Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2014
Main Author: Мартиненко, Я.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут української мови НАН України 2014
Series:Культура слова
Subjects:
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112062
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною / Я. Мартиненко // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 47-50. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-112062
record_format dspace
spelling irk-123456789-1120622017-01-18T03:02:26Z Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною Мартиненко, Я. Мовосвіт Михайла Коцюбинського 2014 Article Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною / Я. Мартиненко // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 47-50. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112062 uk Культура слова Інститут української мови НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Мовосвіт Михайла Коцюбинського
Мовосвіт Михайла Коцюбинського
spellingShingle Мовосвіт Михайла Коцюбинського
Мовосвіт Михайла Коцюбинського
Мартиненко, Я.
Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною
Культура слова
format Article
author Мартиненко, Я.
author_facet Мартиненко, Я.
author_sort Мартиненко, Я.
title Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною
title_short Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною
title_full Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною
title_fullStr Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною
title_full_unstemmed Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною
title_sort епістолярій м. коцюбинського: листування з дружиною
publisher Інститут української мови НАН України
publishDate 2014
topic_facet Мовосвіт Михайла Коцюбинського
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112062
citation_txt Епістолярій М. Коцюбинського: листування з дружиною / Я. Мартиненко // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 47-50. — укр.
series Культура слова
work_keys_str_mv AT martinenkoâ epístolâríjmkocûbinsʹkogolistuvannâzdružinoû
first_indexed 2025-07-08T03:15:05Z
last_indexed 2025-07-08T03:15:05Z
_version_ 1837046963642564608
fulltext Мовосвіт Михайла Коцюбинського 47 й натовпу. Наприклад, Естерка мала скаменілий од горя вид (С. 188), червоні очі, темні очі; дівчина божевільними очима сіяла жах (С. 190); Абрум – страшні очі, бліді уста (С. 190); натовп – бліді, зжовклі обличчя (С. 191). Стилістично навантажений у текстах образ біла борода – символ мудрості, розуму, поважного віку, пор.: (поважні люди) з білими бородами, як у далеких предків (С. 186) жах стулив усім уста, і білі бороди, немов зів’ялі, упали на груди» (С. 186). Отже, традиційні в сучасному розумінні засоби живописан- ня словом – епітети-кольоративи, психологізована метафорика, звукопис – у малій прозі М. Коцюбинського функціонують як естетичні елементи імпресіоністичного відтворення реального та ірреального світів. Яна Мартиненко ЕПІСТОЛЯРІЙ М. КОЦЮБИНСЬКОГО: ЛИСТУВАННЯ З ДРУЖИНОЮ У найповнішому – семитомному – зібранні творів Михайла Коцюбинського листи займають майже такий самий обсяг, як і його проза. Не з усіма адресатами автор був духовно близький та одностайний у поглядах, іноді він спілкувався винятково на діловому рівні (видання альманахів та збірників, культурні за- ходи, друкування власних творів, перемовини щодо поширен- ня книжок, їхнього перекладу – у цьому разі географія листу- вання поширювалася на Австрію, Німеччину, Польщу, Чехію, Росію, Швецію). Тому епістолярій письменника містить багато цікавих фактів щодо історії видання й поширення української книжки, історії цензурних утисків тощо. Коло спілкування письменника охоплювало ледь не всіх ви- датних тогочасних особистостей (Цит за виданням: Листи до Михайла Коцюбинського (Текст) : в 4-х т. / упоряд. та коментар В. Мазного. – Чернігів, 2002. – Т. 1. – С. 6; далі – Листи). На сьогодні опубліковані листи М. Коцюбинського до В. Винни- ченка, М. Вороного, Б. Грінченка, В. Гнатюка, Панаса Мирного поета, прозаїка та критика Г. Коваленка-Коломацького, лідера Культура слова №81’ 201448 жіночого руху, письменниці Н. Кобринської, молодомузівців О. Луцького та В. Лукича та до багатьох інших культурних, громадських діячів та істориків. Важливе місце в епістолярній спадщині М. Коцюбинсько- го займає його листування з дружиною Вірою Коцюбинською. Ці послання були надруковані в академічному зібранні (1973- 1975), проте, по-перше, опубліковані не в повному обсязі (май- же не оприлюднено листи останніх місяців життя письмен- ника, коли він лікувався в київській клініці); по-друге, листи зазнали купюрування, були скорочені головним чином згадки про тих знайомих і приятелів М. Коцюбинського, яких цензу- ра радянської доби вважала ідеологічно скомпрометованими; по-третє, в академічних виданнях епістолярій прийнято подавати в хронологічному порядку, а це означає, що й листи до дружини друкувалися впереміш із листами до інших адресатів, тому ціліс- ність сюжету (історія взаємин двох людей) була порушена. Листування М. Коцюбинського з дружиною тривало сім- надцять років – від 1896 р. до 1913-го. Розпочалося воно в той час, коли письменник працював у складі спеціальної комісії створеної урядом для боротьби з філоксерою. Саме розлука з молодою дружиною стимулювала епістолярний діалог. Першу частину епістолярної спадщини письменника можна назвати «кримською». Ці листи мають кілька сюжетів. Переду- сім – родинний: адресовані дружині послання насичені ласка- вою, пестливо-зменшувальною лексикою та вишукано-ніжни- ми звертаннями: твій повік Муся (Листи, С. 63), моя дитинка (Я так поріднився з тобою. – К., 2007. – C. 46). Також спосте- режено номінації сонечко, серденько, квітонька, люба дружи- нонька, кохання єдине, голубка. Вони актуальні для контекстів, у яких письменник висловлює хвилювання щодо перебігу ва- гітності дружини, свої почуття у зв’язку з очікуванням сина, якому ще до народження дали ім’я Юрко. Другий сюжет – громадський. У листах, крім згадок про родичів, фігурує також багато імен людей, з якими М. Коцю- бинського пов’язували і приятельські, й ділові стосунки. Вже у «філоксерний» період життя він мав тісні контакти з ба- гатьма сучасниками на громадській або ж літературній ниві: В. Боржковський, Б. Грінченко, А. Кримський, О. Маковей, Мовосвіт Михайла Коцюбинського 49 М. Міхновський, В. Самійленко, Є. Тимченко. Здебільшого це люди, ідейно близькі М. Коцюбинському. Ще одне сюжетне відгалуження у кримських листах – «екс- курсійне». Віра Коцюбинська не раз читала «записки мандрів- ника», який любить детально описувати ті місця, де йому до- велося побувати, фіксує свої враження від побаченого: «вчора ходили на руїни вілли Тіберія, звідки такий чарівний краєвид на море…» (Там само, С. 207). Півроку (від листопада 1897 р. до березня 1898 р.) мешкав М. Коцюбинський у Житомирі, звідки до Віри Коцюбинської написав близько сімдесяти листів. У них чимало нарікань на рутину редакційної праці, на цензуру, але найголовнішою про- блемою була самотність (Там само, С. 5). Також М. Коцюбин- ський охоче ділиться із дружиною тим, що стосується словес- ної творчості. Особливо знаковими є кілька суджень про твори Гі де Мопассана. Його новелу «На воді» письменник прочитав із захопленням на початку 1898 р., а через десять років він на- писав «Intermezzo». Критики спостерегли, що новела дуже схо- жа на твори Мопассана (Там само, С. 10). Інша частина листів М. Коцюбинського (1905–1912 рр.) пов’язана не зі службою, а з лікуванням, подорожами, відпо- чинком. Маленькі епістолярні «репортажі» мовби фіксували мить: «Сховався від дощу в Колізеї і тут на камені пишу до тебе, моя дитино єдина…» (Там само, С. 171). Проте лис- ти цього періоду помітно відрізняються від епістолярію 1896 – 1898 рр., адже 1904 року в життя письменника увійшла Олександра Аплаксіна. Окремий епістолярний фрагмент у спадщині М. Коцюбин- ського – листи з Капрі. На острові він написав новели «Лист», «Коні не винні» та «Подарунок на іменини», і саме листи до- помагають побачити підготовчу літературну роботу: «сьогодні закінчу переробку свого оповідання «Подарунок на іменини» (я його наново переробив) і почну писати щось інше, що саме – не знаю ще…» (Там само, С. 288). Як і раніше, у цих листах автор виступає в ролі заочного гіда, створюючи своєрідний пу- тівник по острову (Там само, С. 13). Листи М. Коцюбинського можна назвати «епістолярною прозою». Риси художності й водночас автобіографічності та Культура слова №81’ 201450 публіцистичності властиві посланням з Криму, Капрі та Кар- пат. Зрештою, уся епістолярна спадщина свідчить про неорди- нарність світогляду письменника. Валентина Красавіна СЛОВО М. КОЦЮБИНСЬКОГО І ПРО М.КОЦЮБИНСЬКОГО В ЛІТЕРАТУРНІЙ ЕКСПОЗИЦІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОГО МУЗЕЮ-ЗАПОВІДНИКА Цього року літературно-меморіальному музеєві-заповід- нику М. Коцюбинського в Чернігові виповнилося 80 років. До музею входять меморіальний будинок письменника та літера- турна експозиція, відкрита 1983 р. у новому приміщенні. З лі- тературної експозиції дізнаємося про етапи творчої біографії митця. На стендах – фото, особисті речі, документи, твори ав- тора і книги, які читав, листи його й до нього. М. Коцюбинський не любив писати про себе, говорити про творчі плани, оскільки був людиною скромною й достатньо за- мкнутою. Вважав, що головне – це творчість письменника, однак за наполяганням видавців і на прохання М. Мочульського, який писав про нього наукове дослідження, склав стислу художню біографію, звідки й дізнаємося про його формування як пись- менника. Згадував, що мати й книжка стали головними вихова- телями: мати часто читала дітям (їх було семеро) твори М. Не- красова, Т. Шевченка. Цікаво, що зростав майбутній письменник у російськомовному середовищі, у родині спілкувалися тільки російською. Українську чув лише від Хими (служниці). Після запалення легенів, коли в гарячці почав марити українською, відбулося «навернення» до рідної мови. Рано навчився читати, мав добру пам’ять. Читав багато, чимало українською. Навчаю- чись у гімназії, відчував себе уже свідомим українцем. Глибоко запали в душу історичні пісні лірника Купріяна про турецьку неволю. В автобіографічному листі до видавництва «Вік» від 1 грудня 1902 р читаємо: «Вже у 9-10 літ пам’ятаю я складав укра- їнські пісні на взірець народних. Взагалі любов до літератури у