Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112342 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики / М. Навальна // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 108-113. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112342 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1123422017-01-21T03:02:26Z Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики Навальна, М. Мова засобів масової комунікації 2015 Article Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики / М. Навальна // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 108-113. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112342 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова засобів масової комунікації Мова засобів масової комунікації |
| spellingShingle |
Мова засобів масової комунікації Мова засобів масової комунікації Навальна, М. Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Навальна, М. |
| author_facet |
Навальна, М. |
| author_sort |
Навальна, М. |
| title |
Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики |
| title_short |
Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики |
| title_full |
Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики |
| title_fullStr |
Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики |
| title_full_unstemmed |
Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики |
| title_sort |
відонімні експресиви в мові сучасної української періодики |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Мова засобів масової комунікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112342 |
| citation_txt |
Відонімні експресиви в мові сучасної української періодики / М. Навальна // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 108-113. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT navalʹnam vídonímníekspresivivmovísučasnoíukraínsʹkoíperíodiki |
| first_indexed |
2025-07-08T03:46:49Z |
| last_indexed |
2025-07-08T03:46:49Z |
| _version_ |
1837048958741905408 |
| fulltext |
Культура слова №82’ 2015108
говорим Украина, подразумеваем Майдан. И начавшийся
21 декабря 2013 Майдан не закончился и по сей день (https://
www.youtube.com/watch?v=AN51vZ-rDX4).
Отже, слово майдан переросло в узагальнений образ Май-
дану як символу боротьби України за власну свободу, незалеж-
ність, гідність, через його призму концептуалізувалися мораль-
но-духовні цінності українського народу. У мовній і суспільній
свідомості українців від часів козаччини до історичних подій
початку ХХ і ХХІ століть витворилася стійка асоціативно-
образна константа: майдан – це боротьба, протест, застережен-
ня про соціальну чи політичну небезпеку. Це слово перейшло із
розряду загальних назв, як воно засвідчене у тлумачних слов-
никах до 2004 року, у власну і набуло метафоричного та мето-
німічного значень.
Марина Навальна
ВІДОНІМНІ ЕКСПРЕСИВИ В МОВІ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРІОДИКИ
Серед нових мовних явищ останніх десятиліть особливо
відчутні процеси утворення одиниць різного рівня від власних
назв. Поява відонімних утворень зумовлена прагненням мовців
образно назвати те чи те явище, дію, передати значеннєві від-
тінки або експресію, для вираження яких в українській літера-
турній мові немає спеціальних засобів.
Дослідники сучасної української лексики наголошують
на прагненні до оновлення й оживлення мовно-стилістичної
сфери, намаганні відійти від канонів спілкування радянської
доби в бік невимушеності, неофіційності, звичайно, з неми-
нучим при цьому суб’єктивізмом мовця і сумнівами щодо
доречності таких змін або й гострим їх неприйняттям у тих
чи тих випадках з боку слухача й читача. Одним із перших
помітних виявів прагнення до демократизації мовно-кому-
нікативної сфери стала активізація способів іменування
людей (Тараненко О. О. Колоквіалізація, субстандартизація
та вульгаризація як характерні явища стилістики сучасної
Мова засобів масової комунікації 109
української мови (з кінця 1980-х рр.) // Мовознавство. –
2002. – №4-5. – С. 33–39).
Останнє десятиліття позначене активним функціонуван-
ням відносних прикметників, утворених від прізвищ відомих
державних, політичних та громадських діячів за допомогою
форманта -ськ- та його варіантів, пор. зокрема кучмівський
(засвідчено й присвійний прикметник кучмин), азарівський,
ющенківський, порошенківський та ін. Напр.: Свого часу навіть
кучмівська “ЄДА“ клялась, що обирається чесно (Товариш,
18-21.11.2005); “Наша Україна“ вимагає припинити азарівські
провокації (Газета по-українськи, 21.12.2006).
Окрема група відонімних утворень – іменники – похідні
від прізвищ лідерів політичних партій, блоків, громадських
об’єднань тощо. Вони активізувалися в мові української
преси на початку ХХІ ст., відтоді як вибори до Верховної Ради
та місцевих рад почали проводити і за партійними списками.
Здебільшого це відпрізвищеві назви з питомими українськими
суфіксами -ець/-івець. Серед них лексеми, утворені від прізвищ
суспільних діячів попередніх років та від прізвищ нинішніх
політиків (Кириленко – кириленківець, Литвин – литвинівець,
Луценко – луценківець, Симоненко – симоненківець, Тимошен-
ко – тимошенківець, Янукович – януковець), пор.: Народний
депутат із групи „За Україну!” розповідає про те, чи тор-
гувалися з „кириленківцями” за ротації в уряді і чи мож-
на запобігти розколу НСНУ (Україна молода, 20.02.2009);
“Луценківці” “забили” за собою право на окрему точку зору
(заголовок) (Україна молода, 17.03.2008).
Після виборів до Верховної Ради 2012 року додалися інші
відпрізвищеві утворення, зокрема: Кличко – кличківець, Ляш-
ко – ляшківець, Тягнибок – тягнибоківець, напр.: „Кличківці”
сподіваються на велику перемогу на виборах. Особливо мають
великі надії на столицю (Газета по-українськи, 9.09.2012);
Ті, хто взяв у руки вила, можуть вважати себе ляшківцями
(Україна молода, 23.10.2012); „Тягнибоківці” привели в
область аферистів (Українська правда, 12.11.2012).
Номінація тягнибоківець вживається як прикладка депу-
тат-тягнибоківець: Скандал навколо ресторану „депута-
та-тягнибоківця” набирає обертів (Газета по-українськи,
Культура слова №82’ 2015110
29.11.2012); „Депутат-тягнибоківець” очолив Львівську
облраду (День, 12.12.2012).
У мові сучасної української періодики поширені й відпріз-
вищеві іменники із формантом -іст/-ист, що надає їм слово-
твірного значення ‘особа, яка виступає прибічником, послідов-
ником когось’. До вже відомих слів катеринчукіст, янучкіст
додалися нові – кличкіст, ляшкіст і под. Напр.: Утім несподі-
вано для всіх 62 голоси Черновецького були набрані в інший спо-
сіб: з „ув’язнення” вийшов ще один „катеринчукіст” (Украї-
на молода, 11.06.2008); Голубі янучкісти хутенько зібралися
біля стін Верховної Ради (Сільські вісті, 10.06.2006); Приємно
дивитися на кличкістів. Вони молоді, гарні, перспективні
(День, 9.09.2010); Зустріти десь ще ляшкіста – рідкість. Ляш-
ко зазвичай веде політичну гру сам (Україна молода, 13.10.2012).
Від прізвищ деяких державних і політичних діячів за
допомогою суфікса -щин- утворено іменники, що означа-
ють суспільне явище або сукупність певних рис чи ознак,
співвідносних з конкретною людиною – державним діячем,
партійним лідером тощо. Пор. назви реалій, що за останні
місяці цього року набули статусу „історизм” – азаровщина,
януковщина, а також назву політичного режиму в Білорусії –
лукашенківщина. Напр.: Візьмемо для прикладу істерики про
кризу, голод, розруху та гаплик, про які старанно роздмухують
прихильники азаровщини (Лівівська газета, 16–18.06.2006);
Про януковщину тепер говоритимуть не тільки на Донеччині,
але й по всій Україні (Україна молода, 13.09.2005). До цього
ряду додалися нові слова з абстрактним значенням ‘період
політичної активності певної особи-лідера’ – литвинівщина,
луценківщина, тимошенківщина та ін. Напр.: Обрали вже ново-
го спікера парламенту. Чи можна ствердно сказати, що при-
йшов кінець “литвинівщині”? (Україна молода, 14.12.2012);
Коли прийшли „помаранчеві”, то думали, що прийшла епоха
„луценківщини”. А вийшло по-іншому... (Вісті, 23.09.2012);
Влада думала, що з арештом лідера „Батьківщини” період
тимошенківщини мине, але він продовжується (Україна
молода, 24.09.2012).
Прізвища українських політиків у мові періодики нерідко
використовують у формі множини як загальні назви: азарови,
Мова засобів масової комунікації 111
табачники, калашникови та ін., напр.: Ну що таке для азарових і
табачників українська культура?.. Чекати від усіх цих калаш-
никових, болдирєвих та азарових якихось політичних чудес не
доводиться (Газета по-українськи, 5.01.2006). Функціонують
і відпрізвищеві іменники на -и/-і, що позначають сукупність
осіб, пов’язаних з політичною чи громадською діяльністю
відповідного діяча: катеринчуки, кінахи, морози, ніколаєнки,
суркіси, черновецькі. Такі номінації – парадоксальні однослівні
метафори, в яких закладено суспільне заперечення негативних
рис характеру, особливостей поведінки, що пов’язані з образа-
ми носіїв власних назв.
У деяких журналістських текстах спостерігаємо „нанизуван-
ня” таких лексем: Упродовж усього часу нашої самостійності
в переважної більшості українців не викликало сумнівів, що
верхівка комуністів, соціалістів „звичайних” і „прогресив-
них”, регіоналів, соціал-демократів, тобто всяких симоненків
і саламатіних, вітренків і марченків, морозів і януковичів,
медведчуків і табачників, шуфричів і богословських та іже з
ними, м’яко кажучи, не сприйняли української державності…
(Україна молода, 3.03.2011).
Тенденцію щодо активності такого способу утворення
відонімних експресивів спостерігаємо і в публікаціях останньо-
го часу, напр.: ...ті „грицаки, андруховичі та мартиновичі”,
яких „свободівці” таврують із ненавистю та хамством…
(Українська правда, 9.09.2012).
На початку ХХІ ст. увиразнилася тенденція до утворен-
ня нових лексем від назв політичних партій та блоків. Це
здебільшого іменники зі значенням ‘особа, що належить до
якоїсь політичної сили чи симпатизує їй’. Так, раніше фіксували
деривати із суфіксом -ець від назви блоку “Наша Україна“ –
нашоукраїнець, від партії „Самооборона” – самооборонець, від
партії „Батьківщина” – батьківщинівець. За участі форманта
-ист постав іменник порист, що означає ‘член партії „Пора“
чи прихильник цієї політичної сили’. Від назви Народної
партії за допомогою суфікса -ик утворено іменник народник.
Пор.: Кажуть, що Балога запропонував „самооборонцям”
підтримувати в суперечках між президентом і прем’єром
Віктора Ющенка (Газета по-українськи, 31.05.2008).
Культура слова №82’ 2015112
У період виборчого процесу 2012 року активно розгорну-
ли свою діяльність інші політичні сили – „Україна, вперед”,
„Свобода”, „Удар”. Відповідно журналісти продукують
нові слова – впередівець, свободівець, ударівець та ін.: Для
„впередівців” запропонована програма продовжила б загаль-
ну тему політичної кампанії, що полягає в бажанні приверну-
ти до себе увагу будь-яким чином, не обмежуючи себе у затра-
тах (Газета по-українськи, 11.10.2012); Також „впередівці”
мають намір ініціювати скасування Пенсійної реформи
(День, 10.10.2012); „Свободівці” і підприємці штурмували
Одеську міськраду (Українська правда, 21.12.2012); Відразу
після бійки „свободівці” веселилися разом з „регіоналами”.
Про це писало кілька видань (Газета по-українськи,
14.12.2012); У столиці на Майдані є не лише пересічні кияни,
а здебільшого „Ударівці”, „свободівці” та „батьківщинівці”
(Україна молода, 15.10.2012).
Спостерігаємо варіантність у графічному передаванні дея-
ких лексем – ударівець, УДАРівець, напр.: На нових депутатів,
„УДАРівців”, почалися тиск і погрози (Газета по-українськи,
25.12.2012); Опозиційні маневри на мажоритарному полі
„Батьківщини” здобули більшу підтримку, ніж „ударівці”
(Україна молода, 10.11.2012).
Нові деривати функціонують і в прикладкових конструкціях
на зразок новачок-впередівець, патріот-свободівець, депутат-
ударівець, напр.: Депутати повернулися до традиційного
способу вирішування спірних питань фізичним методом.
Виділився „патріот-свободівець” (День, 23.12.2012); Дехто з
учасників заходу поводив себе неначе новачок-впередівець, а не
досвідчений політик (Газета по-українськи, 5.09.2012).
Спостерігаємо, що деякі відонімні оказіоналізми в мові
української періодики утворені за допомогою суфіксоїдів
переважно іншомовного походження. У лексемі юльофобія
зрослися суфіксоїд грецького походження -фоб- (зі значенням
‘той, хто боїться кого-, чого-небудь, не любить або не терпить
когось чи щось’) та основа імені жінки-політика Юля, напр.:
„Юльофобія, або історія однієї зради (Українська правда,
17.01.2007). Активно функціонує і медичний термін – фобія
‘нав’язливий, непереборний страх при деяких психічних
Мова засобів масової комунікації 113
захворюваннях, іноді при перевтомі, після психічного перена-
вантаження’. Він також виконує роль суфіксоїда в оказіональних
похідних від прізвищ відомих політиків та назв партій, напр.:
Хто може пояснити чітко і раціонально, чим „бютофобія”
відрізняється від „владофобії” або „тимошенкофобія” від
„януковичофобії”? (Газета по-українськи, 5.09.2012).
Отже, дедалі ширше використання відонімних утворень
у мові газетної публіцистики сприяє її експресивізації. Такі
новотвори – це специфічна категорія лексико-дериваційних
одиниць, що виникають у конкретному випадку в певних умо-
вах. Вони здебільшого є свідомим актом словотворчості мов-
ця, який прагне до самовираження, гостроти у формуванні
полемічного висловлення. Як засвідчує сучасна журналістська
практика, групи відонімних утворень відкриті для поповнен-
ня новими одиницями. Оказіональний словотвір – феномен
мовної гри на сторінках сучасної газетної періодики.
Сергій Чемеркін
ІНТЕРНЕТ-МЕМ – ЩО ЦЕ?
Українська мова, якою послуговуються в Інтернеті, має низ-
ку диференційних ознак поряд із літературним стандартом –
зокрема високий рівень розмовності, жаргонності (зростання
кількості обсценної лексики) та частотне використання засобів
креолізації (тобто перемежовування тексту елементами інших
семіотичних систем) тощо. Крім того, мову інтернет-комуніка-
ції вирізняє наявність таких одиниць, як проффесор, зніміть
мене в Нацгвардію, два раби, візитка Яроша та ін. Такі слово-
сполучення зараз кваліфікують як інтернет-мем. Що це таке?
Як відомо, мова Всесвітньої мережі розкутіша порівняно з
літературною практикою. Це помічають самі інтернет-корис-
тувачі. Недотримання літературної норми, значна емоційна
насиченість тексту – виразні показники такої розкутості. Образ-
но кажучи, інтернет-автори ставляться до своїх текстів «несер-
йозно». Таку «несерйозність» мови М. М. Бахтін називав карна-
валізацією мови. Припускаючи, що інтернет-спілкування – це
|