Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112059 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення / Т. Коць // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 92-97. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112059 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1120592017-01-18T03:02:01Z Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення Коць, Т. Мова і час 2014 Article Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення / Т. Коць // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 92-97. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112059 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова і час Мова і час |
| spellingShingle |
Мова і час Мова і час Коць, Т. Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Коць, Т. |
| author_facet |
Коць, Т. |
| author_sort |
Коць, Т. |
| title |
Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення |
| title_short |
Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення |
| title_full |
Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення |
| title_fullStr |
Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення |
| title_full_unstemmed |
Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення |
| title_sort |
усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Мова і час |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112059 |
| citation_txt |
Усталення літературної норми в інформаційному просторі сьогодення / Т. Коць // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 92-97. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT kocʹt ustalennâlíteraturnoínormivínformacíjnomuprostorísʹogodennâ |
| first_indexed |
2025-07-08T03:14:50Z |
| last_indexed |
2025-07-08T03:14:50Z |
| _version_ |
1837046946536095744 |
| fulltext |
Культура слова №81’ 201492
Тетяна Коць
УСТАЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ НОРМИ
В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ
СЬОГОДЕННЯ
Інформаційні технології – це не лише визначальні чинники
розвитку економіки, а й невід’ємний елемент формування масо-
вої свідомості, мовної компетенції суспільства. Репрезентуючи
нові сфери спілкування, інтернет-комунікація помітно змінює
природу мовної системи. Інтернет сьогодні є не лише об’єктом
дослідження мови, а й інструментом кодифікації літературної
норми. Динамічний характер норми передбачає і традиційне
відтворення мовних одиниць, визначених мовною практикою як
правильні, й фіксацію постійно породжуваних в процесі живої
комунікації мовних явищ, які орієнтовані і на систему, і на реа-
лізований зразок. Мовна ситуація в Україні потребує детального
вивчення лінгвальних процесів, особливо тих, що відбувають-
ся в цифровому середовищі, а аналіз культуромовних проблем
сприятиме утвердженню єдиного взірцевого літературного стан-
дарту і консолідації національного простору.
Актуальність вивчення тенденцій літературної норми ви-
значають, по-перше, мовні потреби суспільства в умовах гло-
балізаційного простору, по-друге, завдання якнайповнішого
аналізу літературної норми на всіх мовних рівнях для визна-
чення шляхів оптимізації українськомовної локалізації про-
грамного забезпечення. Актуальною є також проблема лінгво-
екології, оскільки в умовах розширення інформаційного поля
мова не лише розкриває свої потенційні можливості, а й вби-
рає невиправдані іншомовні одиниці, що негативно впливає на
стан мовної системи.
Тенденції літературної мови вивчають С. Я. Єрмоленко,
К. Г. Городенська, О. О. Тараненко, Г. М. Яворська, С. П. Би-
бик, Г. М. Сюта, Т. А. Коць та ін. Аналізові глобалізаційних
процесів сьогодення та їх відбиття в Інтернеті присвячені праці
С. Г. Чемеркіна, К. А. Булаховського.
Диференційними ознаками літературної мови є відповід-
ність мовній системі, стабільність, кодифікація, поширеність
Мова і час 93
в узусі, культурно-історична традиція, естетичне сприймання.
У лінгвістиці диференційовано поняття мовна норма і літера-
турна норма. Категорія мовної норми передбачає розрізнення
понять національна мова і літературна мова. Часові й просторо-
ві параметри норми національної мови ширші; вони охоплюють
діалектні ознаки і не позначені впливом соціально-культурних
чинників. «Специфіку національної мови, – зазначає С.Я. Єрмо-
ленко, – визначають не лише одиниці структурних рівнів, від-
мінні від одиниць іншої, передусім спорідненої, мови, а й цілий
комплекс комунікативних ознак, залежних від етнокультурних,
соціолінгвальних, психолінгвальних характеристик мовної ді-
яльності представників етносу» (Літературна норма і мовна
практика / За ред. С.Я. Єрмоленко. – К., 2013. – С. 256; далі ЛН).
Літературна норма відносно динамічна і залежить від мовної
практики соціуму на певному етапі історичного розвитку.
Мовна практика часто демонструє низьку культуру мови.
К. А. Булаховський зазначає, що із 1600 слововживань зафік-
сованих у 29-ти найпопулярніших комп’ютерних програмах
1265 не відповідають літературній нормі (Булаховський К. А.
Українська мова в локалізації програмного забезпечення / Дис.
на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. – 10.02.01. – К.,
2014. – С. 8; далі Бул.). Це розхитує мовну норму і негативно
впливає на формування мовної свідомості суспільства.
Серед різноаспектних завдань сучасної лінгвістики особли-
вої уваги вимагають питання кодифікації, яка не завжди вчасно
реагує на запити мовної практики. Норми з часом потребують
перегляду. Кодифікація – це ретроспективна, найбільш експлі-
цитна і об’єктивна форма суспільного прийняття мовних норм.
Вона систематизує літературну норму у граматиках, підручни-
ках, словниках і довідниках (ЛН, С. 22).
Неякісне українськомовне середовище більшості
комп’ютерних програм – це наслідок низького рівня освіти сус-
пільства, незнання літературного стандарту, а також відсутнос-
ті фахових мовознавчих рекомендацій, особливо щодо склад-
них випадків слововживання. Також неусталеною залишається
інформаційно-технологічна термінологія, що пов’язане з від-
сутністю в Україні єдиного глосарія інформаційно-технологіч-
них термінів.
Культура слова №81’ 201494
Лінгводидактична й довідкова література не завжди встигає
фіксувати відповідні зміни, які відбиває мовна практика. Тому
в певні періоди розвитку літературної мови варто говорити
про існування прескриптивної і дескриптивної мовної норми.
Стабільність прескриптивної норми залежить від культурно-
історичної ситуації, мовної структури та особливостей гене-
зи її літературної форми. Реально вживані в мові словоформи,
лексеми, мовні конструкції не завжди відповідають установ-
леним зразкам, адже на них позначаються і стилістичний по-
тенціал, і екстралінгвальні чинники, і постійні внутрішньосис-
темні пошуки. Мова ЗМІ, текстових інтерфейсів тощо відбиває
типові помилки мовної практики загалом. У правописі вони, як
правило, виявляються у варіантному написанні закінчень імен-
ників чоловічого роду другої відміни однини (автореферата –
автореферату, сектора – сектору, документа – документу).
Це так звана слабка норма протягом усієї історії літературної
мови. Недотримання правил правопису виявляємо в написанні
складних слів, особливо з компонентами нових запозичень (ві-
део-опис, медіа програвач, анти-вірус, правильно: відеоопис,
медіапрогравач, антивірус) (див. Городенська К. Г. Синтаксич-
на специфіка української наукової мови // Українська терміно-
логія і сучасність: Зб. наук. праць – К., 2001. – Вип. ІV. – С. 12).
Динамічність лексичної норми позначається на входженні
в ужиток іншомовних слів, які не завжди виправдані, адже за-
смічують мову, а іноді руйнують її структуру. На лексичному
рівні помітне поширення росіянізмів, що залишається пробле-
мою уже не одного століття: слідуючі статті – такі статті,
список виключень – список винятків.
До постійних проблем граматичної норми належить також
вживання активних дієприкметників на -уч(ий), -юч(ий), хоч
А. Кримський ще в 1901 р пророкував їм «повну загибель», а
О. Синявський у 1931 р. твердив, що вони зникли (Синявський О.
Норми української літературної мови. – Х., 1931. – С. 41; Крим-
ський А. Про нашу літературну мову// Літературно-науковий
вісник. – Львів, 1901. – Річник IV. – Т. XVI. – С. 58). Мовці не
завжди диференціюють прикметники дієприкметникового по-
ходження і прикметники, що творяться від основ дієслів або
віддієслівних іменників прикметниковими суфіксами, напр.:
Мова і час 95
блискучий, колючий, підписний, перекладний, які засвоїлися в
літературному вжитку. На сьогодні питання статусу дієприк-
метникових форм поки що залишається відкритим. Як слушно
зауважують мовознавці, «дієприкметники на -чий в українській
мові – явище надто складне, щоб його простим запереченням
можна було викинути з мови або, навпаки, визнаючи правомір-
ним, беззаперечно творити такі дієприкметники в усіх можли-
вих і неможливих випадках» (Морфологічна будова сучасної
української мови. – К., 1975. – С. 175). У мові є свої відповід-
ники до багатьох дієприкметників на -уч(ий), -юч(ий): сплячий
режим – режим сну, попереджуюче декодування – поперед-
жувальне декодування тощо. Але іноді без цих форм обійтися
важко: діючі відеокарти, пор. також діючий завод.
Мовна практика засвідчує неправильне вживання приймен-
ників по, при. Типовим є неприйнятне вживання прийменника
при в значенні під час (при аналізі – аналізуючи, при зміні – вна-
слідок зміни, при виконанні службових обов’язків – під час ви-
конання службових обов’язків).
На синтаксичному рівні важливе правильне вживання ак-
тивних і пасивних конструкцій. Мова ЗМІ, Інтернету тощо
часто перенасичена пасивними мовними одиницями, які пре-
скриптивною нормою рекомендовано уникати. Поширені три-
компонентні конструкції із суб’єктом дії в орудному відмінку в
функції додатка, дієсловами пасивного стану з постфіксом -ся
у функції присудка, об’єктом дії в називному відмінку (підмет).
Такі синтаксичні одиниці рекомендовано трансформувати в ак-
тивні (підмет, виражений іменником в номінативі, присудок у
формі особового дієслова і додатка у формі знахідного відмін-
ка (Бул., С. 12). Наприклад: Словник використовується корис-
тувачем – Користувач послуговується словником; Ця програ-
ма захищається законами про авторське право – Цю програму
захищають закони про авторське право.
На стилістичному рівні спостерігаємо витіснення з ужитку
сурядного сполучника і сполучником та. Такі тенденції пока-
зові для всіх стилів, усіх сфер мови одночасно, що є наслідком
явища мовного гіперизму. Це негативно впливає на синтак-
сичні зв’язки у реченні, зокрема в мережі Інтернету дослід-
ники фіксують 92,3 % вживання сполучника та і лише 7,7 %
Культура слова №81’ 201496
сполучника і (Бул., С. 92): Програма є простою та зручною
у використанні; Оновлення антивірусних баз та програмних
модулів відбувається швидко.
Перед мовознавцями постають проблеми багатозначності,
дублетності, словотвору термінів з різних галузей знань, які
через ЗМІ входять у загальний вжиток. Варіантність лексичних
одиниць – це різні вияви тієї самої сутності, видозміни того
самого слова, що за будь-яких модифікацій залишається са-
мим собою. Варіантні форми лексеми різняться або фонемним
складом (фонематичні варіанти), або формотворчими афіксами
(морфологічні варіанти). Хронологічно варіантність слова – це
прямий наслідок історичного розвитку, еволюції мови, зміни
мовних смаків. Тому варіанти слова маркуються насамперед за
часовою шкалою (зникає – з’являється), потім за критеріями
норми (нормативні – ненормативні) і лише після цього – із со-
ціального та стильового погляду.
Сучасні тенденції свідчать насамперед про дію закону мовної
економії, що виразно ілюструє активне функціонування віддіє-
слівних іменників – злокалізування, убезпечення, активування.
Актуальною є проблема розмежування явищ синонімії й дублет-
ності в терміносистемі мови, зокрема іменникових і дієслівних
одиниць – віддієслівний іменник позначає результат, а саме ді-
єслово – тривалу дію, напр.: вибір режиму екрана – вибрати ре-
жим екрана, експорт до країн ЄС – експортувати до країн ЄС.
Важливою сьогодні є проблема мовного пуризму або лінг-
воекології, у якій потрібно знайти доцільний вихід – вдало по-
єднувати питомі словотвірні можливості мови і в необхідних
випадках залучати іншомовні елементи, які приходять в мову
разом із новими реаліями.
Якісні зміни в адаптації запозичень виявляються у пере-
даванні номенів (назв програм, сайтів, імен файлів) у процесі
українізації: додаванні до них родового поняття, пошуку пра-
вильної морфологічної форми, яка б не порушувала внутріш-
ніх законів мови, зокрема у відмінюванні, відтворенні кири-
личною графікою.
Вибрати правильну форму слова допомагає знання внутріш-
ніх законів мови, її функціонально-семантичних особливостей,
лексикографічних джерел, також – мовне чуття. Відкритість
Мова і час 97
мовної системи, її динаміка спричинює появу в мові не лише
нових слів, а й значень, семантичного перерозподілу. Системне
осмислення літературної норми у зв’язку з мовним узусом,
який в умовах комунікаційних технологій відбиває і закономір-
ні, і тимчасові, випадкові зміни, дозволяє простежити основні
тенденції мовного розвитку.
Оксана Ковтунець
ПРО «СВОЄ» І «ЧУЖЕ»
В УКРАЇНСЬКІЙ ЛЕКСИЦІ
Мова – невід’ємний складник нашого життя, тому природ-
но, що у ній обов’язково відображаються найменші соціальні,
культурні, політичні та ін. зміни. І найчутливіша до таких змін
лексична система.
Сучасна українська лексикографічна наука намагається аку-
мулювати й осмислити кількісні та якісні лексичні зміни, до-
слідити питання, пов’язані з внутрішньомовною мобільністю
та міграцією лексики, оскільки динамічні процеси в лексиці
відбивають і очевидні, й приховані механізми мовної еволюції.
Потреба у великій кількості нових назв, означень та термінів
вимагає ретельного мовознавчого вивчення повернених текстів
української мови, зумовлює та інтенсифікує процеси словотво-
рення та зростання кількості запозичень у лексичній системі. У
цьому разі закономірно постає проблема «існування “нового”
та “старого” в комунікативній сфері, що сприяє виникненню
варіантних засобів вираження. Життєздатність варіантів пере-
віряється їх відповідністю або невідповідністю системі мови»
(О. А. Стишов).
Демократизаційні процеси в суспільному житті впливають
на мову не тільки позитивно, а й негативно. Свобода слова й
безцензурність спричинюють появу численних слів і зворотів,
які не властиві літературній мові. Часто вони вживаються з гу-
мористичною або сатиричною метою. Характерна особливість
сучасного українського просторіччя – наявність іншомовних
запозичень, фамільярних слів, вульгаризмів, жаргонізмів тощо.
|