Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2015
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112320 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі / С. Бибик // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 30-35. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112320 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1123202017-01-21T03:02:14Z Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі Бибик, С. Мовна норма: стале і змінне 2015 Article Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі / С. Бибик // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 30-35. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112320 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовна норма: стале і змінне Мовна норма: стале і змінне |
| spellingShingle |
Мовна норма: стале і змінне Мовна норма: стале і змінне Бибик, С. Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Бибик, С. |
| author_facet |
Бибик, С. |
| author_sort |
Бибик, С. |
| title |
Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі |
| title_short |
Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі |
| title_full |
Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі |
| title_fullStr |
Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі |
| title_full_unstemmed |
Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі |
| title_sort |
файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Мовна норма: стале і змінне |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112320 |
| citation_txt |
Файне радіо, або регіональна варіантність стильової норми в сучасному радіоефірі / С. Бибик // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 30-35. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT bibiks fajneradíoaboregíonalʹnavaríantnístʹstilʹovoínormivsučasnomuradíoefírí |
| first_indexed |
2025-07-08T03:45:18Z |
| last_indexed |
2025-07-08T03:45:18Z |
| _version_ |
1837048864202293248 |
| fulltext |
Світлана Бибик
ФАЙНЕ РАДІО, АБО РЕГІОНАЛЬНА
ВАРІАНТНІСТЬ СТИЛЬОВОЇ НОРМИ
В СУЧАСНОМУ РАДІОЕФІРІ
Коли говорять про мову радіоефіру, то це відразу налаштовує
на те, що в центрі уваги постають питання культури слововживан-
ня і варіантності жанрово-стильових норм сучасної літературної
мови. У сучасній мові радіо, телебачення, друкованих ЗМІ інтен-
сивні процеси варіювання нормативного слововживання і надання
мовним знаками специфічного стилістичного забарвлення відбу-
ваються під впливом психологічного феномена інтерактивності,
посилення діалогізму мови ЗМІ. Через це ‘усність’ інтегрується з
‘писемністю’ (книжністю) на структурно-змістовому, композицій-
ному та лексико-синтаксичному рівнях.
За культуромовними параметрами прийнято розрізняти
елітарну (повно- та напівфункційну) та середньолітературну
мову сучасної журналістики. Наприклад, ефір регіонального ка-
налу трансляції „FM Галичина” (Львівщина, Рівне, Тернопіль,
Волинь) відображає неоднорідну середньолітературну мов-
ну норму: її перетин з периферією елітарної мовної норми,
з західноукраїнським варіантом літературно-розмовної та
фамільярно-розмовної норми повсякденно-побутової культури.
Так звана повсякденність пронизує усе наше життя. Це
наші моделі щоденної поведінки, зокрема й мовної, смаки, сте-
реотипи спілкування у сталих, звичних для нас побутових і
професійно-виробничих ситуаціях. Через те у ЗМІ, які мають
ÌÎÂÍÀ ÍÎÐÌÀ:
ÑÒÀËÅ ² Ç̲ÍÍÅ
Мовна норма: стале і змінне 31
привертати увагу читачів/слухачів/глядачів до будь-яких фактів,
спираючись на зрозуміле, знайоме, звичне, повсякденність –
теж одна з їх визначальних ознак. Серед інших, не менш важ-
ливих для характеристики мови публіцистики:
1) дискурсивність журналістського тексту, тобто його
зв’язок з соціальним сьогоденням;
2) орієнтація на повсякденну мовну практику. Пор. у
зв’язку з цим думку: „Яких би складних предметів і явищ
журналістика не торкалася, вона повинна спростити своє
повідомлення про них до рівня повсякденної свідомості
[курсив наш. – С. Б.:] більшості громадян. Інакше вона за-
лишиться незрозумілою, а її мета (повідомити про новину)
недосягнутою. Щоб бути зрозумілою, мова журналістики му-
сить бути повсякденною [виділення автора. – С. Б.:]” (Ми-
хайлин І. Л. Якою мовою говорить журналістика? // Незгаси-
мий словосвіт: зб. наук. праць на пошану проф. Володимира
Семеновича Калашника. – Х., 2011. – С. 28);
3) універсальність лексико-тематичного діапазону, тобто
здатність відобразити будь-яку тему, ситуацію;
4) інноваційність мови журналістського тексту;
5) вираження у стилістиці ЗМІ авторської позиції;
6) діалогічність як специфічна й фундаментальна риса
сучасного публіцистичного тексту, його орієнтація на вплив/
переконання;
7) актуалізація елементів усності в газетно-журнальному
дискурсі як засіб додаткових аргументів про правдивість подій
та їхніх учасників („чужа” усна мова може бути представлена у
формі цитати, висловлення, власне діалогу, полілогу).
Ці всі ознаки – дискурсивність (зокрема орієнтація на
усність та діалогічність), повсякденність, універсальність,
інноваційність, діалогічність – виражені й у мові радіоефіру
„FM Галичина”. Споживачі його інформації – широка за-
гальноукраїнська аудиторія, пор. коментарі в Інтернеті
на сторінках ретрансляторів: Гарне радіо!!! Море пози-
тиву!!!!!!! Слухає Вінниччина!!!!! , Слухає Харківщина,
м. Ізюм!!!!! :). Отож, завдяки інтернет-трансляції
регіональний мовник „FM Галичина” стає вже й не таким
регіональним, а – всеукраїнським.
Культура слова №82’ 201532
Що привертає увагу слухачів? „Своя” мова радіоефіру для
слухачів південно-західного регіону стала привабливою для
інших українських слухачів, а український мовник „FM Га-
личина” виокремився на тлі інших. Це сприяє актуалізації
лексико-граматичних та фонетико-орфоепічних маркерів
західноукраїнського побутового повсякдення. Наслідок – по-
силення варіантності стильових норм радіопубліцистики.
Із питанням варіантності стильових норм радіопубліцисти-
ки пов’язано те, що в прямому ефірі зросла кількість діалектиз-
мів, елементів койне, для яких ще 5-10 років тому була закрита
пряма дорога до елітарної мови радіо. Комерціоналізація ефі-
ру також стимулює творчі пошуки журналістів не лише щодо
форм інформування, розважання, але й щодо їхнього мовного
наповнення – стилістичних прийомів індивідуалізації радіо-
мовлення. І по них „далеко не ходять”, вони тут, у „своєму”
повсякденні – південно-західному регіолекті української мови.
Брендовий концепт мови ефіру на радіо „FM Галичина” –
файний: файна музика, файні знімки, файний настрій…
Вторинна номінація цього мовника – файне радіо. Само-
реклама організована так, що цей концепт наскрізний, він
пронизує ефір: Привітанка! Файно буде!; Файнютке радіо!;
Найфайніші слова та музика на сайті «FM Галичина» і под.
Лексема файний, як відомо, означає ‘гарний, добрий’ і має ре-
марку зах. (ВТССУМ, 1314). Отже, слово це вагоме, активне у
південно-західному повсякденні.
За нашими спостереженнями, найбільше „західних” слів як
варіантних лексем, синонімів до ядерної літературної лекси-
ки зафіксовано в мові ведучих – рекламні тексти, розважальні
та культурно-мистецькі передачі. Серед них „Міський клюб”
(клюб, діал. Те саме, що клуб), „Всьо на глянц” (всьо, діал. Те
саме, що все; глянц, зах. Порядок, блиск), „Не грай вар’ята”
(варіат, діал. Те саме, що божевільний (ВТССУМ, 75), „Галиць-
ка пательня” (пательня, діал. Сковорода (ВТССУМ, 710).
Отже, лексичні діалектизми – жанрово-стильова норма роз-
важальних передач. Автори програм стилізують усно-розмов-
ну побутову стихію, насичуючи мову галичанізмами – пЕрепис
(‘рецепт’), банЯк (‘кастрюля’), два кІля (‘два кілограми’), об-
цАси (‘каблуки’), най (‘хай’).
Мовна норма: стале і змінне 33
Питання стильової варіантності, пов’язане з підтримуваними
орфоепічними нормами радіоефірів „FM Галичина”, неоднозначне.
Засвідчуємо порушення акцентних норм: у мові дикторів
послідовно спостерігаємо ознаки регіональної відмінності
усної української мови, пов’язані зі специфічним наголошу-
ванням деяких слів, до якого звикли диктори в повсякденному
побутовому спілкуванні. Тому і в новинних блоках, і в реклам-
них ведучі програм вимовляють: Завітайте у фірмОві магазини
(5.09.14), «Моршинська» – джерело твОго здоров’я (11.09.14),
Оця акція, про яку я кАжу, саме до 30 вересня (11.09.14), Потім
іще вам скАжу (12.09.14), фАхові лікарі (11.09.14), Треба при-
слухатися до громадськИх організацій (10.09.14), Ви знаєте
її з віршІв (10.09.14) та ін. Це приклади з помилками в усній
офіційно-діловій комунікації (мова реклами), оскільки така ви-
мова не кодифікована, а зберігає (крім слів фАховий, віршІ) ви-
разні ознаки діалектної.
У мові ж передач культурно-мистецького циклу орфоепічні,
акцентні регіоналізми стилістично марковані – вони репре-
зентують культурно-етнічний колорит побуту Галичини. Так,
у передачі „Галицька пательня” традиційно кажуть дІлюся
замість літературного ділЮся. В одному з рекламних оголошень
про виступ Ореста Лютого диктор стилізував таку особливість
діалектної вимови, як „шепелявість” (галицьке м’яке шепеля-
ве) ([ш] замість [с], [ч] замість [ц]), напр.: Улюбленець гали-
чанок ушіх дванайчатого верешня... Або в рекламі музичної
передачі стилізовано вимову [е] замість [а] після м’якого при-
голосного – наше затєгнем.
Диктори в рекламних мінітекстах, а також у новинних бло-
ках часом будують висловлення за допомогою синтаксичних
структур, аналогічних до діалектних, пор.: Якщо автомобіль
не є забрудненим (4.09.14), ..мають брати участь обласні
чільники (5.09.14).
Такі мовні факти змушують задуматися, яка ж мовно-
естетична картина постає з ефірів „FM Галичина”? Яка роль
діалектизмів, елементів галицького койне в публіцистичному
усному тексті?
Погоджуємося з висловленим С. Я. Єрмоленко міркуванням
про мову індивідуумів: „Навряд чи можна робити висновок
Культура слова №82’ 201534
про дезінтегрований характер української літературної мови
на підставі сприймання її усного різновиду, за яким часто
можна пізнати належність мовців до певних ареалів, рідше –
соціальних прошарків” (Літературна мова і мовна практика
: монографія / [Єрмоленко. С. Я., Бибик С. П., Коць Т. А. та
ін.]. – Ніжин, 2013. – С. 10). Західноукраїнський мовник, який
охоплює щоденну аудиторію близько 2 мільйонів слухачів,
(1) посилює культурно-етнічний колорит, що єднає цільову
аудиторію слухачів, (2) заінтриговує тих, хто прилучається
до усно-розмовного продукту через інтернет-мовлення,
(3) популяризує „своє” для усіх, хто сприймає українськомовний
продукт. Адже глобалізаційні процеси зумовлюють посилення
уваги до етномовного масиву, що зорієнтований на звичаї, по-
бут, етнічну окремішність і менталітет носія мови.
Насичення мови ефірів „FM Галичина” галичанізмами різ-
ного рівня, схвальні відгуки слухачів про ці ефіри свідчать про
посилення соціального престижу західноукраїнського варіан-
та літературної мови, який створюють елементи, теоретично
уналежнені до нижнього функціонально-стильового регістру
нормованої мови. Феномен територіального варіанта усної
літературної мови в регіоналізованому радіоефірі в тому, що
цей продукт усі сприймають завдяки переважанню мікрокон-
текстів із загальнонаціональним літературним стандартом,
що склався в мовному просторі України як результат загаль-
ної освіти. При цьому пам’ятаймо, що ще у 60-х роках ХХ ст.
З. Т. Франко на засадах лексико-граматичної диференціації ін-
дивідуальної мови виділила три типи усної літературної прак-
тики: територіально-діалектний (відповідно до роздрібненості
мовно-етнографічної території), соціально-професійний (від-
повідно до соціальної структури суспільства) та з ознаками
інтелектуального поділу мовців за культурним рівнем і освіт-
нім цензом) (див. дет.: Франко З. Т. Стилі усного мовлення //
Закономірності розвитку українського усного літературного
мовлення. – К., 1965. – С. 171). Нині ж варіантність стильових
норм одного з популярних мовників стає свідченням реаль-
ності регіонального різновиду мови публіцистики. Щоправ-
да, у системі проаналізованих мовних фактів балансують їхні
Мовна норма: стале і змінне 35
стильові і стилістичні ознаки. А чи диференціює їх пересічний
слухач? Навряд. Тож і сприймає мовну гру як правду, норму.
Отже, стилістично марковані регіоналізми (лексичні, гра-
матичні, орфоепічні, акцентні) надають стильовій нормі мови
радіопубліцистики, ЗМІ варіантності саме завдяки впливу
елементів усної регіональної практики. Останні ж у радіоефі-
рі „FM Галичина” – соціально-культурні та культурно-етнічні
маркери повсякдення.
Лариса Колібаба
КУЛЬТУРА МОВИ СУЧАСНИХ ПІДРУЧНИКІВ
ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Свого часу Іван Огієнко зауважив, що “ціле громадянство
мусить дбати, щоб учні початкових шкіл мали відповідну здо-
рову літературу для свого національного розвитку й для вихо-
вання почуття одности народу” (Огієнко І. І. Рідна мова. – К.,
2010. – С. 67). Через сторіччя ці слова не лише не втратили
актуальності, а й набули особливої гостроти, оскільки значна
кількість мовних і фактичних помилок, на жаль, є не винятком,
а прикметною рисою деяких сучасних шкільних підручників.
Справедливо відзначив і Василь Непийвода: “Попри критику,
часто справедливу, радянської системи освіти вона таки забез-
печувала належний рівень грамотності навчального матеріалу
(зрозуміло, відповідно до тодішніх мовних норм). …відшукати
помилку в книжці видавництва “Радянська школа” (1970 – 80-ті
роки) була подія небуденна. Тому мусимо визнати, що вкрай
низький рівень мовної культури шкільних підручників – це
проблема, що (як не дивно) виникла й набула загрозливих
вимірів уже за часів незалежності України” (Непийвода В. Мова
сучасних шкільних підручників: нотатки нефахівця //
Українська мова. – 2008. – № 3. – C. 39).
Від 50-х до 90-х років ХХ століття мова підручників була
високоавторитетним зразком літературності, хоч внутрішній
тиск норм російської мови, підтримуваний доктриною “збли-
ження й злиття української та російської мов”, був досить
|