Мова українських мікропісень-коломийок
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112061 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мова українських мікропісень-коломийок / І. Матвіяс // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 57-65 . — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112061 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1120612017-01-18T03:02:02Z Мова українських мікропісень-коломийок Матвіяс, І. Слово в художньому творі 2014 Article Мова українських мікропісень-коломийок / І. Матвіяс // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 57-65 . — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112061 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Матвіяс, І. Мова українських мікропісень-коломийок Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Матвіяс, І. |
| author_facet |
Матвіяс, І. |
| author_sort |
Матвіяс, І. |
| title |
Мова українських мікропісень-коломийок |
| title_short |
Мова українських мікропісень-коломийок |
| title_full |
Мова українських мікропісень-коломийок |
| title_fullStr |
Мова українських мікропісень-коломийок |
| title_full_unstemmed |
Мова українських мікропісень-коломийок |
| title_sort |
мова українських мікропісень-коломийок |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112061 |
| citation_txt |
Мова українських мікропісень-коломийок / І. Матвіяс // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 57-65 . — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT matvíâsí movaukraínsʹkihmíkropísenʹkolomijok |
| first_indexed |
2025-07-08T03:15:00Z |
| last_indexed |
2025-07-08T03:15:00Z |
| _version_ |
1837046957320699904 |
| fulltext |
Іван Матвіяс
МОВА УКРАЇНСЬКИХ
МІКРОПІСЕНЬ-КОЛОМИЙОК
Серед українських народних пісень особливе місце займають
коломийки. Коломийками називаються короткі, найчастіше дво-
рядкові пісні, кожний рядок яких складається з чотирнадцяти
складів, з цезурою (паузою) після восьмого складу, з жіночою
римою (з наголосом на передостанньому складі рядка):
Ой чув же я, молоденький, всякі співаночки,
Та нема на світі кращих за коломийочки.
Назва пісень утворена від назви міста Коломия, біля якого
вони виникли і дістали найбільше поширення.
Перші коломийки з’явилися в публікаціях ХVІІ-ХVІІІ ст.,
але вони як окремий жанр визначаються тільки в ХІХ ст. Ви-
дань коломийок було багато. Найповнішим і підсумковим постає
видання Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії
АН України (Коломийки. – К., 1969). У ньому вміщені раніше
друковані та рукописні коломийки, наведено численні тексти
(вміщено 4814 коломийок) і типові зразки коломийкових мело-
дій. Назване видання служить матеріалом для цих спостережень.
В академічному виданні коломийки за їх змістом поділе-
ні на родинно-побутові й соціально-побутові. Темами зобра-
ження в коломийках виступають рідний край, землеробство,
вівчарство, дозвілля молоді, кохання, одруження, родинний
побут, панщина, рекрутчина, наймитування тощо. У частині
ÑËÎÂÎ Â
ÕÓÄÎÆÍÜÎÌÓ ÒÂÎв
Культура слова №81’ 201458
наведених коломийок схвально зображується життя західно-
українських селян за часів радянської влади.
Коломийки часто виконують у супроводі скрипок і цимбалів,
вони можуть виступати як приспіви до танцю:
Коломийки заспівати, коломийки грати,
Але ж бо то коломийки добре танцювати.
Зміст коломийок завжди конкретно-образний. Інколи коло-
мийки поєднуються в ширший пісенний твір:
Ой калино, колинонько, чого в лузі стоїш,
Чи соненька виглядаєш, чи ся вітру боїш?
– Ні соненька виглядаю, ні вітра ся бою,
Ту мня мати породила, ту я си постою.
Ой сумненький мій миленький, сумненький, сумненький,
Та й для того, що я бідна, а він богатенький.
Не маєш ти, мій миленький, чого сумувати,
Як ти видів, що я бідна, не було ня брати.
Та хоч я си бідна, бідна, бідненького дому,
Таки я ся не вішаю на шию нікому.
Мова коломийок багата художніми тропами — епітетами, гі-
перболами, символами, паралелізмами. Як усі інші пісенні жан-
ри фольклору, коломийки характеризуються уживанням часток-
зачинів: а (А в синиці такий тулуб, як горіх волоський,/ Семеро
дітей годує, там-то розум хлопський), ба (Ба, чому ти, ліщини-
це, така невродлива?/ Зима була студененька, мене зморозила),
вой (Вой ци так в вас, як у нас, все на полі манна,/ По таляру
парубок, по тисячі панна), гей (Гей нема на світі краше, як в
руській країні,/ Так миленько та красненько в нашій полонині),
гой (Гой соколе, соколоньку, високо не літай,/ А ти, душко моло-
денька, на другі не кліпай), ей (Ей гуцул ся легко вбує, легко му
ходити,/ Любко моя солоденька, лиш би тя любити), й а (Й а со-
лодка ябліночка і добре вродила,/ Ще солодша дівчинонька попід
ню ходила), ой (Ой нема то краю, краю, над ту Верховину,/ Коби
мені погуляти хоть одну годину), та (Та як собі заспіваю у гаю,
у гаю,/ Та дай, Боже, много щастя миленькому краю).
У коломийках уживаються також частки – синтаксичні скрі-
пи: ба й (Прийшов, прийшов Василечко ба й до мене в гості), ді
Слово в художньому творі 59
(Зима, ді, мя зморозила, а літо змлоїло), ей (Закувала зазулина,
ей там коло плота), й а (Прошу тя, й а Господи, вийми з баби
душу), я (Ой чи ти, удовин сину, я в меду купався).
Коломийки характеризуються міграцією, їх співають по всій
Україні, але характерніші вони для Західної України – для Іва-
но-Франківської, Львівської, Чернівецької, Тернопільської та
Закарпатської областей. Хоч мова фольклору загалом наддіалек-
тна (Єрмоленко С. Я. Фольклор і літературна мова. – К., 1987. –
С. 11–12), проте порівняно з іншими фольклорними жанрами
коломийки пов’язані з говорами найтісніше. На мові коломийок
найвиразніше позначився вплив покутсько-буковинських, над-
дністрянських, подільських, гуцульських, бойківських і закар-
патських говорів південно-західного наріччя. На зв’язок коло-
мийок із певною місцевістю інколи вказує їх зміст.
Ой хто ж тото мости зводить через Дністер нові?
Буковинці й подоляни — хай будуть здорові.
Ой дівчата молоденькі, ви подоляночки,
Котра-сте ня зчарувала, дайте мі радочки.
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не гречанка,
Як дівчини не любити, коли галичанка.
Закувала зозулиця, кувала сивенька,
Яка наша Верховина гарна, веселенька.
Гуцулка м’я породила, з гуцулков люблюся,
Як гуцулка я не озму, то й не оженюся.
Їхав бойко з Коломиї на сивій конині,
Та й загубив перстеника, шукає понині.
Деякі коломийки пов’язані з певними населеними пунктами:
Ой у Тухли дівки спухли, в Гребенові босі,
Ходім, брате, у Коростів, бо там жовтокосі.
До поширених у мові коломийок діалектних рис у галузі
фонетики належать: голосні переднього ряду замість (а) піс-
ля м’яких приголосних — (е) (весіллє, зіллє, листє, подвір’є,
щастє, п’єний, тєжко; заєць), (и) (жьиба, паньинка, порьидок,
взьити, залицьитися), (і) (господині, яйці, віддатисі), (е) за-
мість (а) після твердих приголосних (бервінок), (и) замість (а)
після твердих приголосних (зломити), (е) замість (о) (деготь,
Культура слова №81’ 201460
слеза, червений, шестий, єден), замість (і) (каменний, вечер),
(и) замість (і) (зацвисти), замість (е) (мині), замість (о) (бри-
ва, дрива, лижка), замість (у) (яблико, била, забити), (о) за-
мість (у) (качор), (а) замість (о) (жаден, жадна), (у) замість
(і) (тулько, цюлувати), звукосполучення (ер), (ир) замість (ри)
(керниця, кирничка), відсутність протези перед голосними (о),
(у) (огонь, овці, окна, она, оно, они; улиця), протетичний (в) пе-
ред (о) (вобід, вокоман, Волекса, вохота, ворати), (в) замість
(г) (воробець), замість (м) (вандрувати), відсутність епентетич-
ного приголосного (л) перед йотованими голосними (люб’ю,
куп’ю, труб’ю), приголосний (в) замість (л) (горівка, сопів-
ка), приголосний (ж) замість (дж) (вижу, сижу, хожу), (з) за-
мість (дз) (звонити), (д) замість (т) (данцювати), (дж) замість
(ч) (джума), (н) замість (й) (мнясо), твердий приголосний (р)
замість м’якого (бурак, наговору), твердий приголосний (с) за-
мість м’якого (дес, кудис, щос, якос).
Словотвірні діалектизми в мові коломийок становлять: су-
фікс -ойк- відповідно до нормативного -оньк- (яворойко), су-
фікси -оньк-, -ойк- відповідно до нормативного -еньк- (дрі-
бонький, легонький, рідонький; гладойкий, дрібойкий, легойкий,
солодойкий, легойко, полегойки), суфікс -ейк- відповідно до
нормативного -еньк- (сердейко, малейкий), прикметникові,
прислівникові і дієслівні форми з префіксом май- у значен-
ні ‘дуже’ (маймудрий, майпишний, майсолодкий, майфайний;
майвелико, майвесело, майдобре; майлюблю, майлюбила), при-
слівники з кінцевим -е відповідно до нормативного -о (вірне,
страшне); вогень ‘вогонь’, воробель ‘горобець’, вчар, учар ‘ві-
вчар’, краль ‘король’, соловій ‘соловей’, цирулик ‘цирульник’,
жура ‘журба’, люба ‘любов’, лектрика ‘електрика’, лопуша
‘лопух’, курагов, кураговиця ‘коругва’, сонінько ‘сонечко’, ябко
‘яблуко’, колопні ‘коноплі’, уці, уцьки ‘вівці’; кервавий ‘кро-
вавий’, кождий ‘кожний’, сріберний ‘срібний’, червен ‘черво-
ний’; ма ‘моя’, ко, тко ‘хто’, нико, ніко ‘ніхто’, нич ‘ніщо’, чо,
што ‘що’, сесь, цес ‘цей’, тот ‘той’, тамтой, тамтот ‘той
другий’; займити ‘зайняти’, пасати ‘пасти’, хорувати ‘хворі-
ти’, всюда ‘всюди’, куда ‘куди’, туда ‘туди’, ту ‘тут’, товди,
тогда, тогді ‘тоді’, где ‘де’, одти ‘звідси’, мож ‘можна’, тра
‘треба’, хоць ‘хоч’; дієслівні частки -ко (диви-ко), -но (диви-но);
Слово в художньому творі 61
скорочені форми слів: вбоє ‘обоє’, вня ‘вона’, вден ‘один’, вбій-
му ‘обійму’.
До словозмінних діалектизмів у мові коломийок слід відне-
сти: дав. відм. одн. іменників із закінченням -ові замість -еві
(Васильові), ор. відм. одн. іменників, прикметників, займен-
ників і порядкових числівників із флексіями -ов, -ев на міс-
ці нормативних -ою, -ею (гуцулков, дівков, макітров, рибков,
смереков; молодов; мнов, тобов, собов; другов; долев, душев,
молодицев, паляницев; нев, твоєв), -ом на місці -ою (жінком),
ор. відм. одн. іменників чол. і середн. роду із закінченням -ом
замість нормативного -ем (коньом, каміньом, польом), -ом
замість -ою (Миколом), -ою замість -ею (рідньою), наз. відм. мн.
іменників із закінченням -е замість -и (люде), форми іменників
колишньої двоїни на -і (дві дорозі, три хаті, дві слові, штири
стеблі), род. відм. мн. із закінченням -ий замість -ей (коний),
ор. відм. мн. із закінченнями -ома, -іма замість -ами (берего-
ма, псома; хлопціма, конопліма); енклітичні та скорочені фор-
ми займенників: м’я, мня, ня ‘мене’, мні, мі ‘мені’, тя ‘тебе’, ті
‘тобі’, го ‘його’, му ‘йому’, ї ‘її’, ‘їй’, ню ‘її’, ся ‘себе’, си ‘собі’,
мої ‘моєї’, свої ‘своєї’; дієслівні форми минулого часу й умов-
ного способу із залишками колишнього перфекта (витоптав-
єм, ніс-єм, погубив-єм; любила-м, сапала-м, сіяла-м; загубив-
єс, пропав-єс, ходив-єс; ци-с пішов, коби-с знала; любили-смо,
казали-сте, любили-сте, чули-сте; гадав-бим, пішла-бим,
співала-бим, переплила-бим, би-м родила); форми дієслів умов-
ного способу з часткою бих, що походить від форми аориста
дієслова бути (написав-бих, воліла-бих, бих стала); скорочені
форми дієслів теперішнього часу типу думаш, звідаш, сідаш;
кусат, літат, складат, співат; форми майбутнього часу дієс-
лів типу му гуляти, ме угинати; буду діяв, буде орав, буду ся
питала, будеш лежала; форми дієслів 1-ої особи множини із
закінченням -е (береме, будеме, будьме, заспівайме, порадиме-
ся, поскубайме, розходимеся, поробили-сме, прийшли-сме).
Слід зауважити, що в розгляданому виданні коломийок
вживана часто скорочена діалектна форма займенника си ‘собі’
неправомірно передана у формі сі.
Діалектизми в галузі синтаксису: уживання частки ся
окремо від дієслів, часто препозиційно (чує мі ся, будемо ся
Культура слова №81’ 201462
приглядати, чи ся вітру боїш), конструкції з давальним від-
мінком належності (під лісом ті хата), конструкції з називним
відмінком іменників замість орудного (пасе коти за вороти,
гоноруєшся тими чоботи), присудок у формі дієслова серед-
нього роду однини при підметах у множині (Як я собі нага-
даю, як мня два любило; Ой коло нас три разом ходило; Ой би
штири скрипки грало), безособові конструкції з присудком не
є замість нема (У високій полонині вівчариків много, Іти би ся
подивити, ци не є там мого; Не є пари в усім світі моїй біляви-
ці; Не є любка солодкого; Не є сіна в оборозі).
У коломийках дуже багато лексичних діалектизмів. До часто
вживаних належать: аж ‘що’, ‘якщо’, ажби ‘щоб’, анцуґ ‘кос-
тюм’, ачей ‘можливо’, ‘очевидно’, байбарак ‘каптан’, банда
‘музика’, ‘оркестр’, банувати ‘тужити’, бараболя ‘картопля’,
бартка ‘топірець’, без ‘через’, безівно ‘напевно’, берівка ‘ба-
рильце’, бесаги ‘торба’, бжух ‘живіт’, би ‘щоб’, бинда ‘стріч-
ка’, бирів, бировик ‘сільський староста’, бирувати ‘здужати’,
бецикль ‘велосипед’, бичуватися ‘підніматися’, білявина ‘ді-
вчина’, бовт ‘магазин’, бодз, будз ‘сухий сир’, бокончі ‘взуття’,
бокораш ‘плотогон’, бокочаня ‘товста жінка’, боксовий ‘хромо-
вий’, бонбони ‘цукерки’, ботей, бутей ‘отара’, боката, буката
‘шматок’, борзо ‘швидко’, борше ‘швидше’, букрічка ‘айстра’,
бульба, бурішка ‘картопля’, вагаш ‘лісосіка’, вадаска ‘полю-
вання’, валал ‘село’, варґи ‘губи’, вариш ‘місто’, варувати
‘оберігатися’, ватралька ‘кочерга’, вахцимра ‘гауптвахта’, вби
‘щоб’, вбутися ‘взутися’, вельон ‘фата’, вергти ‘кинути’, вєн-
цей ‘більше’, вив’юрка ‘білка’, вилашок ‘рядно’, відай ‘мабуть’,
відміна ‘виродок’, віно ‘придане’, волоки ‘вовняні шнурки’,
вуйко ‘дядько’, вшиткий ‘всякий’, галон, огалон ‘позумент’,
гарасівка ‘шнурок’, гачі ‘штани’, гинтяй ‘парубок’, гі ‘як’, гія
‘треба’, глід ‘ряд’, ‘черга’, голевач ‘черевань’, гонорний ‘гор-
дий’, ‘пихатий’, горботка ‘спідниця’, горі ‘догори’, ‘горою’,
‘верхом’, готар ‘поле між селами’, грішкани ‘маргаритки’,
грунь ‘горб’, ‘гора’, грядка ‘жердка’, гудак, гусляр ‘скрипаль’,
гуслянка ‘ряжанка’, гусляти ‘грати на скрипці’, ґаздувати ‘гос-
подарювати’, ґанч ‘вада’, ґвер ‘рушниця’, ґралі ‘вила’, дараба
‘дерев’яний сплав’, дармовис ‘підвісна прикраса’, да-тко ‘хто-
небудь’, дворка ‘служниця’, деревище ‘труна’, дєдьо, дідик
Слово в художньому творі 63
‘батько’, диль ‘дерев’яний брус’, димка ‘спідниця’, долів, долу
‘додолу’, домів ‘додому’, днесь ‘сьогодні’, доган ‘тютюн’, до-
ста ‘досить’, дроб’ята ‘вівці’, друляти ‘штовхати’, дубоніти
‘гомоніти’, думіти ‘міркувати’, дуфати ‘надіятися’, дцорити
‘сердитися’, дяка ‘бажання’, ‘охота’, єдвабний ‘шовковий’,
жадіти ‘прагнути’, же ‘що’, жеби ‘щоб’, жебиловка ‘хустина
до носа’, жентиця ‘сироватка’, забиштилювати ‘замовити’,
заввихнутися ‘схаменутися’, заведія ‘примхлива людина’, за-
видіти ‘заздрити’, заказати ‘заборонити’, заки ‘поки’, залая-
тися ‘покластися’, зарінок ‘місце біля річки’, зварювати ‘оду-
ріти’, звір ‘потік’, зелепуга ‘жаба’, зицирка ‘муштра’, злісний
‘лісничий’, зорілка ‘горілка’, зчалювати ‘згарувати’, ід, ік ‘до’,
іно, йно ‘тільки’, істалапатися ‘забруднитися’, ймити ‘брати’,
‘впіймати’, ймитися ‘взятися’, кавалок ‘кусок’, кавний ‘бруд-
ний’, калап ‘капелюх’, кантар ‘вуздечка’, каня ‘мишоїд’ (птах),
катуна ‘солдат’, кацабайка ‘фуфайка’, качуляти ‘котити’, кедь
‘якщо’, кептар ‘хутряна безрукавка’, керт, кирт ‘город’, ки-
вілний ‘гордий’, кичера ‘безліса гора’, кіс ‘дрізд’, кіфлик ‘бул-
ка’, ‘рогалик’, клебаня ‘капелюх’, кльопати ‘стукати’, ко ‘хто’,
коб, коби ‘щоб’, ‘коли б’, когут ‘півень’, колиба ‘курінь’, кой
‘коли’, ‘як’, ‘якщо’, команиця ‘конюшина’, комісний ‘військо-
вий’, коралі ‘намисто’, корзан ‘старий постіл’, корона ‘монета’,
косиця ‘квітка’, кошуля ‘сорочка’, крисаня ‘капелюх’, кромп-
лі, крумплі ‘картопля’, крутіль ‘вир’, крайка ‘вовняний пояс’,
куртий ‘короткий’, лавка ‘кладка’, ладкати ‘співати’, лайбик
‘желет’, леґінь ‘парубок’, лем ‘лише’, леда-хто ‘будь-хто’, лос-
коріх ‘білка’, мало ‘трохи’, мандибурка ‘картопля’, машлик
‘стрічка’, мелай ‘кукурудза’, мельдувати ‘заявляти про при-
буття’, метати ‘кидати’, мешти ‘туфлі’, млака ‘трясовина’,
мустинь ‘гноївка’, най, ней ‘нехай’, наввірити ‘надокучити’,
навидіти ‘мати прихильність’, навкимити ‘набриднути’, на-
вновати ‘наприкритись’, нанашка ‘хрещена мати’, напудити
‘налякати’, натина ‘лобода’, нашморгати ‘нарвати’, нецки
‘ночви’, нигда ‘ніколи’, нико ‘ніхто’, нич ‘ніщо’, нім ‘поки’,
ніт ‘ні’, ніц ‘ніщо’, но ‘тільки’, ніхтолиця ‘нікчема’, ногави-
ці ‘штани’, нянько ‘батько’, обавлятися ‘затримуватися’, оба-
рінок ‘бублик’, оби ‘щоб’, обійстя ‘дворище’, ‘подвір’я’, об-
лаз, одлаз ‘дорога’, обойдова ‘дівчина, якої цураються’, облак,
Культура слова №81’ 201464
оболок ‘вікно’, опалати ‘м’яти’, оргона ‘бузок’, паланок ‘пліт’,
паленка ‘горілка’, памута ‘бавовна’, панта ‘завіса до вікон чи
дверей’, папучі ‘туфлі’, паранний ‘парадний’, ‘пишний’, парна
‘перина’, парувати ‘готувати’, пасуля ‘квасоля’, паця ‘порося’,
пацьорки ‘намисто’, петик ‘піджак’, п’єц ‘піч’, писок ‘рот’,
піпа ‘люлька’, піти ‘співати’, пішка ‘стежка’, плай ‘гірська
стежка’, поверечи ‘покинути’, повниця ‘келих’, ‘чарка’, погар,
пугар ‘келих’, подь ‘ходи сюди’, пожоніти ‘вийти заміж’, по-
крадемце ‘крадькома’, потя ‘птиця’, прилудчина ‘вузька гряд-
ка’, присівок ‘засів’, пукнути ‘тріснути’, пуслик ‘вид одягу’,
пуцувати ‘чистити’, рандя ‘білизна’, ‘дрантя’, рантушок ‘хуст-
ка’, реґімент ‘полк’, реклик, рехлик ‘піджак’, реперувати ‘ре-
монтувати’, ретязь ‘ланцюжок’, рискаль ‘лопата’, рихтувати
‘готувати’, ‘лагодити’, ровер ‘велосипед’, рокувати, рукувати
‘іти до призову’, рубатка ‘сорочка’, рудавина ‘іржаве болото’,
сари ‘галіфе’, сегелет ‘частина’, ‘бік’, серенча ‘доля’, ‘удача’,
серус ‘привіт’, сесь ‘цей’, сказити ‘розбити’, скоруха ‘гороби-
на’, слуп ‘стовп’, сночі ‘вчора ввечері’, сокотити ‘пильнувати’,
стиранка ‘затірка’, стонга ‘стрічка’, стулень ‘пиріг без начин-
ки’, тайстра ‘торба’, таков, такой ‘таки’, ‘все-таки’, ‘однак’,
ташка ‘сумка’, телинка ‘сопілка’, теметів ‘кладовище’, тен-
гериця ‘кукурудза’, терхівка ‘дерев’яний посуд на молоко’,
тета ‘тітка’, тобівка ‘сумка’, товди ‘тоді’, токан ‘мамалига’,
топанки ‘черевики’, томборця ‘тачка’, ‘таратайка’, тко ‘хто’,
трепета ‘осика’, тютюнник ‘фінансовий інспектор’, утім-
нити ‘надоїсти’, уці ‘вівці’, уяри ‘навесні’, файка ‘люлька’,
файний ‘гарний’, фана ‘прапор’, фірер ‘військовий керівник’,
фоса ‘яма’, фраєрка, фраїр ‘коханка’, ‘коханець’, фрайтер
‘єфрейтор’, фрашки ‘жарти’, фудрований ‘подвійний’ (про
двері), фура ‘віз’, хижа ‘хата’, хосен ‘користь’, ци ‘чи’, цім-
бор, цімборка ‘приятель’, ‘приятелька’, цуравий ‘дрантивий’,
‘подертий’, ‘поламаний’, чалувати, чарвати, чарити ‘чарува-
ти’, часть ‘придане’, чей ‘адже’, челений, червлений, червений
‘червоний’, чень ‘може’, черес ‘шкіряний пояс’, чир ‘лемішка’,
читовий ‘жвавий’, чівка, чілка, чулка ‘волосся над чолом’, чіж-
ми ‘чоботи’, чічка ‘квітка’, чо ‘чого’, ‘чому’, ширінка ‘хустка’,
шмаття ‘білизна’, ‘одяг’, шор ‘ряд’, шпанги ‘наручники’,
‘кайдани’, шпінка ‘запонка’, штрека ‘залізна колія’, шувар
Слово в художньому творі 65
‘комиш’, шуга ‘ніколи’, шульки ‘качани кукурудзи’, шустка
‘дрібна монета’, що ‘аж’, юж ‘уже’, яло ‘до лиця’, ялося ‘стало
можливим’, яперка ‘шовковиця’, яфени ‘чорниці’ (ягоди).
У багатьох коломийках для потреб ритму вживаються слова
без конкретного змісту (дана, дана; дина та дина, диниця; сіда,
ріда й дина; сіда, сіда-ріда, сіда рідашина; сідай, сідай, рітай,
рітай; туду, ду, ду; тудайна ду-ду-ду дайна; дрина, дрина, шіда
дина; гоя, гоя; тадріта тощо).
Наявність багатьох діалектизмів у мові коломийок свідчить
про найтісніший зв’язок цих пісень із життям мешканців різ-
них місцевостей, передусім Західної України, а самі коломий-
ки – це оригінальний духовний скарб українського народу.
Галина Сюта
ЦИТАТНІ КОДИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕТИЧНІЙ МОВІ
Проблема художньомовного освоєння та реінтерпретації
цитат, генетично пов’язаних із текстами світової культури, не
нова для української лінгвістики. Дослідники (В. В. Коптілов,
А. П. Коваль, Л. Г. Скрипник, В. С. Калашник) вказують на зба-
гачення сучасної української літературної мови відомими ви-
словленнями з англійських (бути чи не бути; час працює на
нас), німецьких (світова скорбота; на крилах пісень), фран-
цузьких (доглядати свій сад; шагренева шкіра; інші часи – інші
пісні; лицар без страху і догани) різночасових і різностильо-
вих текстів. У творах українських авторів вони актуалізовані
як прямі кореляції й віддалені міжтекстові перегуки, вербальні,
семантико-оцінні, сюжетні, мотивні та інші апеляції до антич-
ної, східної, європейської, американської літератури. На мов-
ному рівні їх репрезентують цитатні висловлення – афоризова-
ні й неафоризовані, вживані індивідуально.
Багато висловлень, які входять у словник української по-
етичної мови ХХ ст., генетично пов’язані з культурою доби
античності. Довідкові й лексикографічні джерела, у яких
здійснено їх систематизацію, подано тлумачення й атрибуцію,
|