Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст.
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2015
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112344 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. / Т. Коць // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 93-102. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112344 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1123442017-01-21T03:02:19Z Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. Коць, Т. Мова засобів масової комунікації 2015 Article Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. / Т. Коць // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 93-102. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112344 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова засобів масової комунікації Мова засобів масової комунікації |
| spellingShingle |
Мова засобів масової комунікації Мова засобів масової комунікації Коць, Т. Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Коць, Т. |
| author_facet |
Коць, Т. |
| author_sort |
Коць, Т. |
| title |
Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. |
| title_short |
Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. |
| title_full |
Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. |
| title_fullStr |
Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. |
| title_sort |
ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років хх ст. |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Мова засобів масової комунікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112344 |
| citation_txt |
Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30-50-х років ХХ ст. / Т. Коць // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 93-102. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT kocʹt cínnísníoríêntiridobitotalítarizmuvmovíperíodičnihvidanʹ3050hrokívhhst |
| first_indexed |
2025-07-08T03:46:57Z |
| last_indexed |
2025-07-08T03:46:57Z |
| _version_ |
1837048967550992384 |
| fulltext |
Мова засобів масової комунікації 93
Тетяна Коць
ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ДОБИ ТОТАЛІТАРИЗМУ
В МОВІ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ
30-50-Х РОКІВ ХХ СТ.
Мова публіцистичного стилю виразно відбиває суспільно-
політичні умови, ідейні засади, історичні реалії відповідної
доби. За семантикою мовних одиниць можна чітко визначити
часові параметри газетного або журнального тексту.
У 30-50-х рр. ХХ ст. внаслідок дії тоталітарної комуністичної
ідеології було суттєво обмежено не лише функціональні, а
й виражальні можливості української мови. Після періоду
піднесення, активного розвитку і мовної системи, і лінгвістичної
науки в 20-30-ті роки ХХ століття настали часи жорсткого
придушення національної свідомості і мови. Неперервність
писемної традиції забезпечували насамперед мовні особистості
– митці художнього слова. Україномовні періодичні видан-
ня, хоч і були поширені в усіх регіонах країни, стали тема-
тично одноманітними і виконували функцію породження і
утвердження комуністичної ідеології в масовій свідомості
народу. Проблеми духовності, релігії, національного розвитку
не порушувала жодна газета. Як наслідок: не функціонувала
значна частина абстрактної, самобутньої експресивної
лексики, синонімів, вилучено з ужитку діалектизми, обмеже-
но словотвірні і синтаксичні можливості мови. Тенденція до
максимального зближення української і російської мов позна-
чилася на зникненні традиційних форм і явища варіантності
зокрема. Мова газет була нисичена штампами і кліше.
Специфіка експресії мовних конструкцій полягала в
семантичній прозорості і однозначності компонентів. Пози-
тивну оцінку мали лише радянські реалії життя. Негативно
оцінювалося все, що знаходилося і відбувалося за межами
СРСР. Кардинально змінилися пропаговані цінності: духовні,
національні, християнські ідеали було відкинуто і зосереджено
увагу на формуванні не національної свідомості (що було харак-
терним для періодичних видань 10-30-х рр.), а суспільства без
традицій, власної культури і самоідентифікації. Традиційні для
Культура слова №82’ 201594
українського мовомислення позитивнооцінні слова і вислови
християнство, національний, духовний набувають протилежної
негативної оцінки, напр.: Соціальні принципи христіанства
підносять боягузливість, презирство до самого себе, самоуни-
ження, підкорення, смирення, словом – всі якості черні, але для
пролетаріату, який не хоче, щоб з ним поводилися як з покидь-
ками людства, для пролетаріату сміливість, самосвідомість,
почуття гордості й незалежності – важливіше хліба (Зоря,
3.04.1941); Представник будь-якого народу світу, який вважає
себе національним елементом і не бореться за зближен-
ня з СРСР і заперечує, що боротьба за зближення і дружбу
з СРСР – найкращий шлях боротьби за свободу кожного на-
роду, є націоналістом, лжепатріотом і агентом імперіалізму
(Радянська освіта, 24.06.1950).
Для мови періодики 30-50-х рр. характерні заперечні
конструкції, яких не було в мові публіцистичного сти-
лю попередніх років. Закріплені в мовній свідомості
негативнооцінні слова безбожник, антицерковний,
антиріздвяний, антинаціоналістичний у періодичних ви-
даннях набувають виключно позитивної конотації, напр.: На
1 липня цього року по області нараховувалось 227 осередків
войовничих безбожників, в яких було 7112 членів (Більшовицька
правда, 29.12. 1938); Районні організації безбожників діяльно
готуються провести антиріздвяну кампанію (Більшовицька
правда, 29.12.1938); Антинаціоналістичний рух, започат-
кований партією Леніна, неодмінно призведе до перемоги
комунізму (Зоря, 3.04. 1941). Лексика з семою заперечення, яку
передавали префікси без-, анти- і под., сама по собі містила
негативну оцінку, але в контекстуальному оформленні набу-
вала протилежної – позитивної оцінки, що й закріплювалася
в масовій свідомості суспільства, напр.: Важливим завданням
є також зміцнення існуючих осередків, а на підприємствах,
в колгоспах, радгоспах, МТС, де немає таких осередків, тре-
ба організувати їх, пам’ятаючи, що осередок безбожників є
вирішальною ланкою в антирелігійній роботі (Більшовицька
правда, 20.10.1938). Гаслом періодичних видань і самої
доби був вислів: Ми бачимо, як росте нове людство. «Для
цього нового людства не треба буде бога, який стоїть над
Мова засобів масової комунікації 95
природою: воно само буде владарем природи» (Більшовицька
правда, 6.10.1938).
У 30-50-ті рр. ХХ ст. через посередництво періодичних
видань до активного вжитку увійшли виразно негативно
конотовані слова та словосполучення куркуль, буржуазний
націоналіст, ворог народу, класовий ворог, дрібнобуржуазні
елементи, напр.: Вороги народу, буржуазно-націоналістичні
наймити фашизму намагалися подати Котляревського лише,
як «дворянсько-поміщицького письменника», заперечували
зв’язки творчості Котляревського з народом (Радянська освіта,
9.06. 1954); Класові вороги – троцькісти і буржуазні
націоналісти намагалися відірвати трудящі маси від культурної
спадщини, всіляко компрометуючи класиків літератури, накле-
юючи їм ярлики «дворян», «буржуїв» і одбивали охоту читати
їх творчість (Більшовицька правда, 18.10.1938).
Як зазначає Л. Т. Масенко, до колективізації слово куркулі,
хоча й існувало, вживалося рідко й не мало негативних
конотацій. Воно було синонімом до слова хазяїн (Масенко Л.
Слово куркуль в історико-етимологічному та соціально-
політичному аспектах // Українська мова. – 2015. – №2. – С. 27).
Негативну оцінку висловлень вороги народу, буржуазні на-
ціоналісти тощо підсилювало контекстне оточення – епітети,
порівняння й метафоричні конструкції: Троцкістсько-бухар-
ська банда і націоналістична наволоч хотіла розчленувати
Радянський союз. Як хижі звіри ділять здобич, так і вони в уяві
своїй краяли на шматки карту СРСР, торгували нашою бать-
ківщиною на міжнародному ярмарку, готуючи імперіалістське
фашистське ярмо трудящим країни рад. Але не вдалась підла
і жалюгідна мрія! Радянська розвідка, очолювана сталінським
паркомом товаришем Єжовим, зупинила бандитську руку цих
скажених собак. З усіх кінців нашої планети несеться великий
народний клич: – Знищити ворогів народу, смерть ворогам!
(Більшовицька правда, 20.10.1938); Буржуазні націоналісти
як розтлителі радянської свідомості будували свої підступні
плани (Радянська освіта, 2.04.1950).
Як позитивнооцінні функціонували іменники партія,
комуніст, НКВС, пролетаріат, які виразно контрастували
в тексті з «ворогами народу», напр.: Славні органи НКВС,
Культура слова №82’ 201596
очолювані Сталінським наркомом тов. Єжовим, розтрощили
осині гнізда шкідників. Але заспокоюватись неможна. Треба і
надалі продовжувати роботу по викорчовуванню решток цих
ворогів народу в органах юстиції, наполегливо працювати
над ліквідацією наслідків шкідництва (Більшовицька правда,
20.10.1938)
Активно вживаними і виключно позитивно маркованими
були прикметники сталінський, ленінський, комуністичний,
більшовицький, які значно розширили лексико-синтаксичну
сполучуваність, напр.: Колгоспники артілі Тельмана збирають зо-
лотий сталінський врожай (Більшовик Запоріжжя, 18.07. 1938).
Для посилення позитивної оцінки та її кращого закріплення
в масовій свідомості періодичні видання поширювали
комуністичну ідеологію у формі прислів’їв та приказок: Людина
була маленька й худа, - Ленін її розправив і поставив (Комуніст
Буковини. 22.01.1941). Шлях Леніна Сталін продовжує;
Ленінське слово – гарячіше сонця (Більшовицька правда,
1.01.1941). Ленінський заповіт облетів увесь світ. Ленінський
заповіт на тисячу літ (Комуніст Буковини, 1.01.1941).
У часи Другої світової війни періодичні видання вико-
нували функцію піднесення духу народу, утверджували
віру в перемогу, що позначилося на активізації і відчутній
кількісній перевазі позитивнооцінних абстрактних іменників –
назв людських якостей захисників Батьківщини, розши-
рилися й відповідні синонімічні ряди: відвага, мужність,
героїзм, войовничість, завзяття, стійкість, хоробрість,
доблесть, непоборність, сміливість, спритність, незламність,
безстрашність, ініціативність, витриманість, впертість,
терплячість, самовідданість тощо. Експресивність посилюва-
ли засоби градації та антитези, напр.: Витримка, відважність,
мужність, самовідданість і незламність наших воїнів, загар-
тована в боях, керована талановитими генералами, озброєна
найпередовішою стратегією і тактикою Червона Армія
громить підлих загарбників і вже близько той час, коли вся
наша священна радянська земля буде звільнена від німецьких
окупантів (Південна правда, 22.06.1944).
Реалії війни відбивалися на сторінках преси через вживан-
ня виразно негативно конотованих слів та словосполучень
Мова засобів масової комунікації 97
на позначення гітлерівських військ і жорстоких подій того
часу: фашизм, німецькі окупанти, окупація, смерть, муки,
знищення, загарбництво тощо. Їхню оцінність посилюва-
ли метафори, епітети тощо: Фашизм – це терористична
політика капіталістів і поміщиків проти робітників, селян
і трудової інтелігенції. Фашизм – це загарбницька війна
(Зоря, 15.09.1943); Кипучою самовідданою працею і неви-
черпною енергією по відбудуванню своїх підприємств, разом
з усім радянським народом, разом з братами фронтовика-
ми, допоможемо їм добити фашистського звіра в його ліг-
ві і встановити прапор перемоги над Берліном (Наддніпрян-
ська правда, 16.01.1945); Гітлерівські бандити намагались
насадити кріпосницькі порядки на нашій вільній Україні.
Не вийшло! (Наддніпрянська правда, 10.02.1945).
Гасла про боротьбу з фашизмом були поширені в мові
періодики ще в 30-ті рр. Проте тоді фашизмом назива-
ли національно-визвольний рух всередині України і сло-
во фашизм було синонімом до словосполучення буржуазні
націоналісти, напр.: Фашизм – найлютіший ворог сво-
боди і незалежності народів. Мобілізуймо всі сили на
боротьбу з буржуазними націоналістами! (Більшовицька
правда, 5.11.1938). Фашизм – це терористична політика
капіталістів і поміщиків проти робітників, селян і трудової
інтелігенції. Фашизм – це загарбницька війна з партією і
Сталіном (Більшовицька правда, 25.11.1938). Періодичні
видання, використовуючи широкий інформаційний простір,
поширювали звернення про єдиний, на погляд влади, можли-
вий шлях народу в умовах бездержавності. Викорінювалися
із свідомості усі людські якості, які формували особистість.
Мета тоталітарного режиму – будь-якими засобами створи-
ти «народні маси», колективні організації, якими було легко
керувати. На сторінках преси рясніли гасла, які декларува-
ли необхідність працювати на благо не народу, а держави:
Дамо дво-тритежневий зоробіток в позику нашій державі!
Ще більше зміцнимо могутність нашої батьківщини, пом-
ножимо перемоги соціалізму! (Більшовик Запоріжжя, 4.07.
1938); Сталінський врожай зібрати по-сталінському
(Більшовицька правда, 18.07.1939).
Культура слова №82’ 201598
Типовими для мови того часу були спонукальні і наказові
конструкції без уточнювальних звертань: Зламаймо глитай-
ський опір, виконаймо хлібозаготівельний плян! (Більшовицька
правда, 14.11.1932); Виконуйте накази Сталіна і партії – це
те, що приведе нас до світлого майбутнього! (Зоря, 3.06.1938):
Повернемо державі хліб будь-якою ціною, пущений рукою
куркуля, саботажника хлібозаготівель в полову, солому!
(Більшовицька правда, 9.12.1932). У таких зверненнях ча-
стовживаними були слова з семантикою знищення: Без по-
щади винищимо до останку саботаж ще жорстокішими
репресіями до куркульні та її покровителів! (Більшовицька
правда, 27.12.1932). Активно послуговувалися лексемами
бити, репресії, ліквідувати, знищити, що закарбовувало в
масовій свідомості людей пригніченість, страх, напр.: Вкрай
доб’ємо саботаж куркулів та їх агентів (Більшовицька прав-
да, 10.12. 1932); Били, б’єм, і будем бити! Червона армія непе-
реможна! (Більшовицька правда, 6.10.1938). В інших вислов-
люваннях ствердно декларувалася невідворотність досягнення
поставленої мети: Справа всіх прогресивних більшовиків світу
і передового людства переможе! (Зоря, 15.07.1938).
Газета «Діло», що виходила у Львові до 1939 року твер-
дила, що український рух був поширений на всій території
України і його жорстоко придушували: У Донбасі дово-
диться ліквідувати секретарів комсомольських організацій,
зліквідовано вже без суду виявлених за рік «націоналістичних
ворогів народу» (Діло, 12.01.1939). Незважаючи ні на що, це
видання завжди в усьому знаходило позитивні моменти, що
досягалося вживанням контрастних мовних одиниць в одному
синтаксичному цілому, напр.: Та в цих ліквідаціях є те, що йде
на добро українському народові, українському національному
рухові, бо свідчить воно, що все ж не завмирає там цей рух,
що він захоплює собою людей, українців походженням, навіть
на високих посадах (Діло, 14.01.1939).
Парцельовані складні синтаксичні конструкції були опти-
мальним засобом оформлення імперативів, у яких утвер-
джувалася невідворотність кари для кожного, хто чинитиме
навіть найменший опір системі: За розкрадання колгоспного
хліба – до розстрілу. В с. Вікторовка виїзна сесія облсуду
Мова засобів масової комунікації 99
засудила до розстрілу куркульку Григоренко Марину за сис-
тематичне розкрадання хліба з колгоспних ланів (Більшо-
вицька правда, 1.09.1932).
Як різкий контраст на тлі семантики суцільного знищення
виступали позитивно конотовані засоби. Частовживані в мові
тодішньої преси епітети до слів партія і Сталін – прикмет-
ники рідний, любимий. Їх оцінна семантика увиразнювалася
анафорами з формотворчою, стверджувальною часткою хай
в імперативному оформленні означено-особових парцельова-
них речень: Високо піднесімо продуктивність соціалістичної
праці! Хай живе наша рідна комуністична партія, яка веде
нас від перемоги до перемоги! Хай живе організатор перемог
соціалізму, творець конституції, всіма палко любимий, вели-
кий вождь народів, рідний товариш Сталін! (Більшовицька
правда, 6.10.1938).
Інший погляд на процеси в підрадянській Україні вислов-
лювали газети «Буковина» та «Діло», які виходили в Західній
Україні, на територіях, які до 1939 року були під владою
Польщі та Чехословаччини. Стиль цих видань був традиційно
позначений впливом художнього мовомислення, що особли-
во помітно у відтворенні життя українців, яке розділилося
на два протилежні за характером оцінки періоди – до і після
30-х рр. ХХ ст. Найбільшими цінностями цієї частини України
традиційно залишалися християнські ідеали, духовність,
боротьба за національну ідею.
Слова бити, знищити, викорінити, репресії, смерть (суті
комуністичного режиму) контрастують з номінаціями спокій,
мир, любов, віра, світло, добро, напр.: «На землі спокій,
мир, любов, а серед людей вдоволення». Ось ідеал людини-
хрістіянина, щоб на землі запанував спокій та щоб усі були
вдоволені (Діло, 7.01.1939); Різдво Христове несе нам віру в
світло і добро і є найбільшим в році святом в противенстві до
Московщини (Діло, 7.01.1939).
Позитивна оцінка в семантиці мовних засобів суттєво пере-
важала над негативною. Це стосується, наприклад, дієслів із
семантикою результативності. У цих виданнях народ росте,
живе, набирає сили, розвивається, напр.: І як казкові богатирі,
що набиралися сили, варт їм доторкнутися до землі, набирає
Культура слова №82’ 2015100
сили росте, розвивається українській нарід, доторкнувшись до
власної культури, до власної історії (Діло, 14.01.1939).
Невід’ємний контекстуальний атрибут лексеми народ –
рідна мова: Все населення Карпатської України хоче, щоб
українська мова була мовою навчання! (Діло, 31.01.1939). Саме
в мові газет західної частини України стверджувалося, що важ-
ливою умовою розвитку народу є впровадження самобутньої
української мови в школі, напр.: Плекаймо самобутні прикме-
ти нашої мови – те, що вирізняє її з інших мов світу! (Букови-
на, 31.01.1939). Порівняймо твердження в газеті «Закарпатсь-
ка правда» – чотири роки по тому: Учителі недооцінюють не
тільки навчальне, а й виховне значення співставлення явищ
української та російської мов, пошуки їх зближення (Закарпат-
ська правда, 10.02 1953). На Західній Україні до 1939 року про-
довжували наполягати на створенні граматик, які б допомог-
ли утвердити єдиний літературний стандарт: Безперечно, що
важкі діалектні умови і відсутність граматик є однією з при-
чин поширення різних варіантів однієї мови, а також низької
успішності в деяких закарпатських школах (Діло, 10.02.1939).
Дії радянської влади оцінювали як «червоний терор» про-
ти українського народу: На кожному кроці управління дер-
жавної безпеки, що все бачить, все чує, все знає, застосо-
вує нечуваний у світі червоний терор, суд, який знає тільки
один спосіб кари – розстріл (Діло, 14.01.1939); В позиції, які
слід записати, саме проти позицій про ліквідації, про терор
згори. Це пропозиції про терор знизу. Знаємо, що їх знач-
но більше, але далеко не всі попадають на сторінки газет.
(Діло, 14.01. 1939). Синонімами до слова терор виступали
розгром, знищення, винищення, руйнація, які в тексті утво-
рювали синонімічні ряди і посилювали негативну конотацію
всього висловлювання, напр.: Страшенний розгром,
руйнація, винищення усього українського за другу половину
року 1937 по виявленні націоналістичного сепаратизму в ла-
вах комуністичної партії не має меж. Чи витримає таке, хоч
один народ у світі? (Діло, 14.01.1939).
Оптимізм видань і Східної Галичини і радянської України
був кардинально протилежним: віра в національне, духов-
не відродження, розвиток власної держави і переконання в
Мова засобів масової комунікації 101
знищенні всього, що заважало утверджуватися тоталітарній
системі. Владу в газетах «Діло», «Буковина» називали оку-
пантами, московськими загарбниками, окупантською експо-
зитурою, напр.: Отже: цілком нова верхівка окупантської
експозитури на совітській Україні: все попереднє змінено як
таке, що не могло собі дати ради в боротьбі з українським
національним рухом, або хоч трошки заплямоване підозрін-
ням у співчутті, прихильности чи потуранні йому (Діло,
14.01. 1939). Діяльність радянської влади оцінювалась як зло-
чинна і нелюдська, напр.: Дальший період – 1932-33 років. Це
той період, коли формувалися найбільш злочинні і нелюдські
методи роботи і цілі, які поставили собі більшовики – вини-
щити голодом Україну (Буковина, 23.02. 1938).
Зі сторінок преси українці дізнавалися про викорінювання
з свідомості народу в радянській Україні національних поста-
тей, переписування власної історії. Такі відомості подавали
у формі риторичних запитань, приказок, які в парцельова-
них конструкціях виразно актуалізували зміст висловлюва-
ного, напр.: Коли ми пригадаємо, що будування пам’ятника
Шевченкові у Києві затримали з 1936 р., коли за останніх
два роки нічого не чути було про видання його творів, коли
за останніх декілька років не випадало занадто згадувати
про нього, окрім роковин смерти й народження, коли за всьо-
го часу окупації випущено тільки одну фільму, присвячену
його пам’яті? (Діло, 14.01.1939); А історія України? Чи не
загоняли туди, куди Макар телят не загоняє тих, які чита-
ли історію Грушевського чи Яворського?! А чи з доброї волі
вони змушені забувати своє минуле? Але їх тримають невми-
руща сила української національної ідеї всередині й те, що
слова Україна, український відміняють тепер в мовах цілого
світу. Українці – народ вільний і сильний (Діло, 14.01.1939).
Оптимістичні настрої прочитувалися у стверджувальних
дієслівних конструкціях, епітетах із семантикою життя:
невмирущий, вільний, сильний. Після приєднання Східної Га-
личини до СРСР змінилася риторика і цих видань.
Мова періодичних видань у руках тоталітарного режиму
була інструментом формування масової свідомості широкого
загалу, свідомості, в яку вкорінювався страх і в якій не було
Культура слова №82’ 2015102
місця духовним цінностям, національним ідеалам. Активіза-
ція негативнооцінного потенціалу мови програмувала відпо-
відні тенденції в суспільстві. Експресивність мовних одиниць
закономірно відбиває шкалу оцінок, цінностей конкретної
історичної епохи.
Валентина Красавіна
ВІД МАЙДАНУ ДО МАЙДАНУ
Мова – це своєрідний музей історії певного народу, в яко-
му зберігається його історична пам’ять, закодована у власних і
загальних назвах, фразеологізмах тощо. Кожна епоха залиши-
ла в нашій мові словесні знаки, що виструнчуються на часовій
вісі, зберігаючи у своїй внутрішній формі цілі згустки подій,
людських взаємин, етапи культурного поступу нації. Київська
Русь, козак, Запорозька Січ, Руїна, гайдамака, січові стрільці,
УПА, хрущовська відлига, Народний Рух ...
Буремні події початку ХХІ століття – Помаранчева революція
(2004 р.), Революція гідності (2013-2014 рр.), – ставши вже істо-
рією, збережуться в пам’яті багатьох поколінь не лише завдяки
підручникам, переказам, легендам, літературним творам, а й як
«мовні артефакти». Кожна із цих назв пов’язана зі словом май-
дан. Бо саме воно входить до назви центральної площі Києва,
де ці події відбувалися найактивніше, – Майдану Незалежності,
або Майдану. За часи історії незалежної України слово майдан
переросло в символ, увійшло до складу неолексем Євромайдан,
євромайданівець, автомайдан. За визначенням онлайн-словника
неологізмів та сленгу сучасної української мови «Мислово»
номінація Євромайдан стала словом 2013 року. У Польщі
«Gazeta Polska» назвала Людиною 2014 року весь Майдан.
Чи позначилася активність слова майдан на розвитку його
семантики?
Словники тлумачать слово майдан так: 1) велике незабудо-
ване місце в селі або місті; базарна площа; 2) те саме, що май-
данчик; 3) діал. лісова галявина; 4) діал. смолярня; 5) археол.
стародавня могила, розкопана згори (ВТССУМ, 504). Перші
|