Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові)
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2015
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112347 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) / Г. Дядченко // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 78-83. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112347 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1123472017-01-21T03:02:28Z Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) Дядченко, Г. Слово в художньому творі 2015 Article Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) / Г. Дядченко // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 78-83. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112347 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Дядченко, Г. Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Дядченко, Г. |
| author_facet |
Дядченко, Г. |
| author_sort |
Дядченко, Г. |
| title |
Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) |
| title_short |
Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) |
| title_full |
Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) |
| title_fullStr |
Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) |
| title_full_unstemmed |
Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) |
| title_sort |
волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112347 |
| citation_txt |
Волосся з фарбами нічних метеликів… (словесний образ волосся в сучасній українській поетичній мові) / Г. Дядченко // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 78-83. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT dâdčenkog volossâzfarbaminíčnihmetelikívslovesnijobrazvolossâvsučasníjukraínsʹkíjpoetičníjmoví |
| first_indexed |
2025-07-08T03:47:11Z |
| last_indexed |
2025-07-08T03:47:11Z |
| _version_ |
1837048982684041216 |
| fulltext |
Ганна Дядченко
ВОЛОССЯ З ФАРБАМИ
НІЧНИХ МЕТЕЛИКІВ…
(СЛОВЕСНИЙ ОБРАЗ ВОЛОССЯ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕТИЧНІЙ МОВІ)
Одна з найбільш змістовно й експресивно навантажених
деталей зовнішнього портрета людини в сучасній українській
поезії – словесний образ волосся. Його лексико-семантичну
мікропарадигму традиційно формують однойменна номіна-
ція волосся, а також іменники коса і кучері, що ситуативно
кваліфікуються як синоніми (Словник синонімів української
мови : у 2 т. / А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук
(та ін.) – К., 2001. – Т. 1. – С. 300).
Знакові для сучасної поезії мовоописи кольору волосся з
епітетними характеристиками біле, русяве, чорне/темне.
Традиційні носії значення ‘світле, русяве волосся’ – слово-
сполуки білий волос, русяве волосся, золоте волосся, напр.: по-
гляд прагне спадання на плечі як білий волос/ він тебе обіймає
він той хто живе вгорі (О. Короташ); І обличчя твоє ясне./
І волосся твоє русяве./ Та ніхто вже не наздожене/ Серед тем-
ряви біле сяйво (М. Савка); в запасі онуч і формаліну/ мені сни-
лося волосся золоте/ вірить перестав я що загину/ що безум’я
тимчасове це зійде (В. Цибулько). Пор. динамізацію ознаки в
дієслівній метафорі: Волосся, пещене на сонці, по той бік сон-
ця золотіє (В. Неборак). Епізодично цю зовнішню портретну
ознаку естетизує авторський вислів медвяний відтінок волосся:
ÑËÎÂÎ Â
ÕÓÄÎÆÍÜÎÌÓ ÒÂÎв
Слово в художньому творі 79
Особливо ти любиш ранки,/ коли, граційно тримаючи кошик,
перетинає майдан/ Жінка з медвяним відтінком волосся й
ім’ям спартанки (Г. Петросаняк).
Серед епітетних, метафоричних і порівняльних сполук, які
описують чорний/ темний колір волосся, зафіксовано й автоло-
гічні, безóбразні (З ними жінка була.../ розплела/ свою чорну косу
(В. Герасим’юк), і металогічні, образні (Пасма його по плечах/
Чорними б’ють крильми./ Хто там серед зими?/ То Іоан Пред-
теча (М. Савка); Волосся з фарбами нічних метеликів/ Накрий
серпом омріяної кари (О. Бєляєва). Останні репрезентують модель
метафоричного перенесення людина → природа (птах, метелик).
Базову колірну семантику додатково увиразнюють аналогія з опе-
ренням птаха (кольору воронового крила) та епітет нічний.
Нашарування емотивної семантики суму, скорботи пов’язане
із входженням у поетичний вислів об’єкта порівняння траур:
Є жінки з чорним волоссям/ мов траур, успадкований/ за не-
народженими (Н. Неждана).
В описах рудого волосся статичну зовнішню портретну
ознаку передає прикметник рудоволосий, а динамічну – діє-
слово червоніти. Пор.: рудоволосі дівчата, які тримали сутін-
ки/ на кінчиках язиків,/ співали пісню (С. Жадан); Рудоволоса
відьма була вірною до вічності./ Вона йшла шляхом пошуку
(О. Горкуша); І у маках ховатися влітку – / Для птиць пере-
літних/ Червоніє волосся із затінку (В. Квітка).
Художнє зображення зовнішнього вигляду волосся в
постмодерних текстах засвідчує тенденцію до оновлення
поетичного словника. Цьому сприяє прийом синестезії, коли
об’єктами епітетизації, метафоризації, порівняння стають
найрізноманітніші денотати, які безпосередньо з волоссям у
позамовній дійсності не пов’язані, – миші, струмені води, на-
мисто, небо тощо: Волосся мишами тікає від рук/ я ловлю їх
ловлю а вони розбігаються/.../ Твоє волосся розбігається ми-
шами... (Н. Неждана); культура початку століття/.../ закорі-
нилась в зламах твого цупкого/ волосся,/ перехопленого недба-
ло на вітрі,/ розвіяного над пальцями,/ ніби струмені теплої
води/ над рукомийником,/ ніби глиняні кольорові намиста/
над горнятами і попільницями,/ ніби довге осіннє небо/ над
кукурудзяним полем (С. Жадан).
Культура слова №82’ 201580
Описи упорядкованого / неупорядкованого зовнішнього
вигляду волосся ліричних героїв диференціюються за озна-
кою ‛розплетене волосся’ та ‛зачіска’. Природно, що і за
об’єктивними причинами, і за мовно-поетичною традицією
розпущене волосся насамперед вважається жіночою, головним
чином дівочою зачіскою. Оскільки розпущене в жінок волос-
ся – давній знак належності до антисвіту, нижнього, хаосного,
смертельного боку світової моделі, виявлені епітетні сполуки
розпущене волосся, розплетені коси часто містять художній
натяк або на містичність, надприродність (русалок традиційно
уявляють як дівчат із розпущеним волоссям), або на розкутість:
На весіллі раптом заголосять./ Третя річка проковтне ключі./
Діви із розпущеним волоссям/ над мерцем заплачуть уночі
(В. Герасим’юк); кожного вечора/ ми сидимо під кав’ярнею/ в
коротких спідничках/ з розплетеними косами/ і з сиґаретами
в довгих пальцях (М. Микицей).
Спостережені в сучасній поетичній мові образні структури
описують різні види зачіски – від традиційної (заплетена коса)
до сучасної (стрижка під бітла), пор.: Волосся чорне сплете-
не в косу:/ напів-юнак – півдівчина-дитина./ Завжди, в усьому
ніби середина,/ хитка межа, невизначена суть (Н. Білоцеркі-
вець); я пам’ятаю довгу юну спину/ під бітла стрижку/ та
за все найбільш – / в кишені джинсів випраних єдиних/ він мав
прегарний кишеньковий ніж (Н. Білоцерківець). Такі образи
здебільшого мають нульове стилістичне забарвлення, є загаль-
номовними.
Зафіксовано контексти з етнокультурно навантаженою
номінацією оселедець – ‘старовинна чоловіча зачіска у вигля-
ді довгого пасма волосся на голеній голові (переважно у коза-
ків), чуприна’ (СУМ, V, 758): Козаком Мамаєм вичікую зустрі-
чі з нинішнім днем./ Заправлю оселедця за вухо,/ складу ноги
по-турецькому на гуртожитськім ліжку (І. Ципердюк); Спу-
дейську торбу на плечі,/ оселедця в кіску заплету,/ Сковоро-
ду в кишеню, джинсову рясу на тіло/ та й до науки, пиворізе
(І. Ципердюк); вітер розвіює по землі оселедець бійця/ роз-
битої роти/ бджоли вплітаються в стебла й коріння його
волосся (С. Жадан). Таке активне вживання історично й куль-
турологічно маркованої назви зачіски оселедець відбиває
Слово в художньому творі 81
актуальну для поетичної мови 1990-х рр. увагу до “філософії
національної ідеї” (Л. О. Ставицька), пов’язану з поетичним
осмисленням проблем самоідентифікації української нації, її
місця й ролі у світовому етнічному просторі. Іноді ці мотиви
мають нетиповий розвиток через контекстне поєднання питомо
українських одиниць та екзотизмів (оселедець, корчма – Будда,
мантра): Будда відпустив оселедця по плечі,/ Читав барокко-
ві євангельські мантри,/ Водив за собою зграї малечі,/ В корчмі
заливаючи про власні мандри (С. Жадан).
Сема ‛густота’ визначає зміст епітетної сполуки з дистрибу-
том кучері. В українській мовній картині світу це визнана озна-
ка вроди (Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури :
словник-довідник. – К., 2006. – С. 325): Ти повернувся на щиті./
Слова, як луни у проваллі,/ Пусті. Ти очі мав зухвалі,/ А ще мав
кучері густі (М. Савка).
Одоративні метафоричні описи волосся мотивовані кон-
кретно-чуттєвими асоціаціями (квітка – волосся), які визнача-
ють позитивну оцінність образів: Нема нічого кращого, ніж
запах/ дитячого волосся... лиш фіалка/ засушена так пахне...
(Н. Білоцерківець).
Естетичне значення увиразнює портретну деталь волосся
у таких контекстах: Я зовсім боса. Я розпущу коси,/ Щоб
втерти ними небо голубе (М. Кіяновська); у твоєму волоссі
ранком після сну/ завжди заплутується кілька сухих тополь
(С. П’ятаченко).
Компоненти словесного образу “волосся” часто є носіями
негативної оцінки. Зокрема це номінація нечеса (СУМ фіксує не-
чоса – “розм. Людина з розтріпаним, нерозчесаним волоссям”,
СУМ, V, 405), розмовно марковані означення зарослий, патла-
тий: Хмари-почвари,/ небо, як бруківка./ Вийшли татари,/ упійма-
ли дівку/.../ Шкіряться нечеси,/ голови хитають (М. Розумний);
зарослі анархісти з портретами Че Ґевари/ на футболках – /.../
цілком анархічно роздають листівки/ перехожим (В. Махно); Піс-
ля третьої гальби пива/ у колах цигаркового диму/ із патлатим
скульптором/ балакаємо про тінь золотої жінки (В. Махно).
Портретний опис людини відбувається завдяки реалізації
різнотипних асоціацій, зокрема в образних парадигматичних
рядах волосся → вода, волосся → рослини.
Культура слова №82’ 201582
Стилістична продуктивність образного парадигматичного
ряду волосся → вода пов’язана з архетипною природою мета-
форичного співвіднесення, яке лежить в його основі. Розвиток
цієї моделі в художньомовній практиці (і фольклорній, і літе-
ратурній) – об’єкт постійного етноміфологічного, етнолігвіс-
тичного, лінгвостилістичного висвітлення (О. М. Фрейденберг,
О. М. Таланчук, Л. В. Кравець, Л. С. Козловська). Переконливо
відбита ця модель і в поетичних текстах кінця ХХ – початку
ХХІ ст.: ТАК ХОЧ/ (ХОЧЕТЬСЯ) ВИ ПЛЕС/ ВИПЛЕ-СНУ-ТИ
(Л.Р.)/ струмки свого волосся/ Вам на груди (Л. Ромен); Ви-
свічую рисочку кожну/ І хвилі розпущених кіс (Л. Клименко);
о мамо африко/ чорні маслини твоїх очей – чорні дощі/ волос-
ся (В. Махно). При аналогізації з водою асоціатами волосся за
ознаками ‘довжина’, ‘форма’ стають природоморфні образи
струмок, хвиля, дощ у складі генітивної метафори.
Окремий напрямок розвитку образного парадигматично-
го ряду волосся → вода визначає сполучуваність із дієслова-
ми литися, текти, вихлюпуватися. Динамічність, закладена
в семантиці цих дієслів, переноситься на дії, які відбуваються
з волоссям: Волосся вихлюпнулося на плечі,/ Захвилювалось
тіло:/ буде!/ Буде шторм! (Л. Ромен); вона сама стає річкою
поволі і/ якось дивно плюскотить на піску/.../ і тече її волосся
невідомо куди (Г. Чубай). І, роздерши заслону ночі,/ Ти стог-
натимеш від любові,/ Понад груди твої дівочі/ Ллються коси
твої шовкові (М. Савка).
Продуктивність парадигматичного ряду волосся → рослини
пов’язана зі значущістю образу волосся як давньої міфологеми
рослинності землі, “трави” голови. Цю особливість фіксують
тексти українських загадок, де волосся образно закодоване як
ліс, гай, крона дерева, наприклад: “Густий ліс, чисте поле, два
соболі” – волосся, лоб, брови (Українські приказки, прислів’я
і таке інше / уклав М. Номис. – К., 1993. – С. 46). Мовотвор-
чість сучасних авторів підтримує й розвиває цю традицію,
актуалізуючи у функції асоціатів і власне українські (листя,
бучок – зменшено-пестливе до бук (СУМ, І, 251), й іншомовні
назви (гербарій): Опадають на підлогу/ мої кучері невинні –/
так із бучка молодого/ листя рветься в голосінні (І. Малко-
вич); І волосся у хвилі – заплутаний мокрий гербарій./ І долоні
Слово в художньому творі 83
бліді – ластів’ята у чорній воді (М. Савка). Семантика сло-
восполуки мокрий гербарій як метафоричного кореферента
волосся дисонує із кодифікованим у словнику значенням лек-
семи гербарій – ‘засушена рослина’ (СУМ, ІІ, 53) – через по-
єднання з епітетом мокрий.
Загалом у мові сучасної поезії словесний образ “волос-
ся” засвідчує розгалужену систему асоціативних зв’язків та
естетично-експресивних функцій, які розбудовують мовоописи
загального вигляду, кольору волосся, зачіски, епізодично – і
його одоративні характеристики.
Олександра Задорожна
БЛАЖЕН ТОЙ МУЖ, ВОІСТИНУ БЛАЖЕН …
(ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕСПІВУ
ПЕРШОГО ПСАЛМА ДАВИДОВОГО
ЛІНОЮ КОСТЕНКО)
Текст переспіву першого псалма Давидового Ліною Костен-
ко – це одна з численних стилізацій біблійного тексту. Відомі
класичні твори Тараса Шевченка та Івана Франка. Поезія
Ліни Костенко відзначена насамперед манерою нарації –
акцентування на деталях (специфіка фемінного світобачення
та світосприйняття), і, відповідно, більшим обсягом твору.
На нашу дмуку, у розгортанні біблійних мотивів поетеса дуже
близька до першоджерела.
Серед лексико-семантичних засобів привертає стилісти-
ка синонімів та антонімів, тавтології, паронімії, просторіччя,
старослов’янізмів.
Як і в тексті Святого Письма, у переспіві найбільшим є асо-
ціативно-образний ряд на позначення перешкод для блажен-
ства: бути блазнем, вужем; зміняти совість на харчі; збіго-
виська облудні; дорога зради; лукав; всіляким ідолам і владам
кадити херувимський ладан. Цей перелік – переважно стійкі
словосполучення.
Глибокий зміст у творчій долі самої поетеси має інтерпре-
тація другої заповіді Божої: Я Господь Бог твій. Нехай не буде
|