“Гріхи розмаїтії...”
Рецензія на книгу: Сулима Микола. Грiхи розмаитїи: єпитимійні справи ХVІІ-ХVІІІст. – К., 2005. – 256 с.
Gespeichert in:
Datum: | 2006 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2006
|
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11218 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | “Гріхи розмаїтії...” / Л. Ромащенко // Слово і Час. — 2006. — № 11. — С. 85-86. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-11218 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-112182013-02-13T02:34:39Z “Гріхи розмаїтії...” Ромащенко, Л. Рецензії Рецензія на книгу: Сулима Микола. Грiхи розмаитїи: єпитимійні справи ХVІІ-ХVІІІст. – К., 2005. – 256 с. 2006 Article “Гріхи розмаїтії...” / Л. Ромащенко // Слово і Час. — 2006. — № 11. — С. 85-86. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11218 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Рецензії Рецензії |
spellingShingle |
Рецензії Рецензії Ромащенко, Л. “Гріхи розмаїтії...” |
description |
Рецензія на книгу: Сулима Микола. Грiхи розмаитїи: єпитимійні справи ХVІІ-ХVІІІст. – К., 2005. – 256 с. |
format |
Article |
author |
Ромащенко, Л. |
author_facet |
Ромащенко, Л. |
author_sort |
Ромащенко, Л. |
title |
“Гріхи розмаїтії...” |
title_short |
“Гріхи розмаїтії...” |
title_full |
“Гріхи розмаїтії...” |
title_fullStr |
“Гріхи розмаїтії...” |
title_full_unstemmed |
“Гріхи розмаїтії...” |
title_sort |
“гріхи розмаїтії...” |
publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
publishDate |
2006 |
topic_facet |
Рецензії |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11218 |
citation_txt |
“Гріхи розмаїтії...” / Л. Ромащенко // Слово і Час. — 2006. — № 11. — С. 85-86. — укp. |
work_keys_str_mv |
AT romaŝenkol gríhirozmaítíí |
first_indexed |
2025-07-02T13:25:58Z |
last_indexed |
2025-07-02T13:25:58Z |
_version_ |
1836541813796634624 |
fulltext |
Слово і Час. 2006 • №11 85
“ГРІХИ РОЗМАЇТІЇ”...
Сулима Микола. Грhхи розмаитїи: єпитимійні справи ХVІІCХVІІІст. – К.: Фенікс,
2005. – 256 с.
Коли М.Сулима люб’язно презентував мені дві
недавно видані книжки, не думала, що візьмуся
за перо. І не тільки тому що писати про людину,
знану й шановану в науковому світі (членUкоресU
пондент, заступник директора Інституту літераU
тури НАН України), непросто й вельми
відповідально, а й тому, що він “давник”, а давня
література – чи не єдиний ще зі студентських
років предмет, який не викликав захоплення (даU
лася взнаки, очевидно, система викладання).
Але сталося інакше. У непрості для мене хвиU
лини життя рука чомусь потяглася саме до книжU
ки “Грhхи розмаитїи”. Можливо, через бажання
дізнатися, чому грішить людина й чи можна
прожити без гріха. Якщо ні, то що штовхає на
неправедні вчинки і якою має бути кара за них?
Назву книжки, як засвідчує передмова до неї,
автор запозичив у видатного церковного й кульU
турного діяча, відомого богослова й письменниU
ка Іоаникія Галятовського. 1685 року в Чернігові
побачила світ його книжка “Грhхи розмаитїи,
вократцh написанныє...”, покликана допомогти
і священикові, і прихожанину підготуватися до
сповіді.
М. Сулима сповідував іншу, ніж його далекий
попередник, мету – проаналізувати єпитимійні
справи ХVІІUХVІІІ ст., окреслити “єпитимійний
дискурс” українського фольклору та позаконфеU
сійної літератури, творців якої захоплювали не
тільки типи людей законослухняних, щиро реліU
гійних, а й характери віровідступників, бунтарів,
злочинців, перелюбників і т.д.
Дослідження єпитимійних справ пов’язане з
церковним правом, джерелом якого служить каU
нон Святого Письма. Діловодство судів над миU
рянами та духівництвом, як і діловодство
загалом, провадили українські консисторії, ствоU
рені за зразком католицьких. Консисторійні суди
розглядали велику кількість справ, у яких ідетьU
ся про порушення релігійноUетичних норм. Саме
ці справи, в яких зафіксований гіркий досвід реU
альних людських доль, були покладені в основу
рецензованої праці.
М.Сулима як перший публікатор цих текстів
щиро переконаний, що їх оприлюднення не заU
шкодить ні гідності людей, прізвища яких фігуU
рували колись у судових церковних процесах, ні
їхнім імовірним нащадкам, ні гідності сучасного
читачаUукраїнця, вихованого, можливо, на дещо
заідеалізованих стереотипних уявленнях про
менталітет нашого співвітчизника в минулому.
Більше того, на мою думку, знайомство з поU
дібним матеріалом формує упевненість, що наші
предки були доволі вимогливими щодо дотриU
мання християнських норм поведінки, суворо
караючи відступників (тим паче, що з погляду
сучасного морально розкомплексованого читаU
ча такі порушення можуть видатися мізерними
чи й узагалі не вартими уваги).
Осмислюючи стан розробки проблеми, дослідU
ник належно оцінює діяльність попередників, які
вивчали єпитимійні справи, починаючи від
А. Лебєдєва, Д. Міллера, О. Лазаревського,
О. Левицького і аж до найновіших розвідок кінця
ХХ ст. (А. Гуревича, Н. Яковенко, Н. ПушкарьоU
вої та ін.).
Поява книжки М.Сулими цілком закономірна,
адже в ній ідеться про найпотаємніший, інтимU
ний бік життя пращурів, їхню сексуальну культуU
ру – проблеми, на які ще донедавна було
накладено суворе табу. Вона, безперечно, заціU
кавить гуманітаріїв – істориків, літературоU
знавців, соціологів, культурологів, а для
пересічного читача стане джерелом корисних
знань і матеріалом для роздумів про природу
людини, її можливості самопізнання й самовдосU
коналення, традиційну залежність від норм сусU
пільної моралі.
Автор дослідження спирається на потужну
джерельну базу, використовує єпитимійні спраU
ви, які зберігаються в рукописних фондах
Національної бібліотеки України ім. В. І. ВерU
надського, бібліотеки Інституту літератури
ім.Т.Г.Шевченка НАН України, державних архіU
вах Києва, Волинської, Дніпропетровської, ЖиU
томирської, Одеської областей.
Книжка вирізняється чіткою, продуманою
структурою, зумовленою науковими завданнями.
Крім традиційного вступу, вона містить три розU
діли, що супроводжуються відповідними коменU
тарями.
У першому розділі зафіксовані злочини ХVІІ
ст., задокументовані в “Нарисах народного житU
тя в Малоросії у другій половині ХVІІ ст.” О. ЛеU
вицького, в основу яких покладені акти
козацьких судів України ХVІІ ст. (переважно ПолU
тавського полкового суду). Свої оповіді, побудоU
вані на судових свідченнях, О. Левицький
белетризував і надавав їм статусу документальU
ноUхудожньої та документальноUпригодницької
літератури (документалізм письменникUархівіст
вважає необхідним атрибутом історичних
творів). Спадщина письменника – 13 історичних
оповіданьUбувальщин – поділяється на цикли за
86 Слово і Час. 2006 • №11
територіальним принципом: волинський (події
відбувалися на Волині й зафіксовані в книгах
Луцького магістрату); полтавський (події відбуU
валися на Полтавщині й задокументовані в матеU
ріалах полтавських козацьких судів).
У “Нарисах...” О. Левицький описує 58 колізій,
але М.Сулима пропонує увазі читача лише ті з них,
які у ХVІІІ ст. вже підлягали розгляду в судах конU
систорійних (справи про двоємужжя, втечу жінки
з дому, перелюб, убивство, зґвалтування, інцест,
статеві збочення тощо).
У другому розділі подано єпитимійні справи з
рукописних фондів Білгородської, Волинської,
Катеринославської, Київської, ПереяславськоU
Бориспільської, Слобідської, Херсонської та
Чернігівської духовних консисторій, що зберіU
гаються в державних архівосховищах України.
Автор обирає довільну форму подання докуU
ментів, зберігаючи прикметні особливості жиU
тейського сюжету (судові колізії кожної окремої
справи), а також усі достовірні імена, прізвища,
дати, назви населених пунктів тощо. Хоча повна
публікація виявлених в архівах єпитимійних справ
наразі неможлива з огляду на величезний обсяг
матеріалу, опис, поданий М.Сулимою, відкриває
шлях для всіх потенційних дослідників цих докуU
ментів, у яких міститься інформація про життя
наших предків, типи їхньої родинної й суспільної
поведінки, психологічні архетипи.
Не менш цікавий і третій розділ, в якому окU
реслюється єпитимійний дискурс українського
фольклору та позаконфесійної літератури. В
усній народній творчості та художній літературі
поширений мотив утечі чоловіка від жінки чи наU
впаки. Прикметно, що М.Сулима, розглядаючи
такі твори (Івана Білика, Панаса Мирного, М.КоU
цюбинського, І.КарпенкаUКарого, І.НечуяUЛеU
вицького), акцентує увагу не лише на
моральноUетичному аспекті, а й на широкому соU
ціальноUекономічному контексті, завдяки якому
українські класики вибудовували концепцію виU
зиску українського народу. У цьому ж розділі
йдеться про відображення в літературі (починаU
ючи від найдавніших пам’яток часів Київської
Русі і аж до творів ХІХUпоч. ХХ ст.) інших злоU
чинів: убивства, розлучення, перелюбу, інцесту.
При цьому найбільша увага приділяється творU
чості Т.Шевченка, яка стала важливим етапом у
розробці сюжетів, пов’язаних із проблемами
моралі та етики (ідеться не про проповідницькі
тенденції Т.Шевченка, а про цілковито спонтанні
порухи, що випливають із глибин авторської
свідомості і становлять основу його ліричного
стилю).
Доволі незвичне спрямування (донедавна таU
кий напрям дослідження годі було уявити) осU
таннього підрозділу цього розділу. У ньому
йдеться про відображення гомосексуальних
зв’язків у судових документах і, відповідно, гоU
моеротичних мотивів в українській літературі.
Варто зазначити, що в національній літературі –
це явище досить пізнє, воно надто повільно поU
ширювалося в українському письменстві (часто
автори обмежувалися лише натяками). І все ж,
як переконливо доводить М.Сулима, завдяки
сміливості окремих майстрів слова розширюваU
лися тематичні межі української літератури.
До серйозного ж осмислення гомоеротичних
мотивів вітчизняне літературознавство зверU
тається лише в останнє десятиліття. Нові метоU
дологічні підходи використані й у книжці
М. Сулими, де досліджуються гомоеротичні моU
тиви в художніх творах і щоденникових записах
А.Кримського, гомосексуальні нахили Ю.ФедьU
ковича, гомоеротичні почуття, описані О.КобиU
лянською, латентне лесбіянство у творах
С.Васильченка. Що ж до гомоеротизму, вичитаU
ного В.Петровим (Домонтовичем) у листах Г.СкоU
вороди до свого учня М.Ковалинського, то
М.Сулима його не приймає, вважаючи таке поU
трактування несумісним із життєвою й мистецьU
кою практикою видатного мислителя та
богослова.
Рецензоване дослідження не передбачає огU
ляду того, як заявлена тема відбилася в новітній
українській літературі. І все ж таки один, вельми
відомий сучасному читачеві приклад потрапляє в
поле зору дослідника – драматична сцена суду
над Марусею Чурай із однойменного роману у
віршах Ліни Костенко. З приводу постаті ЧураївU
ни, оспіваної поетесою ХХ ст., М.Сулима цілком
слушно зауважує, що, хоча шекспірівського
рівня драматургії в судових справах ХVІІUХVІІІ ст.
не виявлено, саме дослідження судових докуU
ментів і короткий огляд утілення таких сюжетів у
літературі дає підстави стверджувати про існуU
вання нездоланного потягу українців до ідеалів
людської гідності, рівності і права на вищу спраU
ведливість.
Наукові сентенції М.Сулими щедро ілюстроU
вані цитатами, що свідчить про величезну ерудиU
цію автора. Водночас легкий і прозорий стиль
викладу при науковій заангажованості роблять
цю книжку доступною не лише фахівцям, а й
широкому колу читачів, яких зацікавить єпитиU
мійний дискурс.
Людмила Ромащенко
|