосування
жанрового прототипу, і це виявляє своєрідність
реконструкції архетипу містерії саме в ук)
раїнській драматургії кінця ХІХ — поч. ХХ ст.
Елементи національної специфіки української
драми розглядаються й у підрозділі про епічні
ознаки одноактівки, зокрема драматургічного
жарту, про драматизацію фольклорного нарати)
ву і, безперечно, у підрозділі про ліричну драму,
яка вочевидь передає національну своєрідність
художнього мислення драматургів.
Привертає увагу новаторський методологіч)
ний підхід дослідниці, котра всупереч усталеним
поглядам не пов’язує родо)жанрову природу
драматургії з особливостями художніх настанов
письменників. Н. Малютіна аргументує це пев)
ною консервативністю жанрового мислення,
впливом театральних традицій. Авторка обстоює
позицію відносної незалежності жанрових вла)
стивостей драматичного твору (враховуючи
можливості неоднозначної рецепції під впливом
сценічної адаптації) від особливостей засадни)
чих міркувань драматурга. При цьому Н. Малю)
тіна виявляє зумовленість родо)жанрових
трансформацій української драматургії означе)
ного періоду такими явищами, спровокованими
модерністськими тенденціями, як інтертексту)
альний діалог з канонічними жанровими прото)
типами (містерії, трагедії, комедії).
Це дає підстави дослідниці простежити вплив
різних форм стилізації, іронічно)пародійного
обігрування, травестії, шаржування, тематичної
транспозиції (інсценізації) відомих романно)по)
вістевих сюжетів на процеси родо)жанрових змін
драматургії і, зокрема, довести, що прагнення ре)
конструювати архетипні ознаки містерії, трагедії,
вертепної драми в містерійних трагедіях В. Па)
човського, драматичних поемах Лесі Українки
виявляє малоефективність вжитку архаїчної фор)
ми. У драматургії Л.Старицької)Черняхівської,
Я.Мамонтова, С.Черкасенка, Панаса Мирного па)
родійно)іронічне „відсторонення” або шаржу)
вання (травестіювання) архетипних ознак містерії
і трагедії виявляло тенденції фарсового пони)
ження, загалом характерні для жанрів сатирич)
ної комедії, мелодрами, водевілю кінця ХІХ —
поч. ХХ ст.
Серед механізмів родо)жанрової динаміки
дослідниця фіксує й досліджує процеси інтег)
рації (дифузії) жанрових начал, які зумовили
появу синтетичних жанрів мелодрами)фрашки,
комедії)водевіля, та процеси диференціації жан)
рових начал, що яскраво виявилися, скажімо, у
драматургії В. Винниченка. Авторка розглядає
явище жанрового поліфонізму в п’єсах В. Вин)
ниченка і пояснює його тенденціями романізації
драми, в якій простежується розпізнавання й
віддалення (за принципом взаємного пародіюван)
ня) жанрових ознак. Наприклад, внаслідок „очу)
ження” пародіюються мелодраматичні або
водевільні прийоми розвитку дії, інтриги в ме)
жах драми)дискусії або психологічної драми.
Структурний підхід, застосований до вивчен)
ня процесів родо)жанрової динаміки в ук)
раїнській драматургії порубіжної доби, помічені
тенденції деструктуризації драматургічного ви)
словлювання в межах певного жанру або тексту
дали авторці змогу не лише проаналізувати жан)
рову різнорідність драматургії, а й виявити деякі
закономірності жанрової динаміки: перехід ко)
медії у драму, мелодрами (міщанської драми) у
фарс або трагікомедію. Щоправда, в окремих ви)
падках висновки дослідниці видаються не зовсім
переконливими, зокрема, коли робиться спроба
довести ознаки трагікомедії в таких характерних
драмах становища, як „Не судилось” („Панське
болото”) М.Старицького, „Скрутна доба”, „За)
мулені джерела”, „Страчена сила”, „Старі сучки
й молоді парості” М.Кропивницького. Авторка в
цьому випадку констатує невідповідність пафо)
су драматичного висловлювання і структури дії,
комедійних ситуацій, не завжди зазначаючи, як
це виявляється в поетиці текстів. Тому й не про)
сто, скажімо так, збагнути, чому в драмі М.Ста)
рицького „Не судилося” спостерігаються ознаки
трагікомедії.
Слід наголосити на тому, що в монографії
Н.Малютіної вперше системно досліджується
феномен української одноактної драми кінця ХІХ
— поч. ХХ ст. в аспекті родових зрощень, а саме
тенденцій епізації та ліризації драматургічного
висловлювання, які зумовили відчутне збагачен)
ня палітри жанрових різновидів одноактівки,
появу таких нетрадиційних жанрових форм, як
драматичний нарис, фарс)мозаїка, сатира)фан)
тазія, лірична сцена, опера)феєрія... Серед чин)
ників епізації одноактної драми цього періоду
розглядаються структурні ознаки п’єси)дискусії,
наративні стратегії, новелістичні прийоми ком)
позиції, алегоризація драматургічного вислов)
9 2 Слово і Час. 2006 • №10
лювання й тяжіння до п’єси)притчі, функціо)
нальні властивості ремарок. На нашу думку, по)
требує уточнення й більшої дослідницької
виваженості оперування такими поняттями, як
„наративні стратегії”, „наратологізація ремар)
ки”, що вживаються при аналізі драматургічно)
го тексту, хоча доречність їх застосування
очевидна.
Феномен ліричної драми авторка пов’язує з
визріванням драматичної форми в межах лірич)
ного способу мислення поетів)драматургів Лесі
Українки, Олександра Олеся. Формальними по)
казниками цього явища є структуротворчі влас)
тивості поетичної візії, символіко)сугестивна
природа висловлювання, мелійні принципи архі)
тектоніки, увиразнення таких структурних ознак,
генетично пов’язаних із зародженням драми
ліричних жанрів, як елегія, гімн, сколія (застоль)
на пісня).
Здійснене дослідження української драма)
тургії „перехідного” періоду в зазначеному ас)
пекті давно очікуване в українському
літературознавстві. Воно суттєво збагачує нау)
кове уявлення про літературний процес, формує
нові підходи до розуміння родо)жанрової гене)
зи українскьої драматургії в контексті законо)
мірностей загальноєвропейського літературного
поступу й діахронного розвитку драми як спе)
жанрової динаміки української драматургії по)
рубіжної доби і ХХ століття.
Наталя Шумило
Монографія Зоряни Лановик присвячена
проблемі становлення та функціонування Біб)
лійної герменевтики. Дослідниця описує перші
щаблі історичної еволюції герменевтики —
античність із її тлумаченням знамень та Середні
віки, де переважала екзегеза як інтерпретація
Святого Письма. Зроблено спробу пояснити
вплив на Біблійну герменевтику історико)
філологічної науки ХVІІІ ст. (Майєр, Вольф, Бек,
Аст та ін.), ідей Шлейєрмахера, Дільтея, Бетті,
Гуссерля, Ґадамера та ін.
З.Лановик має рацію в тому, що українське
літературознавство лише спорадично звертало)
ся до подібних досліджень, про зацікавлення
Біблією свідчать праці Д.Чижевського, І.Огієнка,
В.Сулими, І.Бетко, А.Нямцу, В.Антофійчука,
проблеми Біблійної герменевтики частково
порушені в монографіях С.Абрамовича, С.Голо)
ващенка, в навчальному посібнику С.Квіта.
Польські дослідники, зокрема, К.Роснер, пишуть
про “герменевтику романтичну” й “герменевтику
онтологічну”, у межах останньої виокремлють
психологічну, історичну, іманентну, структурну
та інші моделі. Про цю типологію варто було б
згадати принаймні для того, щоб з’ясувати місце
та значення Біблійної герменевтики у станов)
ленні загальної філологічної герменевтики.
Загалом же у вступі можна було б докладніше
проаналізувати концепції Гуссерля, Гайдеґера,
Гадамера, Апеля, Рікерса, Ґабермаса та ін., і
спробувати з’ясувати, як біблійна герменевтика
співпрацює з феноменологією, психоаналізом,
структуралізмом, аналітичною філософією,
ПЕРША ПРАЦЯ З БІБЛІЙНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ
Зоряна Лановик. Hermeneutica Sakra. —Тернопіль: Редакційно�видавничий відділ
Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка, 2006. — 587 с.
постструктуралізмом тощо. Звісно, до цих ідей
дослідниця не раз звертатиметься упродовж усієї
роботи, та вони, не задекларовані цілісно на
початку, мають характер дещо “розсіяного
портрета”.
Мета дослідження сформульована на с.9)13:
подати еволюцію Біблійної герменевтики, про)
аналізувати структурно)текстову та художньо)
образну природу Біблії, визначити парадигми й
інтерпретації (історико)літературний, грама)
тичний, алегоричний, типологічний, архетипний,
символічний та ін. аспекти), окреслити контек)
стуальні, інтертекстуальні та екстратекстуальні
принципи аналізу Біблії, виокремити її жанрові,
художньо)поетичні та стилістичні особливості,
окреслити семіосферу Святого Письма,
розкрити його символічно)алегоричну суть та
значення для розуміння Біблії як універсального
коду мистецтва. Дослідниця уточнює (с.60)61):
Біблійна герменевтика не передбачає проник)
нення в суть релігійно)теологічних проблем, це
прерогатива екзегетики й апологетики в теології,
які використовують герменевтичні методи, але
тлумачать Біблійні тексти з конфесійно)бого)
словських поглядів, отже, новизна дослідження
— у відстороненому від традиційних культурно)
релігійних підходів, у всебічному літературному
аналізі Біблії як надскладного текстового
феномена.
Принагідно зауважимо, що поняття “Біблійна
герменевтика” має два сенси: це і розуміння
певних закономірностей та змін самого об’єкта,
що відбулися поза життєвим досвідом
цифічного роду. Крім того, і це важливо, — за)
к ладає орієнтири подальшого аналізу процесів
|