Ще раз про рицаря та лицаря
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112068 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ще раз про рицаря та лицаря / Л. Колібаба // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 161-163. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112068 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1120682017-01-18T03:02:18Z Ще раз про рицаря та лицаря Колібаба, Л. Наші консультації 2014 Article Ще раз про рицаря та лицаря / Л. Колібаба // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 161-163. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112068 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наші консультації Наші консультації |
| spellingShingle |
Наші консультації Наші консультації Колібаба, Л. Ще раз про рицаря та лицаря Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Колібаба, Л. |
| author_facet |
Колібаба, Л. |
| author_sort |
Колібаба, Л. |
| title |
Ще раз про рицаря та лицаря |
| title_short |
Ще раз про рицаря та лицаря |
| title_full |
Ще раз про рицаря та лицаря |
| title_fullStr |
Ще раз про рицаря та лицаря |
| title_full_unstemmed |
Ще раз про рицаря та лицаря |
| title_sort |
ще раз про рицаря та лицаря |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Наші консультації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112068 |
| citation_txt |
Ще раз про рицаря та лицаря / Л. Колібаба // Культура слова. - 2014. - Вип. 81. - С. 161-163. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT kolíbabal ŝerazproricarâtalicarâ |
| first_indexed |
2025-07-08T03:17:05Z |
| last_indexed |
2025-07-08T03:17:05Z |
| _version_ |
1837047117259997184 |
| fulltext |
Наші консультації 161
ЩЕ РАЗ ПРО РИЦАРЯ
ТА ЛИЦАРЯ
Про розмежування іменників лицар і рицар в українській мові
ще півсторіччя тому писав Б. Антоненко-Давидович у праці “Як
ми говоримо” (див. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо –
К., 2010 (перевидання 1970 р.). – С. 66–67). Обстеживши вжи-
вання слів рицар, рицарство, рицарський та лицар, лицарство,
лицарський у тогочасній українській художній літературі, публі-
цистиці й перекладах, він зробив висновок, що “краще скрізь, у всіх
випадках, користуватися тільки давнім українським словом ли-
цар, що прийшло в нашу літературу з уст народу” (С. 67).
Натомість Є. Д. Чак рекомендувала до вжитку обидва
іменники – лицар і рицар, обґрунтовуючи це тим, що “процес
вироблення стилістичної норми у вживанні слів рицар і лицар
ще не закінчився” (Чак Є. Д. Складні випадки українського
слововживання. – К., 1969. – С. 180). Дослідниця пропонувала
вживати рицар як історизм на позначення історичного поняття
“представник військово-дворянського стану в Західній Євро-
пі часів феодалізму”, а лицар – у переносному значенні, для
характеристики людини самовідданої, благородної, ґречної,
ввічливої; діяча в якійсь галузі (С. 178).
У сучасній мовній практиці живуть обидва названі іменни-
ки, проте з різними значеннями. Спільним для рицаря і лицаря
є значення “середньовічний феодал, який належав до військо-
во-дворянського стану; воїн з важким озброєнням і споряджен-
ням”, пор.: Велика картина в золотій рамі гойдалася на нитці,
а намальований угорський рицар на баскому білому коні рубався
з турками, що оточили його (О. Гончар); Кожен рицар може
стати і королем, і навіть імператором (П. Загребельний); – Са-
мотній ідальго, рицар сумного образу просить ласкавого й ми-
лостивого дозволу в чарівної незнайомки супроводити її в небез-
печній мандрівці до громадського транспорту (Ю. Мушкетик);
Славний лицар Дон-Кіхот роз’їжджав по світах на своїм Росі-
нанті (О. Гончар); Думаю, що й найбезстрашніший середньовіч-
ний лицар, у всіх своїх обладунках, якби опинився тепер десь на
перехресті сучасного мегаполіса, то брязнувся б, непритомний,
на проїжджій частині від того шуму, гуркоту й миготіння,
Культура слова №81’ 2014162
і викидних газів (Л. Костенко); І от врешті з’явився хоробрий
лицар, який відважився убити лева (Ю. Винничук); А от герб
мав кожен лицар (День, 03.09.2010) У розумінні Дмитра Донцо-
ва тогочасним пророком міг би стати мандрівний лицар, тво-
рець культури і імперії (із наукової статті).
Із рештою значень – “самовідданий, благородний захисник
кого-, чого-небудь”, “людина, яка самовіддано служить певній
справі, віддається їй”, “вихована, підкреслено чемна людина”,
“про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну при-
хильність” – в сучасній українській мові переважно вживається
іменник лицар, пор.: Таким товаришем кожному пацієнтові був і
лицар української фтизіатрії Мамолат (День, 10.09.2010); Ота-
ман Болбачан – видатний військовий діяч, щирий українець, справ-
жній лицар, але недосвідчений у політичних інтригах (Дзеркало
тижня, 03.08.2012); Лицар української нації – Ярослав Стецько
(З інтернетівського джерела “Володимир-Волинський форум”);
Степан Клочурак – Лицар Волі (День, 19.10.2011); Франківський
Лицар Небесної сотні спочиватиме у меморіальному сквері
(Щоденна інтернет-газета “Версії”, 24.02.2014) та ін.
Спробу розмежувати іменники лицар та рицар за значення-
ми було здійснено і в деяких перекладних словниках. Зокрема,
російсько-українські словники до російського слова рыцарь
донедавна подавали переважно два українські відповідники –
рицар та лицар, причому з 50-х рр. ХХ ст. на першому місці був
рицар, а на другому – лицар із стилістичною позначкою поет.,
фольк. чи уроч. (див.: Російсько-український словник / (за ред.
М. Я. Калиновича). – М., 1948. – С. 610; Ганич Д. И., Олей-
ник И. С. Русско-украинский и украинско-русский словарь для
средней школы. – К., 1962. – С. 637; Російсько-український
словник / (за ред. А. Й. Багмут, І. К. Білодіда, С. І. Головащука
та ін.). – К., 1968. – Т. 3. – С. 217; Русско-украинский словарь:
В 3 Т. – К., 1981. – Т. 3. – С. 268 та ін.).
Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст., услід за деякими ро-
сійсько-українськими словниками кінця ХІХ ст. та початку
ХХ ст. (Уманець М., Спілка А. Словарь росийсько-український:
У 4 Т. – Львів, 1893–1894. – Т. ІІІ. – Львів, 1893. – С. 283; Іва-
ницький С., Шумлянський Ф. Російсько-український словник :
У 2 Т. – Вінниця, 1918. – Т. ІІ. – С. 137), у перекладних словниках
Наші консультації 163
перше місце посідало слово лицар, а друге – рицар (див.: Новий
російсько-український словник-довідник (уклад.: С. Я. Єрмо-
ленко, В. І. Єрмоленко, К. В. Ленець, Л. О. Пустовіт). – К., 1996. –
С. 466; Російсько-український словник / (уклад.: Н. Є. Лозова
та ін.). – К., 2004. – С. 976; Російсько-український словник / (за
ред. В. В. Жайворонка; уклад.: І. О. Анніна, Г. Н. Горюшина,
І. С. Гнатюк та ін.). – К., 2006. – С. 1058). І лише зовсім недав-
но в “Російсько-українському словнику” (уклад.: І. С. Гнатюк,
С. І. Головащук, В. В. Жайворонок та ін.) – К., 2013. – Т. 3:
П–Р. – С. 930) до російського іменника рыцарь запропоновано
єдиний відповідник – лицар, причому без будь-яких стилістич-
них обмежень, що є продовженням традицій перекладу почат-
ку та 30-40-х рр. ХХ ст. (пор.: Тимченко Є. Русско-малороссій-
скій словарь : В 2. Т. – К., 1897. – Т. ІІ. – С. 146); Грінченко Б.Д.
Словарь української мови: В 4 Т. – Т. IV. – К., 1909. – С. 18;
Дубровський В. Словник московсько-український / Ін-т укр.
мови НАН України. – К., 2013 (передрук 1911 р.). – С. 361;
Ізюмов О. Російсько-український словник. – С. 513; Російсько-
український словник. – К.:, 1937. – С. 706).
Отже, в українській літературній мові щодо вживання іменни-
ків лицар та рицар сформувалося дві тенденції. Згідно з першою
тенденцією ці іменники мають тотожні значення, тому перева-
гу в уживанні потрібно надавати власне українському іменнику
лицар. Відповідно до другої – обидва іменники – лицар та рицар –
можна вживати, але з різними значеннями: пряме значення “се-
редньовічний феодал, який належав до військово-дворянського
стану; воїн з важким озброєнням і спорядженням” можуть пе-
редавати і лицар, і рицар, а переносні – тільки іменник лицар.
Зважаючи на це, маємо підстави рекомендувати обидва слова
до вжитку, розмежовуючи їх за значеннями: рицар і лицар –
“середньовічний феодал, який належав до військово-дворян-
ського стану; воїн з важким озброєнням і спорядженням”, тільки
лицар – “самовідданий, благородний захисник кого-, чого-не-
будь”, “людина, яка самовіддано служить певній справі, відда-
ється їй”, “вихована, підкреслено чемна людина”, “про того, до
кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність”.
Лариса Колібаба
|